Для реалізації цієї мети є великі можливості на уроках словесності. На них ми І здійснюємо національне виховання



Скачати 134.94 Kb.
Дата конвертації19.01.2018
Розмір134.94 Kb.

Уже вісімнадцятий рік ми живемо в незалежній самостійній Україні. Державною мовою України є українська мова. Для більшості її громадян вона водночас є і рідною. Для українців рідна мова це мова українського народу, яка створена ним впродовж багатьох століть і є багатою, мелодійною, довершеною, гідною того, щоб нею пишатись. Рідна мова єднає сучасні покоління з попереднім і прийдешнім в єдине нерозривне ціле. Вона неоціненна національна святиня, скарбниця народних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу.

Як навчальний предмет українська мова виконує ряд важливих освітніх функцій, виходячи з яких, основна мета вивчення мови в середніх навчальних закладах України полягає «у формуванні навчально свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє уміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови».

Для реалізації цієї мети є великі можливості на уроках словесності. На них ми і здійснюємо національне виховання.

В пояснювальній записці до „ Програми з української літератури ” вказується, що література „має стати важливим чинником витворення національної ідеології, без якої неможливо збудувати державу - Україну і виховати свідомого українця”. А тому однією із складових частин мети вивчення шкільного курсу української літератури є виховання національно свідомого громадянина України .Цій меті підпорядковано вивчення ряду творів , які сприяють національному вихованню.

Проблема національного виховання досить активно обговорюється тільки представниками педагогічної думки в Україні. І це закономірно, адже подальший розвиток нашої держави прямо залежить від морально-психологічного стану підростаючого покоління. Для того, щоб вирішити проблеми, які стоять перед сучасною українською школою, необхідно визначити зміст поняття «Національне виховання».

Використовуючи відомий досвід із філософії, психології, етнопсихології, педагогіки, можна твердити: національне виховання – це формування в учнів продуктивних для національного розвитку України суспільно-політичних, духовно-культурних та морально-психологічних орієнтирів, поєднане з процесом включення школярів у системі ідентифікаційних зв’язків зі своїм народом.

Отже, національне виховання має системний характер, містить у собі ряд складових, причому про кожну слід говорити окремо, оскільки вони перебувають у тісній взаємозалежності і взаємодії.

Здійснення національного виховання передбачає різнобічний вплив на внутрішній світ школярів, тобто на раціональну, емоційну та вольову сфери психіки дитини, на її свідомість та підсвідомість. Так різнобічність – передумова успіху.

Наявність зв’язків між складовими процесу національного виховання доводиться шляхом логічних узагальнень. Так, вибір людиною правильних суспільно-політичних орієнтирів проблематичний в умовах духовно-культурної бідності та морально-психологічної деградації. Тому вироблення в молоді державницького мислення та прагнення утвердити Україну рівноправним членом світового співтовариства необхідно підкріпити створенням відповідного психологічного забезпечення, що означає наповнити внутрішній світ школярів духовно-культурними та морально-психологічними цінностями, які зумовлюють їх активну суспільно-політичну національну позицію.

Прищеплення морально-психологічних орієнтирів у системі національного виховання має концептуальний характер, бо формування і суспільно-політичних, і духовно-культурних ідеалів спрямоване на творення такого психологічного типу управління, який міг би забезпечити національний розвиток України. Вироблення цього психологічного типу можливе лише в результаті комплексного підходу до формування особистості.

Це, по-перше, людина повинна відчувати свій зв’язок з долею Батьківщини як особисту долю. По-друге, слід зробити національні духовно-культурні надбання невід’ємною частиною внутрішнього світу підростаючого покоління.

Духовно-культурне орієнтування школярів необхідно вести кількома шляхами. Насамперед формувати в учнів національно-мовну картину світу. По-друге, виробляти поняття про духовні особливості українського народу, неповторність вітчизняної культури в колі світової.

Уроки словесності мають потужний потенціал для національного виховання школярів, адже мова – не лише засіб спілкування, а й джерело інформації про світ, про свій народ, його духовність. Уроки української мови мають суттєве значення для формування культури особистості та національної самосвідомості школярів. На уроках мови є багато можливостей реалізувати культурологічний принцип навчання рідної мови. Побачити багатство рідного слова, відчути його неповторну красу, пізнати з його допомогою безмежний прекрасний навколишній світ – усе це властиве рідній мові.

Як педагог, сповідую основні принципи національного виховання, закладені С.Русовою і В.Сухомлинським: природо відповідність, гуманізм, демократизм, народність, етнізація, співпраця педагога й учнів. Крім того, намагаюсь реалізувати народознавчий, людинознавчий і особистісний підхід у роботі з вихованцями. Використовую складові народної педагогіки: педагогіку народного календаря, педагогіку народознавства, елементи етнопедагогіки.

При виконанні завдань національного виховання на уроках рідної мови і літератури в своїй роботі я керуюсь словами Г.Сковороди: «Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе», а керівництвом до роботи служить «Програма для середньої загальної школи» з рідної мови, в якій є соціокультурна змістова лінія з переліком тем, котрі орієнтують мене на добір відповідних текстів, що знайомлять учнів з історією, звичаями і традиціями, мистецькими скарбами, духовною культурою, кращими синами і дочками рідного народу, із загальнолюдськими моральними нормами тощо.

Як запис в «Програмі для загальноосвітніх навчальних закладів», «Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови». А одним з головних засобів навчання є «формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів, тобто прилучення через мову до культурних надбань українського народу і людства в цілому».

«Соціокультурна змістова лінія є засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові особистості».

Вважаю, що основою успіху в навчанні та вихованні національної свідомості учнів на уроках є їх змістовність і нестандартність (урок-концерт, урок-сценарій, свято української мови, усний журнал, урок цікавої граматики, урок-екскурсія і т.ін.), а допоміжними засобами – кабінет, виставка книг.

«Велике значення в навчально-виховному процесі на уроках рідної мови мають мовленеві взірці, тобто система текстів і усних висловлювань, зміст яких концентровано представляє національну культуру українського народу…»

Одне із важливих завдань у вихованні національної свідомості молодого покоління – прищепити любов до рідної мови, щоб «рідне слово жило, трепетало, грало всіма барвами й відтінками в душі молодої людини, адже рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції». Це завдання я намагаюсь виконувати на кожному уроці мови.

Починаючи з п’ятого і до дев’ятого класу, я широко проводжу виховну роботу на вступних уроках. Національному вихованню сприяють також уроки розвитку зв’язного мовлення, на які підбираю теми, які прищеплюють любов до рідного слова. Це такі завдання як складання невеличких творів-описів у різних стилях на теми краєзнавства, історії рідного села, про родинні свята, про традиції і звичаї своєї родини, про природу рідного краю тощо. Такий вид роботи безперечно не може не вплинути на юні душі, і учні з задоволенням пишуть твори на такі теми: «Осінь у нашому селі», «Улюблений куточок села», «Моя улюблена українська пісня», «Мамина пісня колискова», «Курличуть журавлі».

Такі творчі роботи з мови сприяють не тільки успішному засвоєнню певних дидактичних завдань уроку, а й формують в учнів мовно-національну свідомість, українську ментальність, сприяють розвиткові мовлення учнів і значною мірою допомагають закріплювати теоретичні відомості з мови. На мою думку, учні в процесі роботи над тією чи іншою програмовою темою віддають перевагу такому видові вправ, як твір-мініатюра. Це пояснюють тим, що вони, пишучи твір-мініатюру, мають змогу за допомогою словесних засобів створити певну замальовку, скласти текст на основі власних спостережень та вражень, на цікавому матеріалі закріпити вивчене з лексики, граматики, зігріти суху теорію власною фантазією. В роботі над творами-мініатюрами бачу можливість розвитку творчих сил учнів, поглиблення і закріплення їх знань з теорії розвитку зв’язного мовлення та інших розділів шкільного курсу мови.

Важливого значення надаю ролі зразкам в написанні такого твору. Наприклад, працюючи над художнім описом природи в 5-му класі, я пропоную для аналізу замальовку «Літній ранок» із казки «Хо» М.Коцюбинського, звертаючи увагу учнів на художні засоби тексту, на багатство його словника. Ознайомлюю дітей і з учнівським твором-мініатюрою:
ПОХМУРИЙ ОСІННІЙ ДЕНЬ

Дні стали коротшими, ночі довшими. Ранками над річкою пливуть тумани. Де сонце? Чому воно не розсіє туман, який немов ватою, окутав усе навкруги? Десь у тумані протяжно закричала сойка. Стукнув кілька разів дятел і затих. Падають золоті жолуді на листя. Весь світ у білому тумані.
Лише після детального аналізу змісту мініатюр, зразків їх мовного оформлення учні пишуть твір-мініатюру «Осінь в нашому селі».

Ось один із цих творів:



ОСІНЬ В НАШОМУ СЕЛІ

Золота осінь. Вона тихо і непомітно завітала у наше мальовниче село і поволі вступає в свої права, а коли відчуває свою силу, швидко міняє все навкруги. Махне лівою рукою – одягне дерева в різнокольорові шати, махне правою – скільки глянеш оком – золоті килими. Ось тільки про хвойні дерева в лісі і біля нашої школи забула осінь. Так і зеленіють вони серед пишного різнобарв’я. радісно і сумно мені в ці дні. Радісно, що бачу таку красу, і трохи жаль пригаслої природи.

5 клас
Вважаю, що небезуспішно практикую і твори-мініатюри на лінгвістичні теми. У них учні показують, як розуміють певне питання з мови, як ставляться до неї. Ось зразок такого твору-мініатюри, написаним одним із шестикласників у процесі роботи над темою «Лексикологія».

СЛОВО В МОВІ

Слово – це могутня зброя. Словом можна поранити людину і вилікувати. Тому вміння користуватися словом – велика справа.

Час іде змінюється й мова: одні слова забуваються, інші з’являються. Слова творяться різними способами: за допомогою префіксів, суфіксів, поєднання основ…

У нашій мові слів надзвичайно багато. «Якби море було з чорнила, то і його невистачило б, щоб записати всі слова», так говорить народ. Чим освіченіша людина, тим багатша і красивіша її мова.

Ми повинні боротись за чистоту нашої мови. М.Рильський писав: «Чистіша від сльози вона хай буде».

6 клас
В своїй роботі, практикуючи твори-мініатюри, часто виходжу з важливого дидактичного принципу – наступності і перспективності: опрацьовуючи в п’ятому класі теми, пов’язані із значенням слова готую дітей до роботи з розвитку зв’язного мовлення – опису природи в шостому класі. Наприклад, аналізуючи за допомогою тлумачного словника значення слів земля, ніч, день, місяць, зірка під час роботи над розділом «Лексикологія»даю п’ятикласникам завдання написати твір-мініатюру «Місячна ніч» за опорними словами. Учні вчаться розуміти суть такого поширеного у практиці типу мовлення, як опис, засвоюють значення окремих слів, набувають умінь роботи зі словниками.
МІСЯЧНА НІЧ
Скінчився день. На землю тихенько спускається ніч. Повіває теплий вітерець. На небі з’являються маленькі блискучі цяточки. Це зірочки, рідні сестрички місяця. Задивишся на них і помітиш, як кожна з них підморгує тобі. Ось, мовляв, як я далеко від тебе. Я люблю місячні ночі.

5 клас

Для домашнього завдання іноді пропоную учням теми для написання творів-мініатюр. Ось один з домашніх творів:


ХЛІБ НА СТОЛІ
Моя бабуся пекла сьогодні хліб. Спочатку вона просіяла ситом борошно для розчини. Діжку з розчиною бабуся поставила на ослінчик. Потім вона розтопила піч, а пізніше замісила тісто. Тим часом піч нагрілася, в ній стали розпечені «челюсті». Бабуся взяла форми і виробила буханці. Коли вони піднялися, вона помастила їх яйцем. Коцюбою бабуся розгорнула у печі жар і приготувала черінь. Тепер лопатою поставила паляниці у піч, закрила її заслінкою, а ми стали чекати свіжого хліба. Скоро по хаті пройшов духмяний хлібний запах. Коли хліб спікся, бабуся витягнула рум’яні, пахучі буханці і ми одразу одержали по окрайчику хліба.

6 клас
Немалий виховний потенціал уроків мови є в дидактичному матеріалі, який підбираю такого змісту, щоб відображав життя нашої країни, рідного краю, щоб впливав на національні почуття учнів. Так, наприклад, при вивченні теми «Лексика» в 5 класі використовую змістовні речення, частинки тексту, за допомогою яких виховую в учнів любов і повагу до свого роду, народу.

На кожен урок стараюсь підібрати такі речення, вислови, які пов’язані з народознавчими питаннями, традиціями народу рідного краю, звичаями.

Так на одному з уроків у 9 класі під час вивчення складнопідрядних речень з кількома підрядними, учні виписували приклади речень з опублікованих у газетах матеріалів про народні свята. До іншого уроку добирали дидактичний матеріал із публікацій про життя і поетичну творчість поетів-земляків: С.Соловей, І.Драча, І.Стогнійчука. в дні вшанування пам’яті Т.Шевченка на уроках мови часто звучало слово великого Кобзаря.

При вивченні синтаксису особливо можна реалізувати завдання національного виховання. Так, працюючи над темою «Складнопідрядні речення з підрядними місця і часу» підбираю різні види роботи, за допомогою яких виховую любов до рідного краю.

Великого значення надаю родинному вихованню, адже «Міцна сім’я – міцна держава». Тому розроблено серію уроків на тему родинного виховання.

Дидактичний матеріал додається (додаток 7)

Під час вивчення теми «Синтаксис і пунктуація» сильнішим учням даю завдання складати речення за схемами на визначені теми народознавчого характеру («Рідна мати моя…», «Батьківська хата», «Українська національна символіка», «Люблю пісні мого краю…», «Ой не ріж косу»), а слабші учні складають речення за схемами на будь-яку тематику.

На уроках і в позакласній роботі з мови та літератури використовую як ілюстративний матеріал окремі тексти, речення, прислів’я, казки, легенди, українські народні пісні, живопис України, що сприяє вихованню в учнів глибокого почуття любові до українського фольклору, рідного краю, його історії, природи, батьків, свого роду.

Так, при вивченні теми «Народні колискові пісні» в 6 класі, розповівши дітям про колискові пісні, наголошую, що колискова пісня материної душі і безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. Під спів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби, лікарі, учителі – просто люди. У маминій пісні звучать найглибші й найтепліші почуття, безмежна материнська любов. Тривога матері за долю дитини і надія на її щасливе майбутнє – все виливається в колисковій пісні.

На протязі віків в усіх народів були колискові пісні, бо завжди і скрізь є діти і матері, а найсильнішими людськими почуттями є любов матері до дитини. Діти розповідають про колискові пісні, які їм співали мами, бабусі, співають їх у класі. Така бесіда створює в класі настрій щирості й теплоти, тонкого відчуття душі народу. Через аудіо запис слухаємо «Вечірню пісню» К.Стеценка. Коли затихає музика, читаю пісні «Ой ти коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать».

Як домашнє завдання при вивченні фольклорних творів даю учням роботу записати вивчені твори (колискові, жнивні, веснянки, історичні пісні, колядки, щедрівки тощо) від старожилів села, бабусь, дідусів.

Вивчаючи в 6 класі тему «Календарно-обрядові пісні», пісні літнього циклу, намагаюсь розкрити суть і красу пісень літнього, а саме жнивних пісень, хліборобських обрядів на Україні. На урок запрошуємо людей праці, які доклали багато доклали чимало зусиль до того, щоб духмяно пахнув хліб на столах у односельчан.

(Конспект уроку додається) Додаток 2

При вивченні твору О.Довженка «Зачарована Десна» в 6 класі, знайомлячи учнів з картинами дитинства білоголового Сашка, його дитячими враженнями від навколишнього світу, картинами сільського життя, розповіла про людей, що оточували його, про родовід письменника (предки Довженка були українськими козаками), показала, як у творі змальовано діда Семена, «доброго Духа лугу і риби», патріарха роду, його совісті і честі, руки якого «нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, не вкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові, знали труд і мир, щедроти й добро».

З великою любов’ю згадує посивілий О.Довженко свого батька – Петра Семеновича, людину мудру, талановиту, великого трударя. Мати Одарка Єрмолаївна – свою любов до української пісні передала і синові. На цьому прикладі доводжу учням, що ці образи народних трударів і філософів несуть у собі думку про невичерпність і життєдайність народного джерела, мудрості, безсмертя українського народу – трудівника.

Показую глибоку єдність людини з природою, властивість омолоджувати її, розглядаю з учнями картини повені, сіножаті, нічного зоряного неба.

Учні прослідковують у творі образні приклади, народні вірування, звичаї, забобони, що допомагає їм дізнатись про національну своєрідність й колорит твору, багатовіковий досвід українського народу. Намагаюсь розкрити роль національної культури народу, традицій, звичаїв у формуванні поглядів вихованців.

Даю учням два завдання:



  1. Розповісти про звичаї та обряди, що зустрічаються в «Зачарованій Десні».

  2. Як у цьому творі О.Довженко обґрунтовує думку про необхідність поважати минуле свого народу.

Виконавши ці завдання, учні збагачують свої знання про свято Великдень, про обряд поховання людини, розуміють, що необхідно поважати і зберігати традиції, звичаї рідного народу.

І в позакласній роботі знайомлю своїх вихованців з народними традиціями, звичаями. Учні не тільки поновлюють знання про традиції, звичаї нашого народу, а й проймаються любов’ю до всього що їх оточує. Материна пісня, бабусині вишиванки, батьківська хата, портрети на стіні найдорожчих людей, рушники – все це наша родовідна пам’ять, тому і в позакласній роботі намагаюсь реалізовувати можливості предмета по національному вихованню.

Так, в 5 класі було проведено ранок «Рід, родина, рідня». (Конспект сценарію додається). Додаток 3

Вихованню національної гордості, любов до рідного краю, народу, рідного слова, до народної пісні сприяло загально шкільне свято «Українська пісня в житті народу». Відповідно до теми вечора був оформлений зал. На вишитому рушнику – слова Т.Г.Шевченка: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине». Учасники вечора переконались, що рідна мова і народна пісня – це народне досягнення, духовне обличчя нації. Настав час повернутись обличчям до замулених криниць духовності. Пісню «Про калину»змінює стрілецька народна пісня «Гей, ви, хлопці січові». Потім лунали українські народні пісні «Їхав козак за Дунай», «Цвіте терен», «Глибока криниця», «Чорні очки, як терен», «Ой під вишнею».

Пісні змінювали народні дитячі ігри, жарти. Брали участь у святі і батьки.

«Всіх, хто хоче дізнатися про традиції рідного краю, послухати українські пісні, побачити квіткове весілля, запрошуємо на вечір, присвячений одному з оберегів наших осель – вишневому саду, що відбудеться «__» _____________ 2008 року о 17 год.», так щиро запрошувала рада гуртка «Рідне слово» своїх гостей. І вечір був надзвичайний, казковий. Сцена – українська хата, біля неї красується зелена вишенька з білими і блідо-рожевими квітами. Це вона, вишенька, повідала присутнім про один із оберегів наших осель – вишневий сад.

Проведенню цього свята передувала підготовча робота: діти дізналися про українські обереги, вивчали українські традиції, вірування, дізналися про населені пункти України, в назві яких є слово «вишневий», вивчили пісні, прочитали поезії українських поетів, виступили з інсценівкою за творами Л.Глібова «Квіткове весілля».

Цей та інші подібні заходи сприяють вихованню підлітків на традиціях рідного краю, національної культури нашого народу.



В кабінеті української мови та літератури створено етнографічний куточок, діючі виставки: «Витоки роду твого» з розділами «Козацькому роду нема переводу», «Наша мово солов’їна», «Історія України в художньому слові», «Хліб і сіль на рушнику». В кабінеті є також альбоми, виготовлені учнями на матеріалі, зібраному від старожилів-односельчан, бабусь та дідусів: «Історія села», «Веснянки», «Обряд весілля», «Жнивні пісні», «Колядки та щедрівки» та ін.

Хочеться бути впевненою, що уроки та позакласні заходи, спрямовані на виховання в учнів національної свідомості, не залишають байдужими більшість моїх вихованців.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка