Цікавий світ навколо тебе: зелене диво землі науково – пізнавальний проект мета проекту



Скачати 242.03 Kb.
Дата конвертації05.02.2019
Розмір242.03 Kb.

ЦІКАВИЙ СВІТ НАВКОЛО ТЕБЕ: ЗЕЛЕНЕ ДИВО ЗЕМЛІ

НАУКОВО – ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЕКТ



Мета проекту:

ознайомити дітей з рослинами як частиною живої природи:

сформувати уявлення про будову рослини і значення її органів;

формувати уявлення про значення плодів і насіння, про пристосування плодів до поширення насіння;

сформувати поняття «дерево», «кущ», «трав’янисті рослини»;

ознайомити з характерними ознаками кожної групи рослин;

розвивати вміння розпізнавати дерева, кущі, трави;

розвивати художньо – конструктивне мислення учнів, емоційну чутливість;

розвивати вміння спостерігати, порівнювати, аналізувати, робити висновки;

показати, як людина впливає на довкілля, яку користь приносять довкіллю зелені насадження;

виховувати любов та бережливе ставлення до природи;

виховувати почуття краси.



Розвивати у дітей комунікативні, творчі здібності і вміння робити висновки, відстоювати свою думку, презентувати свої дослідження.

Навчальні предмети: курс «Я і Україна», Природознавство, читання та українська мова, трудове навчання.

Тривалість: 4 тижні.

Завдання проекту:

  • Привернути увагу учнів, батьків до існуючих проблем правил поведінки в навколишньому середовищі;

  • Розширити знання учнів про загальнолюдські правила суспільного життя.

  • Формувати навички культурної поведінки, дружні відносини між людьми.

  • Збагачувати словник учня.

  • Спонукати школярів до виконання правил поведінки в навколишньому середовищі.

  • Виховувати шанобливе ставлення до старших, дружелюбність, доброзичливість, товариськість, бажання бути чуйним і уважним до своїх товаришів та оточуючого середовища.

  • Створити збірку «Цікавий світ навколо тебе»


Очікувані результати:

  • Підвищити зацікавленість дітей і дорослих в успішному вирішенні проблем з культурою поведінки в оточуючому середовищі;

  • Пробудити в учнів увагу до екологічних проблем в навколишньому середовищі, в суспільстві, вирішення цих проблем;

  • Сформувати наочний матеріал і провести збір інформації за підтемами:

  • «Моє довкілля»

  • кросворди з природознавства « Моя країна – Україна»

  • презентація «Рослини, які вони»

Етапи навчального проекту

  • Визначення мети (допомогти учневі визначити посильне для нього завдання).

  • Розроблення чіткого плану і створення творчих груп, підготовка учнів до роботи над виховним проектом, визначення основних шляхів досягнення мети і поетапне слідування ними, виконуючи кожен пункт.

  • Виконання проекту і дослідницька робота: заняття в бібліотеці, зустрічі, вивчення друкованих видань та інтернет - ресурсів ( консультації, використання фото, аудіо та відео матеріалів);

  • Співпраця з вчителем, з батьками, які задіяні в проекті;

  • Створення презентації проекту.

Використана література:

  • Уроки « Я і Україна » - природознавство, методичні рекомендації;

  • Курс « Я і Україна » матеріали до уроків;

  • Читанка та українська мова – підручники;

  • Журнал « Початкова школа ».

  • Положення про організацію проектної діяльності;

  • Бібліотечка учителя початкових класів;

  • Програма та методичні рекомендації по вихованню культури поведінки, навичок свідомої дисципліни, морально – етичних норм учнів початкових класів.

  • Гільберг Т.Г. Природознавство: підручник для загальноосвіт.навч.закл.: 1-й клас / Т.Г.Гільберг, Т.В.Сак. – К.:Генеза, 2012.

Всі етапи проекту в комплексі мають на меті забезпечити успішність роботи з екологічного виховання. Адже екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Головна мета екологічної освіти полягає у створенні та забеспеченні протягом усього життя особистості умов становлення і розвитку екологічної культури як форми регуляції взаємодії людини з природою, оволодіння екологічною етикою у всіх сферах людської діяльності.

Необхідність екологічної освіти і виховання дітей зумовлена потребою суспільства, в якому збереження навколишнього середовища є однією з найбільш актуальних проблем сучасності.



Проблемне питання проекту: яку користь приносять довкіллю лісові насадження.

Інтегративно – інтелектуальна модель проекту «Цікавий світ навколо тебе»





І етап. Стратегія проекту

На цьому етапі визначаються тема, мета проекту,

навчальні предмети, зміст яких задіяно,

вид проекту та його тривалість.



ІІ етап. Планування проекту

Ознайомлення учнів із загальною темою та провідною проблемою.

Проблемне питання проекту: яку користь приносять довкіллю лісові насадження.

Шумить верхами буйний ліс –

Дуби, берези, буки.

Співає сойка, свище дрізд

І воркотять голубки.
Стрибає білка по верхах,

Дітей зозуля кличе.

Вітрець шепоче в галузках,

В ярку потік мужиче.


Цілує сонечко листки

У ніжній, теплій ласці,

Гриби наділи шапочки

Так само, як у казці.



(Марійка Підгірянка)
ЗАГАДКИ

Що воно таке?

Дихає, росте,

Живиться, розмножується,

А не ходить. (рослина)


  • Багато рук, нога одна. (Дерево)

  • Навесні одягається, Взимку роздягається. (Дерево)

  • Влітку диво це знайду В полі, в лісі і в саду. Ці рослини кольорові Запашні, такі чудові. (квіти)

  • Весною зеленіла, влітку засмагала, червоне намисто восени вдягала. (калина)

- Що ви бачите кожен день по дорозі до школи? Чим ми дихаємо? Що росте у вашому дворі, біля школи?

- Усе, про що ви мені розповіли, оточує нас, є навколо нас. Це наше довкілля.

Висновок – це середовище, в якому живе людина. Мудра природа навчає нас завжди і всюди. У довкіллі є чимало таємниць. Щ об їх розуміти, потрібно бути дуже уважними і спостережливими.


  • Хто з вас був у лісі?

  • З якою метою ви ходили до лісу?

  • Ліс – великий простір, зарослий деревами і кущами (тлумачний словник)

Розглянемо рослини на малюнках. Чим відрізняються ці рослини між собою. Яку роль відіграють рослини в житті людини. Яку користь приносять рослини довкіллю? Чому необхідно берегти та охороняти природу?

Створення творчих груп для проведення дослідження:

  • Перша група – « пошукова» - підбирають художні твори, вірші, прислів’я, казки про природу, ліс, рослини.

  • Друга група – « дослідники» - дізнаються, чи варто дотримуватись правил поведінки в навколишньому середовищі.

  • Третя група – « винахідники» - створюють правила поведінки людини в навколишньому середовищі.

  • Четверта група – « митці» - роблять замальовки до правил поведінки в навколишньому середовищі, види рослин, природа навколо нас.

  • П’ята група – «ерудити» - складають кросворди про природу.

Матеріали до проекту: d:\фото\школа\весенние каникулы 2012\2012-03-28\014.jpg

  • Створені дітьми казки;

  • Прислів’я;

  • Оповідання;

  • Створені дітьми кросворди;

  • Інсценівки;

  • Створені правила поведінки в навколишньому середовищі;

  • Замальовки до правил поведінки в навколишньому середовищі;

  • Створені дітьми проблемні ситуації.

  • Створення презентації «Рослини, які вони»

ІІІ етап. Реалізація проекту

Складання учнями плану роботи над проектом.

Визначення джерел інформації.

Розподіл обов’язків щодо пошукової діяльності між учасниками проекту.

Самостійна пошукова робота.d:\фото\школа\4 клас\откр.урок 10.2011\изображение 026.jpg

d:\фото\школа\4 клас\откр.урок 10.2011\изображение 013.jpg

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ



Верба

Де ростуть верби, там чисті джерела води.

На городі під вербою стоїть колодязь із водою.

Де срібліє вербиця - там здорова водиця.

Верба і дівчина приймуться де-небудь.

Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знову виросте.

Де не повернешся, золоті верби ростуть.

Гнучка, як лоза.

Зігнувся, як верба над водою.

Така правда, як на вербі груші.

Високий, як лоза, а дурний, як коза.

Верболіз б'є до сліз.

Вербові дрова, а козячий кожух - то й випре дух.

Волошка

Синьоока чарівниця часто в полі в нас вертиться; де вінки вона спліта - там пшениці рідкі й жита.

Де волошки, там хліба трошки.

Калина

Похолодніло, риба не ловиться, калина у цвіт вбирається.

Любуйтеся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте.

Заливається, як соловейко на калині.



Легенди про живі національні символи України

Синьоока проліска – українська дівчина Катерина

Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два ...

Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєння відваром болиголову сторожу. Та невдовзі султан повернувся з походу і, дізнавшись про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу.

Ось і степи залишились позаду. Із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернули б назад, але, пам´ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.

Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу.

Надворі стояли перші дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи живиці та набубнявілих липких бруньок.

На всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну і радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катря плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить з грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купку сухої вицвілої торішньої трави і у відчаї почала благати: “Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь песиголовцям вернути в неволю!

Краще розступися, земле, і навічно прийми мене в обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!” Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки й заховали втікачку.

З тих пір говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах, весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її незгасне прагнення до волі. І, назвали їх синооьокими пролісками.

Легенда “Чому калина червона”.

Жили дві сестри Мирослава і Олена. Мали вони, на диво, веселий характер і рідкісну дівочу красу. Та не в добрий час випало цвісти їхній молодості. Ворожі орди плюндрували все живе на своєму шляху.

Палала земля, палав рідний край, струмками текла кров, почорніли небо і земля. Не стало чути дівочого співу, згинула весела дівоча вдача, а в очах застигли біль, туга, та відчай. Не минуло чорне лихоліття і сестер: впала порубана мати, стрілою був пронизаний батько, кіньми потоптано меншенького братика.

Все це застали сестри, коли прийшли з лісу. Від нестерпної туги запеклися раною серця, затуманився мозок, спопеліла, не долетівши додолу, гаряча сльоза. І поклялися сестри помститися кривавим песиголовцям за муки народні, за горе нечуване.

Розповідають, що не один татарський загін, не одна сотня ненависних прибульців знайшли свою загибель в лісових хащах та непрохідних болотах, куди заводили їх відважні дівчата. Та не минули лиха і відважні героїні. Якось вони завели ворогів у болотисту западню, але самі були порубані чужинцями. Шість віків ходить по світу легенда, що краплини дівочої крові, які бризкали з-під ворожого ятагана, були підхоплені вітром, рознесені по лісах і долах, по берегах рік озер... І де вони падали, там виростали кущі червоної калини. А на місці порубаних дівочих тіл виросли кущі калини – “гордовини” з червоними, мов запечені краплини дівочої крові, ягодами. З тих пір і ростуть кущі калини то над водою, то попід лісом, то десь над яром, а то й біля могили примостяться, навіваючи журбу, смуток, спогади.

Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце.



Легенда про калину.

Дівчина Калина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.



Легенда про волошку

Одного разу закохалася русалка в молодого красивого парубка Василя. Здалеку під прикриттям очерету невідривно слідкувала вона за красенем-юнаком. Але одного разу, коли підійшов Василь до річки умитися, вона не витримала і постала перед ним у всій своїй красі. Вони покохали одне одного, і стала русалка кликати юнака у свою водну стихію, а Василь умовляв її залишитися на землі. У всьому в них було розуміння, не могли вони лише домовитись, де їм жити разом. І коли зрозуміла русалка, що не залишить Василь-хлібороб свою рідну землю, у відчаї перетворила його в скромну квітку, що росте на полях, але цвітом нагадує голубу стихію.

Люди ж співчуваючи молодому хлопцю і його матері, в якої він був один, в пам´ять про нього назвали цю квітку іменем юнака – Васильком. Може через те в багатьох районах України волошку називають саме так – “васильок”.

А інша легенда розповідає, що одного разу небо дорікнуло хлібному полю у вдячності... – Все, що населяє землю, дякує мені, - сказало воно, - квіти посилають свій аромат, ліси – таємничий шепіт, птахи – спів, тільки колосся твого поля не складає мені подяки, хоча я напуваю твоє коріння життєдайним дощем, заставляю дозрівати важкі зерна.

- Навпаки, ми дуже вдячні тобі, - заперечили колоски. Ми прикрашаємо землю морем зелені, але у нас немає можливості піднятися до тебе і віддячити по-іншому. Допоможи нам, і ми будемо вічно вдячні тобі.

- Гаразд, -- відповіло небо. – Якщо ви не можете піднятися до мене, я зійду до вас. І небо наказало землі виростити серед колосся прекрасні сині квіти – частинки його самого. З того часу стебла хлібних злаків при кожному подиху вітру нахиляються до посланців синього неба і шепочуть їм ніжні слова любові.



Загадки про рослини

  1. Маю плаття золотеньке,

Гнучкі, ніжні віти.

Кору білу, стан тоненький.

Як я звуся, діти?





  1. Я на сонце дуже схожа –

Золотиста, ніжна, гожа.

Рано-вранці розквітаю.

Відгадати вам неважко,

Що за квітка я ?





  1. Стебельце – шорстка дробинка,

У серединці – чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний…(мак)


  1. У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.





  • В якім лісі нема листя?(сосновий бір)



  • Всі пани скинули жупани, а один пан не скинув жупан.(листяні дерева та сосна)



  • Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має.(дуб)




  • У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду.(калина)





  • Літом одягається, а на зиму одежі цурається. .(дерево)



  • Літом у шубі, зимою в шапці.(дерево)





  • Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика.

( Гриб).

Вірші про рослини

Білим цвітом калина цвіте

Білим цвітом красує калина,

за калину біліша Марина.

«Ти чого, як той місяць, ясна?»

«Я не знаю»,— сказала вона.

Раз вернулася пізно Марина,

а в волоссі біліє калина.

«Ти чого, як той місяць, чудна?»

«Я не знаю»,— сказала вона.

Та не вік же квітує калина,—

не вплітає вже квітів Марина.

«Ти чого, як той місяць, сумна?»

«Я не знаю»,— сказала вона.

А коли облетіла калина,

отруїлася зіллям Марина,

і, як місяць, бліда і страшна

в домовині лежала вона.

Зацвіла в долині...

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.


Ромашка

Цвіла ромашка в полі на межі,

До сонця й вітру бісики пускала,

Аж доки руки лагідні, чужі

Ромашку для букета не зірвали.

Ромашко! Ти п’яніла від тих рук,

Ти цілувати їх була готова,

Для них за біль своїх образ і мук

Ти не знайшла докірливого слова.

Благословляла тихо мить ясну,

Коли в його потрапила тенета,

А він тебе і не любив одну,



А лише як прикрасу для букета.

Прислів'я та приказки про природу

  • Велике дерево поволі росте.

  • Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.

  • Ліс сам себе чистить.

  • Не привик ліс до наших коліс.

  • Слухай, діброво, що ліс говорить.

  • Під лісом живе, а соломою топить.

  • Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.

  • Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.

  • Вітер ламає найбільше дерево.

  • Від одного удару дерево не падає.

  • Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.

  • Дерево падає, куди хилиться.

  • Дерево криве, та яблука солодкі.

  • Одно дерево — то ще не ліс.

  • Криве дерево, але рівно горить.

  • Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.

  • Пізнати дерево по його плоду.

  • Сади деревину — будеш їсти садовину.

  • Де коріння, там і дерево.

  • Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.

  • Де верба, там і вода.

  • Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.

  • Аби дубки, а берізки будуть.

  • Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.

  • Дуб ламається, а лозина нагинається.

  • За одним разом дуба не зрубаєш.

  • І великий дуб від малої сокири падає.

  • Кожний дубок хвалить свій чубок.

  • Не вибереш дубинки без кривинки.

  • Смола до дуба не пристане.

  • Осика груш не родить.

  • Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.

  • Де дуби, там і гриби.

  • Де один грибок, там цілий вінок.

  • Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.

  • І гриба знайти треба мати щастя.

  • Коли грибно, то і хлібно.

  • Назвався грибом — лізь у кошик.

  • Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.

  • Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.

  • Про гриб не згиб.

  • З'явилися опеньки — літо закінчилося.

  • Велике дерево поволі росте.

  • Дерево пізнаєш по його плоду.

  • Де верба, там і вода.

  • Де волошки, там хліба трошки.

  • Гречана каша — то матір наша, а хліб житній — то батько рідний.

  • У березні зі стріх капле, а у квітні травицею пахне.

  • У травні все квітує, а в червні визріває.

  • Не радій великому посіву, а радій гарному врожаю.

  • Землі кланяйся низько — до хліба будеш близько.

  • Коли сонечко пригріє, то й трава зазеленіє.



Скоромовки

  • Бабин біб розцвів у дощ

Буде бабі біб у борщ.

  • Пиляв Пилип поліна з лип,

Притулив пилку Пилип.

  • Босий хлопець сіно косить,

Роса росить ноги босі.

Казки про рослини

Фіалка

Мене, мене візьми з собою, - попрохав тоненький дівочий голосок стареньку жінку.

Бабуся, яка повільно йшла по лісу і збирала трави, зупинилася. Вона почула прохання, але озирнувшись, нікого не побачила:

- Де ти? Покажися.

- Ось тут я, біля пеньочку, – ніби проспівав, голос. – Листочка лише прийміть. Це я від дощу так ховалася, - пояснила дівчина.

- От ти де, маленька, - нахилилася над невеличким кущиком бабуся. - А які оченята в тебе гарнюні! – з захопленням проказала.

- Дякую, - засоромилася дівчина.

- А чому ж ти не хочеш тут залишитися? – здивувалася старенька.

- А яка з мене тут користь? Ви ж зараз на ліки рослини збираєте, так?

- Так, маленька, ти правильно помітила. Я прийшла трави на засіб від кашлю зібрати. Сама знаєш, що як холоди настануть, то і хвороби до людей чіплятися почнуть...

- Знаю-знаю. Тому і прошу, щоб ви мене з собою взяли. Я користь хочу людям принести, розумієте?

- Розумію, дитинко, розумію, - лагідно проказала старенька жінка і, поставивши на землю кошика, додала:

- Дякую тобі Фіалко. Без тебе діткам сироп гірким був би, а так малюки з радістю питимуть цілющу мікстуру.


Для Петрика й Наталочки

зібрала я фіалочки...

Сиропи будуть пити,

не будуть більш хворіти!



Ромашка

Ні, ні, ні, ні! Проходь-проходь-проходь! От кого-кого, а тебе я не кликала і навіть не чекала! – трішки зневажливо проказала квітка і у ту ж мить жовтогаряча голівка з білосніжним волоссям манерно відвернулася в інший бік.

-Бе-е-з-со-о-вісна, бе-е-лон-ди-инка, - пробекав ображено козлик і пішов геть.

- Хм, - хмикнула квітка і, підставивши лице променям сонця, продовжила приймати сонячні ванни.

- Геть! Геть! Геть! Немає нікого вдома! Ніяких мам, бабусь, дідусів! Нічого не знаю! Я не для того тут росла, доглядала за собою, волосся відрощувала. Так що, геть! – відігнала хлопчика, який вже нахилився, щоб її зірвати.

- Чому ти так? Я ж для мами...

- Тільки не плач! – відчувши свою провину м’яко попрохала квітка. – Зрозумій ти, я не для того росла щоб потім день-два у домі постояти.

- А для чого? – в очах дитини промайнула цікавість.

- Ромашка я, Ро-маш-ка. – проказала і заспівала:

Іде он ген Наташка гадати на ромашці...

- Зрозуміло, - посміхнувся хлопчина і, нахилившись до квітки, промовив:

- Ти пробач мене. Я ж не знав...

- Нічого страшного, - підморгнула квіточка. А потім, причепуривши зачіску, простягнула свої пелюстки до дівчини. – Не бійся, зривай мене. Я тобі кохання нагадаю:


Кохає - не кохає?..

Чекає - не чекає?..

Додому закликає???

Квітками засипає???

Кохає!


Волошка

- Ось так от, молодець! – захоплено вигукував дядько фотограф плазуючи на колінах перед квіткою.

- Вправо трішки повернися. А зараз в очі, в очі мені поглянь, - прохав. – Ось! Молодець! Ти неповторна! – вигукував, фіксуючи мить. – Ти неперевершена! – вихваляв. - Ти моє відкриття! Біля твоїх ніг буде Європа і Америка!

А квітка лише лагідно посміхалася.

- Ще декілька знімків і на сьогодні все, - підсумував фотограф і, щасливо погладивши лисину, додав:

- Я контракти тобі привезу. От тоді ти переконаєшся, що я правий! Ти - красуня!

Квітка у відповідь лише потисла плечима. Вона ніколи не прагнула слави. У неї, на відміну від її подруг, не було мрії покинути свій край. Вона не шукала кращої долі бо розуміла безцінність того, що мала!

„Як він не усвідомлює, - розмірковувала, дивлячись на фотографа, - що немає більшого щастя ніж рости у рідній землі. Немає ніде теплішого сонечка, ніж вдома. Немає зеленіших лугів, полів..”

Але бачачи, що дядько її не розуміє, проказала:

- Щастя Вам. Нікуди я не поїду. Це моя Батьківщина, моя земля. Лише тут я Королева полів, лише тут я найгарніша. Лише тут мене знають і шанують, адже я – Волошка!



Найкраще місце у світі

Жили у лісі фіалки. Серед них були дві подружки: Синьоока і Весняночка.

Одного разу на галявину присів лелека.

- Здоровенькі були, квіточки.

- І вам не падати, - привіталися подруги.

- Я нещодавно з теплих країв повернувся, - почав вихвалятися птах.

Синьоока байдуже махнула листочком: «Ще один хвалько!», а Весняночка зацікавилася.

Кілька годин птах розповідав молодій фіалочці як добре живеться квітам у Африці: і сонечко там тепліше, і світла більше…

- Не те, що у цьому несучасному лісі, - фиркнув. - Куди не поглянь - все ніби заснуло...

Коли лелека полетів, Весняночка замріяно промовила:

- От би мені потрапити у Африку.

- Навіщо це тобі, подружко? - здивувалася Синьоока. - У нас тихо, спокійно і дерева надійно захищають від гарячих сонячних променів.

- Але ж там життя! - вигукнула Весняночка. - Ти лишень уяви: цілий день ніжитися під сонячними промінчиками, всі тобою милуються, та й нові знайомства можна завести...

- Дурницями голову забиваєш, - похитала голівкою Синьоока.

Вона як ніхто знала свою подругу. «От лелека! І потрібно було йому сісти саме на нашу галявину…», - засмутилася.

З тих пір не минало й дня, щоб Весняночка не мріяла про Африку.

- Уявляєш, - говорила Синьоокій, - там цілий рік літо!

- Навіщо тобі чуже літо? - дивувалася Синьоока. - Немає кращого місця, ніж наш ліс! - переконувала подругу.

Але Весняночка не слухала і коли трапилася нагода, вмовила дику гуску взяти її з собою у теплі краї.

Минула зима. Знову ліс наповнився співом птахів. Але кого б не питала фіалочка про свою подружку, ніхто нічого не чув.

Вона майже втратила надію щось дізнатися про Весняночку, аж раптом:

- Привіт, подружко!

На неї тьмяними пелюстками дивилася незнайома фіалка.

- Ти хто? - здивувалася Синьоока.

- Не впізнала... - похилила голову квіточка.

«Які знайомі риси пелюсток», - почала придивлятися до незнайомки фіалка. «А листочки такі як у…»

- Весняночка! - вигукнула Синьоока. - Це ти?!

- Я! - кинулася у обійми фіалка.

Вони до ранку проплакали над розповідями про пекуче сонце, непривітну пустелю і брак водички…

- Як же ж ти вижила? - здивувалася Синьоока.

- Я дуже хотіла додому. Лише там я зрозуміла, що немає кращого місця на світі, ніж наш ліс.

- А я тобі що казала?! - лагідно пригорнула до себе подругу фіалка. - Не журися, вже все позаду. Більше я тебе нікуди не відпущу!

- Та я і сама не полечу! - відказала Весняночка.

З тих пір подруги більше не розлучалися.



Дитячі казки про квіти

Про що мріють квіти”



Лілія і Сонечко

Жила-була маленька золотиста Лілія. Весела, пустотлива, часто нечемна. Горда така була і самолюбива, бо красивою себе вважала. Дражнилася вона з інших квітів та і з Сонечка, що звеселяло життя всього живого.

Одного разу Лілія сказала Сонечку, що може його замінити на небі. Не сподобалося таке зухвальство Сонечку, розсердилось воно і сказала Лілії:

- Я покараю тебе за зухвальство. Відтепер ти не будеш золотиста, а станеш блідо-незрозумілого кольору. Додам тобі крапочок, що нагадуватимуть тобі про те, що треба бути чемною. А мене ти будеш бачити тільки через віконце кімнати. І зватимешся ти Гіпеаструм.

Так була покарана золотиста Лілія за свої зухвалі мрії та бажання.

Казки про дерева

Оленці сняться дерева

Оленка на прогулянці дуже любила підбирати гілочки. Вона ними махала, збивала камінці чи просто несла в руках.

Одного разу, коли наступила весна, зійшов сніг, день став довший, а маленька з матусею поверталась із садочка додому, вона підійшла до маленького деревця і спробувала відламати гілочку.

- Цього не можна робити. Вона росте зі всім деревом, - сказала мама.

Дівчинка зупинилась, але руки від гілочки не забрала.

- Послухай, продовжила матуся. Це росте маленька солодка яблунька. Ти ж так любиш яблучка. От вона виросте і через кілька років на ній дозріватимуть гарні червоні яблучка. Але ти не зможеш їх дістати, бо колись зламала гілочку, тому яблунька підніматиме від тебе гілки догори, щоб ти ніяку більше не зламала.

Оленка відразу ж відійшла від дерева. Вона вже захотіла яблук.

А ввечері, коли маленька лягла спати, їй всю ніч снилися дерева, які підіймали гілки з яблуками, вишнями і сливами дуже високо. Адже вона рвала з них листочки чи намагалась зламати гілочки.

Вранці дівчинка прокинулась зі сльозами.

- Мамо, я не зможу більше зірвати ні грушку, ні черешеньку! Краще більше не буду зривати листочки чи ламати гілочки. Буду підбирати лише поламані, щоб ними погратися.

- І насниться ж таке, - тихо мовила матуся і міцно обійняла донечку.

А дівчинка дотримувалась свого слова і зривала з дерев тільки стиглі й смачні фрукти.



Українська народна казка Гуцульщини

Дарунки дерева

Був дід та й баба, та й були вони бідні. Не мали з чого жити. Дідо піде в ліс, втне оберемок дров та й несе в село продавати. Та й продасть, та й дістане якоїсь їди, принесе додому та й попоїдять. Дідо вже змучився, не годен був далеко йти. А в лісі коло дороги росло два файних деревця. А він узяв та й зачав одно деревце рубати. А деревце каже:

— Чого ти мене рубаєш? Нащо тобі мойого гілля?

— Я не маю що їсти і вже не годен далеко йти, — сказав дідо.

А ти подивися, — каже, — під мій корінь з полудня.

Дід прогріб трохи землю та й подивився, а то стоїть млинок. Дерево каже:

— Бери цей млинок собі. Як будеш хотіти молоти, то би сказав: «Ру́шайся!».

Узяв дідо той млинок та й приніс додому. Поставив на стіл і сказав:

— Рушайся!

І млинок зачав молоти. Така мука біленька посипалася. Баба варить пироги, все варить з муки. Та й уже їм добре, вже мають що їсти. Але за якийсь час той млиночок почорнів. А баба каже Дідови:

— Ти не ґазда. Ти би взяв цей млиночок та й би поніс до кума, а кум би його відновив. Зробив би з него новенького, файненького.

Чоловік узяв та й поніс млиночок до кума. Та й каже:

— Ти би його відновив, аби був файний млиночок.

А кум не відновляв, а зробив йому новий млиночок. А той собі лишив. Дідо приніс млиночок додому, а млиночок не меле. Він каже:

— Рушайся, рушайся, млиночку!

А млиночок не рушається. Нема вже що їсти, і дідо пішов знов під то дерево. Прийшов та й каже:

— Млиночок став, не хоче вже молоти та й уже. А дерево йому каже:

— Подивися під мій корінь.

Він подивився під корінь, а там стоїть полумисок. А дерево каже:

— Скажи йому, що ти хочеш. Чи хочеш хліба, чи м’яса, чи молока — все на полумиску тобі буде.

Він приніс той полумисок додому, а то ще ліпша річ, як млиночок. Бо не треба варити, полумисок усе готове дає. Лиш бери та їж.

Прийшов до них той кум. Дідо сказав полумискови, що він хоче, а на полумискови вже то є. А кум на то подивився, та й тихенько обміняв йому той полумисок. Собі взяв чарівний, а дідови поклав полумисок з такими самими косицями *, але простий. Дідо каже тому полумискови, а то нічого вже нема.

Та й пішов дідо знов під то дерево. А дерево знов йому каже:

— Подивися під мій корінь.

Дідо подивився, а там паличка. Називалася вона паличка-виручалочка. Каже дерево:

— Іди додому і скажи паличці: «Рушайся!»

Дідо прийшов додому та й каже: — Паличко-виручалочко, рушайся!

А паличка як рушилася та й до кума. Та як зачала кума бити. Так била, що кум мусів усе принести, і млинок, і полумисок. І жили вже собі дідо з бабою добре. Мали й млинок, мали й полумисок, мали й паличку-виручалочку.



(Коси́ця — квітка.)

Аналіз та обробка інформації.

Виготовлення освітнього продукту.

1і 4 групи – готують сторінки для публікації.

2 і 3 групи – виготовляють слайди для презентації.

5 група – презентують свої кросворди.

ІV етап. Підсумок проекту.

Оформлення результатів дослідження.

ВИСНОВКИ

Природа завжди була, є і буде книгою пізнання.

Всі учні класу брали активну участь у пошуках матеріалу. Опрацювали багато книг, енциклопедій, в яких вибирали саме головне. З’явилося бажання читати твори українських письменників, створювати свої власні казки. Під час роботи над проектом діти вчилися виділяти, аналізувати, синтезувати потрібний матеріал у великому потоці інформації. Діти творчо підійшли до оформлення проекту. Навчилися працювати з книгою, комп’ютером, оформлювати роботу в програмах Microsoft PowerPoint, Microsoft Word. Розвивали навички роботи в групі. Вчилися виступати перед аудиторією, чітко формулювати свої думки.



Учні вчилися оцінювати роботу товаришів, та співвідносити свою оцінку з оцінками інших груп.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка