Дара корній: «потрібно вжитися у свого героя. Тоді люди будуть тобі вірити» Світлана Патра



Скачати 105.3 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір105.3 Kb.
ТипКонкурс

ДАРА КОРНІЙ: «ПОТРІБНО ВЖИТИСЯ У СВОГО ГЕРОЯ. ТОДІ ЛЮДИ БУДУТЬ ТОБІ ВІРИТИ»
Світлана Патра,

журналіст Імідж-центру Університету «Україна»,

Світлини Олі Ольштинської
25 листопада 2013 року у приміщенні бібліотеки Університету «Україна» відбулася зустріч із відомою українською письменницею, лауреаткою третьої премії всеукраїнського конкурсу романів та кіносценаріїв «Коронація слова-2010» ДАРОЮ КОРНІЙ.

Зустріч, а точніше – майстер-клас, була організована і проведена кафедрою української та східної філології за активної участі Імідж-центру Університету «Україна».

Майстер-клас Дари Корній проходив у рамках чергового зібрання літературної студії «Горлиця», темою зустрічі була специфіка жанру фентезі в сучасній українській літературі. Під час заходу відбулася презентація нового роману Дари Корній «Зірка для тебе», який вийшов 2013 року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля»

Ведучою-модератором зустрічі була доцент кафедри української та східної філології Тетяна БЕЛІМОВА. Вона розповіла про своє знайомство з Дарою Корній:

Я відвідала Форум видавців у Львові і там познайомилася з Дарою особисто. Це сталося біля стенду «Коронації слова». Тут я дивлюсь, збираються люди, переважно молоді. І вже така черга до Дари, що я не можу навіть слова вставити (сміється – прим. С.П.) Тому, що Дара нині – насправді прочитаний автор, особливо – серед молоді. Вона вміє зацікавити оригінальним сюжетом.

Далі слово взяла ДАРА КОРНІЙ – усміхнена, натхненна.

Дякую, що читаєте. Я думаю, тут зібралися люди, які читають. Можливо, мене не читали, але читають українську літературу і люблять її. Хоч дехто вперто переконує, що української літератури немає, але ви не вірте. Вона насправді є. Ми з Тетяною – її представники. І ми живі. (сміється – прим. С.П.)

Мирослава ЗАМОЙСЬКА – так насправді звуть Дару Корній – розповіла багато цікавих і кумедних історій, які траплялися з нею та героями її творів. Так, під час одної із зустрічей із читачами у звичайній сільській школі діти були щиро здивовані, що перед ними виступить «справжній, живий» письменник, із яким можна поспілкуватися.

Дара Корній дуже легка у спілкуванні. Вона не намагається повчати, вона вчить своїм прикладом.

Неважливо, що пише людина – жіночу прозу чи фентезі, якщо вона серйозно ставиться до того, що вона робить, то це вже нелегкий жанр.

Довгий час Мирослава була відома як дитяча письменниця. До фентезі прийшла випадково, хоч сама говорить, цитуючи Пауло Коельо, що випадковостей не буває.

Моя донька Даринка у 15 років захоплювалася фантастикою. Прочитала «Гаррі Поттера». Потім з’явились «Сутінки», які стали хворобливим захопленням моєї дитини.

На всі спроби матері пояснити їй, що така література є насправді чужою, що є література, яка була б цікавішою, дівчина відповіла: «Знаєш яка? Напиши сама!»

Я задумалася над її словами і зрозуміла, що спробую. Якщо не я, то хто зможе достукатися до моєї дитини?

Нову книгу було вирішено написати у жанрі фентезі. Так з’явився «Гонихмарник». Видавці називали Дару Корній «українською Стефані Майєр», з їх легкої руки це «звання» підхопили і журналісти. Хоч письменниця переконувала, що між нею та Майєр немає нічого спільного, журналісти вперто продовжують їх порівнювати.

І тоді я зрозуміла, що я мушу йти своїм шляхом, своїми новими книгами повинна доводити, що я – не вона.

Дара Корній дуже серйозно ставиться до всього, що вона робить. Тож, фентезі для письменниці – серйозний жанр.

Розглядаючи «Володаря перстнів», ми розуміємо, який матеріал мав перечитати автор, які пласти він мав підняти, щоб вкласти це в канву художнього твору, щоб його читали й перечитували.

Письменниця з розумінням ставиться до різної оцінки своїх книг, вважає, що, коли немає однозначної оцінки твору, коли твір не залишає людину байдужою, – значить, він написаний добре. Тому, що зачіпає такі струни душі, що змушують реагувати – подобається, або не подобається. Повертаючись до складності жанру фентезі, Дара Корній розповіла про те, як писала нові книги:

Коли мені на голову звалився «Зворотній бік світла», я дев’ять місяців збирала матеріал. Я зрозуміла, що науково непідготовлена, щоб писати про нашу праслов’янську міфологію так, щоб це було доступно, і кожен із нас, читаючи, розумів, що це – не просто казочка, вигаданий світ. Це цілий світогляд. Я спочатку соромилася звертатись до науковців за допомогою, але зараз я цей бар’єр успішно подолала. Я пишу листи, телефоную, перепитую. Розумію, що мушу це робити, тому що фантастика не є легкий жанр. Щоб вкласти інформацію в обгортку літературного твору, потрібно перечитати багато наукової літератури, що я і намагаюся робити. Мені це подобається, тому що я перебуваю у процесі навчання. Я постійно вчуся.

Письменниця повідала також і про «зворотній» бік своєї творчості – деякі люди досить неоднозначно сприймають її книги:

Був такий випадок під час мого інтерв’ю у програмі «Книжковий базар» на радіо «Ера». Зателефонував один пан, який сказав, що мене разом із моїми книгами треба спалити привселюдно в Києві на площі, тому що те, що Ви робите – це негоже, це не подобається церкві. Я його запитала: «Ви хіба своїм дітям казочок не читали? «Колобок», «Рукавичку»? Він – «Так, читав, але ж то казочки, а це – роман». Але ж це та сама міфологія! Я розумію, що роман написаний добре, якщо людина повірила в прочитане. Отже, людина не залишилася байдужою.



Після виходу роману «Тому, що ти є» я отримувала купу листів від прихильників фантастики, молодих людей, студентів. Вони з обуренням сприйняли появу «Тому, що ти є»: «Як Ви могли нас зрадити??? Ми думали, що нарешті отримали свого потужного фантаста, а Ви написали таке! Як Ви могли написати про любов? Та ще й таку плаксиву історію!» Звичайно, я намагалася пояснити, що нічого в мені не змінилося (саме працювала над «Зворотнім боком світла»), що буде новий роман. Коли з’явився «Зворотній бік світла», я почала отримувати листи від прихильників «Тому, що ти є» (сміється – прим. С. П.) вже з протилежним посилом: думали, що я – серйозна письменниця, а тут знову скочуюсь до фантастики… Я розумію, що всім не догодиш, але з усміхом сприймаю цю критику, розумію, що рухаюсь у правильному напрямку. Мені подобається писати і для молоді, і для дорослих, які все ж вірять у дива.

Тепер я зрозуміла також, що бувають і замовні негативні рецензії. Їх автори підписуються псевдонімами. Вони спричиняють навіть суперечки серед читачів і бувають досить дошкульними, але це – нормально. Коли тебе тільки хвалять, це страшно. Тоді починаю думати, що зі мною щось не так.

Дара Корній багато розповідала про історію створення своїх романів. Так, «Тому, що ти є» з’явився завдяки зустрічі з реальним чоловіком, у якого померла дружина, а він і досі не міг із тим змиритися, жив, наче у «паралельному» світі, де вона – жива.

Я розумію, що мушу написати, розповісти оту справжню історію. В принципі, це також фантастика. Тому, що дехто прочитає і скаже, що такого не буває. Але насправді – буває. І це настільки трепетно. Знаєте, коли я дописувала оту правдиву історію, як помирає Оксана – я сама плакала. Тому, що я розумію, що я – автор і маю право робити все, що захочу. Так мені раніше здавалося. Насправді – не все так просто. Я писала і розуміла, що нічого вже змінити не можу, не маю права втручатися в природній хід подій свого ж роману. Герої живуть своїм життям, і нічого вже не зміниш.

У цьому також, напевне, полягає «зворотній бік» письменницького дару – розумінні того, що письменник не завжди може вплинути на долі героїв. Мусить їх відпустити – навіть якщо герой чи героїня помирає, навіть, якщо майже ніхто не розуміє, чому письменник, нібито маючи безмежну владу у власному створеному світі, все ж відпускає героїв, навіть – у кращі світи.

Роман «Зірка для тебе», який Дара Корній представила на зустрічі в Університеті «Україна», це не просто книга. Це суміш жанрів і навіть форм. Так, це роман у казках, роман у притчах. Персонажі – Зоряна, Руфіна та інші – розповідають притчі, легенди, казки. Усе це органічно вплітається у загалом реалістичну оповідь про життя героїв. Доля їх не пожаліла – Сергій виріс у дитячому будинку і довгий час нічого не знав про своїх батьків. До речі, Сергій має прототипа – реального хлопця-сироту, чия історія – майже ідентична із Сергієвою. Зоряні теж довелося нелегко. Її батьки не витримали випробування «шаленими дев’яностими» – мати поїхала на заробітки, де й загинула, а батько через безробіття почав зловживати алкоголем, що привело його до інвалідності. Нікому було підтримати дівчину, і вона поволі скочувалася у прірву – навіть стала повією. Але все ж таки знайшла у собі сили розпочати життя спочатку. У цьому їй також допоміг Сергій. Вони покохали одне-одного, їхня історія вплинула не лише на них самих, а й на друзів та рідних. Навіть смерть не змогла їх розлучити. І це також – фантастика. Також «Зірка для тебе» сповнена віршами. Головна героїня Зоряна – поетеса. Кожен розділ книги починається з вірша. Над поетичним оформленням працювала Люба Долик – відома львівська поетеса. Таким чином Дара Корній намагалася привернути увагу читачів до поезії:

Той, хто пише вірші, знає, як важко пробиватися поету в сучасній українській літературі. Якщо видавництва беруть рукописи романів, повістей на розгляд, то що стосується поезії – говорять: «З радістю будемо видавати, тільки за Ваш рахунок. Або шукайте мецената чи спонсора, тоді – максимум 1000 примірників». Минуло півроку, як вийшла «Зірка для тебе», і я розумію, що я зробила вірно, тому що про Любу Долик, яка 25 років пише вірші, я впевнена, багато читачів дізналися вперше. Мені було приємно з нею працювати. Я захоплююся поетами, тому що вони в чотири рядки вкладають те, що я писала би як цілий розділ протягом місяця. Я Любу, звичайно, «помучила», тому що вона змушена була підняти всі свої вірші за 25 років. Зоряна розвивається і змінюється – разом зі своїми віршами. Поезію ми обирали довше, ніж писався сам роман. Мені приємні теплі відгуки про Любині вірші. Одна читачка мені сказала: «Подякуйте, будь-ласка, пані Долик за її поезію. Коли я прочитала вірші, у мене було враження, що з мене хтось вийняв душу, помив її, почистив і вставив назад». Я розумію, що зробила ще одну людину щасливою – поетесу Любу Долик.

Мирослава розповідала, що один відомий поет запропонував їй свої вірші для наступного роману. Вона поки не впевнена, що має право користуватися чоловічою поезією, але ідея написати прозовий твір від імені чоловіка письменницю зацікавила. Тож, хто знає. Принаймні, Дара Корній ніколи не каже «ніколи».

На зустрічі були присутні переважно ті студенти Університету «Україна», кого дуже цікавить творчість письменниці, тож згодом полилися запитання:



Чи є Ваші твори в МР3?

Так, «Гонихмарник» уже є. З ним цікава ситуація вийшла, тому що це – піратський запис. Один студент просто начитав текст із власної ініціативи. Він зробив і виклав запис в Інтернет. Я слухала, досить непогано. Мало того, хлопчина використав там і музику, і звуки дощу. Він навіть сам написав музику – для епізоду, коли Гонихмарник грає на флоярі. Цей запис «гуляє» Інтернетом. Видавництво навіть «воювало» із сайтом, який виклав запис, тому що зацікавлене, щоб книги все ж купували…



Як Ви ставитеся до подібних ініціатив з боку читачів?

Звичайно, видавництва зацікавлені у збільшенні продажів. Але основне завдання автора – не заробити на книжці, а щоб її прочитали найбільше людей. Я думаю, що, якщо людина прочитає електронну версію і книга їй сподобається, вона обов’язково купить паперову. І таке буває досить часто.



Тетяна Белімова: Макс Кідрук нещодавно розповідав, що людина, скачавши піратську електронну версію книги «Бот», попросила у автора реквізити, щоб перерахувати гроші за примірник. Макс був здивований, а ще більше – коли гроші таки надійшли.

Чи є у Ваших фентезі-персонажів прототипи серед реальних людей?

Звичайно. Загалом, я беру дозвіл у реальних людей на використання їхніх історій, вони лише просять змінити ім’я і прізвище. Якщо взяти Стрибога, то це – реальна людина, мій добрий приятель. Я, напевне, зробила не дуже добре, не спитавши у нього дозволу. Він слідкує за моєю творчістю. Коли він прочитав «Зворотній бік світла», то впізнав у Стрибозі себе. Він визнає, що схожий на нього. Мало того – одна поважна пані, представляючи свого чоловіка, сказала: «Знайомся, це мій Стрибог». У «Зворотньому боці світла» і «Зворотньому боці темряви» – величезний театр чоловічих образів. Коли я створила Стрибога з образу реальної людини, зрозуміла, що мені це подобається. Вони начебто безсмертні, але поводяться, як звичайні люди. Мені навіть одна пані написала: «Як Ви могли так принизити богів? Ви їх опустили до рівня людей!» Я розумію, що вона уважно прочитала книгу, тому і зробила такий висновок. Якщо взяти Мальву, то у мене є знайома з цим ім’ям, і вона дійсно його ненавидить. Монолог героїні щодо її імені – реальний. Аліна з «Гонихмарника» – на 70 % – моя донечка Дарина. А топ-модель Світлана з цієї ж книги – однокласниця Дарини. Я нічого не вигадувала – це реальна дівчина, така вона є і нічого не вдієш – у неї такий світогляд. Тобто літературні герої – не зовсім літературні.



Прочитайте, будь-ласка, вірші з книги «Зірка для тебе».

Був момент, коли я досить сміливо читала вірші. Але після спільної презентації з Любою Долик, коли поезію читала вона, я зрозуміла, що не вмію читати її вірно. Люба Долик не лише поетеса, а й актор. Напевне, кожен поет – актор. Тому він уміє зробити акцент там, де дійсно потрібно. Я вважаю, що поетичне слово кожен перечитує по-своєму. А коли прочитає автор – ви порівнюйте зі своїм прочитанням – чи вірно зрозуміли, а може – навіть краще прочитали, ніж автор. І таке буває.



Як з’являються Ваші сюжети?

Якщо взяти лист, яким починається «Зворотній бік світла», то він просто мені наснився. Я прокинулася о третій годині ночі, щось записала в комп’ютер, зберегла файл. Вранці побігла на роботу і все думала – чи я щось писала, чи це мені наснилося? Прийшла додому, подивилася – дійсно, є збережений файл. Я читаю його і розумію – це початок нової історії. Є готовий сюжет, і я знаю, куди рухатися. Щоб це зрозуміти, треба бути письменником. Всередині тебе зароджується вихор, який не залишає, поки ти не поставиш крапку. І ти живеш у тому світі – це надзвичайний стан. Він тебе тримає так, що не можеш відрізнити, де життя, що є у книзі, а де – реальне. Так буває. Тоді я примушую себе все кинути, роблю паузу, подорожую. Тоді – повертаюся до своїх героїв. У мене таке враження, що ці герої живуть у паралельній реальності і просто дозволяють зазирнути до них, написати про них. Потрібно вжитися у свого героя, стати ним. Коли це стається, ти розумієш, як писати. Тоді люди будуть тобі вірити.

Наприкінці зустрічі Дара Корній прочитала уривок з роману «Зірка для тебе». Це була притча про художника-творця. Передавати її зміст надто складно – краще прочитати сам роман і, власне, притчу. Ось, що письменниця говорить про це:

Я дуже люблю притчі, казки, легенди. Не лише читати, а й вигадувати. Я роблю це не навмисно, але якось так воно виходить. Пишеш-пишеш, а потім – розумієш, що притча вплелася, і нікуди від того не дінешся. Поезія Люби Долик надихає на таку трішки поетичну прозу. Мені подобається писати такі притчі, казочки і вплітати їх у не зовсім фантастичну історію.



Мені навіть видавці пропонують зібрати з романів усі казки, притчі, легенди і видати окремою збірочкою.

Наприкінці зустрічі слово взяв завідувач кафедри української та східної філології Університету «Україна» Ферхад ТУРАНЛИ:

Завдяки Тетяні Белімовій у нас з’явилася чудова традиція – щомісяця у цій залі кафедра української та східної філології проводить зустрічі з відомими письменниками та поетами. Це дуже корисно для студентів. Потрібно багато читати, тоді людина змінюється на краще. Пані Дара так сердечно розповідала про свої книги, що їх дійсно хочеться прочитати. Сподіваюсь, наші студенти матимуть змогу читати Ваші книги. Хочу подякувати Вам за зустріч і побажати подальших успіхів у творчій діяльності.

Наостанок Дара Корній підписала кілька примірників книг своїм шанувальникам. Від кафедри української та східної філології, Імідж-центру Університету «Україна» гості подарували квіти, збірку студентських творчих робіт «Університет «Україна» в моїй долі».



Дивлячись на усміхнену й натхненну Дару Корній, ще більше переконуєшся у тому, що сучасна українська література розвивається і може успішно конкурувати з літературою закордонною.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка