Електронні бібліотеки та видавничий бізнес: конкуренція чи партнерство



Скачати 72.75 Kb.
Дата конвертації06.01.2018
Розмір72.75 Kb.

Афанасьєва К. О.

викладач Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук


Електронні бібліотеки та видавничий бізнес: конкуренція чи партнерство

Українське книговидання сьогодні переживає не найкращі часи: нерентабельність видавництв, висока собівартість продукту тощо. Однак в умовах розвитку нових інформаційних технологій їм доводиться стикатися ще з однією важливою проблемою-появою потужного конкурента у вигляді електронних бібліотек. Щоб оцінити чи справді такі бібліотеки є реальною загрозою для видавництв, необхідно розглянути деякі аспекти їх функціонування та взаємодії.



Принципи функціонування бібліотек в Інтернеті.

В основі діяльності електронних бібліотек лежить, запроваджений ще у глибокій давнині так званий олександрійський принцип ( від назви Олександрійської бібліотеки). Суть його полягає у тому, що зафіксована інформація зберігається у вигляді одного матеріального об’єкту (документу) в одному місці, де всі бажаючи мають до нього доступ та можуть копіювати для своїх потреб. Такий підхід суперечить традиційному принципу Гутенберга, згідно якого інформація фіксується у вигляді певної кількості ідентичних матеріальних об’єктів (документів) – тиражу, екземпляри якого зберігаються у різних місцях та всі бажаючи мають доступ до окремих екземплярів, зокрема, можуть їх придбати. Стрімкий розвиток інформаційних технологій ознаменував перехід від Гутенбергської (книговидавничої) епохи до нової інформаційної парадигми (олександрійського типу).1 Традиційне книговидання, яке грало провідну роль в передачі інформацій та ідей, сьогодні вступає у головний за свою історію перехідний період. Можливості мультимедіа, що дають змогу безпрецедентній кількості користувачів миттєво одержувати доступ до величезних масивів інформації, практично відкидають необхідність індивідуального зберігання книг. А оприлюднення на сайтах бібліотек сучасних книжкових новинок безумовно впливає на стан ринку збуту книжкової продукції у країні.

Можливості, що надають своїм користувачам електронні бібліотеки, важко переоцінити, проте їх діяльність, нажаль, найчастіше асоціюється із терміном “піратство” та порушенням прав авторів творів. Це зумовлено, передусім, фактично відсутність законодавства, що регулювало б діяльність мережі. Бібліотеки такого роду створюються хаотично - кожен користувач Інтернетом може відкрити власну Веб-сторінку, розмістити на ній твори, що сподобалися та назвати її електронною бібліотекою, адже юридичного статусу такі мережеві “заклади” не мають. Власники сайтів керуються законом “Про авторське право та суміжні права”, який надає традиційним бібліотекам певні пільги. Зокрема згідно статті 16 Закону останні мають право без згоди автора і виплати йому гонорару здійснювати репрографічне відтворення, під яким розуміємо (стаття 4) відтворення шляхом фотокопіювання або іншими технічними засобами, ніж видання. Ця новела Закону спримається власниками сайтів як можливість ігнорувати інтереси авторів.

Однак навіть якщо бібліотека погоджується виплачувати авторові гонорар, досить складним завданням видається розрахунок розміру таких відрахувань. Авторсько-правове законодавство розвивалося паралельно із друкарською технологією і, як наслідок, виявилося непристосованим до сучасної видавничої мережі мультимедіа. У видавництвах, питання фінансової компенсації за твір вирішується, виходячи з кількості опублікованих книг. Для мультимедіа ж цей спосіб, очевидно, є неприйнятним, оскільки неможливим було б відраховувати авторові грошову компенсацію за кожне “відвідування” його твору в мережі. На думку радника японської Асоціації електронної видавничої справи Масаюки Мацуда у світі спостерігається тенденція до пов’язання оплати із частотою використання твору. Відповідно до чого, в майбутньому інформація, що користується найбільшим попитом і буде найбільш вигідною з економічної точки зору.2

А поки що законодавча неврегульованість порядку виплати авторської винагороди та фактична безкарність зумовлюють несерйозне ставлення власників електронних бібліотек до інтелектуальної власності. Замість того, щоб формувати свої Веб-сторінки з творів, дозвіл на використання яких попередньо одержаний в автора, найсумлінніші з них лише роблять примітку про готовність негайно вилучити твір з сайту, якщо автор звернеться із такою вимогою. Проте варто підкреслити, що такі звернення авторів трапляються доволі рідко. Це зумовлено значними позитивними наслідками опублікування твору у мережі, що у кінцевому результаті є економічно вигіднішими, ніж відчайдушна боротьба за відстоювання своїх авторських прав.

Чиї права порушують електронні бібліотеки?

Видавництва, звинувачуючи у піратстві своїх мережевих конкурентів, найчастіше апелюють до порушень прав авторів, дотриманням яких вони начебто переймаються. В реальності інтереси видавництв та авторів на доступність творів письменника у мережі практично не співпадають. Автору вигідно широке розповсюдження вдалого твору, оскільки це значно підвищує його популярність та дає змогу збільшити читацьку аудиторію. Окрім того, електронні бібліотеки часто стають чи не єдиною можливістю для молодих талановитих авторів заявити про себе. Не важко передбачити, що у випадку дотримання усіма електронними бібліотеками прав авторів, в архівах їх містилися б лише твори класиків (що давно перейшли у суспільне надбання). А цей факт аж ніяк не сприяє популяризації і без того перебуваючої у скрутному становищі української книги.

Такий підхід, зрозуміло, не може відповідати інтересам видавництв, які через наявність твору в мережі можуть втратити потенційну читацьку аудиторію. Як наслідок, вони намагаються себе захистити, укладаючи із автором договір, згідно якому останній не має права розповсюджувати твір. Прикладом успішної спроби урівняти інтереси видавництв та власників електронних бібліотек можуть стати ліцензійні угоди, розроблені Російським товариством по мультимедіа та цифровим мережам. В основі їх –обмеження на використання ряду творів, що активно тиражуються видавництвами, у поєднанні із порівняно низькими ставками на відрахування авторам. Метою даного обмеження є саме захист інтересів оффлайнових видавництв. Так, до використання у мережі допускаються лише книги, отримання яких є складним для користувача (наприклад, вони давно не перевидавались або користувач є віддаленим від “культурних центрів).3

Із сумом мусимо констатувати, що видавництва у більшості випадків самі сприяють освоєнню книжкового ринку електронними бібліотеками. Сьогодні, в умовах зростаючої ролі інформаційного прогресу вони просто зобов’язані пристосовуватися до нових умов існування, розробляти нові принципи діяльності, однак вони цього не роблять. В той час коли популярність мережевих бібліотек росте саме завдяки грамотно продуманій маркетинговій політиці. Електронні бібліотеки активно рекламують свої нові надходження, в той час як вихід у світ нової продукції видавництва найчастіше залишається непоміченим. Кількість представництв книговидавців в мережі катастрофічно маленька, що зумовлено передусім відсутністю серед пріоритетів розвитку – інтернет-напрямків. За рідким виключенням, організація роботи видавничих сайтів в Інтернеті відбувається за принципом: не мати вже соромно, а грошей на утримання поки що шкода”. На початковій стадії розвитку перебуває і інтернет-торгівля книгами, яка є надзвичайно розвинутим напрямком на Заході. Для прикладу: три чверті закордонних користувачів Інтернетом віддають перевагу придбанню книжок саме в мережі. А їх доля у прибутку від продажу товарів через Інтернет складає 40%, в той час як в Україні цей показник не перевищує одного відсотку. 4

В той час коли більшість видавців перебуває на Інтернет- периферії, їх потенційну нішу поступово займають електронні бібліотеки. Сьогодні вони вже фактично виконують функції видавництв, приймаючи для розповсюдження твори авторів та засвоюють типові для видавництва функції: розкрутка власного бренду, редагування авторських матеріалів, збір та обробка читацьких відгуків, створення фен-клубів, систематизація матеріалів, наукова робота із текстами тощо. Автори відзначають більш турботливе ставлення до своїх творів з боку деяких електронних бібліотек, порівняно із видавництвами. Електронні бібліотеки атрибутують безіменні тексти, виправляють граматичні помилки. Вони фактично стають захисником прав авторів, хоча і не всіх.

Шляхи співробітництва.

Видавництва, побоюючись слабкої реалізації видання, змушені друкувати книги невеличкими накладами, в середньому не більше 10 тис. екземплярів. Такий тираж дозволяє їм порівняно швидко окупати свої витрати. У випадку підвищеного інтересу читачів випускається додатковий тираж. Однак видавництва не усвідомлюють того, що саме у їх головному завданні - збільшення попиту та відповідно, зростанні тиражів - їх головний конкурент може стати вигідним партнером. За світовою статистикою сьогодні більшість читачів все ще віддає перевагу паперовому варіанту книги. Водночас інтернет-бібліотеки сприймаються ними, як джерело інформації про книжкові новинки. Отже, читачі, що ознайомилися з рекламою книжкової продукції на сайті електронної бібліотеки, в кінцевому результаті звернуться до видавництва за покупкою. Очевидним стає, що розміщення твору у мережі не є серйозною загрозою для видавництва, якщо воно грамотно організувало свою діяльність. Залучивши до промоційної частини роботи електронні бібліотеки (для прикладу: бібліотека з дозволу видавництва, що володіє майновими правами на твір, оприлюднює книгу, вказавши при цьому де її можна придбати), видавці не лише не втратять значний відсоток потенційних читачів, а навпаки привернуть увагу до видання.



Сьогодні багато аналітиків говорять про запровадження ери електронної книги (e-book) та неминуче зникнення традиційного книговидання. Однак, як свідчать статистичні дослідження, такі судження є доволі передчасними. Так, за даними опитування читачів, що було проведено Consumer Book Buying Study для журналу Publishers Weekly, більшість користувачів Інтернет,які активно читають книги, не вірять, що електронні пристрої для читання текстів, які сьогодні рекламують у мережі, найближчим часом замінять паперові видання. Водночас серед читачів популярністю користується суміжний напрямок - продаж книг в Інтернеті.5 В світлі сказаного логічним видається об’єднання зусиль видавництв та електронних бібліотек, та організація взаємовигідного співробітництва у сфері популяризації книги, збільшення попиту та налагодження оперативної дієздатної системи розповсюдження за допомогою Мережі.


1 Є. Горний, К. Вігурський// Розвиток електронних бібліотек: світовий та російський досвіт, проблеми, перспективи// М. 2001 рік


2 Interview with Masayuki Matsuda// Asian/Pacific Book Development // january, 1996

3 Стенограма семінару з проблем електронної доставки документів// Санкт-Петербург// 27 листопада 2001 року

4 А. Ільницький// Сучасне книговидання// Москва, 2002 рік

5 В. Воронько, А. Костинський// Рік розчарувань. Стівен Кінг та електронне видання.// Матерали сайту “Радіо Свобода” 2001 рік.
Матеріал опубліковано у журналі:

Друкарство. – 2003. – №5(44). – С. 36-37
Завантажити


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка