Формування любові до рідного краю засобами художньо естетичних дисциплін /образотворчого мистецтва/ на прикладі творчих робіт вчителів та учнів Запорізької області



Скачати 186.72 Kb.
Дата конвертації15.01.2018
Розмір186.72 Kb.
ТипДиплом

Формування любові до рідного краю

засобами художньо - естетичних дисциплін /образотворчого мистецтва/ на прикладі творчих робіт вчителів та учнів Запорізької області

Башкардін О.М.

методист методичного відділу

Запорізького обласного інституту

післядипломної освіти
У статті піднімаються питання національного виховання засобами предмету художньо-естетичного циклу (образотворче мистецтво). Указані шляхи впровадження досвіду вчителів Запорізької області в практику.

Ключові слова: національне виховання, патріотизм, національно-мистецькі традиції, напрямки мистецтв, художньо-естетичні дисципліни, шляхи впровадження образотворчого й естетичного циклу дисциплін у практику.

В умовах розбудови України як суверенної держави перед закладами освіти стоїть складне й відповідальне завдання-виховати високоморальне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій. Основою духовного життя людини, її прагнення до волі та процвітання України є патріотизм. Він становить складову частину національного світогляду і поведінки людини у її ставленні до рідного народу, до інших націй і народів.

Патріотизм учнівської молоді має ґрунтуватися на історико-культурних традиціях народу, знанні героїчного минулого дружинників Київської Русі Українського козацтва, Січових стрільців, борців з німецьким фашизмом. Найсуттєвішим у військово - патріотчному вихованні є пробудження духовності на національних, загальнокультурних, фахових засадах.

Надзвичайно важлива роль у формуванні патріотичного виховання нової генерації української творчої еліти належить як загальноосвітнім навчальним закладам, так і позашкільним, які є невід’ємною складовою системи безперервної освіти. Це спрямованість на виховання особистості, що сприймає життя як найвищу цінність національної свідомості, формування основ здорового способу життя, а також розвиток індивідуальних якостей особистості, яка схильна до того чи іншого виду діяльності. Позашкільні освітні заклади співпрацюють із загальноосвітніми школами з метою професійного самовизначення учнів.



Об’єктом дослідження по даній темі являється процес знайомства учнів з національно-мистецькими традиціями нашої держави шляхом виховної, позакласної та навчальної діяльності.

Предмет дослідження – значення національного виховання для кожного школяра та громадянина нашої країни.

Наукова актуальність: вперше з методичною послідовністю структуруються різновиди та засоби композиції, основ образотворчого мистецтва та стилів, напрямків мистецтв. Створення нової моделі навчально-методичного посібника на основі особистісно-зорієнтованого підходу, відпрацювання нового механізму діяльності вчителів образотворчого мистецтва у закладах освіти різних типів.

Національне виховання спрямовується на залучення громадян до історії національної культури і духовності, формування у дітей та молоді національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури. Таким чином виховується свідома та повноцінна людина. Національне виховання – процес широкомасштабний, який не може бути впровадженим лише в школі, та лише на якомусь одному конкретному уроці. Виховання національної гідності та культури повинно починатися з самого початку життя дитини. Воно має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та забезпечувати всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, виховання громадянина, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України. Креативне національне виховання присутнє в школі на уроках літератури, мови, історії, культури, музичного та образотворчого мистецтва. У монографії буде розкрито роль саме образотворчого мистецтва у національному вихованні школярів.

В умовах розвитку незалежної держави стрімко зростає роль мистецтва в житті учнів. З-поміж інших видів мистецтва образотворче є унікальним у розв’язанні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, національного і духовного становлення підростаючого покоління. Освіта має гуманістичний характер і базується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності, утверджує національну ідею, сприяє розвитку культури народу, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями, а отже, актуальним на даному етапі розвитку освіти в Україні є приділення значної уваги культурному вихованні дітей на основі українських національних традицій.

Національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета – виховання свідомого громадянина, патріота, набуття дітьми соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у дітей потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури..

Висвітлення всіх сфер народної культури та впровадження в навчальний процес елементів національного виховання, так як культура нашої країни різноманітна, колоритна, неповторна і варта уваги. Важливим моментом на даний момент являється залучення кожної людини до піднесення культурного розвитку України. Останнім часом у закладах освіти та культури, державних установах, намагаються підняти на належний рівень статус України, як незалежної, духовно-багатої держави, що має величезні скарби не тільки у народній творчості, і й у різних галузях мистецтва.

Першим з найбільш ефективних засобів є творча діяльність дитини, в розвитку якої неабияка роль належить образотворчому мистецтву. Я вважаю, що саме для розвитку творчих здібностей дітей потрібно мати спеціальні знання, володіти навичками і вміннями образотворчості, накопиченими попередніми митцями. Діти без допомоги дорослих їми оволодіти не в змозі. Тому потрібне цілеспрямоване вивчення образотворчого матеріалу за спеціально розробленими програмами, які мають розвинути творчий потенціал кожної дитини до оптимальних параметрів.

У школі система художньо-естетичного виховання реалізується у навчально-виховному процесі, що здійснюється на уроках та в поза навчальний час. Основами естетичних та культурних знань і вмінь учні оволодівають у процесі опанування художньо-естетичних дисциплін . Цьому сприяє творчий підхід до вирішення навчальних та виховних цілей, виразність слова вчителя, відбір й оформлення наочного й роздаткового матеріалу тощо.

Особливе місце серед навчальних дисциплін посідають предмети естетичного циклу – музика, образотворче мистецтво, література. Художній образ є особливим узагальненням дійсності в індивідуалізованій, конкретно-чуттєвій та естетично виразній формі як єдність того, що відчуваємо і розуміємо. За допомогою цих предметів збагачується духовний світ людини, рівень її культури, і що дуже важливо, її національна культура. Саме завдяки особливостям свого впливу на дитину мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є чи не найефективнішим засобом виховання в дитині культури.

Значний естетичний потенціал мають уроки образотворчого мистецтва. Це зумовлено як самою природою сприймання образотворчого мистецтва, так і тим, що образотворча діяльність – одна з найдоступніших для дітей. Заняття з образотворчого мистецтва дають змогу ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати уявлення про візуальне мистецтво, ознайомлювати з його роллю у житті людей, образною мовою різних видів і жанрів мистецтва, розвивати інтерес до художньої творчої діяльності, виховувати національно-сформовану особистість.

На розвиток дітей істотно впливають зразки живопису, декоративно-прикладного мистецтва, архітектури, скульптури, комп’ютерної графіки. Робота з художніми ілюстраціями та репродукціями має проводитися на кожному уроці безпосередньо перед малюванням з натури, декоративним і тематичним малюванням.

Педагогічна цінність пізнання декоративно-ужиткового мистецтва пояснюється наступними важливими причинами: твори цих видів мистецтва дозволяють виховувати у школярах певну культуру сприйняття матеріального світу, сприяють формуванню естетичного відношення до дійсності, допомагають глибше пізнати художньо-виразні засоби інших видів образотворчого мистецтва.

Предметний світ, оточуючий людину, змінюється незвичайно швидко: виробництво товарів у різних країнах подвоюється приблизно кожні десять - п'ятнадцять років, але необхідно розкривати естетичне значення творів декоративно-вжиткового мистецтва не лише сучасного часу, а й минулих епох. Знайомство школярів з декоративною образністю, особливо у творчості народних майстрів, сприяє розвитку у них естетичного відношення до дійсності. Джерела декоративної виразності народного мистецтва в умінні майстрів художньо естетично осмислювати природу.

Значення творів декоративно-ужиткового мистецтва для формування художнього смаку обумовлюється ще й тим, що в них специфічно переломлюються виразні засоби інших видів образотворчого мистецтва - живопису, графіки, скульптури, архітектури. В деяких видах декоративно-ужиткового мистецтва кераміці, художній обробці дерева, каменю, кістки та рогу переважають декоративно скульптурні якості. Вчителя і викладачі повинні допомагати дітям зрозуміти художній задум твору, пояснити основні принципи виразності мистецтва, яке виявляється по-перше в необхідності взаємозв'язку форми предмету з його функціональним призначенням, по-друге в співвідношенні форми та матеріалу, і по-третє форми та оздоблення.

Людина, з розвиненим художнім смаком здатна зрозуміти і цінити стильову єдність предмету, відчувати зв'язок декоративно прикладного мистецтва з естетичними вимогами свого часу, або минулих епох, а також на цьому прикладі виховувати свою національну культуру.

Згідно із планом кафедри і інституту проводяться курси підвищення кваліфікації вчителів у галузі «Образотворче мистецтво», «Художня культура» і «Креслення», де обґрунтовуються теоретичні і практичні засади перепідготовки вчителів за фахом, розглядаються шляхи його професійного становлення. Пропонуються методичні рекомендації щодо сучасних форм і методів навчання образотворчому мистецтву, художньої культури, кресленню; методичні розробки занять із застосуванням сучасних підходів у процесі їх організації та проведенні. Використовується кольорові таблиці, кольорові зображення до уроків.



Основним завданням художньо-естетичного розвитку учнів є:

  • цілеспрямоване і систематизоване формування навичок;

  • стимулювання та актуалізація творчого потенціалу й удосконалення практичних знань, навичок та умінь;

  • розвиток прагнення до творчої самореалізації;

  • розвиток особистої цілісності, духовності;

  • виховання активного ставлення до естетичних явищ.

Ці завдання структуруються за такими напрямками:

  • пізнавально-діяльнісний (систематизація та послідовне поглиблення знань та уявлень дітей у царині образотворчого мистецтва, формування умінь і навичок з різних видів творчої діяльності, розвиток спостережливості, зорової пам`яті, просторових уявлень, кінетичних відчуттів, кольорового зору, композиційних навичок);

  • художньо-творчий (формування творчих здібностей та прагнення до творчої самореалізації, розвиток художньої уяви і творчої активності);

  • сприймання та оцінювання (формування естетичного досвіду, навичок сприймання та оціночної діяльності, розвиток образного мислення, естетичного ставлення до явищ мистецтва та дійсності, смаку, оцінок, потреб, формування естетичної культури).

Заняття учнів проводять за такою схемою:

  • оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції, малювання з натури, опанування форми, кольору, об`єму, різних художніх технік);

  • уроки ознайомлення з мистецькими творами і вивчення різних видів та жанрів образотворчого мистецтва та дизайну;

  • уроки створення самостійних творчих робіт (втілення власного задуму студійців в оригінальних творчих роботах);

  • уроки колективної образотворчої діяльності (виконання колективної творчої роботи за спільним задумом теми та художніми техніками);

  • інтегровані уроки, на яких здійснюється взаємне проникнення різних видів мистецтва, художнього конструювання, дизайну, на базі образотворчого мистецтва.

У методиці викладання образотворчого мистецтва колективна діяльність визначається, як прийом узагальнення знань учнів, отриманих за час викладення циклу уроків, поєднаних єдиною тематикою, мотивом. У практиці викладання образотворчого мистецтва у закладах освіти усіх типів є кілька форм колективної діяльності й велика кількість методик її організації. Аналізуя опит вчителів Запорізької області у викладанні уроків образотворчого мистецтва, неможливо не помітити, що велика кількість форм не дивлячись на авторські назви, по суті одна і таж форма колективної діяльності, за основу якої беруть послідовне використання окремих технологічних операцій у процесі виготовлення частини або елементу певного виробу одним учнем. Але методика її організації може бути настільки різноманітна, що колективна діяльність із розряду сумісної операційно-технологічної переходить до художньо-творчої або розвивально-ігрової. Розглянемо три основні форми організації сумісної діяльності: сумісно-індивідуальна, сумісно-послідовна й сумісно-взаємодіюча.

Сумісно-індивідуальна діяльність є однією з найпростіших форм організації роботи з колективними композиціями, де кожен учень створює індивідуально зображення чи виріб, які на завершаючому етапі стають частиною, елементом колективної композиції й мають загальні положення:

 видумати спочатку композицію колективної композиції, вибрати форму, розмір, колір й положенню загальної площини-фону (тлу).

 вибрати матеріал, техніку, манеру образотворчого мистецтва як для деталій колективної композиції, так і фону.

 визначити відповідність деталей до загальної композиції й засобів досягнення відповідностей у індивідуально зроблених елементах.

 визначити техніку «зборки» колективної композиції, поєднань й кріплень

Із опита роботи: Олефіренко Л.Л. вчителя-методиста зарубіжної літератури Комунального закладу «Малобілозерська обласна гімназія інтернатного типу «Дивосвіт», Асоційованої школи ЮНЕСКО. «Патріотичне виховання передбачає на основі глибоких і міцних знань історії рідного народу, суті та змісту ідеї українського націоналізму та її реалізації, виховувати майбутніх спеціалістів відповідно до потреб своєї держави, формувати національну свідомість, орієнтуючись на виховний ідеал.

Наш навчальний заклад — заклад – мрія, який вабить дитячі душі дивним світлом краси, натхнення, творчості — Комунальний заклад «Малобілозерська обласна гімназія інтернатного типу «Дивосвіт». У своєму лоні впродовж 11–ти років вона дбайливо розвиває кожного вихованця як патріота, відданого демократичним цінностям, з гармонійно розвинутими здібностями, підготовленого до самостійного життя. Та головна унікальність гімназії — у становленні особистості шляхом її духовного збагачення цілющими джерелами національної культури, регіональними традиціями гончарного мистецтва, яким славились пращури Білозерщини у 30-60 роках минулого століття.

У центрі національно-патріотичного виховання в гімназії «Дивосвіт» поставлено поняття «Україна», глибинне усвідомлення якого для кожного українця має бути мірилом національної самосвідомості і духовної зрілості. Патріотичне виховання – пріоритетний аспект виховної роботи гімназії. Головна мета патріотичного виховання у нашому навчальному закладі – формування в дітях особистісних рис громадян України, розвиненої духовності та моральної культури, успадкування духовних надбань українського народу.

З метою виховання любові та поваги до Батьківщини, державної символіки в кожному кабінеті оформлено куточки державної символіки. Навчальний тиждень розпочинається з загально гімназійної лінійки, обов’язковим атрибутом якої є виконання національного Гімну та Гімну гімназії. Вихованню патріотизму та турботливого ставлення до національно-культурних цінностей нашого народу сприяло проведення:

- усного журналу «Ми роду козацького діти» (1-4 клас, жовтень);

- козацькі забави (5-7 клас, жовтень);

- конкурсу знавців рідної мови (5-7 класи, лютий);

- Шевченківських днів (1-11 класи, березень);

- Свято Писанки «Ми відновлюємо звичаї нашого народу».

Традиційним стало проведення у травні «Білозерського ярмарку», який відроджує славну історію українського села, традиції предків. Щороку збільшується кількість людей, які збираються на центральній площі села, щоб приторкнутись до народного мистецтва і творчості.

Кращі дитячі колективи Запорізької області, для яких українське національне мистецтво не просто захоплення, а могутнє джерело народної мудрості, вікових традицій, мають можливість показати свої компетенції в галузях національної культури, познайомитися із здобутками однолітків інших навчальних закладів. За традицією, на дитячий форум запрошуються члени обласного осередку Спілки художників України, Запорізького осередку Спілки майстрів народних мистецтв, заслужені діячі народних мистецтв України, спілкування з якими розширює коло дитячих уявлень про мистецтво українського народу, розкриває багатий колорит його культурної діяльності. Фестивалі викликають великий інтерес у місцевих жителів. Батьки разом з дітьми беруть активну участь у виготовленні експонатів для виставок, творчих конкурсах різних видів. Вивчення і пропаганда національної та світової культурної спадщини перетворили гімназію «Дивосвіт» на важливий соціокультурний центр регіону. У навчальному закладі розроблено цільову Програму соціальних дій, яка уможливлює духовно-практичне освоєння світу кожною учнівською особистістю.

Метою Програми є підготовка вихованців гімназії до життя та діяльності в демократичній правовій державі, світовій спільноті.

Основними завданнями Програми є розвиток соціальної активності та соціальних компетенцій учнів гімназії, їх здатності до розуміння сучасного світу, розв’язання проблем спілкування за умов інтеграційних процесів в полікультурному середовищі;  сприяння свідомому, відповідальному вибору та успішному виконанню життєво-необхідних соціальних ролей;  визначення оптимальних методів, форм, засобів формування соціальних компетенцій в учнівської молоді;  розробка та визначення показників рівня сформованості у вихованців гімназії соціальних компетенцій для моніторингових досліджень;

Реалізуючи положення Програми соціальних дій, гімназія започаткувала ряд нетрадиційних спілкувань творчої учнівської молоді з громадськістю регіону, діячами мистецтва і освіти обласного – міжнародного рівнів, з однолітками України та інших держав.

Навчальний заклад став ініціатором важливого регіонального заходу — „Малобілозерського ярмарку ” який, зазвичай, відвідують жителі різних районів області, представники місцевої, районної, обласної влади. Барвисте українське вбрання, гумор, національні дійства, атракціони сповнюють в цей день центральний майдан села. Головним же на Малобілозерському ярмарку є крам з майстерні художньої кераміки „Дивосвіту ” , вироби декоративно-ужиткового мистецтва, створені руками вихованців (живописні картини мальовничих куточків села, нанизування, вироби з соломки, національні вишиванки). Куманці, вази, тарілі, горщики, глечики, макітерки і просто українські сувеніри, оздоблені національним орнаментом, поєднують у собі елементи класичних та сучасних керамічних технологій, а також засвідчують появу нового різновиду керамічного мистецтва – Білозерської кераміки.

У процесі патріотичного виховання педагоги нашої гімназії намагаються довести до свідомості учнів суть світової цивілізації, до якої прагне Україна,ознайомити із закономірностями й ознаками побудови держави соціальної ринкової економіки, сформувати розуміння того, що демократичне суспільство — це те краще, чого змогло досягти людство за час існування.

Протягом року кожний класний колектив працює над вивченням культури однієї з країн світу. Визначаючи мету «Проекту…», кожен вихованець вказує, яку галузь культури обраного народу він опрацьовуватиме цього року, а також якими шляхами розвиватиме свій інтелект під впливом національної та світової культур. У березні, за традицією, відбувається конкурс – захист «Проектів саморозвитку юних громадян світової спільноти». Під час другого його етапу класні колективи захищають надбаний результат, що синтезує індивідуальні досягнення всіх учнів класу. Головним критерієм оцінювання колективних творчих робіт є виявлення ступеню впливу на свідомість вихованців національного образотворчого мистецтва та мистецтва інших народів. Гімназисти показують глибоке знання не лише української культури, а і культури інших країн, створюють неповторні образи, для яких характерні барвисте вбрання, живопис, розпис, художня кераміка, властиві лише їм. Конкурси – захисти «Проектів саморозвитку юного громадянина світової спільноти» мають соціальну спрямованість: на них запрошується громадськість села, батьки, учні сусідніх шкіл.

У 2006 році з’являється нова форма соціокультурних зв’язків: здобуто перемогу на Міжнародному конкурсі молодіжних шкільних обмінів «РАЗОМ» Польсько-українська співпраця для майбутнього». Гімназія гостинно вітала делегацію вчителів і учнів з Польщі. Згодом і вихованці «Дивосвіту» разом в вчителями відвідали Польщу. Відбулося знайомство з пам’ятками культури, національними звичаями, традиціями польського народу. Головними етапами польсько-українського діалогу стало створення спільного проекту по дослідженню особливостей культур двох слов’янських народів та визначення перспектив майбутньої співпраці з польською Суспільною гімназією м. Плятерув.

Логічним продовженням польсько-українського діалогу стала зустріч з однолітками м. Золочів (Львівська область). Знайомства з традиціями західного регіону України, його самобутньою культурою, духовністю сприяли розширенню соціальних компетенцій учнів гімназії, розвивали їх здатність до вирішення цікавих проблем, пов’язаних із живим спілкуваннями учнівської молоді – майбутнього української держави.

Виконуючи Програму соціальних дій, гімназія стала важливим соціокультурним центром південно-східного регіону України. Її численні ініціативи на терені пропаганди української національної культури, розвиток на цьому підґрунті високої духовності і інтелекту вихованців не знають аналогів у вітчизняній педагогічній практиці і успішно характеризують гімназію «Дивосвіт» як Школу майбутнього

Прогресивний соціокультурний досвід «Дивосвіту» уможливив визнання навчального закладу лауреатом Всеукраїнського конкурсу «100 кращих шкіл України» у номінації «Школа – соціокультурний центр села».

Різностороннє вивчення та шанобливе ставлення до творів керамічного мистецтва, створених нашими предками, надало нам унікальні можливості прокладати дорогу в майбутнє через воскресіння минулого.

Перші знайомства з пам‘ятками Білозерської культури відбуваються в гімназійному музеї художнього гончарства. Зусиллями учнів та односельців в ньому зібрано унікальні колекції керамічних виробів, що зберегли в собі дух мистецьких традицій, розмаїття художньо-стильових особливостей майстрів, якими славилась Білозерська земля в минулій історичній епосі. Музейні матеріали не лише розповідають про історію кустарного промислу художньої кераміки на Білозерщині, а й свідчать про відродження самобутнього національного мистецтва в гімназії „Дивосвіт ” .

Тут зібрано кращі роботи дітей – дипломантів Міжнародних, Всеукраїнських виставок, почесних гостей фестивалів „Білозерські самоцвіти ”. Рада музею організовує цікаві конференції з досліджень шляхів розвитку сучасної кераміки, славних імен земляків, причетних до виготовлення старовинних керамічних виробів. Дослідження матеріалів музею, викладені у творчій роботі випускниці гімназії 2004 р. Ганічевої Ірини на тему «Виникнення і розвиток художнього гончарства на Білозерщини», яка визнана кращою на обласному конкурсі «Об’єднаймося ж, брати мої» у номінації «Історія Українського державотворення» (І місце), та інших творчих роботах вихованців. Самобутність Білозерського етносу старшокласники осмислюють у своїх науково-творчих, дослідницьких роботах, які успішно захищають в МАН на обласному та Всеукраїнському рівнях. Сьогодні музей художньої кераміки гармонійно доповнюють експозиції з історії народної архітектури і побуту Білозерського краю під відкритим небом.

Вчителями та учнями-старшокласниками тут дбайливо реставровано селянське подвір’я, на якому — криниця з журавлиним ключем, млин-вітряк, плетений з лози тин, а на ньому глиняні горщики, макітри (їх господині зазвичай випарювали на сонці). Поруч квітнуть розкішні мальви, соняшники, плетуться кручені паничі. Все, як і сотня років тому. Музей набув популярності серед дорослого населення рідного села. Родини місцевих жителів надають матеріальну допомогу в організації його роботи, проведенні конкурсів – захистів дитячих творчих робіт з історії кераміки, допомагають гімназії у здійсненні пошукової роботи». Свергунова Таїсія учениця Комунального закладу «Малобілозерська обласна гімназія інтернатного типу «Дивосвіт», Асоційованої школи ЮНЕСКО : «Великі можливості для виховання патріота закладена в українознавчих дисциплінах: історії України, історії українського війська , етнографії, літературі. Тут ми черпаємо наснагу та пафос боротьби і творення. Ця невмируща спадщина формує в нас національні почуття, громадську активність, самостійність у всіх видах діяльності, згуртовує нас ідеєю боротьби за свою державність. Ми повинні розуміти історію, а щоб розуміти треба її вивчати. Вивчаючи історію ми повинні засвоювати її через культуру різних поколінь і народів. Наша історія – це історія народного духу, його самосвідомості та світобачення. І вивчати її ми можемо в нашому гімназійному музеї, який було створено в 1994 році. Біля витоків його заснування стояла наш директор Овсієнко Я.М., весь педагогічний колектив, учні гімназії та звичайно ж наші односельчани. Музей створювався з метою відродження історії розвитку місцевого гончарства. Як казав колись один поет «Були великі гончарі колись у рідно краї, пишався ними наш народ, народ їх пам’ятає.» Пам’ятаємо їх і ми , тому дбайливо зберігаємо всю безцінну спадщину, що дійшла до нас.

Я – помічник керівника етнографічного гімназійного музею і за сумісництвом – екскурсовод. Найбільша експозиція музею – «Місцеві гончарні вироби» до якої входять колекції кринок, глечиків, жбанів, маслобойок і звичайно ж макітер. Всі вони датуються кінцем ХІХ – поч. ХХ ст. Крім того ми маємо Євангеліє 1903 року, яке подарував нам дідусь учня нашої гімназії Шинкаренка Олега. «Жіночий кут» представлено жіночими сорочками, килимами, прядками виконаними майстрами Малої Білозерки. І переймаючись рідним духом я записала на папері такі рядки , які вийшли ніби з мого серця.


Мій рідний край – легенди і герої

Тут у крові козацький дух живе.

Мій край то розповіді баби кам’яної

Це все – безцінний скарб, що в мене є.

Куди не глянь – кругом степи безкрайні,

Що загадковістю своєю ваблять нас,

Їх охоронці вірні – то кургани давні,

В яких назавжди зупинився час.

П'янка духмяність трав , і чайки над водою,

Пороги й скелі над Славутою Дніпром –

Я Вам вклоняюся доземно головою,

І присягаюсь за добро платить добром.

Прикладом любові до своєї батьківщини є уривок оповідання Башкардіної Дар’ї : «Одного чудового дня в літку, наслідуючи віковий досвід «ранок вечора мудріше» починаємо збиратися мандрувати за місто. Речі в валізі, їжу до однієї корзини, Анфісу до іншої. Приємно дивитися в ранці на місто, яке пробуджується. За останній рік багато чого змінилось у архітектурі та ландшафті м. Запоріжжя . Раз у раз відкриваються нові крамниці, кав’ярні, банки та інші заклади. Своїм новим виглядом воно здебільшого нагадає Європу. Щоб надолужити сили для нових трудових звитяг, ми мандруємо туди, де ніколи не ступала нога людства. За вікном мигтять: Дніпрогес, заводи, славетно відома Хортиця, зупинки, перехрестя тощо. Через якусь годину під’їжджаємо до скіфських курганів.

Як приємно стати босоніж на підігріту ранковим промінням траву. На високих стеблах де-не-де блищать прозорі краплини роси. Птахи рвуть блакить неба груддю, розголошуючи усе навкруги радісним гаміром. Гудуть працьовиті бджоли збираючи нектар з польових квітів, котрі немов екибани завмерли у своїй неповторній красі, стрекочуть коники, літають та повзають всілякі мурахи. У корзинці ледве погойдується Анфіска. Знайшовши живописну галявину ставлю корзину, Анфіса відразу ж видряпалась… на світ подивитись, та себе показати. На якусь мить лягаю подихати різнотрав’ям. Гасаючи за якимось-там цвіркуном стрибає через мене Анфіса. Пухнастий кольоровий хвіст».

Таким чином образотворче мистецтво як засіб освоєння самореалізації учнівської молоді відіграє певну роль у формуванні патріотичного виховання як самих учнів, вчителів так і глядачів, виховуючи почуття любові до рідного краю, країни та світу в цілому.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка