Дорога із дому у другий дім



Скачати 42.45 Kb.
Дата конвертації31.12.2017
Розмір42.45 Kb.


Дорога із дому у другий дім


Мене веде.

У дім, де все нове

Для тебе є.
Де пізнаєш ти радість та щастя,

А сум і жаль й тяжкі думки

Розвіються…А відженуть їх від тебе

Яскраві барви навкруги.
Любов’ю тут тебе зігріють-

Завжди майстри та вчителі.

А вірні друзі не покинуть

У час найбільшої біди..
Потрібно завжди пам’ятати,

Наука не буде чекати.

Щоб ти подумав, постояв,

А потім взяв, де не поклав.
А час пройде і пролетить…

Пожовкле листя облетить.

Не встигнеш оглянутись ти,-

Як пролетять твої роки.
То ж ти не спи, працюй, не гайся,

З наукою ти тут не грайся.

Будь спраглий сильно нею ти,

І вийдеш кращим з групи ти!

Конова Наталія


група КК-11
Якщо хочеш знання ти здобути,

То прийди ти навчатись до нас.

Якщо хочеш знайти ти друзів-

Ти прийди,- ми приймемо тебе в цей час!
Тут Бандера навчався писати

І складати свої вірші.

Можеш і ти таким як і він стати.

Повір, пам’ятатимуть і твої вірші.
Тут ти знайдеш свій вогник життя,

І понесеш його на край світу.

Тут ти здобудеш нові знання

І зможеш передати комусь в цьому світі.

Малявко Віра


група КК-31


Моє училище


Моє училище – це рай,

Хоч іди до нього й відпочивай.

Усе тут є чудове

Та різнокольорове.

Учителі в нас є прекрасні,

А деякі є і строгі.

Заступник у нас – строгий,

Порядок тут наводить.

Ох, не любить він брехні.

І всім це доводить…

А, що розказувати тут,-

Усе у нас – прекрасно.

Приходьте вчитися до нас

І буде вам все ясно.

Дем’ян Степан

група М-32

Училище


Закінчивши школу, - я зраділа,

Та вчитись далі – друге діло.

В училищі вже вчуся я,-

І це моя нова сім’я.

Заходжу перший раз у нього,

І враження були такі…,

Що не поясниш їх нікому.

Могло так бути лиш у сні.

Усе було тут невідоме,

Цікаве, нове та просте…

Та звикла…І знову, як удома-

Нове Училище моє!

Осадча Людмила


група КО-11

Моє училище

Училище – це другий дім студента. Кожного дня ми приходимо сюди, щоб здобути знання та прожити незабутні роки студентського життя. Училище – це, ніби казка, в якій герої – учні та викладачі. Коли приходиш сюди, ти ніби перетинаєш межу, за якою розташована замкнута сфера, казка. Цей навчальний заклад можна порівняти з великим проповідником, який сідає на схилі гори та навчає неправедних християн, як потрібно поводитися та жити. Тільки, на відміну від християн, ми “черпаємо” з цієї “криниці” знання. І кожен візьме часточку свого, особливого.



Ліцей (училище) можна порівняти з “велетенським тортом”, до якого підходять учні, щоб взяти шматочок, тобто взяти якусь частку знань для себе. Всі охочі можуть попробувати, а хто утримався, той залишився “голодним”, тобто пішов без знань і з пустою головою.

Училище - це маленький світ, у якому свої правила і закони. І кожен викладач вкладає душу, щоб навчити свого предмета молоде покоління. І, хто дотримується цих правил і законів і наполегливо вчиться, то вийде з цього світу з великим “вантажем” знань. А хто ні, то вийде з “протертими штанями”, пустою головою і втраченими чотирма роками.

Тому, коли ми поринаємо у “цей сон”, потрібно спокійно та терпеливо “ дочекати світанку”, і проснутися з світлою головою, а не спогадами про життя.

Цей період в житті, мабуть, проходив кожний громадянин, і він (якщо сумлінно працював) тепер пожинає плоди праці. Тому потрібно “плисти за течією”, бо коли попливеш проти, то змошеш і потонути.

Ось і все!

Денькович Іван


група М-32

Моє рідне училище


Закінчивши школу, я вирішила продовжити навчання та вступила у Стрийське ВПУ-34. Тут навчаюсь професії кравця. А обрала цю спеціальність не через те, що вважала, що мені буде легко освоювати її, а тому, що вона мені дуже подобається.

На виробничому навчанні виконую із захопленням завдання майстра, а це -–пошиття ручних і машинних строчок. А на інших предметах ми вивчаємо будову та класифікацію швейних машин, технологію виготовлення одягу, і мені це дуже подобається.

Через декілька років навчання я самостійно зможу шити людям одяг. І тоді здійсниться тільки половина моєї мрії, - адже мрію навчитися не тільки шити одяг, а й самій його придумувати. Отримавши освіту в цьому навчальному закладі, я продовжу її в університеті.

Коли моя мрія здійсниться, я стану дизайнером одягу, то стану найщасливішою людиною на Землі. Адже, шиючи одяг, я буду робити людям велику користь, оскільки одяг не лише прикрашає людину, а й зігріває її, і, в деякій мірі, захищає.

Отже, професії, якій я зараз навчаюсь, відіграє дуже важливу роль у житті суспільства.

Болехан Наталія


група К-11

Моє училище


Як невблаганно швидко летить час. Лише недавно я була першокласницею, а сьогодні – стою на порозі дорослого життя. Швидко промайнуло дев’ять шкільних років. Мої однолітки будують плани на майбутнє і майже всіх приваблюють великі міста та Вищі навчальні заклади.

Серед навчальних закладів міста мою увагу привернуло Вище професійне училище №34.

Із раннього дитинства мама прищепила мені любов до домашнього господарства, зокрема, до куховарської справи. Спочатку, як і, мабуть, кожному, багато чого не вдавалося. Але пізніше кухня стала моїм улюбленим місцем.

Отож, заявила батькам і собі: “Буду кулінаром!”

Як же це добре, коли своїм ремеслом можна приносити користь багатьом! Адже смачне печиво, торти, булочки, пиріжки – люблять не тільки діти, а й дорослі.

Минуло вже два місяці мого навчання у ВПУ-34. Я впевнена, що зробила правильний вибір, бо почуваюся, як у рідній домівці. Адже велика бібліотека, доброзичливе ставлення викладачів та майстрів – все для мене. А найголовніше – я тут навчаюсь та здобуваю улюблену професію (навчаюсь не “з-під палиці”, не тому, що так хотіли мої батьки, а тому, що втілюю свою мрію в життя).

Худьо Оксана


група КК-11

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка