Географічні карти



Скачати 84.19 Kb.
Дата конвертації23.01.2018
Розмір84.19 Kb.
ТипУрок


Урок №

ТЕМА:ГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ

Мета: формувати знання про географічні карти та їхні основні елементи; з’ясувати причини виникнення спотворень на географічних картах; розвивати первинні практичні вміння «читати» карту, користуватися умовними знаками; розвивати аналітичне мислення, зорову пам’ять, уважність, спостережливість; виховувати повагу до праці картографів, цікавість до картографії, прагнення навчитися читати та розуміти карти.

Обладнання: підручники, атласи, зошити, настінні карти півкуль та України.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: учні зможуть назвати та показувати елементи географічної карти, пояснювати причини виникнення спотворень на географічних картах, наводити приклади різних видів умовних знаків.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Інтелектуальна розминка»

Назвіть способи зображення земної поверхні.

Що називають планом місцевості?

Для чого необхідні умовні знаки?

Що показує масштаб на плані та карті?

Які види масштабів ви знаєте?

У чому полягають відмінності між планом і картою?

Гра «Вірю — не вірю»

Чи вірите ви в те, що найбільш точним способом зображення земної поверхні є план місцевості?

Чи вірите ви в те, що для більш докладного зображення місцевості потрібний більш дрібний масштаб?

Чи вірите ви в те, що на плані не враховують кривизну земної поверхні?

Чи вірите ви в те, що на карті не враховується кривизна земної поверхні?

Чи вірите ви в те, що на планах і картах усі умовні знаки однакові?

Чи вірите ви в те, що карти так само точно і докладно передають зображення місцевості, як і плани місцевості?
IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Приваблива мета»

Вивчаючи особливості планів місцевості та відкриваючи таємниці картографів для їх складання, ви лише за кілька уроків пройшли шлях, який людство долало не одне століття, створюючи свій найбільший винахід — географічну карту. Розширення знань про землю, відкриття нових земель призвели до необхідності створення карт великих територій, а такі карти мали обов’язково враховувати кулястість Землі. Пошук нових, точних способів складання карт дав поштовх розвитку складної, але цікавої географічної науки — картографії.

«Від карти будь-яке географічне дослідження починається і до карти повертається, з карти починається і картою закінчується.

Карта є найголовнішим знаряддям для географа. За її допомогою він готує дослідження. На неї потім наносить свої результати, що, у свою чергу, будуть слугувати для подальшого руху вперед. Карта — це те дивовижне знаряддя вивчення земної кулі, яке може дати людині дар передбачення». (Юлій Шокальський, географ, картограф, океанограф)

Переконаймось у справедливості твердження, що «карта — це найбільший винахід людства».
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Формування поняття «географічна карта»

а) Прийом «Мозкова атака».

б) Прийом «2–4 — усі разом».

в) Запис у зошити остаточного варіанта.



Географічна карта — це зменшене та узагальнене зображення земної поверхні (усієї чи окремої ділянки) на площині за допомогою умовних знаків.

2. Як на картах враховують кулястість Землі

Прийом «Проблемне запитання» (робота з малюнками підручника)

Чому на географічних картах є спотворення?

Для того щоб карта була суцільною і водночас досить точно відображала земну поверхню, використовують певні математичні способи — картографічні проекції.

Висновок 1. Географічна карта — зменшене, побудоване за математичними законами зображення земної поверхні на площині за допомогою умовних позначень.

3. Елементи карти (робота з настінними картами та картами атласу)

Карти різного призначення та змісту можуть мати різний вигляд. Але в цілому всі типи карт складаються з певного набору основ них наступних елементів (складових):



Основні елементи карти

математична

основа


картографічне

зображення



допоміжне оснащення

карти та довідкові дані



картографічна

проекція;

масштаб;

рамка карти;

градусна сітка


Рисунок карти — основний елемент будь-якої карти, що за допомогою графічних засобів, пояснювальних підписів та інших способів розкриває її зміст

легенда карти;

вихідні дані карти (інформація щодо назви установи, автора, адреси, дати тощо)




Прийом «Картографічний практикум» (робота в групах або по рядах)

Знайдіть та назвіть на «Фізичній карті України» в атласі основні елементи карти. Установіть, яка інформація міститься в легенді карти.



4. Легенда карти

Легенда карти — сукупність умовних знаків, палітри кольорів, зразків штрихування та їхніх текстових пояснень, що розкривають зміст карти.

У легенді не тільки подані всі умовні позначення (у деяких випадках лише окремі), палітра кольорів, приклади штриховки, які є на карті, а також коротко й точно тлумачиться їхній зміст.

Як і умовні знаки на плані позначення на географічних картах поділяються на:

масштабні,

позамасштабні,

лінійні,


пояснювальні.

Основними способами зображень об’єктів і явищ на географічних картах є якісний фон, ареали, ізолінії, лінії руху тощо.



Прийом «Власні приклади» (продовження роботи в групах)

Розгляньте легенду до «Фізичної карти України». Наведіть приклади умовних знаків, що належать до названих видів.



Висновок 2. Одним з головних елементів карти є її легенда — умовні позначення. Карту неможливо прочитати, не знаючи змісту умовних позначень.
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Творча лабораторія»

Порівняйте умовні позначення плану місцевості та географічної карти. Установіть схожість та розбіжності.



Прийом «Бліцопитування»

Що є географічною картою?

Чому на географічних картах виникають спотворення?

Чому на картах неможливо так детально, як на планах, зобразити місцевість?

Чим відрізняються умовні знаки на картах від умовних знаків на планах?
VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Прийом «Мікрофон»

Наведіть докази, що підтверджують вислів Ю. Шокальського: «Карта — це те дивовижне знаряддя вивчення земної кулі, яке може дати людині дар передбачення».


VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Знайти різні види умовних позначень географічних карт, намалювати їх у зошиті (по 2–3 приклади кожного виду).

3. Дізнатися, які збірки карт (атласи) є вдома та для чого вони призначені.




ДОДАТКОВИЙ МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ
З ХІІ ст. у навігаційних цілях почали широко використовувати морські карти-портолани — викреслені на пергаменті карти берегової лінії з позначеними на ній портами. Звідси й назва: портус у перекладі з латини означає «порт», а лана — «вовна», «овеча шкура». Портолани розфарбовували вручну та прикрашали позолоченими заголовками, знаменами та іншими оздобами й були дуже барвистими. Кожен портолан вважали чималою цінністю.

Портолани використовували виключно в навігаційних цілях, тому внутрішня частина суходолу на портоланах залишалася «порожньою», не несла жодної картографічної інформації. Портолани забезпечували мореплавання упродовж двох-трьох століть.

Разом з тим, портолани були позбавлені точної математичної основи, розробленої в античні часи Птолемеєм, — раціонально вибраної проекції, географічної градусної сітки та географічних координат.

Прорив у розвитку картографії було здійснено найвидатнішим картографом Середньовіччя Герардом Меркатором (1512–1594). Йому вдалося скласти карти, зручні для мореплавців, які він об’єднав у збірку, названу атласом (1569). Повний атлас на 107-ми аркушах побачив світ уже після смерті Меркатора — 1595 року.

Наступні покоління картографів сприйняли атлас Меркатора як зразок. Картографа і донині високо цінують. На одному з лондонських аукціонів екземпляр атласу Меркатора було продано за 37 тис. фунтів стерлінгів. Це рекордна і поки що не перевершена ціна, що колись призначалася за картографічний твір. Такої ж широкої популярності набув атлас, складений 1570 року видатним картографом Ортелієм, — «Театр (або видовище) земної кулі». Обидві праці («Атлас» Меркатора і «Театр» Ортелія) були настільки значними подіями в історії картографії, що за подальші 100 років були перевидані одинадцять разів кожна.

Уперше найдокладнішу карту нашої планети склали географи колишнього СРСР. Такого детального «портрета» всієї Землі в масштабі 1 : 250 000 раніше не існувало. Карта складається з 234-х аркушів і містить понад 400 тис. географічних назв.



На всіх сучасних географічних картах північ завжди позначають угорі, а південь — унизу. У XVII ст. багато європейських картографів позначали вгорі схід, для того щоб підкреслити напрямок на релігійну святиню — місто Єрусалим. Світ тоді мав зовсім інший вигляд. Як експеримент американська газета «Вашинґтон пост» опублікувала дві карти, що зображали світ у незвичному для всіх ракурсі. На одній із них північ і південь помінялися місцями, а на другій у центрі було зображено Антарктиду, оточену Світовим океаном. Метою цього експерименту було бажання підкреслити умовність зображення Землі у звичному ракурсі та проекціях.



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка