Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка53/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53

Внутрішні межі вказують на допустиму міру розвитку окремих форм кредиту (банківського, комерційного, державного, споживчого, міжнародного). Це співвідношення може змінюватись і залежить теж від вищезгаданих факторів.


Виділяють функціональні межі кредиту: перерозподільча межа (на практиці означає, що активні операції банків пов’язуються з пасивними); емісійна межа (об’єм кредиту не може бути довільним, поскільки впливає на грошову масу).

У розвитку ринкових господарств для регулювання границь кредитування широко застосовуються операції центральних банків по купівлі та продажу державних цінних паперів та іноземних валют, також впливаючи на кредитний потенціал комерційних банків. Найбільш діючим методом відновлення, який торкається основ організації кредиту, його меж є проведення кредитної реформи. Вона представляє собою сукупність державних актів, направлених на зміну форм кредиту, методів кредитування, структури кредитної системи і може здійснюватись у різних формах в залежності від того, на вирішення яких завдань вона спрямована.
Науковий керівник: асист. Білопільська О.О.
АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ СПІВПРАЦІ МІЖ БАНКАМИ І СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ОСНОВІ КОНЦЕПЦІЇ “BANCASSURANCE
студент гр. Ф-01 Федчун С.В.
В останні роки процеси глобалізації активно впливають на усі сфери господарювання, сприяючи інтеграції фінансових посередників, посиленню конкуренції, створенню нових фінансових продуктів та послуг, підвищенню їх якості та більшої відповідності потребам споживачів. Одним із наслідків подібного впливу стало виникнення та активізація співпраці банків і страхових компаній та виникнення концепції «bancassurance», яка приносить додаткові вигоди як самим учасникам інтеграційного об’єднання, сприяючи зростанню їх конкурентоспроможності та примноженню прибутків, так і для їх клієнтів, дозволяючи отримувати вигідні продукти за привабливими цінами. В таких умовах постає питання обрання найбільш оптимального варіанту співпраці між фінансовими посередниками

Дослідженням напрямків розвитку концепції «bancassurance» займалися як зарубіжні вчені Дж. Каммінс, К. Ксіаойінг, М. Веісс, так і вітчизняні Н.Є. Остроушко, К.В. Багмет, В.М. Кремень, М.І. Диба, та інші.

Виділяють три основні моделі офіційної співпраці між банками і страховиками [1]: 1) стратегічний альянс (банк продає продукти страхової компанії через власну дистриб’юторську мережу); 2) повна інтеграція (банк або створює власну страхову компанію, або повністю чи частково купує страхову компанію); 3) змішана модель (маркетинг здійснюється співробітниками страхової компанії, а банк відповідальний лише за залучення нових клієнтів).

Вітчизняні страхові посередники виділяють лише дві моделі розвитку «bancassurance». Або коли банк купує страхову компанію, або навпаки. Оскільки лише за подібних умов можливе створення єдиної інформаційної системи між банком та страховиком. Усі інші моделі зводяться до посередницької діяльності і можуть трактуватися лише як співпраця між цими фінансовими інститутами.

Вancassurance приносить додаткові вигоди які для клієнтів банку, так і для страхової компанії: створення нових спільних продуктів, проникнення на нові ринки, залучення нових клієнтів але існують і певні ризики від подібного співробітництва. Більш детально аналіз переваг та недоліків, можливостей та загроз представлений у таблиці 1 на основі SWOT-аналізу.
Таблиця 1 – SWOT-аналіз розвитку «bancassurance» в Україні [1]


СИЛЬНІ СТОРОНИ

СЛАБКІ СТОРОНИ

- в Україні ринок страхування має значний потенціал до розвитку, і саме співпраця страхових компаній з бан-ками стане каталізатором активізації їхнього розвитку;

- банки мають більшу довіру населення, довше представлені на ринку, сформували позитивний імідж тому страхові продукти, що пропонуються банком, будуть більш популярними;

- банки мають розширену дистриб’юторську мережу (філії, відділення, представництва тощо) та розширену клієнтську базу, що сприяє активізації поширенню страхових продуктів;

- банки постійно взаємодіють з клієнтами та більш точно ознайомлені із їх потребами у певних продуктах та ставленням до тієї чи іншої послуги.



- банки в Україні є більш технологічно розвиненими ніж страхові компанії, та мають більше фінансових активів, що перешкоджає створенню дійсно інтегрованого середовища між даними фінансовими посередниками;

- банки сприймають страхову продукцію як другорядну, перш за все – реалізація банківських послуг;

- клієнта фактично позбавляють права вибору страхової компанії, що неприпустимо у ринкових умовах.


Продовження табл. 1

МОЖЛИВОСТІ

ЗАГРОЗИ

- в Україні ринок страхування має значний потенціал до розвитку, і саме співпраця страхових компаній з бан-ками стане каталізатором активізації їхнього розвитку;

- банки мають більшу довіру населення, довше представлені на ринку, сформували позитивний імідж тому страхові продукти, що пропонуються банком, будуть більш популярними;

- банки мають розширену дистриб’юторську мережу (філії, відділення, представництва тощо) та розширену клієнтську базу, що сприяє активізації поширенню страхових продуктів;

- банки постійно взаємодіють з клієнтами та більш точно ознайомлені із їх потребами у певних продуктах та ставленням до тієї чи іншої послуги.



- відсутність реакції цільових клієнтів на подібну співпрацю: якщо банки та страхові компанії ство-рюють багато спільних підприємств може статися так, що населення перестане реагувати на такі фінан-сові інституції, як це сталося в США;

- низький рівень культури страхування (на противагу європейським країнам);

- втрата довіри до одного із учасників інтеграційного об’єднання автоматично впливає на спад довіри до іншого.

Фінансові експерти зазначають, що у наступні роки ринок банко страхування буде зростати, у той час як попит на послуги агентів і брокерів буде спадати.


1. Федчун С.В. Банківсько-страхова інтеграція в умовах глобалізації на основі концепції "bancassurance" / Федчун С.В. // Тези науково-практичної конференції ІІ туру Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності "Фінанси, грошовий обіг і кредит" – Ірпінь : Видавництво Національного університету державної податкової служби України, 2014 – С. 178-183.

2. Остроушко Н.Є. Особливості використання страхових продуктів через мережу банківських установ за концепцією ««bancassurance»» [Електронний ресурс] / Н. Є. Остроушко, І. Е. Астахова – Режим доступу: http://khibs.edu.ua/2(9)2010/R1/9.PDF. – Назва з екрану.


Науковий керівник: ст. викладач Захаркіна Л.С.
ФІНАНСОВИЙ СУПЕРМАРКЕТ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
студент групи Ф-01 Федчун С.В.
Останнім часом глобалізація на фінансовому ринку набуває все більших масштабів: засилля транснаціональних корпорацій та транснаціональних банків, що диктують власні умови на ринку, посилена конкуренція на фінансовому ринку, що сприяє створенню нових продуктів і послуг та інтеграція фінансових посередників, що дозволяє їм виживати в умовах жорсткої конкуренції. Одним із наслідків такої інтеграції є співпраця банків і страхових компаній, що отримала назву “bancassurance” – продаж страхових продуктів через банківські установи, та “аssurbanking” – розповсюдження банківських послуг через відділення страхових компаній. Але деякі вчені говорять про перспективи створення фінансових супермаркетів на основі банківських установ, до складу яких будуть входити не лише страхові компанії та банки, а й інші фінансові посередники. Це сприятиме більшій концентрації капіталу, підвищенню конкурентоспроможності усіх учасників інтеграційного об’єднання, розширенню спектра пропонованих послуг, комплексне обслуговування клієнтів тощо.

Питання розвитку фінансових супермаркетів у вітчизняних умовах досліджували: О. Вовчак, Р. Гриценко, Л. Кльоба, С. Руверчук та інші.

Фінансовий супермаркет – це установа або компанія, що об’єднує у собі велику кількість фінансових посередників, а саме: банків, страхових та аудиторських компаній, трастових фондів, пенсійних фондів, інвестиційних, лізингових та факторингових фірм, що пропонують свої послуги клієнтам. Це може бути і як об’єднання під єдиним брендом, так і співпраця відокремлених фірм та компаній на основі договору.

Перші фінансові супермаркети почали з’являтися у Франції на основі співпраці банків і страхових компаній, і саме там виник сам термін “bancassurance”. Далі ця концепція поширилася іншими європейськими країнами – Італія, Іспанія, Португалія, Англія, Бельгія, Швеція, а з 1990-х рр. почала проникати і в Україну.

Модель фінансового супермаркету використовує більшість провідних європейських фінансових груп (KBC, AIG, Allianz, Kredit Suisse First Boston та інші), які пропонують широкий спектр банківських, страхових та інвестиційних послуг [1].

На сьогодні фінансовий супермаркет можна розглядати як [1]: модель клієнтоорієнтованого бізнесу, який являє собою єдиний інтегрований канал доступу клієнтів до фінансових продуктів та послуг; територіальне або маркетингове об’єднання фінансових інститутів, що пропонують широкий асортимент послуг – банківських, страхових, лізингових, інвестиційних та інших.

Існує три варіанти створення фінансових супермаркетів: 1. Холдинг, який під однією торговою маркою об’єднує різних фінансових посередників.2. Стратегічний альянс: укладання договору між різними фінансовими посередниками про співпрацю у сфері створення та розповсюдження спільних продуктів та послуг. 3. Брокерський: посередницькі організації-брокери, які збирають інформацію про всі фінансові послуги й підшукують для клієнта, який звернувся до них, оптимальний для нього варіант [1].

В Україні більш розвинені перші два типи супермаркетів, а третій залишається на початковій стадії розвитку. Існує думка, що нашій країні варто піти шляхом деяких західних країн, де сфера виробництва фінансових послуг і їх продаж розділені. Виробництвом займаються банки й страховики, а продажем – спеціалізовані фінансові брокери. Подібна схема вигідна й клієнтам: брокери можуть підшукати для них оптимальний варіант, оскільки вони структурно не пов’язані з конкретними банківськими і страховими організаціями [1].

Співпраця різних фінансових посередників на основі створення фінансового супермаркету має великий потенціал та перспективи розвитку, оскільки створює значні переваги як для самих учасників подібного інтеграційного об’єднанням, так і для клієнтів. Найближчим часом більшість компаній будуть розповсюджувати свої продукти та послуги саме через подібні супермаркети. Створення таких супермаркетів доцільно здійснювати саме на основі банків. Це пояснюється наступними причинами: на сьогоднішній день банки мають більшу довіру від населення, у порівнянні з іншими фінансовими інституціями; напрацьована клієнтська база і система дистрибуції. Однак, слід відмітити, що у таке інтеграційне об’єднання повинні входити дійсно надійні компанії та фірми, оскільки втрата довіри до одного з учасників може спричинити ефект доміно і викликати спад довіри до усіх учасників об’єднання.


      1. Кльоба Л.Г. Банки та страхові компанії, як основні суб’єкти фінансових супермаркетів / Л.Г. Кльоба // Науковий вісник, 2007. – № 17.3. – С. 303-311 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_3/303_Kloba_17_3.pdf.


Науковий керівник: асист. Шишова Ю.Г.
РЕЙТИНГОВІ СИСТЕМИ ОЦІНКИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
студент гр.Фс-32 Яловенко А.В.
В Україні одними з найбільш актуальних є проблеми банківського сектору. Банківська система пов’язана з міжнародною торгівлею та з багатьма галузями економіки, тому недостатній рівень розвитку банківського сектору спричиняє проблеми всієї економічної системи. В умовах нестабільності, обмеженості фінансовими ресурсами існує ризик втрачання кредитними установами стійкого розвитку. Тож для стабільного функціонування банку, прийняття ефективних рішень стосовно стратегії його діяльності необхідне отримання своєчасної правильної інформації про діяльність та стан банківської установи.

Перш ніж обрати комерційний банк для обслуговування клієнт звертає увагу на два основні критерії: прибутковість вкладених коштів та надійність банку. Для цього і розраховуються банківські рейтинги. Вони необхідні спеціалістам Національного Банку України для виявлення проблемних банків, щоб своєчасно застосувати заходи з метою їх відновлення. Але ж самим банківським установам рейтинги також необхідні для виявлення недоліків конкретних відділень та вибору партнерів тощо.

На сучасному етапі рейтингова оцінка банківського сектору є найбільш розвиненою сферою рейтингових продуктів. Це можна пояснити, по-перше, значною зацікавленістю станом банківської установи суспільством, та по-друге, звітність кредитних установ є доступною та відкритою. На українському фінансовому ринку у процесі управління банками, незважаючи на популярність рейтингових оцінок банківських установ, їх використання є обмеженим. Це пояснюється тим, що існуючі методики розрахунку банківського рейтингу віддалені від реальних систем управління.

Методологія розрахунку рейтингу комерційного банку має таку складову: спочатку визначаються позиції банку за показниками загальної ефективності діяльності банку та показниками структури балансу банку; далі проводиться аналіз якісних характеристик діяльності банку; та остання складова – аналіз стану банківської системи та макроекономічні показники, що впливають на розвиток банку.

Рейтингові оцінки необхідні при аналізі, контролі, організації, регулюванні, оцінці діяльності банку. Тобто рейтинги надають можливість менеджерам за короткий час отримати комплексну достовірну характеристику діяльності будь-якого банку. Окрім виявлення негативних проявів, рейтингові оцінки дозволяють визначити джерела їх виникнення, та завдяки рейтингам вчасно застосовуються заходи для виправлення цих негативних проявів.

Термін «рейтинг» походить від англійського дієслова to rate«оцінювати». Відповідно поняття «рейтинг» перекладається як «оцінка, визначення вартості» [3, с.449]. Рейтинг банку — це порівняльна оцінка діяльності кількох банків, в основі якої лежить загальна характеристика за певною ознакою, яка дозволяє згрупувати банки.



Метою створення рейтингу є сприяння обґрунтування та розробці відповідного управлінського рішення, що дозволяє вважати рейтинги основою управлінських процесів [2, с.63].

Рейтинг не може бути виключно експертним прогнозом, оскільки експерт може втрачати свої навики, виявляти небажані суб’єктивні схильності, а при відсутності помічників і не мати достатньої інформаційної бази для прийняття рішень [1, с. 8]. Проте експертна складова є дуже важливою для рейтингування. Це зумовлюється тим, що на будь-яку господарчу ситуацію впливає велика кількість якісних факторів, дія яких не піддається формалізації. Водночас дія саме якісних факторів інколи може бути сильнішою за дію кількісних [5, с. 3]. У процесі рейтингової оцінки необхідне використання суджень експертів, тому що саме експертами визначаються показники, що входять до складу рейтингових оцінок.

Рейтингова оцінка розглянута в працях таких економістів, як О.І. Богатов, В.В. Вітлінський, В.Л. Петренко та інші. Тема рейтингового управління розглянута такими зарубіжними науковцями, як Л.В. Дуканіч, М. Месер, О. Шнек.

Таким чином, в умовах нестабільного фінансового становища в Україні, використання на основі рейтингів нової схеми управління банками є необхідним, тому що вона сприяє швидкому реагуванню управлінському персоналу банку на зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на діяльність банку.




        1. Алексєєв А. А. Фінансово-економічні експертні системи: навч. посіб./ А.А. Алексєєв, Н.І. Костіна, О.Я. Кононець. – К. : Видавничій дім «Скарби», 2004. – 208 с.

  1. Богатов О.І. Рейтингове управління економічними системами / Богатов О.І., Лисенко Ю.Г., Петренко В.Л., – Донецьк: 1999. – 109 с.

  2. Большой англо-русский экономический словарь / [сост. С. . Иванов, Д.Ю. Кочетков] – М. : ЗАО центр – Полиграф, 2007. – 620 с.

  3. Островська Н.С. Центральний банк і грошово-кредитна політика: навч. посіб. / Н.С. Островська, М. П. Федишин. Чернівці: Наші книги, 2012. – 304 с.


Науковий керівник: ст. викладач Похилько С.В.

Наукове видання



Економічні проблеми

сталого розвитку
Экономические проблемы

устойчивого развития
Economicаl Problems

of Sustainable Development
Матеріали

Міжнародної науково-практичної конференції

імені проф. Балацького О. Ф.

(Суми, 6–8 травня 2014 р.)
У двох томах

Том 2
Стиль та орфографія авторів збережені.

Організаційний комітет і редакційна колегія можуть не поділяти точки зору авторів. Відповідальність за точність, достовірність і зміст матеріалів несуть автори.

Посилання на матеріали збірника обов’язкові.

Відповідальний за випуск О. В. Прокопенко

Комп’ютерне верстання О. В. Люльова

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 25,34. Обл.-вид. арк. 39,68. Тираж 300 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка