Діти єднають Україну



Скачати 93.68 Kb.
Дата конвертації14.04.2019
Розмір93.68 Kb.

Літературно музична композиція

іти єднають Україну"


Мета: розвивати громадські якості особистості: патріотизм, самосвідомість. Виховання в учнів любові до Батьківщини, українського народу, державної мови, розуміння того, що від сумлінної праці й навчання кожного, від усвідомлення себе часткою українського народу залежить майбутнє у сучасне нашої держави. Привити обов'язок -  берегти і зміцнювати рідну державу, ніколи не забувати про сумний досвід минулого, з оптимізмом дивитись у майбутнє.

Обладнання: державна та національна символіка, вислови про Україну та композиції з квітів. Мультимедійне обладнання, ноутбук, відеоматеріали, слайди.
Вчитель: Доброго дня, дорогі друзі! Сьогоднішню нашу зустріч я присвячую відродженню України, Дню соборності нашої держави. Людина народжується і отримує в спадщину саме дороге – Батьківщину. Її не обирають, вона, як і мати – твоя доля. Україна! Країна хвилюючої краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, чорнобривців і калини. Це бентежна історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за єдність, за своє щастя, свідками чого є високі в степах обеліски, могили й пам’ятники. Свідченням багатовікової боротьби за волю є історичні перекази, легенди, пісні.

Учень: Батьківщино, Вітчизно, країно моя!

Де б в житті я не був,

Ти завжди біля мене, зі мною.

Ти – це сонце барвисте, це – ліс, це поля.

Я пишаюсь твоєю красою!

Ти - вишневий садок,

Біля хати червона калина.

Ти – це спів солов’я навесні у гаю

Ти це пам’ять віків,

Батьківщина моя, Україна!

У виконанні ансамблю дівчат звучить: «Українська пісня», слова Л.Хромової, муз. В. Гребенюка.

Ведуча: Батьківщина - це наша рідна мова. У ній мудрість віків і пам’ять тисячоліть. „Це безцінне багатство у якому народ живе, передає з покоління в покоління свою славу, культуру й традиції” – писав В.Сухомлинський. Українська мова багата, мелодійна, глибинна. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.

Учень: Все в тобі з’єдналося, злилося –

Як і поміститися в одній –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину.

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа.

( В. Симоненко.)

Ведуча: „Українська мова – це море, у якого немає дна й берегів, і яке настільки багатоманітне, що ніколи не встановити йому меж... З нею просто і надійно, бо вона душа моєї нації”. Так зворушливо висловлювався про нашу мову український письменник Валерій Шевчук.

Учениця: Я знаю мова мамина – свята

В ній вічний незнищенний дух свободи.

Її плекали душі і вуста

Мільярдів. Це - жива вода народу,

Котрий до сонця зводився крізь муки.

Це – забруднити плесо чистих вод ,

Це - потоптати материнські руки,

Які нас від напастей берегли,

Останню дрібку солі віддавали,

Щоб ми нівроку дужими були

Й матусиних пісень не забували.

Зневажить мову мамину – біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калини сушить.

Зневажить мову - зрадити себе

(А зрадників хто може поважати?)

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мати

(М.Адаменко)

Ведуча: Кожна країна світу має свої символи. Ознакою нашої держави є герб, прапор гімн. Герб – емблема держави, розпізнавальний знак . Він зображений на знаменах, печатках, офіційних документах. Герб – це символ миру і творчої праці, спорідненості поколінь.

Учень: Наш герб – тризуб.

Це воля, слава, сила.

Наш герб - тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Ведуча: Прапор – жовто-блакитне полотнище, символ суверенітету та незалежності. Поєднання кольорів багатозначне: чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим кольором хлібних ланів – символ миру, праці, добробуту. Це також і об’єднаний символ життя золотого сонця із синім космосом, гармонія всього існуючого на землі.

Учениця: Прапор – це державний символ,

Він є в кожній державі,

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє небо, жовте жито

Прапор свій оберігаєм.

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймає гордо,

Ми з ним дружні і єдині,

Ми навіки є народом

Українським в Україні.

Ведуча: Поряд з прапором і гербом офіційним символом держави є гімн „ Ще не вмерла України”. Він був написаний у середині 60-х років дев’ятнадцятого століття українським поетом Павлом Чубинським, а музика – Михайла Вербицького. Зміст гімну – ідея боротьби за національну незалежність, виховання народу в дусі любові до рідної землі та самопожертви в ім’я України. Гімн держави виконується на всіх урочистих подіях. Під час виконання гімну всі повинні стояти.

Учениця: Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі,

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Всі встають .Звучить гімн України.
Вед: Наша земля – Україна. Це місце, де ми народилися, де ми живемо, де вперше почули мамину пісню, мудре батьківське слово, тут могили наших предків. Цей батьківський край найдорожчий, найрідніший, святий, бо це Батьківщина. Україна... Скільки у цьому слові любові, тепла, ніжності. Україна – це безкраї простори, мальовнича природа, золоті ниви пшениці, ліси, моря, та ріки. Україна – це квітучі сади, стежина до хати, шепіт вітру і шелест дощу, спів птахів і рожева мальва під вікном. Україна – це росяні світанки, зоряне небо. Краса нашого краю вражає, захоплює, чарує.
Пісня Т.Повалий «Рідна земля»
Ведуча: Батьківщина – це не тільки земля, на якій ми живемо, не тільки простори й багатства природи, це ще й люди які її населяють, їхня натхненна праця. Батьківщина – це пам’ять серця про все , що було з народом, це пам’ять про трагічну історію країни. А наша історія – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем.
Легенда про Україну

Танок «Червона калина»


Ведуча: Батьківщина – це також наша культура. Варто знати, що ніщо так не єднає людей, як пісня. Якщо ми загубимо, не збережемо нашу українську пісню її ніжну, лагідну мелодію то спорожніють, обміліють криниці наших душ. У кожного з нас Вітчизна одна єдина, і любов до неї ми все життя несемо у своїх серцях і виспівуємо в піснях. Українська пісня вливає в наші серця ніжність та любов, проростає в них паростками добра і краси.
4)Звучить пісня: „Журавлина доля”

Ведуча: Наш народ споконвіку відзначався своєю волелюбністю, прагненням до створення незалежної держави. Вінцем цих прагнень стало возз’єднання Східної і Західної України. Воно визрівало віками страждань і поневірянь і дійшло аж до 20 століття.


Ведуча: І от 22 січня ми відзначаємо День соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави.
Ученик:Нам воля з тобою нелегко дісталась ...

„Без бою!...” – не скаже ніколи ніхто

Ця битва кривава віками тривала!

За волю мільйони синів полягло.

З настанням зими нам весна посміхнулась

„О Боже! Прийми всенародний уклін

Надії Вкраїни омріяні збулись

Сьогодні встаємо назавжди з колін.


Учениця: Впродовж віків історію держави

Творила нація в піснях і боротьбі

І зародилась в вогняній заграві

Єдина Україна, як доля на крилі,

Щоби у леті подолати злами

Щоб з горя сліз не було на щоці.

І сколихнулися серця народу

Проти свавілля, голоду й терпінь,

Знедолені, піднялись за свободу

Під сяйвом синьо-жовтих прапорів,

У сонці правди, злагоди і злуки

Соборність України люд зустрів...


Ведуча: Соборна Україна нині незалежна,

Як квітка синьо-жовта розцвіла.

І не згубилася людська любов безмежна

До України-неньки і її буття,

Що упродовж віків нам мрію дарувала

Й снагу іти до вільного життя.


Звучить пісня «Моя Україна»

Легенда про Україну:

ВЕДУЧА:

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Господь - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

 

Виконання пісні «Мова єднання» - Н. Бучинської

 

Попри мою хату журавлі летіли


Та й пісню крилату мені залишили.
А я собі гей, заспіваю,
Бо журливі ноти моє серце крають.

Приспів:
Я для України пісню цю співаю,
Я за неї щиро небеса благаю!
Грайте ви, трембіти,
Грайте ви, цимбали,
Хай же лине наша слава!

Журавлина доля до небес злітає,
А мені сорочку мама вишиває.
Щоб я Україну величала
І красою неземною чарувала!

Приспів. (2)

ВОЛОДИМИР СОСЮРА
ДО БРАТА

На мові нашій дня печать.


Вона — як сяйво серед ночі...
її не можна забувать,
Вона душі твоєї очі.

Єднає з піснею в гаю


Вона з життям тебе любовно...
Коли ж забудеш рідну мову,
Загубиш душу ти свою.

Коли йдучи з труда дороги,


Слова не ті вкладеш в уста,
Немов піджак з плеча чужого
Для тебе мова буде та.

Немов чужого саду віти,


Тієї мови пишний цвіт.
Не зможеш нею ти творити,
Знання засвоювать як слід.

Нічним зів'янеш синьогубцем...


На мові нашій дня печать.
Національним самогубцем
Невже ти, брате, хочеш стать?

Яке прекрасне рідне слово!


Воно — не світ, а всі світи...
Шевченка мову і Франкову
Невже під ноги кинеш ти?

Невже забудеш слово «мати»,


Ту, що дала тобі життя,
І підеш, наче тінь крилата,
Блукати в тьмі без вороття.

У небуття підеш, в нікуди,


Сліпим до сонячних висот.
Невже народ мій мову губить!?
Не вірю я! Це не народ!

Окремі люди. їм не знати


Сяйливих творчості висот.
І хай людей таких багато,
Але нас більше! Ми — народ!

Я вірю в тебе, моя мати.


Мій бог, що дивиться з висот.
В народів інших старцювати
Повік не буде мій народ!

Ні, наша мова не загине,


Її не знищать сили злі!
Ти власним світом, Україно,
Сіяти будеш на землі.

1931 


Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи.

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!    Л. Костенко

Схід і захід разом

ЗУНР УНР ЗЛУКА Соборність єдність

Україна на вікі соборна
Ми хлібом – сіллю друзів зустрічаєм ,

Хай буде більше в світі в нас братів !

Хай в кожній хаті будуть короваї ,

Щоб люд ніколи їсти не просив .



Україна – миролюбна держава з цікавою історією , своєрідною духовною культурою , працьовитим народом ,  солов”їною мовою ,  давніми звичаями ,  веселими піснями і запальними танками . Один з яких пропонуємо до вашої уваги .

 

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка