Економіко- та соціально-географічний доробок аркадія жуковського у праці «буковина – її минуле І сучасне / під редакцією д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, філадельфія, дітройт: зелена буковина, 1956. – 965 с.»



Скачати 79.67 Kb.
Дата конвертації14.01.2019
Розмір79.67 Kb.

УДК 911.3:016:929(477) Валерій Руденко,

Алла Пирогівська



ЕКОНОМІКО- ТА СОЦІАЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ДОРОБОК АРКАДІЯ ЖУКОВСЬКОГО У ПРАЦІ «БУКОВИНА – ЇЇ МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ / ПІД РЕДАКЦІЄЮ Д. КВІТКОВСЬКОГО, Т. БРИНДЗАНА, А. ЖУКОВСЬКОГО. – ПАРИЖ, ФІЛАДЕЛЬФІЯ, ДІТРОЙТ: ЗЕЛЕНА БУКОВИНА, 1956. – 965 с.»

Аналізується суспільно-географічний внесок А. Жуковського (1922 – 2014 р.р.) у названому виданні. Окреслюються основні сфери наукових географічних інтересів вченого: історична, економічна та соціальна географія Буковини, географія населення, географія культури та освіти, сакральна географія, політична географія, географічні краєзнавство та картографія.



Ключові слова: Аркадій Жуковський; економічна та соціальна географія Буковини; Буковина – її минуле і сучасне.

Вступ. Серед багатьох наукових творів, присвячених Буковинському краю, однією з найвагоміших та унікальних є праця «Буковина – її минуле і сучасне», підготовлена за редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана та А. Жуковського і видана в Парижі у видавництві «Зелена Буковина» у 1956 р. [1;2;3]. У творенні цієї справжньої «енциклопедії Буковини», що нараховує 965 сторінок тексту та додані етнографічну та фізичну карти, у тій чи іншій мірі взяли участь як співавтори 63 співробітники редакції «Буковина», "переважно буковинці, які знали цей край та його населення з власного досвіду" [1, с.6]. Проте, поза всяким сумнівом, найвагоміший внесок у розробку цієї вже вкрай рідкісної монографії належить 30-34-річному Аркадієві Жуковському (1922- 2014 р.р.), авторство якого зазначене у більш як ½ загального обсягу підготовлених розділів – статей книги.

Саме тому метою даної публікації є аналіз економіко- та соціально-географічного доробку Аркадія Жуковського, що лежить в основі монографії «Буковина – її минуле і сучасне» (1956 р.).



Виклад основного матеріалу. А. Жуковський є автором та співавтором «Вступу (джерела та бібліографія)» (с. 9 – 14), розділів та підрозділів «Назва Буковина» (с. 15 – 19), «Історія Буковини» (с. 63 – 420), «Українська преса і періодичні видання» (с. 616 – 658), «Організація молоді», «Українське студентство» (с. 758 – 828), «Повітова історія Буковини» (с. 870 – 895), «Післяслово» (с. 927).

У «Вступі», що узагальнює історико-економіко-географічні напрацювання попередників, А. Жуковським детально висвітлюється джерельна база пропонованого дослідження. Аналізуються, зокрема, літописи княжої України («Повість временних літ», Київський літопис, Галицько-Волинський літопис та ін.), хроніки молдавського періоду літописання, відомості про австрійський період розвитку Буковини. Підкреслюється роль серед усіх австрійських дослідників з буковинознавства Р.Ф. Кайндля – дійсного члена НТШ. На особливу увагу заслуговують видання «Herzogthum Bukowina – Land and Bevölkerung» (1905), австрійські переписи населення за вірою і мовою для кожної громади – села 1880, 1890, 1900 і 1910 р.р., що публікувалися центральною Статистичною Комісією у Відні та Краєвим статистичним урядом для Буковини у Чернівцях [1, с.11].

Істотний внесок у географію Буковини зробили українські дослідники Григорій Купчанко («Некоторые историко-географические сведения о Буковине»(1875 р.)), проф. С. Смаль-Стоцький, проф. Мирон Кордуба, проф. Євген Козак, проф. Василь Сімович, Г. Піддубний («Буковина – її минуле і сучасне» (1928 р.)), проф. Володимир Кубійович («Пастушство Буковини» (1937 р.)) та ін.

Серед румунських дослідників географії Буковини А. Жуковськмй об’єктивними і ґрунтовними вважав праці М.Б. Шафрана та С. Чобану, а серед радянських вчених – Д. Гапія [1, с.13].

У підрозділі «Назва Буковина» А. Жуковський (спільно із З. Лукіяновичем) стверджують: «Зовсім природній той факт, що народ, який перед тим заселював дану територію, або довгий час на ній перебував, давав їй назву, як і інші географічні назви: її горам, рікам, озерам, місцевостям і т.п….В одному слові скупчене все минуле; воно символізує творчість цілих поколінь, що перебували на означеному просторі [1, с.15]». Назва «Буковина» походить від слова «бук» (дерево), буковина, що характеризує буковий ліс, який вкриває значну частину краю між Серетом і Прутом і росте масивами на північ від села Глибока.

Майже 2/5 всього обсягу твору «Буковина – її минуле і сучасне» займає один із центральних розділів книги «Історія Буковини». Ретельне ознайомлення з його змістом дозволяє нам чітко простежити роль і місце географічного фактору в суспільному розвитку Буковини, на якому акцентує увагу Аркадій Жуковський.

Так, уже в «Ранній історії Буковини», зокрема у «Дослов’янський період» А. Жуковський, посилаючись на «Географію» Страбона, пише, що ще й тепер «живуть в кибитках так звані номади (гети), які займаються скотарством і годуються молоком, сиром і здебільшого кумисом» [1, с.79]. А. Жуковський переконливо доводить, що автохтоном Буковини є лише слов’янське, а ніяке інше населення. Українські племена (зокрема, тиверці) були у 7 – 9 ст. осілими й займалися переважно хліборобством і скотарством. Розвинутими у них були також гончарство та ткацтво, обробка деревини, кості та металу. Торгівельні шляхи пов’язували Буковину зі Скандинавією та Візантією, з арабським світом та Західною Європою [1, с. 92].

Характеризуючи особливості історичної економічної географії княжої доби (885 – 1340 р.р.), А. Жуковський стверджує, що земля, яку згодом названо Буковиною, входила до складу першої української держави. Обмін товарами здійснювався шляхом Дністра і Прута до «Руського моря». Основними продуктами, що вивозилися були боброві, овечі і ведмежі шкури, східне коріння, готовий одяг. Не зважаючи на часті міжусобиці князів і бояр, серед українського населення постійно жило почуття єдності і пов’язаності, що зміцнювалося однією церквою, однією мовою, культурою, звичаями і національними почуваннями [1, с. 113].

Оцінюючи та порівнюючи в політико-географічному плані розвиток литовсько-української і молдавсько-української держав, А. Жуковський робить висновок про те, що «доки в цих двох державних формаціях брали участь українці, доти розвивалася там торгівля і, разом з нею, панував добробут громадян; з виключенням українських впливів підупала торгівля і міщанський стан, а з ними починалося зубожіння населення й вилюднення» [1, с. 201]. Далі дослідник констатує про духовний ренесанс української культури в обох цих державах, де тогочасна українська літературна мова була офіційною як в державних установах, так і в церковних. Витіснення ж українців з усіх державних установ у другій половині 16 ст. призвело до перетворення Молдавії і Литви-Польщі в шляхетсько-деспотичні держави [1, с. 202].

Підсумовуючи економіко- та соціально-географічні зміни у суспільному житті Буковини за 144-річний австрійський період, А. Жуковський відзначає: відсоткове зменшення українців у зв’язку з заселенням німців, поляків, угорців, румунів; великий розвиток у культурно-освітній сфері; покращення загального положення виробництва в краї, але нерівномірний розподіл продукції і, як наслідок, – зростаючі злидні упосліджених верств населення, що змушене було емігрувати; на політичній ділянці – Буковина здобула широку місцеву автономію, з якої українці змогли скористатися лише наприкінці австрійського періоду.

Революційні події на Буковині кінця жовтня – початку листопада 1918 р. низкою незаперечних доказів засвідчили, що широкі свідомі кола буковинців підтримали ідею єдності української нації та соборності українських земель [1, с. 316 – 317].

Оцінюючи економіко- та соціально-географічний розвиток Буковини за румунський період, А. Жуковський, з болем, пише, що він «не залишив за собою ні тривких монументів, ані добрих спогадів серед населення… Для українців це був період національного насилля, змагання з нерівним і брутальним ворогом… Тільки вітальність українського народу і висока національна свідомість дали йому змогу стійко перетривати румунську окупацію.

На зміну румунському періодові прийшов ще тяжчий – совєтський період» [1, с. 390].

Друга світова війна і другий совєтський період від 1944 року, на думку А.Жуковського, спричинили у політичному, культурному, соціальному та економічному житті Буковини ще гірший стан ніж за румунського періоду. Адже, совєтизація Буковини є намаганням відірвати її цілковито від культурної Європи і прилучити політично і духовно до московсько-азійського світу [1, с. 416]. Настільки актуальним сьогодні є висновок вченого з уже далекого 1956 року!

Значний внесок у розвиток суспільної географії Буковини здійснений А. Жуковським у розділі «Культура і освіта», де спільно з Д. Квітковським ними досліджені «Українська преса і періодичні видання». І хоча переважно аналізуються видання, що виходили у Чернівцях, не обділені увагою часописи, періодика Вижниці, Вашківців, Відня (наприклад, тижневик «Буковина», що виходив там у 1915 – 1917 р.р.), Глибокої, Мариничів. З трьох періодів розвитку української преси – австрійського, румунського і совєтського – останній, як вважають А. Жуковський та Д. Квітковський, став кінцем легальної української національної преси на Буковині [1, с. 658].

Значний інтерес А. Жуковський проявляв до організацій молоді на Буковині, зокрема до українського студентства краю та його зв’язків зі студентськими організаціями поза Буковиною («Громадою» в Ясах, «Зорею» та «Буковиною» в Бухаресті, «Черемошем» у Празі) (див. розділ Е. Організації, с. 758-828).

Економіко- та соціально-географічні напрацювання А. Жуковського та його співавтора Т. Бриндзана надзвичайно чітко сформульовані у завершальному розділі монографії – «Буковинські місцевості й еміграція» (с. 870-895), у якому йдеться про: 1. Заставнеччину, 2. Кіцманеччину, 3. Чернівеччину, 4. Серетщину, 5. Радовеччину, 6. Кимполунгщину, 7. Гурагуморщину, 8. Сучавщину, 9. Сторожинеччину, 10. Вашківщину, 11. Вижниччину. Типово суспільно-географічною є схема краєзнавчого опису буковинських місцевостей: яскраво подається їх географічне положення; детально аналізується чисельність, національний та релігійний склад населення; характеризується історико-географічний розвиток краю; промислово-торговельні осередки; основні населені пункти; організація життя українських громад. Надзвичайно цінним доповненням книги є етнографічна мапа Буковини, розроблена А. Жуковським [1, с. 7] та, очевидно, при сприянні Д. Квітковського [1, с. 423], що заслуговує на окреме дослідження.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

1. Аркадій Жуковський, як один з ініціаторів і головних авторів праці «Буковина – її минуле і сучасне», постає перед нами і як провідний економіко- та соціо-географ, чий науковий внесок у дослідження Буковини важко переоцінити.

2. Виокремлюються головні сфери наукових географічних інтересів А. Жуковського – історична економічна та соціальна географія Буковини, географія населення, географія культури і освіти, сакральна географія, політична географія, географічне краєзнавство, географічна картографія.


Література

  1. Буковина – її минуле і сучасне / Під редакцією Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж, Філадельфія, Дітройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с.

  2. Жуковський А.І. Буковина / А.І. Жуковський // Енциклопедія Сучасної України. – К. – Т.3. – С. 562-563.

  3. Kubijovyč V. Bukovyna / V. Kubijovyč, A. Zhukovsky // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto, Buffalo, London: University of Toronto Press, 1984. – Vol. 1. – P. 316-320.


Руденко В.П., Пироговская А.М.

Экономико и социально-географический задел Аркадия Жуковского в труде «Буковина – ее прошлое и настоящее / Под редакцией Д. Квитковского, Т. Бриндзана, А. Жуковского. – Париж, Филадельфия, Дитройт: Зеленая Буковина, 1956. - 965 с.»

Анализируется общественно-географический задел А. Жуковского (1922 - 2014 г.г.) в представленном издании. Очерчиваются основные сферы научных географических интересов ученого: историческая, экономическая и социальная география Буковины, география населения, география культуры и образования, сакральная география, политическая география, географические краеведение и картография.



Ключевые слова: Аркадий Жуковский; экономическая и социальная география Буковины; Буковина - ее прошлое и настоящее.
Valeriy Rudenko, Alla Pyrohivska

Economico- and social-geographic contributions by Arkadiy Zhukovskyy in «Bukovyna: its past and present / edited by D. Kvitkovskyy, T. Bryndzan, A. Zhukovskyy. – Paris, Philadelfia, Detroit: Zelena Bukovyna, 1956. – 965 p.»

Social-geographic contribution by A. Zhukovskyy (1922 – 2014) is analyzed. The author’s area of scientific and geographic expertise is delineated: historic, economic and social geography of Bukovyna, geography of population, geography of culture and education, sacred geography, political geography, local geographical studies and cartography.



Key words: Arkadiy Zhukovskyy; economic and social geography of Bukovyna; Bukovyna: its past and present.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка