European Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям „ географія”



Сторінка26/27
Дата конвертації23.10.2017
Розмір5 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

НЕ 2.1 Атрибутивні положення науки. Наука, наукове знання і пізнання. Історія і філософія науки. Атрибути науки. Теорія і метатеорія науки. Зміст метатеорії природничої географії.


НЕ 2.2 Проблемні питання методології науки. Рівні методології науки. Методологічний зміст історичних етапів розвитку науки.

НЕ 2.3. Методологічні проблеми міждисциплінарних дослідницьких підходів. Проблеми гуманістичного, глобалістського, ноосферо логічного, екологічного, екоеволюційного, синергетичного підходів

НЕ 2.4. Загальні методологічні проблеми природничої географії. Наукові напрями природничої географії. Проблеми об’єктів., предметів , мови, суб’єктів природничої географії, природничо-географічної українізації й освіти

ЗМ. 3. Проблемні питання галузевих природничо-географічних наук

НЕ 3.1. Диференціація географічної оболонки. Основні фактори і закони диференціації географічної оболонки

НЕ 3.2 Основні питання геології та геоморфології. Геолого-геоморфологічні фактори фізико-географічної диференціації. Проблемні питання.

НЕ 3.3 Основні питання кліматології та гідрології. Гідрокліматичні фактори диференціації географічної оболонки. Зміна клімату Землі і континентів. Роль стоку. Вода, як “кров” ландшафту.

НЕ 3.4. Основні питання географії грунтів і біогеографії. Біогенні компоненти як фактори фізико-географічної диференціації. Грунти, як “дзеркало” ландшафту.

НЕ 3.5 Основні питання палеогеографії. Палеогеографічний аналіз території. Проблемні питання.

НЕ 3.6. Основні питання ландшафтознавства. Особливості складання ландшафтних карт різних типів просторових структур. Аналіз ландшафтних карт. Проектування культурного ландшафту.

НЕ 3.7. Ключові питання фізико-географічного районування. Принципи та методи фізико-географічного районування. Сучасна схема районування України.

НЕ 3.8. Проблеми раціонального природокористування та охорони природи. Проблеми раціонального природокористування та охорони природи. Ресурсна та екологічна проблеми. Розвиток екомережі України.

ІІІ. Література до вивчення курсу


  1. Анучин В.А. Основы природопользования: Географический аспект. – М.: Мысль, 1978.

  2. Воропай Л.И. Основные проблемы физической географии. Група методологических проблем: Методические указания. – Черновцы, 1972. – 108 с.

  3. Гвоздецкий Н.А. Проблемы физической географии. – Изд.МГУ., 1979.

  4. Герасимов И.П. Советская конструктивная география: задачи, подходы, результаты. – М., 1976.

  5. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлом, настоящем и будущем географии мира. – М., 1985.

  6. Геренчук К.І. Основні проблеми фізичної географії. – Київ, 1969.

  7. Гуцуляк В.М. Ландшафтна екологія: Геохімічний аспект: Навч.посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 272 с.

  8. Екологічні проблеми Буковини // За ред. В.П. Коржика. – Чернівці: Зелена Буковина, 2002. – 168 с.

  9. Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование. – М.: Висшая школа, 1965. 327с.

  10. Исаченко А.Г. Теоретические основы прикладного ландшафтоведения // Доклады ин-та географии Сибири и Дал. Востока, 1975. – С. 31-37.

  11. Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. С. 59-106.

  12. Мильков Ф.Н. Основные проблемы физической географии. – М.: Высшая школа, 1967.

  13. Михно В.Б. Мелиоративное ландшафтоведение: Учебное пособие. – Воронеж: Изд-во ВГУ, 1984. – 244с.

  14. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. Гл. 3,4.

  15. Охрана ландшафтов. Толковый словарь / М. Данева и др. М.: Прогресс, 1982. 271 с.

  16. Пащенко В.М. Землезнання. Кн. Перша. Методологія природничо-географічних наук. – Київ: Б.в., 2000. – 320с.

  17. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. – К.: Фотосоциоцентр, 1999. – 284 с.

дисципліна «Вища освіта і Болонський процес»

Кількість годин: 36 год.(1кредит)

Форма контроль – залік

Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен



знати:

- поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої освіти та її інститути;

- хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС;

- зміст основних документів Болонського процесу,

- механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС;

- специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки;

- основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти;

- характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи;

- загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу;

- структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента;

- особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS;

- зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS.

- принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України;

- заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.



уміти:

  • аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави;

  • аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами;

  • аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії;

  • здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи;

  • характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти;

  • аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу;

- формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.;

- використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента;

- визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

Змістовий модуль 1 Загальні засади формування Зони європейської вищої освіти

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.



НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки

Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.



НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування

Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.



Змістовий модуль 2 Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS)

у вищій освіті України

НЕ1.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS)

Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу.

Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS.

Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор.

Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.

Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.

Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.



НЕ1.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ1.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.

  2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

  3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

  4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

  5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

  6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

  7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

  8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

  9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

  10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

  11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

  12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

  13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

  14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

ДИСЦИПЛІНА «Демографічні проблеми людства»

Кількість годин: 54 год. (1,5 кредити)

Форма контролю – залік

І. Пояснювальна записка

Мета викладання дисципліни – розкриття особливостей демографічних проблем, огляд регіональних відмін демографічних процесів і демографічної політики; вивчення етнічної структури населення і проявів етнічних процесів.

Завдання вивчення дисципліни:

– вивчити поняття історичні типи відтворення населення, концепція демографічного переходу, демографічна революція, режими відтворення населення;

– розкрити територіальні особливості демографічних процесів у світі й Україні;

– зрозуміти сутність демографічної політики в різних регіонах світу;

– прогнозування демографічних процесів і статево-вікової структури населення.;

– вивчити зміст основних етнічних термінів, типологію етнічних процесів;

– дослідити територіальні відміни етнічної різноманітності населення України.

Компетенції, якими має оволодіти студент в процесі вивчення дисципліни.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:



знати: історичні типи відтворення населення, концепцію демографічного переходу, режими відтворення населення; основні демографічні процеси в світі та Україні, особливості статево-вікової структури населення в різних регіонах світу й Україні; демографічні втрати населення; демографічну політику; основні етнічні терміни, етнічну структуру населення, типологію етнічних процесів;

вміти: оволодіти методикою розрахунків і визначення територіальних відмін демографічних показників, що розкривають демографічну ситуацію, а також етнічну різноманітність населення.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Демографічна ситуація, демографічна політика (територіальні відміни)

НЕ 1.1 Відтворення населення та його історичні типи.

Концепція демографічного переходу. Історичні типи відтворення населення. Демографічні революції та їх зміст. Демографічне постаріння. Поняття режиму відтворення населення, його кількісні показники.



НЕ 1.2 Народжуваність

Народжуваність, репродуктивна поведінка, потреба в дітях, планування сім’ї. Показники, що характеризують величину народжуваності. Загальна характеристика рівня народжуваності у світі. Регіональний огляд народжуваності у світі. Динаміка народжуваності в Україні, її територіальні відміни.



НЕ 1.3 Смертність і тривалість життя

Смертність, екзогенні та ендогенні причини смертності; перехід до сучасного типу смертності. Тривалість життя, чинники смертності. Показники, що характеризують величину смертності. Регіональний огляд смертності у світі. Динаміка показників смертності в Україні, її територіальні відміни.



НЕ 1.4 Природний приріст населення.

Природний приріст населення світу та регіональний огляд. Природний приріст населення України (у розрізі областей).



НЕ 1.5. Статево-вікова структура населення

Структура населення за статтю. Регіональний огляд статевої структури населення світу. Вікова структура населення. Регіональний огляд вікової структури населення світу. Особливості статево-вікової структури населення в Україні. Прогнозування демографічних процесів.



НЕ 1.6. Демографічні втрати України

Динаміка кількості населення України. Українські голодомори. Війни. Українська діаспора. Сучасне українське заробітчанство за кордоном. Сучасна демографічна криза в Україні.



НЕ 1.7. Політика народонаселення і демографічна політика.

Політика народонаселення. Демографічна політика в окремих країнах світу. Демографічна політика в Україні.



Змістовний модуль 2. етноси та етнічні процеси сучасного світу

НЕ 2.1. Расовий склад населення світу

Людські раси. Їх класифікація та походження. Характеристика людських рас. Географічні особливості розповсюдження людських рас.



НЕ 2.2. Етноси й етнічні процеси.

Зміст основних етнічних термінів. Ієрархія етнічних спільностей. Типологія етнічних процесів. Регіональні особливості проявів етнічних процесів.



НЕ 2.3 Класифікація народів

Географічна класифікація народів. Лінгвістична класифікація народів. Загальна характеристика мов.



НЕ 2.4. Етнічна структура населення України

Етнічний склад населення. Етнічна різноманітність населення. Територіальні відміни і динаміка етнічної структури населення в Україні. Етногеографічні особливості природного і міграційного руху населення. Урбанізація і етнічна структура населення.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка