Духовна композиція «Побудь зі мною у тиші…»



Скачати 129.51 Kb.
Дата конвертації05.02.2019
Розмір129.51 Kb.


Духовна композиція

«Побудь зі мною у тиші…»





c:\users\любчик\desktop\scan0001-e1367237206263.jpg


Вступне слово.
Легенда « Добрий початок »
Один чоловік розповідав, що якось випадково опинився в монастирі і вперше побачив молитву монахів. Сам він не знав і «Отченашу».

«Я б також хотів навчитися молитися»,- попросив він монаха. Той написав йому молитву на листочку паперу і сказав: « Коли в Церкві буде тихо, помолися».

- Ну як ?- запитав монах, коли чоловік повернувся з Церкви.

- Як тільки я вимовив «Отче», полилися у мене сльози з очей і я не бачив, що написано на папірчику».

Це був досить непоганий вступ в життя з молитвою.

Кожна людина повинна відчути потребу Бога у своєму житті. Повинна зрозуміти ,що Він - найбільша Правда, найбільше Добро і Любов. Що саме Ісус врятував нас від гріха. Бог дає нам час, коли ми особливо маємо подумати про це. Це час посту. Час оновлення душі і тіла. Тож запросімо до розмови Ісуса і скажімо: «Побудь зі мною у тиші...»


Ведуча. Вслухайся в тишу, в лагідний подих вітру, в радісне щебетання пташок...

Ведучий. Вслухайся в тишу... І можливо, тоді ти почуєш, як у двері твого серця хтось стукає і просить : «Відчини»!

Ведуча. Вслухайся в тишу, бо в тій тиші, що скапує на груди з безодні синяви, немов роса, витає Той , Хто завжди був і буде найвища в світі Правда і Краса.

Ведучий. Він - Світло для світу, яке не згасає , Дорога Правди, що веде нас до раю.

Ведуча. Уважніше прислухайся до серця, бо в нього замкнені дверці. Знайди ключик і квітку Любові.

Ведучий. Відкрий Йому серце, відкрий не барися, й гостинно з любов’ю Його ти прийми. Тоді ти пізнаєш, як радісно жити у єдності з Богом і в мирі з людьми.

Ведуча. А мир Господній - це вже благодать,і душа твоя постійно спокій має. І що ще треба у житті бажати ?Лиш дякуй щиро за те, що маєш.
Пісня «Ісус, пробач мене й прости ..»

Вся природа про Бога свідкує,

Він дає їй красу і життя.

Ця краса наше серце чарує

І полонить душі почуття.

Як на небо вечірнє погляну,

Подивлюся , як зорі блищать,

Чи на гори засніжені стану,-

Всюди бачу Його благодать.

Навесні, як природа проснеться

І пташиний розноситься спів,

Прославляю від щирого серця

Того, хто все так дивно створив.

Чи не Він кожну квітку й стеблину

Напуває росою згори?

А тим більше про кожну людину

Пам’ятає і дбає завжди.

Перед Ним я коліна схиляю

І в сердечній своїй простоті

Так , як можу Його величаю

За все те, що дає Він в житті.

За хліба, що шепочуться в полі,

За чаруючу серце красу.

За озера, за сонце, за зорі

Я Творцеві подяку несу!

І тато, і мама

Мене так навчали:

Господь наш великий,

Господь наш святий.

За наші провини Його розіп’яли

Він вмер і воскрес, щоби людство спасти.

Я, хлопчик маленький,

У Бога сумлінно

Просив, щоб пробачив

Гріхи Він мені.

Ви, дяді та тьоті,

Заради спасіння

Зверніться в молитві –

Помилує Він!
Лише молитва нас врятує, заблудлим душам допоможе.

Молитву щиру Бог почує, молитва зло й гріх переможе.


Ведучий. Молитва. Добра щира молитва. Саме вона наближає нас до Господа. Бо під час молитви спілкуємося з Богом. Молитва - це наша розмова з Богом.

Алегорія «Молитва з Богом».

Пісня « Вранці»
Ведуча. Найчастіше ми прибігаємо до молитви під час випробувань чи невдач. У важкі хвилини свого життя ми звертаємося до Бога, просимо розради і допомоги. А коли у нас все гаразд, то ми забуваємо подякувати Господові. А Він терпляче чекає. Коли ми знайдемо для нього декілька хвилин.
Ведучий. Дякуймо Богові за все і завжди, приймаючи все, що Він нам дає. Дякуймо і пам’ятаймо ,що Бог є любов, а любов не може бути джерелом зла . Тому все, що посилає нам Господь , є для нас добрим і корисним, хоча деколи нам неприємним. Тож дякуймо Богові за все, а особливо за те, що Він завжди з нами.
Я дякую Тобі, мій Бог, за очі.

Якими бачу все, що ти створив;

Я знаю тих, для кого дні як ночі,

Хто бачить сонце тільки в хвилях снів.

Я дякую Тобі, мій Бог, за руки,

Якими можу я тримати хліб,

Втирать сльозу в печальний час розлуки

І працювати можу на землі.

Я знаю тих, кого годують з ложки,

Хто сам не в змозі рук піднять,-

Я дякую всім серцем Тобі, Боже!

Як цю подяку передать ?.

Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги,

Якими я проходжу всі путі,-

Я зустрічала і таких, кому дороги

Не пройдені залишились в житті.

Я дякую, Тобі мій Бог, за голос.

Тебе я славить можу ним,-

Я знаю тих, кому ввесь світ навколо

Як і вони, здається, все німим.

Я дякую тобі за хліб насущний

За те, що вдосталь маєм на столі,

Були часи тяжкі і неминучі,

Як люди помирали на землі.

Як крихту хліба золотом вважали.

Шматочок той ділили багатьом,-

Якби вони тоді так мали.

Як маєм ми сьогодні на столі.

Я дякую Тобі за мирне небо,

За тихий спокій рідної землі,-

О, як нам дякувати тільки треба,

Що ми живем у мирному краї.

Я дякую Тобі, мій Бог, за маму,

За ніжні руки, ласкаві слова,

За рідні очі, з добрими устами,

За те, що мама в мене ще жива.

Я знаю тих, хто сиротами гірко

Росте без мами рідної в житті –

Я дякую, я дякую Тобі, Владико,

За все, що Ти даруєш у житті.

Лиш тільки знаю, гірко так буває

Тобі наш Бог, вічний наш Христос.

Що дякувати часто забуваєм

За те, що маєм, а не має хтось.

За очі, руки, хліб насущний,

Мирне небо, світлі почуття –

Навчи нас, Боже,щирими устами

Тебе хвалить усе своє життя.

Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,

Якими бачу все, що ти створив,

Хвалити прагну, дякувати хочу.

А Ти до мого серця говори.


Ведуча. Людина - найдосконаліший твір Бога, але твір ще не закінчений. Тому людина повинна стати такою, якою Бог її задумав, коли послав на землю.

Учить в Слові нас Господь за Писанням жити:

Якщо хтось образить вас, маєте простити.

Ви із серденька свого проганяйте зло –

І проллє Христос з небес радість і тепло.

Якщо серце в чистоті - Бог царює там,

В Твоїм серці - небеса Господа Христа.
Сценка « Вдячне серце »
Якщо ближній ображає,

Мабуть, Бога він не знає.

Не кричи і не сварись,

А пробач і помолись.

Подолай у серці гнів –

І не буде ворогів!

Бійка не навчає злих,

Хай Господь навчає їх.

Вчись образу не ховати,

До кінця перемагати.

Тих, хто в серці пробачає,

Бог завжди благословляє.

Хай би що - пробачте Ви без зайвих слів.

І не лише друзів, але й ворогів.

Ближнім помагайте, ворогів любіть,

Помсту не плекайте, злості не носіть.

Хай у вас побачать Господа Христа

Буде серце чистим, чистими - вуста.

Щиро віддавайте, все, що Бог дав вам.

Що Христос у серці - доведіть життям.


Пісня «Гріх»
Ворогів нема. Є люди, що забули Бога.

І тому клянуть та судять, заздрять зле та вбого.

Ворогів нема. Є люди, що зреклися раю.

І живуть погано й нудно, Господа не знають.

Ворогів нема. Це діти збилися з дороги.

В край ще сонце правди світить, ще нема тривоги.

Ворогів нема. То грішні у пропащім світі.

Треба нам за них молитись, треба їх любити.


« НЕ СУДИ »

(інсценізація)

Чудового дня на шкільному подвір’ї Тетянка та Люся сиділи.

Насіння лузали , навколо дивились, усіх, хто проходив, судили:

- Поглянь, знов іде із Сергієм Дарина, а вчора, ми чули, сварилась.

- А Соня вдяглась у новеньку кофтину, а краще б старанніше вчилась!

- І що то за куртка? Поглянь на Миколу! І джинси неначе ганчірка. Напевно, прямує Микола не в школу, до байкерів йде на вечірку.

-Ти чула, хтось вчора у нашої Олі украв олівець та лінійку,

І наша найкраща відмінниця в школі нарешті отримала двійку!

-А Галя не з нами, з Наталкою дружить, не будемо з нею дружити!

Вже дзвоник. - Не чують, бо треба їм дуже усім кісточки перемити.

... Минають літа, та ще треба багато сказати Тетянці та Люсі.

1 ось на подвір’ї уже не дівчата - сидять дві старенькі бабусі.

Отож, не суди, бо в плітках, пересудах життя промайне не помітиш.

І ти вже старою бабусею будеш на лавці з насінням сидіти.


«Я знаю Господа»
Ти не повіриш, я Господа знаю,

Я з ним щодня віч-на-віч розмовляю.

Він мене чує, він мене бачить.

Коли я сумую, сміюся чи плачу.

Знає Господь, що у мене в кишені,

Знає, що в мене очі зелені.

Знає, що я ще не вмію пірнати.

Що тільки вчуся читати й писати.

Знає Ісус, що у мене є друзі:

Петрик, Сашко та кудлатий мій Кузя.

Годинник зламав я- невдача та й годі!

Хотів подивитись як же він ходить.

Потім збрехав, що нічого не знаю.

Чую Ісус тихо так промовляє:



  • Гріх не сховаєш, як ґудзик у скрині.

  • Він тебе мучити буде віднині.

Краще із правдою бути побитим.

Аніж з брехнею у друзях ходити.

Так і зробив я: в усьому зізнався,

Татко сварив , та я добре тримався.

і відтепер я гріхи не ховаю,

І не брешу, бо я Господа знаю!



«Братик»

В мене братик малий народився,

Йому буде вже рік навесні,

Він вже трошки ходити навчився,

Вміє повзати, бігати ні.

Вчу його я з тарілочки їсти.

Потім граюся з ним цілий день.

Колишу я його у колисці

І співаю тихенько пісень.

А коли час йому засинати,

До Бога вже молиться він,

Бо вже вміє долоньки складати

Та казати зі мною «Амінь».
Ведучий. Шлях покаяння - це шлях заблуканих дітей до люблячого Батька. Це означає покинути зло і стати на дорогу добра. Дехто вважає, що це глибока і рішуча переміна у своїх поглядах чи переконаннях, покинувши зло, прийняти правду.

Ведуча. Для інших - це суд над собою, щоб знайти у собі те, що давно непокоїть сумління. Це повернутись до любові, від якої колись відійшли і розпочати все спочатку, тобто стати новою людиною. У кожного цей шлях різний, але для всіх цей шлях через Христа. Це шлях, що триває протягом усього життя.



Пісня

Горить свіча і випікає серце її вогонь... і серце скапує сльозами в пригорщі долонь... Нема від серця сліду - тільки світло - яскраве й тепле, наче подих свічки... Горить свіча, а може то Душа ?..


Сценка «Свічка і сірникова коробка»
На одному з підвіконників старого одинокого будинку стояла невелика свічка, а поряд з нею лежала сірникова коробка. Було це давно, коли в будинках ще не було електричного світла. В ті часи свічки вечорами дбайливо працювали, освітлюючи всі куточки будинку. Коли після трудового дня, мешканці йшли на відпочинок, свічка і сірникова коробка, залишаючись на підвіконнику,починали між собою бесіду. Якось сірникова коробка стурбовано звернулася до свічки:

- Подружко, ти стаєш все меншою і меншою. Коли ти гориш - ти танеш. Будь уважна, а то раптом від тебе нічого не залишиться.

Свічка усміхнулась:

Світити для мене дійсно дещо коштує,але я для цього і зроблена.

- Знайшла чому радіти?! Подивись, яка ти маленька! От як би ти була вогнем маяка і вказувала великим кораблям шлях до пристані, тоді варто би тратитись.

- Я маленька, це правда. Але я можу освітити темний закуток. Хіба ти не бачила,як вчора бабуся розсипала всю дрібноту з гаманця?! Мною посвітили навкруг — і всі монети знайшлись ! Моє світло допомогло бабусі. (І свічка знову усміхнулась. Але сірникова коробка, набундючилась. Відповісти вона нічого не встигла тому, що підійшла бабуся, взяла свічку і пішла з нею по коридору до себе в спальню.)

Свічка і сірникова коробка зустрілись тільки на другий день. І тут тривога сірникової коробки досягла найвищого.

Ой-ой-ой !- заридала вона. - І що тільки сталося з тобою ?! Ти наполовину менша, ніж учора.!!! Свічка весело підморгнула і відповіла:

- Знаєш, як все відбулося? Бабуся при світлі мого полум’я читала Біблію. Вона так зачиталась, що мені прийшлось горіти до півночі. Але це нічого. Я дуже рада була посвітити їй, особливо після того ,як вона прочитала такі слова: «І ночі не буде там,і не будуть мати потреби ні в світильнику, ні в світлі сонячному,так як Господь Бог освітлює їх».

Потім бабуся склала руки, і глянувши вгору сказала: «Господи, мій дорогий, як я рада, що наступить день, коли Ти будеш нашим вічним світлом. А поки що я вдячна Тобі за цю маленьку свічку, яка дала мені світло,щоби почитати Твоє святе Слово.» Ти не збагнеш, яка я щаслива, що могла послужити старенькій своїм світлом!

Сірниковій коробці знову не було що відповісти.

Якось ввечері сталось щось дивне. Навіть після того, як лягли всі спати свічка на підвіконнику продовжувала весело горіти. Ніхто не погасив її.

Надворі бушувала завірюха. Вітер завивав, свистів, кружляючи сніговими заметілями. Часом через нещільні віконні рами на свічку повіювало холодним повітрям. Від цього вона розставала ще швидше.

- Що ти! Що ти ! Подивись за собою чуть-чуть! Від тебе ж нічого не залишиться. Дозволь наступному подиху вітерця погасити тебе і захистити від повного знищення !- знову стривожилася сірникова коробка.

Але весела свічка тільки посміхнулась. Вона, продовжуючи горіти,ставала все меншою і меншою. Сірникова коробка захвилювалася не на жарт:

-Невже ти не послухаєшся?! Ти ж можеш врятувати собі життя, якщо перестанеш світити!

Мене поставили тут світити. Це має місце. І я буду віддавати своє найкраще світло. Це безглуздя! - (не вгавала сірникова коробка).

Тут під вікном почувся шумок ,а потім - кроки на ганку. Хтось постукав і взявся за дверну ручку. Стук почули не лише свічка і сірникова коробка. Хазяїн і старші сини пробудились і відкрили двері. Холодний порив вітру ввірвався в кімнату і змусив полум’я свічки здригнутися ще сильніше. Через поріг намело снігу , а з темноти ночі в освітлену свічкою кімнату ввійшла жінка. Вона ледве дихала. Нічну гостю посадили біля пічки, допомогли зняти запорошене снігом пальто і почали розтирати застиглі від холоду руки і ноги. Трохи зігрівшись і прийшовши до себе, вона почала розповідати :

- Я заблукала. Сніг валить пластами, і завірюха замела дорогу. Уже декілька годин я блукаю, намагаючись знову попасти на неї. Зовсім із сил вибилась. Я подумала: ляжу в сніг і помру. Але в цю мить я побачила слабе світло і зрозуміла, що десь недалеко будинок.

- Ми для цього і залишили свічку горіти на підвіконнику, в таку заметіль люди часто збиваються з дороги.

(При цих словах господар глянув на підвіконник, де стояла свічка. Вона горіла так довго, що від неї майже нічого не залишилося.)

Добра маленька, свічко, ти сьогодні врятувала життя,- вимовив він з усмішкою. Маленька свічка також немовби посміхнулась у відповідь, блимнула ще раз яскравим полум’ям і загасла.

Це приказка. Господь Ісус сказав: «Я світло світу!» Він віддав своє життя на хресті для того, щоб подарувати світло спасіння нашому темному світові. І всім, хто повірив у Нього, Він говорить : «Ви світло світу.» У кожного з нас своє місце: вдома чи в школі, на вулиці чи на футбольній площадці. Світити для Ісуса вимагає від нас віддачі. Якщо ми будемо намагатися віддавати краще, нам не буде соромно в той день, коли ми будемо стояти перед Ісусом.
Є надія! Я це знаю. В мене є Господь Ісус!

Він мене охороняє, з ним нічого не боюсь.

І коли вже надто важко: чи хвороба, чи біда.

Від образ на серці тяжко,чи тривога чи нужда,-

Знаю поруч він зі мною, чує мого серця стук.

Він розрадить, заспокоїть, як найкращий в світі Друг.

Не покине у стражданні, не залишить в самоті,

Поруч у випробуванні Він зі мною буде йти.

Ісусе, мій рідненький, Ісусе дорогий,

Впусти в моє серденько промінчик золотий.

Хай він зігріє душу любов’ю й добротою,

Молитимусь щоденно, щоб буть завжди з Тобою!


ПАНТОМІМА

Бог - наше світло і любов.

Прозріння наше і спасіння.

Але не всім цей дар дано

Побачить світло - Воскресіння.

Один пройде, другий почує

А третій в задумі стоїть...

І тільки той світло відчує,

Хто Бога знає.. .Й ви прийміть!

Юнак стоїть із свічкою у руках і бачить, що поряд проходить сумна людина. Він підходить і хоче передати їй свічку, але вона лякається і втікає. Згодом іде інший перехожий . Юнак хоче і йому передати свічку. Той бере, знизує плечима, мовляв, для чого вона мені, і, пройшовши кілька кроків, викидає. Іде третій перехожий. Юнак дає йому свічку. Він бере, ховає і йде далі.

Четвертому перехожому юнак також дає свічку. Він з радістю бере, показує всім і йде далі. П’ятий перехожий бере у юнака свічку й передає її іншому.

Ми є діти світла, ми є діти дня, повні Божого Духа, світла і життя.

Хай нам все воно світить, щоб нам ясно було, хай нам все воно світить. З нами всюди ішло!

Один із учасників у куточку побачив квіточку (дівчинку у костюмі ромашки): «Дивіться, квітка! Підходить до неї і виводить її на середину.

На пелюстках ромашки є написи. Всі по черзі читають:

БУДЬ ДОБРИМ І МИЛОСЕРДНИМ

РОБИ ДОБРО, УНИКАЙ ЗЛА

ЛЮБИ ГОСПОДА І БЛИЖНЬОГО СВОГО

НАДІЙСЯ І ДОВІРЯЙ БОГОВІ

ВИКОНУЙ БОЖІ ЗАПОВІДІ

ЩИРО МОЛИСЯ

ЧИТАЙ СВЯТЕ ПИСЬМО

Квітка передає одному із учасників ключик. А він прикріплює його біля серця, що висить на стіні і каже: «Ми знайшли квітку і ключик надії, а ви?»



Хай добро у нас царює
Хай добро у нас царює, - так говорить нам Христос,

Щоб ми милість проявляли і боролися зі злом.

Бо ми діти - християни, хоч маленькі в нас серця

Але любимо Ісуса й славить хочем до кінця.

Так давайте з щирим серцем будем всім добро робить,

Нести радість, спокій, ласку - і нас Бог благословить.

Ми прославимо Ісуса, бо Він спас нас від гріха.

І дарує життя вічне нам усім на небесах.


Пісня
Учасники передають засвічені свічки глядачам.

Прийміть ці свічки, як символ світла, тепла і любові Ісуса Христа, яким Він огортає всіх людей.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка