Економічні проблеми сталого розвитку Экономические проблемы устойчивого развития



Скачати 10.38 Mb.
Сторінка13/53
Дата конвертації11.05.2018
Розмір10.38 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   53

Недержавний пенсійний фонд як один ІЗ видів фінансового капіталу
асист. Заяц О.Ю., cтудент гр. СУ-21 Доценко С.Ю.
З прийняттям Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні передбачено створення трирівневої пенсійної системи. Перший рівень – загальнообов’язкова солідарна система пенсійного страхування. Другий рівень – складова загальнообов’язкової системи пенсійного страхування. У зв’язку з тим, що в нинішній ситуації пенсійний фонд не забезпечується відрахуваннями діючих підприємств і є дотаційним від держави, а надалі дотацій знадобиться ще більше було створено недержавне пенсійне страхування – це і є Третій рівень.

Ця система ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень. В останні роки процес становлення системи недержавного пенсійного страхування прискорився.



Учасниками недержавного пенсійного фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, а також вони мають право бути учасником кількох фондів за власним вибором. Накопичені кошти учасника пенсійного фонду є його власністю і у разі смерті успадковуються. Вкладником фонду, який робить пенсійні внески на користь учасника фонду відповідно до умов пенсійного контракту, може бути сам учасник, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника або професійне об’єднання, членом якого є учасник. У будь-якому недержавному пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду [1].

Серед основних результатів створення недержавних пенсійних фондів необхідно виділити додаткову гарантію соціально-економічного захисту населення, розширення та прискорення розвитку фінансового ринку, збільшення національних заощаджень та нагромадження капіталу та акумуляцію внутрішніх інвестиційних ресурсів.

Слід відмітити, що недержавні пенсійні фонди є не тільки важливим інститутом доходів населення, а й виступають досить великим інвестиційним ресурсом, тому існує загальна відповідальність держави за організацію, ефективне і надійне функціонування недержавних пенсійних фондів заснована на правах людини в галузі соціального забезпечення [2].

Проблемами становлення недержавних пенсійних фондів є: недостатній ступінь макроекономічної стабільності держави; політична нестабільність; недостатній рівень розвитку фондового ринку; низький рівень доходів громадян; низький рівень ефективності підприємств; високий рівень безробіття; низький ступінь довіри до новостворених недержавних пенсійних фондів.

Для того, щоб покращити функціонування недержавних пенсійних фондів була розроблена нормативно-правова база, достатня для створення та діяльності недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує. Динаміку показників розвитку недержавного пенсійного фонду, наданих департаментом розвитку ринків фінансових послуг та фінансового моніторингу, можна прослідкувати в табл. 1 [3-5].
Таблиця 1 – Основні показники розвитку недержавних пенсійних фондів


Показники

Період

31.12.2011

31.12.2012

30.09.2013

Пенсійні активи, млн. грн.

1 386,9

1 660,1

1933,6

Кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами, тис. осіб

594,6

584,8

589,2

Кількість укладених пенсійних контрактів, тис. шт.

75,0

61,4

61,3

Загальна сума пенсійних внесків, млн. грн.

1 102,0

1 313,7

1501,2

Сума інвестиційного доходу, млн. грн.

559,9

620,3

733,5

Для недержавного пенсійного фонду властиво формувати портфель, до якого входять об’єкти інвестування з мінімальним ступенем ризику. Тому особливого значення набуває вибір інвестиційних інструментів, використовуючи які недержавні пенсійні фонди зможуть забезпечити захист грошових коштів населення від інфляційних процесів і при цьому отримувати визначений приріст капіталу. Незважаючи на позитивну динаміку щодо зростання кількості недержавних пенсійних фондів та їх учасників, в Україні через неефективне і повільне проведення пенсійної реформи є ризик збереження малорозвиненої фінансової системи та ризик повільного розвитку недержавних пенсійних фондів.




    1. Про недержавне пенсійне забезпечення : закон України від 09.07.2003 № 1057-IV.

    2. Коваленко Ю.М. Інвестиційна політика недержавних пенсійних фондів // Фінанси України. 2004. №8. 85 с.

    3. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за 2012 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/npz-2012r.pdf

    4. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за І квартал 2013 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/OgliadRinkiv/NPF/npf_1kv2013-1.pdf

    5. Функціонування недержавних пенсійних фондів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://idunaege.ru/funkconuvannja-nederzhavnih-pensjnih-fondv/.


ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
асист. Омельяненко В.А., студент гр. ІН-21 Зімокос К.Р.
Сьогодні, інформатизація бізнесу є найбільш перспективним напрямком в розвитку підприємництва.

Для того щоб отримувати, обробляти та аналізувати інформацію потрібно вводити відповідні інформаційні системи та технології. Під час автоматизації деяких основних операцій суттєво можна поліпшити якість проаналізованої інформації та підвищити тим самим економічні показники.

Автоматизація операцій на підприємствах неоднакова. Вона дає найбільший ефект у виробництві з масовим випуском продукції і порівняно трудомісткими технологічними процесами. Автоматизація виробничих процесів пов’язана з впровадженням ряду автоматичних пристроїв. Переваги автоматизованого виробництва визначаються двома категоріями: соціальною і економічною ефективністю автоматизації.

До соціальної ефективності відноситься полегшення праці робочих, поліпшення санітарно-гігієнічних умов і підвищення загальнокультурного рівня життя людини. Полегшення праці робочих в автоматизованому виробництві забезпечується звільненням їх від безпосередньої участі у виробництві. Поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці працівників у виробництві, обладнаному автоматично працюючими машинами, забезпечується тим, що працівник, який спостерігає за протіканням процесу, знаходиться на визначеній відстані від робочих органів машин, переважно в окремому приміщенні. Це підвищує безпеку і покращує умови праці.

До економічної ефективності автоматизації поліпшення найважливіших економічних показників виробництва: підвищення ефективності праці, зниження собівартості продукції, підвищення рівня інтенсивності процесу і підвищення якості продукції. Собівартість продукції в автоматизованому виробництві звичайно знижується. Це досягається в результаті підвищення ефективності праці, скорочення тривалості виробничого циклу і зменшення виробничих площ, а також більш раціональної організації виробництва.

Якість продукції в автоматизованому виробництві може бути підвищена, що досягається більш строгим дотриманням ритму і режиму роботи машин, а також об’єктивним автоматичним контролем.

Сучасні підприємства практично повністю укомплектовані сучасною обчислювальною і офісною технікою. Але необхідно постійно проводити роботи з модернізації локальних комп'ютерних мереж і забезпечення безперебійної роботи комп'ютерної та офісної техніки. Одним із ключових напрямків у роботі з технічного обслуговування є підтримка в актуальному стані інформації про комп'ютерну техніку, програмне забезпечення і витратні матеріали, які перебувають у користуванні. Однак, підвищення якості обслуговування обчислювальної і офісної техніки не можливо без використання сучасних інформаційних технологій, що забезпечують автоматичний облік, що дозволяє організувати обслуговування з опорою на оцінку якості послуг.

На даний момент інформатизація відбувається у всіх галузях економіки.

Так добір персоналу – одна з найгостріших проблем на IT-ринку, знайома всім компаніям, пов’язана з менеджментом у компаніях загалом.

Нині на ринку існує дефіцит кваліфікованого персоналу будь-якого рівня: продавців-консультантів, менеджерів, директорів магазинів, технічних фахівців, керівників. Протягом останніх років більшість компаній постійно перебуває в стані пошуку і відбору персоналу, використовуючи при цьому всі можливі способи: кадрові агентства, знайомих, оголошення про вакансії в ЗМІ, на сайтах. Найчастіше доводиться вибирати з двох варіантів – навчати самим або «перекуповувати» в інших фірм.

Навчати фахівців самостійно – тривалий процес з непередбачуваним результатом. Наприклад, запрошують на роботу колишнього інженера або програміста, який хоче стати продавцем комп’ютерів, і протягом деякого часу з’ясовується, стане він ним чині. Можливо, варіант «перекупівлі» є більш прийнятним, однак згідно зі статистикою таким шляхом приходять не більше 30 % співробітників. Посередники в особі кадрових агентств поки не вміють робити це коректно.

Досвід показує, що кращу віддачу дає розміщення інформації про вакансії в Internet. Це просто, не веде до додаткових витрат, забезпечує високу швидкість реагування і можливість персонального попереднього спілкування з кандидатами.

Потрібні не тільки ІТ-спеціалісти, але і маркетологи, обізнані зі специфікою маркетингу інформаційних продуктів і послуг.

Отже, за допомогою інформатизації, шляхом створення цілісної взаємозалежної системи нормативних, інформаційних і інструментальних засобів для рішення завдань, досягається інформаційно-аналітичне керування всіма відділами на підприємстві. Таким чином, впровадження сучасних інформаційних систем підтримки прийняття рішень, погодженості і підвищенні якості, оперативності інформаційних процесів і послуг можуть привести до поліпшення соціально-економічних, науково-технічних, культурних та інших показників життя.




    1. Янчук Т.В. Ефективність інформатизації малого бізнесу / Янчук Т.В. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/19_DSN_2010/Economics/69827.doc.htm

    2. Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг / Л.Ф. Єжова – К.: КНЕУ, 2002. – 560 с.


ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ
доц. Крапивний І.В., студенти гр. Е-31 Гаврилова В.В., Ус Я.О.
В сучасний період розвитку нових технологій, впровадження інновацій, ринкові переваги і лідерство підприємств дедалі більшою мірою стають результатом ефективного використання унікальних за своєю природою факторів нематеріального характеру, таких як знання. Виникнення інтелектуального капіталу – закономірний результат розвитку науки і технології, глибокого проникнення їх у процес виробництва, значного збільшення ролі та значення науки, людського розуму, інформації та знань у розвитку економіки та суспільства загалом.

Інтелектуальний капітал – це ресурс, який характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та є один з нових критеріїв визначення конкурентноздатності організації. Більшість дослідників та практиків приходять до думки, що на рівні організації інтелектуальний капітал є сума трьох складових:

1. Людський капітал – сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також спроможність власників та наукомістких працівників відповідати вимогам і задачам компанії.

2. Структурний капітал – програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також всілякі організаційні механізми, які забезпечують продуктивність працюючих та функціонування компанії.

3. Споживчий капітал – майбутні споживачі продукції компанії, її спроможність задовольнити їх запити.

Основою цих трьох складових є людські ресурси – найбільша динамічна компонента спроможності компанії отримувати прибуток тривалий час. Вважається, що людський капітал не може бути власністю компанії, а структурний капітал може бути оформлений у власність і може виступати в якості об’єкту купівлі-продажу.

Одне з головних завдань управління інтелектуальним капіталом — це оцінка нематеріальних активів, підвищення ефективності інтелектуальної власності, яка використовується вітчизняними підприємствами у господарській діяльності, та моделювання процесу формування цінностей бізнесу.

Згідно з міжнародним стандартами для оцінювання вартості нематеріальних активів застосовують витратний, прибутковий (дохідний) і ринковий підходи до розроблення конкретних методів оцінювання вартості.


АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ ТА ЕКОНОМІЧНИХ НАСЛІДКІВ КОНВЕРГЕНЦІЇ IT-ТЕХНОЛОГІЙ
доц. Крапивний І.В., асист. Омельяненко В.А., студент гр. ІН-21 Шуба Д.
Конвергенція (від англійського convergence – сходження в одній крапці) означає не тільки взаємний вплив, але й взаємопроникнення (дифузію) технологій, коли межі між окремими технологіями стираються, а багато цікавих результатів виникають саме в рамках міждисциплінарної роботи на стику областей. З її допомогою в цей час стали описувати темпи розвитку науково-технічного прогресу (НТП).

В 2002 р. Михаїл Роко та Вільям Бейнбридж підготували під егідою Всесвітнього центра оцінки технологій (WTEC) звіт "Конвергентні технології для удосконалення природи людини" (Convergіng Technologіes for Іmprovіng Human Performance), в якому автори обґрунтували та докладно описали картину радикального розширення людських можливостей завдяки взаємного поєднання технологій. В дослідженні було вказано, що особливістю Іnfo-кластера знань є те, що ІТ виступають каталізатором розвитку як окремих кластерів, так і конвергенції всіх кластерів [3].

Розробка та реалізація єдиної інтегрованої програми, що відображає конвергенцію інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ) і Web-технологій у широкомасштабні дослідження з вузлових напрямків формування інформаційного суспільства, забезпечують новий стимул для економіки. В економічному змісті інформаційна конвергенція передбачає. зникнення розходжень між виробами та послугами, інформаційним продуктом і засобами, використанням у побуті та для ділових цілей, інформацією та розваг, а також серед різних режимів роботи.

Так сьогодні практично на всіх підприємствах використовуються: корпоративні економічні інформаційні системи; інтелектуальні інформаційні системи; інформаційні податкові системи; інформаційні системи в бухгалтерському обліку та аудиті; інформаційні системи в комерційному менеджменті; інформаційні системи у виробничому менеджменті; маркетингові інформаційні системи та ін



Серед стратегічних напрямів розвитку процесів інформатизації суспільства варто відзначити наступні [2]:

  1. Повсякденна мобільність повинна стати реальністю.

  2. Широкий доступ до Інтернет стане повсякденним. Сьогодні завдяки глобальній мережі Інтернет світові досягнення в галузі інформаційних технологій є доступними для будь-якої людини в будь-якому куточку планети. Через деякий час технічна основа Інтернет матиме зовсім інші форми, але глобальний інформаційний простір уже тепер є такою звичайною річчю, як електрика, телефон та інші досягнення цивілізації.

  3. Розвиток телекомунікаційних технологій – від звичайного зв'язку до інструментів спільної праці – повинен досягти якісно нового рівня. Електронна пошта, мобільні телефони та Інтернет значно прискорили та спростили спілкування людей. Всі ці засоби зв'язку сьогодні здійснюють величезний вплив на наше життя.

  4. Зростання міцності та продуктивності обчислювальних систем спільно з появою нових бізнес-моделей в індустрії розваг повинне призвести до значного збільшення обсягів завантаженої з Інтернет мультимедійної інформації. У 2012 мешканці Європи витрачали на завантаження фільмів 690 млн. євро (в 2005 р. ця сума складала менше 10 млн. євро).

  5. Збільшення потужності ПК веде до появи нових сфер його застосування. За останні роки значно зросла популярність комп'ютерних ігор, додатків для завантаження музики і відео, перегляду потокового відео, а також інших мультимедійних додатків.

  6. Щоб відповідати зростаючим потребам користувачів, планується кожні два роки впроваджувати нову мікроархітектуру. Це дозволить досягти високого рівня продуктивності. Необхідність отримання екологічних та економічних вимог призведе до того, що енергоефективності обчислювальних систем буде приділятися особлива увага. При цьому кількість обчислювальних пристроїв буде зростати, а їхні функціональні можливості – збільшуватися.

  7. Підвищення якості охорони здоров'я за допомогою цифрових технологій. Навантаження на європейські медичні організації суттєво зросте. В 1995 р. населення похилого віку Європейського Союзу (доросліше 65 років)складало 15,4 %, а за прогнозами до 2025 р. частка людей похилого віку в суспільстві зросте до 22,4 %.

Інформаційна економіка – це економіка, націлена на мінімізацію кількості речовини та енергії у виробництві, розподілі та споживанні товарів і послуг. ІТ-конвергенція дозволяє суттєво підвищити конкурентоспроможність економіки за рахунок людського потенціалу, насамперед у високоінтелектуальних сферах, а також розширити експортний потенціал ІКТ-індустрії та інших галузей.


        1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки: Закон України від 09.01.2007 №537-V – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon1.rada.gov.ua

        2. Сазонець О.М. Стратегії інформатизації соціально-економічного розвитку країни / О.М. Сазонець // Актуальні проблеми економіки. – 2012. − № 8(134). – С. 294-301.

        3. Трофимов В.В. Конвергенция информационных технологий / В.В. Трофимов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tvvlibrary.narod.ru/papers/2011/1-01.pdf


ПЕРЕВАГИ ТА ПРОТИРІЧЧЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СВОБОДИ В ЕКОНОМІЦІ
асист. Омельяненко В.А., асист. Сотник В.О., студент гр. ІН-22 Литвиненко М.В.
Протиріччя інформаційної свободи в економічній системі полягає в посиленні самоорганізації економіки під впливом інформаційних технологій і посилення контролю над економічними процесами та відносинами з боку держави. Розвиток інформаційної економічної системи неминуче призводить до посилення самостійності економічних агентів за рахунок появи та постійного зростання рівня інформаційної свободи. Дослідження "Світові тенденції в питаннях свободи вираження думок і розвитку ЗМІ" показує, що нові технології надали безпрецедентні можливості доступу, створення та обміну інформаційним контентом на численних платформах.

Інформація, як і знання, являють собою різновид економічних благ, вони задовольняють потреби індивідів, а також використовуються як економічні ресурси, оскільки при всьому достатку інформації існують фактори, що обмежують як можливості її одержання та створення нових знань, так і можливості її використання. Більш складним є питання про віднесення інформації до розряду суспільних або приватних благ. Залежно від форм існування, змісту інформація може виступати в обох якостях. При цьому межі розмежування конкретної інформації на суспільне та приватне благо досить розмиті, що істотно ускладнює регулювання відносин в області специфікації та захисту власності на них [2].

Економіка також передбачає проблему асиметрії інформації (неповна інформація), тобто нерівномірний розподіл інформації між економічними агентами, що може привести до витрат для однієї з сторін та витратам пошуку інформації. Наприклад, продавець знає про товар більше, ніж покупець, хоча буває і зворотна ситуація. Всі ринки характеризуються тим або іншим ступенем недосконалості інформації.

Найбільш яскравими прикладами ринків з асиметрією інформації про якість товарів є ринок страхування, кредитний ринок, ринок цінних паперів, ринок охорони здоров'я, ринок праці. Потенційні продавці, а іноді й потенційні споживачі приховують реальні цілі своєї поведінки та використовують практично всі способи для одержання однобічних вигід, у тому числі й нелегальні. Тому асиметрія інформації сприяє збільшенню ризиків, є, часом, причиною обмеження конкуренції та інших негативних явищ, що приводять до неефективного функціонування ринків.

У подоланні асиметрії інформації між суб'єктами економічних відносин більшу роль грає державу, що встановлює системи ліцензування, кваліфікаційних тестів і контролю, що переслідує шахрайство та брехливу рекламу. Подоланню інформаційної асиметрії сприяють також: сертифікати якості, ліцензії та інші документи, які підтверджують гарну репутацію товарів (продавців); гарантії, страхування ризиків, у тому числі, соціальне страхування; ринкові сигнали (наприклад, на ринку праці це освіта, стаж роботи).

Одна сторона зростання такої свободи – посилення самоорганізації в економічній діяльності і це позитивне явище для всієї економічної системи в цілому. Інформаційні технології роблять самоконтроль і самоорганізацію не тільки можливим, але й більш ефективним (мережева структура, проектна організація), ніж пряме директивне управління.

Зворотна сторона даної проблеми – це зниження рівня "зовнішньої керованості" і можливість появи внутрішніх антисистемних тенденцій, що в умовах економіки прискореного розвитку є неприпустимим. Так, наприклад, перенос значної частини інформаційних потоків в Інтернет ускладнює контроль над ними з боку соціальних інститутів. Багато в чому це пов'язане з фактом "розмивання" статусних позицій у віртуальних мережевих організаціях, зникненням звичних "відповідальних осіб", на яких можна було б зробити той або інший соціальний тиск.

Вихід з протиріччя полягає в розвитку внутрішньодержавних систем та інструментів інформаційного контролю, створення "контрольованої свободи". Так одним з базових рішень з забезпечення інформаційного контролю над економічною системою є "доктрина про інформаційну безпеку", що дозволяє в окремих випадках отримувати прямий доступ до будь-якої інформації переданої через Інтернет.

Інформаційна економічна система будується по мережевому принципі, й існують досить високі соціальні витрати такої організації економіки. Наприклад, пересічні користувачі змушені оновлювати ІТ-продукти, щоб без обмежень користуватися перевагами мережі. Із загальноекономічної точки зору це "порожні" витрати, нав'язані користувачам. Вирішення даного протиріччя, по-перше, лежить у розвитку антимонопольного законодавства з урахуванням вимог інформаційної економічної системи, впровадження в діяльність антимонопольних органів належних ІТ-інструментів контролю та спостереження за ринком ІТ-продуктів і послуг. По-друге, у підвищенні загального рівня інформаційної грамотності населення, розвитку здатностей ефективно використовувати останні технології в бізнесі та побуті.


        1. Запольский А.Э. Информационное общество и сетевая организация // Становление информационной экономики, сборник научных трудов / Под ред. д.э.н. Б.В. Корнейчука. – СПб. : НЕСТОР, 2006. – 196 с.

        2. Шуть О.Н. Информация как экономический ресурс / О.Н. Шуть. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/bandurin/article/sbrn02/08.shtml

        3. Противоречие контроля и самоорганизации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://it-economics.ru/protivorechenie-kontrolya-samoorganizacii.html



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   53


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка