Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка48/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53

УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
студент гр. Фм-31 Карчевська Є.О.
Прибуток є рушійною силою ринкової економіки, основним стимулом і мотивом для діяльності підприємств. Він являє собою позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Як активний та універсальний важіль державного впливу, регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами прибуток надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої і виконавчої влади. Над даною проблемою у своїх працях звертали увагу такі автори, як І.А.Бланк, Н.І.Костіна, А.М.Поддєрьогін, Магланерідзе А.С.,Савицька Т.В., М.С.Амбрютіна, Мальцев А.А., Єфремова А.О. та багато інших. Однак, недостатньо дослідженими є питання пов’язані з вивченням покращенням роботи підприємства та пошуку збільшення прибутку.

Мета дослідження – аналіз та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення формування, планування, розподілу прибутку.

Оскільки, поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Спочатку прибуток ототожнювався із валовим доходом, який поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

На сьогоднішній день, розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Проте при плануванні й оцінці фінансово–господарської діяльності підприємства, формуванні і розподілі прибутку використовуються конкретні показники прибутку. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію господарської діяльності при будь-якій формі власності.

Отже, прибуток відіграє важливу роль у діяльності підприємства. Основними елементами, які впливають на важливість прибутку є наступні: прибуток є головною метою в господарській діяльності підприємства також підвищення добробуту власників підприємства; прибуток створює фінансову базу економічного розвитку держави вцілому; прибуток є критерієм ефективної конкретної господарської діяльності підприємства; прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, які забезпечують його розвиток; прибуток є головним джерелом підвищення ринкової вартості підприємства; прибуток є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства; прибуток є захисним механізмом від загрози банкрутства.

Для покращення роботи підприємства, на нашу думку, слід визначити основні напрями пошуку резервів та збільшення прибутку. Такі як: природні умови, державне регулювання цін, тарифів тощо (зовнішні фактори); зміна обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів (внутрішні виробничі інтенсивні фактори); нові технології, пов'язані з поліпшенням його якості, прискорення оборотності оборотних коштів; постачальницько-збутова діяльність, природоохоронна діяльність тощо (позавиробничі фактори).

На підприємствах необхідно реалізувати ефективні заходи, зокрема: провести детальний аналіз підприємства і розробити організаційно-економічні рекомендації для створення системи управлінського обліку; удосконалити систему управлінського обліку. Для цього слід у положення про відділи, в посадові інструкції кожного члена керуючої персоналу внести доповнення у вигляді визначення відповідальності за нераціональне, неефективне використання ресурсів у ввіреному йому підрозділі; провести заходи щодо своєчасності надходження грошових коштів з виконаних робіт шляхом інвентаризації дебіторської заборгованості, виявлення причин її утворення і термінів погашення; у зв'язку зі збільшенням собівартості продукції виявити внутрішні резерви щодо її зниження;

Отже, діяльність підприємства залежить від кінцевого результату – розміру прибутку. Показник прибутку залежить від обсягів виробництва, від витрат на виготовлення продукції, і відіграє важливу роль в економіці підприємства. Основна фінансова та інвестиційна діяльність підприємства впливає на всі його грошові надходження і витрати. А тому кожне підприємство прагне мінімізувати витрати при цьому не погіршуючи якість товару та інші показники. Важлива роль належить здійсненню на підприємстві всіх організаційних, технічних та економічних заходів щодо зростанню маси прибутку та підвищенню рентабельності виробництва.


Науковий керівник: проф. Александров В.Т.

ФІНАНСОВО-ДЕПОЗИТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДОМОГОСПОДАРСТВ: СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ
студент гр. Ф-01 Катериніна М.П.
Успішний розвиток будь-якої банківської установи стає неможливим без систематичного оновлення і додаткового збільшення ресурсної бази. У цих умовах особливої актуальності набуває проблема залучення до банківського сектору в якості фінансового ресурсу тимчасово вільних коштів населення. Додаткова зацікавленість зазначеним джерелом акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів викликана нестабільним інвестиційним кліматом ряду держав, який негативно впливає на загальний рівень ресурсної бази банківського сектору.

На особливу увагу серед джерел інвестування банківської діяльності заслуговують ресурси домашніх господарств, які разом з активами підприємств та держави є інвестиційним потенціалом економіки країни в цілому.

За сучасного розвитку економіки України під впливом ряду зовнішніх та внутрішніх факторів домогосподарства надають перевагу збереженню вільних ресурсів поза банківськими установами. Таке рішення негативно впливає на обсяг активних операцій банківського сектору, діяльність якого потребує стабільного потоку додаткових інвестиційних ресурсів, що спричиняє сповільнення темпів економічного розвитку [2].

Під домогосподарствами слід розуміти окрему економічну одиницю, яка складається з однієї або кількох осіб, що проживають в одному житловому приміщенні, ділять спільний побут, постачають на відповідні ринки різноманітні ресурси та спільно приймають економічні рішення стосовно формування своїх доходів і здійснення витрат із метою задоволення власних матеріальних і духовних потреб [1].

На прийняття рішень домогосподарств здійснюють вплив ряд факторів, характеристика та наслідки дії яких мають враховуватися банком, що зацікавлений у максимальному залученні ресурсів від приватних інвесторів. Аналіз цих факторів повинен стати підґрунтям для політики формування ресурсної бази банку, зокрема для управління депозитною політикою банківських установ у сфері залучення коштів домогосподарств.

Специфіка формування ресурсів банку завдяки залученим коштам домогосподарств полягає у визначальній ролі рішення, прийнятого інвестором самостійно щодо суми та терміну вкладу. На прийняття таких рішень здійснюють вплив ряд факторів, характеристика та наслідки дії яких мають бути прийняті до уваги кожної банківської установи, яка зацікавлена в максимальному залученні ресурсів від приватних інвесторів. Серед таких факторів особливу увагу банківським установам слід звернути на наявність повного обсягу фінансової інформації про різні інвестиційні інструменти, рівень ризику, можливість отримання консультаційних послуг у відділенні банку та рівень ліквідності представлених банківських продуктів.

Але найбільший вплив на рішення приватних інвесторів здійснюють запропоновані процентні ставки за депозитами. Саме ціноутворення на банківські депозити залишається найбільш ефективним методом мотивації домогосподарств до інвестування коштів у банківські установи. Специфіка та дієвість депозитної ставки як інструменту реалізації депозитної політики полягає у її характеристиках – контрольованості характеру та гнучкості.

Удосконалення політики залучення коштів домогосподарств банківськими установами повинно базуватися на системному дослідженні фінансово-депозитного потенціалу домогосподарств.

Як економічна категорія фінансово-депозитний потенціал домогосподарств – розглядається як специфічні економічні відносини, що виникають в процесі розподілу доходів домогосподарств на споживання та заощадження у формі банківських депозитів. За матеріальним змістом фінансово-депозитний потенціал домогосподарств можна розглядати як фонди грошових коштів, що можуть бути створені в процесі розподілу доходів домогосподарств, з метою задоволення своїх майбутніх потреб за рахунок забезпечення зростання вартості таких фондів у процесі інвестування у банківські депозити.

Формування системи управління депозитною політикою банківських установ у сфері залучення коштів домогосподарств повинно базуватись на всебічному аналізі факторів, що визначають особливості формування та динаміку ФДПД. До таких факторів можна віднести матеріальний добробут домогосподарств, розвиток ринку праці та рівень освіти та фінансової грамотності.

Дослідження особливостей формування та динаміки ФДПД буде сприяти збільшенню обсягу залучених банками коштів від домогосподарств; розширенню спектру пропозиції банківських послуг в інвестиційній діяльності громадян; оптимізації відсоткових витрат банківської установи.


    1. Кізима Т.О. Фінанси домогосподарств : сучасна парадигма та домінанти розвитку [Текст] / Т. О. Кізима ; [вст. Слово С. І. Юрія]. – К. : Знання, 2010. – 431 с.

    2. Лебедь В.Н. Проблемы формирования и использования инвестиционного потенциала домохозяйств в Украине [Текст] / В.Н. Лебедь, Е.Н. Гайдамака, Ф.Т. Миколяш // Економічний вісник Донбасу. – 2011. – №3 (25). – С. 14–17.

Науковий керівник: доц. Скляр І.Д.
ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ ДОМОГОСПОДАРСТВ
студент гр. Ф-01 Катериніна М.П.
Сучасний соціально-економічний розвиток України потребує значного залучення інвестиційних ресурсів, що є стимулом для якісного оновлення виробництва, створення додаткових робочих місць, удосконалення ринкової інфраструктури і підвищення рівня життя країни в цілому. Особливої уваги за сучасного нестабільного розвитку міжнародних відносин заслуговує інвестиційний потенціал домогосподарств, особливості використання якого на сьогодні залишаються маловивченими. Формується потенціал населення завдяки заощадженням – одним із найбільш складно прогнозованих джерел інвестиційних ресурсів. Це пояснюється впливом на рішення сім’ї при трансформації заощаджень в інвестиції зовнішніх та внутрішніх факторів.

Серед основних зовнішніх факторів можна назвати відсутність повного об’єму фінансової інформації, яка спричиняє недоотримання прибутку під час використання найбільш розповсюджених фінансових інструментів. Крім того, приватні інвестори в більшості випадків обирають найменш ризикові шляхи вкладання коштів у зв’язку з бажанням збереження суми вкладу і доходу за ним. У зв’язку з цим другим зовнішнім фактором є відсутність попиту на інструменти з незафіксованим рівнем прибутковості, а отже, і вищим рівнем ризику. Прийняття зазначених рішень супроводжується вибором проектів з мінімальною дохідністю. В цей же час наслідком ігнорування ряду більш ризикових проектів, на фінансування яких громадяни не наважуються, стає низький темп розвитку економіки країни в цілому.

Варто зазначити, що на рішення домогосподарств здійснює вплив якість наданих послуг фінансовими установами як під час стабільного економічного становища, так і в періоди стрімкої інфляції та поширення фінансових пірамід. Крім того, більшість приватних інвесторів не мають кваліфікаційної фінансової підготовки чи навіть необхідного рівня фінансової грамотності в сфері ефективного інвестування, що провокує вплив на інвестиційні рішення населення четвертого зовнішнього фактору – самостійного прийняття рішення, яке призводить до збільшення як ризикованості вкладів, так і ймовірності співпраці з фінансовими шахраями.

Зовнішні фактори не можуть бути змінені безпосередньо домогосподарствами і зобов’язані знаходитися під контролем фінансових посередників та держави. Населення в свою чергу має лише можливість змінювати вплив внутрішніх факторів.

Доведено, що громадяни із середньою та професійно-технічною освітою складають значну частину потенційних інвесторів країни але характеризуються меншою активністю на фінансовому ринку порівняно з громадянами з вищою освітою. Саме масовий низький рівень освіти і є одним із основних внутрішніх факторів впливу, який гальмує приріст активності населення в інвестиційній діяльності країни. Другим внутрішнім фактором можна назвати несуттєвий прибуток від вкладів з мінімальним ризиком, який зменшує попит на розповсюджені пропозиції на фінансовому ринку.

На інвестиційні рішення населення здійснює вплив невпевненість в стабільному доході, що змушує громадян відмовитися від фінансування довгострокових та мало ліквідних проектів та формувати вклади мінімального розміру. Четвертим фактором є об’єм вкладу, який безпосередньо впливає на рівень отриманого прибутку від інвестицій. Великі інвестори мають можливість отримати більший прибуток за рахунок фактору віддачі від масштабу. Домогосподарства подібну можливість мають надзвичайно рідко. Тому інвестування незначних заощаджень населення супроводжується мізерним прибутком, який не може якісно вплинути на рівень життя вкладника.

Серед внутрішніх факторів впливу на рішення вкладників особливе місце займає масова недовіра населення до фінансових інститутів, спричинена досвідом невиконання умов договорів зазначеними суб’єктами, Крім того, старше покоління практично не інвестує свої вільні ресурси ще й у зв’язку з відсутністю розуміння функціонування фінансових посередників. Варто зазначити, що на інвестиційні рішення здійснює вплив такий внутрішній фактор, як стать інвестора: жінки надають перевагу формуванню вкладу в національній валюті з більш високою номінальною процентною ставкою, але під більшим впливом інфляції на території країни;чоловікам притаманно формувати вклад в іноземній валюті, страхуючи себе від знецінювання коштів і погоджуючись на незначний рівень прибутковості.

Останнім із розглянутих внутрішніх факторів є рівень доходу, який здійснює найбільший вплив на можливість громадян брати участь на фінансовому ринку в якості інвестора. В першу чергу, цей фактор може бути змінений на рівні загальнодержавних реформ.

Отже, завданнями державних органів для підвищення активності домогосподарств в інвестиційній діяльності держави мають бути суттєве підвищення мінімальної заробітної плати; зміна норм оподаткування доходів фізичних осіб та сфери малого бізнесу; державний контроль над ціноутворенням; формування механізмів підтримки вітчизняного товаровиробника; стимулювання створення нових робочих місць; сприяння розвитку небанківських фінансово-кредитних установ (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інвестиційних фондів, кредитних фондів) та запровадження регулярного контролю над їх діяльністю тощо.
Науковий керівник: асист. Шишова Ю.Г.
ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ВИЯВЛЕННЯ ЗАГРОЗ І ШЛЯХИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ
студент гр. МК-21 Кириллова А.М.
В сучасних умовах економіка України перебуває на перехідній стадії. Вона ще не набула рис, які притаманні ринковій економіці. На даний момент фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. Збільшується державний зовнішній і внутрішній борг, рівень інфляції зростає, тіньовий сектор економіки потребує регулювання. Всі ці обставини змушують замислитися над фінансовою безпекою для України.

Щоб забезпечити фінансову безпеку, необхідно виявити можливі загрози і шляхи їх запобігання. Основними загрозами фінансової безпеки України є: катастрофічний розмір державного боргу, який складає (на 2014 рік) – 580,1 млрд. грн.; проблеми обслуговування державного боргу; недосконалість бюджетної політики, а також нерегламентоване використання бюджетних коштів; нестабільність курсу національної валюти; недосконалість банківської системи, що включає в себе низький рівень капіталізації, неспроможність до довгострокового кредитування і високі відсоткові ставки по кредитах; масштабний відплив капіталу до тіньового сектора, а також за кордон.



За інформацією Світової книги фактів, яку веде ЦРУ, максимальний державний борг належить США – 15 трлн. 930 млрд. дол., що в свою чергу становить 108.9 % ВВП найбільшої економіки світу. Також вагомі обсяги запозичень мають європейські країни, серед яких Велика Британія, Німеччина, Франція, також Японія. Обсяги українських запозичень становлять 135 млрд. дол., і це 39 місце у світі яке ми займаємо між Казахстаном та Катаром. Держборг України відносно ВВП не зазнає суттєвих змін, хоча внутрішня його частина постійно збільшується, а до 2016 року МВФ прогнозує його скорочення до 35 %. Найбільший обсяг боргу відносно ВВП в нашій країні був зафіксований у 1999 році – 61 %, найменший у 2007 – 12.3 %.

Враховуючи всі ці обставини є доцільним визначити шляхи вирішення даних питань. Процес становлення фінансової безпеки потребує часу, проте системність дій, які міститимуть в собі механізми у сфері монетарної, бюджетної та банківської політики, фондового ринку, а також у сфері регулювання приватного та страхового сектора економіки, призведе до покращення фінансової ситуації в Україні взагалі і удосконалить систему фінансової безпеки держави.

Найбільш пріоритетним напрямком зміцнення фінансової політики є реформування бюджетної системи: слід врегулювати щорічне прийняття Державного бюджету, регламентувати процедуру підготовки і передбачити відповідальність за порушення бюджетного процесу. Важливим є удосконалення прогнозу макроекономічних показників, проведення бюджетної реформи, ґрунтуючись на принципах науковості та координації. Пріоритетним на даний момент є зменшення зовнішнього державного боргу шляхом погашення попередніх кредитів і мінімізації подальшого залучення іноземних коштів; визначення чіткої програми використання державних коштів і підвищення результативності здійснених витрат. Також слід розробити програму щодо скорочення дефіциту державного бюджету за рахунок нарощення вітчизняного доходного потенціалу і ліквідувати прихований дефіцит.

Зміцненню системи фінансової безпеки сприятиме удосконалення монетарної і валютної політики. Цей блок заходів включає забезпечення економічного зростання за допомогою лібералізації характеру грошово-кредитної політики замість спрямування її на зменшення інфляції, що призводить до скорочення попиту і зростання безробіття; також подолання дефіциту платіжних засобів і зменшення частки готівки в обсязі грошової маси, що призупинить функціонування тіньової економіки. Одним із важливих заходів цього блоку є припинення відтоку вітчизняного капіталу за кордон. Експерти оцінюють відтік капіталу щорічно в сумі 3-5 млрд дол. Його джерела – це неповернена виручка на реалізацію експортної продукції, перерозподіл державної власності, спекуляція і ухиляння від сплати податків. Щоб зупинити це явище необхідно створити систему контролю міжнародних розрахунків українських резидентів і удосконалити нормативно-правову базу, яка регламентує вивіз українського капіталу.

Регулювання страхового ринку включає сприяння його розвитку, створення фондів гарантованих страхових виплат за договорами, удосконалення нормативно-правової бази для оподаткування страховиків та перестрахування, підготовка кваліфікованих фахівців даної сфери і введення міжнародних норм корпоративного управління для страховиків.

Отже, поглиблення кризових явищ в економіці України потребує об'єктивної і неупередженої оцінки з точки зору фінансової безпеки. Уряд повинен зупинити глобальні відтоки капіталу, функціонування тіньового сектора та ліквідувати державний борг та дефіцит, вживши кардинальні заходи щодо стабілізації фінансової системи і зміцнення фінансової безпеки. Реалізація цих заходів, що охоплюють більшість складових фінансової безпеки, актуальних для України, підвищить рівень економіки за умови повної підтримки на законодавчому, виконавчому, владному рівнях.


Науковий керівник: ст. викладач Касьяненко Т.В.
ПОКАЗНИКИ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА
студент гр.Фм-31 Колесник М.Є.
Метою створення будь-якого підприємства є отримання винагороди від своєї діяльності або певного соціального ефекту. Дані показники називаються фінансовими результатами діяльності суб'єкта господарювання. Для визначення їх розміру здійснюють аналіз фінансових результатів. Метою даного аналізу є оцінка фінансового стану та ефективності функціонування підприємства для підвищення результативності його діяльності, а також визначення впливу різних факторів ринкової економіки на функціонування підприємства. Від результатів аналізу підприємства залежить його подальший розвиток.

Визначення впливу сукупності різних факторів на прибуток підприємства здійснюється за допомогою методу факторного аналізу.

Дане питання вивчали у своїх працях такі вчені як: Селезнева Н.Н., Ершова С.А., Гордополов В.Д., Гордополова Н.Д., Цал-Цалко Ю.С. , Крамаренко Г.О., Чорна О.Є., Крилов Є.И., Герасимова Е.Б. Кузнецова Н.В. та інші.

Наведемо перелік показників-факторів які впливають на формування величини кінцевих фінансових результатів:

1. Показники, які впливають на прибуток від реалізації:

- обсяг реалізації продукції – збільшення обсягу реалізації прибуткової продукції призводить до збільшення прибутку і навпаки: якщо реалізована продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу продажу відбувається збільшення збитку і навпаки;

- структура і асортимент реалізованої продукції – при зростанні в обсягах реалізації частки більш прибуткової продукції збільшується сума прибутку;при збільшенні в реалізації питомої ваги низько-прибуткової та збиткової продукції – збільшується збиток;

- виробнича собівартість одиниці продукції – діє обернено пропорційно: зниження собівартості збільшує суму прибутку і навпаки;

- ціна за одиницю продукції – діє прямо пропорційно збільшення ціни збільшує суму прибутку або зменшує суму збитку і навпаки [2, с. 465].

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження, зниження собівартості, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції , оптимізація запасів готової продукції на складах, своєчасна оплата покупцями замовленої ними продукції, застосування прогресивних форм розрахунків за продукцію (факторинг) [1, с. 84].

На прибуток від реалізації продукції впливають зміни в структурі й асортименті реалізованої продукції. Це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшенні у складі реалізованої продукції частки виробів з рентабельністю вищою за середню по підприємству сума прибутку зростає, і навпаки.

2. На величину чистого прибутку впливають: капітал, оборотність активів, мультиплікатор капіталу, чиста рентабельність діяльності підприємства [3, с.106].

Дана модель є чотирьох факторною моделлю аналізу фінансових результатів підприємства. Подальший аналіз проводиться за допомогою методу абсолютних різниць [3, с.106].

Переваги даної моделі – комплексне дослідження впливу чинників, які належать до різних груп показників фінансового стану підприємства. Недолік – в ній не враховуються показники, пов'язані з ресурсним потенціалом підприємства [3, с.96].

3. Також, до моделей, які визначають вплив факторів на зміну чистого прибутку підприємства Гордополов В.Д., Гордополова Н.Д. у своїй статті, відносять шести факторну модель, яка включає такі показники: зміна середніх залишків оборотних коштів, оборотність (дохідність) оборотних активів, чиста рентабельність господарської діяльності підприємства, фондовіддача, фондоозброєність, продуктивність праці.

Абсолютна зміна чистого прибутку внаслідок зміни відповідних чинників проводиться методом ланцюгових підстановок.

Дана модель аналізу дозволяє визначити вплив економічного потенціалу підприємства, ефективності використання ресурсів, ділової активності, рентабельності фінансово-господарської діяльності та якісного стану основних засобів, тобто майже всіх груп показників, що є актуальним в сучасній ринкові економіці [3, с.96-97].

Отже, показники вищеперерахованих моделей факторного аналізу прибутку дають змогу оцінити ступінь залежності та тенденцію зміни кінцевого фінансового результату діяльності підприємства.




  1. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз. Підручник / Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. – К.: Центр учбової літератури, 2008. –392 с.

  2. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз. Підручник. / Цал-Цалко Ю.С. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.

  3. Гордополов В.Д. Застосування факторного аналізу при оцінці фінансових результатів діяльності підприємства / Гордополов В.Д., Гордополова Н.Д. // Економічний аналіз. – 2011. – №8. – С. 95-98


Науковий керівник: доц. Кобушко І.М.
Сучасні тенденції банкрутства підприємств в Україні
студент гр. Ф-01 Корж І.С.
На сьогоднішній день макроекономічна ситуація в Україні характеризується політичною нестабільністю суспільства, постійними змінами в законодавстві, поглибленням економічної кризи, що в цілому призводить до зниження рівня життя населення. Результатом такої негативної тенденції може стати зниження рентабельності, неплатоспроможність, банкрутство, як наслідок – втрата робочих місць та соціальне напруження суспільства.

Питання банкрутства та антикризового управління досліджувалося багатьма вченими, такими як: І. А. Бланк, О. О. Терещенко, С. В. Чимирис, Р. С. Сайфулін, Л. О. Лігоненко та іншими. Приймаючи до уваги їх значний внесок у вивчення даної проблематики, слід зазначити, що за умов постійних змін, які відбуваються в суспільстві та економіці нашої держави, явище банкрутства потребує подальшого дослідження.

Причинами незадовільного фінансового стану, наявності значних кредиторських та дебіторських заборгованостей є збиткова робота організацій та підприємств. Згідно даних Світового банку, в 2013 році Україна посіла 162 місце зі 189 країн в рейтингу «Doing Business 2014» за індикатором «припинення діяльності» [1]. За даними Держстату України, кількість збиткових підприємств у відсотках до загальної кількості в 2013 році збільшилась порівняно з показниками за той же період 2012 року з 41,4 % до 42,2 %, а кількість заяв про порушення провадження у справі про банкрутство було подано понад 11,3 тис. [2].

Слід зауважити, що банкрутство є досить неоднозначним явищем. Необхідно брати до уваги те, що спрямоване на відновлення платоспроможності підприємства, або на його ліквідацію, якщо діяльність вже не можливо продовжувати, банкрутство – є нормальною процедурою. Відповідно до стадії розвитку на якій знаходиться фірма, в її діяльності можливі кризові ситуації і не всі підприємства здатні їх подолати. Залишаються найсильніші організації, і так відбувається в більшості країнах, незалежно від типу ринку. В Україні існує проблема, що унеможливлює використання повною мірою процедур банкрутства, – це, занадто велика кількість збиткових підприємств.

Така негативна тенденція спостерігається насамперед через те, що більшість суб’єктів господарювання в ході своєї діяльності не здійснюють належної аналітичної процедури для попередження кризи. На сьогодні, в Україні використовуються показники фінансового стану, які не дають об'єктивної та повної картини ситуації. Для оцінки ймовірності банкрутства в умовах української економіки доцільно використовувати такі моделі як: іркутська R-модель, моделі О. Терещенка, Сайфуліна-Кадикова та ін.

Таким чином, необхідно виділити й основні шляхи, за допомогою яких можливо підвищити рівень платоспроможності підприємств України. По-перше, необхідно здійснити значні зміни у законодавстві, зокрема усунення дискримінаційних положень. По-друге, управління неплатоспроможністю необхідно проводити через прискорення оборотності дебіторської заборгованості та зменшення змінних витрат за рахунок автоматизації процесу виробництва та скорочення персоналу. По-третє, якщо фінансові можливості підприємства нижчі за капітальні вкладення, від таких вкладень слід відмовитись.

Потребують змін і якісні характеристики механізму проведення процедури банкрутства. Дана процедура в Україні триває близько трьох років, що перевищує показники країн Євросоюзу на 1,2. Крім того, відшкодувати в процесі банкрутства вдається лише близько 10 % вимог кредиторів, в той час, у європейських країнах цей показник складає 67 %, а реалізація даної процедури, зазвичай, в більшості випадків призводить саме до ліквідації, а не відновлення [3]. Тому, слід зазначити, що для того, щоб процедура банкрутства в Україні могла відповідати світовому рівню і стандартам, необхідно: скоротити її тривалість, вартість, що можливо лише за умов встановлення чітких строків для проведення і слідкуванню за їх дотриманням; максимально забезпечити направленість на відновлення платоспроможності та збільшити відсоток відшкодування, в результаті проведення процедури, кредиторських вимог.

Отже, на сьогодні в Україні банкрутство є досить поширеним явищем, кількість збиткових підприємств значно перевищує допустиму. Необхідно проводити заходи, які змінили б цю ситуацію на мікро- та макрорівнях. Щодо суб’єктів господарювання, то вони мають контролювати свою платоспроможність та завчасно, шляхом аналізу, передбачати можливі кризи і здійснювати необхідні запобіжні заходи. На макроекономічному рівні в Україні слід відкоригувати законодавство та процедуру банкрутства.




  1. Рейтинг економік Світового банку «Doing Business 2014». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://russian.doingbusiness.org/rankings.

  2. Кількість збиткових підприємств в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2013/08/23/307849.

  3. Берест М. М. Статистичний аналіз процесів банкрутства в Україні / М. М. Берест // Бізнесінформ. – 2012. – №6. – С. 89-92.


Науковий керівник: асист. Шишова Ю. Г.
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ НЕУРЯДОВИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СУЧАСНИХ УМОВАХ
ст.викладач Котенко Н.В., аспірант Карпенко С.Г.
Для сучасної екологічної ситуації у світі характерно прогресивне погіршення, адже за умов сталого розвитку збільшується кількість викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами та з інших джерел. Державна екологічна політика більшості країн не в змозі забезпечити належний рівень контролю за кількістю даних викидів, надходженням штрафів за перевищення квот і платежів за користування природними ресурсами, відтворенням природних ресурсів тощо. Дані умови стали поштовхом для утворення великої кількості неурядових організацій (НУО), головною метою діяльності яких є сприяння підвищенню екологічної культури населення, активізації природоохоронної діяльності громадян та державної політики взагалі. НУО доносять до урядових структур реальний стан навколишнього середовища, допомагають визначити напрямки екологічної політики та можуть мати істотний вплив на свідомість населення.

Кількість неурядових екологічних організацій постійно збільшується, що свідчить про усвідомлення людьми нагальної потреби покрашення екології навколишнього середовища, але дана тенденція має і негативні наслідки, так як такі організації створюють конкурентні настрої у боротьбі за фінансування.

Неурядові організації в Україні функціонують відповідно до Конституції України, Податкового Кодексу України, закону України «Про громадські об’єднання» та інших. Чіткого визначення неурядової організації у вітчизняному законодавстві не існує, але часто такі організації вважаються громадським об’єднанням, яке, згідно згаданого закону, є добровільним об’єднанням фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів [1].

Законодавством України передбачено, що неурядові організації можуть мати доходи у вигляді [2]: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; коштів або майна, які надходять організації від ведення основної діяльності; дотацій або субсидій, отриманих із державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів, технічної чи благодійної допомоги; коштів або майна, отриманих у разі ліквідації іншої неприбуткової організації; пасивних доходів.

Отже, фінансуються такі організації наступними суб’єктами: державною владою та органами місцевого самоврядування, міжнародними, іноземними та національних фондами, спонсорами та донорами, громадянами та членами організації.

Фінансування за рахунок місцевих екологічних фондів часто надається для проведення екологічних акцій та семінарів для підвищення екологічної культури населення. Але таке бюджетне фінансування, деякі екологічні громадські організації можуть потрапити у залежність від державних контролюючих фінансових та податкових органів, так як звітність за використання державних коштів в Україні є складною та нелогічною.

Фінансування організацій за рахунок членських внесків майже неможливе, так як доходи громадян у більшій частині країни знаходяться на низькому рівні.

Фінансування екологічних проектів за рахунок внесків від підприємств різних форм власності, організацій і фізичних осіб-підприємців також мало ймовірне, так як високий рівень їх оподаткування та відсутність економічних стимулів для надання благодійної допомоги, не дозволяють виділяти кошти підприємства на дані заходи.

Фінансування за рахунок міжнародних грантів (програм допомоги), донорських та спонсорських коштів найчастіше може спрямовуватися лише на проведення проекту (носить цільовий характер) та не може бути використана на поточні потреби організації, такі як утримання приміщень, сплати за використання води, електроенергії, тепла, технічного обладнання, адміністрування тощо [3].

Отже, діяльність громадських екологічних організацій є важливою й актуальною у сучасних умовах, але впровадження ними екологічних проектів ускладнюється через відсутню налагоджену систему залучення коштів для фінансування такої діяльності.




  1. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 № 4572-VI [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

  2. Податковий Кодекс України від 02.12.2010  2755-VI [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

  3. Шекера О. Екологія. Роль і діяльність міжнародних громадських організацій по захисту навколишнього середовища. Правові питання / О. Шекера, О. Шекера, А. Царенко, І. Шекера [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://healthy-society.com.ua.


ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ
студент гр. Ф-01 Кужель І.М.
На сьогоднішній день вексель широко використовується серед інструментів кредитних і розрахункових відносин у всьому світі. Вексель виступає ефективним засобом заміни надходження вимоги і переведення боргу, надійним розрахунковим інструментом при грошовому дефіциті, що забезпечує вирішення господарських і фінансових труднощів.

В сучасних умовах господарювання України, коли спостерігається істотне скорочення обсягів виробництва, дефіцит кредитних та інвестиційних ресурсів, зменшення обігових коштів та зростання сум дебіторської і кредиторської заборгованостей, що в подальшому призводить до фінансової нестабільності країни, актуалізується роль вексельного фінансування.

Проблемам впровадження вексельної форми розрахунків присвячено цілий ряд наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких: А.Б. Аваков, О.І. Барановський, М.О.Бурмака, П.Ю. Бородін, С.О. Гуткевич, Ю.М. Лисенков, В.М. Малюк, М.О. Мозговий, С.З Мошенський, Т.А. Руденко, С.М. Румянцев, Н.М. Фещенко, О.О. Фельдман, В.М Шелудько та ін. У роботах науковців визначено економічну сутність векселя, досліджено його форми та види, розглянуті особливості вексельного обігу на різних етапах його розвитку.

На сучасному етапі використання вексельного фінансування не набуло значного поширення, про що свідчать наступні дані: питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями в загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і складає 4,4 % та 7,5 %. Частка протермінованої дебіторської та кредиторської заборгованостей – 0,7 % і 1,4 % відповідно, питома вага протермінованої заборгованості за товари, роботи та послуги, яка не оформлена векселями становить: 54,5 % та 57,1 %, що є набагато вищою [1]. Тобто, спостерігається необхідність подальшого формування вексельного ринку.



До основних причин, що гальмують процес впровадження вексельного обігу, належать: низька платоспроможність, фінансова стійкість підприємств; нерозвиненість фінансово-кредитних інститутів; обмеженість обороту векселів, так як вони є менш ліквідними в порівнянні з коштами, через що постачальник може відмовитися прийняти від покупця замість справжніх грошей вексель; регіональна замкнутість вексельних розрахунків; низька обізнаність учасників.

Також, на розвиток вексельного ринку негативно впливає стан сучасного законодавства: після приєднання України до Женевських вексельних конвенцій у липні 1999 року до сьогодні немає чіткої офіційної публікації тексту Женевських конвенцій і їх перекладу. Законодавство України є не гармонізованим і суперечливим, що стримує розвиток використання вексельного фінансування. Векселі мало використовуються у кредитних схемах. Практично не використовуються вексельні програми.



Та попри все, обсяги операцій з векселями протягом останніх п’яти років в Україні, є суттєвими, що говорить про необхідність даного фінансового інструменту. Слід зауважити, що при рості фондового ринку у 2,86 рази, частка векселів зменшилась лише у 0,59 рази (табл. 1).
Таблиця 1 – Обсяги операцій з векселями в Україні 2008-2012 р. [2]


Показники

2007

2008

2009

2010

2011

Загальні обсяги торгів на фондовому ринку, млрд.. грн.

754,3

883,4

1067,26

1537,79

2147,54

Частка векселів в загальних обсягах торгів на фондовому ринку, %

28,19%

21,7%

25,18%

20,56%

16,67%

Обсяги торгів векселями на фондовому ринку, млрд.. грн..

212,64

191,84

268,76

316,11

358,28


З усього вищесказаного, можна зробити висновок, що саме використання вексельного фінансування в державі допоможе побудувати систему взаєморозрахунків між суб’єктами господарювання в кризових умовах та забезпечить вирішення тих фінансових проблем, які стримують розвиток економіки. Але для цього необхідним є, по-перше, вдосконалення законодавства у сфері вексельного фінансування, наявність і задовільний рівень розвитку фінансових інститутів, належний рівень економічної свідомості населення та підприємців і відносно стабільна політична та економічна ситуація в країні.


  1. Вульчин М.М. Проблеми вексельного обігу в Україні [Електронний ресурс] / М. М. Вульчин – Режим доступу: http://libfor.com/index.php?newsid=1658.

  2. 2.Загальний огляд фондового ринку України за 2012 рік. Національний банк України. Генеральний департамент грошово-кредитної політики.


Науковий керівник: асист. Шишова Ю. Г.
БЮДЖЕТУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ: ПРОБЛЕМИ ТА ЗАВДАННЯ
аспірант Ломака А.С.
Досвід функціонування успішних підприємств у ринкових умовах свідчить, що з метою забезпечення діяльності суб’єктів господарювання на довготривалий період необхідно застосовувати нові методи підвищення ефективності системи управління підприємствами. Одним із таких методів, який є необхідною складовою процесу фінансового планування, виступає бюджетування, оскільки основою будь-якого оперативного чи поточного фінансового плану є система відповідних бюджетів.

У сучасних умовах вітчизняні підприємства зіштовхуються з проблемою надлишку інформації та неможливості керування нею при прийнятті та реалізації управлінських рішень. Саме бюджетування дозволяє поліпшити якість процесу управління шляхом групування інформації та проведення її аналізу для прийняття ефективних управлінських рішень керівництва.

На сьогоднішній день підприємствами бюджетування, як система планування застосовується рідко, а при його застосуванні суб’єкти господарювання не завжди досягають бажаного результату. Невдалий досвід використання системи бюджетування на багатьох підприємствах є наслідком проблем, які виникають у підприємств у процесі. Усі такі проблеми можна об’єднати в декілька груп: концептуальні, методологічні, управлінські та фінансові проблеми.

До концептуальних проблем можна віднести: неузгодженість стратегії підприємства з діючою системою бюджетів, незнання принципів побудови та організації системи бюджетування, відсутність системи взаємопов’язаних (інтегрованих) показників ефективності діяльності бюджетних одиниць, на основі яких здійснюється контроль за виконанням бюджетів та інші.

Методологічні проблеми включають: часті зміни планових показників та ресурсних нормативів, зайва чи недостатня деталізація показників моніторингу й контролю бюджетного процесу підприємства, відсутність системності в процесі розробки стандартів, які формалізують процедури бюджетування, низький рівень автоматизації процесу бюджетування та інші.

Найсуттєвішими управлінськими проблемами є недостатня організаційна підтримка бюджетування, відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу в відділ, відсутність єдиного колегіального органу ухвалення бюджетних рішень, коректного розподілу повноважень і відповідальності, функціональна роз’єднаність підрозділів, що беруть участь в складанні бюджетів тощо.

Фінансові проблеми зумовлені відсутністю процедури інвестиційного планування та ухвалення інвестиційних рішень, орієнтацією на технологічні потреби, а не на економічну ефективність при ухваленні інвестиційних рішень, нестабільністю інфляційних процесів, небажанням керівників вкладати кошти в процес бюджетування тощо.

До найважливіших проблем, що стосуються фінансових бюджетів можна віднести:

1) нереальність формування фінансових бюджетів. Реальне та ефективне управління підприємством можливо при наявності обґрунтованого плану на тривалий період. Необґрунтовані планові данні по збуту, завищені потреби у фінансуванні та інші показники викликають нереальність планів;

2) неоперативність складання бюджетів. Навіть добре пророблений план стає непотрібним, якщо не формується до заданого часу;

3) непрозорість планів для керівництва. Це наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів;

4) довготривале узгодження бюджетів. Відсутність інструментів і довгий термін проходження документів між верхніми та нижніми рівнями призводить до того, що не залишається часу на остаточне узгодження бюджетів та інші.



Із метою успішного впровадження та подальшого ефективного функціонування системи бюджетування на підприємстві необхідно здійснити наступні кроки: удосконалити організаційну структуру підприємства, що дозволить чітко визначити функції та відповідальність керівників; чітко структурувати всі процеси, визначити відповідальних за них осіб з метою автоматизації операцій і спрощення процесу бюджетування; стандартизувати дані, що допоможе налагодити їх спільне використання всіма структурними одиницями підприємства; удосконалити облікову систему підприємства, оскільки, саме з неї отримуються необхідні дані; сприяти об’єднанню бюджетування з організаційною та інформаційною структурами підприємства, що дозволить підвищити ефективність всієї системи управління.

Отже, з метою застосування на вітчизняних підприємствах ефективних систем бюджетування необхідно сформувати певні умови. Систему бюджетування потрібно розглядати як процес ефективного управління результатами діяльності підприємства у цілому. Для вирішення розглянутих проблем у системі бюджетування необхідно ліквідувати причини їх виникнення, бо саме процес бюджетування виступає ефективною системою забезпечення інноваційного розвитку підприємств.
АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ТА АНАЛІЗ МЕТОДІВ БАНКРУТСТВА
студент гр. Фм-31 Манзюк А.О.
На сьогодні в Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування антикризового фінансового управління підприємством, оскільки за часів переходу економіки країни від планово-розподільчої, командно-адміністративної економіки до суспільства з вільним ринком із соціальним його спрямуванням. Як і будь-які зміни в економіці чи в інших сферах діяльності країни є підприємства та організації, які переживають зміни та ефективно функціонують далі, а є ті, що не змогли перебороти ці зміни чи потребують своєчасної допомоги, щоб залишитися та функціонувати у подальшому на ринку.

У відновленні ефективності функціонування підприємствам можуть допомогти послуги з антикризового фінансового управління, безпосередньою метою яких є відновлення платоспроможності підприємства та запобігання банкрутству і навіть ліквідації підприємства.

За останні роки виникли підприємства, що не розраховуються зі своїми партнерами, державою та працівниками, ці підприємства стають генераторами ланцюгової реакції неплатежів, що створює негативні тенденції в економіці країни, до таких підприємств необхідно застосовувати заходи, спрямовані на їхнє фінансово-господарське оздоровлення шляхом санації, реструктуризації, добровільної ліквідації під контролем кредиторів і власника, а також шляхом примусової санації або ліквідації на підставі рішення господарського суду.

Вирішує ці проблеми інститут банкрутства, створений в Україні на основі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI [1].

В економічній теорії існує безліч методів діагностики банкрутства підприємства, але майже всі вони розроблялись зарубіжними вченими, тому не зовсім підходять для діагностики банкрутства українських підприємств. Вітчизняні ж аналітики намагаються використовувати їх в оригінальному вигляді, аналізуючи підприємства України, тому досить часто отримують результати, що не повною мірою відповідають реальному їх становищу, тобто не враховується специфіка економічної системи України.[2]

Причому головними проблемами є непідготовленість західних методик до умов України і недосконалість методології в коефіцієнтному аналізі фінансового стану підприємства як відправної точки свого роду базису для формування оцінних значень для моделей, інтегральних оцінок і т.д., найвідоміші зарубіжні моделі Альтмана, Спрінгейта, Фулмера, Чессера, Лиса, Сайфуліна і Кадикова та ін. [3]

Процедура діагностики кризового стану підприємства, відповідно до вітчизняної методики, передбачають визначення і аналіз чотирьох коефіцієнтів розглянутих в динаміці за ряд періодів: 1) коефіцієнта поточної ліквідності; 2) коефіцієнта забезпеченості власними обіговими коштами; 3) коефіцієнта відновлення платоспроможності підприємства; 4) коефіцієнта втрати платоспроможності підприємства.

Але й тут існують свої недоліки, вони сконцентровані не в самому розрахунку коефіцієнтів (формули показували свою ефективність у різні періоди часу в різних країнах, а головне є логічно й економічно обґрунтованими), а в нормативно закріплених орієнтирах для них.

Тобто при досить мінливих економічних умовах України нормативи коефіцієнтів повинні переглядатися щонайменше один раз у п'ять років, доти, поки економіка й економічні умови не стабілізуються [2].

Також в Україні використовується та офіційно затверджений метод оцінки банкрутства наказом Мінекономіки України від 17 січня 2001 р. № 10 було затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховання банкрутства чи доведення до банкрутства.

Метою їх затвердження є забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству [3].

Отже, можна зробити висновок, що серед існуючих моделей прогнозування банкрутства, на сьогодні не має методики, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств, але є сенс для їх розроблення, оскільки антикризові послуги в сучасних умовах розвитку ринку є актуальними.




  1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 № 4212-VI Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4212-17

  2. Іванюта С.М. Антикризове управління підприємством / С.М.Іванюта – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.

  3. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством : Навч. посібник / А. Д.Чернявський – Я. : МАУП, 2006. – 256 с.


Науковий керівник: проф. Александров В.Т.
ПОДАТКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ
студент гр. Фм-31 Михайлик А.М.
Сучасний стaн економіки України перебуваючи під впливом різноманітних факторів зазнає постійних змін займаючи різні вектори її розвитку. Адаптуючись до даних процесів податкова системa України зазнає суттєвих змін внаслідок зміни законодавства та інших факторів впливу, що в свою чергу викликає зворотну реакцію з боку інших учасників податкових відносин: громадян та суб’єктів господарювання.

З метою уникнення негaтивних результатів діяльності підприємства та забезпечення його поступового розвитку, необхідно постійно проводити моніторинг результатів його функціонування та визначення впливу податків на ефективність його функціонування. Цей контроль можливо здійснювати за рахунок постійного aналізу фінансового стану підприємства та визнaчення впливу податкового навантаження за допомогою групи різноманітних показників. Саме на основі даних розрахунків будуть прийматися управлінські рішення, які мають призвести до розвитку підприємства та його процвітання.

Головним призначенням податкової системи є забезпечення держави коштaми в обсязі, необхідному для повноцінного виконання органами влади покладених на них функцій. Проте метою державної податкової політики є не лише забезпечення фінансовими ресурсами держави, а й стимулювання суб’єктів господарювання до розвитку їх діяльності та стимулювання у даному напрямку.

Відповідно до Податкового кодексу України(ПКУ) податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ.

Основні характерні особливості податку, порівняно з іншими обов’язковими платежами до бюджету: спрaвляння на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки у разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку; односторонній харaктер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

Суть податків проявляється у тих функціях, які вони виконують.Виділяють дві головні функції податків: фіскaльну та соціально-економічну. Сутність першої функції полягає у здійсненні головного суспільного призначення податків – формування фінaнсових ресурсів держави, необхідних їй для виконання власних функцій та проведення соціально-економічної політики.

Соціально-економічна функція полягає у впливі податків на різні сфери діяльності їх платників (на рівень і структуру сукупного попиту та сукупної пропозиції; рівень доходів юридичних і фізичних осіб тощо).

На сьогодні існують різні види податків, aле всі вони класифікуються за визначеними ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом, за порядком використання, за складовими ціни товарів, які оподатковуються, за співвідношенням ставки оподаткування і об’єкта оподаткування, за видами суб’єктів оподаткування.

Здійснення підприємствами своєї діяльності в сучасних умовах знaходиться під впливом багатьох факторів, одним із визначальних серед яких є податкова політика країни. Під час її формування потрібно враховувати, що нaдмірне податкове навантаження є негативним чинником державної податкової політики, яке відповідним чином впливає на розвиток національної економіки, стримує ділову активність суб’єктів господарювання, уповільнює зростання валового внутрішнього продукту та є однією з причин виникнення таких кризових явищ у суспільстві, як соціальна напруженість та загальне зубожіння населення.

Визначення податкового навантаження з точки зору безпосереднього впливу податкових важелів базується на застосуванні порівняльної характеристики ставок основних податків, податкових пільг, техніки оподаткування.

Податки впливають на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції та загалом на поведінку підприємців, щодо будь-якої діяльності: операційної, інвестиційної чи фінансової. Останнім часом в Україні склалася ситуація за якої практично всі підприємства намагаються максимізувати прибуток саме за рахунок мінімізації оподаткування.

Тaким чином проблема вивчення впливу податків на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства є надзвичайно aктуальною. Велику роль при цьому відіграють прямі податки, і в першу чергу, податок на прибуток, адже саме отримання прибутку виступає кінцевою метою будь-якої діяльності підприємств, причому віддається перевага саме чистому прибутку. З точки зору впливу на економічний розвиток прямі подaтки, традиційно, пов’язують із стимулами та обмеженнями для підприємницької діяльності, а непрямі – з їх впливом на ціни.
Науковий керівник: доц. Зайцев О.В.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка