Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка23/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   53

ЧАС КУПІВЛІ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЦІНОУТВОРЕННЯ НА АВІАКВИТКИ
асист. Голишева Є.О., студент гр. МК-01 Воротіна Ю.С.
Під час планування подорожі одним з важливих питань є вибір способу пересування. Сьогодні людина має багато способів для подорожей: автобусом, потягом, власним автотранспортом, літаком. Основними критеріями вибору є зручність транспорту, тривалість поїздки та її вартість. Якщо вартість квитків на потяги та автобуси є загалом фіксованою, та може відрізнятися лише зручністю (великі автобуси чи маршрутки, місця у вагонах плацкарту або купе) та тривалістю (швидкісні потяги або автобуси з обмеженою кількістю зупинок), то ціноутворення авіаквитків є значно складнішим і залежить від багатьох факторів.

Мандрівники часто цікавляться, коли краще всього бронювати авіаквитки. У цьому випадку діє правило «Купуйте рано, але не дуже рано». Зниження цін починається, в середньому, за чотири місяці до вильоту для внутрішніх рейсів і за п’ять місяців для міжнародних маршрутів. Авіакомпанії зацікавлені в ранньому бронюванні, тому пасажир може заощадити до п’ятдесяти відсотків вартості перельоту.

Хто не має досвіду у покупці авіаквитків треба ознайомитись з хвилею підвищення та зниження ціни на квиток. Це спрощує планування завантаження бортів і дозволяє перевізнику більш ефективно використовувати власний авіапарк. Відклавши покупку авіаквитка на великий термін, споживач ризикує сильно переплатити: статистика показує, що впродовж тижня, що передує польоту, вартість квитка може підвищитися на 40 %.

Є гарний спосіб купівлі авіаквитка за декілька годин до вильоту прямо в аеропорті через Інтернет. Зазвичай саме в цей час ціна на квиток найменша, але цей варіант є дуже ризикованим і тільки малий відсоток клієнтів його використовують. Таким чином, якщо пощастить, можна придбати квиток за 30% від звичайної вартості, а якщо не пощастить – залишитись ні з чим.

Існує окремий вид дешевого перельоту, так звані авіакомпанії «лоу-костери», але вони не займаються розробленням зручних маршрутів. Орієнтуючись на їхні пропозиції можна істотно скоротити бюджет подорожі. Купуючи місця на рейс «лоу-костера» потрібно пам'ятати, що пакет послуг, включених у вартість квитка, може істотно відрізнятися від того, що пропонують перевізники стандартної схеми обслуговування. Як правило, харчування на борту та реєстрація за допомогою співробітника компанії є платними послугами, які збільшує сумарну вартість перельоту на 30-50%.

Таким чином, за умов дотримання простих правил планування подорож за допомогою літака може стати доступною для значної кількості споживачів.



СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА МАРКЕТИНГУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
студент гр. МКмс-31/2с Зарубіна В.В.
Освітні послуги справедливо можна вважати специфічними послугами із неоднозначними характеристиками, що зумовлює потребу в формуванні особливого маркетингового підходу під час розроблення комплексу маркетингу. Термін «маркетинг в освіті» визначає, що головна мета установи не отримання прибутку, а досягнення соціального ефекту, тобто цілей некомерційного характеру.

Значний внесок у становлення розвитку маркетингу освітніх послуг зробили В. Афанасьєва, Н. Багаутдинової, І. Балабанов, Г. Балихіна, І. Бланк, А. Гроппелі, Е. Нікбахт, А. Поддєрьогін, О. Панкрухіна, К. Уолш, В. Шапкина, А. Чупіс та ін.

Формування ринку освіти в Україні розпочалось із розпаду СРСР. Перехід частини освіти на платні умови і спричинив появу ринка освіти як такого. Проте, не зважаючи на ринкові умови функціонування системи освітніх послуг, застосування маркетингу не має масового, цілеспрямованого характеру. Це можна пояснити суспільним упередженням щодо того, що освіта та комерція є несумісними поняттями [1]. Усе вищезазначене є причиною нецілеспрямованого застосування інструментів маркетингу, відсутності професійних спеціалістів із маркетингу в організаційній структурі університету, невикористання багатьох маркетингових можливостей для кращого надання послуг своїм споживачам.

Ринок освітніх послуг – це система соціально-економічних відносин між навчальними закладами і споживачами з метою продажу та купівлі освітніх послуг Підвищення ефективності його функціонування передбачає впровадження маркетингового підходу у сфері освітніх послуг. Маркетинг освітніх послуг забезпечує найбільш продуктивне задоволення потреб: особистості – в освіті; навчального закладу – у конкурентоспроможності на ринку і матеріальному добробуті його працівників; організацій – в розвитку персоналу; суспільства – у розширеному відтворенні трудового й освітнього потенціалу країни.

До відмінних рис освітніх послуг відносять: сезонність, високу вартість, відносну тривалість виконання, відстроченість виявлення результативності й залежність результатів від умов майбутньої роботи та життя випускника, необхідність подальшого супроводу послуг, залежність прийнятності послуг від місця їхнього надання й місця проживання потенційних студентів, неможливість перепродажу тощо. Можна виділити наступні проблеми, вирішення яких прямо визначає властивості і параметри освітніх послуг: спеціалізація студентів не відповідає сучасним суспільним нормам; тип освітнього закладу, з урахуванням місця його розташування; характеристики персоналу, який надає освітні послуги; перевантаження кількістю дисциплін, які мають відносно базовий характер знань; дублювання навчальних дисциплін; брак сучасних методів навчання; невдоволення попиту на освіту.

Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки обумовив такі зміни на ринку освітніх послуг: навчальні заклади одержали більшу самостійність стосовно вибору професій та спеціальностей, прийому абітурієнтів; поряд з державними з’явилося багато недержавних навчальних закладів; прибуток став суттєвим джерелом розвитку навчальних закладів; значним джерелом одержання прибутку стала оплата навчання студентами, учнями і слухачами за навчання; для одержання перемоги у конкурентній боротьбі перед навчальними закладами постала проблема розробки і реалізації маркетингових конкурентних стратегій. Основними напрямами дій у сфері маркетингу освітніх послуг є: одержання інформації, аналіз ситуації, аналіз конкуренції, одержання внутрішньої інформації, отримання зовнішньої інформації, дослідження ринку [2].

Маркетингова орієнтація закладу може структурно-організаційно виявитись у створенні відділу маркетингу, на який буде покладено функції здійснення маркетингових досліджень і розробок, прогнозування спеціальностей, що будуть мати попит на ринку, розробки і впровадження заходів зі створення та підтримки відповідного іміджу установи, контроль за виконанням своїх рекомендацій функціональними та іншими підрозділами освітніх установ. На сучасному етапі розвитку необхідне вирішення багатьох проблем, що пов’язані з наданням освітніх послуг. Адже саме це впливає на якість роботи та конкурентоспроможність персоналу на підприємстві у майбутньому.


  1. Костюченко А.М. Специфіка маркетингу освітніх послуг та сучасні проблеми освіти в Україні в умовах ринкового середовища / А.М. Костюченко // Вісник Донецького університету економіки та права. – 2010. – № 2.

  2. Миронова Н. В. Маркетинг різних типів послуг / Н. В. Миронова // Маркетинг в Росії і за кордоном. – 2003. – № 4.

Науковий керівник: ст. викладач Івашова Н.В.
ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕЛЬФІЙСЬКОГО МЕТОДУ У МАРКЕТИНГУ
студент гр. МКмс-32с Зарубіна В.В.
Методи експертних оцінок знайшли широке застосування у прогнозуванні. Ці методи застосовуються при розробці нових програм у галузях промисловості, схильних до сильного впливу нових відкриттів у фундаментальних науках. Одним з найефективніших методів є метод Делфі. Це один із методів колективної експертної оцінки, який передбачає проведення експертного опитування серед групи спеціалістів у кілька турів для вибору найкращого із рішень.

Метод Дельфі отримав свою назву із назви містечка Дельфі у Стародавній Греції, в якому жили оракули-провидці при храмі бога Аполлона. Слово головного оракула не підлягало сумніву та приймалося за істину. Метод Дельфi був розроблений у США співробітниками науково-дослідної корпорації «РЕНДкорпорейшн» О.Хелмером та Т. Гордоном та вперше застосований для вирішення деяких задач Міністерства оборони США в 1964році. Метою застосування методу Дельфі є удосконалення групового підходу до вирішення завдання розробки прогнозу, оцінки за рахунок взаємної критики поглядів окремих спеціалістів, висловлюваних без безпосередніх контактів між ними та при збереженні анонімності думок чи аргументів на їх захист [1].

Цей метод успішно застосовується у маркетингу. Його використовують для того, щоб зробити експертне прогнозування шляхом організації системи збирання та математичної обробки експертних оцінок. Конференція ідей подібна до мозкового штурму, але відрізняється від нього темпом проведення нарад та дозволеною короткою доброзичливою критикою ідей у формі реплік і коментарів. При цьому стимулюється поєднання кількох пропозицій, фантазування, що сприяє підвищенню якості ідей. Всі висунуті ідеї занотовуються у протоколі без указування їх авторів. До складу учасників конференції ідей включаються не лише висококваліфіковані фахівці, а й новачки, неспеціалісти – не заангажовані і здатні висувати нові, неординарні підходи.

Метод Дельфі є найбільш формальним із усіх методів експертного прогнозування і найбільш часто використовується в технологічному прогнозуванні, дані якого використовуються потім у плануванні виробництва і збуту продукції. Це груповий метод при якому проводиться індивідуальне опитування групи експертів щодо їхніх припущень про майбутні події в різних областях, де очікуються нові відкриття або удосконалення. Опитування експертів проводиться в 3-4 тури, що складаються з серії анкет, питання конкретизуються від туру до туру. Для проведення цього методу необхідно також створити аналітичну групу, яка після кожного туру виробляє статистичну обробку отриманої інформації. Перш за все, аналітики визначають область бажаних кількісних значень об’єктів. Після такої перевірки проводиться черговий тур. Процедури, що використовуються при реалізації методу Дельфі, характеризуються трьома основними особливостями: анонімністю, регульованим зворотним зв’язком, тобто використанням результатів попереднього туру та статистичною обробкою результатів групової відповіді [2].

Застосування методу Дельфі можна проілюструвати на наступному прикладі: компанія, що займається морським нафтовим промислом хоче отримати інформацію про те, коли можна буде використовувати роботів замість водолазів для перевірки платформ під водою. Для початку прогнозування за цим методом компанія повинна увійти в контакт з рядом експертів. Ці експерти повинні бути представниками різних областей цієї галузі промисловості, включаючи водолазів, інженерно-технічних працівників з нафтових компаній, капітанів кораблів, інженерів з технічного обслуговування і конструкторів роботів. Їм пояснюється, яка стоїть перед компанією задача, і кожного експерта запитують коли, на його думку, можна буде замінити водолазів роботами. Перші відповіді дадуть, ймовірно, дуже великий розкид даних, наприклад, від 2000 до 2050 року. Ці відповіді обробляються і повертаються експертам. При цьому кожного експерта просять переглянути свою оцінку в світі відповідей інших експертів. Після повторення цієї процедури кілька разів, думки можуть зблизитися так, що 80% відповідей дасть строк від 2005 до 2015 року, що буде достатнім для цілей планування виробництва та реалізації роботів [3].

Отже, методи експертних оцінок відіграють важливу роль в економічних дослідженнях, особливо у проведенні стратегічного і функціонально-вартісного аналізу. Застосування цих методів дає змогу визначити, наприклад, обсяг і структуру споживання продуктів харчування, товарів чи послуг населенням за значним колом показників, тоді як застосування інших методів аналізу ускладнене через відсутність необхідної інформації.



  1. Агафонов В.А. Аналіз стратегій і розробка комплексних програм / Агафонов В.А. – М.: Наука, 1997 р.

  2. Математичні методи в плануванні галузей і підприємств / За ред. І.Г. Попова. – М.: Економіка, 1997 р.

  3. Владимирова Л.П. Прогнозування та планування в умовах ринку: Навчальний посібник (друге видання) / Л.П. Владимирова. – М.: 2001 р.

Науковий керівник: асист. Сагер Л.Ю.

АУТСОРСИНГ ЯК ФАКТОР УСПІШНОГО РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ
студент гр. МКмс-31/1м Коваленко Я.А.
Процес здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності проходить через декілька важливих стадій, що пов’язані з виробництвом, зберіганням, продажем, перепродажем і на кожній з даних стадій виникають різні види витрат. Тому цілком природній є бажання керівників компаній знизити (оптимізувати) рівень витрат й отримувати максимальний прибуток для компанії. Так компанії починають займатися лише профільними для свого бізнесу завданнями, а ті бізнес-функції, що є важливими (але не профільними) передати на виконання спеціалізованими аутсорсинговими компаніям.

Аутсорсинг як один із сучасних методів оптимізації витрат та організаційної структури компанії, полягає у делегуванні на договірній основі частини певних функцій іншим компаніям. За часів твердої конкуренції передача функцій може розглядатися як ідеальне рішення, що забезпечує економію витрат, підвищення якості й, головне, можливість визволити ресурси та зосередитись на основній сфері діяльності компанії. Разом з тим, аутсорсинг являється частиною стратегії управління підприємством, а не просто видом партнерської взаємодії чи кооперації і передбачає передачу не тільки обов’язків, а й відповідальності за надання певних послуг компаніям-партнерам по бізнесу

В світові практиці в основному великою популярністю користуються такі напрямки обслуговування аутсорсинговими компаніями: перекладацькі послуги; транспортні послуги; підтримка роботи комп'ютерної мережі та інформаційної інфраструктури; рекламні послуги; забезпечення безпеки; бухгалтерський супровід.

Перспективним напрямком розвитку аутсорсингу в Російській Федерації є бухгалтерський аутсорсинг. Цей вид послуг все впевненіше завойовує діловий ринок. Бухгалтерський аутсорсинг найчастіше включає кадровий супровід, перевірку ведення обліку, розрахунок зарплати, консультації з ведення звітів, складання звітностей до фондів соціального страхування та податкову службу. На російському ринку станом на 2012 рік лише приблизно 5 % (середні фірми) вже звернулися до аутсорсерів за допомогою, а серед приватних підприємців він досягає 62%. В той час як на європейському ринку цей показник дорівнює приблизно 98 %.

Основними причинами,чому російські компанії повільно переходять до спеціалізованих аутсорсингових компанії є декілька: основна складність (бар'єр на шляху розвитку сервісного сегменту) це, звичайно, дефіцит довіри бухгалтерським компаніям. Силами досвідчених учасників цього ринку проблема поступово вирішується (коли підприємці на досвіді переконуються в порядності найманого спеціаліста), але малими темпами; специфіка (мінливість, неоднозначність) деяких пунктів податкового кодексу нерідко стає причиною відмови від послуг сторонніх бухгалтерів, багато хто просто не хочуть ризикувати, укладаючи довгострокові договори аутсорсингу; брак інформації про програму обслуговування – теж проблема. За результатами останнього опитування, наприклад, в Росії більше 29 % опитаних діячів комерційного ринку навіть не мають уявлення про те, що собою являє бухгалтерський аутсорсинг.

Проте потрібно пам’ятати, що економічна ефективність від аутсорсингу забезпечується лише в тому разі, якщо повні витрати виробника на аутсорсинг не перевищують його витрат на реалізацію цих процесів власними силами. Якщо ж витрати по залученню більші то передача бізнес-процесу іншій компанії є недоцільною, оскільки буде призводити до зростання загальних витрат.

Отже, аутсорсинг є новим та перспективним напрямком розвитку в сфері бізнесу Російської Федерації, який дозволяє підвищувати ефективність роботи, знижувати витрати у системі стратегічного управління та відкриття принципово нових можливостей для взаємовигідного співробітництва, суттєво посилити конкурентоспроможність на ринку.


  1. Гавриленко К. Аутсорсинг як інструмент зниження витрат у системі стратегічного управління / К. Гавриленко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – 1 (91). – С. 104-106.

  2. Календжян С.О. Аутсоpсинг и делегиpование полномочий в деятельности компаний / С.О. Календжян. – М. : Дело, 2003. – С. 199-200.

  3. Заводовська І.І. Передумови та перспективи розвитку сучасного бізнесу на основі аутсорсингу [Електронний ресурс] / І.І. Заводовська // Культура народов Причерноморья. – 2006. – №80. – С. 43-45.


Науковий керівник: ст. викладач Івашова Н.В.

РОЗВИТОК МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК ОСНОВА ПРОЦВІТАННЯ ДЕРЖАВИ

студент гр. М-21 Костенко А.Р.


Фінансова складова відіграє важливу роль не тільки у економічному становищі кожної держави, але й у соціальній та політичній сфері, бо є передумовою ефективного функціонування всіх сторін суспільного життя. З удосконаленням існуючої на сьогодні Бюджетоної системи зможуть покращитися функціональні можливості її двох основних складових – державного та місцевих бюджетів.

Сучасний стан розвитку місцевих бюджетів, на мою думку, має певні розбіжності та протиріччя, які заважають більш результативній діяльності. Проблеми механізмів формування місцевих бюджетів досліджувалися у пряцях як українських вчених (В. Дем'янишина, М. Деркача, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Луніної, К. Павлюк), так і російських (Бабич, Л. Дробозіна, Ю. Константінов, Л. Окунева). Розгляд наукових праць, доводить, що в діяльності місцевих бюджетів існують невирішені проблеми.

Законодавча основа, яка урегульовує формування, розподіл і використання фінасових ресурсів є не досконалою, існують певні протиріччя, які ускладнюють бюджетний процес. Законодавчі норми, які взаємовиключають заперечують одна одну, використовуються в залежності від результату, який планується досягти. Надмірна централізація коштів на державному рівні ставить виконання повноважень органів місцевої влади в залежність від державного бюджету. Тому часто виникає незбалансованість між доходами та видатками. Наявність таких проблем породжує неспівставність невідповідність у самих бюджетах. Може виникнути дефіцит бюджетних коштів, або явище як тимчасовий касовий розрив, коли фінансування видатків з надходженням доходів не збігається у часі.

Економія та раціональне використання бюджетних коштів – інша складова успішного розвитку регіону. Доходи бюджету надходять вже з урахуванням фактору інфляції, а видатки здійснюються із тим обсягом, який був запланований. Враховуючи таку закономірність, треба співставляти видатки з поправкою на інфляцію. Через їхнє неспівставлення розпорядники коштів можуть мати надлишкові фінанси та використовувати їх не за призначенням. Задля забезпечення соціально-економічного розвитку регіону кошти з місцевих бюджетів повинні вкладатися лише у такі сфери як освіта, культура, охорона здоров’я населення, також мають фінансуватися різноманітні молодіжні програми, бо успішне та здорове покоління, яке нівчому не має потреби – основа успішної сучасної та розвинутої держави.


Науковий керівник: ст. викладач Карпіщенко О.О.
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ
студент гр. МК-11 Масько Я.В.
На сьогоднішній день розростання зовнішньоекономічних та політичних зв’язків України з іншими державами світу, сучасне політичне становище в країні вимагає більшої уваги до політики, особливо до проведення та організації виборчих компаній. Саме тому поняття «політичний маркетинг» стає все більш популярним у нашій державі.

За Ф. Котлером «маркетинг політичних кандидатів перетворився на значну сферу діяльності: …хоча між продажем кандидата і стимулюванням роздрібного продажу мила або лез для бритви є велика різниця, деякі атрибути комерційної реклами стали невід’ємною рисою політичного процесу» [3].

Дослідження в сфері політичного маркетингу свого часу проводили П. Бурд'є, Д. Ліндон, П. Парсонс, російські науковці С. Андреєв, А. Соловйов, українські вчені В. Бебик, В. Полторак та інші.

Суть маркетингового підходу в політиці означає насамперед ототожнення політичного процесу з ринком, основу якого становить обмін. На політичному ринку відбувається купівля-продаж влади і певних іміджі суб’єктів політики (кандидатів, партій). Застосування маркетингу в політиці передбачає орієнтацію всієї діяльності певної політичної партії на задоволення актуальних сподівань чи політичних уподобань виборців. Величина певних електоральних груп визначається специфікою завдань, що стоять перед партією чи кандидатом, а також рівнем та різновидом виборів.

Управління маркетинговою діяльністю передбачає вирішення таких завдань: 1) пошук цільових ринків; 2) проведення маркетингових досліджень; 3) розробка конкретного продукту; 4) розробка інших елементів комплексу маркетингу (визначення ціни, вибір засобів просування продукту на ринок і доведення його до споживача); 5) організація зворотних зв’язків [1].

Застосовуючи цю схему до політичного простору, процес управління політичним маркетингом матиме такий вигляд:



  1. формування іміджу лідера як результат свідомого і цілеспрямованого конструювання образу. Образ лідера повинен якомога більше відображати сподівання його прихильників.

  2. сегментування ринку. Зрозуміло, що певні риси лідера імпонують одній групі людей і не сприймаються іншою. Саме тому необхідно детально проаналізувати політичний ринок і поділити його на сегменти. Критерієм поділу є політичні симпатії.

  3. позиціонування ринку. Необхідно виявити групу, до якої в першу чергу звертатиметься політичний лідер, тобто зайняти позицію в конкретному сегменті ринку. При позиціонуванні необхідно проаналізувати, хто з потенційних конкурентів політичного лідера може орієнтуватися на ті ж сегменти ринку і у зв’язку з цим оцінити власну конкурентоспроможність.

  4. вплив на цільову групу – здійснюється за допомогою ЗМІ, в процесі безпосередніх контактів лідера з потенційними прихильниками, а також за допомогою груп підтримки [2].

В Україні на сьогоднішній день перевага надається політичним силам на чолі з впливовими та харизматичними особистостями. Про це свідчить велика кількість однойменних блоків із великими рейтингами прихильності виборців.

Протягом кількох останніх років найбільш ефективним залишається негативних підхід до організації виборчих кампаній. Його сутність полягає у тому, що учасники виборів не агітують за себе, а дискредитують опонентів. Основною складовою негативної виборчої кампанії є застосування «агресивних» текстів у рекламно-агітаційній продукції, основу якої становлять негативні емоційні стани: ненависть, тривога. Ця текстова категорія змушує людину відчувати себе приниженою, обманутою, але не безпомічною. На початку – лексика, що описує стан страху, безнадії, а наприкінці – текст набуває життєрадісного характеру. Досвід вітчизняних виборчих кампаній, починаючи з 1998 р., свідчить, що агресивні тексти краще впливають на український електорат, у той час, як нейтральна або позитивна риторика часто не приносить бажаного результату. Так, наприклад, переможці парламентських виборів 2006 р. – «Партія Регіонів» і БЮТ, використовували саме агресивні тексти, у той час, як Народний блок Литвина не зміг потрапити до парламенту, великою мірою через невиразні тексти «примирливого» характеру.

Стійкою і найбільш небезпечною тенденцією залишається активне використання регіональних суперечностей у виборчих цілях, що є зручним засобом для сегментації електорату. Технології розколу України за регіональним принципом використовуються у виборчих кампаніях давно і свого апогею досягли на президентських виборах 2004 р.

Можна зробити висновок, що політичний маркетинг на сьогодні є ефективним інструментом обміну, впливу на підсвідомість, формування громадської думки, а також управлінським механізмом.




  1. Голубков Е.П. Маркетинг как концепция рыночного управления / Е.П. Голубков // Маркетинг в России и за рубежом. – 2000. – № 1.

  2. Золотухін Е. Політичний маркетинг:багатозначність поняття. [Електронний ресурс] / Е.Золотухін. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=77&c=1799.

  3. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер. – М. : «Бизнес-книга», «ИМА-Кросс. Плюс», 1995. – 702 с.

Науковий керівник: асист. Голишева Є.О.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка