Цікаві факти про давньогрецький театр



Скачати 50.27 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір50.27 Kb.

Цікаві факти про давньогрецький театр


  • Давньогрецький театр виник з сільських святкувань на честь бога Діоніса. Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи, і греки зображали його у вигляді козла або бика. Проте пізніше, коли населення стародавньої Греції познайомилося з обробітком виноградників, Діоніс став богом виноробства, а потім і богом поезії і театру. Кілька разів на рік відбувалися святкування, присвячені Діонісу, на яких співали дифірамби (хвалебні пісні). На цих святкуваннях виступали і ряджені, котрі складали свиту Діоніса. Учасники надягали маски і козлині шкури.

  • Разом з урочистими і сумними, виспівували веселі, а часто і непристойні пісні. Урочиста частина свята дала народження трагедії, весела і жартівлива – комедії.

Слово трагедія походить від двох грецьких слів: трагос (козел) і оді (пісня), тобто пісня козлів, оскільки супутниками Діоніса були сатири, козлоногі істоти, що прославляли подвиги і страждання бога. Слово комедія теж походило від двох грецьких слів комос і оді. Слово комос позначало хід натовпу ряджених, що обсипали один одного жартами на сільському святі на честь Діоніса. Отже, слово комедія позначає пісню комоса.

  • За свідченням самих греків, трагедія вже в другій половині VI ст. до н.е. досягла значного розвитку, використавши багату спадщину епосу і лірики. Посиленню дієвої сторони трагедії дуже сприяло нововведення трагіка Феспіда. Він виділив з хору особливого виконавця – актора. Феспід був першим афінським трагічним поетом.

Перша постановка його трагедії відбулася навесні 534 р. до н.е. на святі Великих Діонісій. Цей рік за традицією прийнято вважати роком народження світового театру. Ранні грецькі трагедії нагадували, швидше за все, ліричні кантати і майже суцільно складалися з пісень хору і актора.


  • Власне у Греції перший кам'яний Театр був побудований в Афінах — Театр Діоніса, він став зразком для усіх наступних театрів як стосовно побудови взагалі, так і розташування окремих частин. Театр Діоніса був зведений на південно-східному схилі Афінського акрополя, у лінейському окрузі, де стояв також храм Діоніса. Спорудження кам’яного театру розпочалось після того, як обвалились дерев'яні підмостки та місця, якими доти користувалася публіка. Добудований він за архонта Лікурга. Невідомо, який архітектор складав план театру Діоніса і керував його будівництвом. Руїни театру були знайдені в 1862 році під час розкопок.

  • В архітектурному відношенні будівля типового грецького театру складалася з трьох головних частин:

Скена ( «намет») — одна із трьох частин будинку давньогрецького театру. Спочатку — тимчасове дерев'яне приміщення для перевдягання й виходу акторів. З ускладненням театральної дії й введенням 2-го й 3-го акторів в 1-й половині 5 століття до н. е. скена стала споруджуватися за орхестрою або по дотичній до її окружності. Від давньогрецького слова skene і лат. scaena походить сучасне слово сцена.

Орхе́стра («танцюю») - основна частина театральної споруди в Стародавній Греції. Орхестра мала форму круглого майданчику з вівтарем Діонісу, призначений для виступу хору співаків або акторів і відділений невисоким кам'яним бортиком.

  • Планування грецького театру було розраховане на добру акустику. Крім того, для посилення звуку в деяких театрах застосовувалися резонуючі посудини, які поміщалися серед глядацьких місць. Якщо, стоячи в центрі орхестри, кинути на камінь підлоги монету або розірвати клаптик паперу, то дзвін монети, що впала, шелест листа, що розривається, будуть чути в самому верхньому ряді. Завіси в грецькому театрі не було, хоча можливо, що в деяких п’єсах які-небудь частини проскенія тимчасово завішувалися від глядача.

  • Свого вищого розвитку театральне мистецтво V ст. до н.е. досягло у творчості трьох великих трагіків – Есхіла, Софокла, Еврипіда – і комедіографа Аристофана. Одночасно з ними писали й інші драматурги, але до наших днів дійшли тільки невеликі уривки їх творів, а іноді і лише ім’я того або іншого поета.

  • Есхіл (525-456 рр. до н.е.). В трагедії до Есхіла було ще дуже мало дії. Есхіл ввів 2-го актора, відкривши цим можливість більш глибокої розробки трагічного конфлікту і посилення дієвої сторони театрального уявлення. Введення 2-го актора повело за собою і розвиток діалогу, який в старій трагедії мав лише зачатковий характер.

Есхіл сам був головним виконавцем в своїх трагедіях. Хор в Есхіла, що складався з 12 чоловік, був справжньою дійовою особою. Постановки Есхіла відрізнялися великою пишністю і включали деякі зорові ефекти (урочисті в’їзди на колісницях, процесії та інше). При Есхілі визначилася класична форма будови трагедії і порядок трагічного уявлення.

  • Якщо в Есхіла боги, хоча би й невидимі, виступають на першому плані, то в трагедіях Софокла основна увага надана людині, зі всім світом її душевних переживань, думок, пристрастей, відчуттів. За свідченням Аристотеля, Софокл сам говорив, що він зображає людей такими, якими вони повинні бути, а Еврипід – такими, які вони насправді.

За Софокла з'явився 3-й актор, зменшилась роль хору (не дивлячись на доведення числа хоревистів до 15). З ім’ям Софокла пов’язується і введення декорації живопису. Всі ці театральні нововведення зробили його трагедію більш живою і сценічною. Проте Софокл відмовився від деяких сценічних ефектів, якими користувався Есхіл: в нього немає торжеств, в’їздів царів на колісницях, не з’являються примари.

  • З метою емоційної дії на глядачів і в то ж час посилення чисто видовищної сторони трагедії Еврипід вводить у свої драми сцени смерті, фізичних страждань, безумства, траурні церемонії, використовує машини для польотів і появи богів і багато чого іншого.

  • Аристофан (біл.446–біл.385 до н.е.). В своїх сатиричних творах Аристофан вивів безліч яскравих соціальних типів: ганебного демагога, що одурює народ і грабує державну казну; філософа-софіста, що розбещує своїм навчанням юнацтво й інші типи. Позитивним же героєм комедії Аристофана виступає звичайно дрібний землевласник, який обробляє свою землю з допомогою 1-2 рабів.

  • У грецькому театрі була спеціальна посада - рабдух, в чиї обов'язки входило лупцювати палицею по спині особливо шумних глядачів.

  • В одному з театрів Іонії був особливий ряд для одноруких воїнів. Перед ними садили ряд лисих рабів, б'ючи по лисині яких перші могли аплодувати.

  • Великий грецький драматург Есхіл помер, коли на його лису голову з неба впала черепаха. Лисину драматурга прийняв за скелю орел, що пролітав в небі. Він випустив черепаху, щоб розбити її панцир і поласувати м'ясом.

  • Давньогрецький драматург Фрініх одного разу представив у театрі свою п'єсу «Взяття Мілета» - про розорення грецького міста персами. Вона настільки засмутила глядачів, що весь театр вибухнув сльозами; в покарання влада присудила поета до штрафу в тисячу драхм і заборонила постановку його п'єси.

  • В Афінах перегляд театральної постановки трагедії був обов'язковий для всіх жителів Афін, крім рабів. Тому на представлення збиралось все місто. Незаможним платили компенсацію за незароблені в цей час гроші.

  • Грецькі драматурги, які представляли свої трагедії на сцені, змагалися один з одним. Переможець драматург отримував в якості нагороди вінок із плюща. Переможець хорег (спонсор постановки) міг поставити собі пам'ятник, який ніколи не робився з натури і на якому вказувалося і ім'я хорега, і ім'я драматурга.

  • Філіп Македонський був убитий в місцевому театрі.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка