European Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям „ географія”



Сторінка24/27
Дата конвертації23.10.2017
Розмір5 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27

Зміст практики.


  1. Протягом усієї практики приходити до школи до початку занять і перебувати у ній не менше 6 годин на день.

  2. Виконувати всі види робіт, передбаченні „інструкцією”, акуратно і ретельно готуватися до кожного уроку, вести позакласну роботу, відвідувати уроки кращих вчителів школи (з різних предметів), бути для учнів зразком дисциплінованості, увічливості, працьовитості й організованості.

  3. Дотримуватись правил внутрішнього розпорядку школи, вказівок її директора і керівника практики.

  4. Якщо студент порушує дисципліну, не виконує завдання практики, має пропуски без поважних причин, або буде призначено додаткову відробку.

  5. Студента, робота якого на педагогічної практиці визнана незадовільною, не допускається до державних іспитів, захисту дипломної роботи.

  6. Під час практики повинні відвідувати засідання педради, батьківські збори, загальні заходи.

В. Бібліографія:

  1. Байназарова О.О., Байназаров А.М. та ін. Загальна географія. 6 клас. Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 272 с.

  2. Васильчик В.Г. Кожен урок – незвичайний: Посібник для вчителя. – Кам’янець-Подільський: Абетка – Нова, 2003. – 196 с.

  3. Довгань Г.Д., Кругла Н.Я. та ін. Фізична географія України. 8 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 272 с.

  4. Кобернік С.Г.,Коваленко Р.Р., Надтонка О.Д. Практикум з курсу „Економічна і соціальна географія світу”. 10 клас. - Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 56 с.

  5. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально-методичний посібник. К.: Стафед – 2. 2000. – 320 с.

  6. Корнєв В.П. Географія материків і океанів. 7 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 320 с.

  7. Кругла Н.Я., Довгань Г.Д. Економічна і соціальна географія світу. 10 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2002. – 192 с.

  8. Методика обучения географии в средней школе: Под.ред. Л.М. Панчешниковой. – М.: Просвещение, 1983. – 320 с.

  9. Обод М.Л. Економічна і соціальна географія України. 9 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Вид-во „Ранок”, 2003. – 350 с.

  10. Періодичне видання „Основи економіки та географії в школі”.

  11. Шипович Є.Й. Методика викладання географії . – К.: “Вища школа”. 1981- 176 с.

Керівник практики: Грицку Вероніка Степанівна, к.геогр. н., доцент;

Методика викладання та методи навчання: індивідуальні консультації, дискусії, екскурсії.

Оцінювання: диференційований залік.
Цикл дисциплін освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”

Напрям підготовки: 0705 «Географія»

Дисципліна «Цивільна оборона»

Кількість годин: 54 год. (2 кредити)

Форма контролю – залік

Мета викладання дисципліни – це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту населення; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, модульні контрольні роботи, тести.

Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (складання тестових завдань, проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку.
У результаті вивчення курсу студент має набути такі компетенції:

а) знати:

характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу; способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження; порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин;

призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;

методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії; основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС; основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С.

б) уміти:

практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосування сучасної зброї масового ураження; оцінювати радіаційну, хімічну, біологічну обстановку й обстановку, яка може виникнути в результаті стихійного лиха та аварії; керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах н/г відповідно до майбутньої спеціальності.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМ. 1. Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах ;

НЕ 1.Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей;

НЕ 2.Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях;

НЕ 3. Захист населення в надзвичайних ситуаціях.
ЗМ. 2. Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту.

НЕ 1.Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.

НЕ 2. Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ З ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ (ЦЗ).


  1. Закон України "Про правові засади цивільного захисту", № 1859 - IV, 24 червня 2004.

  2. Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.

  3. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.

«ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ»

36 год. (1 кредит)

Форма контролю – екзамен



Мета вивчення дисципліни - дати студентам необхідний рівень знань про систему управління охороною праці в галузі, стан умов праці в галузі, психофiзичнi фактори умов працi, психологiю безпеки працi, . медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних дослiджень, основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Особливої уваги заслуговує формування у студентів навичок з безпеки життєдіяльності з основами професійної підготовки під час проведення експедиційних досліджень.

Основними завданнями та компетенціями, що мають бути вирішені в процесі викладання дисципліни є:

  • розгляд соціально-економічного значення охорони праці в галузі;

  • засвоєння знань щодо системи управління охороною праці в галузі;

  • вільне оперування основними термінами та поняттями з дисципліни;

  • розгляд психологічних аспектів підготовки географа для безпечного проведення експедиційних досліджень;

  • вміння аналізувати, узагальнювати теоретичний матеріал з основних проблем порушених в межах курсу;

  • формування практичних навичок з безпеки життєдіяльності під час проведення експедиційних досліджень.

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання.

В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.



ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ГАЛУЗІ НА ВИРОБНИЦТВІ”



НЕ 1.1. Предмет, структура, зміст і мета курсу „Охорона праці в галузі”.

Змiст поняття «охорона працi в галузi”. Соцiально-економiчне значення охорони працi. Мета i завдання курсу „Охорона працi в галузi”, обсяг, змiст i порядок його вивчення.



НЕ 1.2 Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування.

Система управління охороною праці в галузі. Функції та структура СУОПГ. Організація робіт з ОП. Планування заходів з ОП, Роль соціально-психологічних чинників у СУОПГ.



НЕ 1.3 Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія в галузі.

Поняття про фізіологію та гігієну праці як систему органiзацiйних, гiгiєнiчних та санiтарно-технiчних заходiв.

Стан умов праці в галузі. Завдання аналізу умов праці. Деякі професійні захворювання, характерні для працівників галузі. Оцінка шкідливої дії шуму, вібрації, ультразвуку на організм людини.

НЕ 1.4 Виробничий травматизм і професійні захворювання в галузі.

Травмонебезпечні виробничі фактори та стан травматизму в галузі. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори. Причини травматизму і захворювання на виробництві.


ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ГЕОГРАФА З ОСНОВАМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ”



НЕ 2. Безпека життєдіяльності туриста з основами професiйної підготовки.

Особливостi безпечного експедицiйного менеджменту. Органiзацiя роботи з охорони працi та безпечного руху по розчленованiй мiсцевостi.



НЕ 2.2. Професійна психологічна підготовка туриста як умова безпечного проведення експедиційних досліджень

Фiзiологiчна та психологiчна основа трудового процесу. Психологiя безпеки працi. Пристосування людини до навколишнiх умов в процесi праці. Індивiдуальна психологiчна пiдготовка. Групова експедицiйна пiдготовка. Спецiальна психологiчна пiдготовка.



НЕ 2.3. Охорона здоров’я в польових умовах

Медичнi вимоги до учасника польових експедицiйних дослiджень. Перша медична допомога. Побут, харчування, постачання. Лiкувально-профiлактичне харчування.



НЕ 2.4. Критичнi ситуацiї та їх подолання.

Основнi правила поведiнки в екстремальнiй ситуацiї. Психологiчний аспект екстремальних ситуацiй i катастроф. Аварiйне спорядження. Засоби надання першої допомоги. Медична аптечка, її склад, призначення, правила користування. Основнi принципи надання першої допомоги: правильнiсть, доцiльнiсть дiї, швидкiсть, рiшучiсть, спокiй. Способи реанiмацiї.


Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
  1. Бедрiй Я.І., Джигирей В.С., Кидасюк А.І. та iн. Охорона працi:Навчальний посiбник. - Львiв: ПТВФ «Афiша», 1997. 258 с.

  2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник.-Вид.3-є, переробл. доп. – Львів: УАД, 2006.-336 с.


  3. Катренко Л.А., Пiстун I.П. Охорона працi в галузi освiти: Навчальний посiбник. - Суми: Унiверситетська книга, 2001. - 339 с.

  4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профiлактична медицина. Загальна гігієна з основами екологiї. - К.: Здоров’я, 1999. - 694 с.

  5. Геренчук К.., Раковська Е.М., Топчiєв О.Г. Польовi географiчнi дослiдження. - К., 1975.

  6. Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В. Безпека життєдiяльностi географа з основами професiйної пiдготовки. - Кив, 1998. - 126 с.

  7. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К: Вища шк., 1994. - 191 с.

  8. Крачило М.П. Органiзацiя роботи з географiчного краєзнавства i туризму.- Київ: УМКВО, 1988. - 200 с.

  9. Коструб А.А. Медицинский справочник туриста. М., 1990.

Дисипліна «Медична географі»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити)

Форма контролю: іспит
Мета медичної географії – сприяти проведенню заходів, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я населення та підвищення продуктивності праці; на профілактику різних хвороб, а також раціональну організацію медичного обслуговування населення на конкретній території.

Завдання медичної географії – вивчення властивостей географічного середовища в процесі їх впливу на здоров’я населення. При цьому потрібно вивчати вплив як окремих компонентів середовища (клімату, грунтів, вод, рослинності, тваринного світу), так і медико-географічних властивостей природно-територіальних і природно-виробничих комплексів.

Модуль 1. Основні напрямки та методи наукових досліджень Вступ. Історія розвитку медичної географії. Основні напрямки наукових досліджень Мета, предмет i завдання курсу «Медична географія”, обсяг, змiст i порядок його вивчення. Хронологія розвитку медико-географічних досліджень, основні напрямки досліджень. Методи медико-географчних досліджень. експедиційні методи. Стаціонарні методи медико-географічних досліджень. Камеральна робота з медико-географічними показниками.

Чинники географічного середовища і здоров’я людини. Природні та антропогенні чинники виникнення хвороб та їх класифікація. Геохімічні чинники. Геофізичні чинники

Обчислення інтенсивних показників захворюваності населення. Захворюваність та смертність населення -Самостійна робота)

Обчислення стандартизованих показників захворюваності населення

(Загальна медична географія світу (робота В.О.Шевченко, В.М.Гуцуляка, Г.Л. Нечипоренко)

Адаптація організму людини Адаптація людини до екстремальних умов навколишнього середовища

Основні методи медико-географічних досліджень Складання карт захворюваності населення. Шкала перемінних інтервалів.

МОДУЛЬ 2. Географія, значення та проблеми медичної географії Географія окремих хвороб людиниЕндемічні хвороби (воло, флюороз, анемія). Географія хвороб.- Уровська хвороба, уролітіаз, подагра, міопія, главкома.- Серцево судинні хвороби. Нозогеографія.- Злоякісні новоутворення. Нозогеографія злоякісних хвороб -Передумови водно­нітритної інтоксикації. - Хвороби, пов’язані з особливостями харчових режимів.

- Інфекційні та паразитичні хвороби (клішовий енцефаліт, чума, лихоманка, туляремія, бруцельоз, холера, та ін.).

Нозогеографія світу


  1. Загальні особливості (природні ті соціально-економічні фактори, розвиток епідем-географічного напряму) інфекційних та паразетарних хвороб;

  2. Основні закономірності географічного поширення епідеміологічних явищ;

  3. Епідеміолого-географічне районування світу;

  4. Епідеміологія як наука.

Світові нозоареали окремих інфекційних хвороб

Визначення кореляційних залежностей між захворюваністю і факторами довкілля. Сітка контрольних точок.

а) Обчислення коефіцієнта кореляції захворюваності раком шкіри і сонячного радіацією;

Медико-географічні особливості окремих регіонів світу. 1. Медико-географічні особливості України 2. Медико-географічні особливості Чернівецької області Значення та проблеми медичної географії в Україні Значення медичної географії в Україні. (Аналіз реферативних журналів "Медицинская географія») самостійна робота.

Складання карт медико-географічних захворювань.Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і температурою повітря;

Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і сильними вітрами;

Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і швидкістю вітром;

Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і засухами;

Обчислення коефіцієнта кореляції між захворюваністю раком шкіри і пиловими бурями

ІІІ. Література до вивчення курсу


  1. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота).

  2. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної географії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с.

  3. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с.

  4. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962.

  5. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962.

  6. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977.

  7. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с.

  1. Гуцуляк В.М. Геохімія ландшафту. Чернівці: Рута, 1994.-82 с.

  2. Лазарев В.П. Введение геогигиену, 1966.

  3. Медецинская география. Реферативный журнал.

  4. Мерков А.М., Чаклин А.В. Статистическое изучение злокачестввеных новообразований ( учебное пособие ). – М.:Госизд. Мед.литература.

  5. Принцыпи и методы медико-географического картографирования.-Иркутск, 1968.

  6. Прохов Б.Б. Медико-географические особености територии (текст) Атлас Тюменской области.-М.,1976.

  7. Фельдман Е.О: Медико-географические исследования Молдавии. Кишинев,1977.

  1. Авцын А.А. Введение геогроафическую паталогию. 1972 г. (фундаментальная робота).

  2. Гуцуляк В.М., Шевченко В.А. Методичні вказівки до практичних занять з методичної географії і екології. – Чернівці: ЧДУ, 1991.-38с.

  3. Гуцуляк В.М. Медична географія. – Чернівці: Рута, 1997.-72 с.

  4. Ковальский В.В. Геохимическая єкология, 1962.

  5. Шошин А.А. Основы медицинской географии,1962.

  6. Чаклин А.В. Медицинская география, М.:, 1977.

  7. Шевченко В.О., Гуцуляк В.М., Нечипоренко Г.Л. Загальна медична географія світу. – К:, 1998.-17с.

ДИСЦИПЛІНА «ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ КАРПАТ І ПОДІЛЛЯ»

Кількість годин (кредитів): 108 год. (3 кредити)

Форма контролю: іспит

1. Пояснювальна записка

1.1. Мета викладання дисципліни

Сучасне природокористування є основною причиною природної та господарської видозмін навколишнього природного середовища (НПС), яке в останні роки набуває особливого статусу глобально зміненого (“global change”) – геоекологічного. Як наслідок розширюється і поглиблюється "світове" розуміння охорони природи, виникає необхідність інтегрованого дослідження природно-господарських, екологічних і соціальних явищ та процесів. Це завдання офіційно озвучується в 1992 році на конференції ООН в Ріо-де-Жанейро – “Порядок денний ХХ1 століття”. Word Summit у Йоганнесбурзі (2002 рік) і є яскравим доказом акцентуації питань на урівноваження „здоров’я” НПС – середовища, близького до природного та раціонально зміненого господарськими процесами. Предмет „Географія Карпато-Подільського регіону” спрямований на засвоєння конструктивних положень сучасного географічного аналізу території Українських Карпат (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська і Чернівецька територіально-адміністративні області) і Подільської височини (Тернопільська, Хмельницька і Вінницька територіально-адміністративні області). Зміст дисципліни націлений на виявлення сучасних аспектів природно-господарської різноманітності та екологічного стану території.



1.2. Завдання вивчення дисципліни

Для виявлення географії Карпато-Подільського регіону вирішуються наступні завдання:



  • узасадження погляду про регіональність природно-господарської різноманітності та проведення її ретроспективної характеристики – основи до прогнозування господарських процесів;

  • виявлення геокомпонентних властивостей КПР та природно-господарської різноманітності;

  • проведення еколого-географічного аналізу сучасного природокористування КПР;

  • поглиблення теоретико-методологічних засад еколого-прогнозної оцінки природно-господарської різноманітності шляхом виявлення а) методологічних підходів до оцінки стану НПС, б) оцінки як показника сучасного стану природно-господарської різноманітності; визначення важливості просторового аналізу природно-господарської різноманітності; окреслення основних підходів до вивчення екологічного стану території;

  • виявлення сутності прогнозу, як методу дослідження природно-господарської різноманітності;

  • створення перспективної моделі природно-господарської різноманітності КПР в контексті державних та регіональних інтересів.

1.3. Компетенції, якими має володіти студент у процесі вивчення дисципліни

1. Чітко уявляти об’єкт дослідження – територія Карпато-Подільського регіону України.

2. Орієнтуватися у сучасних предметних напрямках географічної науки та методах її дослідження, що апробовані для території Карпато-Подільського регіону..

3. Обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні виміри екологічного стану природно-господарської різноманітності.



4. Використовувати новітні методи дослідження, зокрема азагальнонаукові (ретроспективний, системний, структурний), бдисциплінарні (аналіз літературних джерел, природних аналогій, картографічний, статистичний, польових фізико-географічних дослід­жень), в) міждисциплінарні (моделювання, математичного картографування, головних компонентів, автопрогноз), ін.

5. Використовувати рейтингові оцінки (індексну, бальну, експертну),і комп’ютерні програми, зокрема MATHEMATICA (для розрахунків власних векторів дослідження), STATISTICA (для складання прогнозних моделей), Microsoft Excel (для розрахунків окремих властивостей геокомпонентної структури), MAТCAD (для обчислення власних значень методу головних компонентів), використовувати матеріали Державного комітету статистики України, щорічників „Довкілля України”, фондові джерела Державного архіву України, нормативно-правові документи.

Завдання курсу “Географія Карпато-Подільського регіону (КПР)”. Дослідження Карпато–Подільського регіону у працях М.С. Андріанова, В.Г. Бондарчука, А.Т. Ващенка, Л.І. Воропай, М.О. Куниці,К.І. Геренчука, І.Д. Гофштейна, Л.М. Кудріна, П.М. Цися, М.М. Койнова, В.В. Онікієнка, О.І. Шаблія, О.Т. Діброви та ін. 12, 22, 30, 51, 55, 82, 96.

Джерела географічної інформації про територію КПР. Перші історико-географічні згадки про територію КПР. Методичні аспекти дослідження Карпато-Подільського регіону. Геополітичне положення КПР. 11, 12, 20, 21, 24, 30, 51, 118.

Геологічна будова Карпато-Подільського регіону. Корисні копалини. Паливні корисні копалини. Рудні корисні копалини. Нерудні корисні копалини. Мінерально-сировинні ресурси КПР. 6, 22, 25, 106.

Рельєф регіону. Вплив рельєфу на клімат КПР. 55, 59, 109, 113.

Кліматичні умови та ресурси КПР. Кліматоутворюючі чинники: сонячна радіація, циркуляція атмосфери, земна поверхня. Метеорологічні елементи. 10, 37, 51, 69.

Водні ресурси Карпато-Подільського регіону. Водні ресурси, їх значення і використання. Практичне використання термальних і підземних вод. 31, 51

Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ. Диференціація грунтово-рослинного покриву і тваринного світу на рівнинних і гірських територіях. Різновидність ґрунтового покриву КПР. Земельні ресурси КПР. 2, 38, 61, 102.

Структура рослинного покриву території КПР.

Лучна і степова рослинність. Зміна рослинного світу під впливом господарської діяльності людини. 103.

Тваринний світ рівнинних і гірських територій. Мисливсько-промислове значення тваринного світу КПР.

Фауністичні ресурси КПР. Флористичні ресурси КПР. 51

Зміна природних умов під впливом господарської діяльності людини. Ландшафти і фізико-географічне районування Карпато-Подільського регіону. Класифікація природно-територіальних комплексів. Обґрунтування схеми фізико-географічного районування. Ландшафтні зони, краї, області, райони. 3, 51, 63, 64, 65, 73.

Географічні проблеми раціонального використання природних ресурсів і охорони природи в Карпато-Подільському регіоні. Поселенське природокористування.

Поселенські ландшафти КПР. 12, 23, 51, 90, 111.

Лісові ресурси КПР. Лісове природокористування. Лісогосподарські ландшафти. 14, 51, 119.

Рекреаційне природокористування. Рекреаційні природно-господарські ландшафти. 9, 17, 51. Характеристика територіально-адміністративних районів території КПР. Основні екологічні проблеми на території КПР. Антропогенні ландшафти КПР. 8, 51.

Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища КПР. ретроспективна характеристика процесів господарювання КПР. Інноваційні чинники сучасного розвитку території. 4, 5, 15, 26, 28, 70, 77, 79, 84, 85, 98

Антропогенне навантаження на територію КПР. Природно-господарські комплекси КПР. Просторовий аналіз процесів природокористування. Географічний паспорт територіально-адміністративних областей КПР. Основні види природокористування. 7, 18, 41, 43, 44, 51, 65, 71, 100.

Прогнозна оцінка зміни довкілля території КПР. Природно-господарська різноманітність КПР. Питання раціонального природокористування та охорони природи території КПР.

Природоохоронний фонд КПР. Природоохоронні ландшафти. 42, 51, 58.



Дисципліна «Географічні основи етногенезу»

Кількість годин (кредитів): 108 (3)

Форма контролю: залік

1. Пояснювальна записка

1.1 Мета викладання дисципліни.

Метою курсу виступає виявлення специфічного об’єкту дослідження курсу, його особливостей та завдань, визначення історичної динаміки етнічних спільностей, простеження взаємодії етносів із ландшафтом, аналіз умов виникнення, чинників розвитку етносів, часового означення їхнього фазового поступу, розгляд історичних і природних передумов постави слов’ян та характеристика етапів розвитку українського етносу.



1.2 Завдання вивчення дисципліни.

  • вивчити основні теоретичні положення теорії етногенезу;

  • простежити географічні особливості етногенезу та роль природного чинника у розвитку етносів;

  • проаналізувати динаміку розвиту етнічних спільностей у взаємодії з ландшафтом;

  • охарактеризувати природні та історичні передумови, основні етапи становлення українського етносу.

1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни.

У процесі вивчення курсу “Географічні основи етногенезу” студент повинен:



  • знати основні поняття, теоретичні положення, історію розвитку етнологічної науки;

  • розуміти та вміти проаналізувати історико-географічні особливості заселення етнічної території українців;

  • розуміти і вміти аналізувати географічні особливості розвитку українського етносу.

ІІ. Змістовні модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ).

ЗМ. 1 Етнос як об’єкт вивчення етнології. Основні категорії

НЕ 1.1. Етнологія – наука про етнос. Етнологія – як самостійна наука. Об’єкт і предмет вивчення етнології. Понятійно-термінологічне підґрунтя слова “етнос”, ключові поняття в теорії етносу. Ієрархія етнічних спільностей.

НЕ 1.1.1. Структура етносу. Основні теорії ієрархії етносів. Суб- та суперетноси.

НЕ.1.1.2 Визначення оптимальної етнічної території українців та інших етносів. Визначення коефіцієнта етнічної спільності українців. Визначення коефіцієнта етнічної спільності етносів світу. Побудова картографічних моделей розподілу коефіцієнта етнічної спільності.

НЕ1.2. Етнос – як системна цілісність і об’єктивна реальність. Питання існування етносів. Етнос і відчуття часу. Етнічні процеси та взаємовідносини між етносами.

НЕ 1.2.1. Поняття етнічності та основні підходи до його розуміння. Сучасні підходи до визначення етнічності Проблема етнічності у вітчизняній етногеографічній науці.

НЕ 1.3. Взаємодія етносів і ландшафтів у межах етноценозів. Взаємовідносини етносів і ландшафтів. Їхня роль у виникненні етнічних спільностей. Значення поєднання ландшафтів для етносів. Становлення антропогенних ландшафтів.

НЕ 1.3.1. Етногенез і біосфера Землі. Основні положення концепції етногенезу Л.М. Гумільова.

НЕ1.3.2. Вибіркова характеристика етнічного складу населення країн світу за кількістю у ньому етнічних груп.. Визначення соціоетнічної густоти. Визначення етнічної різноманітності населення країн.

НЕ 1.4. Природні умови і демографічні аспекти етносу. Взаємодія довкілля й окремих елементів відтворення населення: народжуваності, смертності, захворюваності, тривалості життя. Принципи демографічної адаптації етнічних спільностей до умов їхнього існування. Демографічні критерії оцінки життєздатності етносів і стійкості етно-екологічних систем.

НЕ 1.4.1. Етнолінгвістична класифікація народів світу. Класифікація народів світу за мовною ознакою. Географічні та історичні особливості поширення мовних сімей.

НЕ 1.4.2. Етнічні демографічні процеси. Етнічні демографічні процеси до ХХ ст. Етнічні демографічні процеси у ХХ – поч.ХХІ ст.

ЗМ 2. Етногенез: етапи, процеси та властивості

НЕ 2.1. Утворення етносів: Особливості початку розвитку етносів. Необхідна умова етнічного прологу і подальшого етнічного процесу.

НЕ 2.1.1. Поняття ментальності та його основні типи. Ментальність та архетипи. Типи ментальності

НЕ 2.1.2. Релігійний склад населення світу. Конфесійна класифікація народів світу. Географічні та історичні особливості поширення основних світових релігій.

НЕ 2.2 Пасіонарність та її роль в етногенезі. Пасіонарії, субпасіонарії. Природа пасіонарності. Пасіонарний поштовх. Етнічне поле, його ритм.

НЕ 2.2.1. Етнос і культура. Культура та її етнічні функції. Сучасні світова культура й етнічні культури.

НЕ 2.2.2. Антропологгічна класифікація народів. Великі раси: історико-географічні особливості поширення. Перехідні та змішані раси.

НЕ 2.3. Розвиток етнічної системи. Зміна пасіонарності із ходом етнічного процесу. Вік етносу. Негативні значення в етногенезі.

НЕ 2.3.1 Географічний чинник у становленні етнічного стеоретипу й образу. Сутність етнічного стеоретипу та його географічне підґрунтя. Етнічний обра

НЕ 2.3.2 Народи Європи. Етногенез та етнічна історія Європи. Етнічна характеритика народів Європи. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Європи

НЕ 2.4 Характеристика фазової динаміки етносів. Фаза пасіонарного підйому і перегріву. Особливості фазових переходів (зміщень). Фаза надламу і фаза інерції та її своєрідність. Винятковість фази обскурації. Розвиток етносу після кінця (меморіальна фаза, гомеостаз).

Н.Е. 2.4.1.Етнічна ідентичність та стеоретип поведінки. Етнічна ідентичність та її ознаки. Етнічна психологія.

НЕ 2.4.2 Народи Азії. Етногенез та етнічна історія Азії. Загальна характеристика азіатського регіону та його народів

ЗМ 3. Географічні основи етногенезу українського народу

НЕ3.1 Зародження українського етносу. Питання витоків (джерел) слов’яноукраїнської прабатьківщини. Загальний огляд проблеми походження українців

НЕ3.1.1. Народи Америки. Етногенез та етнічна історія. Державні утворення Центральної та Південної Америки. Сучасний етнічний склад

НЕ 3.2 Слов’яноукраїнська етнічність археологічних культур та початок розвитку українського етносу. Особливості зародження праслов’янських етнічних рис у мезолітичну та неолітичну добу. Початок розвитку українського етносу протягом енеоліту, бронзової та залізної доби.

НЕ 3.2.1 Трипільська культура та її роль в становленні українського етносу. Географічні особливості появи і поширення трипільців на території України. Особливості традиційно-побутової культури трипільців.

НЕ 3.2.2 Народи Африки та Австралії. Етногенез та етнічна історія Африки та Австралії. Етнічна характеристика народів Африки та Австралії. Регіональні особливості традиційно-побутової культури народів Африки та Автралії.

НЕ 3.3 Постава сучасної української нації та оптимальної етнічної території. Фаза підйому, Акматична фаза. Фаза надламу.

НЕ 3.3.1 Менталітет українського народу. Історична ретроспектива становлення українського менталітету. Особливості українського менталітету.

Н.Е. 3.3.2 Характеристика етнічного складу населення України а кількістю етнічних груп. Соціоетнічна густота поселень України. Етнічне різноманіття України.

ІІІ. Література до дисципліни

  1. Бромлей Ю.В. Очерки теории єтноса. – М., 1983.

  2. Бромлей Ю.В. Современные проблемы этнографии. – М.,1984.

  3. Гумилёв Л. Этногенез и биосфера Земли. – Л.: Гидрометеоиздат, 1990.

  4. Народы мира: историко-этнографический справочник // Под ред. Ю.В. Бромлея. – 1988

  5. Нельга О.В. Теорія етносу. Курс лекцій. – К., 1997.

  6. Страны и народы. Науч.-попул.геогр.-этногр. изд. в 20-ти т./Под. ред. С.И. Брук и В.В. Покшишевского. – М.: Мысль, 1978. – ТТ.1-20

  7. Хоптяр Ю.А. Етнологія: Навчальний посібник . – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005. – 144 с.

  8. Юрій М.Ф. Етнологія: Навчальний посібник. – К.:Дакор, 2006. – 360 с.

  9. Географічна енциклопедія України: в 3 т. - К.: Укр. рад. енциклопед., 1989-1990. - Тт. 1,2.

  10. Географія українських і суміжних земель. - Краків-Львів: Українське видавництво, 1943.

  11. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1955-1984. - ТТ. 1-10.

  12. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. - Львів: Світ, 1993. - 176 с.

  13. Петров В. Походження українського народу. - К.: МП “Фенікс”, 1992. - 192 с

  14. Круль В.П. Ретроспективна географія поселень Західної України: Монографія. – Чернівці: Рута, 2004. – 382 с.

  15. Круль В.П. Краєзнавство: історична географія. Конспект лекцій /За ред. Я.І. Жупанського. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – 107 с.

  16. Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. - К., 1990 Юрій М. Етногенез та менталітет українського народу. – К.: Либідь, 1996. – 272 с

  17. Пономарьов А. Українська етнографія. – К.: Либідь, 1994. – 320 с.

  18. Пономарьов А. Етнічність та етнічна історія України. – К.: Либідь, 1996. – 272 с.

  19. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К.: Наукова думка, 1991.

  20. Петров В. Походження українського народу. – К.: МП “Фенікс”, 1992.

  21. Українська народність: нариси соціально-економічної і етно-політичної історії. – К., 1990.

  22. Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняхов І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К.: Либідь, 1992

дисципліна «Педагогіка та психологія вищої школи»

Кількість годин:108 год. (3 кредити)

Форма контролю – екзамен

Гуманізація освіти потребує від викладача вищої школи психологічної зверненості як до особистості студента, так і до себе, що підвищує вимоги психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу. Саме тому в підготовці магістрантів до науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі виникає потреба у підвищенні теоретичних психолого-педагогічних знань, практичному оволодінні методами самопізнання та самовдосконалення забезпечення готовності до організації навчального процесу у вищій школі. Виконанню окреслених завдань в педагогічному соціумі сучасного ВНЗ, зокрема в процесі підготовки магістрів, покликаний інтегрований курс «Педагогіка та психологія вищої школи».



Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; теоретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяльності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічного знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір.

Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступними компетенціями:



  1. Знання:

- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принципів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі.

- психолого-педагогічних основ діяльності основних підрозділів вищого навчального закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості студентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студента; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього.



  1. Вміння:

педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати виховну роботу- проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лекцію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу;

- організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та наукову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні форми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студентів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; використовувати зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, самоорганізацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню систему.

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Кожен змістовий модуль містить навчальні елементи (НЕ) – теми лекційних занять.

Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен..



Змістовий модуль 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука (2 год.)

Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.



НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні (2 год.)

Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.



Змістовий модуль 2 Педагогічний процес у вищій школі

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі (2 год.)

Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.



НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації(2 год.)

Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі.



НЕ 2.3. Форми організації навчання у вищій школі (2 год.)

Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.



НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі (2 год.)

Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.



НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів (2 год.)

Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.



НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю (2 год.)

Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.



Змістовий модуль 3 УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу (2 год.)

Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.



МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

Змістовий модуль 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень.

Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з іншими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних досліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка