Чисте світло лицарства історія І доля людини: шляхетний лицар Айвенго Мета



Скачати 148.63 Kb.
Дата конвертації25.10.2017
Розмір148.63 Kb.

Журнал «Зарубіжна література»

Г.В. Пінчук, вчитель світової літератури ЗОШ № 8 м. Костополя, Рівненської обл.



ЧИСТЕ СВІТЛО ЛИЦАРСТВА

Історія і доля людини: шляхетний лицар Айвенго
Мета: охарактеризувати образ Айвенго, визначити художні засоби його створення, показати вплив історичних умов на формування характеру героя;з’ясувати сутність понять «честь», «гідність», «обов’язок», «співчуття», «милосердя»;розвивати навички характеристики літературного героя;підготуватися до письмової роботи;розвивати творчу фантазію, уяву, уміння відстоювати власну точку зору; виховувати почуття обов’язку, честі, гідності, патріотизму.

Обладнання: портрет В. Скотта,підручники з текстами,ілюстрації до твору,

мультимедійна презентація.



Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їхній основі вмінь і навичок.

Лицарство – джерело найчистіших і

найшляхетніших прихильностей,

опора пригнічених, захист ображених.

(В.Скотт)

Хід уроку
І. Організаційний момент

Учні, заходячи до класу, обирають кольоровий папірець, який є символом певних якостей особистості:



  • зелений – символ свободи,

  • синій – колір рівноваги, впевненості.

  • червоний – колір сміливих і тих, хто готовий експериментувати,

  • жовтий – колір сонця, радості, задоволення.


Вчитель просить учнів показати обрані смайлики, характеризує їх.
Отже, маю надію, що сьогодні на уроці ви будете вільними у своїх думках, впевненими у своїх виступах, активними під час уроку і в кінці нашої спільної роботи отримаєте радість і задоволення.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Вчитель: Мабуть, немає такого хлопця, який би не мріяв про пригоди і лицарські подвиги. А яка дівчина не мріє про зустріч зі справжнім лицарем? Протягом останніх уроків ми багато говорили про лицарів і лицарство. Сьогодні ми ще раз перенесемося в ті далекі часи середньовіччя, зануримось в епоху ХІІ століття, ще раз згадаємо персонажів роману В.Скотта, спробуємо поставити себе на їх місце.

Мине час, і письменники майбутнього напишуть і про наше бурхливе, неспокійне ХХІ ст., яке для них буде далеким минулим, історією. Люди з цікавістю перегортатимуть сторінки нашого сьогодення, знайомитимуться з тим, як ми жили, що цінували, а що  -  зневажали.         

        Сьогодні ж ми цікавимося сивою давниною, зображеною в романі Вальтера Скотта. Тож повернімося до похмурого Середньовіччя з його кровопролитними війнами, хрестовими  походами, лицарськими турнірами. Здається, проблеми того часу дуже далекі від наших.

Але то тільки  на перший погляд. Хоча нас відділяють від цієї епохи тисячоліття,та проблеми, моральні цінності, міжособистісні стосунки героїв роману залишилися актуальними до наших днів. Протиборство добра і зла є вічним. Зовсім недавно на одному із телеканалів ви могли почути розповідь про цинічне знущання підлітків над однокласником у дворі однієї з українських шкіл.

Вони не лише записали це на мобільний телефон, а  й розповсюдили запис в мережі Інтернет, хизуючись своїм геройством.

          Мене особисто все це вразило і обурило. І я сподіваюсь, що сьогоднішній урок допоможе вам розпізнати, що таїться в  людині - добро, чесність, порядність, готовність прийти на допомогу в скрутну хвилину чи зло, жорстокість, підступність.

У своєму романі В.Скотт змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго, що став втіленням духу середньовічного лицарства і найкращих людських якостей. У чому ж полягає принадність цього образу? Які ідеали втілив автор у ньому? Ці питання і будуть в центрі нашої уваги.(слайд 1)

ІІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку

( запис теми уроку,учні коментують епіграф)(слайд 2)


IV. Актуалізація опорних знань учнів

Перед тим ,як перейдемо до теми уроку,невелика розминка.



Гра «Знайди помилку» або какографія (неправильне письмо)(слайд 3 -4 )

  • На попередніх уроках ми почали знайомство з повістю великого французького письменника В.Скотта «Айвенго» (роман,англійський письменник)

  • Час зображений у творі – XV століття.(XII ст.)

  • Твір «Айвенго» належить до пригодницьких романів,засновником яких вважають В.Скотта.(історичний роман)

  • Історичний твір – це твір,в якому розповідається багато цікавих історій,що трапились з героями.(-це роман,побудований на історичних подіях,відтворює у художній формі певну епоху).

  • Епоху відображену в романі,називають добою Відродження.(доба Середньовіччя).

  • У ті далекі часи в Англіі норманські саксонські феодали підтримували дружні стосунки.(навпаки,воювали).

  • Королем Англіі на той час був Вільгельм Левове Серце – саксонець за походженням.(Король Річард Левове Серце,нормандець).

  • Головним героєм роману є лицар Ательстан. (Айвенго)

Підбиття підсумків. Молодці,діти,ви добре справились з роботою.

Вправа «Асоціативний ланцюжок»

В останньому питанні гри ми з’ясували,що головним героєм твору є Айвенго.

Назвіть ключеве слово,яке визначає основні риси характеру,поведінки і вчинків героя. (Лицар).(слайд 5 )

Давайте складемо асоціативний ряд, пов’язаний з цим поняттям.



Завдання:Дібрати слова, словосполучення до слова «лицар».

( воїн, захисник, справжній чоловік,вірність законам лицарства, шляхетність,

милосердя, честь, гідність, порядність, повага, відданість, участь у лицарських турнірах).

А чи наші уявлення про лицарів і лицарство відповідають насправді цим поняттям нам допоможуть зрозуміти словник та наші історики, які нададуть нам історичну довідку про середньовічне лицарство та його закони.(слайд 6)

Виступи учнів-істориків. Повідомлення : Середньовічне лицарство. Кодекс лицаря.(слайд 7)
Вчитель. У вас на партах лежать листки з словниковими визначеннями основних якостей лицаря. Ознайомтесь з ними.(слайд 8)

Честь – певний моральний статус людини, певний стандарт її оцінки згідно з належністю до тієї чи іншої групи людей – соціальної, професійної, національної, вікової, який дає право на шану, повагу, визнання.

Гідність – усвідомлення людиною своєї цінності як людини взагалі, як представника людства.

Обов’язок – таке моральне усвідомлення справи, за якого її здійснення стає для людини завданням.

Співчуття – чуйне ставлення до чужого горя, до чиїхось переживань, здатність поділяти радість і тугу іншої людини, жаліти її в болях і невдачах.

Милосердя – діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.
Вчитель. Лицар – це стратег(полководець), а справжній стратег повинен уміти думати і діяти послідовно. Отже, завдання на перевірку знання тексту твору: встановіть послідовність подій роману.(слайд 9 -10 )


  1. Лицарський турнір в Ашбі (3).

  2. «У тій мальовничій місцевості веселої Англії…» (1).

  3. Айвенго захищає Ребеку від страшної кари (7).

  4. Вечеря непроханих гостей у Седріка Сакса (2).

  5. Леді Ровена – королева краси і кохання (4).

  6. Викрадення Ребеки Бріаном де Буагільбером (6).

  7. Сакси у полоні Фрон де Бефа (5).


Вчитель. Отже, в центрі роману – доля шляхетного, відважного, сміливого лицаря Айвенго.(слайд 11 )

Згадати історію героя допоможе нам сам Айвенго, який погодився дати коротке інтерв’ю нашим кореспондентам. Вони – справжні акули пера. І, я думаю, ми в цьому зараз впевнимося.



Інтерв’ю з героєм.


  1. Ваше походження.(Син саксонського тана Седріка Ротервудського,який пишався давністю й честю свого старовинного роду)

  2. Чому ваш батько вигнав вас з дому?(За кохання до леді Ровени)

  3. Кому ви служите?(Королю Річарду Левове Серце)

  4. Чому це не подобається вашому батькові? (бо Річард – норманн, а Седрік обстоював усе саксонське і мріяв про повернення на англійський трон представників саксів).

  5. А чому ви – сакс – пішли служити норманові Річарду? ( вважаю, що для моєї батьківщини дуже важливим є мир, відсутність конфліктів. Народ повинен жити мирно і щасливо. Для цього потрібен сильний король. І таким є Річард, нехай навіть він є норманом).

  6. Чому ви вирішили взяти участь в турнірі в Ашбі?(Якби на турнірі переміг Ательстан,то леді Ровена мусила б вийти за нього заміж,я не міг цього допустити)

  7. Чи були ви впевнені у своїй перемозі?

  8. Чому ви, ще слабкий після поранення, кинулись на допомогу Ребеці?(По-перше,вона допомогла мені вилікуватись;по-друге,вона жінка,яка потребує захисту,по-третє,Буагільбер – зло,яке має бути покаране)

  9. Поясніть свій герб.(На моєму щиті зображено молодий дуб з вирваним корінням та напис «Desdichado»(Позбавлений Спадку).Ці знаки є символами моєї лицарської доблесті ,та разом з тим і відторгненням від рідного дому).

  10. Чи можна вас вважати ідеальною людиною? (Ні, багатьма вчинками я не можу пишатися. Але я завжди хотів допомогати людям, думав про свою дорогу Англію. Можливо, не все вдавалося, але я старався)

Вчитель. Одним із найнапруженіших епізодів роману є дводенний турнір в Ашбі. Наша журналісти побували там і пропонують усім репортаж з місця подій.


Репортаж журналістів про турнір в Ашбі.

(слайд 12)

(Відео. Бій Айвенго та Бріана де Буагільбера. Перший день турніру. Уривок з кінофільму «Балада о доблестном рыцаре Айвенго»)

(слайд 13)



Вчитель. Отже, що допомогло Айвенго отримати перемогу в турнірі? ( відстоював свою честь, честь саксів; його зачепило за живе ставлення Бріана де Буагільбера до саксонців, які разом з Річардом брали участь у Третьому хрестовому поході. Нарешті, як справжній чоловік, він хотів, аби його кохана Ровена була визнана найкращою і отримала титул королеви краси і кохання).

  • Що ж сталося з нашим героєм після турніру ми дізнаємося безпосередньо від учасника , а точніше, учасниці тих подій молодої і прекрасної дівчини Ребеки.


Рольова гра. Розповідь Ребеки (слайд 14)

( короткий творчий переказ розділів роману про долю Айвенго від кінця турніру до епізоду порятунку Ребеки).


Бесіда.
Чому ж все таки Айвенго вирішив прийти на допомогу Ребеці? Ми сьогодні чули вже відповідь самого героя. Можливо, є ще якісь думки з цього питання?
- він – лицар, той хто повинен допомагати усім скривдженим, усім, хто потребує допомоги; Буагільбер – це зло, яке має бути покаране

- допомоги просить жінка, а для лицаря дуже важливо служити жінці ( нехай навіть ця жінка не є шляхетного походження, іншої віри і нації; вона – людина, якій потрібно допомогти);

- Ребека врятувала йому життя.
- Що чи хто в кінці кінців вирішив протистояння між двома лицарями - Айвенго та Бріаном де Буагільбером? ( долю героїв вирішив найвищий суд – Божий).
Вчитель. Усім своїм життям, вчинками, ставленням до людей Айвенго підтверджує своє звання справжнього лицаря.

Давайте побудуємо життєві сходинки Айвенго, які привели його до перемоги та слави. (Слайд 15).




  1. Соціальний стан. – Представник шляхетного роду; належить до воєнно-дворянського стану.

  2. Християнська віра. – Захищав віру серед язичників у Палестині.

  3. Участь у турнірах. – І в Палестині, і в Англії показував приклади сміливості, відваги, мужності, сили.

  4. Поклоніння дамі серця. – Відданий коханій Ровені. Ризикує своїм життям заради Ребеки.

  5. Ставлення до долі народу. – Вболіває за долю своїх співвітчизників.

  6. Ставлення до скривджених. – Готовий прийти на допомогу усім, хто цього потребує.


IV Підсумок уроку

(слайд 16)



Вчитель. Повертаємось до нашого епіграфа. Чи можемо ми віднести слова В. Скотта до його ж героя? Які ідеали втілив автор в образі Айвенго? (Толерантність, честь, гідність, порядність, шляхетність, патріотизм, вірність традиціям, любов до батьківщини, готовність прийти на допомогу, милосердя ).
Лицарство в романі представлено декількома образами. Але виникає питання: чи всі вони відповідають духу лицарства? Кого можна назвати справжнім лицарем?

Творче завдання (за варіантами) (слайд 17)

І варіант - учні складають сенкани до образу Айвенго

(Айвенго

мужній,великодушний

воює,терпить,перемагає

втілює найкращі лицарські чесноти

Справжній лицар)

ІІ варіант - учні складають діаманту до образу Айвенго

Айвенго

благородний,людяний

бореться,перемагає,рятує

Айвенго протистоїть Бріану де Буагільберу

хвалиться,викрадає,гине

лицемірний,підлий

Бріан де Буагільбер

Висновок.Айвенго – ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються,коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм сучасникам і нам з вами про поняття, найважливіші для благородної людини:чесність,справедливість,любов до вітчизни,вірність прекрасній дамі.

Лицарський дух відрізняє доблесного воїна. Він вчить цінувати честь більше за власне життя,не звертати увагу на всілякі негаразди,турботи і страждання,не страшитися нічого,крім безслав’я. Найкраща нагорода для лицаря – слава. Вона увіковічить ім’я героя.(слайд 18)


V. Домашнє завдання.(слайд 19)

1.Скласти тест «Геральдика рицарів роману»

2. Порівняти вчинки рицарів роману “Айвенго” і відповідність рицарського кодексу честі.

3. Підготуватись до диспуту “Чи потрібні сьогодні рицарі?”, дібравши докази “за” та “проти”.


-От і підійшов до кінця наш урок. І я впевнена, що ті позитивні риси характеру, про які йшла мова на сьогоднішньому уроці, ви будете виробляти і у себе, щоб про кожного з вас можна було сказати: “Ти справжній лицар”. Мабуть, ви знаєте, як це приємно.

Найкраще працювали на уроці… (оцінювання).

А закінчити урок мені хочеться баладою В. Висоцького “Песня о времени”, яка була написана саме для кінофільму “Баллада о доблестном рыцаре Айвенго”.

Додатки

Додаток 1

Середньовічне лицарство та його закони

У VII-VIII століттях поширювалися форми феодального землеволодіння. При передачі землі в феод його жалователь ставав сеньйором, а одержувач - васалом, що передбачало військову службу. В умовах боротьби за землі васальна служба ставала необхідністю. До цього періоду відноситься зародження лицарства.


Зазвичай молодшого сина одного лицаря чи феодала віддавали на навчання до іншого лицаря на період з 14 до 21 року. Він був зброєносцем. Зброєносця називали «есквайр». Це слово походить від латинського scutarius - «щитоносец».
Після досягнення 21 року, юнак , який успішно пройшов усі випробування, ставав лицарем. Дату посвяти призначав сеньйор. Зазвичай вона відбувалася напередодні якихось важливих подій: укладення миру, весіль титулованих осіб або церковних свят. Після сповіді і причастя, майбутнього лицаря одягали в білий одяг - символ непорочності. Потім він вирушав до церкви, де проводив ніч у молитвах. На світанку приходили за ним старі заслужені лицарі, і вели юнака в лазню. Потім йому надягали на шию перев'язь з мечем і укладали в ліжко, покриваючи білою або чорною тканиною, що символізувало очищення від гріхів.
Потім кандидата в лицарі вели до церкви, де він давав урочисту клятву, захищати віру, допомагати слабким і знедоленим тримати дане слово, бути мужнім і вірним сеньйору, уникати гордості, марнославства, сріблолюбства, марнотратства і скупості. Посвячуваний ставав на коліна і сеньйор ударяв його мечем навзнаки три рази, старші лицарі надягали юнакові шолом, лати і золоті шпори, давали меч, щит і спис. Кожен з цих лицарських атрибутів грав особливу символічну роль: шолом означав фортецю розуму, лати - недоступність серця їх носія різним порокам, шпори - невтомність у справах, меч - правосуддя, щит - захист і опіку всіх потребують цього, спис - перемогу правди над брехнею .

Такий був обряд посвячення в мирні дні. Але під час війни лицарське звання часто давалося серед табору або на полі битви. У цьому випадку все обмежувалося трьома ударами по плечу посвячуваного і прочитанням над ним молитви.

Лицарські традиції складалися століттями. В основі кодексу честі лежав принцип вірності сюзерену і богу. До числа лицарських чеснот відносили військову відвагу і презирство до небезпеки, гордість, благородне ставлення до жінки. Засудженню підлягали скнарість і скупість, не прощалася зрада.


Додаток 2

Репортаж з лицарського турніру (перший день)

Шановні гості! Дами та благородні лицарі! Ми присутні з вами на найнапруженіших змаганнях першого дня турніру.

Тільки що ми були свідками надзвичайно вправного виступу лицаря Позбавленого Спадку! Його перемога дивовижна! А сила і вправність неперевершені! Після короткого перепочинку лицар передав виклик на двобій ВСІМ лицарям-зачинщикам, надавши їм право самим встановити чергу.

Першим на виклик відповів непереможний барон Фрон де Беф,в чорному панцирі та з білим щитом,на якому намальована чорна бичача голова і з написом «Стережися,ось я». Подивіться,над цим супротивником лицар Позбавлений Спадщини одержав легку,але рішучу перемогу: в обох лицарів списи переломилися,але Фрон де Беф втратив стремено.

Третя сутичка незнайомця відбувається сером Філіпом де Мальвуазеном і є настільки ж успішною:гляньте,він з такою силою вдарив барона списом у шолом,що ремінці луснули,а шолом звалився.

Четверта сутичка з Гранменілем. О,наш лицар не тільки вправний воїн,а дуже люб’язний і вічливий. Молодий і гарячий кінь Гранменіля сахнувся вбік,а лицар Позбавлений Спадку замість скористатися перевагою,підняв спис і проїхав мимо. Гранменіль вражений таким вчинком суперника і сам визнає свою поразку!

Ральф де Віпонт доповнює список перемог незнайомця. Його вибивають із сідла і безтямного виносять з арени! Да,такого не чекав ніхто!

Ви чуєте тисячі радісних голосів вітання!

Принц і маршали одноголосно присуджують лицарю Позбавленому Спадщини приз цього дня – він отримує прекрасного коня в повному бойовому споряджені,а ще він має обрати королеву краси й кохання. Хто ж вона – перша красуня нашого турніру?!

Гляньте! Та це ж прекрасна саксонська красуня леді Ровена!

Як не очікувано завершився перший день турніру. Ну що ж , чекаємо завтрашніх боїв.
Додаток 3
Виступ Ребеки (доля Айвенго від кінця турніру до визволення Ребеки)

Коли закінчувався другий день турніру,я з уважно спостерігала за долею юнака,що врятував життя моєму батькові. І коли поранений лицар впав на арені,а ніхто не прийшов йому на допомогу , я наказала слугам взяти його на ноші. Айвенго був дуже тяжко поранений,і тільки знання ,отримані мною від праведної Міріам,могли його врятувати.

Ми з батьком направлялися до Йорка,але по дорозі,почувши про засідку лісових розбійників,наймана охорона втекла,покинувши нас напризволяще.

Добре,що благородний Седрик Сакс погодився дозволити нам приєднатися до їхнього загону. Правда це нас не врятувало.

Невдовзі на нас напали розбійники і привезли в якийсь замок. Я нічого не знала ні про долю батька,ні про долю пораненого юнака. Мене зачинили в маленькій кімнатці у високій вежі. З неї не можливо було вибратись. Коли переді мною з’явився хрестоносець, я зрозуміла, що порятунку не буде. Єдине,що мені лишалося, це викинутись з вікна вежі. Я сказала Бріану де Буагільберу, що швидше довірю своє життя Богові, ніж свою честь – тамплієрові. Залишившись в башті сама,я почала палко молитися Богові за надане мені заступництво,за батька і за пораненого християнина, що потрапив до рук своїх ворогів.

Стара саксонка Ульріка дозволила мені доглядати пораненого юнака. Я дуже боялась,що йому стало гірше. Айвенго зразу ж почав мене розпитувати про долю свого батька та леді Ровени. А я старалась як могла його заспокоїти. Саме в цей час почався наступ на замок .І я , дивлячись у бійницю, розповідала Авенго про те, що відбувається на дворі. Особливо мене вразив своєю надзвичайною силою і міццю лицар у чорних обладунках.

Коли замок запалав, я дуже боялась за долю батька і пораненого Айвенго. І тут в кімнату увірвався закривавлений тамплієр. Він схопив мене на руки і,не зважаючи на мої крики і спроби вирватись,потягнув на коня.

Бріан де Буагільбер привіз мене в пресепторію Темплстоу і спробував заховати в одній із келій. А пізніше тамплієри звинуватили мене в чаклунстві і засудили до спалення на вогнищі. Єдиною можливістю врятуватись була вимога Божого суду. На знак вимоги двобою я кинула до ніг великого магістра свою рукавичку. Мені дали на пошук захисника два дні.

Через два дні я чекала страти. І коли вже хотіли оголосити мені вирок, з’явився довгоочікуваний захисник. Це був Айвенго. Він ще був дуже слабким через поранення,але готовим відстоювати справедливість.

Його перемога була справжнім рішенням Божого суда.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка