До міжнародного дня рідної мови на тему: „ Ти ж бо, Україно, українка, Плоть моя калинова І кров. ”



Скачати 214.15 Kb.
Дата конвертації11.01.2018
Розмір214.15 Kb.



Мойсеєнко Світлана Анатоліївна

вчитель української мови

та літератури

Веселинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

смт Веселинового

Миколаївської області

ТЕМАТИЧНИЙ ВЕЧІР
ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ

на тему:

Ти ж бо, Україно, українка,
Плоть моя калинова і кров. ”



Мета:
- формувати моральні основи дитячої особистості засобами слова.
- виховувати любов до рідної мови, її краси.
- пошану до звичаїв і традицій нашого народу.




Вислови про мову :

“ У мові звичай наш живе, живе душа народу. ”

“ З людиною по – людськи говори, із серцем щирим, добрим, неспесивим ”

“ Нема цвітку на всім світку, як на тій калині. ”

Обладнання : калинове дерево, кетяги калини, рушники,віночок український, діти одягнені в український національний одяг. Любуйся калиною як цвіте, А дитиною – як росте.



Джерела: Література ( підручники та посібники, журнали) та Інтернет:

1. Підручники і посібники.

1. Белая Є.А., Білик Н.М., Борисов Ю.А. та ін.» Наші улюблені свята в школі. Випуск 5 «.-Х.:Вид. група «Основа»,2009.С.-282;с:51,55.

2. Журнали «Українська мова та література в школі» вибірково2004-2007рр..

3. Одинцова Г., Кодлюк Я., « Цікавинки на уроках рідної мови. Посібник для вчителя.»- Тернопіль: «Підручники і посібники», 2003.С.-125.

4. Олійник О.Б. «Українська мова 10-11 клас». - К.: видавництво «Вікторія», 1998.С.-280;с:12,13.

5. Пустовойт А..Нудний В. «Українська література. 7клас. Конспекти уроків.»- Тернопіль: Мандрівець,2008.С-334;с:187.

6. ТюрінаТ.,М. «Тиждень української мови та літератури в школі. 5-12 класи.»-Х.: Веста: Водавництво «Ранок», 2009.С- 98;с:5,7та ін..

7.ШелестоваЛ., Чиренко Н. «Народознавчі свята». - К.: Шкільний світ,2007.С.-128;с:4,8-9.10,11,13,20,25..

Деякі тексти поезій власні.(Мойсеєнко С.А..)

2. Інтернет.



Про калину малюнки :

http://www.trees-online.co.uk/shrubs/rose-shrubs

http://www.google.com.ua/images?q=%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0&oe=utf-8&rls=org.mozilla:ru:official&client=firefox&um=1&ie=UTF-8&source=univ&ei=0429TKi_GoLsOf-4sIMB&sa=X&oi=image_result_group&ct=title&resnum=3&ved=0CC4QsAQwAg&biw=1280&bih=807

http://photo.i.ua/user/2112676/114941/2731695/

http://vishivochka.at.ua/news/3

http://fotki.yandex.ru/tags/%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%82/users/lu-bosenko/view/56446?how=rating&page=29

http://www.vppress.ru/photo/new/2025.jpg

http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//58/111/58111345_e67d3bc52def.jpg

http://www.liveinternet.ru/users/kru_iz/post125121709/

http://www.photosight.ru/photos/1108977/

Інші малюнки: http://www.liveinternet.ru/users/kru_iz/post125121709/

http://about-ukraine.com/work_folder/petrekivka2_1245558404.jpg

Про вишню ілюстрації : http://www.fazenda-box.ru/538-kak-pravilno-posadit-sazhency-vishni.html

http://ukrajinciberlinu.files.wordpress.com/2010/02/d0b2d196d0bdd0bed0ba.jpg

http://dnevnik.bigmir.net/article/478070

http://vishivochka.at.ua/news/3

http://fotoejjiki.livejournal.com/663039.html/vinok2.jpg&imgrefurl=http://barvinok.ucoz.net/pub

http://buket.ck.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=332

http://www.aprilstudio.net/wedding/ukrainski_vesilni_tradicii/

Про рушники : http://www.ruta-studio.com/

http://www.nastunya.com/ua/shop/prod/2284/

http://svitlycya.com.ua/userfiles/image/katalog/katalog1.jpg

Про пісні( і тексти): http://www.liveinternet.ru/users/kru_iz/post125121709/

http://www.photostart.info/showphoto.php?category=2&code=502

http://www.sofiarotaru.com/creation/songs/song:ONEVIBURNUM



Лунає ніжна музика. За вибором вчителя______________________________

На середину сцени, в пишному українському віночку, в українському народному костюмі виходить красива дівчинка, вона читає «Молитву» Катерини Мотрич - голосно, ніжно, заклично, аж так, що в кінці підносить руки догори. На сцені збоку, позаду, за столом сидить Літописець. У нього темний одяг (до п’ят) зовсім просте, непримітне обличчя під капюшоном.

Він сидить нерухомо, непомітно.

Красива дівчина:

Мово, пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води,від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не даєш погаснути вогнищу роду нашого!

Мово моя калинова, стану я на коліна перед тобою, як перед матір’ю - Україною і помолюсь, як Матері Божій! Возвеличу тебе і виросту духом аж до небес!

Мово моя! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися!

Забуяй вічним і віщим словом від лісів до моря, від гір – до степів. Освіти! Возвелич! Порятуй народ наш!



Музика стихає, дівчина сходить зі сцени. На сцені з’являється Провидець.

Це учень у світлому одязі - сорочка й штани, блакитний кафтан. (Яскравий образ, що принесе враження нереальності, подорож в майбутнє)

Провидець : Повернімось до мови – і врятуємось! Уже вкотре, бо ж вона стільки разів зранена була! Але не зраджувала, не залишала самого на призволяще народ наш. Це довела нам історія. Пригадайте, стільки їй довелось пережити, витерпіти, вистраждати! І кожен день, кожну дату пам’ятає і береже наш Літописець. Перегорнемо сторінки минулого, щоб глибше відчути потребу боротись за мову сьогодні.

Лунає стиха музика сумна, меланхолійна мелодія. Літописець «оживає». Він бере перо, спочатку щось пише, а далі – називає дати і події.
Літописець:

В літо Боже 1627 року, за першим разом, за царевим наказом заборонено українську мову. В літо 1720 року місяця жовтня, дня печального для всієї України, цар Петро І наказав: « печатанье запретить. » В літо Боже 1775 року зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при козацьких канцеляріях. Року одна тисяча вісімсот шістдесят третього від Різдва Хрестова вийшов наказ міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. В літо Боже 1876 року вийшов наказ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот і текстів українських пісень. У 1884 році спеціальним наказом царя було закрито всі українські театри. В літо Боже 1914 року за наказом Миколи ІІ заборонено видавництво книг українською мовою. В літо Боже 1938 року, Перший секретар СССР - Сталін видав постанову про те, що в Україні закріплено російську мову, як офіційну. В літо Боже 28 дня червня місяця 1996 року на сесії Верховної ради було прийнято Конституцію України ст..10, яка стверджує: що державною мовою в Україні є українська мова. А в цей час Провидець гортає «календар» пам’ятних дат, подій. Провидець: Доленосним є день для українців, коли мову нашу оголосили державною. Але ж такою важкою була наша історія, що за майбутнє нашої мови лячно. Та й розтривожила мене згадана минувшина! Таке жахливе руйнування! І козацтво постраждало – наша опора одвічна і захист! Придивляється убік сцени. Підходить ближче до козака. Далі каже: Провидець: Так і є! Козак! Чистий козак? (до нього) Звідки ти взявся? Козак Лелека. - Не спиться спокійно козацтву! Немає нам втіхи за нашу державу, за віру православную, за мову рідну! За що боролись ми? Мовчить. От і просив мене батько Хмель прийти до Вас, нащадки, дізнатись: чи ж пам’ятають історію, шанують звичаї козацькі, бережуть мову рідну нащадки-українці? Бачу, що історію пам’ятають. А звичаї наші, а пісню, а мову?! Шануєте? Провидець: Будемо раді вашій пораді, вольний козаче! А коли добра порада, то ходімо збирати громаду. Учасники сходять зі сцени, крім Козака Лелеки. Далі грає козацький марш ( чи сурми) і козак дістає грамоту із-зі пазухи, читає її, а інші учасники сходять зі сцени. Грамота: « Вельмишановна громадо Веселинівської ЗОШ!



Від батька кошового Хмельницького, від козацтва вольного - слухайте наш наказ! Зберіться на свято звичаїв козацьких, мови рідної, пісень вольних, традицій народних! І прославите Вкраїну велику, пісню і мову рідну! По цьому бути! Генеральний писар – Іван Виговський. За сим, козак Лелека. »

Виходять двоє ведучих і вчитель. В руках у них – кетяги калини. Козак ще стоїть на сцені, а далі з ними сходить разом.

В.1 (до козака)

Ми почули голос ваш – сповним точно цей приказ!

Зараз же ми свято починаємо і присутніх всіх вітаємо!

В.2 Вітаємо всіх шанувальників рідного слова!

Пісень вольних, традицій народних!



Класний керівник.

Ласкаво просимо! Завітайте сьогодні у країну, що омита чистими росами купайлівської ночі, оспівана барвінком і калиною! Зігрітий теплим сонячним промінням і загартований вітрами жорстоких випробувань , кущ калини із червоними кетягами уособлює нашу Батьківщину – її мову, її пісню, її звичаї.

Подивіться на ці червоні кетяги. Вони неймовірної краси. Пригорніться серцем сьогодні до них !!! Їх десятки у однім гроні . Так і мова наша має багато складників : і таку нелегку історію, і глибоке коріння, і високе гілля. І як дерево міцне корінням, людина сильна своєю історичною пам’яттю. А пам’ятати історією мови ми повинні. Зберіть сьогодні калиновий кущ - як яскравий символ рідного слова, мови солов’їної , калинової. І , розпочинаючи свято, прикріпимо перше гроно на знак пошани козацьких звичаїв , як символ збереження народних традицій в пам’яті народу.

Вчитель чіпляє до дерева гроно, сходить зі сцени, а учні тут же говорять далі слова про мову.


В.1 Мова наша, мова -

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.



В.2 Мова наша, мова –

Літ минулих повість

Вічно юна мудрість

Сива наша совість.



В.3 Я ж без тебе ,мово,

Без зерна полова,

Соняшник без сонця
Без птахів діброва.

В.4 А без мови – немає народу

Але ж і мови – без народу нема.

Калина черпає з криниці воду,

А мова – душею народу жива.



В.5 Є слова, що білі-білі

Як калиноньки квітки,

Лагідні, як усміх ранку,

Ніжносяйні, як зірки.



В.6 Тож несімо крізь терни років

І мову народу, і пісню народу,

І волю орлину і правду живу!

З-під неба Вкраїни у даль світову

Я ж на світі українкою живу!


В.1 Ми мудрості й красі нашого слова шану віддаємо і тут ще одне на дереві калини гроно приєднаємо і пісню «Україночка» співаємо. Прикріплюють і сходять зі сцени. Виконується музичний номер. Виходять нові ведучі до нього.

В. 11 Український народ веселої вдачі. Надзвичайно повну характеристику нашого земляка ви матимете завдяки багатству української мови. І про те, які якості притаманні українцям , ви почуєте із цього веселого вірша. А наше дерево калини прикрасить іще один кетяг.

Учень виходить у народному одягу, в брилі, з люлькою в руках. Гордовито і поважно він читає вірша.

В.12 Ділові, немов американці,

Пристрасні, неначе мексиканці,

І співучі, наче італійці,

І розсудливі,немов оті англійці,

Як китайці, дуже працьовиті,

Винахідливі, такі талановиті!

Може, навіть, трохи скупуваті,

Та душею щедрі і багаті. А також веселі та гостинні –

В цьому, мабуть, схожі на грузинів.

Як цигани, трохи галасливі,

Інколи хитрющі та кмітливі.

Як французи, дуже самостійні,

Чуйні і ласкаві,експресивні, Наче німці, здібні і практичні,

Ніби чехи, милі, симпатичні Як ніхто, завзяті і дбайливі,

І дотепні й мудрі, жартівливі

А іще міцні,сміливі,дужі,

До чужого горя небайдужі.

Ще – охайні, чемні, незрадливі!

А до того всього - ще й вродливі!

Ось такі з тобою ми, земляче…

І терплячі,надто вже терплячі…

В.13 Як довго ждали ми своєї волі слова

І ось воно співа, бринить…

Як довго ждали ми… Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг!



В.14 Слова, слова!

В вас мудрість вічна і любов жива -

Це наше слово. Жить йому повіки,

Бо хтось же вас народжував, слова,

Хтось ті суцвіття звуків винаходив,

Що стали потім мовами народів!



В.15 Велична і прекрасна наша мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,

Така багата й вічно молода.

Тобі рости й не в’януть зроду

Бо тут живе великого народу

Ніжна і замріяна душа



Лунає козацький гопак спочатку стиха, долі голосно.

В.16 Як мова - окраса людини, так – кетяг для калини. Тож приєднаємо ще одне гроно калинове. Великий класик І.Франко казав: «Мова росла разом з душею народу». Так і ростиме-зростатиме, бо в його гарячих жилах - козацька кров пульсує і гуде! І не такі українці, щоб стояти на колінах! Недарма народ каже, щоб забути горе: «Удар лихом об землю!»

Учень і Козак Лелека виконують гопак.

По закінченню танцю - виходять нові ведучі. В руках у них стрічки різнокольорові, кетяг калини, віночок, до якого потім учасники вікторини прикріплюватимуть свої стрічки.

В.7 Бо з чого починається Україна для мене?

Чи з тієї пісні, що в небо злітає,

Чи з рідної мови, що звуками грає?

А ти з «Отче наша», що мати навчає?

Із пісні, із мови, що звуками грає,

З тієї молитви, що мати навчає -

Мене Україна моя починає.

В.8 А з чого починається родина для мене?

Чи з хліба духмяного на столі?

Чи з калини червоної у вікні?

Чи з рушника, що квітками жевріє?

Чи чорнобривцями, що за вікном мріють?

Та всім, що зветься - мій батько і мати

І рута-м’ята коло хати. В.9 Червоний кетяг калини радує і милує око, коли воно є пишним і рясним. Так і родина: чим більша – тим міцніша. Давайте пригадаємо, які ви знаєте прислів’я та приказки присвячені цій темі? Тому, хто дасть відповідь, надається право прикріпити стрічку до віночка.( Відповіді учасників свята)

Двоє учнів готуються виступати. Ведучий повідомляє про новий номер.

В.10 Батько й мати подарували тобі життя і живуть для твого щастя. Бережи їх здоров’я і спокій. Не завдавай їм болю і прикрощів. Усе, що дають тобі батьки – це їх праця, піт, втома . Тому ще одне гроно на нашому дереві символізуватиме родину – міцну і щасливу. А зараз до вашої уваги поезія « Розмова з мамою » .

Тим часом лунає мелодія «Мамина вишня в саду». Всі відходять, крім дівчини з вінком . Мати й син виходять. Під мелодію вони говорять.

Дійові особи : Мати й син.

« Розмова з мамою»


  • Розкажіть мені, мамо про вишні….

Їх було так багато в саду.

  • Були , сину , морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Чи такими були і колись?

  • А той , синку , хто виріс у горі ,

Не так часто на зорі й дививсь….

  • Розкажіть мені , мамо про роки ,

Чи спливають помітно вони?

  • Роки , сину ,помітні ….. допоки

Матерів пам’ятають сини.

Музика стихла.

В.9 Легенда про калину: "Найкраща"

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

В.7 Якщо ти забудеш стежину до хати ,

Яку дитинчам навпростець протоптав,

І матір, і рід свій, і слово крилате,

То значить, чужинцем бездушним ти став. Вдвох - мати й син – чіпляють гроно , а в цей час говорить дівчина, що тримає в руках віночок .



В.8 І матір свою, рід свій – не смій забувати ,

а калиновий кетяг єднання й сім’ю має означати.



В.9 І пам’ятайте , що родина починається і з мови матері , і з пісні , а ще – з оберегів – наших давніх добрих символів . Пропонуємо вам гру « Чи впізнаєте ви оберіг», а умови – ті ж самі – найактивніші прикрасять власноруч віночок.

В.10 1. Завдяки цьому оберегу народ радів, сміявся, виливав свою душу, печалився. (пісня)

2. А цей символ слугував і скатертиною, і вузликом, і окрасою; він невіддільний від життя людини від колиски і до останнього дня. (рушник)

3.Це дерево в українському фольклорі - поетичний символ дівчини або жінки. Його пагінцем б’ють, бажаючи здоров’я. (верба)

4. Рослина це красива, особлива , вічнозелена. Це символ щастя-долі на весіллі, її інша назва поетична - «хрещатий» (барвінок)

5. А цей оберіг є хранителем краси і здоров’я як дівчинки , так і юнки .

Схожий на квітчасту веселку. Є символом юності , дівочої молодості. (віночок)

6. А цей – символ української землі , символ дівочої вроди , цноти , любові неодмінний атрибут весілля.(калина)

В.8 Ось ми і зібрали по стрічечці наш оберіг – український віночок ! (піднімає вище показує всім). Прикрасимо ним і ще одним кетягом наше дерево калинове – нехай на ньому буде більше цвіту !

В. 7 Кущ калини біля материнської хати — це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.


В.1
Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.
В. 2
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейко
на весь світ. 

В. 3
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.

В. 4 Зоряна калина
Говорила мати: «Не забудься, сину,
Як збудуєш хату, посади калину.
Білий цвіт калини — радість України,
А вогняні грона — наша кров червона.
Зоряна калина і краса, і врода
Нашої країни — нашого народу». —
Пам'ятаєш, сину, що казала мати:
«Посади калину в себе біля хати».

Остання ведуча і дівчина з віночком прикрашають дерево.

Нові учасники виходять розповідати про калину.

В.1 Та чи знаєте ви , що калину дуже любив Тарас Шевченко . У своїх творах він згадував її 265 разів ! У Керелівці , де стояла хата Шевченків , і тепер росте калиновий кущ , схожий на той, що його любив поет.

В.2 Неабиякою була творчість Кобзаря . Словник його прозових творів – 20 тис. слів , а поетичних – 10 тисяч . Давайте пригадаємо поезії , де є образ калини , у Шевченка їх так багато !

Учасники свята пригадують тексти поезій Т. Г. Шевченка. В.2 А зараз до вашої уваги музичний номер. Пісня «Верба» В.3 «Нема України без верби і калини», - кажуть у народі. А тим же, хто хотів мати сина в родині – неодмінно робив калинову сопілку. От і квітувала щовесни біля кожної господи калина. В.4 Посади калину у краю дитиннім,

Де ти народився і побачив світ.

Хай росте калина і шумить зелена,

На землі рахманній цвітом процвіта…

Як в серпанку білім юна наречена,

Для якої щастя вже прядуть літа.

Посади калину, хай коралі-грона

Нахиляють низько до землі гілля.

Хай під сонцем стигнуть ягоди червоні,

Щедрим урожаєм повниться земля.

Хай цвіте калина пишно біля хати,

Посипає цвітом батьківський поріг…

Посади калину, хай рясніє цвітом,

Хай несе з вітрами у далекий світ

Спогади про тебе, що ти жив на світі,

По собі лишивши калиновий цвіт.



В.5 Ми сповнили сьогодні наказ козака Лелеки і пригадали тут далекі наші обереги. Чи чуєш, нас козаче, ти далеко? Виходить козак Лелека.
Козак Лелека (ще здалека)

Чую! Чую! Так весело мені стало, аж співати хочеться! (наспівує) « На калині мене мати колихала В чистім полі щастя-долі побажала»… (пісня) (Показує на калинове дерево) Он калина розцвіла, уквітчалась квітом Попід нею простелився зелененький килим. Зелениться ніжна м’ята, рута, материнка,- Знов я чую, мов співає давня українка.



В.6 Гаразд, ми тобі заспіваємо, але ти спершу скажи, що для тебе, козака, важить пісня? Козак вдумливо, наче зібравсь і справді з думками, говорить (Вірш).

Козак Лелека Пісня – наш паспорт вічний Пропуск у білий світ… Ми не ховали обличчя Гордо йшли сотні літ. Завжди ми накривали Дружби ясні столи. Нас по піснях пізнавали, Де б ми таки не були. В.9 Що ж, хай пісня в’яжеться у гроно калинове, а деревцю - кетяг новий. Лунає народна пісня. (За вибором )

Козак Лелека Пісня рікою лилася - моя душа пишалася.

Вірні наші нащадки - пісні,мові,заповітам

Батька Хмеля – козака. І полковнику вже сам

Вісточку я передам! А тепер прощаюсь з вами.



В.8 Природі, звірові, людині

Людської треба доброти.

Щоб цвіт з’явився на калині -

Людської треба доброти.



В.10 Робить добро мене навчає мати

І чисту совість не віддать за шати

Благословенний мамин заповіт

Ніхто мені не зможе поламати



А калину заквітчає кетяг-пісня, що співала мені мати.

Мелодія пісні «Мамина вишня!»

В.12 Дівчина , що читала молитву

Україно-мамо , сестро, жінко

В’ється блискавицею твій стан.

Ти ж бо, Україно, українка,

Тихая молитва на устах!...

Ти ж бо, українка,Україно

Стрічкою в косах твоїх - Дніпро,

Ти моє безсмертя солов’їне

Плоть моя калинова і кров!
Дівчина чіпляє віночок. Виходять всі ведучі і учасники свята.

В.1 Подивіться, будь ласка, яким уквітчаним став кущ калини!

Це не просто дерево краси, це народний символ мови нашої, культури, сім’ї , родини, народу, країни.



В.15 Народний символ України-

Міцний яскравий кущ калини!

Це символ пам’яті і віри,

Що всіх врятує від зневіри.

Калина - символ об’єднання,

Щасливого буття бажання…

Калина рано пломеніє,

Дарує щастя і надію!



В.10 А зараз до вашої уваги пісня « Одна калина»

Слово вчителя: Наше свято мови завершено. Бажаємо успіхів! І дякуємо за увагу!

Додатки: ТЕКСТИ ПІСЕНЬ.


Верба


Біля млину калина,
Біля ставу верба.
Біля тину дівчина,
Біля серця журба.
Та калина чарівна
І вночі не заснеш.
Та дівчина царівна,
Що чекає тебе.

Приспів:
А верба нам грає водою,


Наша пісня, наша доля.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.

Розквітає калина,


Зеленіє верба.
Моя пісня прилине
І змітає журба.
Знов калина чарує
Мої сонячні дні.
Знов дівчина дарує
Своє серце тобі.

Приспів:
А верба нам грає водою,


Молодіє наче доля.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.

Знов калина чарує


Мої сонячні дні.
Знов дівчина дарує
Своє серце тобі.

Приспів:
А верба нам грає водою,


Молодіє наче доля.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.
Хай завжди мене верба
Та й додому поверта.

Хай завжди мене верба


Та й додому поверта. (2 рядки – 8)

Виконавець:



Таїсія Повалій

Слова:


Юрій Рибчинський

Музика:


Едуард Ханок Стиль: Поп Мова: Українська



ОДНА КАЛИНА

Музыка – Руслан Квинта. Слова – Виталий Куровский

Сумно, сумно аж за край...


Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на душі...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

Приспiв:
Одну калину за вiкном,


Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Cумно, сумно аж за край...


Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є

Приспiв:
Одна калина за вiкном,


Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб до дому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Сумно, так і не засну,


Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, грай, музико, грай

Про ту калину за вiкном,


Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!

Приспiв:


Одна калина за вікном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, що б додому йшла сама.
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема.







Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка