European credit transfer system ects – інформаційний пакет



Сторінка4/4
Дата конвертації23.10.2017
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4

Організація дій з метою попередження або зменшення рівня
ймовірного пошкодження.

В умовах об’єктового рівня:




  • застосовуючи методи спостереження та контролю визначати потенційно небезпечні ділянки виробництва, види виробничих процесів та елементи природного середовища, що можуть створювати загрозу виникнення надзвичайних ситуацій;

  • на підставі відомостей щодо потенційно небезпечних ділянок виробництва, видів виробничих процесів та елементів природного середовища за допомогою типових інструкцій планувати запобіжні заходи;




  • при загрозі виникнення надзвичайної ситуації за допомогою штатних та індивідуальних джерел інформації забезпечувати оперативне приймання сигналів про виникнення небезпеки та їх розпізнавання персоналом.

В умовах надзвичайної ситуації з врахуванням плануючих документів цивільного захисту об’єкту господарювання, використовуючи табельні прилади, інструкції та (за необхідності) транспортні засоби організовувати встановлення виду і ступеня зараження об’єкта радіоактивними, біологічними та небезпечними хімічними речовинами.


Організація дотриманням безпеки та гігієни праці.

В умовах виробничої діяльності:



  • на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу з питань охорони праці організовувати дотримання вимог безпеки праці учасниками трудового процесу;




  • на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу організовувати дотримання санітарно-гігієнічних вимог учасниками трудового процесу.


Участь у переговорах і дипломатичних бесідах.

У складі групи фахівців сфери міжнародних відносин:



  • застосовувати комунікативні дискурси.

Управління колективами.
У складі групи фахівців сфери міжнародних відносин:


  • виконувати функції керівника (наукового керівника);




  • планувати проведення інформаційно-аналітичних робіт;

  • розподіляти завдання та організовувати контроль за їх виконанням;

  • забезпечувати умови роботи членів групи.

Забезпечення захисту у разі виникнення надзвичайної ситуації.
В умовах надзвичайної ситуації, орієнтуючись на сигнал про виникнення небезпеки, за планом цивільного захисту об’єкту господарювання та з врахуванням:
- місця знаходження персоналу об’єкту та часу на оперативне реагування організовувати індивідуальний захист з використанням табельних та підручних засобів;


  • організовувати евакуацію підлеглого персоналу з небезпечної зони;




  • користуючись наданою інформацією про захисні споруди організовувати укриття підлеглого персоналу.

В умовах надзвичайної ситуації, на основі результатів обстеження об’єкта господарювання:




  • за допомогою табельних та підручних засобів проводити рятувальні та інші невідкладні роботи;




  • застосовуючи засоби індивідуального та колективного біологічного, радіаційного і хімічного захисту проводити спеціальну обробку об’єкту та його персоналу.


Контроль за дотриманням вимог безпеки праці та санітарно-гігієнічних вимог.
В умовах виробничої діяльності:


  • на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу контролювати дотримання безпеки праці учасниками трудового процесу;




  • на підставі технологічної документації, використовуючи чинну нормативно-правову базу контролювати дотримання санітарно-гігієнічних вимог учасниками трудового процесу.


Проведення розслідування нещасних випадків та аварій.
В умовах виробничої діяльності:

  • на основі аналізу результатів власних спостережень за наслідками нещасного випадку або аварії, користуючись чинними положеннями визначати факт випадку чи аварії;




  • у складі комісії з розслідування нещасного випадку, користуючись чинними положеннями складати акт про нещасний випадок на виробництві.

Підготовка документів для дипломатичних комунікацій.

У складі групи фахівців сфери міжнародних відносин, або особисто

готувати документи для дипломатичних комунікацій.
Усне та писемне мовлення державною та іноземними мовами.

У складі групи фахівців сфери міжнародних відносин або особисто готувати документи, проводити зустрічі, бесіди, переговори державною та іноземною мовами.


Підготовка довідок, проектів дипломатичних, юридичних та інших ділових документів.
Самостійно, використовуючи інформаційно -аналітичний матеріал, зібраний особисто або наданий іншими фахівцями, уміти:


  • вибирати структуру та форму документа;





9. ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ З НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
– засіб здійснення зовнішньої політики держави, що являє собою сукупність невоєнних практичних заходів, прийомів і методів, застосовуваних з урахуванням конкретних умов і характеру розв’язуваних



















задач; офіційна

діяльність глав держав і

урядів, міністрів закордонних

справ, відомств

іноземних

справ, дипломатичних

представництв за




кордоном, делегацій на міжнародних конференціях по

здійсненню цілей і




задач зовнішньої політики держави, захисту прав та інтересів держави, його

















установ і громадян за кордоном.















особа, яка

уповноважена урядом







посадова

вести переговори з







представниками іноземних

держав. Основними







функціями дипломата є представлення та захист інтересів його країни та її громадян, збір інформації про країну перебування, а також сприяння встановленню дружніх, культурних, торговельних та інших зв’язків між країнами. Дипломат має певний міжнародними договорами дипломатичний ранг і володіє дипломатичним імунітетом. Дипломатичний ранг не обов’язково пов’язаний з конкретним займаним постом, він являє собою особливий юридичний статус, що забезпечує надання дипломату акредитує, спеціальних привілеїв, таких як недоторканність особи, непідсудність судам країни перебування, звільнення від митного огляду. При цьому обсяг дипломатичних привілеїв (дипломатичний імунітет) однаковий для дипломатів всіх рангів.


(

)

дипломатичне представництво держави в

столиці іншої, або при міжнародній організації.

Консульство

(консулят)

– орган зовнішніх відносин держави,

розміщений на території іншої держави (за згодою останньої) для виконання певних функцій. Район діяльності консула і місцеперебування консульства визначаються угодою між обома державами. Права, привілеї та імунітет консульства включають: право користуватися прапором і гербом своєї держави; недоторканність приміщення; звільнення від податків; недоторканність консульських архівів; свободу зносин консульства зі своїм урядом, дипломатичним представництвом, іншими консульствами своєї держави, де б вони не знаходилися, з використанням засобів зв’язку, шифрів, дипломатичних і консульських кур’єрів.
– дипломатичний представник держави вищого рангу в іноземній державі (у декількох державах за сумісництвом) і в міжнародній організації. Посли призначаються главами держав і акредитуються при главі тієї держави, куди вони призначені.
Акредитація (лат. accredo, «довіряти») – процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відпоправі акредитація – сукупність дій, пов’язаних з призначенням і вступом у дію (на посаду) постійного представника держави, глави дипломатичного представництва у певній державі чи міжнародній організації.
(фр. lettre de créance, лат. litterae credentiales або I. fidei) –




документ, за допомогою якого здійснюється акредитація дипломатичного представника. Назва походить від слова «вірити», оскільки основний сенс грамоти – прохання до глави приймаючої держави «вірити всьому тому, що буде говорити» глава дипломатичного представництва.
Верховний комісар ООН з прав людини – підпорядковується Генеральному секретарю ООН і відповідає за заохочення, захист і здійснення всіма людьми цивільних, економічних , соціальних, політичних і культурних прав. Його обов’язки полягають у зміцненні та оптимізації існуючих механізмів забезпечення прав людини; в участі у діалозі з усіма урядами з метою забезпечення прав людини; координації діяльності в галузі заохочення і захисту прав людини в рамках всієї системи ООН; в загальному керівництві діяльністю Центру ООН з прав людини. Пост Верховного комісара з прав людини встановлений резолюцією ГА ООН 23 грудня 1993 р. Він призначається ГА ООН строком на 4 роки і за посадою є заступником Генерального секретаря ООН.
Збройні сили ООН – об’єднані збройні сили держав-членів Організації Об’єднаних Націй, створювані та застосовуються відповідно до Статуту ООН за рішенням Ради Безпеки ООН і під його керівництвом. Вони призначаються для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки у випадках загрози миру, порушень миру або актів агресії (ст. 39 Статуту ООН) лише у виняткових ситуаціях, коли інші заходи можуть виявитися або вже виявилися недостатніми (ст. 42 Статуту ООН).
Європейський Союз (ЄС) – міждержавне об’єднання, що поєднує в собі риси міжнародної організації та федеративної держави; виникло в 1993 р. на базі Європейських Співтовариств. Договір про Європейський Союз, підписаний в 1992 р. в Маастріхті (Нідерланди) главами держав і урядів 12 держав-членів Європейського Співтовариства, вступив в силу 1 листопада 1993 р. На сьогодні у ЄС входять 28 держав. Органами ЄС є: 1. Європейська рада; 2. Європейський парламент; 3. Рада Європейського Союзу; 4. Європейська комісія; 5. Європейський суд.
Європейський суд з прав людини – з 1 листопада 1998 р. працює на постійній основі. Створений Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод (ст.19) з метою забезпечення поваги до зобов’язань, що випливають з Конвенції для держав, які є її учасниками і зробили спеціальні заяви про визнання для них у якості обов’язкової юрисдикції Європейського суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Міжнародні організації – об’єднання держав, створені на основі міжнародної угоди з метою сприяння вирішенню міжнародних проблем, передбачених відповідним установчим документом, та розвитку всебічного співробітництва держав.
Організація об’єднаних націй (ООН) – універсальна міжнародна організація по забезпеченню миру, безпеки і міжнародного співробітництва. Створена в 1945 р. з ініціативи провідних країн антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Китаю, Англії і Франції). Головними органами ООН є: Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада ООН, Рада з Опіки, Міжнародний Суд ООН і Секретаріат ООН.
Організація північноатлантичного договору – (НАТО) – була створена на основі підписаної в Вашингтоні 4 квітня 1949 р. угоди. Договір безстроковий, однак передбачається можливість виходу з нього будь-якого учасника після закінчення 20-річного терміну і через рік після його заяви про денонсацію договору. Вищий орган НАТО – Північноатлантична рада, який складається з представників всіх держав-членів в ранзі послів і проводить свої засідання не рідше одного разу на тиждень під головуванням Генерального секретаря НАТО. Штаб-квартира НАТО знаходиться в Брюсселі (Бельгія).
Рада Європи – перша європейська міжурядова організація, створена після Другої світової війни. Її Статут був підписаний і ратифікований в 1949 р. Цілями Ради Європи є забезпечення все більш тісних зв’язків між державами-членами для захисту та реалізації їх ідеалів і принципів, сприяння перетворенню Європи в демократичний і безпечний простір, захист і зміцнення плюралістичної демократії та прав людини, розвиток і зміцнення європейської самосвідомості для формування європейської культурної ідентичності. Умовою прийому до Ради Європи є гарантія свободи вираження думки, особливо свобода засобів масової інформації, захист національних меншин, дотримання основ міжнародного права, а також зобов’язання підписати Європейську конвенцію з прав людини та визнати усю сукупність її контрольних механізмів.
Структуру Ради Європи утворюють: 1. Комітет міністрів;
2. Парламентська асамблея; 3. Збори галузевих міністрів; 4. Секретаріат. Комітет міністрів, що складається з міністрів закордонних справ держав-членів, є вищим органом Ради Європи. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі (Франція). Офіційними мовами Ради Європи є англійська та французька.
Рада з Опіки – один з головних органів ООН. Відповідно до Статуту ООН складається з: 1) держав-членів ООН, які управляють територіями під опікою; 2) постійних членів Ради Безпеки ООН, які не управляють територіями під опікою; 3) такого числа інших членів ООН, обраних Генеральною Асамблеєю ООН протягом року, яке може виявитися необхідним для забезпечення того, щоб загальна кількість членів Ради розподілялося порівну між членами ООН, керівниками й не керуючими територіями під опікою.
Співдружність Незалежних Держав – міждержавне об’єднання,
створене на основі Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав, підписаної в Мінську 8 грудня 1991 р. представниками трьох республік колишнього СРСР – Республіки Білорусь, РРФСР і Україною.
Спеціалізовані установи ООН – міжнародні міжурядові організації, що здійснюють діяльність в економічній, соціальній, культурній та інших областях.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка