Феномен діотіми: щодо питання про історичність давньогрецької філософині



Скачати 39.17 Kb.
Дата конвертації08.01.2019
Розмір39.17 Kb.

Туренко В.Е., канд.філос.н., КНУТШ
amo-ergo_sum@ukr.net
ФЕНОМЕН ДІОТІМИ: ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ІСТОРИЧНІСТЬ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ФІЛОСОФИНІ
Вперше питання про видуманий образ Діотіми поставив Марсіліо Фічіно у своїй праці під назвою Oratio Septima II. До цієї праці, як наголошують дослідники, ніхто не ставив під сумнів існування такої філософині. Очевидним стає те, що італійський гуманіст не хотів дозволити тому, щоб філософ, тим паче, який вчив Сократа філософії любові - була жінка. Причому, його думка настільки в результаті стала настільки авторитетною, що наступні 500 років в текстах тих чи інших авторів можна бачити вислови, які йдуть на користь Фічіно [Mary E. W. Diotima of Mantinea. In M.E. Waithe (Ed.), A history of women philosophers: Vol. 1. Ancient Women Philosophers. Dordrecht Netherlands: Martinus Nijhoff Publishers. 1987, p.106]. Взагалі як зазначає зарубіжна дослідниця М. Елен існує три джерела дослідження історичності Діотіми: а) діалоги Платона; б) письменники та мислителі еліністичної доби; в) археологічні артефакти з Оксфордської колекції [Lynda George Gender Equity: In Search of Diotima's Place With the Ancient Philosophers // Forum on Public Policy: A Journal of the Oxford Round Table. – 1997. – Р. 3.].

Як стверджують стародавні рукописи, Діотіма - це жриця, що жила в стародавній Мантінеї, древнє місто в Аркадії або Аркадія - області Стародавньої Греції, яка відіграє важливу роль в Платонівському діалозі « Бенкет» - дослівно:«Симпозіум»). У перекладі з грецького ім'я Діотіма (Διοτίμα ← Δίας (Зевс) + τιμή (честь) позначає «честь Зевса» або «шановний (-а,-е) Зевсом». Платон, як вважали деякі вчені здебільшого XIX - початку XX століть, використовував як прототип Діотіми Аспасію - другу дружину Перікла. Настільки він був вражений її інтелектом і дотепністю. Ідентичність Діотіми і Аспасії повністю спростовував інше джерело - діалог Платона «Μενέξενоς» (Menexenos), в якому Аспасія виступала вже під своїм власним ім'ям. Таким чином вчені дійшли висновку, що Платон не використовував вигадані імена, а Діотіма - реальна історична постать [Wider, Kathleen. "Women philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle". Hypatia vol 1 no 1 Spring 1986].

Оскільки єдине джерело щодо неї (в тому сенсі, що до Платона вона це ім'я ніде не зустрічається) - це був діалог Платона, незрозуміло, чи була вона справжнім історичним персонажем або просто вигадана особистість. Адже як зазначає відома російська дослідниця А.А.Тахо-Годі: "Його (образ Діотіми) можна вважати чистою фікцією і бачити в імені цієї мудрої жінки тільки символічний зміст (мантінеянка - з м. Мантинеї; μάντις - "пророк", "пророчиця", μαντικός - "пророчий". Мантінея в Аркадії славилася віщунами" [Тахо-Годи А.-А. Комментарии к диалогам // Платон. Сочинения в 3 тт.. — Москва: Мысль, 1970. — Т. 2. — С. 527]. Виходячи з цього, деякі дослідники заявляли про фіктивність фігури Діотіми, в той час як інші припускають, що відносини/діалог з такою реальною людиною міг би цілком бути [6]. Всі дані пізніших античних авторів засновані на діалогах Платона. Образ же її деякі прикрашають з вигаданими доповненнями. Якщо це вигаданий персонаж, який може мати походження від згадуваної Мантінєї - це натяк на свою функцію її як провидиці (Mantis). Згідно з однією з гіпотез, фігура Діотіми, Платоном була введена як опонування праці Есхіна (теж учня Сократа), який в одній із своїх праць (дійшов фрагментарно) вводить теж образ Діотіми [Barbara Ehlers: Eine vorplatonische Deutung des sokratischen Eros, München 1966, - S. 132]. Насамкінець, треба зазначити, що при написанні "Фрагментів досократиків" Дільс-Кранц не включили окремо до змісту Діотіму; це ж стосується славносвісного і фундаментального "Словника Суда".

Однак, ще в елістичну добу, Прокл у своїх коментарях до "Держави" Платона (I 248, 25-30 Kroll), слідуючи Тімею, каже, що відомі кілька жінок-піфагорійок, і поряд з Феано і Тіміхой називає і Діотіму [Proklos, In Platonis rem publicam I S. 248 Z. 25–27 Kroll; französische Übersetzung: André-Jean Festugière: Proclus, Commentaire sur la République, Bd. 2, Paris 1970, S. 53.]. Він, як кажуть деякі античні письменники, прокоментував також промови Діотіми в "Бенкеті"[ Heinrich Dörrie, Matthias Baltes: Der Platonismus in der Antike, Band 3, Stuttgart-Bad Cannstatt 1993, S. 200.]. Схоліаст до ритора II ст. н.е. Елія Арістаді іменує Діотіму "містеріальним філософом, провидицею", "жрицею Лікейського Зевса в Аркадії" (р. 468, sch. 127; 11, 15 Dindorfii), яка відстрочила так драматично зображену Фукідідом (II 47-54) чуму в Афінах (430 р.) на десять років. Сам Елій Арістід називає Діотіму - поряд з Аспасією - найосвідченішою жінкою. Вчення про любов, яке можемо побачити на сторінках "Бенкету" використовували Плутарх та неполатонік Плотін, особливо у своїх текстах, коли намагались так чи інакше проінтерпретувати міф про походження Еросу.



Cучасний дослідник Л. Джордж зазначає, що основна причина неприйняття історичності Діотіми такою якою вона постає у Платона полягає в тому, що філософія, для давніх греків, була справою виключно чоловіків, і тому є сумнівним, щоб Сократа аналізу тих чи інших філософських проблем вчила жінка. Однак, майже всі характери, що названі в діалогах Платона, відповідали справжнім людям, що жили в Афінах за часів античності [Ruby Blondell The Play of Character in Plato's Dialogues, Cambridge University Press, 2002, - Р.31]. Як би там не було, чи було Діотіма реальною чи вигаданою особистістю, головною дискусією до сих пір є те: "Чому і навіщо Платон ввів образ Діотіми в даний діалог?". Було навіть запропоновано, що Діотіма представляє софістів, а звідси стає опонентом Платону. Проте, даний підхід фактично не має серйозних аргументів та доказів Однак, все ж треба не забувати, що теорія Діотіми не повинна бути повністю ідентична власним переконанням Платона. Інша гіпотеза є те, що Платон спеціально ввів ще жінку - Діотіму для знецінення жіночого начала. Це передбачає відмову від Божественної Жіночності, яка, нарешті, долається образом божественного юнака».

Таким чином, як ми бачимо постать Діотіми та її історичність є до сих пір для науки спірним питанням, проте, підсумовуючи, можна сказати словами англійського дослідника А. Блума, що даний фрагмент "Бенкету" де розвивається діалог між Сократом та Діотімою (Symp.201d-212b): це одне з декількох місць в Платонівському корпусі, де описується, як Сократ перестав бути досократичним філософом...і став Сократом, якого ми знаємо"[Bloom, A. (1993). The ladder of love. In S. Benardete (Trans.), Plato’s Symposium (pp. 55-177). Chicago, The Chicago Press. - р.129].

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка