Дейнега марина Андріївна



Скачати 128.08 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір128.08 Kb.
ТипРеферат


Кабінет Міністрів України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Дейнега Марина Андріївна

Краснова Юлія Андріївна

Піддубний Олексій Юрійович

Новак Тамара Сергіївна
Правове регулювання охорони навколишнього середовища у сільському господарстві

РЕФЕРАТ

циклу наукових праць

КИЇВ 2014

Сільське господарство є однією з провідних і найважливіших галузей народного господарства України. Сільськогосподарське виробництво – найдавніший вид людської діяльності. Віками людство жило в гармонії з природою, не завдаючи їй шкоди. Проте, з потребою у збільшенні обсягів виробництва та розвитком науки, стан речей кардинально змінився. У результаті впровадження у сільськогосподарську діяльність індустріальних методів виробництва змінилося співвідношення сил між природою і сільським господарством.

Мета наукової роботи полягала у формуванні теоретичних засад та розробці на їх основі практичних рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання охорони навколишнього середовища у сільському господарстві.

Відповідно до поставленої мети було визначено основні завдання:

– дослідження особливостей правової охорони земель сільськогосподарського призначення,

– розкриття правових засад екологічної безпеки у сільському господарстві,

– аналіз правового забезпечення застосування біотехнологій у сільському господарстві,

– визначення правових аспектів взаємозв’язку охорони праці з екологічною безпекою у сільському господарстві.

Автори із вдячністю в основу своєї теоретичної складової наукового дослідження беруть концептуальні підходи та наукові доробки у цій сфері відомих вчених-юристів: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, Л.О. Бондара, М.М. Бринчука, С.О. Боголюбова, В.В. Вербицького, М.М. Веденіна, О.В. Гафурової, А.П. Гетьмана, В.М. Єрмоленка, Б.В. Єрофєєва, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, О.М. Козиря, В.І. Курила, О.С. Колбасова, В.М. Комарницького, М.В. Краснової, О.І. Крассова, П.Ф. Кулинича, В.І. Лебідя, Н.Р. Малишевої, А.М. Мірошниченка, В.Л. Мунтяна, В.І. Семчика, А.М. Статівки, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученко, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших.

У результаті наукового дослідження одержано нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення правового регулювання охорони навколишнього середовища у сільському господарстві. Правова охорона навколишнього середовища у сільському господарстві відбувається у двох напрямах: через встановлення правових приписів щодо охорони окремих видів природних ресурсів, які використовуються у сільському господарстві та через правове регулювання самої сільськогосподарської діяльності. Перший напрям правового регулювання виявляється у таких правових інститутах: охорони земель сільськогосподарського призначення, охорони водних об'єктів, що використовуються у сільському господарстві, охорони сільськогосподарських лісів, охорони надр під час здійснення сільськогосподарської діяльності, охорони диких тварин і рослин тощо. Цей напрям регулюється природоресурсним та природоохоронним законодавством. Другий напрям правового регулювання знаходить свій вияв у таких правових інститутах, як: застосування пестицидів й агрохімікатів у сільському господарстві, меліорації земель, поводження з відходами сільського господарства, застосування біотехнологій у сільському господарстві, використанні сільськогосподарської техніки тощо.

При розкритті обраної теми наукової роботи з’ясовано, що правова охорона земель сільськогосподарського призначення має базуватися на поєднанні норм аграрного, земельного та екологічного законодавства України, спрямованих на забезпечення екологічно обґрунтованого використання природних ресурсів. Правове регулювання використання земель у сільському господарстві повинно мати екологічну спрямованість і закріплювати обов’язкове додержання екологічних вимог з метою запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей.

Важливими напрямами правової охорони земель у сільському господарстві є правове забезпечення меліорації, рекультивації і консервації земель, принципу мінімалізації обробітку ґрунту, організаційних засад формування органічного землеробства. Наведені природоохоронні заходи спрямовані на досягнення спільної мети – покращення і відновлення якості сільськогосподарських угідь.

Меліоративне законодавство України потребує належного доопрацювання і вдосконалення. Зокрема обґрунтовано необхідність доповнення Закону України «Про меліорацію земель» статтями, що визначають особливості проведення кожного з видів меліорації земель: гідротехнічної, хімічної, агролісотехнічної, культуртехнічної й агротехнічної. Наголошено на обов’язковому закріпленні у законодавстві принципу застосування науково обґрунтованих, екологічно безпечних, ресурсозберігаючих технологій під час проведення меліорації земель сільськогосподарського призначення. Аргументовано необхідність утворення спеціального органу виконавчої влади з питань меліорації земель, повноваження якого б поширювалися на всі види меліорації.

Негативні явища від підвищенням інтенсифікації землеробства та рівня організації сільськогосподарського виробництва (зниження родючості грунтів, розорення земель, формування ерозійних процесів) можна послабити за допомогою нормативно врегульованих заходів охорони сільськогосподарських угідь при їх обробітку, насамперед, через систему культуртехнічних та агротехнічних заходів, що потребує належного закріплення у законодавстві.

Безальтернативним шляхом виходу сільського господарства із системної кризи є перехід на засади сталого розвитку у сфері використання органічних технологій у сільському господарстві. Відсутність законодавчого регулювання є стримуючим фактором для розвитку засад органічного землеробства в Україні. Чим швидше будуть сформовані організаційно-правові засади ведення органічного землеробства, тим менше буде ймовірність розвитку екологічної кризи у сільському господарстві, а відповідно й незворотних деструктивних процесів у навколишньому природному середовищі.

За результатами дослідження встановлено, що правове регулювання екологічної безпеки у сільському господарстві здійснюється у наступних напрямах: а) правове регулювання власне екологічної безпеки у сфері сільськогосподарського виробництва або окремих видів діяльності в його межах; б) правове регулювання охорони навколишнього середовища та його компонентів у сфері сільськогосподарського виробництва; в) правове регулювання якості та безпечності сільськогосподарської продукції.

Підтримано наукову позицію, згідно з якою рівень безпечності довкілля у сільському господарстві визначається через присутність екологічного ризику, який є мірилом між екологічною безпекою та екологічною небезпекою. Він є істотною ознакою екологічно небезпечної діяльності у сільському господарстві та відбиває об’єктивну сутність такої діяльності, а саме – імовірність настання небезпеки.

Залежно від джерела та об’єкта шкідливого впливу сільського господарства на довкілля здійснено наукову класифікацію екологічних ризиків, що виникають у цій сфері: а) екологічні ризики понадлімітного забруднення навколишнього природного середовища небезпечними речовинами; б) екологічні ризики розповсюдження неякісної та небезпечної сільськогосподарської продукції, в тому числі такої, що містить ГМО; в) екологічні ризики забруднення довкілля шкідливими відходами, викидами і скидами тваринницьких комплексів; г) екологічні ризики, пов’язані із використанням сільськогосподарської техніки.

Сформульовано особливості екологічної безпеки у сільському господарстві, проведено класифікацію її видів та, на підставі цього, визначено її як невід’ємну складову екологічної безпеки; стан навколишнього середовища, що забезпечується сукупністю правових заходів, в процесі здійснення сільськогосподарського виробництва та інших, пов'язаних з цим дій, які спрямовані на забезпечення населення держави екологічно чистою продукцією завдяки використанню усіх природних ресурсів, з дотриманням необхідних технологій, а також з урахуванням попередження нанесення можливої шкоди навколишньому природному середовищу і мінімізацією екологічних ризиків в процесі здійснення такої діяльності.

Враховуючи значний обсяг нормативно-правової бази, яка спрямована на врегулювання питання забезпечення екологічної безпеки у сільському господарстві, важливим державно-правовим заходом має стати розробка єдиного нормативно-правового акту у сфері сільського господарства (на рівні закону або кодексу), в якому було б закріплено принцип екологізації сільського господарства, визначено основні екологічно небезпечні види діяльності, а також встановлений механізм забезпечення екологічної безпеки у сільському господарстві.

Встановлено, що предметом правовідносин у сфері біологічних технологій є суспільні відносини, що виражені правомірною поведінкою суб’єктів таких відносин, що опосередковує діяльність, спрямовану на розвиток, використання, збереження і відтворення життя, як універсального природного біологічного ресурсу, за допомогою методів біотехнології з метою всебічного задоволення потреб людини і суспільства.

А це, в свою чергу означає, що на всіх стадіях перетворення об’єкта правовідносин – від вихідного біологічного ресурсу до кінцевого продукту біотехнологій, який також належить до такого ресурсу, доповнює і збагачує його новими рисами, як об’єкт так і предмет правовідносин як діяльність щодо перетворення і користування таким ресурсом і продуктами, залишаються константами, що підтверджує найбільш високий ступінь абстрактності запропонованих понять та їх універсальність для теорії екологічного і природоресурсного права.

Пропонується закріпити в законодавстві України використовувати категорію «біотехнологія», як сукупність прийомів і методів використання біологічних ресурсів і процесів з метою задоволення потреб людини і суспільства А відтак, зазначити, що генно-інженерна діяльність, діяльність з використанням клітин, мікроорганізмів, діяльність з використанням наноматеріалів у сполученні з живими елементами та будь-які інші подібні методи, що будуть розроблені і застосовані в подальшому, належать до біотехнологій з усіма відповідними наслідками щодо правового режиму такої діяльності.

Виходячи з центральної категорії правовідносин у сфері біотехнологій, подальші ієрархічні ланки категорійно-понятійного апарату повинні будуватись, враховуючи такі надкатегорії, як мета, методи і продукти біотехнологій.

Методи біотехнологій в загальних рисах полягають у використанні універсального біологічного природного ресурсу, що є основним критерієм відмежування даної діяльності від інших, та підставою віднесення її до відповідної сфери правового регулювання, в якій складаються особливі правовідносини, з особливими об’єктами, суб’єктами та змістом, що вже певною мірою знайшло відображення у висновках даної роботи.

Надкатегорію «продукти біотехнологій» пропонується для подальшого юридичного використання розуміти як систему перерахованих елементів – функціональних та галузевих категорій, кожна з яких уособлює певний комплекс правовідносин у сфері біотехнологій, певний вид благ, продуктів, результатів, які очікуються від певних напрямів біотехнології – у тваринництві, рослинництві, виробництві продуктів харчування.

У результаті дослідження визначено, що для підвищення ефективності правого регулювання необхідно закріпити загальні вимоги у сфері охорони навколишнього природного середовища при здійсненні сільськогосподарської діяльності в окремій статті Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Основними заходами, метою яких є зменшення забруднення навколишнього середовища при провадженні сільськогосподарської діяльності є чітка регламентація й дотримання вимог щодо поводження з пестицидами та агрохімікатами; організація правильного оброблення, зберігання і використання гною; впровадження способів очищення повітря підприємств; профілактичні заходи у санітарно-захисних зонах підприємств; боротьба з хворобами тварин, переносниками інфекційних захворювань, паразитуючими комахами; впровадження оборотних циклів використання стоків стічних вод.

З метою оптимізації нормативної бази у сфері охорони праці у сільському господарстві необхідно прийняти «Правила охорони праці в тваринництві» і «Правила охорони праці в рослинництві», що мають включити у свою структуру загальні вимоги безпеки та спеціальні вимоги безпеки праці для відповідних підгалузей тваринництва та рослинництва, в тому числі і щодо механізму здійснення вищенаведених та інших заходів із охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу діяльності цих галузей.

Для усунення неузгодженостей між галузевими нормативними актами з охорони праці в тваринництві, та з метою підвищення рівня захисту працівників запропоновано виключити з підпункту 7.1 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці друге речення, а також повністю виключити підпункт 7.5 (щодо звільнення від проходження стажування певних працівників); включити до галузевих нормативних актів з охорони праці в тваринництві такий пункт: «до обслуговування сільськогосподарських тварин повинні допускатися особи, що не мають медичних протипоказань, пройшли навчання та перевірку знань з охорони праці, вступний та первинний на робочому місці інструктажі з охорони праці, а також стажування протягом 2 – 15 змін».

Запропоновано визначити у галузевих нормативних актах із охорони праці у рослинництві тривалість роботи із пестицидами наступним чином: «тривалість роботи з пестицидами першого і другого класів небезпеки не повинна перевищувати 4 годин, з іншими – 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов’язаних із застосуванням пестицидів); тривалість роботи з іншими агрохімікатами не повинна перевищувати 6 годин на добу (з доробкою іншої частини робочого дня на операціях, не пов’язаних із застосуванням агрохімікатів)».



За темою наукової роботи авторами опубліковано 3 монографії, 2 навчально-методичні посібника, 63 наукові статті, 90 тез доповідей на міжнародних і всеукраїнських конференціях, зокрема:

  1. Дейнега М.А. Меліорація земель сільсьогосподарського призначення в Україні: аграрно-правовий аспект: монографія / М.А. Дейнега. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2013. – 220 с.

  2. Краснова Ю.А. Правове регулювання екологічної безпеки в Україні: монографія / Ю.А. Краснова. – К.: Алерта, 2013. – 304 с.

  3. Новак Т.С. Правове регулювання охорони праці у сільському господарстві України: сучасний стан і напрями вдосконалення: монографія / Т.С. Новак. – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2013. – 196 с.

  4. Піддубний О.Ю. Правове забезпечення якості та безпеки сільськогосподарської продукції: навчально-методичний посібник / О.Ю. Піддубний. – К.: НУБіП України, 2012. – 41 с.

  5. Піддубний О.Ю. Проблеми правовідносин у сфері біотехнологій: навчально-методичний посібник / О.Ю. Піддубний. – К.: НУБіП України, 2012. – 59 с.

  6. Краснова Ю.А. Етапи становлення та розвитку науково-правових підходів до визначення поняття екологічної безпеки / Ю.А. Краснова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» / Ред. кол.: Д.О. Мельничук (голова) та ін. – 2012. – Вип. 173. – Ч. 2. – С. 145–155.

  7. Краснова Ю.А. Деякі підходи щодо визначення юридичного поняття екологічно небезпечної діяльності / Ю.А. Краснова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» / Ред. кол.: Д.О. Мельничук (голова) та ін. – К., 2013. – Вип. 182. – ч. 1. – С.151–158.

  8. Піддубний О.Ю. Об‘єкт і предмет правовідносин у сфері біотехнологій / О.Ю. Піддубний // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». – 2011. – Вип. 165. – Ч. 2. – С. 157–167.

  9. Піддубний О.Ю. Правові поняття і категорії у сфері біотехнологій / О.Ю. Піддубний // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» – К., 2012. – Вип. 173. – Ч. 1. – C. 145–152.

  10. Піддубний О.Ю. Правове регулювання використання біотехнологій у промисловості та охороні природи / О.Ю. Піддубний // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право» – К., 2013. – Вип. 182. Ч. 1. – C. 166–175.

  11. Дейнега М.А. Правове регулювання хімічної меліорації земель в Україні / М.А. Дейнега // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2011. – № 5. – С. 73−78.

  12. Дейнега М.А. Екологічні аспекти у правовому регулюванні меліорації земель сільськогоспо-дарського призначення / М.А. Дейнега // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України : Серія «Право». – К., 2012. – Вип. 173. – Ч. 1. – С. 93−99.

  13. Дейнега М.А. Правова охорона сільськогосподарських угідь при їх механічному обробітку / М.А. Дейнега // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Право». – К., 2013. – Вип. 182. – Ч. 3. – С. 101–110.

  14. Новак Т.С. Інституціональні принципи охорони праці в сільському господарстві – загальна характеристика / Т.С. Новак // Бюлетень Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2011. – Вип. 157. – С. 99–107.

  15. Новак Т.С. Правове забезпечення охорони праці у рослинництві: стан та перспективи розвитку / Т.С. Новак // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 12. – С. 70–76.

  16. Новак Т.С. Охорона праці в тваринництві: недоліки правового забезпечення / Т.С. Новак // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. – 2012. – № 4. – С. 114–120.

Таким чином, цикл наукових праць «Правове регулювання охорони навколишнього середовища у сільському господарстві» є завершеною науковою роботою і дає можливість вдосконалити механізм правового регулювання охорони навколишнього середовища у сільському господарстві.
Кандидат юридичних наук,

старший викладач

кафедри аграрного, земельного та екологічного

права імені академіка В.З. Янчука М.А. Дейнега
Кандидат юридичних наук,

старший викладач

кафедри аграрного, земельного та екологічного

права імені академіка В.З. Янчука Ю.А. Краснова
Кандидат юридичних наук,

доцент кафедри аграрного, земельного та

екологічного права

імені академіка В.З. Янчука О.Ю. Піддубний
Кандидат юридичних наук,

доцент кафедри аграрного, земельного та

екологічного права

імені академіка В.З. Янчука Т.С. Новак




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка