Дівчинка з папірусом



Сторінка1/8
Дата конвертації05.01.2018
Розмір1.72 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

ТАЛА ПРУТКОВА

ДІВЧИНКА З ПАПІРУСОМ




ДІВЧИНКА З ПАПІРУСОМ



12. 12 (п’ятниця)
08. 01

З папірусом? Так. Прийшла до мене сьогодні вранці. У п’ятницю. Дванадцятого грудня. Чемно подзвонила у двері. Дівчинка з папірусом. Побажала доброго ранку. Мала років чотирнадцять. Русяве волосся середньої довжини. Коротеньке пальто світло-рожевого кольору. Худі ноги у цупких тілесних панчохах. Черевики на товстій тракторній підошві. Спортивну сумку через плече. Обличчя трохи підпухле, наче у дівчинки були хворі нирки. Чи, може, так здавалося через надміру чуттєві губи. Ще пірсинг у носі. Маленький блискучий камінець. Лак на нігтях рук обдерся. У лівому вусі – сережка у вигляді літер «Mtv». Найдивнішим у дівчинці було те, що абсолютно нічого у ній не викликало подиву. І папірус. Тримала його у правій руці. Звичайний згорток паперу. Достоту такого, як висить у мене в кімнаті. На ньому ще зображений Сет. Такий папірус можна придбати в сувенірній крамниці. Чи отримати в подарунок від товариша, який щойно повернувся з Єгипту. І накупував таких десяток у якогось араба. Араб займається кустарним виробництвом у себе в гаражі. Одна копія вартістю у вісім доларів. Ще він ліпить ібісів з глини. Але їх продає дорожче.

Зайшла. Озирнулася. Спинила погляд на мені і мовчки передала мені папірус.

– Він вирішив попередити вас. Таке трапляється рідко. Навіть не знаю, чому.

Я не хотів, щоби дівчинка мала мене за нечему, але запитав:

– Ти хто?

– Дівчинка з папірусом.

Говорила вона це все доволі безтурботно. Наче йшлося про бейсбольний матч.

– Дякую, – сказав я і витріщився на дівчинку.

– О-о-о! – протягнула вона, побачивши плакат «Yeah Yeah Yeahs» у мене на дверях.

А потім лише додала:

– Цікаво.

Після цього кумедно вклонилася, сама відчинила вхідні двері і зникла.

Так я залишився сам. Уважно вивчив місце, на якому щойно перебувала дівчинка. Ніяких слідів. Навіть бруду з черевиків. Жодної русявої волосинки. Жодної молекули її дешевих парфумів з дистриб’юторського каталогу, що їх собі замовляють дівчатка у сезони знижок.

Я розгорнув папірус. Він був стилізований так, що на перший погляд видавався старим. Пошарпані краї, обгорілі кути. Але сама фактура вказувала на свіжість паперу. Спочатку я нічого не помітив. Ніяких зображень чи написів. Але раптом я цілком виразно побачив слова. Хоча тепер я не зможу пригадати ні мови, що нею були написані ті слова, ні кольору літер, ні накреслення символів, зміст послання, я певен, був такий:

«Ти помреш уві сні у віці двадцяти семи років»
Наступної миті на папірусі не було жодного знаку чиєїсь писемності.

Це сталося сьогодні, у п’ятницю. Дванадцятого грудня. Вона прийшла. З папірусом. Рівно за тиждень, дев’ятнадцятого грудня, у мене день народження. Мені сповниться двадцять вісім.


13. 02

Я навіть не намагався поставити під сумнів те, що трапилося зранку. Не мав наміру що-небудь з’ясувати. Хоча би, чому сьогодні. Чому саме папірус. Адже я міг отримати це повідомлення електронною поштою. Чи, зрештою, побачити його під час сну. Хоча навряд чи повірив би.

Єдине, що існує в моїй голові – це бажання будь-що уникнути можливої смерті. Залишається лише тиждень. Тиждень, протягом якого я не повинен спати. Я не маю права засинати. Я не можу спати. Я мушу триматися, щоби навіть на хвилину не заплющити очей!!! Інакше на мене чекає смерть.

Зараз я на роботі. У мене обідня перерва. Проте їсти не хочеться зовсім. Після їди завжди хилить на сон. Краще пройдуся трохи. Погода, щоправда, мерзенна – холодно й сиро. В таку завжди хочеться сховатися під ковдру з горнятком чогось гарячого. Якби мені довелося не спати влітку, певне, було би значно легше. Не спати. Не спати. Не спати…

З цього часу усе, що поглинуло мої думки, що стало єдиним сенсом мого існування і водночас найбільшим моїм страхом, – це СОН.
20. 03

Нещодавно я повернувся з роботи. В конторі усе спокійно. Катя розповідала про своє весілля і показувала фото. Якщо чесно, сукня у неї була не дуже. Раніше я, певно, не помітив би, але жіночий колектив дається взнаки. Тепер я знаю, яке весільне вбрання варте похвал, а яке – презирства. Дарина теж демонструвала світлини з Єгипту. Побачив її у купальнику. Нічогенька. Але могла би трохи схуднути… Я почувався бадьорим. Втім, думка про те, що доведеться не спати наступних сім днів, постійно мене переслідувала. Через це я кілька разів не надто ввічливо відповів замовникам, з якими спілкувався по телефону. Ромко зауважив, що я – розсіяний, і порадив взяти відпустку. Усі знають, що я давно не був ні у відпустці, ні на лікарняному. Подумаю про це. Зрештою, якщо я не спатиму протягом тижня, то не зможу працювати. З іншого боку, якщо я сидітиму вдома, то триматися буде значно важче. Адже відсутність спостережливих колег і термінових завдань значно знижує активність мозку. Слухаю «Soundgarden». Звук зробив гучнішим, ніж звичайно. Найближчим часом складу список найбільш ритмічних і агресивних треків. Все ж таки музика – не остання річ, коли йдеться про позбавлення себе сну.


22. 04

Я вирішив взяти відпустку. У мене ніяк не вийде ходити на роботу і не спати. Але не спати я повинен, що би не трапилося.

Тепер мені потрібно розробити чіткий план дій. Слід визначити, що викликає найбільшу сонливість, і що збадьорює. Варто скласти список занять, які не будуть мене втомлювати, і які водночас зможуть зайняти мій мозок на стільки, аби він не відключився…

Отже. Свою війну зі сном я вирішив розпочати з того, що взявся писати цей щоденник. Я подумав, це в будь-якому разі мені допоможе. Хоча би вбити трохи часу. Бо ж чого-чого, а часу в мене тепер багато. Це, мабуть, єдиний позитивний момент у всій цій історії.

Щиро кажучи, я давно хотів привести в порядок власні справи. Взяти хоча б мою квартиру. Господи, як же давно я у ній прибирав! На вікнах масніють величезні плями від дощу і чиїхось брудних пальців. Меблі покриті тритижневим шаром пилу. На підлозі дисгармонійним візерунком красується тисяча-друга слідів від взуття. Річ у тім, що для гостей у мене немає жодної пари домашніх капців. Та й сам я рідко коли роззуваюся, прийшовши додому. Я й роздягаюся лише перед сном... То виходить, що цілий тиждень я не буду роздягатися на ніч. Не буду чистити зуби і читати книжку чи газету. Не буду годувати ввечері свого кота. Не буду переглядати якийсь взятий на прокат фільм. Не буду думати, що приготувати на сніданок. Не буде сніданків. І вечерь не буде. Час втратить своє першочергове значення. Він перестане поділятися на ранки, вечори, дні і ночі. Темрява перестане функціонувати у моїй свідомості як необхідний атрибут для фізичного відпочинку. Сонце не буде ідентифікуватися моїм розумом як символ початку нового часового періоду. Мій біологічний годинник доведеться зупинити. Витягнути з нього батарейки. Дезорієнтувати. Ввести в оману. Залякати... Дійсно, на чорта мені біологічний чи якийсь там іще годинник, якщо я помру?!
13. 12 (субота)
01. 05

Перша ніч без сну. Прибрав. Погодував кота Елвіса. Підлив квіти. Викинув кілька фіалок, які геть засохли. Також викинув пальму. Фіалок не було жаль, чого не можу сказати про пальму. Мені її подарувала Віка… Чорт, із Вікою теж доведеться попрощатися на тиждень. Так… Скажу усім, і їй теж, що поїхав у Карпати… Вона запитає, чому без неї… Може, краще тоді у санаторій? Так, на лікування. Зустрінуся з Вікою завтра і повідомлю, що їду на оздоровлення. Вона зрозуміє. Вона знає, що в мене нікудишні нирки і печінка теж. Віка навіть схвалить таке рішення.


04. 06

Дивився фільм про тропічних тварин. Потрібно пошукати трилери. Тварини, щиро кажучи, знуджують, хоч як я їх люблю. Сидіти краще рівно і якось незручно. Поза лотоса для цього підходить. Поза дерева теж. І просто стоячи непогано… Відчуваю знесилення. Чорт. Як же витримати до кінця?




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка