Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка19/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   53

АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ РИНКІВ ПРАЦІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
асист. Омельяненко В.А., студент групи Е-01 Малюк Д.А.
Підвищення конкурентоспроможності ринку праці є необхідним для пристосування до змін в економіці України. У зв’язку з самостійним розвитком та адаптацією ринку праці до сучасних економічних умов в Україні виникла величезна кількість суперечливих соціально-трудових відносин: значний рівень нерегламентованої зайнятості, низька заробітна плата, а відповідно низька мотивація робітників, висока текучість кадрів, погіршення якості робочої сили, приховане безробіття.

Ринок праці в Україні – це складна система, що перебуває у постійному вдосконаленніта розвитку. Протягом останніх років динаміка на ринку праці України формувалася за рахунок підвищення макроекономічних показників та різноманітних заходів державного регулювання зайнятості, що призвело до зростання зайнятості населення та зниження безробіття.

Перебуваючи у стані переходу до ринкової економіки, в Україні здійснюється величезна кількість перетворень: зміна у виробничих відносинах та пристосування суспільства до них, зміна форм власності, запровадження та розвиток конкуренції виробників. Усі ці процеси прямо або опосередковано впливають на стан ринку праці як в країні так і по регіонам.

На сучасному етапі ринок праці в Україні має низку недоліків, які є перешкодою для соціально-економічного розвитку України та, зокрема, її регіонів. Особливу актуальними є проблеми економічної.

Найбільш вагомою проблемою на ринку праці України та регіональних ринках залишається проблема високого рівня безробіття. На кінець 2012 року спостерігалася позитивна тенденція щодо рівня безробіття. Чисельність безробітних в середньому у 2012 році зменшилася на 75,5 тис. осіб і становила 1,7 млн. осіб. Скорочення чисельності безробітних відбулося в усіх регіонах. Рівень безробіття населення віком 15-70 років знизився з 7,9 % до 7,5 % економічно активного населення.Найнижчий рівень безробіття спостерігався у місті Києві (5,5 %), Одеській області (5,8 %), в АР Крим (5,8 %) та місті Севастополі (5,9 %), а найвищий у Житомирській області (9,7 %), Тернопільській, Рівненській та Чернігівській областях – 9,8 %. Протягом 2012 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 1826,1 тис. осіб.

Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці України, проблемою залишається низький рівень попиту на робочу силу. Кількість заявлених роботодавцями вакансій у 2012 році становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2011 роком, майже не змінилася. На кінець 2012 року кількість вакансій, зареєстрованих Державною службою зайнятості, налічувала 48,6 тис., що на 10,7 тис. менше, ніж у 2011 році.

Досить гостро постає проблема працевлаштування молоді. Рівень безробіття серед осіб віком від 15 до 24 років зменшився з 19,4 % у І півріччі 2011 року до 17,3 % у І півріччі 2012 року, хоча він був найвищий серед всіх вікових груп. Високий рівень безробіття обумовлений тим, що значна частина молодих людей не має необхідних професійних навичок і досвіду роботи, що не відповідає вимогам, заявленим роботодавцями.

За даними Державної служби статистики України, у 2012 році чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у сільській місцевості зменшилася, порівняно з відповідним періодом 2011 року, на 79,6 тис. осіб та становила 6,4 млн. осіб. Зменшення чисельності зайнятих відбулося за рахунок осіб старших працездатного віку. Негативні тенденції зайнятості в сільській місцевості пов’язані перш за все з низьким рівнем заробітної плати.У 2012 році середньомісячна заробітна плата штатних працівників у сільському господарстві становила 2023 грн., що на третину менше, ніж в середньому по Україні, на 40% – ніж у діяльності транспорту та у промисловості, та у 3 рази – ніж у фінансовій діяльності.

Отже, аналізуючи вищенаведені данні, можна стверджувати про певні позитивні зрушення на ринку праці України. Про це свідчить зростання зайнятості населення і відповідно зниження кількості безробіття по регіонах та країні в цілому, підвищення працевлаштування молоді. Але для більш ефективного функціонування усіх механізмів на ринку праці необхідно запровадити систему заходів: підвищення фінансування державної служби зайнятості та регіональних служб з огляду на необхідність розширення їх функцій; надання сільській молоді пільгових кредитів для придбання товарів тривалого користування та будівництва житла; забезпечення молодим спеціалістам належного рівня заробітної плати і медичного обслуговування; розвиток системи професійної освіти і перепідготовки осіб.


        1. Державна служба статистики України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

  1. Державна служба зайнятості України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index

  2. Ревякін О.С. Аналіз стану сучасного ринку праці в Україні: проблеми та перспективи розвитку / О.С. Ревякін // Економіка та управління. – 2011. – № 13. – С. 29-32

  3. Бухтаяров А.А. Региональный рынок труда: особенности функционирования и методика оценки / Бухтаяров А.А., Тюткалова А.В., Вукович Г.Г., Новоковский В.А. // Современные наукоемкие технологии. – 2008. – № 6 – С. 98-99.


ПРОБЛЕМИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ
студент Марченко А.
Молодь – це не тільки професійне майбутнє, це – наше професійне сьогодення. Молодь – це окрема частина ринку праці, вона розвивається не так як увесь ринок, але залежить від нього.Незважаючи на потенціал та зацікавленість до працевлаштування,молодим люям не вистачає трудового та життєвого досвіду.На сьогодні значну частину молоді,складає безробітна молодь.

Актуальність даної темі полягає в тому,що молодь- це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості.

У сучасних умовах молодь, яка закінчила навчальні заклади все частіше відчуває себе зайвою на ринку праці. Брак вільних робочих місць, відсутність роботи за спеціальністю, низька територіальна мобільність як наслідок нерозвиненості соціальної інфраструктури призводять до невпевненості молоді в завтрашньому дні.

Проблема безробіття молоді є однією з найактуальніших на сьогодні. Роботодавці часто висувають умови, які не може задовольнити молодь. Це пояснюється тим, що потрібні досвідчені працівники, а досвіду роботи у молоді, яка нещодавно закінчила навчальний заклад, ще не має. Саме це і зумовлює значне безробіття молоді. Загальна чисельність безробітних у нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП зросла з 1417,6 тис. чол. в 2007 р. до 1785,6 чол. в 2010 р., тобто з 6,4 до 8,1 % від економічно активного населення. У той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. в 2007 р. до 63,9 тис. чол. в 2010 р. Не дивлячись на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей у віці 25 – 49 років в 2010 р. досяг 75 % від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, проте серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34,5 % .

Молодь є специфічною соціально економічної групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці,це підтверджується також аналізом причин молодіжного безробіття. Молодіжний сегмент ринку праці, потребує певного вдосконалення та більш уважного ставлення до його формуваня. Потрібний досконалий механізм регулювання зайнятості різних категорій молоді, який враховував би фінансово-соціально-економічні можливості держави, регіону та підприємства.

На державному рівні необхідно запропонувати ряд заходів, щодо створення умов для підготовки кваліфікованих фахівців і робітників відповідно до умов сучасного виробництва. Держава, в свою чергу, повинна виконувати задекларовані у молодіжному законодавстві гарантії, приймати та реалізовувати регіональні молодіжні програми.

Таким чином, можна зробити висновки рекомендуючи заходи,які сприятимуть поліпшенню становища молодіжної зайнятості: розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді; забезпечити організацію професійної підготовки та перепідготовки молодих безробітних; забезпечити першочергове працевлаштування окремих категорій молоді; створення окремої біржі праці саме для працевлаштування молоді.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ефективне вирішення проблеми працевлаштування молоді призведуть до покращення ситуації з безробіттям молоді та підвищення рівня економічного розвитку держави в цілому.


Науковий керівник ст. викладач Домашенко М.Д.
ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ
асист. Денисова І.В., студент гр. ПР-11 Обуховська А.В.
У сучасному світі зростає значення туризму, оскільки він має функціональне різноманіття: сприяє розширенню пізнань, комунікацій, відновленню фізичних сил, психоемоційного стану людини, що забезпечує підвищення працездатності, сприяє збільшенню робочих місць і підвищенню рівня життя місцевого населення. Як наслідок, зазначені функції мають пряму залежність з підвищенням ефективності національної економіки та розвитком інфраструктури.

Україна має великі та різноманітні природно-рекреаційні території. Наприклад, Карпатський туристсько-рекреаційний регіон є надзвичайно перспективним: сприятливі природні умови, унікальна природа, гірські ландшафти та історико-культурні особливості роблять регіон привабливим для розвитку спортивного, лікувального, екологічного та пізнавального туризму міжнародного рівня. Причорноморська та Приазовська природно-рекреаційні території багаті на різноманітні природні комплекси, лікувальні грязі Куяльницького, Хаджибеєвського, Шаболатського лиманів, глибокою історією, що виражається в особливостях місцевої культури та у в унікальних архітектурних та культурних пам’яток та довгою береговою смугою, що придатна для пляжного туризму.

Незважаючи на значний потенціал, існують певні проблеми у розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури.

Туристська галузь України характеризується слабким рівнем розвитку туристсько-рекреаційної інфраструктури (проблеми транспортної системи, надання послуг та обслуговування туристів і готельного господарства). Суттєвою проблемою залишаться нераціональне використання природних ресурсів, що, як наслідок, деструктивно впливає на еколого-економічну та соціальну ситуацію в регіонах та країні в цілому. Зазначені проблеми в сумі формують несприятливий імідж України на туристичній карті світу.

Варто відмітити, що в Україні, порівняно з іншими країнами, також існує досить низький рівень залучення реклами в просування туристичного бізнесу. Інформація про внутрішній туризм та рекреаційні зони на національному та особливо міжнародному рівні є несистемною, неточною та поверхневою.

Тому для вирішення існуючих проблем необхідним є впровадження заходів для позитивного та динамічного розвитку туристсько-рекреаційних територій.

В сфері гостинності потрібно покращувати якість сервісу обслуговування. Необхідно проводити маркетингові дослідження, для визначення цільової аудиторії та кількісної диференціації споживачів; управлінські дослідження для конструктивного ведення готельного господарства; підвищувати рівень кваліфікації персоналу; запозичувати міжнародний досвід. Важливим аспектом є ціноутворення в сфері гостинності, що відповідало б якості наданих послуг. Зазвичай у вітчизняних засобах розміщення ціни вкрай завищені, не відповідаючи при цьому якості наданих послуг.



Для запобігання забруднення та деструктивного впливу на навколишнє середовище необхідним є розроблення стратегії збереження, відновлення та дбайливого використання природних ресурсів країни. Дана стратегія повинна враховувати необхідність використання наявного природно-ресурсного потенціалу та його розвитку на інноваційних засадах як конкурентної переваги вітчизняної туристичної галузі. Для цього має бути розроблена програма розвитку на основі державно-приватного партнерства з урахуванням сприятливого інвестиційного клімату для реалізації інноваційних проектів, зокрема проектів природозбереження, в туристичній сфері.

Отже, при оцінці сучасного стану розвитку туристсько-рекреаційних територій України було з’ясовано, що незважаючи на високий природно-рекреаційний потенціал існують фактори, які негативно впливають на розвиток туризму в регіонах країни. Для вирішення, котрих потрібне впровадження та реалізація стратегії ефективного управління.


ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. Е-01 Овсянко А.Л.
Підприємницька діяльність є основою економічного і соціального розвитку, вирішення соціальних проблем, подолання бідності та забезпечення високого рівня життя громадян. Тому в кожній країні питання створення належних умов для відповідального перед державою, соціально-орієнтованого, спрямованого на вирішення як поточних, так і довгострокових задач бізнесу завжди належали до першочергових. Така діяльність передбачає вирішення цілого комплексу складних, нерідко суперечливих проблем з урахуванням загальнодержавних та регіональних інтересів, а також мотивів діяльності різних соціальних груп населення.

Розвиток підприємництва сьогодні потребує дослідження цього сектора економіки з огляду на зміну політичної і економічної ситуації у країні, у зв'язку з появою нових форм організації малого та середнього бізнесу та враховуючи значний його вплив на процеси інтеграції до ЄС.

Урядом кожен рік розробляються регіональні програми розвитку малого підприємництва України. Головною метою цих програм є спрямування дій обласних та місцевих органів виконавчої влади, суб’єктів малого підприємництва, об’єднань і спілок підприємців на створення сприятливих правових, економічних, організаційних та інших умов для стабільної та ефективної роботи суб’єктів малого бізнесу, підвищення ролі цього сектора в структурній перебудові економіки регіонів та вирішенні соціально-економічних проблем розвитку регіонів, забезпечення співпраці місцевих органів виконавчої влади та підприємницьких кіл.

Формування стимулюючих умов для ефективного розвитку підприємницької діяльності у регіонах здійснювалося шляхом удосконалення регуляторних процесів та нормативно-правової бази, реалізації нових підходів до реєстрації підприємців, надання їм дозвільних документів, застосування пільгових механізмів фінансової та ресурсної підтримки, розбудови інфраструктурних компонентів, підвищення кадрового потенціалу малого підприємництва, створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення прямих іноземних інвестицій у малий бізнес.

За наданими Міністерством економічного розвитку і торгівлі за звітами у 2012 році в місцевих бюджетах всіх 27 регіонів було передбачено кошти на фінансування заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва. На виконання програмних заходів у 2012 р. відповідними рішеннями рад в бюджетах затверджено використання коштів у загальному обсязі 30,7 млн. грн. та профінансовано реалізацію заходів регіональних програм на загальну суму 14,9 млн. грн. У структурі фінансування програмних заходів з бюджетів більшість коштів спрямовувалися на: фінансування бізнес-проектів на поворотній основі, пільгове кредитування; компенсацію відсотків за банківськими кредитами; формування інфраструктури, поповнення статутного та оборотних фондів; навчально-методичні робота; виставкові заходи, видання інформаційних бюлетенів, проспектів, довідників [2].

Загальні проблеми, які заважають розвитку малого та середнього підприємництва, можна об’єднати в наступні групи [3]:

1. Надмірний податковий тиск: нарахування на фонд заробітної плати; неможливість показати реальний фінансовий стан (збитки підприємства); неможливість повернення ПДВ; велика кількість податків та зборів;

2. Обтяжлива система звітності: велика кількість звітів та організацій, до яких вони подаються; постійні зміни законодавчої бази, відстеження яких потребує неабияких зусиль;

3. Невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу: протиріччя законодавчих актів між собою; незахищеність перед рейдерськими захопленнями, пов’язаними з корумпованістю судової системи та неефективністю виконавчої служби;

4. Відсутність чітко сформованої державної політики у сфері підтримки малого та середнього підприємництва;

5. Збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин, тощо);

6. Надмірне втручання органів державної влади.

Отже, аналізуючицей сектор економіки, доцільно пов'язувати його виникнення і поширення з процесами ринкових трансформацій. Крім того, як головний структуро твірний елемент ринкового середовища, підприємництво вимагає створення і ефективного функціонування нових ринкових механізмів. І оскільки необхідність фінансового забезпечення підприємництва є основним чинником розвитку економіки, то формування дієвого фінансового механізму регулювання повинно сприяти становленню і розвитку інноваційної моделі економічного зростання нашої держави, реформуванню бюджетної та податкової систем.


        1. Закон "Про підприємства в Україні" № 887 - ХІІ від 27.03.91 р.

  1. Узагальнений звіт про стан виконання регіональних програм розвитку малого підприємництва в Україні у 2012 році [Електронний ресурс] // Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. – 2013. – Режим доступу: http://www.dkrp.gov.ua/info/1101

  2. Загальні проблеми, які заважають розвитку малого та середнього підприємництва [Електронний ресурс] // Діловий Союз України. – 2010. – Режим доступу: http://www.dsu.org.ua/about/problemy-pidpryemciv


АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЗБУТУ
ст. викладач Домашенко М.Д., студент гр. Е-31 Олійник І.
Вітчизняний ринок збуту – сфера ринкової економіки, що споживає вироблені товари та послуги і визначає їх необхідну кількість та ціну.

Від ринків збуту залежать обсяг продажу, середній рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку та ін. Треба наголосити на тому, що знання ринку того чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки, знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у цій сфері обміну, можна виявити потенціальних та регіональних конкурентів. Переважна більшість українських підприємств не мають достатнього досвіду побудови економічної діяльності та здійснюють виробничо-орієнтоване управління. Серед загальних недоліків в організації збутової діяльності підприємств можна назвати наступні: відсутність єдиного методологічного підходу до економічної концепції підприємства та відсутність єдиної служби маркетингу на підприємствах і цілеспрямованого управління економічною діяльністю; недостатня діяльність в області реклами і стимулювання збуту; непопулярність вітчизняних торгівельних марок, недостатній рекламний бюджет; асортимент продукції через несистематичне виробництво для внутрішнього ринку застарілий .

Збут здійснюється по двох каналах: на експорт закордонним споживачам через трейдингові компанії, що належать компанії; безпосередньо вітчизняним.

Хотілося б зазначити,що підприємства мають достатній потенціал для збільшення обсягів випуску продукції проте вони не в змозі конкурувати із закордонними виробниками, що мають безперечно кращу фінансово-інвестиційну базу, використовують сучасну техніку, нові технології.

Якщо проаналізувати вище сказане, то на мою думку відновлення національних ринків збуту сприятиме розвитку галузі та держави, адже виходячи із інтересів та економічної безпеки держави основним споживачем продукції підприємств легкої промисловості перш за все має бути вітчизняний ринок.

Тому, для того щоб стати на шлях впевненого розвитку, я вважаю підприємству потрібно вдосконалити існуючу систему менеджменту, надаючи перевагу маркетинговим підходам до управління.

Програму розвитку внутрішнього ринку можна розпочати із формування та реалізації комплексу економічних стратегій та завдань. На наш погляд це б було досить ефективним кроком, тому, що використання маркетингової та іншої економічної діяльності яскраво відображається на результатах діяльності сучасних підприємств, її наявність та ефективність є визначальним фактором на сучасному динамічному ринку.

Взаємодії з цільовими споживачами в рамках реалізації обраних стратегій має здійснюватися відповідно до специфічних особливостей ринку товарів легкої промисловості. Основною проблемою майже всіх вітчизняних виробників і роздрібних мереж ,споживачі вважають вузький асортиментний та модельні ряди. Проаналізувавши деякі компанії на вибір, можна сказати, що найбільш успішними стають компанії, які мають оптимальне співвідношення якість-асортимент-бренд. Тому, на наш погляд одним із першочергових завдань підприємств є збільшення випуску високоякісного конкурентоспроможного одягу, що має раціональну структуру асортименту, на основі всебічного вивчення потреб попиту населення. Це принесе компаніям додатковий прибуток, а одже ,за допомогою вилучених коштів ми зможемо удосконалити рекламу нашої продукції та стимулювати збут товару,чим зможемо покращити популярність вітчизняних торгівельних марок.

Для реалізації розвитку внутрішнього ринку підприємства легкої промисловості мають бути розроблені такі заходи: на державному рівні вдосконалення законодавчої бази та забезпечення дієвого контролю за дотриманням законодавства; організація взаємовигідного співробітництва у сфері економіки; створення відділу маркетингу, дослідження споживчих мотивацій кінцевих споживачів; збільшення рекламного бюджету, проведення заходів із стимулювання попиту. На наш погляд, підприємствам варто звертати увагу на причини, що побуджують споживачів йти до конкурентів.Часто до таких причин відносять більш конкурентні ціни, знижки, умови оплати, асортимент, якість товару і досить рідко хто вказує на більш високий рівень виконання договірних умов конкурентами перед споживачами. Однак некоректне відношення зі сторони персоналу різних підрозділів компанії, а не тільки відділу збуту, є визначним фактором в жорстокій конкурентній боротьбі, адже комфортність взаємовідносин споживачів із компанією все частіше стає головним фактором ефективної співпраці. Як показує міжнародна практика утримання діючих клієнтів буде коштувати значно дешевше пошуку та залученню нових.

Отже, впровадження повноцінного економічного та маркетенгового управління на підприємствах легкої промисловості можливе лише за умови економічної зацікавленості підприємців у орієнтації на задоволення потреб споживачів внутрішнього ринку.


Культурні процеси як чинник формування наукового-освтіньго потенціалу Сумщини
студент Пігуль П.
Сумщина – один із найбільш прогерсивних регіонів України. І культурний фактор відіграє в цьому величезну роль. Виховання всебічно розвинутих фахівців та молоді, чиї розумові здібності, будуть підкріплюватися досягненями на користь рідного краю – провідна ціль області та країни в цілому. Безперечно, не можна запевнити, що ця політика буде успішно реалізована, але вже зараз помічаеться закономірність. Влиття бюджетніх коштів в розвиток культурної інфраструктури міста позитивно відображаеться не тільки на економічні чинники, а найголовніше на менталітет підростающого покоління. За останні роки були відремонтовані так реконструювоні “Театр юного глядача” та Театр імені Щепкіна. Відновила свою роботу міська філармонія. Проводиться актвине відновлення фасадів найбільших церкв Сумщини. Данні головного упраління статистики свідчать, що загальний об’єм виконаних підприємствами Сумщини наукових та науково-технічних робіт приніс 76,9 млн.грн, із яких 67,9 млн.грн. виконано підприємствами Сум. Ці роботи виконували 17 підприємств. Перше місце займають науково технічні розробки (83,8 %), фундаментальні і прикладні науково-технічно-дослідницькі роботи приблизно 13,0 %, все інше – науково-технічні послуги.Нещодавно Сумський Державний Університет, який поміж іншого займає третє місце в рейтингі кращих класичних університетів країни переміг у тендері Міністерства освіти і науки України і заключив контракт на суму більше ніж 3,8 мільйонів гривень.

Отже, розвиток культурних процесів, впливає не тільки на економіку регіону, а й на розвиток освітнього потенціалу. Для того, щоб остаточно закріпити політику освіти через культурне виховання особистості треба провести наступне: розподіляти місцевий бюджет на комплексний розвиток культури та науково-освітніх закладів всіх рівнів акредитацій; перекваліфікування фахівців низького рівня; зміна аграрної політики області, або ж інноваційний вплив на неї; політика “Чистота міста – показник вашого розвитку”; виховання наступного покоління через призму екологічної доцільності використання ресурсів; навчання протягом життя.



Науковий керівник: ст.викл. Домашенко М.Д.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка