«Дитина взяла чужу річ що робити ?»



Скачати 50.16 Kb.
Дата конвертації11.05.2018
Розмір50.16 Kb.

Консультація для батьків на тему : «Дитина взяла чужу річ – що робити ?»
Трапилося несподіване : дитина принесла додому чужу річ , яку взяла без дозволу . Зринає у думках : « Моя дитина вкрала …» Не варто впадати в розпач та картати себе : « Ми погані батьки !» . Поміркуймо разом , як запобігти лиху , що потрібно батькам для розв’язання цієї проблеми , а від яких кроків необхідно утриматися .
Чого не слід робити ?
Не називайте дитину «злодюжкою» , «крадієм» , та не кажіть , що не любите крадіїв і таких «поганих дітей , які ганьблять сім’ю».

У жодному випадку не кажіть : « Я тебе не люблю» . Дитина розуміє вас буквально , і це травмує її .

Не погрожуйте розправою , а тим більше фізичною . Погодьтеся , що це просто недопустимо у ХХІ сторіччі .
Що робити ?
Спочатку слід заспокоїтися . Хоча б тому , що з цією проблемою стикається чимало інших сімей . Це лише один з тих життєвих уроків , які треба пройти разом з дитиною , щоб набути досвіду подолання складних ситуацій , піднятися на новий щабель у своєму особистісному і батьківському розвитку . Зрозумійте , що від вашої реакції на таку подію значною мірою залежить , як розвиватимуться стосунки з дитиною – на основі довіри чи на основі підозри і тотального контролю .

Скористайтеся ситуацією , щоб навчити дитину працювати над власними життєвими помилками .

Дайте зрозуміти дитині , що допоможете їй вийти із ситуації гідно і не дорікатимете їй у майбутньому .

Спробуйте з’ясувати , що саме змусило дитину скоїти негарний вчинок . Для цього проаналізуйте , якими взагалі можуть бути внутрішні мотиви , що здатні спонукати дитину взяти чужу річ . Саме від цих «внутрішніх» передумов залежить , яким чином краще спланувати розмову з дитиною , на чому слід зосереджувати увагу , як допомогти дитині озвучити свої почуття та донести до неї свої власні .


Варіант перший : « Не знав»
Присвоєння чужого може бути наслідком недостатнього усвідомлення того , що в дитячому садку є іграшки – спільні для всіх дітей , якими кожен може бавитися вільно , та іграшки , які діти приносять з дому і які не можна брати без дозволу господаря . Допоможіть дитині розібратися у поняттях «моє» , «твоє» , «чуже» , «наше» . Відповідну розмову можна будувати на прикладах з власного життя . Діти високо цінують відвертість дорослих , тому не слід боятися втратити авторитет через свої зізнання у дитячих капостях ,муках сумління , каятті чи радості від перемоги над власною слабкістю . Корисним буде і читання літературних творів , перегляд мультиплікаційних і художніх дитячих фільмів, де відображено схожу моральну колізію . Радимо звернутися до творів Лесі Українки , Олени Пчілки , Наталі Забіли , Всеволода Нестайка , Григорія Бойка . Григорія Усача , Михайла Зощенка , Віктора Драгунського , Агнії Барто , Астрід Ліндгрей.

Варіант другий : « Дуже хочеться»
Інший спонукальний мотив взяти чуже – жагуче бажання мати саме таку річ . Потрапивши до поля зору дитини, омріяна іграшка , книжка чи інша річ заволодіває всіма її думками та емоціями . Як устояти перед спокусою , коли те , про що мріялось і що снилось , ось тут , поруч , достатньо лише простягнути руку і можна доторкнутися, взяти . Адже так хочеться ! Дитина не може опанувати себе , іде слідом своїх бажань та піддається спокусі – бере те , що їй не належить . « Я так хотіла таку лялечку. Вона така красива . Я не могла випустити її з ручок , хотіла вдома ще переодягти її , порозчісувати , вкласти спати на свою подушечку …» - так може пояснити подібний вчинок маленька дівчинка .

У такій ситуації слід емоційно бути разом з дитиною , адже ділячись своїми почуттями , вона розраховує на відгук , розуміння . підтримку і допомогу . Перебіг розмови з дитиною залежить від особливостей висловлених нею почуттів , розуміння її емоційного стану . З цієї довірливої бесіди може розпочатись дорослішання дитини у сфері саморегуляції , що є важливим свідченням особистісного розвитку . Саморегуляція , як і виховання волі , починається з уміння стримувати перший порив , контролювати свої бажання , узгоджувати «хочу» та «дозволено – не дозволено» , «можна – не можна» , « доречно – недоречно» , « вчасно – невчасно». До речі , ігри з правилами ( лото , доміно тощо ) є незамінними помічниками батьків у нелегкій справі виховання довільної поведінки , вміння дотримуватися правил , керуватися ними , оволодіння навичками саморегуляції , самоконтролю . До того ж опанування іграми з правилами допоможе дитині досягти дошкільної зрілості і психологічно підготуватися до систематичного шкільного навчання .


Варіант третій : « Робін Гуд »
Негарний вчинок може бути реакцією на образливу поведінку власника речі , який хизувався нею , виказуючи свою зверхність , принижував інших дітей , вимагаючи «плату» за можливість погратися цікавою іграшкою . Дитина сприймає таку ситуацію , як несправедливу, а себе бачить жертвою несправедливості : « Чому у нього є , а в мене нема ?! Я що – гірший ? Ні ! Я доїдаю кашу до кінця і одягаюсь на прогулянку першим , а він ( власник привабливої речі ) весь час дражниться . Так нечесно !» - ось приблизний хід думок маленького «винуватця» інциденту .

У такому випадку необхідно з’ясувати разом з дитиною , що таке «добре» і що таке «погано» , як слід чинити , а від чого потрібно утримуватися , а відтак навчити її захищати себе та відстоювати свою гідність , протистояти маніпуляціям і провокаціям ( прикро , але часто – густо провокаційній моделі поведінки діти навчаються підсвідомо , наслідуючи моделі поведінки батьків ).



Варіант четвертий : « Агов , я тут !»
Можливо , на тлі матеріального статку дитина не отримує від батьків достатньої емоційної уваги , тепла і любові. Тоді вона знаходить ще не випробуваний , але , як виявляється , доволі ефективний спосіб привернути до себе їх увагу , змусити зосередитися на своїй особистості : порушує узвичаєні правила поведінки , свідомо ігнорує усталені вимоги . І досягає свого – опиняється у центрі уваги та яскравих емоційних реакцій ( байдуже , що негативних !) , стає об’єктом хай неприємних , але жвавих розмов . У такій ситуації дитина розуміє , що від неї хоч якось залежить те , що відбувається у сім’ї . Такий вчинок дитини – сигнал тривоги батькам , який міг би звучати так : « Може , хоч тепер тато нарешті помітить мене і відірветься від комп’ютера , а мама перестане годинами розмовляти по телефону та поспілкується зі мною . Вони все ж небайдужі до мене .» Своїми діями дитина виявляє серйозну не стільки особисту , скільки сімейну проблему , що поступово «руйнує» стосунки у сім’ї , блокує вияви почуттів , віддаляє дитину від батьків . Небезпечно пропускати такі важливі сигнали від дитини , закривати на них очі , ставитися до них поверхово, обмежуючись покаранням дитини . Отримавши такий сигнал , батькам необхідно розпочати роботу над собою та шукати шляхи налагодження відкритих . довірливих стосунків у сім’ї , рівноправним членом якої є дитина .


Варіант п’ятий : особистий приклад .
Подумайте , чи не провокуєте ви дитину на крадіжку власною поведінкою : легковажним ставленням до грошей ( замість того , щоб покласти їх до гаманця , розпихуєте по кишенях або скрізь розкидаєте ) , завищенням значення матеріальних цінностей , нав’язливими розмовами про престижні речі , «шопоголізмом» та захопленістю переглядами фільмів про заможне життя тощо . Залучайте дитину до обговорення сімейного бюджету та планування витрат . Вона має знати , що гроші заробляють працею , чи фізичною , чи розумовою , і водночас вчитися адекватно визначати їх місце у системі цінностей , де пріоритетним залишається нематеріальне – дружба , любов , співчуття , взаємопідтримка .

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка