Фрагмент електронного підручника світової літератури для 10 класу



Дата конвертації14.02.2019
Розмір445 b.


  • Фрагмент електронного підручника

  • світової літератури для 10 класу

  • Учитель-методист ліцею “Гранд”

  • М. Києва

  • Іванченко Людмила Миколаївна


“Я засуджений справедливо”

  • Тема: Показ в образі Жульена Сореля трагічної внутрішньої боротьби сильних і щирих пристрастей та егоїстичного розрахунку.



За визначенням Стендаля

  • За визначенням Стендаля

  • предметом мистецтва має бути

  • внутрішній світ людини, її духовне й

  • емоційне життя.

  • Його світогляд перебував під помітним впливом просвітительських ідей, зокрема дуже поширеної ідеї ХУІІІст. — ідеї «природної доброти”, за якою людна поводиться морально, якщо має можливість вільно виявити власну індивідуальність і неповторність.

  • Прихильники цієї ідеї були переконані, що суспільство псує людину, змушуючи її дотримуватись певних умовностей. Ті, хто не зважає на ці умовності і живуть за законами природи, будуть доброчесними і моральними і моральними.



Доля головного героя — Жульєна Сореля — значною мірою визначена конфліктом між “природною людиною” і “цивілізацією”.

  • Доля головного героя — Жульєна Сореля — значною мірою визначена конфліктом між “природною людиною” і “цивілізацією”.

  • Ж,Сорель є також втіленням авторського культу свободи та енергії. Герой прагне щастя, зневажає сучасність й обожнює минуле.

  • “ Жульєн зовсім не такий лукавець, яким він вам здається, — писав Стендаль в одному з листів. — Дехто припиняє зі мною знайомство на підставі ,що Жульєн — негідник і що він — мій портрет. У часи імператора (Наполеона) Жульєн був би цілком порядною людиною; я жив у часи імператора. Тобто?»



Жульєн змушений пристосовуватися і лицемірити: це зумовлено життєвою необхідністю, існуючим режимом. Тому він обожнює Наполеона і відчуває, що запізнився з народженням і потрапив в чужу й ворожу йому епоху.

  • Жульєн змушений пристосовуватися і лицемірити: це зумовлено життєвою необхідністю, існуючим режимом. Тому він обожнює Наполеона і відчуває, що запізнився з народженням і потрапив в чужу й ворожу йому епоху.



ЖУЛЬЄН СОРЕЛЬ -«ПРИРОДНА ЛЮДИНА»

  • Мрія: “ Непохитна рішучість витерпіти які завгодно муки, аби лише пробити собі дорогу. Пробити дорогу для Жульєна насамперед означало вирватись із Вер*єра; він ненавидів свій край. Від усього, що він тут бачив, холонуло серце». “Жульєн марив військовою службою” (ч. 1. р. V)

  • Улюблені твори: збірка реляцій великої армії та "Меморіал святої Єлени» Наполеона; «Сповідь” Руссо.

  • Ідеал: Наполеон. «Протягом багатьох років у житті Жульєна не було, здається, жодної хвилини, коли б він не повторював собі, що Бонапарт нікому не відомий бідний лейтенант, зробився володарем світу з допомогою тільки своєї шпаги.

  • Ця думка втішала його у нещастях, які здавалися

  • йому жахливими, і подвоювала його радощі,

  • коли було чому радіти» (ч. І, р. V).

  • Спілкування з дійсністю змінює мрію.



ЖУЛЬЄН СОРЕЛЬ - ЛЮДИНА «ШТУЧНА», ВИГАДАНА НИМ САМИМ

  • Мрія: «Заявив, що хоче стати священиком... його постійно бачили з латинською Біблією, він вивчав її напам'ять, Жульєн виявляв тільки побожні почуття (вивчаючи теологію) «Священик в 40 років одержує платню в 100 тис. франків, втричі більше, ніж уславлені генерали Наполеона» (ч. І. р. V)

  • Ідеал: «Раптом Жульєн перестав говорити про Наполеона». (Зауважимо: тільки говорити! Він покарав себе: носив два місяці руку на перев'язі за те, що при священиках звеличував Наполеона (ч. І, р. V).

  • Жульєн розпочинає боротьбу за місце під сонцем.

  • Що ж відбувається в душі героя? Теж боротьба —

  • між сильними та щирими пристрастями, закладеними природою,

  • та егоїстичним розрахунком (табл. 1).









“ Їхнє щастя відверто стало піднесеним, а полум'я, що сушило їх, запалало ще сильніше. Збоку могло здатися, що їхнє щастя повне. Але вони вже втратили ту чудесну ясність, те безхмарне раювання й легку радість перших днів любові, коли пані де Реналь боялася тільки одного — що Жульєн її не досить сильно кохає. Тепер їхнє щастя іноді нагадувало злочин» (ч. І, р. 19).

  • “ Їхнє щастя відверто стало піднесеним, а полум'я, що сушило їх, запалало ще сильніше. Збоку могло здатися, що їхнє щастя повне. Але вони вже втратили ту чудесну ясність, те безхмарне раювання й легку радість перших днів любові, коли пані де Реналь боялася тільки одного — що Жульєн її не досить сильно кохає. Тепер їхнє щастя іноді нагадувало злочин» (ч. І, р. 19).

  • — Чи отримує герой перемогу?

  • У боротьбі за кар'єру герой програє зовні — це поразка.

  • Але у внутрішній душевній боротьбі «природного і штучного», вигаданого Жульєном , перемогу отримує справжнє “Я” героя.



ЖУЛЬЄН І БЕЗАНСОНСЬКА СЕМІНАРІЯ ТА СЕМІНАРИСТИ

  • Звернемося до Ідеалу героя: пам'ятаємо, що для Жульєна Сореля це був Наполеон, та після відомих подій Жульєн «раптом перестав говорити про Наполеона». Ми зауважили, що тільки «говорити». Герой змінює мрію — «хоче стати священиком» — і починає втілювати свою «нову мрію», мрію Жульєна «штучного» в життя.

  • Але в душі героя продовжується напружена боротьба



У Безансонській семінарії він знову обирає лицемірство, руйнуючи справжнє «Я». Жульєн докладає всіх зусиль, аби бути схожим на інших семінаристів, обмежених і нерозвинутих. У такий спосіб він сподівається стати першим серед них і таким чином піднятися вгору.

  • У Безансонській семінарії він знову обирає лицемірство, руйнуючи справжнє «Я». Жульєн докладає всіх зусиль, аби бути схожим на інших семінаристів, обмежених і нерозвинутих. У такий спосіб він сподівається стати першим серед них і таким чином піднятися вгору.

  • Поглянемо, як складалися стосунки Жульєна і семінаристів.

  • Знайомлячи читача з Безансонською семінарією, автор зауважує: «Все, тут, здавалося, свідчило про найвищу чесноту», — «здавалося», а не було. Це і є головним. Штучність, лицемірство. Жульєн потрапив в лігво лицемірів і наївно вважав себе «неперевершеним лицеміром» (табл. 2)



Зміна в ставленні до семінаристів відбулася не одразу. Розмірковуючи над тим. чому не вдається пристосуватися до оточення, «Жульєн спочатку мало не задихався від почуття зневаги, та нарешті відчув жаль …Що ж тут дивного, коли в їхній уяві щаслива людина насамперед та, що добре пообідала і має гарний одяг? У моїх товаришів цілком певне покликання, вони переконані, що духовне звання забезпечить їм тривале щастя: добре обідати і мати взимку теплий одяг» (ч. І, р. 26).

  • Зміна в ставленні до семінаристів відбулася не одразу. Розмірковуючи над тим. чому не вдається пристосуватися до оточення, «Жульєн спочатку мало не задихався від почуття зневаги, та нарешті відчув жаль …Що ж тут дивного, коли в їхній уяві щаслива людина насамперед та, що добре пообідала і має гарний одяг? У моїх товаришів цілком певне покликання, вони переконані, що духовне звання забезпечить їм тривале щастя: добре обідати і мати взимку теплий одяг» (ч. І, р. 26).

  • Що ж відбулося? Жульєн отримав поразку. Він не досяг мети: не став першим учнем, не став «неперевершеним лицеміром». Безансонська семінарія була великою школою лицемірства для пристрасного і розумного юнака, але і там він не навчився контролювати свій темперамент і волелюбний характер. Перемогла його щирість. Перед подорожжю до столиці Жульєн вирушив до Вер'єру, щоб зустрітися з пані де Реналь.



ПАРИЖ

  • «З раннього дитинства в нього були хвилини надзвичайного піднесення. Він з насолодою поринав у мрії, уявляючи, як його знайомлять з паризькими красунями, він зуміє привернути їхню увагу якимсь надзвичайним вчинком. Чому б одній з них не покохати його, як покохала Бонапарта, коли він був ще бідним, блискуча пані де Бокарне ».

  • Завдяки абатові Пірарові Жульєн став секретарем у будинку багатого паризького аристократа маркіза де Ла-Моля, його довіреною особою. З'явилися мета і мрія — політична кар'єра. Його покохала «блискуча аристократка, дочка маркіза де Ла-Моля, Матільда де Ла-Моль».



Знайомство і розмова на балу з графом Альтамаріо викликали у Жульєна інтерес до проблем революції, філософії, політики. Жульєн у роздумах пов'язав ці проблеми з кар'єрою: «Мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав хоч якусь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом. — В очах його спалахнув вогонь рішучості і зневаги до нікчемного людського суду» (ч. ІІ. р. 9).

  • Знайомство і розмова на балу з графом Альтамаріо викликали у Жульєна інтерес до проблем революції, філософії, політики. Жульєн у роздумах пов'язав ці проблеми з кар'єрою: «Мета виправдовує засоби; якби я був не такою незначною пилинкою, а мав хоч якусь владу, я б наказав повісити трьох, щоб врятувати життя чотирьом. — В очах його спалахнув вогонь рішучості і зневаги до нікчемного людського суду» (ч. ІІ. р. 9).

  • «Він мріяв про славу для себе і свободу для всіх».



Пані де Реналь та Матильда

  • Матильда — «паризька лялька» -- такою її сприймав Жульєн: «Яким смішним я, мабуть, здаюся цій па­ризькій ляльці. Яке божевілля — щиро вислоаіюва-ти перед нею свої думки. Навішо їй треба знати мої найлотаємніші думки? Вона безцеремонна. Так робити непристойно».

  • Жульєн порівнював Матильду з пані де Реналь. У цьому ми бачимо той шлях, яким розвивалися їхні стосунки, двобій сильних особистостей. Чи було це коханням?







Жульєн вирішив використати закоханість Матильди заради власної кар'єри:

  • Жульєн вирішив використати закоханість Матильди заради власної кар'єри:

  • «От чудово було б, якби вона закохалася в мене! Та кохає вона мене чи ні, а в мене встановилися щирі, лружні стосунки з розумною дівчиною, перед якою усі тремтять”. «Та ні, або я збожеволів, або вола упадає біля мене; що холодніше й шанобливіше я з нею поводжуся, то більше вона домагається моєї дружби. Можна було б припустити, що це гра, прикидання, але ж ні, — я бачу, як її очі загоряються, коли я несподівано з'являюся. Невже парижанки уміють так прикидатися? Та що мені до того! Видимість — на мою користь, ну, то й втішатимемося видимістю. Боже, яка ж вона гарна! Як мені подобаються її блакитні очі, коли бачиш їх зовсім близько і вони дивляться просто на тебе, як часто буває останнім часом. Яка різниця між цією й минулою весною, коли я почував себе зовсім нещасним І тримався тільки силою волі серед трьохсот злих і підлих лицемірів. І сам я був майже такий злющий, як вони» (ч. II, р. 10).



Жульєн постійно розігрував різні ролі: байдужого світського кавалера; жорстокого байдужого володаря, який принижує свою коханку. Це дало результат: таке приниження загострювало почуття Матильди. Почуття Жульена цілком «цивілізоване»; він прагнув зламати її гордість. Тактика, яку обрав Жульєь, — "тримати її в страхові».

  • Жульєн постійно розігрував різні ролі: байдужого світського кавалера; жорстокого байдужого володаря, який принижує свою коханку. Це дало результат: таке приниження загострювало почуття Матильди. Почуття Жульена цілком «цивілізоване»; він прагнув зламати її гордість. Тактика, яку обрав Жульєь, — "тримати її в страхові».

  • Обрана Жульєном поведінка та тактика принесли результат — він отримав все, про що мріяв на початку кар'єри: вродливу жінку, гроші, шляхетний титул і на­віть офіцерський мундир.

  • Це вже не мрійник з палаючим поглядом, це зіпсований суспільством, закоханий у себе егоїст. Він став гусарським лейтенантом: «Отже, роман мій завершений і я завдячую цим тільки самому собі. Я зумів примусити це горде страховисько покохати мене... її батько не може жити без неї, а вона — без мене».



У цей час прийшов лист до маркіза де Ла-Моля від пані де Реналь, в якому йшлося, про те, що Сорель — безсоромний кар'єрист. І маркіз відмовився видати Матильду за Сореля. Усі плани зруйновано.

  • У цей час прийшов лист до маркіза де Ла-Моля від пані де Реналь, в якому йшлося, про те, що Сорель — безсоромний кар'єрист. І маркіз відмовився видати Матильду за Сореля. Усі плани зруйновано.

  • Можливо, цей лист мав стати порятунком для занапащеної душі Жульєна? Він мусив зупинити власну саморуйнацію — і зупинив. Жульєн помчав у Вер'єр і там вистрілив у пані де Реналь.



«Честолюбство померло в його серці» — це сталося у в'язниці в самотні години. Душевна внутрішня боротьба закінчилася перемогою справжніх, щирих почуттів, сердця й розуму. Разом з цим повернулася любов, справжнє кохання до пані де Реналь. Він відмовляється від порятунку і погоджується на апеляцію тільки після того, як його про це попросила пані де Реналь, щоб щекілька тижнів бути поряд з нею.

  • «Честолюбство померло в його серці» — це сталося у в'язниці в самотні години. Душевна внутрішня боротьба закінчилася перемогою справжніх, щирих почуттів, сердця й розуму. Разом з цим повернулася любов, справжнє кохання до пані де Реналь. Він відмовляється від порятунку і погоджується на апеляцію тільки після того, як його про це попросила пані де Реналь, щоб щекілька тижнів бути поряд з нею.



Чи знайшов Жульєн спокій? У чому зізнався пані ле Реналь?

  • Чи знайшов Жульєн спокій? У чому зізнався пані ле Реналь?

  • («Він жив своїм коханням і майже не думав про майбутнє. І такою є незбагненна дія цього почуття, коли воно сягає своєї вершини і в ньому немас ніякої фальші, що й пані де Реналь майже поділяла його безтурботність і тиху радість.

  • “Колись, — казав їй Жульєн, — гуляючи з тобою в лісах Вержі, я міг бути щасливим, але тоді честолюбство заносило мою душу у фантастичні краї ».)



Що стало причиною трагедії: суспільство, оточення?

  • Що стало причиною трагедії: суспільство, оточення?

  • Адже поряд були старий полковий лікар, Фуке, абат Шелан, пані де Реналь, абат Пірар.

  • Причиною трагедії є гордота Жульєна Сореля. Він програв.

  • Зрештою, чим і як закінчив його ідеал Наполеон?

  • (Жульєн Сорєль кар 'єрист, лицемір, «штучна людина», яку він собі вигадав, отримав поразку.

  • Але щира, пристрасна душа Жульєна Сорепя — "природної людини» — свят­ кувала головну перемогу: «Ніколи ще ця голова не була так сповнена поезії, як тої хвилини, кони лягла на пла­ ху. Найчарівніші хвилини, пережиті колись у лісах Вер­ жі, цілим раєм поставали в його уяві».

  • Найскладніший бій — це бій із самим собою.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка