Цивільний кодекс україни



Скачати 355.92 Kb.
Дата конвертації10.01.2018
Розмір355.92 Kb.
ТипКодекс

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

ВИТЯГИ

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )


{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6

N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140

N 1713-IV ( 1713-15 ) від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 33-34, ст.403

N 2135-IV ( 2135-15 ) від 02.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.37

N 2146-IV ( 2146-15 ) від 03.11.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.39

N 2450-IV ( 2450-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.234

N 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.257

N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352

N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, N 31, ст.420

N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427

N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423

N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 42, ст.464

N 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.102

N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110

N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 15, ст.127

N 3348-IV ( 3348-15 ) від 17.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.161

N 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, ВВР, 2006, N 27, ст.234

N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268

N 185-V ( 185-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, N 46, ст.456

N 501-V ( 501-16 ) від 20.12.2006

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }



Стаття 23. Відшкодування моральної шкоди
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої

внаслідок порушення її прав.


2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа

зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;


2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї

чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;


4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи. ( Пункт 4 частини

другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 ) від

22.12.2005 )


3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в

інший спосіб.


Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається

судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та

душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або

позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка

завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування,

а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги

розумності і справедливості.


4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової

шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром

цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не

встановлено договором або законом.


Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав
1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та

цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт,

послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,

інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.


Стаття 200. Інформація
1. Інформацією є документовані або публічно оголошені

відомості про події та явища, що мали або мають місце у

суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
2. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення

порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди,

завданої такими правопорушеннями.
3. Порядок використання інформації та захисту права на неї

встановлюється законом.


Стаття 258. Спеціальна позовна давність
1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися

спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно

із загальною позовною давністю.
2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до

вимог:


2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у

засобах масової інформації.


У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення

цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли

особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

Стаття 277. Спростування недостовірної інформації
1. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено

внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної

інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї

інформації.


2. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної

інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї,

близьким родичам та іншим заінтересованим особам.
3. Негативна інформація, поширена про особу, вважається

недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе

протилежного.

( Частина третя статті 277 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 )

від 22.12.2005 )
4. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою,

яка поширила інформацію.


Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа

при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається

юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома,

фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із

заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та

її спростування. ( Абзац третій частини четвертої статті 277 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від

22.12.2005 )


5. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який

прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути

відкликаний.
6. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у

друкованих або інших засобах масової інформації, має право на

відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому

ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.


Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової

інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така

відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі

масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну

інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно

від вини особи, яка її поширила.


7. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий

же спосіб, у який вона була поширена.


Стаття 278. Заборона поширення інформації, якою

порушуються особисті немайнові права
1. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у

газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які

готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження

відповідної інформації.


2. Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в

номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі

тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх

розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення

порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою

його знищення.

( Стаття 278 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-15 ) від

22.12.2005 )


Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я
1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого

здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також

про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або

навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної

особи.
3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення

інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй

відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших

джерел.
4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження

медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
Стаття 296. Право на використання імені
1. Фізична особа має право використовувати своє ім'я у всіх

сферах своєї діяльності.


2. Використання імені фізичної особи в літературних та інших

творах, крім творів документального характеру, як персонажа

(дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті

- за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків,

братів та сестер.

( Частина друга статті 296 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 )
3. Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її

діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи

навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти,

стенограми, протоколи, аудіо-, відеозаписи, архівні матеріали

тощо), допускається без її згоди.
4. Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи

обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила

адміністративне правопорушення, може бути використане

(обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним

вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про

адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених

законом.

( Частина четверта статті 296 в редакції Закону N 3261-IV

( 3261-15 ) від 22.12.2005 )
5. Ім'я потерпілого від правопорушення може бути обнародуване

лише за його згодою.


6. Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого

життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його

згодою.
7. Використання початкової літери прізвища фізичної особи у

засобах масової інформації, літературних творах не є порушенням її

права.
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати,

використовувати і поширювати інформацію.


Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про

особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім

випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної

безпеки, економічного добробуту та прав людини.


2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана

переконатися в її достовірності.


Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних

джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти

її достовірність та не несе відповідальності в разі її

спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних

джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

( Стаття 302 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV

( 3261-15 ) від 22.12.2005 )


Стаття 303. Право на особисті папери
1. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші

записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її

власністю.
2. Ознайомлення з особистими паперами, їх використання,

зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної

особи, якій вони належать.
3. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого

життя іншої особи, для їх використання, у тому числі шляхом

опублікування, потрібна згода цієї особи.
4. У разі смерті фізичних осіб, визначених частинами другою і

третьою цієї статті, особисті папери можуть бути використані, у

тому числі шляхом опублікування, лише за згодою їхніх дітей, вдови

(вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.


Стаття 304. Розпоряджання особистими паперами
1. Фізична особа, якій належать особисті папери, може усно

або у письмовій формі розпорядитися ними, у тому числі і на

випадок своєї смерті.
Стаття 305. Право на ознайомлення з особистими паперами,

які передані до фонду бібліотек або архівів
1. Фізична особа має право вільно ознайомлюватися і

використовувати, зокрема шляхом опублікування, будь-які особисті

папери, передані до фонду бібліотек або архівів, з додержанням

прав фізичних осіб, визначених частинами третьою та четвертою

статті 303 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором, на

підставі якого були передані особисті папери.


Стаття 306. Право на таємницю кореспонденції
1. Фізична особа має право на таємницю листування,

телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших

видів кореспонденції.
Листи, телеграми тощо є власністю адресата.
2. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть

використовуватися, зокрема шляхом опублікування, лише за згодою

особи, яка направила їх, та адресата.
Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої

фізичної особи, для її використання, зокрема шляхом опублікування,

потрібна згода цієї особи.
3. У разі смерті фізичної особи, яка направила

кореспонденцію, і адресата використання кореспонденції, зокрема

шляхом її опублікування, можливе лише за згодою фізичних осіб,

визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.


У разі смерті фізичної особи, яка направила кореспонденцію, і

адресата, а також у разі смерті фізичних осіб, визначених частиною

четвертою статті 303 цього Кодексу, кореспонденція, яка має

наукову, художню, історичну цінність, може бути опублікована в

порядку, встановленому законом.
4. Кореспонденція, яка стосується фізичної особи, може бути

долучена до судової справи лише у разі, якщо в ній містяться

докази, що мають значення для вирішення справи. Інформація, яка

міститься в такій кореспонденції, не підлягає розголошенню.


5. Порушення таємниці кореспонденції може бути дозволено

судом у випадках, встановлених законом, з метою запобігання

злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної

справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.


Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні

фото-, кіно-, теле- та відеозйомок
1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи

відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на

фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки

проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах

та інших заходах публічного характеру.
2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-,

кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх

публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого

життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису,

відшкодовуються цією фізичною особою.
3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи

відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути

проведене лише у випадках, встановлених законом.
Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена

на фотографіях та в інших художніх творах
1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну

особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені

лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб,

визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.


Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії,

іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана

особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи

розповсюдження фотографії, іншого художнього твору,

відшкодовуються цими особами.


2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія,

інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або

розповсюджений без її згоди.
Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого

художнього твору за плату, а після її смерті - її діти та вдова

(вдівець), батьки, брати та сестри можуть вимагати припинення

публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії,

іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій

особі пов'язаних із цим збитків.


3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної

особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю

захисту її інтересів або інтересів інших осіб.
Стаття 309. Право на свободу літературної, художньої,

наукової і технічної творчості
1. Фізична особа має право на свободу літературної,

художньої, наукової і технічної творчості.


2. Фізична особа має право на вільний вибір сфер, змісту та

форм (способів, прийомів) творчості.


Цензура процесу творчості та результатів творчої діяльності

не допускається.



Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
1. Право інтелектуальної власності - це право особи на

результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт

права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим

законом.
2. Право інтелектуальної власності становлять особисті

немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права

інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права

інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим

законом.
3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не

може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений

у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.


Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та

права власності
1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ

не залежать одне від одного.


2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не

означає переходу права власності на річ.


3. Перехід права власності на річ не означає переходу права

на об'єкт права інтелектуальної власності.


Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності
1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема,

належать:


літературні та художні твори;
комп'ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій

мовлення;


наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки

для товарів і послуг), географічні зазначення;


комерційні таємниці.
Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності
1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець

(творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор,

виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті

немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності

відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права

інтелектуальної власності
1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з

підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.


Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної

власності
1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності

є:
1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем,

винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право

інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи

репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності,

встановлені законом.


2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У

випадках, передбачених законом, особисті немайнові права

інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.


3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не

залежать від майнових прав інтелектуальної власності.


4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не

можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими

законом.
Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності
1. Майновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної

власності;


2) виключне право дозволяти використання об'єкта права

інтелектуальної власності;


3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню

об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти

таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені

законом.
2. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в

майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі

обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної

реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення

законних інтересів суб'єктів цих прав.


3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно

до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи,

предметом договору застави та інших зобов'язань, а також

використовуватися в інших цивільних відносинах.


Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності
1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є

чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.


2. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом

строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.


3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути

припинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим

законом чи договором.
Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної

власності
1. Способи використання об'єкта права інтелектуальної

власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.


2. Особа, яка має виключне право дозволяти використання

об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей

об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою

особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право

дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності,

крім випадків правомірного використання без такого дозволу,

передбачених цим Кодексом та іншим законом.
4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання

об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені

ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього

Кодексу та іншого закону.


Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності
1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути

передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.


2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності

можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до

цього Кодексу та іншого закону.
Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке

належить кільком особам
1. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком

особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі

відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке

належить кільком особам, здійснюється спільно.


Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт,

створений у зв'язку з виконанням трудового

договору
1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на

об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору,

належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках,

передбачених законом, окремі особисті немайнові права

інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати

юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.


2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт,

створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать

працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній

особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено

договором.
3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної

власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового

договору, можуть бути встановлені законом.
Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт,

створений за замовленням
1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на

об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.


У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові

права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати

замовникові.
2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт,

створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та

замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 431. Наслідки порушення права інтелектуальної

власності
1. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі

невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою

відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи

договором.


Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього

Кодексу.
2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може

постановити рішення, зокрема, про:


1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню

права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;


2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів,

імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права

інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або

введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної

власності;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які

використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням

права інтелектуальної власності;
5) застосування разового грошового стягнення замість

відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права

інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається

відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин,

що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про

порушення права інтелектуальної власності та зміст судового

рішення щодо такого порушення.

Стаття 433. Об'єкти авторського права
1. Об'єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні та художні твори, зокрема:
романи, поеми, статті та інші письмові твори;
лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,

хореографічні, інші сценічні твори;


музичні твори (з текстом або без тексту);
аудіовізуальні твори;
твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
фотографічні твори;
твори ужиткового мистецтва;
ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що

стосуються географії, топографії, архітектури або науки;


переклади, адаптації, аранжування та інші переробки

літературних або художніх творів;


збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх

складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;


2) комп'ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або

упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної

діяльності;
4) інші твори.
2. Твори є об'єктами авторського права без виконання

будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності,

призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.
3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи

діяльності або математичні концепції як такі.


4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.
5. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу

охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або

матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або

матеріал, що є складовими компіляції.


Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права
1. Не є об'єктами авторського права:
1) акти органів державної влади та органів місцевого

самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також

їх офіційні переклади;
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо,

затверджені органами державної влади;


3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають

характер звичайної прес-інформації;


4) інші твори, встановлені законом.
Стаття 435. Суб'єкти авторського права
1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За

відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа,

зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику

твору (презумпція авторства).


2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та

юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору

або закону.
Стаття 436. Співавторство
1. Авторське право на твір, створений у співавторстві,

належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий

твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких

може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у

співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо

вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.


2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на

створену ним частину твору, яка має самостійне значення.


3. Відносини між співавторами можуть бути визначені

договором. У разі відсутності такого договору авторське право на

твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Стаття 437. Виникнення авторського права
1. Авторське право виникає з моменту створення твору.
2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої

права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.


Стаття 438. Особисті немайнові права автора
1. Автору твору належать особисті немайнові права,

встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:


1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням

твору, якщо це практично можливо;


2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з

використанням твору;


3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
4) на недоторканність твору.
Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору
1. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню,

спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню

на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також

супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами,

післямовами, коментарями тощо.
2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється

особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого

уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями

автора, а також іншими заінтересованими особами.


Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір
1. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в

тому числі забороняти таке використання;


4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені

законом.
2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не

встановлено договором чи законом.
Стаття 441. Використання твору
1. Використанням твору є його:
1) опублікування (випуск у світ);
2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
3) переклад;
4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
5) включення складовою частиною до збірників, баз даних,

антологій, енциклопедій тощо;


6) публічне виконання;
7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8) імпорт його примірників, примірників його перекладів,

переробок тощо.


2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)
1. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він

будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому

числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий

по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних

електронних системах інформації.
2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права

людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди

громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.
3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора,

крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.


4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на

опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.


Стаття 443. Використання твору за згодою автора
1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора,

крім випадків правомірного використання твору без такої згоди,

встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без

згоди автора
1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та

безоплатно використаний будь-якою особою:


1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як

ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та

відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання

звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно

вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою

метою;
2) для відтворення у судовому та адміністративному

провадженні в обсязі, виправданому цією метою;
3) в інших випадках, передбачених законом.
2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я

автора твору та джерело запозичення.




Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору
1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо

інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.


Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної

власності на твір
1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на

твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня

року, наступного за роком смерті автора чи останнього із

співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків,

передбачених законом.
Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності

майнових прав інтелектуальної власності на твір
1. Після закінчення строку чинності майнових прав

інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно

використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими

законом.
Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу



твору
1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у

розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу

художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору,

наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена

сума сплачується продавцем оригіналу твору.
2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить

до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє

до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності

на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.



Стаття 449. Об'єкти суміжних прав
1. Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких

формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення,

змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:
а) виконання;
б) фонограми;
в) відеограми;
г) програми (передачі) організацій мовлення.
Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав
1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник

фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За

відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми,

відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається

особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі,

відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час

передачі організації мовлення.
2. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули

таких прав відповідно до договору чи закону.


Стаття 451. Виникнення суміжних прав
1. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з

моменту першого його здійснення.


2. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму

виникає з моменту її вироблення.


3. Право інтелектуальної власності на передачу (програму)

організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.


4. Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої

права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.


Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт

суміжних прав
1. Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт

суміжних прав є:


1) право на використання об'єкта суміжних прав;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних

прав;
3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта

суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені

законом.
2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних

прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми,

виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не

встановлено договором чи законом.

Стаття 455. Використання передачі (програми) організації

мовлення
1. Використанням передачі (програми) організації мовлення є:
1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми)

організації мовлення;


2) записування (фіксування) передачі (програми) організації

мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття,

відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;
3) відтворення запису передачі (програми) організації

мовлення;


4) представлення передачі (програми) організації мовлення

публіці у місці, де встановлено вхідну плату.


2. Використанням передачі (програми) організації мовлення є

також інші дії, встановлені законом.


Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на

виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з

1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису

виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року,

наступного за роком здійснення виконання.
2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на

фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що

відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її

опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом

п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року,

наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.


3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на

передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят

років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її

першого здійснення.


4. Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші

строки чинності суміжних прав.


Стаття 505. Поняття комерційної таємниці
1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому

розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її

складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які

звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить,

у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом

адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її

секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного,

організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за

винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до

комерційної таємниці.


Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на

комерційну таємницю
1. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну

таємницю є:


1) право на використання комерційної таємниці;
2) виключне право дозволяти використання комерційної

таємниці;


3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню,

збиранню або використанню комерційної таємниці;


4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені

законом.
2. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну

таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію

комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.


Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної

влади
1. Органи державної влади зобов'язані охороняти від

недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є

комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і

яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на

діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими,

хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця

інформація охороняється органами державної влади також від

розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для

забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її

охорони від недобросовісного комерційного використання.


2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну

таємницю також в інших випадках, передбачених законом.


Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності

на комерційну таємницю
1. Строк чинності права інтелектуальної власності на

комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак



комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505

цього Кодексу.
Каталог: RivnePortal -> ukr

Скачати 355.92 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка