Час минає тихо І повільно



Скачати 380.75 Kb.
Дата конвертації14.04.2019
Розмір380.75 Kb.
ТипПрактикум

Шенгер С.П.

Година спілкування

Життя людини - найвища цінність

Учителі й учні: мистецтво діалогу

Практикум конструктивної педагогічної взаємодії

Мета:

Сприяти успішному становленню основного новоутворення цього віку-осбистісному самовизначенню.

Допомогти в розвитку найважливіших навичок між особистісної взаємодії та особистісного самовираження й самоствердження

Утвердження позитивної “Я-концепції учнів, формування адекватної в міру критичної самооцінки та детермінації цієї оцінки внутрішніми чинниками.

Розвиток комунікативних здібностей учнів, оволодіння засобами комунікації та використання їх у майбутній діяльності, у процесі спілкування.

Розвиток моральних умінь, особистісного зростання, навчання спілкування

1..Моральність-це розум серця”



(Гейне)

2.”Тільки моральність в наших вчинках надає нашому життю красу і гідність.”



(Ейнштейн)
3.”Бути людиною - це означає відчувати свою відповідальність”.

(А. Де Сент-Екзюпері)
5.”Посієш вчинок-пожнеш звичку, посієш звичку - пожнеш характер,

посієш характер - пожнеш долю”



(Теккерей)

6. Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя єдина,

Очі твої - одні.

Сьогодні усе для тебе-озера, гаї, степи.

І жити спішити треба

Гляди ж не проспи

(В.Симоненко)
Ведучий:

Діти, батьки, вчителі, шановні гості!

Сьогодні я вам пропоную поговорити про життя – найвищу цінність людини.
Давайте поговоримо про життя!

Отак от зберемось і поговоримо.

Поділимось і радістю і горем,

Давайте поговоримо про життя!

Давайте поговором про людей,

Про ліс і поле, океан і сушу.

Давайте поговоримо про світ!

Давайте поговоримо про душу.


Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне. Сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Життя кожної людини - це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками. Стежина з червоними і чорними тонами.

Вдумаймося в слова Леонардо да Вінчі: “Пам’ятай! Життя є дар, великий дар. І той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує!”
Не втомлюймось жити -

Життя таке прекрасне.

І кожному лиш раз воно дано.

Біжить струмком,

Летить щоденно птахом,

Міняється, мов кадри, у кіно.

Бува, обпалить до сльози печаллю.

Бува спитає: “Бути, а чи ні?”

Та все мине, і далечінь безкрая

Знов посміхнеться лагідно мені.

День прозорий почина розмову,

І душа у спогадах горить.

Прагну жити,

Хочу чути мову,

Хочу в небо пташкою злетіть.

Хочу крикнуть, щоб усі почули,

Що життя - така коротка мить.
І якщо на мить цю маєм право -

Значить, треба вірити і жить.

Не усі стежини нам відомі,

Та по ним потрібно пильно йти,

І на всі питання незнайомі

Намагатись відповідь знайти.

Ми право маєм дихати повітрям,

Спостерігати за хвостом комет.

І милуватись піснею веселки,

І зустрічати з вирію лелек.

Стрічати сонце й промені ловити,

І брати в руки крапельки роси,

І подумки до квітки говорити:

“Яке це щастя - жити і рости!”

Ми маєм право працювати досхочу,

Виконувати справу по душі.

А чи зірки ловити в сяйвах ночі,

Чи слухати від місяця казки.

Яке це щастя вранці прокидатись

І чути ніжний голос солов’я.

Росинкою сріблястою вмиватись,

І всім кричати - “Це моя Земля!”

І маєм право жайворонка чути,

І бачити у небі журавлів.

Тому завжди пишатися я буду,

Що маю право жить на цій землі.

І тут мені усе до болю миле:

В гаю, в степу, над річкою, будь-де.

Співа, щебече, квітне, навіть мріє

Дитяче, щире серденько моє.

У погляді на небо синє-синє,

Чи на вечірній росяний розмай,

Душа моя, мов пісня солов’їна,

Немов квітучий, загадковий рай.

У синім небі голуби літають,

І наші душі зігрівають знов.

І хоч літа назад не повертають -

Та кожний має право на любов.

Струснімо з себе сірий порох втоми,

Не варто душу бідами ятрить.

Ми маєм право жити в ріднім домі,

Ми маєм право - вірить і любить.

Ми можем самі вибирати друзів,

І підставляти їм плече своє,

Збиратись за столом в тісному крузі,

На дружбу, спілкування право є.

Ми маєм право – всі ходити в школу.

І здобувати там скарби-знання.

Мабуть, за право жити - в нас нічого

У світі найдорожчого нема.


І сьогодні ми скористаємось нашим найціннішим правом – правом на спілкування.

Ще Антуан –де-Сент Екзюпері говорив: “ є лише одна справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”. Отже, я вас запрошую до спілкування та взаємодії. Але для того, щоб наше спілкування було ефективним, пропоную всім разом зараз налаштуватися на відвертість, щирість, толерантність.

Сядьте зручніше. Кілька разів вдихніть та видихніть на повні груди. Якщо в якійсь ділянці власного тіла ви відчуваєте певне напруження - дозвольте повітрю легким вітерцем розслабити ваші м» язи. В той час, як розслаблене тіло відпочиває від повсякденних турбот, ваша уява стає активнішою та розкутішою. Приготувалися до мандрівки легкими стежками фантазії?

(Звучить легка мелодія (плескіт хвиль) . На фоні мелодії слова:)
Приємний вітерець торкається вашого тіла, ваших почуттів, ваших думок. Він непомітно переносить вашу уяву на безлюдний морський берег з невеличкою смужкою жовтого піску. Сонячне проміння ласкаво пестить шкіру, крізь плескіт хвиль можна почути поодинокі пташині крики. Повітря тепле і трохи солоне на смак. Невже цей пляж зовсім пустельний? Звісно, що ні. Біля самого берега грається малюк 3-5 років. Він (чи це вона?) будує з вологого піску дивовижні замки. Адже всі ми в дитинстві полюбляли щось будувати. Для цього потрібні пісок, вода і творча уява.

Наш малюк раз за разом бігає до самого прибою з невеличким відерцем – йому потрібна вода для будівництва. Та якась дивовижна пляшка привернула його увагу. Мабуть, її принесли до берега морські хвилі. Пляшка має дещо незвичну форму, її поверхня заліплена водоростями . Цікаво, що ж в тій пляшці? Це цікаво і вам, і малюку. Своїми рученятами він-таки витягує пробку. І ... блакитне сяйво здіймається над отвором. Ми всі знаємо з дитячих казок, що настав час переповісти чарівникові із пляшки найзаповітніші бажання.



(Музика повільно затихає)

Джин:

-Я віддячу тобі за своє звільнення. Я зроблю твоє життя таким, як ти хочеш! Я здійсню твої бажання. Але тільки найголовніші: ось список життєвих цінностей.

Тобі потрібно тільки пронумерувати їх за порядком зменшення. Усі ті, що опиняться на перших місцях, вважатимуться головними у твоєму житті. Що ж стосується останніх номерів за списком - то в мене склероз і я навряд чи згадаю про них.
(роздає аркуші з надрукованими списками життєвих цінностей)

Ви зрозуміли, що потрібно виділити три найбільш значущих життєвих цінностей.




  • порозуміння між громадянами;

  • допомога тим, хто її потребує;

  • особиста безпека;

  • спокійна старість;

  • добробут країни;

  • гармонія з природою;

  • здоров» я;

  • матеріальне забезпечення;

  • свобода в діях і вчинках;

  • кохання;

  • впевненість у собі;

  • пізнання., прагнення до нового

  • різноманітні задоволення;

  • сімейний добробут;

  • соціальна справедливість;

  • вірність;

  • визнання та популярність;

  • вигідний шлюб;

  • порядок у країні

  • доброзичливість;

  • влада та впливовість;

  • слухняні діти у сім’ї;

Консультанти опрацьовують результати, малюють діаграму


Егоцентричні цінності

(споживання)

Сімейні цінності

Суспільні, громадські, національні цінності

Загальнолюдські, духовні цінності

Різноманітні задоволення

Сімейний добробут

Соціальна справедливість

Вірність

Популярність і визнання

Вигідний шлюб

Порядок у країні

Доброзичливість

Влада та впливовість

Слухняні діти в сім’ї

Порозуміння між громадянами

Допомога тим, хто її потребує


Особиста безпека

Спокійна старість

Добробут держави

Гармонія з природою


Висновок:
Працювати над духовним розвитком

Розвивати моральні якості: доброту, співчуття

А зараз давайте знову повернемося на той безлюдний острів

Наш малюк дещо розгубився. Йому складно не тільки сказати, а й зрозуміти для самого себе, чого він бажає понад усе.

Можливо, вже зараз, багато-багато років поспіль, ви можете пригадати і якось сформулювати далекі бажання дитинства? Пригадайте мрії власного дитинства. Далі ми до них повернемось.

А зараз ви у власній уяві можете виконати роль Блакитного Чарівника або Чарівниці із загадкової пляшки. Майже впевнена, що в ваших силах дати малюку те, в чому він зацікавлений понад усе - безумовну любов, яка плекає відчуття власної гідності та самоповаги, сприяє розвитку довірчих відносин зі світом.


В уяві огорніть малюка захисним покривалом вашої любові, поваги та радості. Проявіть цю любов та радість якимись конкретними діями – візьміть малюка до себе на коліна, приголубте, пригорніть до серця, заспівайте улюблену пісню. Або разом побігайте берегом моря, весело стрибаючи через хвилі чи допоможіть йому будувати піщаний замок. Важливо не те. Що ви будете робити, головне, щоб малюк відчув вашу любов до нього. Відчув і повірив.

Можливо, цей уявний малюк, шановні дорослі, - ваша дитина. Але вірогідніше, що зараз ви зігріли теплом власного серця того давно забутого малюка, яким ви були самі багато - багато років тому. Пам’ятайте, як іноді вам не вистачало чи то уваги, чи то ласки? Тож спробуйте залікувати давні душевні рани Любов’ю власного серця. А те, що серця всіх присутніх на нашому святі сповнені любові - це для мене незаперечний факт.

Тому сьогодні на нашій годині спілкування немає вчителів, немає учнів, а є люди, які безмежно люблять цей барвистий світ з усіма його принадами, цінують життя, як найбільший скарб, поважають один одного, бажають всім добра, любові, щастя.

Зараз вчителі згадують мрії дитинства. Це дуже корисно всім нам , дорослим., бо ми всі родом з дитинства. Тільки в кожного воно особливе, неповторне, по-своєму унікальне і незабутнє. Подорож у своє дитинство, як повернення до живого чистого джерела, дозволяє дорослому почерпнути й передати дитині безцінний дар бачити в хмарі пухнастого зайчика чи солодку повітряні вату. А на старому казковому горищі пам’яті, де вічно живе добро, яке неодмінно перемагає зло, завжди знайдеться чарівна річ, що допоможе дітям почуватися любленими, захищеними, сильними, готовими й сьогодні і в майбутньому простягти руку тому, хто її потребує.

Для того. Щоб краще зрозуміти свою дитину, сьогодні, зараз, коли ти їй так потрібний. Тим невимовно рідний, знаючий, мудрий, досвідчений і сміливий. І найголовніше, той, хто її любить, готовий зрозуміти, підтримати й за будь-яких умов захистити, обережно відчини двері в своє минуле, зазирни й тихо відійди. Бачиш себе там маленьким? Голопузий хлопчисько, вимазаний шоколадом, з» їденим тишком-нишком. Або перелякане скуйовджене дівчисько, котре прикриває віником на підлозі уламки матусиної улюбленої вази.

(Отримують завдання по віковим групам.)





Вік

Мої бажання у цьому віці

Бажання моїх дітей або учнів

0-1







1-3







3-6







7-10







11-15







16-18







19-30






А ми з учнями зараз відправляємося на цьому кораблі на острів до того самітнього малюка. Та раптом стається на пароплаві невиправна аварійна ситуація. .Наш клас, діти після аварії корабля залишається на безлюдному острові. Немає ніякої надії, що вас зможуть знайти. Перед вами стоїть завдання створити нове суспільство.




  • Яким би ви хотіли бачити це суспільство?

Як воно має розвиватися?

З якими проблемами ви можете стикнутися?

Що ви започаткуєте для того, щоб створити в новому суспільстві порядок і справедливість так, щоб по можливості більша кількість людей почувала себе щасливою?

Як ви думаєте, чи погодяться ваші однокласники з таким планом чи його впровадження стикнеться з труднощами? Чому?


Вчителі. Батьки , дорослі, ті, хто отримав завдання, говорять про свої бажання дитинства.

А діти слухають і погоджуються чи не


погоджуються з своїми бажаннями. Аргументують.

Дитинство моє, ніби парусник в морі,

За вітром пливе, і його не спинить.

Дитинство моє, ніби вранішні зорі

Так швидко зникають у небі за мить.

Дитинство моє, наче вітер у лузі

Сміється, радіє, лоскоче траву.

І кожну травинку пригорне в окрузі.

А з нею надію і думку мою.

Дитинство моє, моє ти по праву

Щасливе, веселе, як сонячний день.

Ти кожній дитині даруєш забаву,

Лишаєш усім колискових пісень.

Дитинство моє, я босоніж топтала

Зелені стежиноньки із споришу.

З тобою дружила і все пізнавала,

І знову до тебе на зустріч спішу.

Дитинство моє. Ти у мене єдине,

А я твоє вірне і щире дитя.

Хоча моя юність вже піснею лине,

Але в тебе право на вічне життя.

Живи в фотографіях, спогадах, мріях

В малюнках, у іграх, в дитячих піснях.

Без тебе я жити, повір. Не зумію.

Вертайся до мене , будь-ласка, у снах

Дитинство моє, ти у мене єдине,

А я твоє вірне і щире дитя.

Тож хай для тебе кожної днини

Буде право на вічне життя.

Інтерв’ю.


  • Що означає бути людиною?




  • Що потрібно для щастя?


Слухаючи ваші відповіді, я б хотіла підсумувати
Що треба для щастя й усмішки людини?

Щоб сонце ласкаве нас гріло щодня.

Оселя затишна й чуйна родина,

Мамина пісня щоб завжди жила.

Щоб зорі вночі у вікно зазирали,

Сади буйним цвітом цвіли навесні.

Пташки від зорі й до зорі щебетали,

Бажання збувались великі й малі.

Щоб небо не плакало з горя важкого,

Земля не здригалась від туги й жалю.

Бажаємо щастя простого й земного.

В добрі хочу бачить країну мою.



-У чому ви вбачаєте свій сенс життя.?

Діти, ви знаєте, ми недарма сьогодні зустріч організували ось у такому широкому колі, коли ви маєте нагоду разом зустрітися не з одним вчителем, я к на уроці, а зразу з усіма. І я впевнена, попри всі негаразди, можливо навіть невеликі конфлікти, які виникають між вами і вчителями, серце вчителя сповнене невичерпної любові до вас, бо сенс життя кожен вчитель вбачає в тому, щоб всі ви стали Людьми.


Переді мною очі парами:

Допитливі, розгублені, сумні.

Є затуманені, а є захмарені,

А ці всміхаються мені.

Знайти б оте чарівне слово,

Щоб ним серця заполонить.

Що не кажіть, але для цього

На світі варто жить.


-З яким предметом ви пов’язуєте поняття “Добро”?

(Сонце, мати, природа, тощо)

Мабуть, найкраще на це запитання відповість Віта Вікторівна.

  • Якщо Добро зобразити у вигляді музики, яка це буде музика?

Це запитання ми адресуємо Валерію Вікторовичу.
Сьогодні на наше свято ми запросили людину, чиє життя невід’ємно пов’зане з піснею. Жінка-мати, жінка-вічна невгамовна трудівниця, жінка – Карлівська Чураївна, наша Божа іскорка Любов Гаврилівна.


  • Що для вас пісня?

Життя так швидко летить і часто ми забуваємо про головне - бути вдячними, вчасно дякувати. Так от сьогодні, Валерій Вікторович, я дякую вам за ваше співчутливе серце, яке ніколи не стоїть осторонь людської біди.


Вразливе серце злим не буде.

Вразливе серце не остудять

Вітри, сніги, дороги, роки...

Блискуча слава, ситий спокій.


Воно не зможе й не захоче,

Узрівши біль, відвести очі,

Тим більше друга в горі кинуть,

І вже тим більше вдарить в спину...


Воно плече підставить першим,

Чужу біду розділить, вменшить...

Воно на всіх вас, люди, схоже

І лиш собі не допоможе.


Давайте разом зараз попросимо Валерія Вікторовича виконати одну з його улюблених пісень.
Кажуть: серце вічно молоде,

І душа ніколи не старіє.

Тільки ж час іде. Із днів, ночей -

Місяць, рік в десяток округлився

І вже зморшок сніг біля очей

Ледь помітний боязко з'явився.


Важко цю межу нам перейти,

Щоб повірить: юність проминула.

Що вона, ну як ти не крути,-

Ластівкою в небі промайнула.



  • За що ви любите життя?

З цими словами сьогодні я звертаюся до Олени Володимирівни, бо сплаву такої життєдайності, оптимістичності, добра, любові важко знайти в одній людині.


Життя люблю за ніжність світанкову,

За свіжість, пахощі вечірньої роси.

Люблю я поринати знову й знову

У водоспад зеленої краси.

Люблю життя за степ, за гай, за море,

За те. Що є любов на світі.

Любов свята, безмежна, загадкова

Й прекрасна, наче зіткана із квітів.

Люблю життя за весну і за літо,

Й за зиму, атласні чаруючі роздоли.

За осінь, що землі дарує квіти,

Й неначе ковдрою вкриває листям поле.

Люблю життя за те, що можу жити,

За те, що я така. А не інакша.

А ще за те, що здатна полюбити,

За те, що Україна – ненька наша.



Ведуча:

В дитинстві я літала над жоржинами

Та й виросла, літаючи літа. -

Тепер ходжу стежками і стежинами

І прокладаю шлях крізь болота.

Втомилось моє серце калатати

Терплю і мовчки прокладаю шлях.

Я , що у снах навчилася літати...

Я , що могла б ходити по шпилях...
Надія Миколаївна, дивлячись на вас, часто спілкуючись з вами, у мене складається враження , що у вас ще прихований такий потужний арсенал не сповнених бажань, нездійсненних мрій, недосяжних висот, і якби Бог дарував Вам сили розправити крила,. ви б піднялися швидкокрилим птахом під самі небеса і заспівали б свою пісню на весь світ.

А про що б була вона?


От кого ми всі , мабуть, найменше знаємо, як людину, так це вчителя фізкультури, бо специфіка уроку не дозволяє розкрити душу, адже не можна поруч поставити слова “Рівняйсь! Наліво! Струнко! І раптом... я думкою лину до тебе...

Володимир Григорович має дуже м» яку чуттєву душу. Йому притаманне філософське мислення.



  • Які думки часто огортають вас?


Ту любов, яку я отримував від свого батька,

Я не повернув йому тому, що

Будучи дитиною. Я ще не вмів оцінити такого дарунку,

І був жорстоким з батьком.


Тепер у мене підростає син, я так його кохаю,

Як ніхто, моїм батьківським серцем;

І я розтрачую те, що було отримано мною в дитинстві,

На того, хто нічого мені не віддасть.


Адже коли він стане чоловіком і стане думати.

Як всі чоловіки, він, як і я, піде власним шляхом:

З тугою. Але без заздрості я буду дивитися,

Як він дарує моєму онукові те, що передбачалось мені.


Я дивлюсь далеко у майбутнє.

В дзеркало життя:

Кожен з посмішкою кидає золотий шар долі,

Але ніхто не повертає його!



Ведучий:

Діти, ви побачили, якими відвертими були наші вчителі. Спробуйте і ви бути відкритими


Інтерв’ю з дітьми
- який хороший вчинок був у моєму житті?

- Чи існує людина, яку я ненавиджу

- Які риси я ціную в людині найбільше?

- Чи доводилося мені розчаровуватися в собі чи в інших? З чим це було зв’язано?

- Чого ви прагнете вжитті?

- Яким ви бачите своє майбутнє?

Який вплив на вас має навколишнє середовище?

- Що для вас означає зробити правильний вибір?

- Діти, а скажіть чи все у світі можна вибачити?
Ведуча:

Мудреці кажуть: образивши когось, вчинивши несправедливо, потрібно того ж самого дня й неодмінно до заходу сонця попросити прощення –щоб очистити свою душу, не поширювати й не збільшувати біль і зло в світі.

Проте ми сучасні, гордовиті й нетерпимі – не прислухаємось до порад мудреців. Та й до власної інтуїції, до свого серця також. Ми не прощаємо і не просимо вибачення місяцями, роками, десятиліттями. Навіть до самої смерті. Та зустрівшись з нею віч-на-віч , раптом починаємо розуміти всю суєтність і дріб’язковість власних амбіцій. Пізно, але настає прозріння.

Пам’ятаймо: вибачити комусь – зовсім не означає погодитися з його обвинуваченнями. Вибачаючи, ми нібито говоримо, що дивимося очима серця і бачимо щось важливіше в глибині душі цієї людини, ніж її обвинувачення. Інакше кажучи, ми прощаємо, керуючись Любов’ю, що відкриває іншого таким же прекрасним, як його замислив Бог. Це - бажати іншому добра. І не прощаємо, коли хочемо помститися, пам’ятаючи зло, тим самим убиваючи в самому собі здатність любити.


(З’являється чарівник з книгою, в якій замість закладки квітка.)
Чарівник.
Ніхто в світі не знає стільки казок, скільки знаю їх я. Увечері. Коли діти спокійно займаються своїми справами. Я обережно відчиняю двері, тихенько пробираюсь в кімнату і легенько бризкаю в очі дітям солоденьким молочком. Ось так! (бризкає спринцівкою)

Очі у дітей починають злипатися. Я дмухаю в потилицю молочком, голови в них стають важкими, і вони лягають у ліжечка.

А коли заснуть, я виймаю свою парасольку. Ось цю, зовсім просту, гладеньку, я розкриваю гад поганими дітлахами: вони сплять всю ніч, як сурочки, а вранці виявляється, що вони зовсім нічого не бачили уві сні.

А цю я розкриваю над хорошими дітьми, і тоді їм всю ніч сняться чудові казки.

Зараз я відкриваю свою кольорову парасольку і запрошую всіх на зустріч з прекрасним.

Ведучий.
Життя – це величезний дар. І мудрість наша в тому, щоб цінувати життя. А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце в ньому. Важливо, щоб людина пізнала себе і добре визначила мету, яку вона хотіла б досягти.. Багатством кожної людини є інтелект, знання, різноманітність захоплень. Бо якщо людина в житті чимось захоплюється, плекає мрію, до чогось прагне, то і життя для неї не буде сірим, буденним, і вона не буде лише спостерігачем, а навпаки, творцем свого життя.

У кожного з вас є свої улюблені заняття, мрії, захоплення.

І зараз деякі учні продемонструють їх.

Шевчук Тетяна дуже любить малювати.



  • Таню, розкажи про своє захоплення?

Матвійчук Олександр дуже любить читати гуморески. Він їх знає величезну кількість.


Читає гумореску “Полюбуйтесь, добрі люди!”
1-ий учень

Є моди на зачіски,

На гострі носки в черевиках,

На декольте на сукні

І на короткі штанці,

На плечі - вузенькі і широкі,

На вуха-малі і великі.

І навіть на форму браслета

На ніжній дівочій руці.

І ми, незалежні, зайняті завжди ділом,

Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.

Та тільки, правду кажучи. Я б дуже хотіла,

Щоб стали навік панівними моди в житті:

Моди на світлі душі,

На прямоту,

На сердечність,

На людяність,

На гуманність,

На серце, повне щедрот...

А ще, скажімо, мода

На щиру людську бентежність,

На вічний дух непокори

До скритих лакуз і підлот.
Ведучий:
Ми майже всі любимо пісню.
Послухайте у виконанні ансамблю віночок українських пісень.
(Виносять декорації. Тин з горшками. Квіти: мальви, соняшники..).
Ведучий:
Микола Іванович виконає пісню...
На нашому святі присутня ще одна талановита жінка, чий голос нагадує барвисту веселку, дзвінкоголосий струмок, чиє серце сповнене любові до життя любові до людей.

Пісня у виконанні Надії Кошової

А зараз подивіться у виконанні учнів вічно юний вальс.

+

Ведучий:


Ми не встигли за браком часу розкрити, а точніше продемонструвати таланти всіх.

Я впевнена, що у кожної людини є здібності до чогось. Головне ці здібності помітити, розвинути, не розгубити.

Давайте спробуємо знайти в собі приховані можливості таким чином: уявіть, що вчені створили клон, який є точною копією вас. Ваш двійник ідентичний вам у всіх деталях. Але оскільки він - втілення зла, ви не хотіли б, щоб люди приймали його за вас.

- Що у вас є такого, що не можливо продублювати?

- Як люди, які добре вас знають, могли б помітити підміну?

- Чи є хтось, хто знає ваші секрети і може скористатися цим, щоб ідентифікувати вас?

- Який найважливіший секрет ви відкриєте в останню чергу, щоб хоча б самому впевнитись, що ви-це ви, а не ваша копія?

Відгадування за асоціаціями.
Діти, ви всіх своїх учителів добре знаєте, з гостями щойно познайомилися. Деякі з них відгукнулися на моє прохання і написали про себе, якою була б ця людина, якби вона перетворилася на дерево, стала б вітром, твариною тощо.
Наші консультанти зараз нам виразно прочитають їхні асоціації, а ви спробуйте відгадати, хто ж ховається за тим предметом, почуттям, явищем.

Учні:
А я прийду, прийду у Божий храм

І добротою храм душі відкрию.

Життя - любов, любов - це є життя

І відокремити добро від зла зумію

Я вірю, вірю в силу доброти,

Добро завжди сильніш було від злого,

Не варто в серці зло лихе нести.

Ми маєм право жити і без нього.

Благаю всіх - тримайтесь, щоб не впасти,

Піднятись буде набагато важче.

Чи бути добрим?- то є наша справа

І бути добрими ми маєм право.

Тож пам'ятаєм- час настав для дій

І наше право забирать не смій. Нас не дамо зламати й підкорити,

На світі треба гідно вік прожити.

Якщо ти злий, зміни своє життя,

Не будь байдужим і сумним, і гордим,

Прийди у храм душі, а звідтіля

Ти вийдеш ніжний, лагідний і добрий.
Ведучий:
Хто перший у світі допомагає пізнати суть Добра?
- Де найяскравіше світять зорі?
Діти:
Я родом звідти, де співають села.

Де танцями розгойдані мости.

Скажу я гордо, що я маю право

На цій землі і жити, і рости.

Тут жайвір в полі служить охоронцем,

Природа рідна смуток розбива.

Тут у Кав раї під привітним сонцем

Лелека у дворі гніздо звива.

А вересень покличе у дорогу

Знання, як скарб, до серця притулю.

І на лінійці урочисто в школі

Право навчатись з дітьми розділю.

А брати участь в конкурсах, змаганнях

Це все мені наснаги додає.

І я скажу відверто без вагання:

Щаслива тим, що таке право є.

Шкільні роки летять немов лелеки,

Дитинство забираючи з собою,

А моя юність вже й не так далеко

Три роки, ну а там подать рукою.

Тому я щиро всім в житті бажаю

Зростати гідно справжніми людьми.

Бо всі ми українці маєм право

На цій землі і жити, і рости.


Ведучий:
Так. Ми живемо отут, на Землі. Край Чумацького шляху, на узбіччі, де пахне полин і блакитний чебрець, де кропива глуха вироста із космічного праху, де на пил обертається місяця срібний вінець. Край Чумацького шляху живемо - у зорях живемо, у вівсяних, ячмінних та житніх зірках.
(Пісня “Чумаки”)
(Готуються декорації: дві деревинки, галявина, пеньок)

Звучить весняна музика. На фоні мелодії учні читають вірш


Щось бентежить мою душу

І у серце загляда.

Ніби щось зробити мушу,

Але що – душа не зна.

А проте сказати хочу,

Взявши ручку і папір,

Я про день ясний, погожий

І про водоспад із гір.

Об'єднаєм всі зусилля

І мерщій до річки, в луг.

Маєм право на дозвілля.

А воно найкращий друг.

І негаючи хвилини,

Одягнувшись я скоріш,

Рано вранці по стежині

За здоров» ям біжу в ліс.

А пташки на соснах “браво”

Виграють привітний спів.

На здоров» я маю право -

Це найкраще із скарбів.

А втомившись, я присяду

В затінку і на пеньку,

А гілки берези ззаду

Пісню заведуть таку:

“Любий, друже, подивися.

Навкруги яка краса,

До травинки нахилися,

Подивись на небеса.

А метелика впіймаю,

Помилуюсь, відпущу.

На довкілля право маю,

На природу, на красу.

А коли у небі зорі

Затанцюють вальс Бостон,

В мене право залишиться

На міцний дитячий сон.



Інтерактивна вправа “Займи позицію”
Ведучий:
Перед вами лежать життєві девізи. Подумайте і скажіть, які з них ви приймаєте, а які - ні, Чому?
“Сильний завжди прав”

“Бережи честь змолоду”

“Не роби іншим того, чого не бажаєш собі”

“Ти - мені, я- тобі”

“Моя хата скраю”

“Не май 100 карбованців, а май 100 друзів”

“Око за око, зуб за зуб”

“Людина людині-вовк”



Моє дерево життя

Основне наше завдання в житті - створити своє істинне “Я”, тобто сформувати з себе людину, яка здатна володіти своїм життям і впливати на обставини. Я пропоную вам вправу, яка допоможе вам краще зрозуміти себе, свої установки і ідеї.

Зараз ми з вами здійснимо ще одну подорож. Як добре, що ми маємо свій світ фантазій. І ми можемо побачити на своєму внутрішньому екрані себе у вигляді мікроба на тілі гіганта або навпаки - гігантом, що не бачить життя на землі під ногами. Ми можемо побачити себе на вершині слави чи на крайній півночі або в Африці, де сидимо, притулившись до гарячої спини гіпопотама. Ми можемо перенести себе в Древню Грецію або в 2506-й рік. Які можливості. Яка насолода!

Зараз ми потрапляємо на лісову галявину, слухаємо веселий щебіт птахів. Насолоджуємося мелодією лісу. Давайте спробуємо створити своє дерево життя.


1.Грунт - це ваше соціокультурне оточення.
Зосередьте свою увагу на тих сферах, які вас найбільше стосуються.

(Витягують..)


Я вихований з думкою про те, що:

Робота-це...

Гроші-це...

Релігія 0це...

Моя національність –це...

Моя раса-це...

Чоловік –це...

Жінка –це...

Сім'я-це...

Закон –це...

Навчання –це...

Успіх-це...

Друг-це...

2.Коріння дерева - це ваше бачення фундаментальних питань життя.

Дітям (роздати)



Виберіть твердження:
Я вірю в те. Що:

Зло існує.

Зла немає.

Я можу пізнати істину.

Істину пізнати неможливо.

Я залежна людина.

Я в основному хороша людина.

Я погана людина.

Люди в основному егоїстичні і непривітні.

Люди в основному люблячі й турботливі.

Я вільна людина.

Школа приносить радість.

Школа - дуже обтяжливе заняття.

Доки діти працюють над завданням,


Це завдання для наших експертів.

Я вірю в те, що моє життя...

Істина для мене –це...

Я живу для того, щоб...

Щодня я рухаюсь в напрямку...

3. Стовбур дерева відображає вашу сутність людини.

Відповідаючи на наступні запитання, знайдіть твердження. З якими ви згодні, і дайте своє обґрунтування:


*Я в основному хороша людина, тому що...

*Я в основному погана людина. Тому що...

*Я вільна людина і здатна відповідати за свої вчинки. Тому що...

*Я в основному егоїстична людина, тому що...

*я в основному добрий і турботливий. Тому що...

*Мої переконання впливають на мою особистість, тому що...



*Моя особистість впливає на мої переконання, тому що...
4.Гілки дерева - ваші цінності.
Давайте створимо зібраний портрет людини, яку б ви хотіли бачити завжди поруч. На яку б ви хотіли бути схожою. Перелічіть те, що для вас є найважливішим, і поясніть, чому.
5.Квіти символізують емоції, які повинне переживати ваше філософське дерево.
Я запрошую троє учнів і троє вчителів.
Нехай наші дерева розквітнуть зараз квітами, якими ви прикрасите свої дерева.

Мені часто буває соромно
Мене ображає нерозуміння

мене вчителями
Мені боляче,

коли мене зраджує друг
Найбільшого приниження я зазнаю,

коли наді мною глузують.
Я хвилююся через

свою недосконалість
Я відчуваю себе самотньою людиною

в колі своїх однолітків.
Хвилююся ,

коли отримую негативні оцінки.
Червоні:
Я радію своїм успіхам
Я пишаюся тим,

що маю можливість

жити в цей цікавий час.
Я відчуваю гордість

за мою школу
Я насолоджуюся

спілкуванням з друзями.
Я відчуваю емоційну насолоду

від уроків образотворчого мистецтва

Я мрію стати

справжньою Людиною.
Я прагну до досконалості.
Я вірю в те,

що все ще в мене попереду
Мене обурює нерозуміння учнями

свого обов'язку-навчатися
Я хвилююся

за долю своїх учнів

Я іноді гніваюся

Мене дратує цинізм


декого з моїх учнів
Я радію успіхам учнів
Я насолоджуюся

безпосередністю і щирістю дітей
Я відчуваю гордість за...

просто бути вчителем


6. Плоди дерева - ваші вчинки.
Виберіть, як зазвичай ви поводитеся , виконуючи соціальну роль учня.

Я старанно готуюся до уроків.
Я допитливий
Я відповідальний

за кожну доручену мені справу
Я талановитий
Я товариський

у стосунках з однокласниками
Я поважаю своїх учителів
Я нерішучий і несміливий

і це трішки шкодить мені у навчанні

Я безвідповідальний



Я відлюдкуватий
У стосунках з товаришами

я зрадливий
У навчанні бездарний
Стосунки з учителями

не складаються
Мені не вистачає вимогливості до самого себе
Для вчителів:
Іноді не вистачає терпіння.
Іноді не вистачає витримки,

врівноваженості.

Я прагну до досконалості



Старанно готуюся до уроків
Для мене всі діти однакові.

Я справедливий




Я врівноважений і терплячий



Намагаюся

не відставати

від віянь часу
Захищаю інтереси своїх дітей.
Прагну в учнях

віднайти тільки кращі риси.


Метафора

Кожній людині цікаво, яке враження вона справляє на оточення, які асоціації викликає.

Пропоную взяти участь у творчому процесі, у спільному створенні художнього образу свого однокласника. Для цього спершу пропонуємо комусь стати предметом творчості – вийти на середину кола. Хто сміливий і хоче побачити себе очима інших учасників?

- Який образ складається у вас при погляді на нашого героя?

- Яку картину можна було б домалювати до цього образу : які люди можуть його оточувати, який інтер’єр чи пейзаж складають фон картини, які часи це все нагадує?


Комісійний магазин
Досить часто говорять. Що наші вади - продовження наших кращих сторін. Давайте зазирнемо всередину себе і подивимося, яких рис нам не вистачає для повної досконалості, а яких настільки багато, що можна поділитися з іншими.

Пропоную зіграти в особливий комісійний магазин : товари, які пропонує продавець, - це найрізноманітніші людські риси, наприклад: лінощі, чутливість, за нудність та інші.

Запрошую пари вчитель-учень. Покупець “Здає” свої непотрібні речі продавцю, а продавець вирішує, чи цей товар йому потрібний і що з товару, який є у нього, можна запропонувати взамін.


  • Квітка – семицвітна

Запрошуємо всіх бажаючих вчителів , учнів.


Закінчити речення
*Мені добре, коли..

*Найбільше мені подобається в собі...

*Я почуваюся щасливою...

*Я сумую тоді, коли...

*Понад усе я люблю...

*Я думаю, що моє ім’я означає...

*Справжній друг ніколи...

*Мені весело, коли...

*Мені сумно, коли...

*Мені цікаво, коли...

*Заслужити повагу у людей я можу тоді...

*Головне в житті..

*Якби я був чарівником, я б...

*Мені шкода, коли...

*Інші вміють, я ще ні...

*Завжди поруч я хочу бачити ... людей.



Гарячий стілець
Коли ми будемо виконувати цю вправу, я дуже попрошу всіх бути толерантними.

Що таке толерантність?

Терпимість, співчуття, розуміння іншого, щиросердність.

Розуміння толерантності не однакове у різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів.

У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів - як свободу іншого. Його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність – це вміння вибачити, терпимість, співчутливість, а в перському - ще й здатність до примирення.
Один займає місце на стільці. Всі інші звертаються до нього: “Коли ти робиш чи говориш щось (Вказати конкретно) чи поводишся певним чином, у мене виникають певні почуття, і мені здається, що це означає...

Наприклад:

Коли ти таємно посміхаєшся, коли я розповідаю новий матеріал, то мені іноді здається, що щось негаразд із моєю зовнішністю, і мені швидше хочеться вийти з класу і поглянути в люстерко. А, наприклад, коли ти іноді забуваєш щоденник, то мені чомусь здається. що ти застерігаєш свою матусю, адже вона в тебе так хвилюється за тебе, від зайвих хвилювань.


Дидактична гра “5 добрих слів”

Кожен за столом отримав пелюстку з квітки. Обведіть свою долоньку і на ній напишіть своє ім’я. Потім ви передаєте свій аркуш сусідові праворуч, а самі одержуєте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з “пальчиків” ви пишете яку-небудь привабливу , на ваш погляд, якість її власника. Інший робить запис на слідую чому і так на 5 пальчиках доти, доки кожен учень не отримує свою долоню.

Коли всі записи готові, ведучий збирає малюнки і зачитує “компліменти”, а інші діти груп повинні здогадатися, кому вони призначаються.
Поки виконують вправу звучить пісня “А я бажаю вам добра”

Слідуючи гра “Подаруй посмішку і скажи комплімент”

Запрошуємо прийняти участь у цій грі...


Ми всі знаємо, що усмішки - це не прості дрібнички, які прикрашають похмурі сторони нашого щоденного побуту, вони - тіні нашого внутрішнього світу.

Усмішки-це вічний зв’язок людей, їхня наснага і сила. Вони - наше биття серця на благо інших, на благо суспільства. Усмішка – крила духу.

Вона нічого не коштує, а дає багато.

Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує.

Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може залишатися назавжди

Вона – відпочинок для стомлених, світло для зневірених, сонячний промінь для засмучених, а також найкращий засіб від неприємностей.


(Передається серденько і всі говорять своєму сусіду компліменти)

В тобі мені подобається...

Той , хто отримав комплімент, погоджується чи не погоджується з ним і добавляє, але ти про мене ще не знаєш, що я...

Ведучий:

А зараз до своєї донечки звертається її матуся



Мати::
Як би тобі, доню, в сіті не було,

Не скупись ніколи людям на добро,

Бо і так доволі хтось посіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.


Забувають діти рідних матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розлуки зранена земля,

І сивіти стала матінка твоя.


Доню моя, доню, синьоока зірка,

У житті буває солодко і гірко,

Як би тобі очі не манили зваби,

Не чини ніколи своїм друзям зради.


Не забудь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Не носи в душі своїй провину, Тільки раз ми на землі живем.
Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

Мудрість завжди доброю була,

За добро добром спіши віддати.




Звучить пісня “А сорочка мамина”

(Дует виконує пісню, на другому куплеті виходять дві донечки. На фоні музики читають вірш у вступі та у програші)


Цілую руки струджені твої,

Що тисячі робіт переробили,

Що на звичайнім білім полотні

Створили казку, ні, життя створили.

На ньому ружа дивна розцвіла.

І не зів’яне квітка та віднині.

Вона про тебе більш розповіла б,

Красуючись у доньки на кофтині.


У музичному інтервалі:
Я вишиваю квіти чарівні

Із радості, із смутку, із надії.

Нехай краса прислужиться мені

І тим, кому... згадатися посмію.


Пливе шовкова нитка неспроста,-

Єднає в часі руки,

Ручки,

Руці.


Нехай же буде вічна доброта

У вишиванці, у хлібові, у думці.




Діалог сина й матері



Син.

Матусю рідна, я лише ступаю

На цей важкий, тернистий шлях життя,

В усьому тільки добре помічаю.

А кажуть, вистачає в світі зла?
Мати.
А світ розпочинається з любові,

Як день із світанкової зорі,


Коли пречисті, рідні колискові

Співають невсипущі матері.

І долю вам хрещато вишивають

Піснями, що тепліших не знайти.

І денно й наочно в Господа благають

Вас від страждань і горя берегти.


Син.
А світ мережаний то цвітом, то снігами.

А в світонька такі шляхи круті!

Мати.

І між його вітрами й міражами



Ви осягнете істини святі.

Не нарікай на труднощі даремно,

Не підкоряйся млявості імли...

Син.
Коли ж навколо стане раптом темно?
Мати.
У грудях сонечко любові засвіти

Для себе, для родини й України.

Пильнуй вогонь добра від зла і марноти.

Бо ти на світі білому - Людина,

Бо в світі трудному світильник Божий –ти.

У цій шаленій чорно-білій січі.

Крізь болісні і радісні літа

Несімо любові промені одвічні -

Хай торжествують світло й доброта!
Ведуча:
Наше свято наближається до кінця. Хочеться закінчити нашу теплу зустріч з вами щирим зиченням щасливої долі. Всім дітям хочу побажати :

Хай ваші серця будуть сповнені добра і любові,

Хай душі завжди будуть гарячими!

Хай поруч з мамою завжди буде тато!

Хай кожна дитина має люблячих і мудрих батьків.

А всім дорослим бажаю сьогодні тільки з позитивними емоціями повернутися в рідні домівки. А завтра, прокинувшись вранці. Нехай Бог дарує вам відчуття радості, тому, що настав новий день для чарівних спілкувань з вашими дітьми, Осягання неосяжної поезії. Це реальність, бо вам, буденним і прозаїчним, вдалося несподівано створити Диво. Вдалося створити , що творив раніше Бог. Ви, земні, несподівано створили божественного... променистого, сонячного малюка. Подивіться, який він вдячний вам за це. Як росте, виростає, перетворюється в вас...

Насолоджуйтесь спілкуванням з цим дивом. Бережіть і чаклуйте над ним. Вдосконалюйтесь сам, йдучи поруч з ним. Дайте йому руку, свою міцну руку. Його ніжні пальчики вкладіть у долоньку і ведіть по життю. Його лабіринтах. Будьте його другом, станьте вірою, надією... А з Любов’ю до Вас він сам прийшов у цей світ.

І зараз я звертаюся до всіх присутніх у цьому залі:


На добро-відплати добром,

На любов озовись коханням,

До тепла пригорнись теплом,

Якщо навіть воно останнє...

(Діти тримають сонечко. Решта (діти, батьки. Вчителі. Гості) по черзі називають найкращі риси свого “Я” і стають промінчиками сонечка
Спалахнула свічечка ясним полум’ям,

Підійдіть погрітися, кому холодно...

Крихітку любові нашої взяти,

Добрі слова наостанок сказати...


(Кожен, хто хоче говорити слова подяки, діляться своїми враженнями.)

Діти дарують молодим вчителям пам’ятки.
Давайте всі разом виконаємо пісню “Є на світі моя країна”

Зачекай


(Диск №1, пісня 15)

Час минає тихо і повільно

Бо в чеканні кожна мить, як день.

За вікном вже яблука достигли,

Зазирають в очі до людей.


Ти чекаєш друзів чи то літа

І весняних квітів восени.

На подвір’ї галасують діти,

Тільки все чогось чекаєш ти.


Приспів: Зачекай, зачекай, ти прохаєш нестриману долю

Поверни мені рай, бо не маю в душі я спокою.

Зачекай, зачекай, б’єшся в шибку років, наче пташка

Ти кохання своє ні на мить не втрачай.

Знайди щастя, хоч як було важко.


Лиш даремно ти життя підгониш,

Бо воно і не спиняло рух.

Час невпинний і шалені коні

Мимо тебе світ увесь несуть..



Доле моя

За горами, за морями, за широким долом.

Заколисана снігами, де ти, моя доле?

Заспіває соловейко весняним розмаєм,

Із піснями до серденька радість завітає...

Приспів: Доле моя, доле моя, нема краще тебе.

Зіллям поїш, рани гоїш, іншої не треба...

Грай струною наді мною пісні веселкові,

Доле моя, доле моя, дай мені любові!

В’ється стежка неширока в поле до тополі,

Чи поверне серцю спокій моя добра доля?

Соловейко, рідний брате, співай про кохання!

Буду щастя виглядати з вечора до рання...
Вже надворі ясні зорі сон голубить тихо.

Відчакловуй, моя доле, всі жалі та лихо...

Ще навтішусь, намилуюсь солов’їним дитинством,

Під калиною рясною, там, де ми любились...


Моя Україна (№1 , 1 пісня)


Муз. Миколи Свидюка
Золотавий вечір впав на тихі верби.

Солов’їна пісня лине вдалині.

І мрійлива річка між гаями в’ється.

Все це Україна, все це я і ти.

Приспів: Моя Україна, червона калина,

Журба журавлина - це земля моя.

Моя Україна, червона калина...

Надія єдина - це любов моя!..

Мріється тут легко під пісні сопілки.

Доле, моя доле, щастя принеси!..

Щоб моя родина та моя Вкраїна

В мирі та єднанні довіку жили...


Це моя країна, тут моє коріння,

Мова моя рідна та мої батьки.

В світі все минає, тільки зостається,

Мамине кохання та любов землі.



Чумаки

Диск №1 (Пісня 17).

Муз. Валерія Соколика
Попереду шлях, а позаду дорога.

По ній я з дитинства іду залюбки.

І дякую Бога , що дав мені змогу

Побачити різні незвичні світи.

Я їду за сіллю? Та ні ж бо, за щастям!

За усміхом долі та шелестом трав...

І що б в тій дорозі не мусило статись,

Я все ж не шкодую, що з хати подавсь!


Приспів: Чумаки, чумаки, чумаки...

Ми одвічні мандрівники степу.

Чумаки, чумаки.чумаки...

Ми пройшли по серпневому небу.

Чумаки, чумаки, чумаки...

Сіль і щастя собі здобуваєм.

Чумаки, чумаки...

Нас далекі дороги єднають.


Я їду неспішно. Куди поспішати?

Попереду в мене вирує життя.

Живу так, щоб потім було, що згадати.

Роки, як лелеки у вирій летять...

Я зоряне небо та усмішку ніжну,

Я пісню чарівну в дорогу візьму.

В краї полинові мандрую неспішно

І щастя в кишені додому несу.



Хай радіють усі
Синє небо, ясне сонце і земля на всіх одна.

І промінчик у віконце в кожну хату загляда.

Підростаємо щасливі в мирі, злагоді, добрі.

Живемо на Україні гарні доньки і сини.


Приспів: Хай радіють усі: і дорослі , і малі.

Буде мир на квітучій планеті

Сонце ясно горить , і струмочок бренить.

І всміхаються лагідно діти.


Одна доля. Одна мрія - Україна в нас одна.

І горить вогонь у серці, покоління підроста.

Зорі ясні ас вітають, неба чистого блакить.

Свою рідну Батьківщину щиро будемо любить.



Ворожитиму


Диск №2 (пісня 10)
Ти втомився мене любити, згасла іскра твого бажання.

Ти вважаєш, що можеш жити без кохання

Стережися, бо я не стану відпускати тебе на волю.

Не ховай ти в лихі тумани мою долю.

Приспів: Ворожитиму, ворожитиму, наче сон твій буде танути.

Ворожитиму, ворожитиму, без моїх очей будеш в’янути.

Ворожитиму, ворожитиму, щоб щоночі тобі з’являтися.

У душі твоїй вічно житиму, щоб ніколи нам не прощатися.


Подарую тобі неспокій, всю жагу весняних мелодій,

Щоб у тиші вчувались кроки, з мене годі

І відчуєш, що ти сьогодні у полоні.

Я наврочу тобі безсоння, сон лети, наче дикі коні



Моя Україна


Над сивим Дніпром височіє Певиха.

Зійду і погляні на край мій здаля.

Ти щастя зазнала , і горя , і лиха,

Оця найрідніша для мене земля.
Приспів: Моя Україна, для мене єдина,

Людей працьовитих і радості край.

Ми в щасті і вгорі назавжди родина.

Цвіти, Україно, цвіти, розцвітай.


Примножуєм, друзі, батьків наших славу,

Хай мирно завжди колосяться поля.

Хай славиться праця людей твоїх славних,

Не зникне в віках України ім.» я.


Приспів: Цвіти , Україно, моєї родини,

Батьків і дідів незборимий мій край.

Ми завжди з тобою навіки єдині,

Моя Україно, цвіти, розквітай.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану,

(Чи перший біль, чи то останній)

Коли б то знати наперед,

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!
Відкритий лист учнів 7-А класу Карлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

молодим вчителям.
Любі вчителі!

Дозвольте у такий спосіб розповісти вам про свої почуття та думки, мрії та острахи, невдоволення та побажання

Ми дуже вдячні, що ви обрали саме професію вчителя.

Бажаємо вам віддано працювати на користь людства. Світ і людська спільнота заслуговує на краще існування, кращу долю. І ми впевнені, що з вашою допомогою ми зможемо свою красиву мрію про щасливе життя зробити реальністю. У тому світі, про який ми мріємо, люди дуже вільні і одночасно пов’язані одне з одним. Їх об’єднує відчуття гармонії, любові.

Ви вважаєте, що такі мрії - юнацький максималізм? Дитяча казочка? Поживемо –побачимо. А зараз кілька слів про справи сьогодення”.

Любі вчителі. Хтось із нас не вчиться належним чином, не отримує бажаних для вас оцінок. Справжнє навчання і той процес “ заробляння оцінок”, що відбувається у більшості шкіл, - не одне те й саме. То ж не підганяйте , будь ласка, нас зараз. Ми обов’язково станемо відповідальними людьми. В душі ми вже ними стали - повірте в це , і ваша віра допоможе кожному з нас розправити власні крила.

Чомусь про негаразди та непорозуміння не хочеться говорити. Мабуть, то суєта...

Найголовніше - ми дуже любимо вас, наші шановні вчителі. Навіть, якщо ніколи про це вам не казали - знайте, що ми дуже вас любимо.


Післямова.
Шановні колеги! Пам’ятайте про те, що сучасні діти справді дивовижні: психологічно розкріпачені, талановиті, іноді не по-дитячому глибокі і навіть мудрі. І коли щось не складається у стосунках між хлопцем чи дівчиною та дорослими - мені набагато легше відшукати рецепт покращення стосунків саме з дітьми. Ви запитаєте: “Чому?”

А тому, що , на відміну від дорослих:





  • Діти ніколи не називатимуть вас дурними тільки тому, що ваша думка відрізняється від їх бачення ситуації.

  • Діти ніколи не нав’язуватимуть вам своє розуміння як єдино правильне. Інша справа, що вони можуть зовсім вас з ним не ознайомити. Якщо вважатимуть, що у вас не було бажання їх почути.

  • Діти ніколи не будуть маніпулювати своїм авторитетом, владою. Іноді вони маніпулюють іншими речами - дорослим відчуттям обов’язку, батьківськими страхами за їхнє життя. Та я вважаю, що це перш за все - проблеми дорослих, а не дітей.

  • Діти не будуть розповідати дорослим, на яку роботу йти, чого навчатися. Та і в особисте життя зазвичай не втручаються. Виняток-деякі розпещені діти, що не мають жодного уявлення про психологічну дистанцію та повагу до “особистісного психологічного простору”

  • Діти зазвичай не обговорюють своїх батьків з приятелями, “перемиваючи їм кістки”. Якщо вже нема сил терпіти - вони пожаліються найкращому другу. А так -» мовчать, як партизани”. Бо все одно вони дуже люблять своїх батьків.

  • Діти ніколи “ не виступають єдиним фронтом” з людьми, що за статусом вищі за їхніх батьків , щоб усім світом розповісти, яка ж мати чи батько нездара та нетямуща людина.

  • Діти не звинувачують батьків або вчителів у власних хворобах, емоційних зривах - сплесках.

  • Діти не вимагають у батьків або вчителів жити тим життям, які діти для них оберуть. Адже кожен дорослий сам обрав власне життя, а діти з» явилися в ньому дещо пізніше, до речі, за батьківським рішенням та волею.

Я – Віра, уперта віра у добро, у справедливість, в пречисту і терпку любов. . То падаю з розгону, то встаю, клянусь собі, що буде все інакше. Загою рани. Потім знов роблю ті ж помилки, які робила завше. Оговтаюсь на мить (не на роки), поплачу, бо поразки таки мучать. І знову вірю . Вірю в Світ цей, такий до болю рідний , вірю у Творця, у дружбу, у любов, у кришталеву вірність, вірю в милосердя і добро, в красу, я вірю в вашу щирість , мої діти. Іду до вас з Надією й Любов’ю. Нічого в світі так я не боюсь, як зради й безнадії.

Я - пані Наука.. Все у мені: моря і океани, півострова, затоки і вулкани. Нема мене без карти, зі мною можеш ти помандрувати і Батьківщину рідну відшукати.



Я-містер Зелена Діброва. Я-природа, велич незбагненна і, можливо, у всесвіті єдине. Я життя тримаю на планеті, І твоє, моє дитя, людино.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка