Даруй літа щасливі Цим господарям! Прийшли щедрувати до вашої хати. Щедрий вечір, добрий вечір! Тут живе господар, багатства володар. Щедрий вечір, добрий вечір! А його багатство — золотії руки. Щедрий вечір



Скачати 202.66 Kb.
Дата конвертації28.02.2019
Розмір202.66 Kb.

Щедрування

Зявляються дівчата та промовляють:


Даруй літа щасливі
Цим господарям!


Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар, багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір!


А його багатство — золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його потіха — хорошії діти.
Щедрий вечір, добрим вечір!


Я дівчинка маленька, спідничка червоненька,
Чобітки козлові, зі святом будьте здорові!


я хочу щедрувати,
щедрівочки заспівати

Співають:

Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала.

Що ти, тітко, напекла,

Неси нам до вікна,

Чи вареник, чи пиріг

Неси нам за поріг.
Приспів:

Щедрик, ведрик, |

Дайте вареник, |

З грушами пироги, |

Здоровенькі були. | (2)
Я віншую, віншую,
А у вас гостинці чую.
То ви, т
ітонько, вставайте,
Та мені гостинців дайте.
Добрий вечір, щедрий вечір!


Я маленька паняночка,
Як у саду фіалочка.
Раненько вставаю,
Оченята протираю,
З празничком поздоровляю!

Вам вклоняємось, вас шануємо, вас віншуємо


Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим.
Від нині за рік та від року повік!
В городі зело, в хаті весело,
В коморі зерно, а у дворі мирно!
З Щедрим вечором, Святим вечором!

Старий рік минає“.

Старий рік минає, новий наступає,
Новий наступає.

Пане господарю, великий владарю,
Великий владарю,

Дайте нам з полиці із медом пшениці,
Із медом пшениці.

Іще щось такого до того смачного,
До того смачного.

Новий рік приходить, щастя в дім приносить,
Щастя в дім приносить.

Ведуча:
Дякуємо вам, щедрувальники, за добрі слова.
Перед ними всяка нечисть безсилою стала, і очистилась наша господа і ми самі.
Просимо вас до столу.


Щедрувальники сідають до столу, пригощаються.

Ведуча: Свято Маланки відмічають напередодні Нового року (31 грудня за старим стилем, 13 січня за новим), ще його називають Щедрим вечором, або Щедрою (Другою) кутею. На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви.

З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат. Для щедрувальників, як і для колядників, не існувало статевих обмежень, проте дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а гурти ряджених парубків просилися до хати, та й персонажів у масках у парубочій Маланці було значно більше.
Гра «Рукавичка»

Поки грає музика учасники передають рукавичку. Музика прининяється, в кого рукавичка, той стає учасником наступної рольової гри


Інценування «Обряд "Водіння Кози"»

Обрані в попередній грі учасники отримують картки, текст та комплект атрибутів та одягу, готуються 10 хвилин та розігрують водіння кози

Картка 1

В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами - символом щедрості, багатства. Добродій Свирид Галушка з Київщини отак згадує Щедрий вечір:

- Мамо, а де наші тато?
- А хіба ж ви мене не бачите, діти?
- Не бачимо, тату!
- Дай Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!


Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят дочекати!»

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:



Картка 2

Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота, тощо. Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною. В руках Маланка носила куделю (Волокно [льняне] нижче сьомого номера — коротке, плутане, воно називається куделею). Вона дуже полюбляла цілуватись з усіма, хто підвернеться, при цьому обмурзувала їх своєю «косметикою». У деяких селах українського Подністров’я замість хлопця на роль Маланки вибирали гарну огрядну жінку, яка мала дітей і була щасливою в шлюбі.

Картка 3

Козою був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини, до якої прикріплювали дві дощечки (рот), і пасмо прядива (бороду), рот відкривався і ляскаючи закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоника, ззаду — хвіст з віника. Ведмедями одягалися найсильніші парубки, які гарно вміють боротися. Їх костюми складали вивернуті хутром догори кожухи, до ніг прив’язували жмути соломи, сіна або овечі шкури, зі шкур виготовляли і маски. Журавлем був парубок на ходулях, або з довгою шиєю, яку робили з жердини.


Картка 4
У дівочому гурті роль Маланки і Василя виконують дівчата. Обох гарно підмальовують. Подекуди дівчата щедрівниці обмежувалися лише одним костюмованим персонажем — Маланкою. Підійшовши до вікна, ряджені в пісенній формі просили у господарів дозволу щедрувати:

«Гой, Іване, Іваночку,


Пусти до хати Маланочку…»

«Пустіть до хати погріти п’яти,


Пустіть до груби погріти зуби,
Пустіть до печі зігріти плечі…»

Картка 5

Маланка в цей час пряла куделю, пританцьовувала, рухами імітувала дії, оспівані в щедрівці, показуючи, яка вона гарна господиня, все робила навпаки: підмітала хату від порогу до столу, взуття клала на стіл, тарілки під стіл, намагалась допомогти господині підбілити долівку або помити глиняні стіни. Господарі прагнули помішати їй «наводити порядок» і уважно стежили, щоб Маланка нічого не вкрала. Це за нею також водилось, адже за крадену річ вона просила додатковий викуп або погрожувала продати її у наступній хаті, там мовляв, більше дадуть. Іноді їй спеціально клали якусь дівочу річ, щоб Маланка її вкрала — це віщувало дівчині швидке заміжжя.

Картка 6

В цей час у сінцях починала мекати та тупотіти коза. Щедрувальники просили господарів впустити і її до хати погрітися, вона он в ніжки змерзла і в ріжки змерзла. Господарі спочатку відмовлялись, придумуючи різноманітні причини, що коза долівку попсує, вазони поїсть, дітей полякає. Діткам страшенно хотілось побачити козу, вони благали батьків впустити її до хати. Щедрувальники всіляко розхвалювали свою козу: вона, мовляв, і гарненька і розумненька, танцювати вміє і співати вміє, побрехеньки розказує, людей звеселяє. Господарі нарешті погоджувалисьВвійшовши до хати, коза спочатку лякала присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів щедрувальників відтворювала в танці те, про що співалось в щедрівці. Все закінчувалось тим, що приходили стрільці або хлопці-молодці і вдарили (встрелили) козу в праве вушко, в саме сердушко, або ж під ліву, чи праву ногу, коза впала, ноги задрала, або ж впала та й нежива стала. Одним словом, коза помирала.

Всі присутні в хаті, а також щедрувальники, намагалися оживити козу, розсмішивши її. Для цього всі засоби були добрими, лиш би коза засміялася, почала пручатися, подала ознаки життя. Її «лікував» «лікар», коментуючи при цьому свої дії так, що всі в хаті сміялися, турчали козі у вуха, рахували зуби, щоб переконатись стара чи молода, був і крайній метод — пробували «перевірити, чи коза доїться». Оскільки за народними традиціями козою перевдягались парубки, це, як правило, приводило козу до тями, вона пручалася, видиралася, подавала ознаки життя.

Ведучий:


І ось наш чарівний Святий вечір переходить у таємничу новорічну ніч, коли світом ладує Світла Сила. А там уже й схід сонця недалеко. А перед сходом сонця, удосвіта, бігають від хати до хати хлопчики-засівальники, живим зерном засівають — нового щедрого врожаю бажають.
(роздає засівалки)



Засівальники

На щастя, на здоров'я,
На Новий рік, на нове літо,
Роди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю!
Здрастуйте!
Будьте здорові.
Із святом, з Новим роком вас!


На щастя, на здоров'я,
На Новий рік, на нове літо,
Роди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю!
Здрастуйте!
Будьте здорові.
Із святом, з Новим роком вас!

Сію, вію, повіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На щастя, на здоров'я,
На добрий хліб,
Щоб ви були щасливіші за торік.


Сію, вію, повіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На щастя, на здоров'я,
На добрий хліб,
Щоб ви були щасливіші за торік.

Сію, вію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!
Щоб було у вас
У стіжку, в мішку,
І в коморі,
І в оборі,
В ложці, мисці
І в колисці.


Сію, вію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!
Щоб було у вас
У стіжку, в мішку,
І в коморі,
І в оборі,
В ложці, мисці
І в колисці.

Зароди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю.
Ати, пане-дядьку,
Дай паляницю.
На щастя, на здоров'я,
Будьте здорові!
З Новим роком!

Зароди, Боже, жито-пшеницю,
Всяку пашницю.
Ати, пане-дядьку,
Дай паляницю.
На щастя, на здоров'я,
Будьте здорові!
З Новим роком!



"Меланка"

Наша Меланка не сама ходить,
Нашу Меланку Василько водить.
Наша Меланка змерзла в п'яти,
Впустіть Меланку нашу до хати!

Приспів:
Мала-маланка, маланочка,
Мала-маланка (2)

Наша Меланка змерзла в груди,
Впустіть Меланку нашу до груби.
Вона помиє, позамітає,
Де що побачить – повиїдає.

Приспів:
Мала-маланка, маланочка,
Текст

Щедрувальники приходять до вікна баби Маланки.

- Тітко Маланко, пустіть козу до хати, бо замерзла.

- Нема де тій козі розгулятися, тісно в хаті.

- Та пустіть, бо замерзла!

Коза: - Ме – е - е!

– Та йдіть уже, йдіть… Тільки добре співайте. (першим іде козовод і веде "козу", за ним – "кіт", а за "котом" всі щедрівники)

Щедрівка "Старій рік минає"



Дівчатка гуртом співають “Старий рік минає“.

Старий рік минає, новий наступає,
Новий наступає.

Пане господарю, великий владарю,
Великий владарю,

Дайте нам з полиці із медом пшениці,
Із медом пшениці.

Іще щось такого до того смачного,
До того смачного.

Новий рік приходить, щастя в дім приносить,
Щастя в дім приносить.

(Увійшли, поскидали шапки, "Добрий вечір" сказали – не разом, а хто коли зайшов. Поставали серед хати і старий козовод починає)



Козовод . Ну-те панове,

Поставайте в ряду

Я козу веду.

(Під музику ідуть два кола)

Гоп – гоп коза!

Гоп – гоп сіра!

Гоп – гоп коза!

Гоп – гоп біла!


Ой, розходилась, розвеселилась,

Де коза ходить, там жито родить!



Циган: Може купите мою козу, вона молоко дає.

Господиня: В тебе не коза, а кляча, до того, ще й ледача.

Циган: Не ображай мою козу, бо зараз хату рознесу.

Господиня: Та в тебе коза вкрадена, а не куплена. До того ж, ще й облуплена.

Циган: Не правда твоя, моя коза коза ще добре скаче.

Господиня: А що, може куплю козу. Буде молоко для дитини. Скільки хочеш за свою козу?

Циган. Мірку гречки коза коштує, бо ще добре танцює. Ще й мішок вівса й ячменю і гривень повну жменю.

Господиня.: Де ж тобі гривень візьму, коли в мене лише одна капуста..

Циган: Бог з тобою. Думаю сторгуємося і з козою розцілуємося.

Козовод:У нас в Бахмуті всі хлопці стрільці, Встрелили козу в праве вушко, в саме сердечко!

Тут коза впала, нежива стала.

"Коза" падає, задирає хвіст і вдає, що мертва.

Циган: Рятуйте мою кізоньку, дам грошей жменю.

Дівчина: Треба козі сало, щоб вона встала.

Господиня: Нема сала, миша вкрала.

(Циган підходить до коза, шепче її на вухо. Коза ледь заворушилася, піднімає голову)



Циган: Ожила! Дайте козі ячменю. А нам грошей повну жменю

"Коза" схоплюється і починає танцювати танець "кози".



Дівчата: Наша кізонька ожила. Чим господарі тебе пожалують?

Чи міркою жита, щоб коза була сита,

Чи міркою вівса – зверху ковбаса?

Коза: Ме-е (танцює)

Господиня – Добра коза, гарно танцює (гладить козу)

А може ще й щедрівники танцюють і заспівають для нас.

Дівчата, чуємо, гукають:
- Козоводи прийшли, пускайте їх до хати!

Парубки відчинили нам двері, ми ввійшли, свій «дохід» - на стіл... Гуляємо всі разом!



Меланка

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

Парубоча «Меланка»

За «Меланку» вбирається парубок, що вміє «штуки викидати» - добре жартує.


«Меланка» має свій «почот», сама не ходить! Почот неабиякий: орач з чепігами від плуга, сівач з сівнею через плечі, дід з гарапником, ведмідь, коза, журавель, циган, циганка і чорт з ріжками.

Все це - в кожухах догори вовною, в машкарах, лахмітті, підмальоване білою глиною, замащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одним словом - хто як зумів!

Ватага рухається селом з жартами, вигуком, сміхом. «Циганка» пристає ворожити, «циган» - коні міняти, «ведмідь» танцює, «коза» грає на скрипці, а «журавель» - найвищий парубок у селі - вибиває в бубон.

Діти юрбами бігають за парубочою «Меланкою», та й старі не раз вибігають на вулицю, щоб подивитись на веселу компанію...

До кожної хати ватага не заходить - йде туди, де збираються дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошують піснею під вікном:

Ой, господар, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє.
Добрий вечір!

- Просимо!

Ватага лишає в сінях свої ціпки та гарапники, обмітає чоботи від снігу і заходить до хати:

- Добрий вечір вам у хаті!


- Доброго здоров'я! А які ж ви кумедні, - щебечуть дівчата, - і ведмідь, і коза... А Грицько який! Де це ти таку хустку доп'яв? Мабуть, мати каглу затикала?!
- Мовчіть, дівчата, - «Меланка» соромиться!
- Ха... Ха... Ха... Диви, як побіліла! Грицьку, чого ж ти вуса не збрив?

Отак жартують над «Меланкою», а «вона» - байдуже: шукає віника сміття розкидати, свіжих глиняків - припічок «мастить».



Господині знають цю звичку і все ховають, щоб «Меланка» не знайшла.
Щедруючи, хлопці висміюють кепських господинь:

Наша Меланка - неробоча,
На ній сорочка парубоча ...
Люди ідуть на жнива,
А Меланка - на пива!
Люди ідуть з серпами,
А Меланка - з шклянками!
Люди нажали по сім кіп,
А Меланка - один сніп!
Пішла Меланка на містечко,
Купила собі пасьминечко.
Пряла вона - від кур до кур,
Напряла починків - один гур!
Дала кицькам мотати,
Кицьки взяли - втікати!
Збіглися люди - дзвонити,
Кицьку з починком ловити!
А ловили - не вловили,
Нашу Меланку похвалили...

- Та годі вам! - обзиваються дівчата. - Якоїсь кращої співайте! Козо! Де ти?

В середину кола входить «коза» і починає вибрикувати - танцює під спів хору:

Го-го-го, коза!
Го-го-го, сіра!
Го-го-го, біла!

Ой, розходилася, розвеселилася
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там жито родить!
Де не буває, там вилягає...
Де коза - ногою, там жито - копою!
Де коза - рогом, там жито - стогом!
А в нас на Сандрівці усі хлопці - стрільці.
Встрілили козу у правоє вушко,
В правоє вушко - в саме сердечко!
Тут коза впала, нежива стала,
А міхоноша бере дудочку:
Надулась жила, коза ожила
Та й пішла коза, та й стрибаючи,
Та стрибаючи, гасаючи,
Своїх діток та шукаючи!...
Трррт, коза!

«Коза» тупнула ногою - аж шибки на вікнах задрижали, і танець зупинився.


- Добра «коза», гарно танцює!
- Гарно, тільки засапалася, як дід Марко у ярмарку. Бач - роги помокріли!
- А ти що хотіла - вибити «козу» закаблуками і щоб піт не виступив?!
- Дівчата, орач іде! Бач, як чепіги носить!..

В середину кола ввійшов орач. Хор співає:



Твої воли, Мої воли -
Гей, гей! А впереді Два ведмеді -
Гей, гей! А в пригоні Дві вороні -
Гей, гей! В колесниці Дві синиці -
Гей, гей!

Коли хор співає, орач, тримаючи поперед себе чепіги, вистукує ногами в такт пісні. Після орача витанцьовує сівач, а далі - ведмідь, журавель і, нарешті, чорт з рогами. Все це викликає багато сміху і влучних дотепів.

Коли щедрівка скінчилась, хлопці скидають машкари і на запрошення дівчат сідають до столу.

Дівоча «Меланка»

Водять «Меланку» й дівчата. Дівоча «Меланка» має поважніший характер. Дівчата вибирають найкращу з-поміж себе і одягають її «молодою» - вінок, стрічки, багато намиста. Друга з дівчат убирається за молодого, що зветься Василем - жупан, шапка, шаровари, чоботи. Вся дівоча ватага іменується дружками.

Дівчата з «Василем» та «Меланкою» до хати не заходять - щедрують під вікном:

Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на сей вечір!..
Наша Меланка, як біль, біла,
Нашу Меланку журба з'їла.
Васильчику-чічільчику,
Посію тебе на городчику,
Та буду тебе шанувати:
Тричі на день поливати!
Тричі на день поливати
І в неділю підгортати!

Або ще заспівають «дністрянської Меланки»:



Наша Меланка у Дністрі була,
У Дністрі була, дністровую воду пила,
На камені ноги мила,
Білий хвартух замочила:
- Повій, вітре, буйнесенький,
Висуши хвартух тонесенький!
- Повій, вітре, туди-сюди,
Висуши хвартух межи люди!
- Повій, вітре, на болото,
Висуши хвартух, як золото!
- Повій, вітре, на дубині,
Висуши хвартух на дівчині!
Добрий вечір!

- А, здорові були, дівчата! Котра з вас «скарбник»? Щоб Меланці «на вінок» гроші кинути?!...

Отак колись щедрували!

Дівчата ворожать

Хоч дівчата і самі з «Меланкою» ходять, і парубочу «Меланку» частують вечерею, проте знаходять час поворожити.

Ворожать переважно так само, як на «Андрія» ворожили. Бігають попід вікна слухати, питаються прохожих чоловіків: «Дядьку, як вас звати?», кидають через хату чоботи - куди впаде чобіт носком, туди й заміж вийде... Перелічують кілки в плоті: «удівець, молодець...» Дівчата-гуцулки зав'язують собі очі хусткою і навпомацки лічать кілля в плоті до дев'яти. Дев'ятий перев'язують хустинкою і ранком див-ляться: рівний, гарний - наречений такий буде, а як кривий, горбатий, то й «доля» крива!... На Гуцульщині ще годують кота варениками, як на «Андрія» пса годували, щоб довідатись: «Котра з нас перша заміж піде?»

На Слобожанщині дівчата розкладають опівночі вогнище на березі річки, на льоду прорубують ополонку і чекають, щоб добре розгорівся вогонь. Коли вогнище розгорілось, кожна з дівчат бере тліючу головню і кидає її в ополонку: затріщить вогонь на воді - за багатого заміж піде, тільки «пшикне» головня і тріску не видасть - за бідного!

В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось деякі з них:



  • виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою - таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а життя собачим, вівця - тихим і сумирним тощо;

  • біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;

  • кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють: "Суджений-ряджений, розчеши мені голову!". Хто присниться, з тим і випаде одружитись;

  • або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.

Дівки-чарівниці в цю ніч збирають «дивацьке» зілля «нечуй-вітер». Хто його знайде - а росте воно в таких місцях, що тільки чарівниці знають - той може зробитися «нечуваним і небаченим»...

На Лівобережжі  про «нечуй-вітер» існує повір'я, що це зілля росте взимку по берегах рік та озер і що його можна збирати, від 13-го грудня починаючи. А в ніч проти Нового Року, опівночі, це зілля має найбільшу силу; проте зрячі люди не можуть його знаходити. Треба просити сліпих, бо саме вони відчувають присутність «нечуй-вітру» - він їм очі коле. Це зілля ніби допомагає переправлятися через рік і є корисним для рибалок. Про «нечуй-вітер» згадують і народні пісні, як ось: «Ой, поріс чебер під нечуй-вітром...»

Чародійна ніч...

Серед нашого народу існує поетичне повір'я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя - на хліб, глини - на мід».



На Гуцульщині в цю ніч ґаздиня бере опівночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся купає в воді, але я - в здоров'ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона примовляє: «Я не беру воду, але мід і вино!...» Повертається ґаздиня до хати, всі сплять - ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого шелесту підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи: «Абисьте були такі величні, як святий Василь величний». У коновку ґаздиня кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий рік вся родина вмивається тою водою, і це «принесе щастя на гроші через увесь рік!»

Новорічна ніч на Гуцульщині - свято печі. «Цілий рік вона робить службу, а на Василя йде в танець - вона ся віддає!» - так кажуть гуцули про піч. Ранком на «Меланки» ґаздині старанно змащують піч глиною - «аби не кляла, що немащена!»... Ніхто тої ночі не спить на печі, не сідає - «бо тяжко їй танцювати...» Звечора на піч кладуть овес - «аби мала чим коня годувати, бо вона їде до міста на ґерць».

О. ВОРОПАЙ «Звичаї нашого народу»

Народні прикмети

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось деякі з них:



  • якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;

  • якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;

  • якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;

  • якщо падає м'який сніг - на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;

  • який перший день у Новому році, то й рік буде такий;

  • якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.

Разом: Щедрий вечір, добрий вечір!

Звіздар: Добрий вечiр, господарi,


Мир i щастя в хату!

1-а дівчина: Зустрічайте хлібом нас і сіллю –


Ми зерном на щастя вам засієм!
2-а дівчина: Щоб здорові всі були нівроку –
З Новим роком вас, з щасливим роком!
3-я дівчина: Ми на тую коляду Налаштуємо звізду. Ще й Меланку вберемо, І козу приведемо!
Співають щедрівку .
Звівздар: Щедрий вечір вашій хаті,
Щоб були ви в ній багаті,
Щоби було вам доволі
І в коморі, і в стодолі.
4-а дівчина: Дозволь, господарю, козу вести,
До вашої хати щедрівки принести.
1дівчина : А де коза ходить, там усе родить.
2 дівчина: А де коза пасеться,
Там достаток ведеться.
3-я дівчина: Де коза туп-туп,
Там життя сім куп,
Де коза рогом,
Там жито стогом.
4-а дівчина:
Наша козиця
Вже стара птиця,
Недавно з Києва,
З довгими кісами:
- Ногами стопчу,
Рогами сколю,
Хвостом змету!
Звівздар: Ой, візьмися, козю, в боки
Та покажи свої скоки.
Вбігає Коза, пританцьовує
Коза: Я коза периста,
Маю років триста.
Всім у ріднім краї
Радості бажаю,
Зі святом вітаю!
Заходить Чорт, підходить до Кози
Чорт: О, коза! Але ж і стара! Аж порох із неї сиплеться! Нічого з неї не візьмеш – хіба що душу! Привіт, коза!
Коза: Чого тобі треба?
Чорт: В тебе є щось таке, що я би купив?
Коза: О, в мене багато чого є: краса, талант, молодість (Чорт регоче) А тобі чого треба?
Чорт: Ну мене цікавить твоя душа!
Коза: Та в тебе стільки грошей нема!
Чорт: А скільки треба?
Коза: Всі гроші!
Чорт: ну всі – так всі!
Чорт витягує пачку грошей величезного розміру. Коза бачить і намагається вирвати з рук гроші.
Чорт: Диви, яка хитра! Спершу товар покажи (далі тихенько) Ну нічого, гроші все одно фальшиві!
Коза вириває гроші, а тоді звідкись виносить мішок, на якому наклеєний напис – «душа». Жестами показує, як вона звідти витягує пакунок з душею, ховає його за пазуху, а натомість щось туди закидає інше, або закриває пустого. Дає мішок Чорту. Той радісний, забирає, відкриває і бачить, що там не душа!
Чорт: От коза, от цапова душа – обдурила мене! Ну нічого, наступного разу я тебе точно дістану!
Чорт йде геть. Коза раптом прикидається, що їй погано. падає
Коза: Ой, щось мені погано –
Мабуть, помираю...
Звівздар: Коза моя, козонько,
Червоная розонько!
Лежиш ти не дишеш,
Тільки хвостиком колишеш.
1-а дівчина: З горки на горку скакала,
Копиточки позбивала,
Неживою стала.
2-а дівчина: Чи немає у вас доктора-лекаря
Чи якогось коновала аптекаря,
Щоб наша мила коза
На копиточки стала?
Лікар: Я є сам доктор, лєкар,
Київський аптекар
Кров вливаю, кров виливаю,
Нові й старі болячки вставляю.
Якось привели хлопця з гарячки,
Я відправив його на той світ рачки.
Другого привели на костилях,
Я відправив на той світ його на дровнях.
Приступим козу лікувать,
І діагноз встановлять!

(оглядає Козу з усіх боків)


Ой-ой-ой! Медицина тут безсила!
Треба козу різать, шкіру зідрать,
М’ясо порубать,

12 янв 2013 в 0:4917

Мне нравится - Ответить

https://pp.vk.me/c614620/v614620049/1592b/09vywp8baf8.jpg



Кира Исаева

собакам віддать.


Лікар нахиляється до кози з деревяним ножем, буцімто різати, вона різко скакує на ноги і тікає.
Звівздар: Ой устань, козо,
Та й струсися.
По цьому дому,
По господарю
Ізвеселися!
Дівчата: Куди ж наша кізонька втікла?
Звівздар: Ану, розступіться! Дайте нашій Меланочці пройти!
Входить Меланка – перевдягнений у жіноче вбрання, яскраво нафарбований хлопець
Меланка: Господинечко, господарочку,
Пусти в дім Меланочку,
Меланочка чисто ходить —
Нічого в домі не пошкодить.
З вечора до ранку
Буду вам пісні співати,
Щоб серця всім звеселяти!

Заходить Маланка з мітлою. Вона починає бігати, мітлою мете туди-сюди .


1-а дівчина: Наша Маланка – обманниця!
На споді штани, зверху спідниця
2-а дівчина: Наша Маланка не дівоча –
На ній сорочка парубоча
3-я дівчина: Наша Маланка – «господиня»
Усе в неї верхом на долину!
Заходить Василь (дівчина, перевдягнена в хлопця), ведучи Козу на поводі – всі тішаться і вигукують: "Василь! Коза знайшлась!". Тут Маланка бачить Василя і кидається до нього в обійми з вигуками: "Василько...коханий!". Василь обнімає Маланку.
Василь: Та моя Маланя, як та пишна пані,
Статура, як фігура,
А лице, як налий, то хоч воду з нього пий!

Маланка бере на руки нареченого,



Василь: Щедрик, щедрик, щедрівочко,
Йди з хати до хати,
Добрих друзів добрим словом
Серцем привітати!
Пироги, вилазьте з печі,
Наливайтесь, вина,
Добрий вечір, щедрий вечір,
Мати-Україно!
1й Хлопчик:
Хочете вірте, хочете ні —
Уже на білому коні
Появився Новий рік.
Веселий, як торік.
В українській вишиванці,
Заблищав, як промінь вранці.
Нехай віє, сіє, дує,
Хай здоров 'я всім дарує!
2й хлопчик:
Чути, чути, чути дзвін,
За сто сім далеких гір.
То з далеких свят сюди
Іде свято Коляди!
Заключна щедрівка.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка