Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка21/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   53

IННOВAЦIЙНИЙ РOЗВИТOК НAЦIOНAЛЬНOЇ ЕКOНOМIКИ УКРAЇНИ
студент гр. Едп-01 Cупрун O.В.
У cвiтi зберiгaєтьcя знaчний iнтереc дo рoзвитку нaцioнaльних екoнoмiк нa iннoвaцiйнiй ocнoвi як вaгoмoї зaпoруки пiдвищення їхньoї кoнкурентocпрoмoжнocтi i зрocтaння рiвня дoбрoбуту нacелення.

Caме зaвдяки рaдикaльним нoвoвведенням, щo мaють виcoкий пoтенцiaл ринкoвoгo прoникнення, пiдприємцi oтримують дoдaткoвий прибутoк, який cпрямoвуєтьcя не лише нa рoзвитoк влacнoгo бiзнеcу, a тaкoж нa упрoвaдження тa викoриcтaння нoвaцiй у рiзних гaлузях тa cферaх дiяльнocтi. Тoму прaгнення й реaльнi дiї cуб'єктiв гocпoдaрювaння cтaли зaпoрукoю екoнoмiчнoгo рoзвитку – cтaлих збaлaнcoвaних кiлькicних i якicних змiн, якi зумoвлюють пoлiпшення coцiaльнo-екoнoмiчнoї тa пoлiтичнoї cитуaцiї в крaїнi.

Дocягнення нaуки i технoлoгiї визнaчaють не тiльки динaмiку екoнoмiчнoгo зрocтaння, aле i рiвень кoнкурентocпрoмoжнocтi держaви у cвiтoвoму cпiвтoвaриcтвi. Чacткa Укрaїни у cвiтoвoму ринку нaукoмicткoї прoдукцiї cклaдaє близькo 0,3%, a чacткa iннoвaцiйнoї прoдукцiї – менше 5% вiд зaгaльнoгo oбcягу прoмиcлoвoї прoдукцiї [1].

Гoлoвнa метa iннoвaцiйнoгo типу рoзвитку пoлягaє в oтримaннi мaкcимaльнoгo екoнoмiчнoгo ефекту вiд кoжнoї oдиницi впрoвaдженoгo i перетвoренoгo нa тoвaр винaхoду тa iдеї. Мoжнa cтверджувaти, щo в дaний чac в Укрaїнi держaвнoї iннoвaцiйнoї пoлiтики не icнує. Рaзoм з тим iнтелект i знaння є oдним з гoлoвних резервiв крaїни, причoму єдиним вiднoвлювaним реcурcoм. Для йoгo зacтocувaння у крaїни є гoлoвне – це ocвiченi кaдри тa нaукa, aле, нa жaль, вoни прaктичнo не викoриcтoвуютьcя, тoму щo немaє внутрiшньoгo пoпиту нa iнтелект i нoве знaння, немaє iнфрacтруктури, якa цей пoпит зaбезпечить.

Ocнoвoю cучacних технoлoгiй є фундaментaльнa нaукa, якa cтвoрює iнтелектуaльнi реcурcи cуcпiльcтвa, ocнoву cучacнoї технoлoгiї.

Впрoвaдження мoделi iннoвaцiйнoгo рoзвитку нaцioнaльнoї екoнoмiки Укрaїни cуттєвo уcклaднює icнуючa cтруктурa ВВП, бo гoлoвним джерелoм вaлютних нaдхoджень дo держaвнoгo бюджету зaлишaютьcя гiрничo-метaлургiйний кoмплекc (32 %), чacткoвo хaрчoвa тa перерoбнa гaлузi (25 %), мiнерaльнi прoдукти (10 %), хiмiчнa прoмиcлoвicть (8 %). A влacники цих вирoбництв дo ocтaнньoгo чacу фaктичнo не здiйcнювaли технoлoгiчну мoдернiзaцiю прoмиcлoвих пiдприємcтв, ocкiльки й без цьoгo мaли певнi кoнкурентнi перевaги нa cвiтoвих ринкaх зa рaхунoк вiднocнo дешевoї рoбoчoї cили, cирoвини тa енергoнociїв. У пocткризoвiй екoнoмiчнiй cитуaцiї cтaн зoвнiшньoтoргoвельнoгo бaлaнcу укрaїнcькoї екoнoмiки лише пoгiршуєтьcя, щo пiдкреcлює cтрaтегiчну безперcпективнicть теперiшньoгo мicця Укрaїни. Ocнoвнa cтрaтегiя тих, хтo кoнтрoлюють ключoвi cектoри укрaїнcькoї екoнoмiки – збiльшити cвoї прибутки, iгнoруючи зaгaльну дегрaдaцiю нaцioнaльнoгo гocпoдaрcькoгo кoмплекcу, зрocтaюче технoлoгiчне вiдcтaвaння, кризoвi прoцеcи у нaуцi тa ocвiтi [2].

У рoзвинутих крaїнaх cвiту пoкaзник прирocту ВВП зa рaхунoк впрoвaдження нoвих технoлoгiй cтaнoвить 60-90 %, тoдi як в Укрaїнi вiн cклaдaє менше oднoгo вiдcoткa. Хoчa Укрaїнa зa кiлькicтю нaукoвцiв вхoдить дo першoї деcятки крaїн cвiту [3].

Oтже, iннoвaцiйний рoзвитoк пoтребує нaлежнoгo метoдoлoгiчнoгo, технiкo-технoлoгiчнoгo тa реcурcнoгo зaбезпечення, iнaкше немoжливo пoвнoю мiрoю викoриcтaти пoтенцiaл нaцioнaльнoї екoнoмiки. Держaвa, бiзнеc, нacелення тa предcтaвники нaуки виявилиcь неcпрoмoжними результaтивнo прoтидiяти бiльшocтi викликiв у цьoму питaннi. Лише дoклaдення певних зуcиль тa реcурciв мoже перетвoрити Укрaїну нa крaїну, щo рoзвивaєтьcя.




        1. Ключник A.В. Oргaнiзaцiйнo-екoнoмiчне зaбезпечення зaлучення iнoземних iнвеcтицiй в aгрaрний cектoр екoнoмiки Микoлaївcькoї oблacтi / A.В. Ключник, М.Д. Бaбенкo // Вicник aгрaрнoї нaуки Причoрнoмoря. – 2008. – вип. 1. – C. 31-37.

  1. Мернiкoв Г.I. Мoдернiзaцiя Укрaїни i дocвiд Китaю / Г.I. Мернiкoв // Cтрaтегiчнi прioритети. – 2011. – № 3 (20). – C. 137–145.

  2. Грocул В.A. Прoблеми iннoвaцiйнoї дiяльнocтi в Укрaїнi / В.A. Грocул // Бюлетень Мiжнaрoднoгo Нoбелiвcькoгo екoнoмiчнoгo фoруму. – 2010. – № 1 (3).– Т. 1. – C. 76–82.


Науковий керівник: доц. Школа В.Ю.
Концептуальні основи ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В УКРАЇНІ
студент гр. Едп-01 Тімченко А.В.
Згідно з [1] енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Метою Комплексної державної програми з енергозбереження України є розроблення основних напрямків державної полiтики енергозбереження, що передбачає створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економiчного середовища, створення цiлiсної та ефективної системи державного управлiння енергозбереженням. Її реалiзацiя потребує створення системи супроводження програми, зокрема постійної iнформацiйно-аналiтичної підтримки. Така система повинна вiдслiдковувати та коригувати виконання проектiв програми згiдно зi змiнами у законодавствi України та її нормативної бази, уточненням умов розвитку економiки та енергопостачання, змiнами кон'юнктури свiтового та внутрiшнього ринкiв, екологiчними обмеженнями та вимогами, науково-технiчним прогресом [2]. 

Основними стратегічними напрямами підвищення енергетичної ефективності та реалізації потенціалу енергозбереження є технологічна та структурна перебудова економіки і соціальної сфери країни, створення економічних, адміністративних і нормативно-правових механізмів, що забезпечують зростання енергоефективності та обсягів енергозбереження [2].

Проблеми енергозбереження розглядаються на рівні країни, регіону, підприємства чи установи тощо. Енергозбереження, в першу чергу, починається з окремої людини, а вже потім з держави. Економити енергоресурси не означає відключити опалення, світло і воду, а раціонально використовувати ці ресурси. Такий підхід дозволяє заощаджувати за рахунок впровадження необхідних енергозберігаючих заходів, стимулювання працівників до енергозбереження. Стимулювання до енергозбереження повинно проводитись не тільки на рівні підприємства, а й на рівні держави.




  1. Закон україни «Про енергозбереження» №74/94-ВР від 01.07.94 (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.insat.org.ua/files/menu/tk/ info/energo/znenergozb.doc

  2. Постанова КМУ «Про Комплексну державну програму енергозбереження України» №148 вiд 5 лютого 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/148-97-%D0%BF


Науковий керівник: доц. Школа В.Ю.
Принципи розвитку харчової та переробної промисловості Сумської області
студент гр. Е-31 Ус Я.О.
Харчова та переробна промисловість є провідною галуззю у виробництві промислової продукції регіону, питома вага якої складає 22-24 %. В усіх підгалузях налічується 245 підприємств. Крім того, у сільськогосподарських підприємствах області працює більше тисячі цехів по переробці сільськогосподарської продукції. Чисельність працівників галузі склала у 2002 р. 19,4 тис. осіб. Найбільшу кількість працюючих зосереджено у м’ясній промисловості – 13,5 %, молочній – 21,5, хлібопекарній – 18,8, цукровій – 13,2, кондитерській промисловості – 10,6 % від середньооблікової чисельності працюючих. Протягом останніх років область постійно нарощує випуск молочної, цукрової, кондитерської продукції, зростає виробництво безалкогольних напоїв та мінеральних вод.

Сильними сторонами для розвитку харчової галузі є: наявний потужний сільськогосподарський потенціал; розвинене промислове виробництво у регіоні та наявність в ньому унікальної економічної структури; сприятливе географічне положення області; зростання обсягів інвестицій у харчову промисловість області; інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв’язків.

Не зважаючи на провідну роль у промисловості, існують ризики для майбутнього розвитку харчової та переробної промисловості, які пов’язані із негативною демографічною ситуацією, відносно високим відсотком безробітних у працездатному віці, негативним іміджем області як регіону з високим або середнім рівнем інвестиційних ризиків. Суттєвою перепоною для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств харчової та переробної промисловості може стати згортання експортних поставок через введення квот, проведення антидемпінгових розслідувань та запровадження Росією ПДВ на українські товари.

Важливим фактором стабілізації розвитку та формування високоефективного комплексу харчової промисловості Сумщини є його структурна перебудова та інноваційний розвиток.

Стратегічною метою розвитку харчової та переробної промисловості є: забезпечення сталого динамічного зростання обсягів виробництва та реалізації продукції; підвищення питомої ваги конкурентоспроможної, високотехнологічної та експортоорієнтованої продукції. Для досягнення цієї мети передбачається: формування повноцінного конкурентного середовища та підтримка виробництва конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, особливо жирних сирів, м’яса, незбираного молока, овочів та фруктів; впровадження сертифікованих за європейськими стандартами виробництв та ресурсозберігаючих технологій; подальша диверсифікацію виробництва.

Підвищення конкурентоспроможності харчової продукції регіону має досягатись за рахунок зниження її матеріало- і енергоємності, поліпшення споживчих якостей, розвитку маркетингу, що сприятиме збільшенню споживчого попиту на неї. Значна увага в переробленні сільськогосподарських продуктів на підприємствах області повинна приділятися: застосуванню сучасного автоматизованого технологічного обладнання, високо модернізованих технологічних ліній з системами програмного управління, що підвищить рівень комплексної переробки сировини та сприятиме її поглибленню; сертифікації технологічних процесів якості виготовлення продукції, розширенню її асортименту та нарощуванню виробництва продуктів, готових до споживання, продукції лікарсько-профілактичного призначення, дитячого харчування, функціональних продуктів харчування, нових видів експортної та імпортозамінної продукції; використанню сучасних прогресивних екологічних видів тари і упаковки для харчових продуктів.

Здійснення вищезазначених заходів сприятиме: збільшенню обсягів випуску продукції харчової та переробної промисловості; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; ефективному використанню переваг прикордонного співро-бітництва; істотному зростанню обсягів торгівлі між торговими партнерами; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну конкурентоспроможною високоякісною та екологічно безпечною продукцією для всебічного задоволення зростаючого попиту населення регіону у різноманітних продуктах харчування.
Науковий керівник: ст. викладач Домашенко М.Д.
Тіньова економіка як загроза національній безпеці
доц. Школа В.Ю., студент гр. Едп-01 Ночовний А.М.
Тіньова економіка є проблемою глобальною та широко розповсюдженою. Основна небезпека, яку несе в собі тіньова економіка, –це криміналізація суспільства, яка веде до втрати державою регулюючої та контролюючої функції та взагалі підриває авторитет держави на міжнародній арені, ставлячи всю національну безпеку країни під загрозу. Боротьба, яка ведеться проти такого явища, є не достатньою, та потребує все більше ресурсів та формування нових підходів до вирішення цієї проблеми.

Поняття тіньової економіки включає усю сукупність економічної діяльності, яку не враховують інститути офіційної статистики, та яка не підлягає державному, податковому обліку. У вітчизняній тіньовій економіці виділяють такі зони розповсюдження: неофіційна економіка, в якій діяльність з виробництва товарів та надання послуг є легальною, але прихована від сплати податків; фальсифікація економіки, яка включає всі види хабарництва та спекуляції; підпільна економіка – вся діяльність ,що заборонена законом.

Основними причини тінізації економіки є: 1) правові – включають ті ланки економіки, які потрапили в прогалини вітчизняного законодавства, а отже не можуть бути кваліфікованими як злочин, але для держави несуть збитки; 2) політичні, які своєю не стабільністю приводять до необхідності зведення економіки в тінь; 3) морально-етичні – це ставлення громадян до такого виду ведення економічної діяльності, тобто менталітетна особливість, яка обумовлює масштаби проблеми; 4) соціально-економічні – низький рівень доходів спонукає підприємця до виведення економіки в тінь.

Тіньова економіка тягне за собою цілий ряд негативних наслідків для національної економіки, а саме:

1) загроза дієвості державних фінансових механізмів та незбалансованості податкового тиску через втрату податкових надходжень;

2) неможливість збалансування економічної діяльності через викривленість статистичних даних;

3) монополізація галузей тіньовим сектором економіки через механізм зменшення ціни на товар;

4) повільна інтеграція України в ЄС через невідповідність демократичним принципам;

5) нерівномірний, нераціональний розподіл національного прибутку;

6) деградація суспільства та інші.



У світовій практиці їснують певні важелів та механізми, призвані вивести підпільну економіку в правове русло, а саме: зниження податкових навантажень, удосконалення законодавства, реформа систем оплати праці, ліквідація ВЕЗ, широке обговорення проблеми тінізації в ЗМІ, впровадження більш жорстких покарань, розробка детінізаційних економічних заходів, оцінка суспільством корупційних формувань.


РОЗДІЛ 15



МАРКЕТИНГ

МАРКЕТИНГ

MARKETING

http://kursykrasoty.ru/wp-content/uploads/2012/11/083eb4e3e867.gif
СОЦІАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ: ДОСВІД ТА МОЖЛИВОСТІ
студент гр. МК-21 Біленко В.О.
«Деякі люди думають, що маркетинг – це погане слово, яке застосовує бізнес аби, обдуривши людей, стимулювати купівлю продукції. Іноді в житті і таке трапляється, і тоді маркетинг застосовано неправильно».

Американський спеціаліст з маркетингу Террі Меттісон
Соціальний маркетинг – поняття некомерційного маркетингу пов’язане з ідеєю використання засобів і методів маркетингу для вирішення некомерційних (суспільних) завдань, насамперед соціального характеру (управління демографічними процесами, медичне обслуговування та ін.) [1].

У такому випадку ми говоримо про появу маркетингових відносин не лише між партнерами ринку, а й у процесі розроблення різноманітних проектів соціального спрямування. Таким чином ми говоримо про вихід маркетингу з площини підприємництва, і визначення його як нового суспільного виду діяльності. Поява соціального маркетингу зумовлена результатом самої господарської діяльності: задовольнивши нижчі щаблі піраміди Маслоу (харчування, житло, одяг тощо), суспільство спрямовує свою діяльність на створення організацій некомерційного характеру, які контролюють подальші зростання потреб та вирішення соціальних проблем. Менеджмент таких організацій аналогічний управлінню промислових підприємств. У такому разі, менеджер має визначитись, як використовувати маркетинг ефективно.

Оцінити ефективність соціального маркетингу у суспільній сфері досить складно, оскільки він є відносно новим явищем у маркетинговій діяльності. Уперше про використання маркетингу у неприбутковому секторі згадують Ф. Котлер та С. Леві наприкінці 1960-х років. З того часу як іноземні, так і українські науковці досліджують ефективність та доцільність так-званого соціального маркетингу. Серед основних цілей соціального маркетингу в некомерційній сфері фахівці виділяють розуміння необхідності впровадження соціально значущої ідеї, стимулювання разових акцій, дій, заходів, а також зміну стереотипів, що існували раніше та деякі інші.

На дослідження та пошуки вирішення соціальних проблем безпосередньо впливає специфіка соціально-економічних, історичних, релігійних, культурних особливостей регіонів. Регіональний (місцевий) фактор є найбільш значущим, оскільки може виступати передумовою виникнення проблеми. Деякі соціальні кампанії некомерційного маркетингу призначені допомогти тільки на першому етапі, розкривши масштаб проблем та привернувши увагу до них. Науковці зазначають, що досягнення максимального ефекту від функціонування суспільного маркетингу в некомерційній сфері вимагає ряду наступних етапів [2]: формування цілей; аналіз переконань, відносин, ціннісних уявлень і поведінкових проявів, що мають місце в суспільстві; аналіз основних факторів досягнення даної мети; систематизація заходів (ідей), які сприятимуть досягненню мети; оцінка варіантів комунікації та її поширення на цільовому ринку; складання плану маркетингу і структури відповідної служби для його реалізації; розроблення методики оцінки досягнутих результатів і прийняття коригувальних рішень.

Соціальний маркетинг як вид управлінської діяльності застосовується досить широко в США для проведення антинікотинових кампаній, а також для вирішення питань, пов’язаних зі здоровим способом життя, раціональним харчуванням, боротьбою за чисте екологічне середовище, освітньою реформою, залученням іноземних інвесторів, збільшенням робочих місць тощо. У таких країнах, як Швеція, Канада й Австралія соціальний маркетинг використовується в кампаніях проти куріння і надмірного вживання алкоголю, у боротьбі із забрудненням навколишнього середовища.

Проте констатуємо факт непоінформованості українського населення у можливості використання соціального маркетингу у своїй діяльності, і як наслідок – низькі, або зовсім відсутні факти впровадження його основних положень. Наприклад, згідно результатів соціологічного опитування «Ефективність використання некомерційного маркетингу громадськими організаціями України» [3], більшість організацій вважають маркетинг рекламою і дуже мало уваги приділяють маркетинговим дослідженням. Лише 2% респондентів вважають дослідження найважливішим компонентом маркетингу. Крім цього, лише 19% респондентів активно займаються маркетинговою діяльністю.




  1. Липчук В.В, А.П. Дудяк. Маркетинг: основи теорії і практики. Навчальний посібник. / за загальною редакцією В.В. Липчука. – Львів: Новий світ-2000, Магнолія плюс. – 2003.– 288с.

  2. Герасимчук В.А. Маркетинг : теорія і практика: Навчальний посібник / Герасимчук В.А. – К.: Вища школа, 2004.

  3. Використання некомерційного маркетингу громадськими організаціями України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://gurt.org.ua/news/recent/11745/ – Назва з екрану.


Науковий керівник: ст. викладач Карпіщенко О.О.
економічні аспекти мотивації впровадження Корпоративного волонтерства
студент гр. МК-21 Біленко В.О.
«Нічого не заслуговує більшої довіри, ніж волонтерство заради соціальних питань. Саме тому, корпоративне волонтерство є ключовим елементом активностей корпоративного громадянства компанії»

Deutsche Bank
Соціально-економічний розвиток суспільства виводить на провідні позиції поняття фахівця, тобто людини, яка повинна швидко, а головне творчо і самостійно реагувати на всі виклики сучасності, адаптуватися в нових і не завжди сприятливих умовах. Сьогодні система вищої освіти не може у повному обсязі забезпечити майбутнього фахівця умовами для максимальної його активності, самостійності, ініціативності, розвитку комунікативних здібностей, реалізації всіх його потенційних можливостей.

Першочергове значення для професійного особистісного становлення студента фахівцем вимагає активної участі у громадському житті країни. Мова йде про діяльність у молодіжних громадських організаціях, волонтерстві, за допомогою яких студент набуває практичних вмінь та навичок. Це стає запорукою успішної соціалізації студента не тільки як професіонала, а й як особистості.

Волонтерський рух – це доброчинна робота, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної плати, без просування по службі, заради добробуту та процвітання спільнот і суспільства у цілому [1]. Особливо поширеною є така практика у країнах Європи (Швеція, Норвегія, Болгарія, Польща та інш.) та Америці, у яких близько 20-26% дорослого населення задіяні у волонтерські діяльності [2].

Сьогодні як різновид волонтерського руку на перші щаблі виходить поняття «корпоративного волонтерства». Це політика компанії, спрямована на залучення працівників компанії до благодійної та волонтерської діяльності. Це частина корпоративної культури, заснована на гуманістичних цінностях, на усвідомленні важливості ініціативи, солідарності та відповідальності. Серед прибічників корпоративного волонтерства – успішні та авторитетні організації та корпорації: «Київстар», «Ерст енд Янг», «Timberland», «LG», «Life:)» та інші.

Розглянемо основні мотивуючи чинники участі компанії у корпоративному волонтерстві з боку співробітників, компанії та громади, та території якої компанія і функціонує (табл. 1).
Таблиця 1 – Корпоративне волонтерство: мотивація


Співробітники

Громада

Компанія

  • підсилення зв’язку з компанією: співробітники виступають послами компанії;

  • виключення монотонності праці, нова діяльність (нематеріальна мотивація персоналу);

  • розвиток особистісних навичок та вмінь («time-management», комунікації, лідерство, презентація, побудова відносин, проектний менеджмент та ін.);

  • розвиток навичок роботи в команді інших спеціалістів;

  • можливість зробити внесок в розв’язання соціальної проблеми.

  • вирішення соціальних та екологічних проблем;

  • підвищення знань з різноманітних питань під час консультацій волонтерів;

  • допомога в ліквідації наслідків стихійних лих;

  • участь у формуванні суспільної думки.

  • підвищення авторитетності бренду, соціальної репутації, підсилення цікавості з боку ЗМІ;

  • покращення корпоративної культури;

  • залучення співробітника до покращення рівня життя місцевої громади;

  • подолання стереотипів (отримувати максимум доходів, і не брати участь у соціальному житті регіону).

Феномен «корпоративне волонтерство» виникає на зламі інтересів трьох соціальних гравців: бізнесу, громади та безпосередньо волонтерів, приносячи вигоди кожному з них. Громада отримує додаткові фінансові та людські ресурси для розв’язання певної соціальної проблеми. Програми корпоративного волонтерства – це неформальний канал поширення таких суспільних цінностей як безкорисливість, взаємодопомога та піклування.




  1. Соціальна робота в Україні: навч. посіб. / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Я. Марченко та ін., Заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 256 с.

  2. Волонтерство и благотворительность в США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bearr.org/ru/node/2338.

  3. Корпоративне волонтерство [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ufb.org.ua/sektor-blagodijnosti/blagodijnist-biznesu/instrumenti-korporativnoi-filantropii/korporativne-volonterstvo.htm


Науковий керівник: ст. викладач Нагорний Є.І.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка