Дипломна – роздуми



Сторінка1/15
Дата конвертації25.06.2019
Розмір1.31 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти

Гуманітарно-природничий факультет

Лубківський Ігор Йосипович

Психологічні чинники внутрішнього конфлікту

особистості у період дорослості

Дипломна робота

Спеціальність 7.040101 – психологія

Науковий керівник

Волошок Олена В’ячеславівна

кандидат психологічних наук,

доцент

Львів – 2010

Вступ.



Актуальність теми.

З часів Зиґмунда Фройда поняття конфліктності внутрішнього життя людини міцно увійшло в психологію – так що з того часу змінювалося лише розуміння причин цієї конфліктності, шукалися шляхи її подолання, але не ставився під сумнів сам факт її існування. Але навіть незважаючи на це, єдиного розуміння її причин досі так і немає. В теорії психоаналізу конфліктність закладена в самій структурі особистості, так як проявляється у вигляді конфлікту між різними її частинами – між Супер-Его, Его і Ід. Але навіть в його рамках один і той же внутрішній конфлікт можна розглядати по-різному – як структурний чи динамічний, так як будь-який конфлікт можна описати і як конфлікт між потягами – усвідомленими чи неусвідомленими, допустимими чи ні.

Такі різні підходи до проблеми внутрішніх конфліктів не є випадковими. Річ в тому, що однією з основних характеристик конфлікту є наявність не менш як двох суб’єктів. Саме це й дає можливість по-різному кваліфікувати конфлікти – в залежності від їх суб’єктивного сприйняття різними його учасниками. Так само й у випадку внутрішнього конфлікту – його теж можна розглядати виходячи з різних точок зору – як конфлікт між різними частинами особистості, як конфлікт між різними мотивами її поведінки чи як конфлікт між різними системами її цінностей. Але в будь-якому разі внутрішній конфлікт зумовлюється взаємодією особистості з зовнішнім світом. А тому буде залежати від того, наскільки ті чи інші цінності інтеріоризуються людиною чи ні, яким є її сприйняття себе і світу.

Це зумовлює те немаловажне значення, яке займає проблема внутрішніх конфліктів при розгляді питань особистісного розвитку людини. Ці питання зберігають свою значимість для кожного з нас впродовж усього нашого життя, є предметом розгляду різних напрямків психології. І наявність внутрішніх конфліктів в людини може служити як і позитивним фактором – сходинкою для подальшого росту особистості, так і перепоною. А іноді навіть може призводити до розвитку неврозів чи психосоматичних захворювань. А той факт, що ще й досьогодні так фактично і не створено єдиної теорії внутрішніх конфліктів, зумовлює високу актуальність даного дослідження.


Об’єктом даного дослідження є внутрішній конфлікт, а предметом – особистісні чинники внутрішнього конфлікту особистості періоду дорослості 21-55 рр.
Метою даного дослідження є виявлення чинників, що викликають внутрішній конфлікт особистості та розкриття умов розв’язання внутрішнього конфлікту.

Завдання дослідження:

  1. Описати типологію конфліктів, умови їх виникнення і подальшого розвитку.

  2. Окреслити поняття внутрішнього конфлікту згідно психоаналітичного та гештальт-психологічного (мотиваційного) підходу К. Левіна.

  3. Підібрати та описати вибірку та методи дослідження.

  4. Виявити психологічні чинники, що зумовлюють виникнення і подолання внутрішніх конфліктів особистості.

  5. Окреслити умови розв’язання внутрішніх конфліктів.


Робочі гіпотези дослідження:

В даному дослідженні ми виходимо з того, що конфлікт спершу виникає в зовнішньому стосовно людини світі, а вже потім інтеріоризується нею. Тому можна припустити, що:




  • Внутрішній мотиваційний конфлікт виявляється в ознаках станів тривожності та фрустрації.




  • Високий рівень соціально-психологічної адаптації знижує тривожність, та зменшує вираженість внутрішніх конфліктів;




  • Вираженість креативних здібностей знижує прояв внутрішніх конфліктів або дозволяє сприймати їх більш позитивно, як чинник подальшого розвитку особистості.


Методики дослідження: За основу беруться методики для виявлення внутрішнього конфлікту особистості в мотиваційній і ціннісній сферах за критерієм їхньої цінності та доступності (методика „Діагностики внутрішнього конфлікту” Є. Б. Фанталової), методика діагностики самооцінки психічних станів Г. Айзенка, методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймона та тест „Креативність” – для визначення здібності людини мислити нестандартно і таким чином відносно легко вирішувати її вже існуючі внутрішні конфлікти. Також береться тест „Сім станів” Є. Б. Фанталової для оцінки суб’єктивного сприйняття людиною діагностованих в неї внутрішніх конфліктів.

Група досліджуваних: Для дослідження бралися люди в віці від 21-го до 55-ти років обох статей, різного рівня освіти та соціального статусу.

Всього – 36 чоловік


1. Закономірності виникнення та розвитку міжособистісних та внутрішніх конфліктів особистості.




  1. Психологічний аналіз поняття „конфлікт” у психологічній літературі.


Проблемою опису конфліктів є те, що єдиного визначення, що це таке, на сьогодні все ще так і не існує. Так філософський словник 1972 р. видання [31] це поняття взагалі ніяк не трактує, згадуючи лише конфлікт драматичний. Тоді це пояснювали безконфліктністю соціалістичного суспільства. Але ще й дотепер немає єдності навіть у підручниках. В перекладі з латинської саме слово „сonflictus”, означає зіткнення, але різні джерела саму суть цього поняття трактують по-різному. Разом з тим, незважаючи на відсутність єдиного його визначення, як стверджує Н.В. Грішина [5], в ході проведеного нею експерименту ніяких запитань у досліджуваних щодо суті того, що таке конфлікт, не виникало. До того ж аналіз різних джерел дозволяє виділити в описі конфлікту кілька основних понять: обов’язкову наявність суб’єктивної волі, наявність не менш як двох суб’єктів, наявність спільних для них обох ресурсів, наявність такої спільної для них цілі, яка суб’єктивно сприймається для кожного з них як однакова (влада, посада, незалежність, можливість отримання певних благ), але яка об’єктивно може належати лише одному з них (наприклад крісло начальника чи право розпоряджатися чиїмсь (іноді навіть власним, як у випадку конфлікту підлітка з батьками) життям. Це дає змогу схематично зобразити конфлікт наступним чином:



Суб’єкт 1 Суб’єктивно значуща ціль – влада,

посада, статус, стиль життя тощо.

Ресурси Об’єктивні ознаки цілі –

Суб’єкт 2 неможливість її досягнення в разі

реалізації своїх прагнень іншим

суб’єктом.

Така схема дає практичну змогу відносно легко аналізувати конфліктні взаємодії навіть в тому разі, коли з першого погляду зрозуміти в чому саме полягає суть конфлікту не вдається.

Проте іще однією характеристикою усіх без винятків конфліктів стає їхня спрямованість у майбутнє. Оскільки всі без винятку конфлікти породжуються задіяними в ньому учасниками – суб’єктами конфлікту, то основне значення має саме це – те, як вони самі сприймають ті цілі, які переслідують. Тому навіть при виконанні всіх попередньо наведених умов конфлікт ніколи не виникає там, де цілі й прагнення його учасників виявляються розведеним в часі, не співпадають взагалі, або поділені на окремі часові відрізки. Прикладом такого методу почергового уникнення конфліктів, зокрема, є технічна модель роботи процесора – коли різні завдання виконуються або в порядку загальної черги – одне за одним, або однаковими кусочками з кожного завдання – але теж почергово. Подібне ми бачимо і в повсякденному житті – наприклад в тому разі, коли у випадку обмеженості ресурсів (наявності дефіциту, нестачі товару) в магазині для уникнення конфліктів покупці утворюють чергу. Тому насправді конфлікт треба розглядати не просто як статичну, незмінну в часі структуру, а як динамічну модель.

З врахуванням таких характеристик конфлікту пропонується ввести наступне визначення поняття конфлікт:

Конфлікт – це зіткнення двох суб’єктів в боротьбі за використання одних і тих же ресурсів для досягнення однієї і тієї ж з суб’єктивної точки зору, але об’єктивно несумісної з прагненнями іншої сторони, емоційно чи когнітивно значущої для них цілі.

Відповідно до запропонованої раніше схеми, це виглядає наступним чином:



Суб’єкт 1 Суб’єктивно значуща ціль

Доступні t

ресурси Об’єктивна несумісність цілі

Суб’єкт 2 з інтересами іншої сторони

Розвиток конфлікту завжди вказує на його основні часові характеристики: момент усвідомлення суб’єктами своїх інтересів і цілей, період боротьби за використання ресурсів та наступне розв’язання конфлікту. Таке розв’язання можливе або через знищення (моральне чи фізичне) одного з суб’єктів, або – через усвідомлення непрогнозованості чи небезпечності подальшого розвитку конфлікту для кожного з учасників цього конфлікту та наступну їхню відмову через це від нього.

Тому один і той же конфлікт може зміщуючись по часовій прямій вліво переходити в конфлікт за використання певних ресурсів, так що його початкова ціль (причина, що послужила передумовою його виникнення) фактично втрачається, або навпаки – зміщуючись вправо, переходити в здійснення активності, спрямованої на досягнення інших, більш значущих цілей, які, наприклад, вже можуть й не бути конфліктними для обох учасників1.

Суб’єкт 1 Ціль 1,



яка втрачаючи

Ресурси 1 своє попереднє Нова, більш t

значення, значуща ціль



починає виступати 2

Суб’єкт 2 в якості Ресурсів 2

Подібне, наприклад, відбувається тоді, коли конфлікт підлітка з батьками припиняється в той момент, коли вони обоє усвідомлюють, що дальший розвиток конфлікту може загрожувати власному життю підлітка. А іноді навпаки – згортання конфлікту «вліво» і перехід його в боротьбу за використання ресурсів може тільки ще більше його загострювати (наприклад Карибська криза 60-х між СРСР та США). Тоді може відбуватися перехід вліво по „часовій шкалі”, замикання мотиву на ціль, внаслідок чого ціллю фактично стають самі ресурси. В кінцевому ж результаті така схема оцінки конфліктів повинна дати змогу відслідковувати ті цілі, які переслідують їхні учасники і те, як саме буде розвиватися конфлікт в подальшому.


Суб’єкт 1 Попередня ціль,

Ресурси Ресурси 1, яка втрачає своє

2 ціль 2 попереднє зна-



Суб’єкт 2 чення.
Аналогічний розвиток конфліктів відбувається і у внутрішньому житті людини – фактично тут теж доводиться говорити не просто про структурний конфлікт, як це робили на початках психоаналізу, а про динамічний розвиток конфлікту, конфлікт між різними цілями (мотиваціями) однієї і тієї ж людини. Не випадково ж психоаналіз натепер вже фактично відійшов від використання структурної моделі і став вважатися саме психодинамічним методом терапії.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка