Чи є доктрина трійці божественним одкровенням



Сторінка1/2
Дата конвертації14.01.2018
Розмір0.73 Mb.
  1   2

group 6group 18


ЧИ Є ДОКТРИНА ТРІЙЦІ

БОЖЕСТВЕННИМ ОДКРОВЕННЯМ ?

] Українська – Ukrainian – أوكراني [



М. А. К. Кейв



Переклад:

EUROPEAN ISLAMIC RESEARCH CENTER (EIRC)

& Мухаммада аль-Гарбі

Перевірка: Вадим Дашевський

هل عقيدة التثليث وحي إلهي





م. أ. ك كييف



ترجمة:



المركز الأوروبي للدراسات الإسلامية

& محمد الغربي

مراجعة: فاديم داشيفسكي



В ім'я Аллаха Милостивого, Милосердного!

Передмова

Цю скромну дослідницьку роботу я присвячую Всевишньому, і прошу Його дарувати мені мудрість, моїй дружині Ненсі, люблячій подрузі і матері моїх дітей, благочестивій і богобоязливій жінці. А також усім моїм дітям за їхній ентузіазм та підтримку, моїм рідним, пам'яті моїх батьків, які багато страждали від моїх слабкостей, але не обділяли любов'ю та терпінням.

Нарешті, я присвячую цю книгу всім моїм хорошим друзям і знайомим за їхні добрі слова, заохочення і підтримку у виданні цієї книги.

М. А. К. Кейв, 15 серпня 1996

Подяка

З усім смиренням я дякую Господу Богу за дану мені можливість опублікувати цю книгу, відтепер моя заповітна мета нарешті стала реальністю.

Я дуже вдячний доктору Мані Аль-Джухані, Генеральному секретарю Всесвітньої асамблеї мусульманської молоді (WAMY), за публікацію цієї дослідницької роботи.

Моя щира подяка всім доброзичливим людям, які допомагали мені у цій справі, в тому числі і з технічних питань. Я щиро вдячний кожному, хто докладав зусилля для настільки бажаного результату.

Нехай Всемилостивий Бог благословить їх усіх.

Амінь.

М. А. С. Кейв

У Євангелії (Ін. 8:40) Ісус (мир йому) говорить:

«А тепер ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога, Авраам цього не робив».

Аллах (Бог) в сурі «Аль Імран» (Коран, 3:59) говорить: «Воiстину, Iса перед Аллахом схожий на Адама — Вiн створив його з праху, а потiм сказав тому: «Будь!» — i вiн є».

Єдинобожність і природа Ісуса (мир йому) згідно Письма:

Поняття «боговтілення» не можна вживати стосовно Всевишнього, оскільки є тільки один Бог, гідний поклоніння. Ісус Христос – не Бог, а великий пророк і посланець Єдиного Бога!

Вступ

Нехай видання, «Чи є Доктрина Трійці Божественним Одкровенням?», стане поштовхом до роздумів кожному, хто вважає себе мислячою людиною і послідовником сучасного християнства.

Концепція Трійці поставила у глухий кут все християнське віровчення. Хоч пан М. А. К. Кейв і був християнином, який спочатку вірив у Трійцю, однак в процесі своїх досліджень, він, на його превеликий подив, виявив, що її вигадали різні християнські письменники та мислителі.

Пан М.А.К. Кейв зібрав достатньо свідчень на користь того, що Трійця є нічим іншим, як вигаданою людьми доктриною, яка не може бути одкровенням від Бога. Згодом, ця вигадана доктрина втратила свою незграбність за рахунок, побудованих на протиріччях, доказів з боку християнської ієрархії і духовенства в цілому; вони щодуху намагаються її підтримати.

Для будь-якої мислячої особистості неприпустимо дотримуватися такої догми зі всіма її недоліками. Людина не тільки має бути раціональною, а й більш критично ставитись до питань життєво важливих духовних аспектів. У пошуках переконливої правди, вона повинна спробувати зазирнути й до інших релігійних писань. А не дозволяти собі бути жертвою самозаспокоєння і сліпої віри. Спробуйте поміркувати над віршами Писання.

Я звертаюся до читача з проханням читати цю книгу неупереджено і з відкритим для правди серцем, тому, що це єдиний шлях, який може привести до правильного рішення, а воно, у свою чергу, впорядкує життя у цьому світі і дарує життя прийдешнє.

Ніщо не ображає християн сильніше, ніж сама думка про те, що хтось може поставити під сумнів вчення про Трійцю – джерело всієї їхньої віри. Оскільки я ріс християнином, то чудово знаю, що для набожного послідовника християнства – поставити під сумнів те, що він сприймав як абсолютну істину, є болісним. Але я не можу заплющити очі і сліпо довіряти тому, що, як мені відомо, є далеким від істини – адже я дотримуюся Божих заповідей, на підставі яких мені необхідно показати хибність цієї доктрини. Бо кожен має право знати істину, яка поведе його вірним шляхом.

Загальновідомо, що людина була створена розумною істотою, отже, вона володіє здатністю мислити. З цим і пов’язана її схильність до пошуку істини. Тому, як і личить розумній істоті, людина зобов'язана реально оцінювати всі слова і дії, задля досягнення мети. Окрім того, в неї є свобода вибору, яка дає їй можливість спокійно перебувати в цивілізованому суспільстві. Адже ніхто не має права змушувати людину прийняти будь-що, навіть саму істину.

Однак, коли розумна істота відмовляється від істини, це є свого роду зарозумілістю і впертістю з її боку. Бо чесна людина не тільки підтримує правду, нехай навіть гірку, а й готова відстоювати її за будь-яких обставин, а, при необхідності, і пожертвувати своїм життям заради неї.

На жаль, доктрина Трійці так глибоко пустила своє коріння серед християн, що вони вельми рідко здатні на здорове осмислення цього уявлення, що Бог – це «три в одному». Незважаючи на те, що язичницьке походження віри в Трійцю є очевидним, більшість з них ніколи не ставили питання про достовірність такої доктрини, так і не здогадуючись, що вона - штучна, а не дана Богом. Вчення про Трійцю голосить:

«Отець є Бог, Син є Бог, Святий Дух є Бог. Разом, а не окремо, всі вони – Бог. Трійця є спів-вічною, без початку і кінця, і не має рівних».

Ісус (мир йому), на думку тринітаріїв (тобто тих, що вірять у Трійцю) – особистість, що має дві природи, людську і божественну. Він, як вважають такі християни, Син Божий і, одночасно, в повному розумінні Бог, тобто друга особа вчення про Трійцю.

Однак, завдяки цій книзі читачі дізнаються, що деякі істини Біблії були навмисно перекручені християнськими мислителями, книжниками, богословами, письменниками і церковниками тільки для того, щоб хоч якось обгрунтувати висунуті претензії стосовно доктрини Трійці як «божественного одкровення». Адже пророк Єремія (мир йому) попереджав людей про викривлення, зроблені в одкровенні тими, хто вчить вірі в Бога. Він каже:

«Як ви скажете: Ми мудреці, і з нами Господній Закон? Ось справді брехнею вчинило його брехливе писарське писальце!»(Єремія 8:08, Біблія)

Що ж стосується хибного уявлення про поклоніння, то пророк Ісус (мир йому) повторював нам застереження пророка Ісаї (мир йому), однак люди цього не слухають. Він каже:

«Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!» (Матвія 15:08, Біблія).

Рішення приступити до написання цієї книги викликане моїм бажанням знайти правду в концепції Трійці. Це дослідження включає не тільки Письмо, а й трактати і статті релігійних вчених. Деякі з їхніх робіт показали сенсаційні результати і отримали схвалення від християнських конфесій.

Також дослідження було зроблено з відкритою душею з урахуванням моєї попередньої віри в доктрину Трійці. Насправді, ця ідея виникла з метою пошуку доказів її справжності, а не навпаки (маються на увазі пошуки доказів того, що вона походить від Бога).

Крім того, аби бути повністю об'єктивним, я використовував довідковий матеріал.

Ця робота вимагала значних зусиль з мого боку, адже зважити усі докази, що наводилися на користь цієї доктрини, досить непросто. У ході того, як прогресували наукові дослідження, вчення про Трійцю, передане з покоління в покоління, ставало вимираючим. Адже, якби результат слугував на користь цієї доктрини, вона б відобразилася і в моєму серці. Однак, моїм розчаруванням стало те, що ці доктрини були вигадані людьми, аби служити їхнім егоїстичним і корисливим інтересам.

Таким чином, всі попередні твердження виявилися абсолютно неправдивими. Вчення про Трійцю не тільки протистоїть вченню Божих пророків, але також є приниженням людського інтелекту, бо суперечить логіці і ніде не згадується в Біблії.

Правда полягає тому, що вона руйнує доктрину Трійці разом з усіма притаманними їй переконаннями. Адже для того, аби поклонятися Богу згідно Його керівних вказівок, слід залишити цю доктрину осторонь.

Я закликаю всіх прислухатись до істини, що звучить в моїй роботі, яка, можливо, відкриє серця тих, хто прагне порятунку.

Господь наш! Цією працею ми прагнули донести правильне розуміння Твого послання людству. Господь наш! Даруй нам Своє благословення і керівництво на шляху до істини. Що б ми не робили, прости нас і захисти людей від наших недоліків!

Амінь.


Шокуючі висновки англіканських єпископів

Ударна хвиля прокотилася всією Англією і християнським світом, коли в британській газеті "Daily News" вийшла стаття під заголовком: «Шокуючі висновки англіканських єпископів». Автор повідомив, що більша частина англіканських єпископів Англії згодні з тим, що: «Християни не зобов'язані вірити у божественність Ісуса». За даними опитування, проведеного серед 39 єпископів Англіканської церкви, 31 з них заперечували божественність Ісуса і його воскресіння, що робить основоположні християнські догмати повністю недійсними.

Вони вважають ці застарілі концепції неточностями в Біблії.

Далі у цьому ж повідомленні сказано, що 19 з 31 єпископів погоджуються зі словами: «Ісуса слід розглядати як «Верховного представника Бога». (3)

Таким чином, більшість англіканських єпископів Англії заперечують блюзнірську доктрину і стверджують, що Ісус – лише посланник Божий.

Єпископ Дженкінс заперечує головну доктрину християнства.

В інтерв'ю релігійної програми «Кредо», яку на вихідних транслює лондонське телебачення, новопризначений єпископ Дурбан (професор Девід Дженкінс - четвертий в ієрархії англіканських єпископів) направив свою увагу на хитку основу всієї структури християнства. Єпископ торкнувся найбільш фундаментальних християнських доктрин (божественність Ісуса й воскресіння), зазначивши, що «До віри ранніх християн в Ісуса як Месію були внесені суттєві доповнення». (4)

Концепція Бога та Ісуса (мир йому) як Месії – є загальною для всіх апостолів, перших християн, давніх і сучасних християнських вчених, мислителів, письменників і навіть звичайних християн.

«Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матвія 4:10, Біблія)

Також Ісус говорить: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його». (Ін. 17: 3, Біблія)

В іншому вірші він знову говорить: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» (Ін. 20:17, Біблія)

Невже ці слова не зрозумілі? Чому Ісуса (мир йому) почали вважати Богом?

Саме тому і виникло головне питання: Чи справді доктрина Трійці є Божественним одкровенням?



Християни вірять

Мільярди людей в усьому світі продовжують вірити у вчення про Трійцю, проте в той же час вдвічі більша кількість людей готова відхилити його, розуміючи, що воно не тільки суперечить Біблії, але і ґрунтується на помилкових, безпідставних, безглуздих і суперечливих принципах.

Згідно з Бамбером Гаскойном, який писав про це у своїй книзі «Християни»: в перші п'ятидесят років того, що ми зараз називаємо християнською ерою, не збереглося жодного документа про Христа або його послідовників. А вже протягом наступних п'ятдесяти років християни самі записали більшу частину книг, які зараз становлять Новий Завіт. За винятком кількох слів, свідчень зі сторони закордонних письменників майже немає. Це вже потім, у другому столітті, римські автори стали коментувати (5):

«Нерон підставив винних і піддав найбільш витонченим стратам тих, кого чернь ненавиділа за їхню ганебну поведінку і називала християнами. Початок цій назві дав Христос, який був при імператорі Тіберіу засуджений до смерті прокуратором Понтієм Пілатом; тимчасово пригнічений, згубний забобон спалахнув знову не тільки в Юдеї, де це зло народилося, але і в столиці також». (Тацит)

«Покарані християни, прихильники нового і злобливого забобону». (Светоній)

«Крім того, перший їхній законодавець вселив у них переконання, що вони стануть братами одне одному після того, як зречуться еллінських богів і будуть поклонятися своєму розіп'ятому софісту і жити за його законами. Тому вони однаково все зневажають і [все надбання] вважають загальним, бо подібне вчення вони приймають без достатніх доказів. Так от, коли до них приходить обманщик, майстер своєї справи, який вміє використовувати обставини, – він скоро робиться досить багатим, знущаючись над Простаком». (Лукіан)

Незважаючи не те, що християнство процвітало і стало однією з провідних релігій, його сучасне вчення, відрізняється від того, чому Ісус (мир йому) навчав своїх учнів. Різні доктрини християнства, в тому числі і вчення про Трійцю, були розвинені вже пізніше. Його початок припав на час правління імператора Костянтина Великого, який організував Нікейський Собор, а в період імператора Феодосія, воно перетворилося на повномасштабну догму (381 н.е.).

Дивує інше! Саме з тих пір християнство розкололося на безліч різних сект, і нині важко розпізнати справжню християнську віру. Але в будь-якому разі, всі вони занадто далекі від істинного вчення пророків. Християни побудували свої вчення на основі Біблії, перегляд якої досі триває.

Тільки один Бог знає, коли християни будуть спроможні нарешті знайти правильну (автентичну) копію свого Писання (Біблії).

Можна тільки здогатуватись, скільки версій Біблії використовується в християнстві сьогодні. Кожна з них відрізняється від іншої. І тим не менше, кожен стверджує, що саме це – оригінальна версія! Християни поспішили оголосити всьому світу, що їхнє Письмо і є божественним одкровенням. При цьому, посилаються на Біблію (2-е Тимофію 3:16), яка говорить: «Усе Писання Богом надхнене...». Однак християни не розуміють, що основний зміст їхніх Біблій складає не Святе Письмо, а лише історії, описи, якісь події та традиції. Проблема стане більш складною, коли ми дізнаємося, що в деяких версіях Біблії міститься більше книг, ніж у інших. Так, православна версія містить 86 книг, богопіднесена версія містить 76 книг, католицька версія містить 73 книги, а всі протестантські версії містять лише 66 книг.

Наприклад, існують також різні переклади англійською мовою. Це і Переклад Святого Письма [1984] (NW), що використовується Свідками Єгови, а також інші версії, зокрема Біблія Короля Джеймса [1611 – 1942] (KJ), Американська Біблія [1901-1944] (AS), Виправлена Стандартна Версія [ 1971], Друга Єрусалимська Біблія [1966] (JB), Добра Новина – Сучасна англійська версія [1976] (ТРВ), Біблія Рональда А. Нокс (КХ) [1956], Нова Міжнародна Версія (NIV) і безліч інших.

Крім того, були висунуті заяви видатних редакторів Переглянутої Стандартної Версії Біблії 1952 року. У другому виданні Нового Завіту (1971), опублікованому Канадським біблійним товариством, у передмові говориться: «І все ж Біблія короля Джеймса має серйозні дефекти. Цих недоліків так багато і вони настільки серйозні, що необхідно почати перегляд англійського перекладу». Версія Нового Заповіту Короля Джеймса заснована на грецькому тексті, в якому були знайдені помилки.

А як щодо звинувачень Свідків Єгови в журналі «Прокиньтеся!», зокрема, в номері за вересень 1951 року, в якому сказано: «У Біблії 50.000 помилок!?»

А якщо я скажу, що всупереч нашим віруванням, жоден з чотирьох авторів Євангеліє не був учнем Ісуса (мир йому)?

У деяких текстах (Лк. 6: 14-16 і Марк 3:17, Біблія) ми знаходимо імена дванадцяти учнів Ісуса (мир йому). І якщо імена Матвія і Іоанна включені туди, то імена Марка, Луки та Павла там не згадуються.

Завдяки наступній цитаті ви зрозумієте, що два Євангелія, які приписані Матвію і Іоанну відповідно, насправді були створені третіми особами. Ось що сказано в одному з віршів Євангелія від Матвія (Мф. 9: 9, Біблія):

«А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним».

А в Євангелії від Іоанна (Ін. 21:24, Біблія) сказано:

«Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його».

У першому випадку письменник просто розповів про те, що сталося між Ісусом (мир йому) і Матвієм як людиною, в той час як у другому випадку, що очевидно, займенник «ми» стосується самого письменника.

Тепер необхідно осмислити те, що двоє християнських вчених сказали про написання Біблії:

«Переписувач іноді вносив не те, що було в оригінальному тексті, а те, що сам вважав за необхідне. Він довірявся далеко не ідеальній людській пам'яті, або ж робив текст відповідним до поглядів школи, якій слідував. На додаток, до кодексів і цитат з Отців Церкви, існує майже чотири тисячі грецьких рукописів. У результаті цього виникла настільки значна кількість різночитань». (6)

«Таким чином, в Євангеліях були чітко відображені концепції практичних потреб спільнот, для яких вони були написані». (7)



Доктрина Трійці

Вчення про Трійцю розглядається як сповідування одного Бога в трьох особах. Стверджується, що кожна з них не має початку та існувала вічно. Три особи Трійці є абсолютно рівноправними, вони формують Бога разом зі всіма Його атрибутами. Особи Трійці рівні в часі, просторі, владі та знанні. Це вчення є основою і опорою християнської віри, яке представлене майже у всіх християнських конфесіях. Тим не менше, вчення про Трійцю є не Божим одкровенням, а антропогенною догмою, вигаданою християнами в останній чверті 4-го століття. По суті, це було рішення Константинопольського Собору 381 року, який затвердив догмат про сходження Святого Духа від Отця, про рівність і єдиносущність Бога Святого Духа з іншими особами Трійці – Богом Отцем і Богом Сином.

Британська енциклопедія стверджує, що концепція єдносущності (homoousia) Божественного Логосу з Богом Отцем забезпечили повну божественність Ісуса Христа.

Таємниця особистості Ісуса Христа була вкладена в формулу про дві природи, божественну і людську. Її походження пов’язане не з абстрактним вченням, а скоріш за все з літургічними ритуалами. Тут вона представлена в різних формах та незліченних гімнах поклоніння . Ось приклад Великодньої літургії:

«Цар небес і землі проявив доброту до людини ... Людина прийняла свою плоть від Пречистої Діви, і він вийшов з неї. Він є Сином ... Тому, визнаючи його істинним досконалим Богом і досконалою людиною, ми сповідуємо Христа, Бога нашого».

Афанасіївский символ віри говорить: «Католицька віра полягає в тому, що ми поклоняємось єдиному Богу в Триєдиності і триєдиності в Єдиному Божестві, не змішуючи Іпостасі і не розділяючи Сутність Божества. Бо одна Іпостась Божества – Отець, інша – Син, третя ж – Дух Святий. Але Божество – Отець, Син і Святий Дух – єдине, слава однакова, велич вічна. Який Отець, такий же й Син, і такий же Дух Святий. Отець не створений, Син не створений, і Дух не створений. Отець не збагненний, Син не збагненний, і Святий Дух не збагненний. Отець вічний, Син вічний, і Святий Дух вічний. І все ж вони не є трьома вічними, але є єдиним Вічним. Так само як не існує трьох нестворених і трьох незбагненних, але один Несотворений і один Незбагненний. Таким же чином, Отець всемогутній, Син всемогутній і Святий Дух всемогутній. Але все ж не троє всемогутніх, але один Всемогутній. Так само Отець є Бог, Син є Бог і Святий Дух є Бог. Хоча вони не є трьома Богами, але одним Богом. Точно так само, Отець є Господь, Син є Господь і Святий Дух є Господь. І все ж існує не три Господа, але один Господь». (9)

Римсько-католицька церква стверджує: «Трійця як термін використовується для позначення центральної доктрини християнської релігії».

У той час як грецька православна церква називає Триєдність: «Фундаментальною доктриною християнства, тобто сповідування Христа як Бога».

У книзі «Наша православна віра» та ж Церква стверджує: «Триєдиний Бог – Отець, Син, і Святий Дух; і кожна особа – Бог ».



Як догмат Трійці перетворився на християнську доктрину

Переслідування християн і придушення ранньої Церкви римськими імператорами, яке почалося в першому столітті, закінчилося з приходом до влади Костянтина Великого в 312 р н.е. Внаслідок навернення до християнства, людям були надані особливі привілеї у формі політичних, військових і соціальних вигод. В результаті тисячі нехристиян приєдналися до Церкви і дозволили Костянтину зосередити у своїх руках більшу частину церковної влади.

Саме з часів правління Костянтина стала популярною ідея про те, що Ісус Христос рівний Богу-Отцю. Однак, Трійця як доктрина в той час ще не визнавалась. Ідея триєдиного Бога викликала великі суперечки всередині Церкви, оскільки багато духовенств та мирян не прийняли ідеї про Христа як Бога.

Ці розбіжності досягли рівня конфронтації між єпископом Олександром (з Олександрії, що в Египті) і його пресвітером Арієм. Єпископ Олександр, на відміну від Арія, вчив тому, що Ісус був рівний Богу. Таким чином, на церковній раді, проведеній в Олександрії в 321 році нашої ери, Арій був позбавлений влади і відлучений від церкви.

Арій, який потрапив у немилість, отримав ще більшу підтримку за межами Єгипту. Багато хто з впливових єпископів, наприклад, історик Євсевій Кесарійський з Палестини, а також його впливовий тезко Євсевій, єпископ Нікомидії, були згодні з Арієм:

Ісус Христос – не Бог.

Намагаючись припинити наростаючі суперечки та надати законності своїй позиції, імператор Костянтин запросив усіх єпископів християнської церкви в Нікею (нині місто Малої Азії), де в травні 325 року був проведений Собор.

Нікейський Собор почав вирішувати питання догматичного співвідношення Бога-Отця і Сина. Костянтин, який очолював цю подію, застосовував всю міць своєї політичної влади, намагаючись переконати єпископів прийняти його богословську позицію. Віросповідання, підписане 218 єпископами, було явно спрямоване проти Арія. На цьому ж Соборі був прийнятий символ віри, який проголосив Сина рівним Отцю. Двісті вісімнадцять єпископів підписали цей документ – навіть незважаючи на те, що це була думка меншості.

Британська енциклопедія розповідає про Нікейський Собор наступним чином:

Цей Собор був проведений 20 травня 325 року. Костянтин сам головував на зібранні і активно керував обговореннями, особисто запропонувавши (на вимогу єпископа Осії) важливу формулу, що виражає відношення Христа до Бога як «єдиносущного з Отцем». Надмірна прихильність імператора призвела до того, що більшість єпископів підписали цей символ віри, проти своєї волі. Лише двоє відмовились зробити це.

Костянтин вважав рішення Нікейського Собору богонатхненним. За його життя ніхто не насмілювався відкрито кинути виклик Нікейському віросповіданню. Однак очікувана злагода так і не настала. (16)



Нікейський символ віри

Вірую в єдиного Бога Отця Всемогутнього, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого єдинородного, від Отця народженого до всіх століть, Бога від Бога, Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного, Народженого, Несотвореного, Єдиносущного з Отцем, через Якого все створено. Який заради нас, людей, і заради нашого спасіння зійшов з небес. І втілився від Святого Духа і Марії діви, і став людиною. Був розп'ятий за нас за Понтія Пілата, страждав і був похований, і воскрес у третій день згідно з Писанням, і вознісся на небеса, і сидить праворуч од Отця. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Його царству не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа і Животворящого, що від Отця і Сина сходить, разом з Отцем і Сином йому поклоняємося і славимо, Він говорив через Пророків.

І у єдину святу, соборну і апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь.

Беттенсон пояснює Нікейський символ віри наступним чином:

Повністю цей текст приведений в одному з творів Єпіфанія (Ancoratus, 118), який було написано в 374 році. Саме за цим згадуванням він - відомий учений.

Майже слово в слово, новий символ віри був узятий з катехизису Кирила Єрусалимського, схваленого на Соборі в Халкідоні (451 рік). Він вважається «символом віри 318 отців», які збиралися в 325 році в Нікеї, а також трохи пізніше, а саме в 381 році, в Константинополі. Звідси цей Символ віри часто називають Константинопольським або Нікейско-Константинопольським. На думку багатьох вчених, нові тлумачення були взяті саме з праць Кирила Єрусалимського.

Хоча архієрейський собор прийняв Нікейський символ віри, проте в ньому не було жодної згадки про Трійцю. Тому суперечки про природу Ісуса тривали протягом ще декількох десятиліть. У 381 році в Константинополі був проведений Другий Вселенський Собор. Цей Собор прийняв Нікейський символ віри, додавши те, що Ісус і Бог були рівноправними і вічними, а також згадавши про божественність Святого Духа. Таким чином, вчення про Трійцю стало наріжним каменем християнської віри протягом наступних п'ятнадцяти століть.

Імператор Феодосій зробив прийняття християнства загально обов'язковим:

«Відповідно до нашого розпорядження, всі народи, що знаходяться під управлінням нашої Милості, повинні дотримуватися віри, переданої римлянам апостолом Петром, бо вона очищає і донині. Це є та віра, яку сповідував понтифік Дамасій, а також єпископ Олександрії Петро, людина апостольської святості. Слідуючи апостольській святості, інакше кажучи, у відповідності з вченням апостолів і Євангелія, ми повинні вірити в єдиного Бога Отця, Сина і Святого Духа, дотримуючись положення про те, що вони рівні по величі, а також догмату про Святого Духа».

Згодом було сформульовано і вчення про шанування Марії як «Матері Божої» і «Богородиці». Воно було затверджено на Другому Константинопольському соборі (553 н.е.). Так була додана приставка «Вічна Діва». У молитвах і співах Православної Церкви ім'я Богородиці згадується так само часто, як і ім'я Христа і Святої Трійці, а в Римо-католицькій доктрині Марія, як Матір Божа, була ототожнена з фігурою божественної мудрості. Процес обожнювання Матері Божої пішов ще далі, оскільки Марія стала розглядатися як божественна іпостась, прояв божественної мудрості». (20)

Фактори, які вплинули на доктрину Трійці

Фактори, які вплинули на розробку доктрини Трійці, були узагальнені Товариством Біблійних Досліджень Пенсільванії в журналі «Сторожова вежа» (1989).

«В усьому древньому світі, за часів Вавилонії, поклоніння язичницьким богам правилося у вигляді культу трьох скульптур, і було абсолютно звичним явищем. Ця практика була також широко поширена до і після Різдва Христового в Єгипті, Греції і Римі. Після смерті апостолів, такі язичницькі вірування почали проникати і в християнство».

Історик Вілл Дюран зазначав: «Християнство не знищило язичництво, воно прийняло його ... З Єгипту прийшли ідеї божественної трійці». А в книзі про єгипетську релігію, Зігфрід Моренц зазначає: «Трійця була головним об'єктом уваги єгипетських богословів ... Три бога об'єднуються і розглядаються як одна істота, перетворюючись в одне. Таким чином, духовна спадщина єгипетської релігії показує прямий зв'язок з християнською теологією».

Тому, в кінці третього і на початку четвертого століття, такі представники церкви як Афанасій (Олександрія, Єгипет) почали відображати це явище у своїх працях. Отже, були сформульовані ідеї, які призвели до розвитку доктрини Трійці. Вони так сильно вплинули на розвиток християнства, що Моренц вважає олександрійських теологів посередниками між єгипетською релігійною спадщиною і християнством.

В «Енциклопедії релігії та етики» Джеймс Хастінгс писав: «В індійській релігії, наприклад, ми зустрічаємо Трійцю Брахми, Шиви і Вішну, у єгипетській релігії Трійцю Осіріса, Ісіди і Хору ... І не лише в історичних релігіях ми бачимо, що Бог розглядається саме як Трійця. Її відлуння можна знайти і в неоплатонічній доктрині Єдиного».

«Енциклопедія релігійних знань Шафф-Герцога показує вплив школи грецької філософії на розвиток доктрини Трійці: «Доктрини Логосу і Трійці сформувалися від грецьких отців, які були під сильним впливом (прямим або непрямим) філософії Платона ... Очевидно, що помилки і спотворення прокралися до Церкви саме з цього джерела».

Книга «Церква перших трьох століть» розповідає: «Вчення про Трійцю розвивалося поступово і було порівняно пізнім утворенням ... воно бере свій початок з джерела, абсолютно чужого для єврейських і християнських Писань ... воно виросло і було прищеплено християнству завдяки Отцям Церкви, що зазнали впливу платонізму». (21)

Скульптури богів з трьома особами були виявлені в багатьох місцях світу (наприклад, у Камбоджі [Триєдине Божество буддистів 12-го століття н.е.], Італії [Трійця c. 15-го століття н.е.], Норвегії, [Трійця (Отець, Син, Святий дух) 13-те століття н.е.], Франції [Трійця 14-го століття н.е.], Німеччини [Трійця 19-го століття н.е.], Індії [Триєдине Божество індуїстського пантеону 7-ме століття н. е.], Пальміри [Тріада бога місяця, бога неба і бога сонця) 1-ше століття н.е.], Вавилона [Тріада, Іштар і Сін Шамаша, 2-ге тисячоліття до нашої ери] і Єгипту [Тріада Гора, Осіріса, Ісіди, 2-ге тисячоліття до н.е.]) (22).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка