European Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям „ географія”



Сторінка3/27
Дата конвертації23.10.2017
Розмір5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Нормативні (обов’язкові) дисципліни

І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки


ДИСЦИПЛІНА «Психологія»

Кількість годин (кредитів):: 81 год (2,5 кредити)

Форма контролю – іспит.

1. Пояснювальна записка

1.1. Мета курсу “Психологія” - сприяти формуванню адекватного уявлення про предмет і завдання психології на сучасному етапі розвитку суспільства, її основні галузі, можливості практичного застосування знань. Вона підпорядкована головному завданню – озброїти студентів знаннями про базові психологічні поняття, що є необхідною умовою розвитку самої особистості студента, пізнання самого себе та інших людей, формування інтересу до роботи з дітьми.



  • В результаті вивчення курсу “Психологія” студенти повинні засвоїти значення основних психологічних понять та навчитися їх використовувати практично у реальному житті. Крім того, вони мають уміти використовувати основні методи психологічного дослідження з метою аналізу себе, своїх дій та вчинків, ситуації, дій та поведінки інших людей, їх особистісних характеристик. Бакалавр: – 2,5 кредита;

  • 1 семестр – 81 навчальна година. З них 18 год. – лекції; 16 год. – семінари; 47 год. – самостійна робота студентів;

  • 1 тиждень – 13,75 год. З них 1 год. – лекції; 1 год. – семінари; 11,75 год. – самостійна робота студентів;

обов’язкова дисципліна;

  • читається в 5 семестрі;

  • підсумковий контроль: 5 семестр – іспит.

1.2 Завдання вивчення дисципліни:

  1. охарактеризувати науково-методологічну організацію психології та її складових;

  2. виявити ретроспективні особливості розвитку психології та встановити характерні риси її етапів;

  3. висвітлити закономірності та характеристики психологічних явищ;

  4. пояснити умови формування та розвитку пізнавальних процесів, фактори формування особистості та індивідуальних її особливостей;

  5. володіти вміннями використання методів психології для вивчення психіки дітей і дорослих;

  6. організовувати педагогічне спілкування в процесі навчання та виховання учнів у період практики, враховуючи вікові та індивідуальні їх особливості, активізувати розумовий їх розвиток та особистісні якості;

  7. вміти спостерігати, описати та проаналізувати будь-яке психічне явище, віднести його до певного компоненту структури психіки, пояснити його взаємозв'язок з іншими компонентами психіки.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.

У процесі вивчення психології студент повинен:



  • знати і розуміти основні поняття психології, особливості, завдання, функції, структуру, методи, часові особливості розвитку;

  • розуміти й аналізувати сутність, види, властивості, умови та закономірності розвитку психічних явищ, притаманних людині;

  • знати і розуміти основні особливості соціально-психологічних феноменів;

  • аналізувати індивідуально-психологічні властивості людини.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. Вступ до психології

НЕ 1.1. Предмет, стан і структура психології. Методи психології. Періодизація історії психології. Основні напрямки сучасної зарубіжної психології.

НЕ 1.2. Розвиток психіки і свідомості.

ЗМ 2. Психологія пізнавальних процесів

НЕ 2.1. Увага. Відчуття.

НЕ 2.2. Сприймання. Пам’ять.

НЕ 2.3. Мислення. Мова та мовлення. Уява.

ЗМ 3. Емоційно-вольові процеси

НЕ 3.1. Почуття та емоції. Емоційні стани

НЕ 3.2. Воля

ЗМ 4. Психологія особистості ті діяльності

НЕ 4.1. Активність. Поведінка. Діяльність.

НЕ 4.2. Психологічна характеристика особистості. Темперамент.

НЕ 4.3. Характер. Здібності.



ІІІ. Література до вивчення курсу:

  1. Загальна психологія. / За загальною редакцією академіка С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. І доп.- Вінниця: Нова Книга, 2004, - 704 с.

  2. Майерс Д. Психология. – Мн.: ООО “Поппури”, 2001. – 848 с.

  3. Маклаков А.Г. Общая психология: Ученбник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с.

  4. Немов Р.С. Психология. – В 3 кн. – Кн.1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение: Владос, 1995.

  5. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф. С.Д.Максименка. – К.: НПЦ Перспектива, 1998.

  6. Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.-К.:Либідь,1995.

  7. Популярная психология. Хрестоматия / Сост. В.В.Мироненко.- М.: Просв., 1990.

  8. Психологія6 Навч. Посіб. / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-кузнецов, В.Л. Зливков та ін.: За наук. Ред.. О.В. Винославської.- Київ: Фірма «ІНКОС», 2005. – 352 с.

  9. Психология. Словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского.-М.: Политиздат, 1990.

  10. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. – К.: Вища школа, 1982.

  11. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Радянська школа, 1968.

  12. Психологія / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.

  13. Роменець В.А. Історія психології. – К.: «Либідь», 2006, 1000 с..

  14. Рубинштейн С.Д. Основы общей психологии. – В 2 томах. – М., 1989.

  15. Алексеева М.І. Мотиви навчання учнів. - К.: Рад. шк., 1974. - 117с

  16. Алякринский Б.С. О таланте и способностях. – М.: Знание, 1971.

  17. Андреев О.А., Хромов Л.Н. Техника тренировки памяти. – Екатеринбург, 1992.

  18. Бодалёв А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 1983.

  19. Бодалёв А.А. Психология о личности. – М.: МГУ, 1988.

  20. Брудный А.А. Понимание и общение.- М.: Знание, 1989.- 64 с.

  21. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте.- М.: Просв., 1991.

  22. Выготский Л.С. История развития высших психических функций.- Собр.соч. – Т.3. – М.: Педагогика, 1983.

  23. Выготский Л.С. Мышление и речь / Избр. психол. исследования. – М., 1968.

  24. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека. – М., 1980.

  25. Додонов Б.И. В мире эмоций.- К.: Политиздат Украины, 1987.

  26. Донцов А.И. Психология коллектива.- М.: МГУ, 1984.

  27. Иванников В.А. К сущности волевого поведения //Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В.Петровского.- М.: Просвещение, 1987.

  28. Каган М.С. Мир общения.- М.: Политиздат, 1988.

  29. Ковалёв А.Г. Самовоспитание школьников. – М.: Просвещение, 1968.

  30. Коломинский Я.Л. Алгоритмы общения // Популярная психология. Хрестоматія / Сост. В.В. Мироненко.- М.: Просв.,1990 .

  31. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. – Минск: Нар.света, 1987.

  32. Кон И.С. В поисках себя. – М.: Политиздат, 1984.

  33. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад.школа, 1989.

  34. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст.- М.: Пед-ка, 1971.

  35. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа, 1989.

  36. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М., 1977.

  37. Личко А.Е.Подростковая психиатрия.- Л.Медицина, 1985.

  38. Лоуэн Александр. Физическая динамика структуры характера. - М.: ПАНИ, 1997.

  39. Лук А.Н. Психология творчества.- М.: Наука, 1978.

  40. Мудрик А.В. Время поисков и решений или старшеклассникам о них самих. - М.: Просвещение, 1990.

  41. Очерки теории темперамента / Под ред. В.С. Мерлина. - Пермь, 1973.- 290 с.

  42. Пекелис В. Твои возможности, человек!. - М.: Знание., 1986.-270 с.

  43. Петровский А., Петровский В. «Я» в «других» и «другие» во «мне».// Популярная психология. Хрестоматия / Сост. В.В. Мироненко.- М.: Просвещение, 1990.

  44. Полуянов Ю.А. Воображение и способности.- М.:3н., 1982.

  45. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия. - Самара, Бахрах, 1997.-640 с.

  46. Психология личности в трудах отечественных психологов/ Составитель Куликов Л.В.-СПб: Питер,2000

  47. Психология развития личности / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Пед., 1987.

  48. Рувинский Л.И., Хохлов С.И. Как воспитать волю и характер.- М.: Просвещение, 1986.

  49. Семиченко В.А. Психические состояния. – К.: Магістр-S, 1998.

  50. Семиченко В.А. Психология общения. - К.: Магістр-S, 1998.

  51. Семиченко В.А. Психология речи.- К. : Магистр-8,1998.

  52. Семиченко В.А. Психология эмоций. - К.: Магістр-S, 1999.

  53. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. – М.: Просвещение, 1968.

  54. Фрейд Зигмунд. Я и Оно. - М.: Метгэм, 1990.- 54 с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ»

Кількість годин (кредитів): 144 год. (4 кредитів)

Форма контролю – залік.

1. Пояснювальна записка

1.1. Мета курсу: покращення фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я студентської молоді, розвиток головних життєво-важливих рухових якостей (витривалість, сила, швидкість, гнучкість, спритність) та рухових здібностей; послідовне формування фізичної культури особистості.

Мета дисципліни «Фізичне виховання» реалізується шляхом застосування комплексного підходу до розв’язання навчальних, оздоровчих і виховних завдань:



  • формування знань, щодо функціональної спрямованості фізичних вправ, їх ефективного використання для зміцнення здоров’я, проведення активного відпочинку та здорового способу життя;

  • набуття знань з фізичного виховання, гігієни, основ здоров’я;

  • формування навичок занять самостійних занять фізичними вправами, розвитку фізичних якостей, корекції постави, профілактики травматизму та надання першої медичної допомоги;

  • удосконалення функціональних можливостей організму, розвиток основних систем життєзабезпечення;

  • подальше виховання інтересу, потреби і звички до занять фізичними вправами;

  • профілактика асоціальної поведінки студентської молоді засобами фізичного виховання.

У процесі вивчення дисципліни «Фізичне виховання» студенти повинні знати:

  • основи здорового способу життя;

  • основні методи самоконтролю у процесі фізичного удосконалення;

  • складати комплекс ранкової гігієнічної гімнастики;

  • основи професійно-прикладної фізичної підготовки;

  • основи системи забезпечення працездатності та її відновлення засобами фізичної культури і спорту;

  • нетрадиційні системи зміцнення здоров'я і фізичного удосконалення;

  • основи раціонального харчування.

Уміти:

  • складати і проводити комплекси вправ з професійно-прикладної підготовки для робітників розумової праці.

Оволодіти:

  • руховими вміннями та навичками з розділів програми: легка атлетика, баскетбол, волейбол, футбол, гандбол, спортивна боротьба, плавання, основна гімнастика, атлетична гімнастика.

  • ефективними допоміжними засобами і прийомами підвищення працездатності і прискорення її відновлення при розумовій і фізичній праці;

  • удосконаленням і корегуванням статури засобами традиційних і нетрадиційних систем фізичних вправ;

  • удосконаленням індивідуальної системи засобів і прийомів підвищення та відновлення працездатності при різноманітних видах праці.

Дисципліна «Фізичне виховання» в умовах кредитно-модульної системи передбачає залучення студентів до різних видів навчальної діяльності, в процесі якої вони набирають відповідну кількість балів, яка впливає на оцінювання рівня засвоєння студентом матеріалу даної дисципліни.

Дисципліна «Фізичне виховання» розрахована на 1-3 курси, поділена на 6 змістових модулів, кожний курс навчання закінчується модуль-контролем (залік).

Досягнення мети і вирішення завдань фізичного виховання студентів забезпечуються за допомогою двох взаємозалежних змістових дидактичних компонентів: обов’язкового базового, що формує основи фізичної культури особистості фахівців відповідного рівня освіти і обов’язково додаткового внесеного в розклад, що спирається на базовий і доповнює його з урахуванням професійної фізичної підготовки, індивідуальних мотивів, інтересів і потреб стану здоров’я.



ІІІ. Література до вивчення курсу:

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – К.:

Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с.

4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с.

5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. –

207 с.


6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с.

7. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник в 2-х кн. – К.: Олимпийская

литература, 1994. – Т.1. – 493 с. – Т.2. – 382 с.

8. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури (частина 1.). – Львів: Троян, 1991. – 104 с.



ДИСЦИПЛІНА «соціологія»

Кількість годин (кредитів): 81 год. (2,5 кредити)

Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка

1.1. Мета даного курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на емпіричному рівні.

1.2. Головні завдання курсу полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціології; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ 1. Методологічні засади соціологічного знання

НЕ 1.1. Соціологія як наука про суспільство. Поняття об’єкта та предмета наукового дослідження. Суспільні відносини як об’єкт соціологічної та інших суспільних наук. Основні підходи до визначення соціології. Специфіка законів і категорій соціології. Структура соціологічного знання. Функції соціології. Місце соціології в системі суспільних наук. Сучасні глобалізаційні процеси і утворення нових спільнот, самовизначень, роль соціології в сучасному суспільстві. Зміна сучасних світоглядних орієнтирів і самоідентифікацій молоді і зміна місця соціології в системі наук. Урізноманітнення політичного життя в Україні і зміна статусу соціології в українському суспільстві.

НЕ 1.2. Виникнення, основні етапи та напрямки соціології. Об’єктивні передумови і фактори виникнення соціології як самостійної науки. Протосоціологічні ідеї. Роль О.Конта у становленні соціології. Основні етапи розвитку соціології. Соціологічний позитивізм О. Конта. Соціологічні вчення Г.Спенсера, К. Маркса, Г.Зіммеля, Е. Дюркгейма, М. Вебера., Ф. Тьоніса. Відкриття матеріалістичного розуміння історії як загальнометодологічної основи вивчення суспільства та історії. Основні напрямки класичної соціології (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Причини появи у ХХ ст. різних соціологічних учень. Основні школи та концептуальні напрямки сучасної західної соціології Основні етапи розвитку соціології в Україні. Соціологічні ідеї представників української соціології другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Особливості розвитку вітчизняної соціології у ХХ ст. Розвиток української соціології в еміграції. Українська соціологія сьогодні: стан, перспективи.

НЕ 1.3. Суспільство як соціальна система. Поняття суспільства та його типологія, теорії походження. Характерні особливості сучасного суспільства. Соціальні групи як основні елементи соціальної структури. Класифікація соціальних груп. Соціальні інститути та організації: класифікація, функції.

НЕ 1.4. Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства. Соціальна стуктура суспільства та її основні елементи, характеристика системи зв’язків між основними елементами соціальної структури суспільства. Соціальні статуси та статусні групи в соціальній структурі. Роль символів соціальних статусів в соціальній мобільності сучасного суспільства. Сутність та характеристика соціальної стратифікації. Історичні типи та види соціальної стратифікації сучасного суспільства. Критерії та показники соціальної стратифікації. Діалектика соціальної інтеграції та соціальної диференціації українського суспільства. Поняття соціальної мобільності, її типи та фактори. Соціальна структура сучасного українського суспільства: стан проблеми. Трансформація соціальної структури українського суспільства. Проблеми соціальної мобільності в українському суспільстві. Соціальна політика як фактор стабілізації суспільного життя: мета, напрямки, пріоритети соціальної політики української держави на сучасному етапі соціальної трансформації українського суспільства.

ЗМ 2. Соціологічні теорії середнього рівня

НЕ 2.1. Особистість у системі соціальних зв’язків. Особистість як предмет соціологічного аналізу, основні напрями дослідження особистості в соціології. Особистість як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин суспільства. Соціальний процес становлення та розвитку особистості. Соціологічні теорії особистості. Соціологічна структура особистості. Система потреб, інтересів, мотивів, стимулів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, соціальних позицій в процесі самореалізації особистості. Соціологічна типологія особистості. Шляхи взаємодії особистості і сучасного українського суспільства. Проблеми ефективності соціальної активності особистості в українському суспільстві. Соціалізація особистості в українському суспільстві: сутність, фактори, механізми.

НЕ 2.2. Соціологія сім’ї та гендерні дослідження. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу. Предмет соціології сім’ї як спеціальної соціологічної теорії. Соціальні особливості становлення, функціонування та розвитку сім’ї в системі соціальних відносин. Аналіз основних аспектів функціонування інституту сім’ї в конкретно-історичному типі суспільства: умови та спосіб життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї. Основні функції та форми сучасної сім’ї. Стан і тенденції розвитку сучасних шлюбно-сімейних відносин в Україні. Основні причини розлучень в Україні. Соціально-психологічні фактори виявлення та усунення внутрісімейних конфліктів. Соціокультурні фактори стабілізації та гармонізації шлюбно-сімейних відносин в українському суспільстві. Соціальні проблеми функціонування молодої сім’ї. Демографічна ситуація в Україні, її ускладнення і загострення на сучасному етапі.

НЕ 2.3. Соціологія культури і науки. Культура як предмет наукового та філософського пізнання. Культура в системі соціологічного знання, емпіричний рівень дослідження культури в соціології. Соціологічний зріз структури культури. Елітарна й масова культури, роль масової культури в трансформації духовного обличчя сучасної молодої людини. Соціокультурні аспекти глобалізації. Проблеми збереження національної ідентичності української культури в епоху глобалізації. Процеси трансформації української культури в умовах ринкових перетворень і необхідність збереження її гуманістичного потенціалу. Історія виникнення і розвитку науки. Соціальні функції науки. Проблеми розвитку вітчизняної науки.

НЕ 2.4. Організація та проведення соціологічного дослідження. Соціологічне дослідження як спосіб поєднання теоретичного та емпіричного рівнів соціально-наукового знання. Проблема, об’єкт і предмет дослідження. Мета, завдання, цілі, гіпотези соціологічного дослідження. Інтерпретація й операціоналізація основних понять соціалогічного дослідження. Програма дослідження як його організаційне підгрунтя. Поняття генеральної та вибіркової сукупності. Одиниці добору й одиниці спостереження. Репрезентативність і принципи формування вибіркової сукупності. Типи, механізми й обсяги вибірки. Метод як система формалізованих правил збору первинної соціологічної інформації. Класифікація методів проведення соціологічного дослідження. Якісні і кількісні методи збирання інформації. Особливості, пізнавальні можливості, недоліки методів соціологічного дослідження: опитування, аналіз документів, спостереження, соціальний експеримент, експертні оцінки, соціометрія, соціальний моніторинг. Обробка соціологічної інформації. Соціальна інженерія. Підготовка польових працівників (анкетерів, інтерв’юерів) і контроль якості їх роботи. Практичне значення конкретних соціологічних досліджень.

ІІІ. Література до вивчення курсу:

1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 340с.

2. Дворецька Г.В. Соціологія Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 472с.

3. Зарубежная социология ХХ ст. Хрестоматия. Тексты / Под ред. В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: ДНУ, 2001. – 336с.

4. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку 20 ст.), - К.: Либідь, 1993. – 336с.

5. Некрасов А.И. Основы социологии: конспект лекций. – Харьков, ООО «Одисей», 2002. – 256с.

6. Соціологія. Навч. пос. – К.: НАУ, 2003. – 204с.

7. Піча В.М. Соціологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 1999. – 248с.

8. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Центр, 2003. – 224с.

9. Система социологического знания: Учеб. пособие / Сост. Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К.: МАУП, 2001. – 179с.

10. Соціологія: Курс лекцій / За ред. М. Пічі. – 2-е вид. – Львів: „Новий світ - 2000”, 2002. – 248с.

11. Соціологія: Підр. / За ред. В.Г. Городяненка. – 2-е вид. – К.: Академія, 2002. – 560с.

12. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О.Макєєва. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 455с

13. Социология: Учеб. для вузов / Под. ред. проф. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 407с.
ДИСЦИПЛІНА «політологія»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити)

Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка

Мета викладання дисципліни: оволодіння студентами знаннями і уміннями орієнтуватися в основних світових і вітчизняних політологічних школах і напрямках, вирізняти теоретичні, духовні, прикладні, інструментальні компоненти політичного життя, уявлення про політичні явища та процеси у світі, геополітику, геополітичний статус України, сформувати у студентства навички політичного аналізу, вміння застосовувати політичні знання у своїй професійній, громадській та політичній діяльності.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент має набути таких компетенцій: знати основні політологічні напрямки, школи та концепції; основні методи політологічних досліджень в їх порівняльній характеристиці із тими методами, що мають оволодіти майбутні спеціалісти з огляду на їхні медичні фахові кваліфікації; типологію політичної влади, політичні режими та стилі політичного управління в їх тісному взаємозв'язку із характером сучасних політичних процесів: джерела політичної влади та способи її реалізації; основні форми співвідношення суб'єктів і об'єктів політики в різноманітних політичних системах; походження та сутність держави, типологію сучасних держав, проблеми державотворення в сучасній Україні; роль та значення політичних партій в демократичному правовому суспільстві, спектр політичних рухів, партій та об'єднань в політичному житті України; типи виборчих систем, технологію проведення виборчих кампаній; міжнародні політичні організації, характер їхньої діяльності та вплив на політичні процеси в Україні; типи політичних культур та шляхи формування в українському суспільстві культури демократичного типу, взаємозв’язок політичної культури українців з їхнім національним характером.

На основі отриманих теоретичних знань студенти повинні вміти: орієнтуватись в розмаїтті політичних поглядів на сутність політичної системи та сучасної держави в тісному взаємозв'язку з практикою державотворення в сучасній Україні; науково осмислювати сутність сучасної політичної боротьби різноманітного спектру партій, рухів та об'єднань та вміти свідомо визначити своє місце в суспільстві; усвідомити місце політики як специфічного явища суспільного життя в контексті інших соціальних явищ та процесів, економіки, релігії, науки, культури, освіти, медицини; зрозуміти сутність політичного лідерства, основні вимоги до лідера та здійснюваної ним влади; пояснити характер сучасних політичних систем, закономірності переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи, до громадянського суспільства та правової держави; пояснити особливості політичної психології та роль психологів у виборчих кампаніях.



ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

Зм 1. Становлення та розвиток політології. Базові інститути та процеси політичної сфери

НЕ.1.1. Політологія як наука. Поняття “політика” і “політологія”. Предмет науки про політику. Методи політичної науки: історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, емпіричний, соціологічний, біхейвіористський, загальнологічні методи дослідження. Функції науки про політику: методологічна, науково-теоретична, світоглядна, регулятивна, прогностична, аксеологічна. Структура та система політології. Основні закономірності та парадигми політичної науки. Поняття та категорії політології. Місце та роль політології серед інших соціально-економічних та гуманітарних наук. Виникнення політичної науки як самостійної галузі знання та її боротьба за самостійне існування.

НЕ.1.2. Основні етапи розвитку світової політичної думки. Загальна еволюція концепції політики як соціального. Політичні концепції в країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель). Політична думка Стародавнього Риму. Цицерон. Середньовічна політична концепція. «Володар» Н. Макіавеллі. Макіавелізм. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політична доктрина марксизму. Раціональна ідеологія М. Вебера. Політичні концепції ХХ ст.

НЕ.1.3 Політика як соціальне явище. Історія визначення поняття та категорії “політика”, її сутнісних ознак. Економічні, соціальні, духовні детермінанти політики. Поняття соціального інтересу. Визначення і здійснення всезагальних інтересів як важлива передумова збереження цілісності диференційованого суспільства, порядку, взаємодії індивідів і спільнот між собою. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики: визначення цілей суспільного розвитку, збереження стабільності соціуму, розподіл ресурсів, управління і регулювання суспільних процесів, соціалізація особи. Політика насильства і примусу. Правова і соціально-спрямована політика. Ознаки і принципи сучасного цивілізованого політичного процесу. Політика як мистецтво можливого суб'єктивно бажаного і здійснення об’єктивно необхідного. Проблема типологізації політики.

НЕ.1.4. Політична влада. Влада як явище суспільного життя. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади. Сутність політичної влади та її головні властивості. Функції влади. Співвідношення державної та політичної влади. Ресурси та джерела влади. Структура владних, відносин та механізм здійснення політичної влади. Носії влади. Основні способи існування влади. Напрямки та способи функціонування влади. Методи здійснення влади. Типи та види влади. Традиційні форми політичної влади. Концепція поділу влади. Централізація та децентралізація влади.

НЕ.1.5. Політична система суспільства. Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства. Сутність і типи сучасних політичних систем. Класичні уявлення про політичні системи. Політична влада як основа політичної системи. Структура політичної системи суспільства. Політичний режим. Типологія і динаміка політичних режимів. Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі.

НЕ.1.6. Держава в політичній системі суспільства. Поняття держави, її визначальні ознаки і типи. Виникнення та еволюція держави. Різновиди і типи держави. Форми правління держави. Форми державного устрою. Функції держави. Держава і право. Апарат державного управління. Система центральних, регіональних і місцевих органів державного управління.

НЕ.1.7. Політичні партії та партійні системи. Партія як політичний інститут. Виникнення та еволюція політичних партій. Класичні теорії політичних партій і партійних систем. Основні ознаки партії. Багатоманітність підходів до класифікації політичних партій. Внутрішні та зовнішні функції політичних партій в суспільстві. Поняття і типи партійних систем. Типологія партійних систем.

Зм2. Форми реалізації та прояви політичного процесу. Прикладна політологія.

НЕ.2.1. Демократія як форма організації суспільно-політичного життя. Сутність поняття «демократія». Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Демократія та її роль в політичному процесі. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Проблеми становлення демократії в Україні.

НЕ.2.2. Громадські організації та групи тиску. Поняття громадських організацій та рухів. їх місце і роль у політичній системі суспільства. Об'єктивні та суб'єктивні передумови та причини їх виникнення. Мета, завдання та організаційно-структурне забезпечення громадських організацій. Підходи до типології громадсько-політичних організацій та рухів. Функції громадсько-політичних організацій та рухів. Групи тиску, поняття, суспільні функції та технологія діяльності. Характер та можливості впливу груп тиску на політичну владу. Лобізм як політична практика. Типи лобіювання. Форми політичного лобі.

НЕ.2.3. Політичні еліти та лідерство. Сутність політичного елітизму та генеза цього поняття. Класичні теорії еліт. Сучасні концепції еліт. Чинники елітарності суспільства. Політична еліта в структурі влади. Системи рекрутування еліт. Політична еліта та демократія. Природа і соціальна сутність лідерства. Генеза класичних поглядів на політичне лідерство. Типологія політичного лідерства. Класифікація М. Вебера. Соціальна роль та функції політичного лідера. Політичний імідж. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні.

НЕ.2.4 Політична свідомість та політична культура. Політична свідомість як форма відображення політичного буття. Політична свідомість суспільства, соціальної групи та особи. Структура та підструктура політичної свідомості. Політична субкультура. Типи політичної свідомості. Сутність, структура, типи політичної культури. Функції політичної культури. Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан в сучасних умовах.

НЕ.2.5. Політичні ідеології. Поняття ідеології та класичні уявлення про неї. Функції політичної ідеології. Державна ідеологія та політичний ідеал. Рівні політичної ідеології. Основні ідейно-політичні течії сучасності. Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Марксизм та соціал-демократизм. Фашизм та неофашизм. Християнсько-демократична ідеологія. Ідеологічні орієнтації українського суспільства. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні


НЕ.2.6. Політичні конфлікти. Поняття конфлікту як соціального явища. Західна конфліктологія: історичні та теоретичні аспекти. Співвідношення соціального та політичного конфліктів. Політичні інтереси та суперечності як об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення конфліктів. Форми, моделі, типи і функції політичного конфлікту. Джерела та чинники конфліктів. Учасники та сторони конфлікту. Способи врегулювання та управління політичними конфліктами.

НЕ.2.7. Вибори та виборчі системи. Поняття виборів. Класифікація та особливості виборів. Функції виборів у суспільстві. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів. Типи виборчих систем. Умови ефективності виборів Проблеми формування виборчої системи України.

Основна література до курсу

  1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій.-К., 1999.

  2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія.- Львів,2001.

  3. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика.- К., 1997.

  4. Брегеда А.Ю. Основи політології.- К., 1997.

  5. Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990.

  6. Гаєвський Б. Українська політологія.- К., 1995.

  7. Гелей С., Рутар С. Основи політології.- Львів, 1996.

  8. Гелей С., Рутар С. Політологія.- К., 1999.

  9. Ерышев А.А. История политических и правовых учений.-К., 1998.

  10. История политических и правовых учений/ Под ред. В.С.Нерсесянца.- М., 1995.

  11. Кухта Б. З історії української політичної думки.- К., 1994.

  12. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посібник.- К., 1996.

  13. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К., 1997.

  14. Політологія /За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка.- К., 1998.

  15. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія /За ред. О.І. Семківа.- Львів, 1996.

ДИСЦИПЛІНА «Українська мова за професійним спрямуванням»

Кількість годин (кредитів):: 54 год. (1,5 кредита)

Форма контролю – іспит

І. Пояснювальна записка

Розширення сфери вживання української літературної мови активізувало завдання навчитися вільно володіти всіма ресурсами мови, набути міцні навички орфографії, пунктуації і стилістики, дбати про високий рівень культури усного і писемного мовлення ділової людини.



Мета курсу – коригування знань студентів у тих практичних аспектах української мови, які постійно „працюють” у їхній галузі фахових знань (терміновживання, культура усного та писемного мовлення офіційно-ділового та наукового стилів тощо); підвищення загального мовного рівня студентів.

Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни

Студент повинен розуміти необхідність для кожної ділової людини:

– досконалого володіння українською мовою як визначальним складником фахової культури спеціаліста;

– удосконалення навичок використання різних стилів у власному мовленні;

– засвоєння всіх норм сучасної української літературної мови;

– володіння основними комунікативними ознаками культури мовлення діловою людиною;

– розвитку навичок ораторського мистецтва та культури писемного мовлення в офіційно-діловому та науковому стилях;

– засвоєння умінь укладання документів.

Студент повинен знати:

– основні ознаки стилів сучасної української літературної мови;

– орфографічні, морфологічні, лексичні, стилістичні, синтаксичні та пунктуаційні норми сучасної української літературної мови;

– жанри професійного спілкування та їх основні комунікативні ознаки;

– основи культури усного і писемного професійного мовлення;

– етикет ділового спілкування;

– загальні вимоги до складання та оформлення професійних текстів і документів.

Студент повинен уміти:

– володіти культурою діалогічного та полілогічного мовлення;

– здійснювати структурно-стилістичний аналіз і корегувати тексти відповідно до норм української літературної мови;

– сприймати, відтворювати і створювати наукові фахові тексти та різноманітні професійні документи;

– застосовувати українську термінологію свого фаху в різноманітних комунікативних ситуаціях професійної діяльності;

– користуватися загальномовними та спеціальними словниками;

– виконувати роль, відведену в ході ділового спілкування;

– підготувати і виголосити публічний виступ (доповідь, промова, звинувачення, захист, дискусія тощо);

– дотримуватися мовного етикету відповідно до комунікативної ситуації.



ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)

ЗМ І. Суспільне значення мови. Стилі сучасної української мови.

НЕ 1.1. Суспільне значення української мови, її правовий статус (мова як компонент професійної культури спеціаліста; мова та її функції; основні етапи становлення української мови; державотворча роль мови; історія української мови як державної; основи мовної політики і чинники прискорення процесів упровадження державної мови; літературна мова як вища форма розвитку мови; форми сучасної української літературної мови; поняття мовної норми; основні мовні норми).

НЕ 1.2. Стилі сучасної української літературної мови (основні ознаки функціональних стилів сучасної української мови; функціонування та особливості наукового стилю; функціонування та особливості офіційно-ділового стилю; функціонування та особливості публіцистичного стилю).

НЕ 1.3 Особливості наукової та офіційно-ділової лексики сучасної української мови (основні етапи становлення і розвитку сучасної української термінології; типи термінологічних словників; ознаки науково-термінологічної та виробничо-професійної лексики; історичне формування мови ділових паперів; мовні кліше і штампи.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка