Джордж гордон байрон (1788-1824) великий англійський поет, зачинатель так званої байронічної течії в європейській літературі XIX ст



Скачати 195.17 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір195.17 Kb.

Виховний захід на тему:

Джордж Байрон – видатний романтик ХІХстоліття

Літературні читання

Мета:: виховувати інтерес до поезіїї, культуру, взаємоповагу; розвивати уяву та мислення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; покращити знання учнів про життєвий і творчий шлях поета.

Форма проведення:.літературні читання

Обладнання: чисто прибраний клас, тема на дошці.

Обладнання: сценарії виховного заходу, презентація та музичний супровід

Вступне слово вчителя..Для більш глибокого ознайомлення з життєвим шляхом Байрона цікавим буде матеріал, який можна використати при аналізі окремих поезій. Сьогодні розповімо старшокласникам маловідомі факти особистого життя поета. Його особисте життя, дружбу, почуття, кохання Байрона. У дитячому віці він відчув сильну симпатію до Мері Дафф “маленької дівчинки з темнокаштановим волоссям і очима газелі, чиє чарівне личко, голос, постать і манери змушували його не спати ночами, хоча йому було тільки дев’ять років” (Р. Фокс ). Згодом поет буде закохуватись знову і знову, даруючи щастя цим обраницям. Він ще не знав тоді, що таке кохання, але про це раннє почуття поет згадуватиме і в зрілому віці


УЧЕНЬ: ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН (1788-1824) - великий англійський поет, зачинатель так званої байронічної течії в європейській літературі XIX ст. Його творчість увійшла в історію світової літератури як видатне художнє явище, пов'язане з епохою романтизму. Байрон був не лише визначним поетом-романтиком, а й став для своїх сучасників і наступних поколінь втіленням романтичного героя. Для того, щоб стати романтичним героєм, поет мав усе - прегарну зовнішність (був справжнім красенем), всепереможну особисту принадність, аристократичне походження і велике багатство, сповнену пристрастей і пригод біографію. В особистому житті був пристрасним і палким коханцем. Він умів полонити серця жінок, завойовувати дружбу і відданість чоловіків й одночасно наживати найзапекліших ворогів і фальшивих заздрісних псевдоприятелів.

УЧЕНЬ:


Вірш “She Walks in Beauty”

She walks in beauty, like the night

Of cloudless climes and starry skies;

And all that's best of dark and bright

Meet in her aspect and her eyes:

Thus mellowed to that tender light

Which heaven to gaudy day denies.
One shade the more, one ray the less,

Had half impaired the nameless grace

Which waves in every raven tress,

Or softly lightens o'er her face;

Where thoughts serenely sweet express

How pure, how dear their dwelling place.


And on that cheek, and o'er that brow,

So soft, so calm, yet eloquent,

The smiles that win, the tints that glow,

But tell of days in goodness spent,

A mind at peace with all below,

A heart whose love is innocent!


УЧЕНЬ: Прізвище Байрона стало поняттям. Від нього утворився абстрактний іменник - "байронізм", котрий включив широкий літературний зміст і певний тип поведінки, відчуттів, ставлення до світу, навіть одягу. Як поета і особистість, його наслідували, з ним порівнювали. Не випадково Михайло Лермонтов заперечував: "Ні, я не Байрон, я інший..." А його героя, як і багатьох інших персонажів, не можна до кінця зрозуміти поза поняттям байронізму.

УЧЕНЬ: Трагічна смерть, яка вкоротила життя Джорджа Байрона у 36 років, не вкоротила, ані применшила слави його імені й творів. Його поезією захоплювались Пушкін та Шевченко. Його перекладали П.Куліш і М.Костомаров, Леся Українка та Іван Франко. Його романтична лірика та суворі історичні вірші однаково тактовно вібрують англійською вишуканістю.


УЧЕНЬ: Джордж Ноел Гордон Байрон народився у Лондоні 22 січня 1788 р. у знатній, але збіднілій дворянській родині. Шлюб батьків - капітана Джона Байрона та Кетрін Гордон Гайт був невдалим. Кетрін, багата шотландська спадкоємиця, стала другою дружиною безпутного вдівця, відмінного офіцера англійської армії, який звик жити на широку ногу. Від першого шлюбу у Джона була донька Августа, яку виховувала бабуся, і її дружба з братом Джорджем розпочалася лише у 1804 р.
УЧЕНЬ: Лі Августа – сестра поета, дочка його батька від першого шлюбу. У 14 років юний Джордж зустрівся з Августою. Їй тоді було 18 років. Вона не відрізнялась яскравою зовнішністю, мала схильність до повноти, не виявляла вишуканого смаку в одязі, але духовно була близька Байронові, який цінував її за доброту і взаєморозуміння. Августа завжди була другом для свого брата і справляла позитивний вплив на нього протягом усього його життя.

УЧЕНЬ: Stanzas to Augusta
When all around grew drear and dark,

And reason half withheld her ray -

And hope but shed a dying spark

Which more misled my lonely way;


In that deep midnight of the mind,

And that internal strife of heart,

When dreading to be deemed too kind,

The weak despair -the cold depart;


When fortune changed -and love fled far,

And hatred's shafts flew thick and fast,

Thou wert the solitary star

Which rose, and set not to the last.


Oh, blest be thine unbroken light!

That watched me as a seraph's eye,

And stood between me and the night,

For ever shining sweetly nigh.


And when the cloud upon us came,

Which strove to blacken o'er thy ray -

Then purer spread its gentle flame,

And dashed the darkness all away.


Still may thy spirit dwell on mine,

And teach it what to brave or brook -

There's more in one soft word of thine

Than in the world's defied rebuke.


Thou stood'st as stands a lovely tree

That, still unbroke though gently bent,

Still waves with fond fidelity

Its boughs above a monument.


The winds might rend, the skies might pour,

But there thou wert -and still wouldst be

Devoted in the stormiest hour

To shed thy weeping leaves o'er me.


But thou and thine shall know no blight,

Whatever fate on me may fall;

For heaven in sunshine will requite

The kind -and thee the most of all.


Then let the ties of baffled love

Be broken -thine will never break;

Thy heart can feel -but will not move;

Thy soul, though soft, will never shake.


And these, when all was lost beside,

Were found, and still are fixed in thee;-

And bearing still a breast so tried,

Earth is no desert -e'en to me.




George Gordon Byron

перевод А.Н. Плещеева:

***



УЧЕНЬ: Когда был страшный мрак кругом,

И гас рассудок мой, казалось,

Когда надежда мне являлась

далёким, бледным огоньком;


Когда готов был изнемочь

Я в битве долгой и упорной,

И, клевете внимая черной,

Все от меня бежали прочь;


Когда в измученную грудь

Вонзались ненависти стрелы,

Лишь ты во тьме звездой блестела,

И мне указывала путь.


Благославен будь этот свет

Звезды не меркнувшей, любимой!

Что, словно око серафима,

Меня берёг средь бурь и бед.


За тучей туча вслед плыла,

Не омрачив звезды лучистой;

Она по небу блеск свой чистый,

Пока не скрылась ночь, лила.


О! будь со мной! учи меня

Иль смелым быть, иль терпеливым;

Не приговорам света лживым,-

Твоим словам лишь верю я!


Как деревцо, стояла ты,

Что уцелело под грозою

И над могильною плитою

Склоняет верные листы.


Когда на грозных небесах

Сгустилась тьма и буря злая

Вокруг ревела, не смолкая,

Ко мне склонилась ты в слезах.


Тебя и близких всех твоих

Судьба хранит от бурь опасных,

Кто добр, небес достоин ясных,

Ты прежде всех достойна их.


Любовь в нас часто ложь одна;

Но ты измене недоступна,

Неколебима, неподкупна,

Хотя душа твоя нежна.


Все той же верной встретил я

Тебя, в дни бедствий погибая,

И мир, где есть душа такая,


Уж не пустыня для меня!

УЧЕНЬ: За спогадами сучасників поета, Байрон мав привабливу зовнішність. Як свідчить Едвард Трелоні, «у зовнішності Байрона втілилася ідеальна норма, якою природа нагороджує генія. Він був у розквіті сил — мав 34 роки, середнього зросту — 5 футів і 8 з половиною дюймів (близько 1,72 метра); красиві риси обличчя, бліда шкіра без жодної плямки чи зморшки, широкі плечі, відкриті груди, чудові пропорції тіла. Невелика, правильної форми голова і кучеряве волосся легко й граціозно поєднувалися з міцною довгою шиєю. Очі та форма рота видавали генія. Природа мало що могла додати до того, чим обдарувала, як у зовнішності, так і в її одухотвореності». Стендаль в одному зі своїх листів описав зустріч із Байроном: «Це було восени 1816 року, коли я побачив Байрона в міланському театрі Ла Скала. Мене вразили очі лорда Байрона... Ніколи в житті я не зустрічав нічого прекраснішого та виразнішого. Навіть тепер, думаючи про те, якого виразу великий зодчий має надавати генієві, завжди згадую той прекрасний образ...»


УЧЕНЬ: Вірш «Любовь и смерть»

Я на тебя взирал, когда наш враг шел мимо,

Готов его сразить иль пасть с тобой в крови,

И если б пробил час - делить с тобой, любимой,

Все, верность сохранив свободе и любви.

Я на тебя взирал в морях, когда о скалы

Ударился корабль в хаосе бурных волн,

И я молил тебя, чтоб ты мне доверяла;

Гробница - грудь моя, рука - спасенья челн.

Я взор мой устремлял в больной и мутный взор твой,

И ложе уступил и, бденьем истомлен,

Прильнул к ногам, готов земле отдаться мертвой,

Когда б ты перешла так рано в смертный сон.

Землетрясенье шло и стены сотрясало,

И все, как от вина, качалось предо мной.

Кого я так искал среди пустого зала?

Тебя. Кому спасал я жизнь? Тебе одной.

И судорожный вздох спирало мне страданье,

Уж погасала мысль, уже язык немел,

Тебе, тебе даря последнее дыханье,

Ах, чаще, чем должно, мой дух к тебе летел.

О, многое прошло; но ты не полюбила,

Ты не полюбишь, нет! Всегда вольна любовь.

Я не виню тебя, но мне судьба судила -

Преступно, без надежд, - любить все вновь и вновь.
УЧЕНЬ: Єдиною фізичною вадою Байрона була вроджена кульгавість. Намагаючись виправити свою фізичну ваду, Байрон серйозно займався спортом, став стрілком, боксером, наїзником, плавцем. Байрон легко міг проплисти 5 миль (9 км). В 1809 р. він переплив гирло річки Тахо, наперекір стрімкій течії під час океанського припливу. В 1810 р. за годину і десять хвилин переплив протоку Дарданелли (шириною понад 4 км). Італійці називали його «англійцем-рибою» після того, як Байрон здобув перемогу під час змагань у Венеції в 1818 p., протримавшись на воді чотири години двадцять хвилин і здолавши відстань у кілька миль.
УЧЕНЬ: Фізично загартований і сильний, Байрон, однак, був напрочуд примхливим щодо своєї зовнішності й здоров'я. Знаючи за собою схильність до повноти, він виснажував себе постійними дієтами, ліками, часто жив надголодь.
УЧЕНЬ: Дафф Мері — перше кохання Байрона. У дитячому віці він відчув сильну симпатію до «маленької дівчинки з темно-каштановим волоссям і очима газелі, чиє чарівне личко, голос, постать і манери змушували його не спати ночами, хоча йому було тільки дев'ять років» (Р. Фокс). Він ще не знав тоді, що таке кохання, але про це раннє почуття поет згадував і в зрілому віці. Дізнавшись, що його «перша любов» вийшла заміж, він відчув глибокий душевний щем і вдався до меланхолії, яка з'являлася в нього в періоди сильного нервового збудження.

УЧЕНЬ: Вірш “Remember Thee”



Remember thee! Remember thee!
Till Lethe quench life's burning stream
Remorse and shame shall cling to thee,
And haunt thee like a feverish dream!

Remember thee! Aye, doubt it not.
Thy husband too shall think of thee:
By neither shalt thou be forgot,
Thou false to him, thou fiend to me!

Забыть тебя! Забыть тебя!

Пусть в огненном потоке лет

Позор преследует тебя,

Томит раскаяния бред!

И мне, и мужу своему

Ты будешь памятна вдвойне:

Была ты неверна ему,

И демоном была ты мне.
УЧЕНЬ: Уже в шкільні роки поет часто закохувався. Він плекав ніжну любов до своєї кузини Маргарет Паркер, присвятивши їй свої перші сердечні вірші, потім - до Мері Чаворт, яка жила недалеко від Ньюстеда. Байрон присвятив Мері цілу низку віршів, але особливо хвилююче він передав свої страждання і кохання до неї у поемі "Сон" (1816).
УЧЕНЬ: ОТРЫВОК, НАПИСАННЫЙ ВСКОРЕ ПОСЛЕ ЗАМУЖЕСТВА МИСС ЧАВОРТ
Бесплодные места, где был я сердцем молод,

Анслейские холмы!

Бушуя, вас одел косматой тенью холод

Бунтующей зимы.


Нет прежних светлых мест, где сердце так любило

Часами отдыхать,

Вам небом для меня в улыбке Мэри милой

Уже не заблистать.


Вірш «Посвящается Мерион»
УЧЕНЬ: Что ты, Мэрион, так грустна?

Или жизнью смущена?

Гнев нахмуренных бровей

Не к лицу красе твоей.

Не любовью ты больна,

Нет, ты сердцем холодна.

Ведь любовь - печаль в слезах,

Смех, иль ямки на щеках,

Или склон ресницы томной, -

Ей противен холод темный.

Будь же светлой, как была,

Всем по-прежнему мила,

А в снегах твоей зимы

Холодны, бездушны мы.

Хочешь верности покорной -

Улыбайся, хоть притворно.

Суждено ль - и в грустный час

Прятать прелесть этих глаз?

Что ни скажешь - всё напрасно;

Их лучей игра прекрасна,

Губы... Но чиста, скромна,

Муза петь их не должна:

Она краснеет, хмурит брови,

Велит бежать твоей любови,

Вот рассудок принесла,

Сердце вовремя спасла.

Так одно сказать могу

(Что б ни думал я - солгу):

Губы нежные таят

Не одной насмешки яд.

Так, в советах беспристрастных

Утешений нет опасных;

Песнь моя к тебе проста,

Лесть не просится в уста;

Я, как брат, учить обязан,

Сердцем я с другими связан;

Обману ли я тебя,

Сразу дюжину любя?

Так, прости! Прими без гнева

Мой совет немилый, дева;

А чтоб не был мне в упрек

Мой докучливый урок,

Опишу тебе черты

Властной женской красоты:

Как ни сладостна для нас

Алость губ, лазурность глаз,

Как бы локон завитой

Ни прельщал нас красотой,

Всё же это плен мгновенный, -

Как нас свяжет неизменно

Легкий очерк красоты?

Нет в нем строгой полноты.

Но открыть ли, что нас свяжет,

Что пажам вас чтить прикажет

Королевами всего?

Сердце, - больше ничего.

УЧЕНЬ: Паркер Маргарита — кузина Байрона, друге кохання його дитинства. «Дівчинка з темними очима, довгими віями, грецьким профілем і осяйною красою», яка померла через два роки після того, як поет закохався у неї. Маргарита, за словами Байрона, дала поштовх його поезії. «Перший стрибок у літературу» він здійснив у 1800 році під впливом почуття до кузини. Висловивши свої зізнання у віршах, Байрон пізніше вшанував пам'ять


УЧЕНЬ: ВОСПОМИНАНИЕ
Конец! Все было только сном.

Нет света в будущем моем.

Где счастье, где очарованье?

Дрожу под ветром злой зимы,

Рассвет мой скрыт за тучей тьмы,

Ушли любовь, надежд сиянье...

О, если б и воспоминанье!
Спомин
Кінець! То був лиш сон. I враз

Блідих надій промінчик згас.

Щасливих мало днів прожито,

Світанок мій вкриває тьма,

I душу сковує зима.

Любов, надію вщент розбито.

Якби ж - і спомини. Якби-то!

УЧЕНЬ: У 1805 р. він вступив до Кембріджського університету. В ці роки почав захоплюватися Наполеоном. Будучи студентом, Байрон винаймав чудові кімнати, жив безтурботно, став справжнім модником. Мода вимагала регулярно пити вино і грати в карти, і хоча юнак не дуже любив ні перше, ні друге, слухняно дотримувався загальноприйнятих студентських традицій. У ці ж роки з'явився потяг до ексцентричних розваг. Наприклад, він завів собі ведмедя, якого під час канікул забирав додому в Ньюстед. Усе це, звичайно, вимагало коштів, тому до повноліття набралося 12 тисяч боргу.


УЧЕНЬ: Вірш “Sun of the Sleepless”

Sun of the sleepless! melancholy star!
Whose tearful beam glows tremulously far!
That show's the darkness thou canst not dispel,
How like art thou to joy remember'd well!
So gleams the past, the light of other days,
Which shines, but warms not with its powerless rays;
A nightbeam Sorrow watcheth to behold,
Distinct, but distant - clear - but, oh how cold!

УЧЕНЬ:


Неспящих солнце, грустная звезда,
Как слезно луч мерцает твой всегда,
Как темнота при нем еще темней,
Как он похож на радость прежних дней!

Так светит прошлое нам в жизненной ночи,


Но уж не греют нас бессильные лучи,
Звезда минувшего так в горе мне видна,
Видна, но далека — светла, но холодна!

Перевод Алексея Толстого

УЧЕНЬ: Байрон відчував себе чужим і самотнім серед оточуючого аристократичного суспільства. Уже в ранніх віршах поета звучали мотиви розчарування і самотності. Все гостріше відчувався конфлікт митця з офіційним англійським суспільством, причинами якого було те, що він поводив себе надто волелюбно, сміливо мислив і писав, надто гостро і безжально критикував світську чернь.
УЧЕНЬ: Вірш «Подражание Тибуллу»

Серинф жестокий! Ты ль неверным сердцем рад

Мученьям без числа, что грудь мою язвят?

Увы! Стремилась я лишь муку утишить,

Чтоб снова для любви и для тебя мне жить.

Но плакать над судьбой я больше не должна,

И ненависть твою излечит смерть одна.
УЧЕНЬ: Слава прийшла до Байрона миттєво, в один день. Він так і сказав: "Одного ранку я прокинувся знаменитим". То був ранок 27 лютого 1812 р. Саме тоді поет виголосив у палаті лордів промову, в якій чітко сформулював своє політичне кредо. І буквально наступного дня вийшли друком дві перші пісні поеми "Паломництво Чайльд-Гарольда".
УЧЕНЬ: На оточення, особливо жінок, Байрон справляв колосальне враження. Першою завоювати його прихильність вдалося леді Кароліні Лем. Він почав щоденно відвідувати її дім, який був ще одним із центрів партії вігів. Наступним короткочасним захопленням поета стала набагато старша за нього леді Оксфорд, 40-річна Елізабет Скотт, потім леді Вебстер, леді Колланд та ін.
УЧЕНЬ: У червні 1813 р. Байрон зустрів свою сестру Августу Лі, з якою давно не бачився, але весь час листувався. Вона вже мала трьох дітей і чоловіка-егоїста. У 1914 р. Байрон опинився у центрі пліток. І це не дивно, адже про свої далеко не братерські почуття до сестри він натякав у розмовах з друзями. Коли у квітні 1914 р. Августа народила доньку Медору, поет натякав, що це його позашлюбна дитина. В одному з листів до леді Мельбурн він писав: "Это отнюдь не обезьяна, а если она на нее чуть-чуть и похожа, то это, видимо, из-за меня".
УЧЕНЬ: У цей же час літературна слава митця, здавалося, перейшла всі межі. Шаленим успіхом користувалася кожна з циклу поем, написаних у 1813-1816 рр., - "Гяур", "Корсар", "Абідоська наречена", "Лара", "Парізина".
УЧЕНЬ: У будинку Кароліни Лем поет познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Аннабелою Мільбенк, з якою одружився у 1815 р. Вона здавалася йому втіленням жіночої краси і високих духовних рис. Незабаром виявилося, що Аннабела не здатна зрозуміти поривів свого чоловіка. Від самого початку молода дружина намагалася привернути Байрона до релігії, була проти його суспільної діяльності. Одружившись після декількох місяців спільного життя Джордж збагнув свою помилку. Він не завжди поводився як джентльмен, часто пиячив, терзав дружину розповідями про своїх колишніх коханок і погрожував привести додому свою нову коханку, актрису Сюзан Буассі. Повіривши наклепам про аморальну поведінку чоловіка, Аннабела через рік після вінчання з новонародженою донькою Адою Августою повернулася у батьківську оселю, а через два тижні порушила справу про розлучення. Ширилися чутки про знущання поета над дружиною. До сімейного скандалу додалося цькування політичних противників та літературних опонентів, які звинуватили його в гомосексуальности що смертельно каралося в тодішній Англії. Правлячі кола використали цей випадок для того, щоб звинуватити Байрона в "аморальності"; проти нього була організована ціла кампанія наклепів і переслідувань. Йому не подавали руки, старі знайомі не запрошували в гості, кредитори описували майно. Байрону не можна було з'явитися на вулиці.
УЧЕНЬ: Вірш «Подражание Катуллу»

О, только б огонь этих глаз целовать

Я тысячи раз не устал бы желать.

Всегда погружать мои губы в их свет -

В одном поцелуе прошло бы сто лет.

Но разве душа утомится, любя.

Все льнул бы к тебе, целовал бы тебя,

Ничто б не могло губ от губ оторвать:

Мы все б целовались опять и опять;

И пусть поцелуям не будет числа,

Как зернам на ниве, где жатва спела.

И мысль о разлуке не стоит труда:

Могу ль изменить? Никогда, никогда.

УЧЕНЬ: У квітні 1816 р. поет покинув Лондон. Останнім віршем, написаним на рідній землі, була поезія "Станси до Августа", сестри, яка у важкий час була його опорою і підтримувала в ньому твердість духу.


УЧЕНЬ: Люблю жіноцтво (не ловіть на слові!)

Люблю селянок – бронзу смаглих лиць

І очі темні спалахнуть готові

Щоразу тисячами блискавиць;


Люблю сеньйор – свавільні й загадкові,

З вологим, гордим виблиском зіниць,

Серця і в них на вустах, а душі - в зорі,

Ясні, бо їхнє сонце, небо й море...


УЧЕНЬ: У квітні 1819 р. Байрон познайомився з 19-річною графинею Терезою Гвіччіолі, брат і батько якої (графи Гамба) були членами таємного політичного руху карбонаріїв, а чоловік - найбагатший 60-літній граф Равени. За рішенням Папи римського подружжя розлучилося, і Тереза разом з поетом оселилися в Равені, де щасливо прожили 4 роки. Зв'язок з Терезою був для Байрона великою благодаттю. Він змінився на краще, як підмічав його товариш поет Шеллі: "это касается и таланта, и характера, и нравственности, и здоровья, и счастья". Сам Джордж Байрон писав сам поет друзям: "Теперь я считаю себя человеком, познавшим семейное счастье".
УЧЕНЬ: Вірш «Ты плачешь – светится слезой»

Ты плачешь — светятся слезой

Ресницы синих глаз.

Фиалка, полная росой,

Роняет свой алмаз.

Ты улыбнулась — пред тобой

Сапфира блеск погас:

Его затмил огонь живой,

Сиянье синих глаз.
Вечерних облаков кайма

Хранит свой нежный цвет,

Когда весь мир объяла тьма

И солнца в небе нет.

Так в глубину душевных туч

Твой проникает взгляд:

Когда погас последний луч —

В душе горит закат

УЧЕНЬ: Під впливом родичів коханої жінки поет почав перейматися політичною ситуацією в країні. Його будинок став таємною базою, де зберігалася зброя, і розташовувався підпільний штаб. Він систематично передавав організації карбонаріїв чималі суми, зароблені літературною працею. Переслідуваний поліцією за свої зв'язки з карбонаріями, Байрон у жовтні 1821 року поїхав до Пізи, а через рік поселився в Генуї.
УЧЕНЬ: В січні 1822 р. померла теща Байрона, леді Ноел, яка залишила йому спадок у 600 фунтів, за умови, що він додасть до своїх імен Джордж Гордон ім'я Ноел. Поет залюбки підписував свої особисті листи «Н. Б.» (Ноел Байрон), що асоціювалося для нього з ініціалами Наполеона Бонапарта
УЧЕНЬ: У 1823 р. в Англії утворився комітет допомоги Греції, і поету запропонували стати представником комітету в Греції, на що він з радістю погодився. Розпочалася кипуча діяльність Байрона - командира одного з повстанських загонів і прославленого митця епохи. В останні роки життя він, за браком часу, писав мало. В січні 1824 р. в Міссолунчі поет відсвяткував своє 36-ліття, відчуваючи (так колись напророкувала йому ворожка), що цей рік стане фатальним. У день народження він написав свій останній вірш:
УЧЕНЬ: В день мого тридцятишестиліття


Вгамуйся серце. Вибив час.

Нікого нам не зворушить.

Нехай любов обходить нас,

Та нам - любить.


Пожовкли днів моїх листки,

Засох любові цвіт і плід.

Повзуть скорбота й хробаки

За мною вслід.


Немов вулкан той із жерла,

Жирущий пломінь в груди б'є,-

Та не світильник, то пала

Життя моє.


Минули дні тривог, надій,

Любові, ревнощів, жаги.

З кохання весь набуток мій -

То ланцюги.


Та геть ганебні ці думки!

Душе моя, гори лиш там,

Де Слава лаврові вінки

Сплітає нам.


О поле битви, зброї дзвін,

Що славить Грецію мою!

Вільніший я, ніж Спарти син,

Що ліг в бою!


Повстань! Еллади лине зов.

Зміцни свій дух! Не забувай,

Чия у тебе в жилах кров.

На бій рушай!


Притлум чуттів невчасних жар

І ниці пристрасті круши!

Хай вроди згубної пожар

Не йме душі!


Як шкода молодих років,

На жертву волі їх оддай!

До битви стати час наспів.

В борні сконай!


За волю в гордім цім краю

Борися всупір долі злій.

Знайди в бою і смерть свою,

I супокій!



УЧЕНЬ: 15 лютого 1824 р. у Байрона стався тяжкий напад лихоманки. І коли хвороба вже ніби відступила, раптово навесні 19 квітня 1824 р. молодий поет помер в оточенні розгублених лікарів. Серце Дж. Г. Байрона поховане в Греції, а його прах перевезений на батьківщину.

Байрон тісно пов'язаний з Україною. Саме він увів у свою рідну та загалом європейську літературу образ України та українського героя Мазепи. Він вибрав з життя Мазепи всього-на-всього історію його юнацького кохання до дружини польського магната. Байрон створив певний емоційний, романтичний образ ніколи небаченої землі.


УЧЕНЬ: Українські письменники зацікавилися творчістю письменника понад 150 років тому. З того часу інтерес до Байрона не згасав. Улюбленим твором українських письменників був "Каїн ", про це свідчать численні переклади. Першим перекладачем Байрона українською мовою був Микола Костомаров. Багато сказано про прометеївські мотиви у Шевченка, зокрема в поемі "Кавказ". Пантелеймон Куліш зацікавився Байроном ще в 30-ті роки, пізніше Байрон став для нього в один ряд з Вальтером Скоттом і Шекспіром. В 70-ті роки XIX ст. до перекладів Байрона звертався Михайло Старицький. Він переклав ліричні вірші та уривки, а також частину поеми "Мазепа". Перекладацьку діяльність Іван Франко розпочав з поеми "Каїн" у 1879 р., Грабовський у 1894 р. переклав поему "Шильйонський в'язень". Байрон належав до улюблених поетів Лесі Українки, якого вона з захопленням читала і перечитувала, мріяла перекладати. На жаль, ці плани не здійснилися, перекладено "Коли сниться мені, що ти любиш мене" і уривок "Каїна". Переклади з Байрона здійснювалися і здійснюються, вони розширили уявлення українського читача про масштаби творчості англійського романтика.
УЧЕНЬ: Вірш «Она идет во всей красе»

Перевод С.Я. Маршака:


Она идет во всей красе —
Светла, как ночь её страны.
Вся глубь небес и звёзды все
В её очах заключены.
Как солнце в утренней росе,
Но только мраком смягчены.

Прибавить луч иль тень отнять —


И будет уж совсем не та
Волос агатовая прядь,
Не те глаза, не те уста
И лоб, где помыслов печать
так безупречна, так чиста.

А этот взгляд, и цвет ланит,


И лёгкий смех, как всплеск морской, —
Всё в ней о мире говорит.
Она в душе хранит покой.
И если счастье подарит,
То самой щедрою рукой.
Заключне слово вчителя: В межах романтичної художньої системи Байрон став своєрідним типом митецького бунту, який закономірно виник у Європі на початку XIX ст. і отримав назву від прізвища англлійського поета, що його літературна і життєва позиція, чільні риси творчості були яскравим виразом основних ознак Байрона, а саме: “світової туги”, індивідуалізму, титанізму, пошуку яскравих, сильних особистостей в історії та літературі, бунтарства, життєвого епатажу, захисту свободи народів і кожної особистості окремо та ін. Байрон відчув, підхопив та персоніфікував той дух, що вже витав у повітрі.

Поет звільнив ту величезну енергію, шо вже почала назрівати у творчості інших. митців і обов’язково мала вилитися в повному обсязі. В цьому, як і в силі поетичного хисту Байрона, громадянській позиції та особистих рисах характеру, криються причини того, що його творчість мала чи не найбільший в історії літератури резонанс в Європі.

Підготувала та провела Цибульняк Олена Дмитрівна
Джерела: http://byron.velchel.ru/

http://lib.ru/POEZIQ/BAJRON

http://www.stihi-xix-xx-vekov.ru

http://byron.velchel.ru

http://ru.wikipedia.org

http://www.ostrovlubvi.com

http://imadin12.narod.ru

http://langadvice.blogspot.com







Каталог: attachments
attachments -> Профтехосвіти у луганській області
attachments -> Загальна характеристика доби Відродження
attachments -> “ Історія виникнення комп'ютерної мишки ” Загадки про комп'ютерну мишку
attachments -> М. Донецьк-2012. Формування, розвиток і реалізація соціально активної особистості
attachments -> Настилання підлог керамічними плитками
attachments -> Обладнання
attachments -> Урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь і навичок
attachments -> С. О. Рачкова, А. М. Кушнірчук Методичний посібник Система роботи школи щодо формування навичок здорового способу життя

Скачати 195.17 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка