Чого навчають І чого не навчають у вальдорфському дитячому садку



Скачати 144.97 Kb.
Дата конвертації26.10.2017
Розмір144.97 Kb.

Управління освіти і науки Новоград-Волинської міської ради

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 44, 5-50-72, 2 -11-69, 5-20-69



Зміст, принципи, переваги та мінуси

вальдорфської педагогіки


Вальдорфська педагогіка є однією з різновидів втілення ідей "вільного виховання" і "гуманістичної педагогіки". Вона може бути схарактеризована як система самопізнання і саморозвитку індивідуальності за умови партнерства з вихователем, у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу, душі і тіла.

Вальдорфська педагогіка - це концепція виховання і навчання дітей. Головною метою вальдорфської педагогіки є надання допомоги особистості у власному становленні та розкритті талантів у гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та світу.

Реалізація мети вальдорфської педагогіки створює передумову для всебічного і гармонійного розвитку особистості, збереження і розвитку усіх прихованих здібностей дитини, розкриття її неповторного індивідууму. Разом з тим переслідується завдання виховання дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві, відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем. В основі вальдорфської педагогіки покладено християнські релігійні цінності. Навчання у школах проводиться відповідно до спеціально розроблених планів, що складені із врахуванням спеціальних ритмів.



Історія виникнення вальдорфської педагогіки

Засновником вальдорфської педагогіки можна по праву вважати мислителя, філософа, літературознавця, глибокого дослідника творчості Ґете, творця філософського вчення - антропософії - Рудольфа Штейнера (1861 - 1925). Рудольф Штейнер ще в дитинстві набув досвід надчутливого розуміння реальності. У 1919 р. він створив у Штуттарті першу вальдорфську школу. Своєю назвою вона завдячує цигарковій фабриці "Вальдорф-Асторія". Її директор організував школу для дітей робітників та службовців фабрики, яка взяла більшу частину витрат на її утримання. Після відкриття школи до неї потяглись і діти з інших соціальних прошарків. Таким чином від перших днів у вальдорфській школі не існувало відбору за соціальним та матеріальним принципом. Р. Штейнер втілив у цій школі розроблене ним філософське вчення - антропософію, відповідно до якого розвиток здібності до пізнання приводить людину до досконалості. Антропософія поєднує в собі елементи суб'єктивного ідеалізму (дійсність як самовиявлення духу), об'єктивного ідеалізму Ґете, а також християнства.

Доктор Штейнер справді помічав за реаліями нашого фізичного світу невидимі явища надфізичних світів. Він вважав, що завдяки розвитку нових здібностей, наявних у зародку в усіх людей, суб'єкт може проникнути у ці світи. І головне завдання нової педагогіки полягало в тому, щоб розвинути цей новий спосіб пізнання. Хоча для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, людина, як істота духовна, має, крім фізичного тіла, ще й душу. Розвитку "духу" і "душі" дитини Штейнер надавав особливого значення. Розкрити здібності душі дитини, сприяти прояву її духу в житті - завдання глобальні і потребують великої самовіддачі педагогів. Дитина приходить на Землю з визначеною місією. Визволити душу дитини, дати здійснитися цій місії - основне завдання школи.

Вальдорфська педагогіка сьогодні - це міжнародний культурно-освітній рух. Під час гітлерівського режиму вальдорфські школи у Німеччині було закрито. Після Другої світової війни вони стали з'являтися у різних країнах, і кількість їх швидко зростала. Сьогодні їх понад 500 у Німеччині, Австрії, Нідерландах, Швейцарії, Скандинавії, Великій Британії, США. З'явилися такі школи в Африці, Південній Америці, Японії., а з 1990 року - в Україні. Методом вальдорфської педагогіки користуються близько 900 освітніх закладів у 60-ти країнах світу.

Вальдорфська педагогіка - це не тільки школи, а й дитячі садки і лікувально-педагогічні общини, це широка видавнича діяльність: книжкові серії із загальних питань виховання, література для психологів, лікарів, батьків. Постійно видаються журнали; серед найвідоміших - німецький журнал "Мистецтво виховання" і серія "Вчення про людину і виховання".
Мета і завданий технології

Р. Штейнер писав про чотири могутніх галузі цивілізації - пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені - людському "Я". Це "Я" виступає у трьох головних функціях людської душі - волі, почуттях та мисленні, які перебувають у стані безперервного руху.



Головна мета цієї педагогіки - розвивати новий спосіб пізнання. Адже для фізичних почуттів відкритий лише фізичний світ, а людина - істота духовна, яка має, крім фізичного тіла, ще й душу. Р. Штейнер надавав особливого значення розвиткові "духу" та "душі", а також розкриттю здібностей душі дитини, сприянню її духу в житті.

Завдання вальдорфської школи в тому, щоб впродовж тривалого часу розвивати здібності, а не збирати знання; її кредо - це відмова від влади над дітьми.

Головне завдання педагога вальдорфської школи - допомогти дитині в її духовному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності.
Дитина - громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. Її "Я" - це мікрокосм, який усією своєю істотою пов'язаний з макрокосмом. Їй потрібна допомога в осягненні духовного, яке надходить у вічній істині, доброті, любові. Вчителі цих шкіл намагаються допомогти своїм вихованцям оволодіти антропософським мисленням.
Концептуальні положення вальдорфської педагогіки

  • У центрі всієї вальдорфської педагогічної системи дитина, її внутрішній, динамічний, багатоколірний світ. Основоположники вальдорфського вчення вважають: дитина – досконала істота, у неї є великі духовні й творчі здібності, які треба допомагати розвивати.

  • За Р. Штейнером, організація життя дитини повинна бути максимально зорієнтована на психофізичні та біологічні ритми живої душі - ритм дихання, сну і денної діяльності, голоду і ситості, ритм тижня, пори року. Людське життя перейняте ритмами, виникнення яких у людини спостерігається з самого народження. Перший період життя дитини Р. Штейнер визначив як “ імітацію і приклад”. Дитина вчиться тільки шляхом імітації. Перші сім років життя дитини - виховання волі дитини і ключове слово для вихователів, батьків і вчителів - "Я сам". З семи до 14 років - інший період у житті дитини, коли йде інтенсивний процес формування почуттів, і тут ключове слово - "Світ прекрасний!"

  • Природовідповідність: розвиток дитини відбувається за заздалегідь заданою, генетично детермінованою програмою, передує навчанню і визначає його; спонтанність вільного розвитку природних задатків; "ідучи за дитиною", створення максимально сприятливих умов для виявлення її природних здібностей. Педагоги мають враховувати: розвиток людини, відбувається у ритмі семи років. Визнання індивідуальності дитини, таємничого у кожному.

  • Вільне виховання і навчання, без примусу, насильства, духовного і тілесного. Відмова від влади над дітьми. Виховання і навчання пристосовуються до дитини, а не вона до них.

  • Свобода як засіб виховання. Свобода навчання, виховання та творчості.

  • Екологія і культ здоров'я.

  • Єдність розвитку розуму, серця і руки. Збереження об'єктивності знань і прагнення зробити їх частиною реального життя.

  • Опора на авторитет педагога. Єдине життя педагогів і вихованців.

  • Обережність, увага, дбайливість, ненасилля та допомога, але насамперед любов до дитини.

  • Розвиток образного сприйняття світу. Важливість не результату, а процесу.

  • Культ творчої особистості, розвиток індивідуальності засобами мистецтва. Велика увага естетичному розвиткові і трудовому вихованню.

  • У вальдорфській педагогіці вважається, що фізичний та інтелектуальний розвиток дітей не потребує форсування ззовні. Дорослі повинні піклуватись про те, щоб у дітей було достатньо можливостей для рухливих ігор у приміщенні й на повітрі. Діти повинні мати можливість стрибати, лазити, бігати, ходити, що вимагає спеціального майданчика для прогулянок та обладнання, яке допомагало б дітям задовольнити природні потреби в активному русі.

Понятійний апарат

Антропософія - філософське вчення, розроблене Рудольфом Штейнером, поєднує в собі елементи німецького ідеалізму (дійсність як поступове самовиявлення духу), світогляду Ґете, в якому світові явища розглядаються як метаморфоза об'єктивного духу, а також християнства, згідно з яким розвиток здатності до пізнання приводить людину до досконалості.

Вільне виховання - напрям у педагогіці, що зародився в другій половині XIX ст. (Л. М. Толстой), відстоює вільний саморозвиток дитини в ході самодіяльних занять.

Ритм - поняття, введене Р. Штейнером для пояснення періодичності розвитку дитини. При цьому враховуються семирічний, річний і денний цикли в розвитку дитини. Першим з'являється ритм дихання. Що поступово стає дедалі чіткішим. Другим - харчування материнським молоком. Третій основний ритм у житті людини - ритм сну і відпочинку. Дитина поступово пристосовується до земного ритму. Таким чином, вважав Р. Штейнер, життя дитини повинне будуватися на основі чергування ритмів. Наприклад, чергування занять із вихователем ("вдих") і часу, коли діти надані самі собі (“видих”). Ритми не можна абсолютизувати для всіх і на всі часи. Вихователь повинен уміти вибрати такий ритм життя, який максимально підходить саме цій групі і цій дитині. Домашнє життя дитини теж вибудовується на основі дотримування ритмів. Оптимальний ритм вселяє дитині почуття впевненості. Ритм не можна плутати з режимом; це складніші взаємини людини з довкіллям.

Навчання "за епохами" ("епохальна методика") - періодична система викладання. Математика, історія, фізика тощо викладаються не паралельно, а періодами, у здвоєних ранкових заняттях, щодня впродовж 3-5 тижнів. Здвоєні заняття з художньо-прикладного мистецтва відбуваються у другій половині дня. Денні години відводяться на заняття, музикою, мовою, евритмією.

Головний урок - ранковий урок, на якому вивчається один предмет протягом кількох тижнів.

Евритмія (з грецької - прекрасний ритм, прекрасне звучання) як мистецтво руху, розроблене Р. Штейнером, мистецтво "видимої мови", "видимої музики" виникла в результаті вивчення законів руху гортані, піднебіння, губ, завдяки яким людина може говорити та співати. У ній мова і музика перебувають у гармонії з рухом виконавця. Це захоплює всіх оточуючих, залучає діяти разом. Евритмія служить для встановлення гармонії душі й організму, що росте. Закономірність рухів гортані, за Штейнером, можна поширити на весь людський організм. Особливо "промовистими" можуть бути руки і кисті рук: "Завдяки чому створюється можливість побачити те, що ми чуємо у співах і мовленні". Евритмія подавалася не лише як сценічне мистецтво, а й як невід'ємна частина педагогічного процесу у вальдорфській школі.

Музика має таке саме значення, як і вивчення мови. З першого класу діти співають і грають на музичних інструментах. Діапазон музичного навчання розширюється, потім організовуються оркестри і різноманітні ансамблі.

Виховання ремеслом - підсумкова й обов'язкова частина шкільного дня - виховання ремеслом. Учні молодших класів вчаться в'язати спицями, гачком, шити, виготовляти одяг.
Основні принципи діяльності вальдорфської школи

  • Розклад у вальдорфській школі радикально відрізняється від загальноприйнятих, орієнтованих, як правило, "вертикально" У звичайних школах щодня проводяться різні уроки. Учнів довільно перекидають з одного предмета на інший, а це перешкоджає глибині розуміння досліджуваного змісту. Розклад дня у вальдорфській школі ритмічно повторюється і складається з трьох частин. Перша частина "головний урок", та дисципліна, що поглиблено вивчається тепер і охоплює перших два уроки. Ця дисципліна визначається з гуманітарної або природничо-наукової галузі (література, фізика, історія), її вивчають 3-4 тижні підряд як цілісну "епоху". Коли закінчується цей період ("епоха"), діти починають вивчати інший предмет. За цей час учні практично вивчають весь матеріал з певного предмета. Це змушує вчителя дуже ретельно добирати матеріал, відсіяти непотріб, вичленити те, що підлягає обов'язковому засвоєнню. Використовується такий підхід: спершу концентроване ознайомлення учнів з новим матеріалом, далі - його розгортання і закріплення. Один учитель веде дітей з 1-го по 8-й клас майже з усіх предметів.

  • У вальдорфській школі дитину не підганяють в її розвитку і не влаштовують хронометражів, зрізів, контрольних тощо, тому діти не знають страху перед оцінками. Відсутній і директор - це не педагогічна монархія, а республіка рівноправних громадян - учителів, учнів, батьків, пов'язаних спільною діяльністю і взаємною відповідальністю.

  • На думку спеціалістів-вальдорфців, спеціальні посібники, створені штучно, не сприяють, а навпаки, шкодять здоров’ю інтелекту. Тому дитина самостійно робить відкриття, це відбувається цікаво, природно, ніби саме по собі. Штейнерівська педагогіка дає змогу учням початкової школи створювати власні підручники. "Свій підручник" створює кожна дитина, він висвітлює їхні думки і почуття, допомагає спостерігати розвиток фантазії. Внутрішній світ дитини збагачується естетичною насолодою як від процесу, так і від результатів роботи.

  • Вальдорфські педагоги ніколи не кажуть дитині "ні" та "не можна". Вони ніколи не критикують, не фіксують уваги на тому, що вона зробила щось не так. Важливішим є процес, а не результат. Тому що дитина пізнає світ. Ось чому у вальдорфських шкодах ніколи не виставляють оцінок, не принижують дитину порівнянням. А наприкінці року діти пишуть вірш чи картину. Це і є характеристика їх розуму і душі.

  • Одна з особливостей в організації школи - роль батьків, тому що фундаторами школи звичайно виступають вони. У спільних учительсько-батьківських об'єднаннях вирішуються питання будівництва, проведення спільних свят, стосунків з державними організаціями тощо. У багатьох школах один день на тиждень - батьківський. Батьки приходять сюди, щоб займатися евритмією у залах, ручною працею - у шкільних майстернях, малюванням і музикою разом зі своїми дітьми. Потім буває лекція або бесіда про життя школи, невеличкий концерт спільними зусиллями батьків і дітей.

  • Вальдорфські школи працюють за принципом «не випереджання» розвитку дитини, але надаючи усі можливості для його розвитку у власному темпі.

  • Навчальний матеріал подається блоками, але день на всіх етапах навчання поділено на три частини:

  • духовний (переважає активне мислення),

  • душевний (навчання музиці та евритмічному танцю),

  • креативно-практичний (у цей час діти вчаться творчим завданням: малювати, ліпити, вирізати з дерева, шити тощо).

  • Метод «душевної економії» - основний метод вальдорфської педагогіки. Метод полягає в тому, що в процесі навчання у дітей розвивають ту діяльність, яку дитина може освоїти на цьому етапі розвитку без внутрішнього спротиву організму. Так від періоду зміни зубів до статевого дозрівання слід розвивати пам’ять, працювати з образним мисленням дитини, апелювати до почуттів, а не до інтелекту. Після статевого дозрівання у навчальний матеріал залучають поняття, працюють з абстрактним мисленням дитини.

  • Вальдорфські педагоги переконані, що за надлишку розумової діяльності погіршується здоров’я дітей. Рішенням цієї проблеми є введення великої кількості предметів, де діти займаються активною діяльністю. Це евритмія, живопис тощо. На творчих предметах педагог прагне пробудити уяву дитини, зрушити його почуття. Це може бути цікаве повідомлення під час заняття чи захоплива розповідь наприкінці.

  • Під час навчання і виховання педагоги прагнуть до рівноваги у розвитку трьох душевних здатностей дитини:

  • волі,

  • почуття

  • мислення.

Гармонія душевного життя створює сприятливі умови для здорового тілесного життя. Воля, почуття і мислення виявляються на кожному етапі розвитку дитини відповідно до вікових особливостей. Це враховується у методичній роботі. У початковій школі найбільше апелюють до волі дитини, у середній – до почуттів, у старших класах – до мислення.

    • Велике значення для дитини має створення навколо неї здорового соціального середовища, оскільки індивідуальність розвивається вільно, якщо навколо ніхто її не пригнічує.


Основні принципи діяльності вальдорфського садка

  • Вальдорфські педагоги підкреслюють, що нічому дитину спеціально не навчають, вона навчається сама, наслідуючи дорослого і проводячи власні експерименти.

  • У Р. Штейнера немає методик. Якщо педагог сам не привів себе до порядку, якщо не знає, як підійти до дитини і що їй казати, то ніякі методики не допоможуть.

  • У програмі вальдорфського дитсадка відсутні вказівки про проведення спеціальних навчальних занять для дітей. Певним орієнтиром у виборі вихователем видів діяльності може бути Державна програма дошкільного виховання. Сама програма вальдорфського дитсадка має нетрадиційну форму, оскільки її основний зміст вміщує розділ, присвячений опису різноманітних видів діяльності вихователя й дітей.

  • Принципово важливо, щоб діяльність дитини мала вільний творчий характер. Такий підхід є конструктивною альтернативою авторитарному вихованню. Необхідно надати дитині можливість набувати власного досвіду спілкування зі світом людей та речей, переживаючи це самостійно.

  • У вальдорфському садочку основна увага приділяється особистості дитини, а не статусу, інтелекту, віку або національності. Це педагогіка рівних можливостей.

  • Вальдорфці наполягають: не треба намагатися зробити дитину дорослою, навпаки, треба продовжити дитинство. А навчання точним наукам, письму та іншим дисциплінам нашкодить дитині і задавить у ній особистість.

  • Р. Штейнер вчить обережно ставитись у цей період до психофізичного ресурсу дитини і категорично забороняє до настання семи років нав'язане інтелектуальне навантаження - математику, читання, письмо.

  • У вальдорфському дитячому садку значна увага приділяється вільній грі, надаючи дітям можливості гратися 1,5-2 години упродовж дня. Кожна дитина любить гратися, вона відчуває потребу у грі. Вільна гра — це природний шлях, йдучи яким дитина набуває вміння та навички.

  • Іншим здобутком вальдорфської педагогіки є пальчикова гра — це промовляння вихователем разом з дітьми вірша з одночасним відтворенням його змісту з допомогою рук та пальців. Такий вид гри сприяє активізації роботи клітин мозку, інтелект дитини при цьому розвивається природним шляхом. Дія дитини у пальчиковій грі ґрунтується на наслідуванні дорослих.

  • Особливістю вальдорфського дитячого садка є методика навчання та організації рухливої гри, що базується на наслідуванні дітьми дій дорослого, який веде гру.
    Важливою умовою, яка відрізняє вальдорфську рухливу гру від спортивної, є те, що вона має образний сюжет і позбавлена елементу змагань.

  • У вальдорфському садочку широко використовуються музично-ритмічні ігри, які, окрім естетичного почуття, виховують почуття ритму і гармонії у дитини.

  • Обладнуючи садки, перевагу надають натуральним матеріалам і неготовим іграшкам та матеріалам, що сприяє розвитку фантазії дітей.

  • Вальдорфські іграшки з натуральних матеріалів (спили гілок і стволів, черепашки, шишки, каштани, жолуді, кора, плетені тваринки, ляльки з тканини, вік для ліплення) – стимулюють розвиток дрібної моторики, мислення, фантазії, уяви. Головне – жодної хімії і штучних матеріалів (до речі, в інтер’єрі та побуті також).

  • Виховання у вальдорфських садках передбачає певні заборони:

  • Заборона ранньої інтелектуалізації та навчання, що досягається обмеженням навантажень на пам’ять і мислення, осягненням світу експериментальним, а не розумовим шляхом.

  • Заборона радіо, телебачення й комп’ютера, бо вальдорфські педагоги вважають, що ці винаходи руйнують дитячу психіку.

  • Заборона будь-якої оцінки дитини, адже дитина, яка чекає оцінки дорослого, позбувається можливості діяти, спонукаючись лише любов’ю до справи.



Переваги вальдорфського садка

  • Головний принцип вальдорфського садка – вільний вибір занять самою дитиною. Від занять, які їй пропонує вихователь, дитина може відмовитися. Тому діти залюбки ходять у вальдорфський садочок.

  • Діти швидко адаптуються у вальдорфському садку, оскільки життя в групі нагадує сімейний побут. Вихователь, як мама, займається звичними справами: прибирає, куховарить, шиє, допомагає дітям і ненав'язливо проводить заняття. За бажанням, дитина може допомагати виховательці у всіх справах.

  • У вальдорфському садку перебувають діти різного віку, малята навчаються у старших одягатися, прибирати, ліпити, малювати, навчаються різних видів ручної праці: роботі на гончарному колі та на ткацькому верстаті, вишивці, плетінню, різьбленню по дереву.

  • Коли діти малюють, їм дають лише три фарби – жовту, синю і червону. Решту кольорів діти повинні навчитися одержувати самі. Музичні інструменти завжди є в групі, і дитина сама може пограти на них.

  • У більшості випадків біля вальдорфського садка є город. На ньому вихователі та діти вирощують овочі. Ідеальним вважається вальдорфський садочок, у якому є коза, адже діти повинні знати, звідки береться молоко.


Мінуси вальдорфського садка

  • Вальдорфське вчення – із певних поглядів система виховання, пов'язана з містикою й езотерикою. У вальдорфському садку не навчать дитину читанню, письму та математиці, оскільки вважається, що навчання відбирає у дітей дитинство.

  • Різноманітні додаткові заняття та гуртки поза садком не вітаються. І якщо вихователі дізнаються, то наполягатимуть або відмовитися від цих занять, або залишити садок.

  • Діти граються саморобними іграшками з натуральних матеріалів: тканини, соломи, шкіри, глини, дерева. Іграшки з магазину для дитини, яку виховують у вальдорфській педагогіці, – під забороною. Але ж зараз є дуже багато гарних розвиваючих іграшок і конструкторів.

  • Під забороною телевізор і комп'ютер, зокрема розвиваючі програми та мультики. Літературу для дитини для батьків радять вихователі.

  • Також, якщо батьки віддають дитину у вальдорфський садочок, вони повинні дотримуватися принципів вальдорфської педагогіки й вдома. Тобто не показувати дитині комп'ютер і телевізор, не вчити з малюком літери й цифри. І школу краще вибрати теж вальдорфську, інакше дитині буде дуже складно адаптуватися у звичайній школі.

  • У вальдорфському садочку виховують справжніх художників і поетів. Діти вже в 2-3 роки малюють картини та складають вірші. Але при цьому багато психологів стверджують: вальдорфські вихованці погано адаптуються у звичайному суспільстві – у школі та вузі.

  • Не слід забувати, що вальдорфська педагогіка була розроблена для виховання дітей соціальних низів, щоб виховати їх вмілими, але не розумними. Крім того, слід також подумати й про те, що світ, у якому дитині доведеться жити після садочка чи школи, інакший: можливо варто готувати до нього з дитинства?





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка