Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка15/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   53

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИБУХУ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. ІН-21 Сидорук О.М.
Інформаційний вибух – це різке збільшення обсягу інформації, що повинна сприйняти, зберігати та використати людина в процесі своєї трудової діяльності, є наслідком науково-технічної революції (НТР). Разом з розвитком інформаційного суспільства прогнозується перехід до економіки послуг, яка має за основу не виробництво товарів, а надання послуг.

Американський соціолог Д. Белл заявляє, що інформаційна економіка має зовсім інший характер, ніж економіка товарів. І соціальні відносини в її рамках нібито більше не визначаються працею, відносинами власності, а мають зовсім інший характер. Це накладає істотні обмеження на сам процес виробництва інформаційних товарів і послуг та їх обмін між виробниками і споживачами. Інформація не зникає в товарі після споживання. Виникає об'єктивне протиріччя між суспільним характером виробництва інформаційних продуктів і послуг, що підсилюється, і приватновласницькою формою присвоєння результатів. Аналізуючи ці об'єктивні процеси, Д. Белл приходить до висновку щодо необхідності для капіталістів відмови від стратегії суперництва та переходу до кооперації, співробітництву між собою у виробництві знання, інформації.

Крім того, застосування задля маніпулювання, реклами іноземних товарів і послуг, створення позитивного іміджу іноземних держав, підприємств – це далеко не повний перелік можливостей використання інформації для погіршення стану економічної безпеки країни. Різноманітність та розгалуженість засобів надання інформації практично унеможливлює знешкодження негативного впливу. Саме тому інформаційну безпеку розглядають як невід'ємну частину політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки.

Фахівці у сфері інформаційних технологій одностайні у тому, що, як у свій час досягнення ядерної фізики викликали небезпеку ядерної війни, так і поширення інформатизації стало джерелом дуже широкого кола загроз.

Інформаційна безпека тісно пов'язана з функціонуванням інформаційного ринку, найбільш розгалуженою частиною якого є "сфера інформації", а її головним сектором виступає економічна інформація, що, у свою чергу, безпосередньо пов'язана з проблемою забезпечення економічної безпеки країни загалом, різних суб'єктів господарювання, особистості.

Світовий досвід розвитку інформаційного ринку свідчить, що управлінська і підприємницька діяльність потребує постійного отримання економічної інформації, а також інформації соціального характеру.




  1. Користін О.Є. Економічна безпека.Підручник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/10810806/ekonomika/informatsiya_-vazhliviy_element_ekonomichnoyi_bezpeki


АНАЛІЗ РОЛІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІЧНОЮ СФЕРОЮ
асист. Омельяненко В.А., асист. Сотник В.О., студент гр. ІН-21 Тихомірова М.Я.
Інформація являє собою один з основних, вирішальних факторів, який визначає розвиток технологій і ресурсів у цілому. У зв’язку з цим дуже важливо розуміння та дослідження не лише взаємозв’язку розвитку індустрії інформації, інформаційних технологій з процесом інформатизації, але і визначення ступеня впливу інформатизації на сферу економіки і управління.

Управління економікою пов’язане з обміном інформацією між компонентами системи, а також системи з навколишнім середовищем. У процесі управління одержують відомості про стан системи в кожен момент часу, про досягнення (або не досягненні) заданої мети з тим, щоб впливати на систему і забезпечити виконання управлінських рішень.

Економічна інформація – це сукупність відомостей про соціально-економічні процеси, що служать для управління цими процесами у виробничій і невиробничій сферах. Також під економічною інформацією розуміється інформація, що характеризує виробничі відносини в суспільстві. До економічної інформації відносяться відомості, що циркулюють в економічній системі, про процеси виробництва, матеріальних ресурсах, процесах управління виробництвом, фінансові процеси, а також відомості економічного характеру, якими обмінюються різні системи управління.

Управління економічними об'єктами завжди пов'язане з перетворенням економічної інформації. З кібернетичних позицій будь-який процес управління зводиться до взаємодії керованого об'єкта (їм може бути верстат, цех, галузь) і системи управління цим об'єктом. Остання одержує інформацію про стан керованого об'єкта, співвідносить її з певними критеріями (планом виробництва, наприклад), на підставі чого виробляє керуючу інформацію. Очевидно, що керуючі впливи (пряма зв'язок) і поточний стан керованого об'єкта (зворотний зв'язок) – не що інше, як інформація.

Базовим принципом управління є принцип «погодженої економіки», відповідно до якого прийняття економічних рішень відбувається на основі постійного співробітництва між представниками держави та підприємств для забезпечення порівнянності економічної інформації на різних рівнях.

Для організації управління економічною системою характерні наступні закономірності.

1. Управління здійснюється шляхом збору, обробки та аналізу інформації – основних функцій будь-якої системи управління.

2. Управління реалізується з використанням принципу зворотного зв'язку: керуючий вплив формується на основі інформації про реакції об'єкта на попередні керуючі впливи.

3. Управління, розглянуте як сукупність цілеспрямованих дій, може бути реалізована лише тоді, коли система має у своєму розпорядженні мету управління та правилами прийняття рішень у тих або інших ситуаціях.

Одним з найбільш адекватних критеріїв в економіці є можливість комерціалізації інформації, економічно вигідного її використання. Так, інформація та знання, упредметнені в засобах праці, інших предметах виступають як об'єкт власності, у той час як, наприклад, знання, накопичені попередніми поколіннями, ставляться до благ суспільним, доступність яких є запорукою подальшого науково-технічного розвитку.

Також важливим є умови доступу до інформації. Наприклад, існують такі проблеми, що виникають в економіці, зокрема на фінансових ринках, через асиметрію інформації: проблема несприятливого відбору (adverse selectіon); проблема ризику несумлінності (moral hazard); проблема дорогої верифікації стану (costly state verіfіcatіon).

У питаннях інвестування важливим фактором є поінформованість про технічні зміни в тій або іншій галузі. Для того щоб знати, куди інвестувати,, потрібно, по-перше, знати, де будуть зміни, по-друге, визначити терміни, по-третє, розуміти, як це позначиться на ціноутворенні продукції.

У межах системи управління існують інформаційні процеси – прямі і зворотні. Прямий виражається потоком директивної інформації, яка сформована управлінським апаратом у відповідності з цілями управління та інформацією про економічну ситуацію, що склалася у зовнішньому середовищі, і спрямовується від органу управління до об’єкта управління. Зворотній процес потоку інформації є рухомий у зворотному напрямку потік облікової інформації, який формується об’єктом управління і містить відомості про виконання прийнятих.

Будь-яка ефективна інформаційна система повинна належним чином бути представлена як набір взаємозалежних компонентів управління інформацією. Це може гарантувати ефективне прийняття рішень та управління організацією. Розглянуті закономірності управління в складних економічних системах наочно ілюструють той факт, що для генерації (вироблення) у них ефективних керуючих впливів необхідно, з одного боку, створення відповідних алгоритмів управління, а з іншого боку – переробка значних обсягів різноманітної інформації.




  1. Божко В.П. Информационные технологии в экономике и управлении / Божко В.П., Власов Д.В., Гаспариан М.С. – М. : Изд. центр ЕАОИ. 2008. – 120 с.

  2. Поповський О.В. Інформаційні системи в економіці / О.В. Поповський. – Комсомольськ-Амурі, 2002.

  3. Прокоф`єв І.М. Інформаційні системи в економіці / І.М. Прокоф`єв. – М. : Фінанси і статистика, 2000.

  4. Шуть О. Н. Информация как экономический ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/bandurin/article/sbrn02/08.shtml


ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОГО ТУРИСТСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
студент гр. ПР-11 Хаба Н.В.
Індустрія туризму є однією з областей сфери обслуговування, що динамічно розвиваються. Туристичний бізнес багатогранний, а управління їм – складне і трудомістке завдання, що вимагає нових технологій управління. На сьогоднішній день, коли туризм став невід’ємною частиною існування суспільства в ХХІ столітті, постають проблеми вдосконалення управління розвитком підприємств туристичної індустрії. 

Управління підприємством в індустрії туризму – це управління, яке передбачає: орієнтацію підприємства на попит і потреби ринку, на запити конкретних споживачів і організацію пропозиції тих видів послуг, які мають попит і можуть принести підприємству готельного господарства намічений прибуток; підвищення ефективності надання послуг, зменшення витрат, отримання оптимальних результатів; господарську самостійність, що забезпечує свободу прийняття рішень; постійне коригування цілей і програм залежно від ситуації на ринку; необхідність застосування сучасної інформаційної бази з комп'ютерною технікою для багатоваріантних розрахунків при прийнятті оптимальних і обґрунтованих рішень.



Оскільки туристичне підприємство є відкритою системою, воно зможе вижити тільки тоді, коли задовольнятиме потреби споживача і зовнішнього середовища. Щоб одержати прибуток, потрібний для виживання, підприємство має постійно стежити за середовищем, в якому воно функціонує. Принципи управління туристичним підприємством враховують як внутрішнє, так і зовнішнє середовище.

Внутрішнє середовище підприємства формується під впливом змінних, які здійснюють безпосередній вплив на процес виробництва та продажу туристичного продукту. Основними внутрішніми змінними, тобто елементами внутрішнього середовища підприємства, є: цілі, структура, завдання, технологія,персонал (люди), організаційна культура. Усі елементи внутрішнього середовища підприємства взаємопов’язані між собою і діють як єдине ціле.

Фактори зовнішнього середовища поділяють на два основних типи: фактори прямої дії: постачальники комплексного туристичного продукту, споживачі, конкуренти, нормативна державна документація; фактори непрямої дії: стан економіки, політична ситуація, науково-технічний прогрес та ін.

Взаємозв’язки між елементами внутрішнього і зовнішнього середовища постійно підтримуються за допомогою інформації.



Швидкий розвиток інформаційних технологій передбачає повсюдне їх використання у процесах управління туристичним підприємством та його комунікації з оточенням. Бурхливий розвиток Інтернету дає можливість покупцю швидко ознайомитися з пропозицією багатьох суб'єктів туристичної діяльності й здійснити вибір найцікавішої серед них, з наступним швидким формуванням замовлення й здійсненням грошових розрахунків. Потенційний клієнт отримує інформацію щодо пропонованих пакетів послуг разом із пропозицією їх купівлі за посередництвом інтерактивних засобів (Інтернет, телефон, факс, листування поштою тощо) або через контакт з працівником з відділу обслуговування клієнтів. Інформаційні технології стали важливим чинником впливу на функціонування туристичного сектору. Можна сподіватися, що динамічний розвиток електронної торгівлі спричинить зменшення ролі посередників та туристичних агентів. Ці технології розвиваються досить динамічно, надаючи виробникам туристичних послуг та їх споживачам усе більшу користь. Отже, у XXI ст. існування туристичної діяльності неможливе без застосування інтернет-технологій. Правильна дистрибуція і популяризація туристичного продукту в мережі Інтернет – запорука успішного функціонування будь-якого туристичного підприємства.


  1. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourism-book.com/pbooks/book-39/ua/chapter-1929/

  2. Кудла Е.Є. Менеджмент туристичного підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1405100343730/turizm/upravlinnya_informatsiynimi_protsesami_turistichnih_pidpriyemstv

  3. Розвиток малого бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://e-works.com.ua/work/6399_Rozvitok_malogo_biznesy.html
Науковий керівник: асист. Денисова І.В.
АНАЛІЗ ДИЛЕМИ ВИРОБНИКА В ЕКОНОМІЦІ НА ПРИКЛАДІ ІКТ
асист. Омельяненко В.А., здобувач Вернидуб Н.О., студент гр. ІН-22 Шабло А.О.
На сьогоднішній день існує досить велика дилема серед різних виробників як продуктів так і речей, гаджетів і аксесуарів тощо. Якщо проаналізувати ціни, то ми побачимо хоч і не значні, а може, навіть і значні відмінності у ціні. Це свідчить про те, що існують відмінності за різними факторами, як ціновими, так і неціновими. Перед покупцями завжди стоїть вибір що купити. В той же час перед виробником стоїть питання що виробляти, що додати в свій продукт, щоб він був кращим за продукт конкурента та як скоротити витрати на виробництво.

Одним із ефективних засобів продати свій продукт є реклама. Але досвідчені покупці обов’язково звернуть свою увагу також на особливості продукту, що і є одним з головних критеріїв вибору продукту. Тому висока ціна або розрекламований продукт не завжди означає якість. Наприклад, якщо спиратися на продукти харчування, то тут завжди повинна бути високою якість незалежно від ціни. Не потрібно дозволяти випуск продукції, що виготовлена з синтетичних, штучних, не якісних, ГМ-продуктів.

Виробник також ризикує, оскільки він витрачає свої кошти, інвестує їх у свою продукцію, розвиває ідею. В той час як гарантії що його товар буде прибутковим ніхто не дасть. Адже може бути так, що людина вкладе кошти в розробку інноваційного продукту, на який не буде попиту. Тим самим новий виробник зазнає збитків, хоч і використав ресурси для розвитку виробництва.

Нортон Р. та Каплан Д. відзначали, що інформаційна епоха привела до того, що багато фундаментальних постулатів промислової революції застаріли. Завоювати стійку перевагу завдяки лише впровадженню нових технологій у виробництво (матеріальні активи) або відмінним управлінням фінансовими активами та зобов'язаннями стало неможливим. Здатність мобілізувати і повною мірою використовувати свої нематеріальний активи знайшла більше вирішальне значення, ніж інвестиції та управління реальними активами [1]. Успішний рух до компанії високотехнологічної, активної, здатної витримати конкуренцію на ринку, неможливий за умови контролю та аналізу лише фінансових показників.

Загалом дилема виробника полягає у виборі інструментів вирішення завдання «як і чому вибрати саме такі набори факторів виробництва й структури випуску». Використовуючи обмежені ресурси, він організовує виробництво певного обсягу продукції та поставляє її на ринок. Здатність підприємства робити товари при відповідних витратах факторів виробництва визначається технологією, що представляє собою практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг.

Найпоширеніший варіант дилеми виробника полягає в аналізі альтернативи «впровадження нових технологій або одержання максимальної віддачі від існуючих». Кращі компанії досягають успіху тому, що уважно вивчають потреби споживачів та активно інвестують у розвиток технологій та виробництво продуктів з такими технічними характеристиками, які задовольняють вимогам наступного покоління користувачів. Однак, як це не парадоксально, кращі компанії зазнають краху по тим же причинам: через занадто пильну увагу до побажань споживачів, інвестицій у розвиток технологій і виробництво продуктів, потрібних наступному поколінню користувачів. У цьому складається одна із проблем інноватора: сліпе проходження правилу, відповідно до якого гарний менеджер повинен бути якнайближче до споживача, що іноді приводить до непоправних помилок [2].

Компанії зазнали краху тому, що впровадження технології не мало для них змісту – доти, поки не стало занадто пізно. Саме тому підривні технології ставлять перед інноваторами таку дилему. Працювати краще, більше та уважніше прислухатися до потреб споживачів, оскільки від чого залежить успіх підтримуючої технології. Але ці правила марні і навіть у багатьох випадках шкідливі, коли мова йде про підривну технологію.

Компанія, що прагне до росту та конкурентних переваг, не обов'язково бути першою в кожному своєму бізнесі. Що стосується підтримуючих технологій, то компанії, що особливу увага приділяють удосконаленню звичайних технологій і віддають перевагу ролі послідовників при впровадженні нових, часто зберігають сильні позиції.

Такий вибір обумовлений наступними причинами: бажання одержати найбільшу віддачу від вкладених коштів; одержання нормального прибутку без додаткових витрат; ризик і недовіра до нового.

Один з підходів, названий моделлю конгруентності ("відповідності") організаційної поведінки, заснованій на загальній системній моделі, запропонованої Девідом Надлером. Виробник може бути представлений у вигляді системи, що складається з взаємозалежних складових частин. Зміна в однієї складової частини системи приводить до змін в інших складових. При цьому система генерує енергію, щоб рухатися до стану рівноваги. Щоб продовжувати існувати, організація як відкрита система повинна підтримувати сприятливі імпульси на входах і виходах.




  1. Каплан Роберт С, Нортон Дейвид П. Стратегические карты. Трансформация нематериальных активов в материальные результаты / Пер. с англ. – М.: ЗАО ≪Олимп-Бизнес≫, 2005. – 512 с.

  2. Клейтон М. Кристенсен. Дилемма инноватора. Как из-за новых технологий погибают сильные компании. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 240 с.


ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ КОНВЕРГЕНЦІЇ IT-ТЕХНОЛОГІЙ
асист. Омельяненко В.А., асист. Марочко С.С., студент гр. ІН-22 Швецов Д.А.
Процес розвитку науки, якщо описати його в загальних рисах, починається з появи окремих, не пов’язаних між собою областей науки. Комплексні інтеграційні проекти виступають ефективним інструментом розвитку бізнесу за рахунок переходу від простого сполучення окремих технологій до взаємопов'язаної системи їх функціональних можливостей.

Конвергенція (від англійського convergence – сходження в одній точці) означає не тільки взаємний вплив, але й взаємопроникнення технологій, коли межі між окремими технологіями стираються, а багато цікавих результатів виникають саме в рамках міждисциплінарної роботи на стику областей.

Ситуація, коли ІТ-конвергенція вважалася даниною моді, змінилася в останні парі років, за які ІT-технології перетворилися в «нервову систему» сучасного бізнесу. Ситуація останніх років така, що галузь інформаційних технологій все більшою мірою орієнтується на свого потенційного споживача. І це значить, що при розробці або перегляді ІT-концепції компанії цей факт необхідно враховувати.

Головним ініціатором попиту на конвергентні ІT виявилася тенденція до роботи з віртуальними "хмарними" сховищами даних, росту обсягів дистанційно виконуваних завдань, числа документів, що редагують спільно різними підрозділами компанії, а також кількості співробітників, що працюють поза офісом.

Капіталомісткі підприємства не можуть дозволити собі розглядати ІТ у відриві від операційних технологій, бо цьому перешкоджають такі фактори: збільшення обсягів корисної інформації, що надходить із мобільних пристроїв співробітників, від устаткування й операційних процесів; відкриті платформи та мережева взаємодія, які сприяють інтеграції та спільному використанню критично важливих даних у масштабі організації; стрімкий розвиток додатків для управління виробничими активами та роботами, що створюються "з нуля", з метою оптимізації діяльності.

Завдяки інтеграції інформаційних та операційних технологій, підприємства, які управляють критично важливими виробничими активами й розрізненими інформаційними системами, одержать можливість підвищити ефективність і продуктивність, поліпшити якість прийняття рішень у масштабі підприємства, забезпечити погодженість операційних заходів з цілями бізнесу, підвищити якість звітів для контролюючих органів й екологічної звітності, забезпечити дотримання нормативних вимог, скоротити витрати завдяки підвищенню ефективності та оптимізації операційних процесів, обслуговування виробничих активів тощо.

Сьогодні розвиток науки має інший характер: технології завжди розвивались взяємопов’язано, часто рух вперед в одних областях вів за собою рух і в інших областях науки. Наприклад комп’ютери з’явилися с ткацьких станків, які використовувалися для створення шалей із складними малюнками, які під керуванням за допомогою перфострічок призвело до появи лічильних машин, а згодом, і до появи комп’ютерів. Незважаючи на це, в минулому, розвиток технологій займав продовжувався протягом довгого часу періодів яким-небудь одним, ключовим відкриттям або проривом в одній сфері. Так можна виокремити відкриття електроенергії, винаходження і втілення машин у виробництво, відкриття металургії, появу комп’ютерів та ін. Можна виділити революцію, що почалася у 80-ті рр. ХХ ст., в області інформаційних та комунікаційних технологій, яка потягнула за собою революцію в сфері нанотехнологій. Особливо важливими для нас є взаємовплив саме інформаційних технологій, біотехнологій, нанотехнологій і когнітивної науки. Дане явище, не так давно помічене дослідниками, отримало назву NBIC-конвергенції (по першим буквам областей: N-нано; B-біо; I-інфо; C-когно). Наприклад, інформаційні технології активно використовуються для моделювання біологічних систем. Виникла нова область біоінформатика (обчислювальна біологія). З'явився навіть новий тип біологічних/медичних експериментів іn sіlіco (у комп'ютерній симуляції) на додаток до давно відомих іn vіvo та іn vіtro. На цей момент створена множина найрізноманітніших моделей, що симулюють системи від молекулярних взаємодій до популяцій. Об'єднанням подібних симуляцій різних рівнів займається, зокрема, системна біологія. Ряд проектів, таких як ІUPS Physіome, FAS Dіgіtal Human, Do ORNL Vіrtual Human, NASA Dіgіtal Astronaut, Do DARPA Vіrtual Soldіer, NІ NLM Vіsіble Human та ін.

Конвергенція означає не лише взаємовплив але і взаємопроникнення технологій, коли кордони між окремими технологіями знищуються, а велика кількість цікавих результатів виникають саме в рамках міждисциплінарної роботи, на з’єднанні областей. Посилення конвергенції технологій, обумовлює формування на цій базі в країнах-лідерах нового техно-економічного ядра.




  1. Беленький А. Конвергенция ИТ-, телеком- и медиатехнологий на фоне дивергенции [Электронный ресурс] // КомпьютерПресс. – 2011. – № 06. – Режим доступа: http://compress.ru/article.aspx?id=22247

  2. Волкова Ю. Конвергенция приходит в ИТ [Электронный ресурс]. – 2012. – Режим доступа: http://www.computerra.ru/cio/534

  3. Медведев, Д.А., Удалова, В.В. Конвергенция технологий как фактор эволюции [Электронный ресурс] // Российское трансгуманистическое движение. – 2007. – Режим доступа: http://www.transhumanism-russia.ru/content/view/317/116/


ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВИБУХУ
асист. Омельяненко В.А., студент групи ІТ-22 Шинкар І.В.
Темпи розвитку інформаційної економіки зростають. Трансформація економічної системи будь-якої країни світу відбувається в умовах виникнення і поширення нових інформаційних технологій , включення їх в усі етапи відтворювального процесу та посилення ролі інформації як одного з найважливіших факторів виробництва . Одночасно з цим змінюється зміст і вплив інших факторів виробництва: людських, природних, капітальних; відбуваються значні зміни в системі економічних відносин. Всі ці процеси вимагають вивчення. Тому метою роботи є дослідження економічних наслідків інформаційного вибуху.

З соціально-економічної точки зору основна теза, якою характеризують розвиток інформаційного суспільства, – це виникнення економіки знань (у 1980-ті роки її називали інформаційною економікою). В умовах дефіциту інших ресурсів і завдяки можливостям, що відкриваються інформаційно-комунікаційними технологіями, зростає економічна роль знань, що робить їх головним ресурсом розвитку.

Водночас за Мальтусом, людство як виробник відстає від себе як споживача. На початку третього тисячоріччя, основні ресурси суспільства – не промислові або сільськогосподарські, а інформаційні. Якщо матеріальне виробництво людства відстає від його ж матеріальних потреб, то ще більше відстає інформаційне споживання індивіда від інформаційного виробництва людства [1]. Співвідношення між масою та інформацією буде змінюватися і далі. Американський бізнесмен П. Хоукен, автор книги «Економіка майбутнього», відзначає, що корінна відмінність між теперішнім станом економіки і тим, що був 20 років тому, полягає в тому, що виробник уже не може використати більше енергії для збільшення продуктивності. Це занадто дорого. Замість цього він повинен стати ефективніше в тім справі, що він робить, і в цьому йому допоможе інформаційна економіка.

Інформація в економіці проявляється в множині аспектів, зокрема: виробництво інформації як такої – це виробнича галузь, тобто вид економічної діяльності; інформація є фактором виробництва, один з фундаментальних ресурсів будь-якої економічної системи; інформація є об'єктом купівлі-продажу, тобто є товаром; деяка частина інформації є суспільним благом, що використовується всіма членами суспільства; інформація – це елемент ринкового механізму, який поряд з ціною і корисністю впливає на визначення оптимального та рівноважного станів економічної системи.

Разом з тим інформація стає все більш надмірною і "розмитою". За статистикою, обсяг цифрової інформації подвоюється кожні вісімнадцять місяців. У більшій частині (до 95%) цей потік складається з неструктурованих даних (лише 5% становлять різні бази даних – тим або іншим способом структурована інформація). Тому виникає проблема інформації про інформацію – проблема метаданих. Необхідність обробки інформації створює проблема нового статусу інформації – як первинного матеріалу, як чинника економіки, близького до природних ресурсів.

Вчені зазначають, що в історії розвитку цивілізації відбулося кілька інформаційних революцій – перетворень суспільних відносин через кардинальні зміни в сфері обробки інформації. Наслідком подібних перетворень було придбання людським суспільством нової якості.

Остання інформаційна революція висуває на перший план нову галузь – інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікації. Сучасна інформаційна технологія спирається на досягнення в області комп'ютерної техніки та засобів зв'язку. Ускладнення індустріального виробництва, соціального, економічного та політичного життя, зміна динаміки процесів у всіх сферах діяльності людини привели, з одного боку, до росту потреб у знаннях, а з іншого боку – до створення нових засобів і способів задоволення цих потреб.

Інформаційний вибух має наступні прояви: з'являються протиріччя між обмеженими можливостями людини зі сприйняття та переробки інформації та існуючих потужних потоків і масивів інформації; існує велика кількість надлишкової інформації, що ускладнює сприйняття корисної для споживача інформації; виникають певні економічні, політичні та інші соціальні бар'єри, які перешкоджають поширенню інформації. Наприклад, через дотримання таємності часто необхідною інформацією не можуть скористатися.

Економіка стає все більш "інформаційно-інтенсивною", все більш "датацентрованою", що вже починає трансформувати бізнес, уряд та приватне життя. Нові реалії вимагають нових підходів. В умовах інформаційного вибуху підприємства повинні приділяти більше уваги таким сферам, як реалізація та збут продукції, маркетинг, економія всіх видів комерційних витрат для збільшення своїх доходів і поліпшення фінансового становища, ніж власне управлінню виробництвом з метою зниження витрат.


    1. Эпштейн М.Н. Информационный взрыв и травма постмодерна / М.Н. Эпштейн // Звезда, 1999. – № 11. – С. 216-228.


РОЗДІЛ 13



МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ

МЕЖДУНАРОДНАЯ ЭКОНОМИКА И МЕЖДУНАРОДНЫЕ ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ОТНОШЕНИЯ

INTERNATIONAL ECONOMICS AND INTERNATIONAL ECONOMIC RELATIONS



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка