Централізована бібліотечна система подільського району



Скачати 314.49 Kb.
Дата конвертації10.03.2019
Розмір314.49 Kb.


ЦЕНТРАЛІЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНА СИСТЕМА ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ
ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

імені ІВАНА ФРАНКА

Серія «Галерея митців Подолу»
Вип. 1. Сергій Світославський

Передвижник із Куренівки

( До 150-річчя від дня народження)
Біобібліографічний нарис
Київ, 2007

Біобібліографічний нарис «Передвижник із Куренівки» присвячений 150-річчю від дня народження видатного українського художника, талановитого майстра пейзажного живопису України, уродженця Києва Сергія Івановича Світославського.


Видання адресується дослідникам та шанувальникам творчості живописця.
Бібліограф-укладач: Г. А. Брагарник
Редакція і комп’ютерна верстка: А. М. Ошкало

Садиба художника у Києві. Фото 1931 р.

З архіву Національного художнього музею України

Від укладача
Без творчої спадщини видатного українського художника Сергія Світославського, 150-річчя якого відзначається 6 жовтня цього року, важко уявити пейзажний живопис України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Митець належав до тих майстрів, чиї твори визначили його найвищі здобутки. Сергій Іванович пристрасно любив природу, умів побачити і передати її неповторну красу.

У художніх полотнах живописець майстерно відтворив велич дніпровської природи, широчінь Дніпра, неозорі лани і степи з вітряками, мальовничі околиці Києва, зокрема рідну Куренівку, де народився і жив, давні фортеці Кам’янець – Подільська, вулиці та двори провінційних міст. Один із перших українських художників, Світославський звернувся до зображення природи Середньої Азії. Малював він і московські пейзажі.

Видання репрезентує книги, публікації у збірниках та періодичних виданнях за останні 50 років про життя і мистецтво художника, альбоми репродукцій митця, а також подає перелік пейзажів Києва та його околиць.

Відкриває видання нарис «Світ Сергія Світославського». В матеріалі подано інформацію про дати життя й творчості Сергія Світославського та виставки, в яких брав участь художник.

Бібліографічна частина складається з 4-х розділів:


  • «Довідкові видання про Сергія Світославського»;

  • «Талант і доля зблизька і з вічності»

  • «З автографом художника»

  • «Київські околиці С. Світославського».

У тематичні розділи спочатку вміщені окремі видання, потім публікації зі збірників, далі – з періодичних видань. У межах розділу матеріал розташований в алфавітному порядку авторів та назв.

Довідковий апарат включає покажчик імен, перелік скорочень місцезнаходження картин художника та зміст.

Бібліографічний опис документів та скорочення слів у бібліографічному описі здійснено відповідно до Державних стандартів – ГОСТ- 7.1– 84. «Библиографическое описание докумета: общие требования и правила составления» та ДСТУ 3582-97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: загальні вимоги і правила».



Світ Сергія Світославського
Сергій Світославський – представник славетної когорти українських художників кінця ХІХ – початку ХХ століття, до якої належав В. Орловський, М. Пимоненко,

С. Васильківський, П. Левченко, К. Костанді. Творчість цих визначних майстрів – вияв усвідомленої любові до рідної землі, її народу. З іменем Сергія Світославського пов’язаний розквіт національного пейзажного живопису. Головним критерієм світосприйняття художника був реалізм та щире прагнення в оволодінні законами пленерного живопису, що сприяло насиченню полотен митця сонячним світлом, повітрям, яскравою багатобарвністю кольорів.

Здається в самому прізвищі художника закодована його доля . Він був людиною, що славила світ, відтворений на полотнах майстра в образах природи України, Росії, Середньої Азії, Кавказу, наповнюючи їх теплом своєї душі, забарвлюючи добром, любов’ю та красою.

Сила мистецтва Світославського у його правді. Його пейзажі – то частка справжнього й достеменного життя.

Секрет мистецтва Світославського – в його уявній простоті.

Краса і духовність мистецтва Світославського – у ліричному сприйнятті буденного і прозаїчного. Художник представляє природу як світле поетичне начало в житті людини, що приносить їй відчуття спокою і гармонії.

Народився С. І. Світославський 6 жовтня 1857 року в Києві у родині дрібного чиновника. Коли Сергійкові виповнилося п’ять років, його батьки переїхали до Росії. Дитинство хлопчика пройшло у Пскові, Петербурзі та Тверській губернії. Схильність до малювання у нього виявилася рано. Син небагатих подільських євреїв, Світославський обрав демократичне Московське училище живопису, скульптури та архітектури. Він навчався у корифеїв російського пейзажного живопису Валентина Перова та Олексія Саврасова, завдяки яким став членом Товариства пересувних художніх виставок і першим українським передвижником.

Серед товаришів по навчанню, згодом таких видатних російських художників, як Ісаак Левітан, брати Костянтин і Сергій Коровіни, Світославський був одним із найталановитіших вихованців училища.

У Москві до Світославського приходить і перше визнання. Його картину «Мілина на Дніпрі» (1879), місце знаходження якої невідоме, рада викладачів нагородила срібною медаллю, зазначивши, що її написано з надзвичайним талантом і вмінням.

Ще під час навчання талант молодого художника помітив та виділив серед інших П. Третьяков. В одному з листів до І. Крамського він писав: «Тепер в Московському училищі є кілька талановитих учнів… з пейзажу: Світославський, Елерт, Левітан…». Відомий меценат і колекціонер придбав з учнівської виставки роботу початківця «З вікна Московського Училища живопису» (1878), позначену сміливістю композиції та нетрадиційною свіжістю колориту – то був вид на засніжені дахи будинків, серед яких виблискували на морозному сонці верхи церкви Флора і Лавра. Це означало безумовне визнання таланту молодого художника. І сьогодні вона експонується в залах Третьяковської галереї серед інших творів майстра.

Темами учнівських робіт Світославського стають пейзажі України, куди кожного літа приїздить молодий художник.

Самостійний творчий шлях митця розпочинається 1884 року, причому відразу вдало. Його роботи «На березі», «Дворик», «Осінь», «Річка» експонувались на ХІІ виставці передвижників, в пресі ж їх було названо серед кращих пейзажних творів.

До кінця 80-х років остаточно формується творче обличчя Світославського.

У березні 1891 р. Світославського обирають членом Товариства пересувних художників, настільки уже значні його успіхи як пейзажиста. З цього часу розпочинається період розквіту творчості митця, який охоплює 1890 – початок 1900-х років. Пов’язаний він з Києвом, крім кількох років, які з 1890 до 1894 р. художник провів у Москві, лише іноді приїжджаючи в Україну та подорожей по Кавказу і Середній Азії.

За тематикою, а частково і за художніми особливостями, у доробку майстра виділяють кілька великих груп творів: московські ( «Вечірні сутінки», «Заїжджий двір у Москві» (1892), «Москва. Москворецький міст» (1893) та українські пейзажі, краєвиди київських околиць та середньоазійські мотиви.

Батьківщиною Сергія Світославського була Україна. Саме тут він створив найкращі полотна. Лірико-епічний образ України постає з величних дніпровських порогів – місця колишньої запорізької слави, степових далей, зелених лук, ланів з вітряками, могутніх стін Кам’янець-Подільської фортеці, з пропиленої, опеченої сонцем вулиці Миргорода, яку з таким гумором описав М. Гоголь, і так колоритно зобразив художник.

Національну конкретність природи у Світославського посилюють присутні у його пейзажах характерні образи людей. Вони працюють у полі, переправляються на поромі з худобою через Дніпро, возять мішки з зерном до млина, ладнають рибальські сіті. Поетика народного світобачення, в якій відбилася любов до всього сущого – тварини, дерева, кожної травинки чи квіточки, втілилася в роботах майстра, котрий зумів розкрити красу того малого, з чого складається великий світ.

Виконані в Україні пейзажі віддзеркалюють еволюцію творчості Світославського – його поступовий перехід від улюбленої передвижниками дещо умовної сіро – брунатної гами до опанування навичками багатоколірного пленерного живопису та усвідомлення важливості передачі повітряного середовища, ефектів сонячного освітлення. У цьому йому допомагали й самі краєвиди України – багатобарвні, соковиті, яскраві.

Українські пейзажі у творчості Світославського найчисленніші. В них відображено природу в усі пори року. Особливо любив митець писати зиму та початок зими. Для лірико-поетичних творів художника 1890-х років характерними є «Вечір у степу» та «Пором на Дніпрі». До радісно-ліричних пейзажів Світославського цього часу належать картини «Весна на хуторі» та «Весна. Місток» Картин, сповнених сумного настрою, у Світославського порівняно небагато. Це «Туманний день», «Дворянське гніздо», «Осінь», «Осінь. Надвечір».

Найзначнішими творами Світославського 1890-х років і одним із кращих у всьому доробку художника є полотно «Воли на оранці» (1891) з його зовсім «непоказовим» мотивом, де панують лише два природні начала – земля і небо. Втомлені тварини, що спочивають, гріючись під променями весняного сонця, вносять у пейзаж жанрово-оповідальний елемент. Вигляд теплої, свіжозораної землі з її розмаїттям тональних переходів брунатних, вохристих, сірих кольорів, спокійного, прозорого, вкритого біло-рожевими хмаринками неба, сприймаються поетичною оповіддю про віковічні устої селянського буття, про багатство життєвих проявів природи.

У 1900-і роки Світославський написав свої найоптимістичніші, найжиттєствердніші картини – «Зима» (1905) , «Двір весною» (1913), «Повінь». «Пором на Дніпрі». Полотна художника початку 1900-х років стають світлоносними, наповнюються яскравими співзвуччями широко покладених на полотно фарб, що створює вже новий, більш узагальнений художній образ й інший – мажорний, радісний настрій.

Для художника Дніпро був не просто річкою. Як у Левітана Волга була синонімом Росії, так у Світославського Дніпро ототожнюється з Україною – величною, сильною, мальовничою.

Зображуючи Дніпро в різні пори року і доби, він створює пейзажі, сповнені чарівності і гострого почуття краси. Ось блакитний розлив, коли в талій воді Дніпра відбиваються ледь зеленіючі дерева і людині так легко дихається в прохолодному, прозорому повітрі («Повінь», П.З Київ), а ось похмура стихія, що загрожує бідою убогому люду київських передмість ( «Повінь». 1900. НХМУ).

На фоні високого берега Дніпра з куполами київських церков – маленькі старі будиночки, залиті водою, здаються ще біднішими. Центром композиції є дерев’яні містки, на яких примостилися три жінки. Одна з них годує дитину. Тут же стоїть дерев’яне корито, висить ковдра, зшита з дрібних клаптиків строкатого ситцю. Люди звикли до лиха, що повторюється рік у рік і продовжують виконувати повсякденні справи.

Художник подає також картину замерзлого Дніпра («Заготівля льоду». НХМУ) і Дніпра влітку, який могутньо несе свої води («Пором». НХМУ).

У ранніх «Дніпровських порогах» постає епічний образ могутньої ріки – темної, суворої. Крізь величні валуни перекочуються холодні води, важкими хмарами вкрите небо.

У «Поромі», написаному на початку ХХ століття, оспівано дніпровське привілля: широка гладінь ріки з поромом, берег та безмежне небо з хмаринками. Композиція побудована на спокійних горизонталях, однак, освітлені сонячним промінням біло-рожеві мінливі хмарки, брижі на воді різних від тепло-жовтих до синьо-холодних відтінків, повільний рух порома з селянами, широчінь ріки підкреслюють вічний плин життя природи та безмірність простору. Полотно «Пором на Дніпрі» майстерністю відображення життя природи, свіжим живописом співзвучне картині Левітана «Свіжий вітер» (1895).

Визначним у характеристиці творчого обличчя Світославського в цей період є те, що вийшовши із Товариства пересувних виставок, він залишається вірним ідейним і творчим принципам передвижників.

З позицій світобачення пересічної людини майстер підходить і до зображення провінційних міст, де життя немов застигло у своїй одноманітності та безнадії. Світло маленьких віконниць, які концентрують у собі тепло людських осель, в контрасті з сіро-холодними вечірніми сутінками в картині «Вулиця повітового міста», народжують відчуття щемливої туги за щастям.

Мотив безпритульної самотності людини серед великого світу, що набув розповсюдження у мистецтві передвижників 1880-х років, звучить з особливим сумом в картині «Ніч». З елементами романтизації зображена в нічній темряві з примарним місячним освітленням одна із вуличок Куренівки з типовими для неї будиночками та церквою на тлі гори. Почуття тривоги і смутку вносять образи двох старих, які серед ночі йдуть безлюдною вулицею.

Київське передмістя Куренівка стало для художника на все життя невичерпним джерелом натхнення. І хоч куди б не закидала Світославського доля ( дитячі роки митця минали у Пскові, подовгу жив у Москві), він завжди повертався у Київ, в місто, де народився, на тиху околицю, де на вулиці Кирилівській, 96 знаходилась невелика садиба його батьків. То була та частина Києва, яку обминула урбанізація. На Куренівці життя пливло розмірено, побут скидався, швидше, на селянський, ніж на міський, - по воду ходили з відрами до криниці, в обістях тримали корів, коней та іншу худобу.

У повільному плині майже патріархального життя майстер зблизька відчув дихання природи, спостерігав її мінливий рух.

Будиночок Світославського притулявся до заплавних річкових луків. Кожної весни Дніпро «заходив до нього в гості», затоплюючи більшу частину садиби. Ось звідки така кількість пейзажів, що зображують повені. На Куренівці майстер малював свій Київ – глухі вулички з маленькими будиночками, вкриті деревами пагорби біля Кирилівської церкви, придніпровські слобідки, метушливі місцеві ярмарки, хащі запустілого парку «Облиш сум», ліс Пущі-Водиці, квіти, що росли біля його майстерні, а то й просто бур’яни, яких було чимало навкруги.

Художник виявляв особливості рельєфу усіх місць, їхньої забудови, давав уявлення про умови життя простих людей – тамтешніх жителів. Змальовував непоказні одно-двоповерхові будиночки, засніжені і в буянні зелені київські гори та яри, де із зарослів виглядають невеликі садиби. Усі ці твори – правдиві сторінки з минулого міста («Київ. Поділ», «Київ. Микільська слобідка», обидва 1890-х років та ін.) І водночас, у більшості з них, тонко передано стан природи. Так, пейзаж «Околиця Києва. Літо», (1890-ті рр.), здається, наповнений сонцем, що просвічує крізь листя дерев. У картині «Зима» відчувається імлистість зимового несонячного дня. А у творі «Київ. Куренівка» (1900-ті рр.) відображено такий перехідний стан природи, коли ще не розійшлися повністю дощові хмари, а сонячні промені вже висвітлюють місцями небо та біленькі будиночки, що віддзеркалюються у калюжах, надаючи всьому краєвиду особливої свіжості.

Хоч Світославський і сприймав природу як лірик, ми не зустрічаємо у нього таких тонких «пейзажів настрою», позначених гамою складних людських почуттів, що були притаманні І. Левітану, П. Левченку. Він не пропускав природу крізь призму своїх суб’єктивних переживань. Майстер прагнув відтворити емоційний лад об’єктивно побаченого природного мотиву. В ньому він завжди відшукував, як відмічав один з сучасних художнику критиків, думку. І коли вона співпадала з настроєм його серця, Світославський переносив мотив на полотно. «Звідси – якась особлива одухотворена нота, що звучить у кожній його роботі, звідси й поезія, яка досягає часом яскравих серйозно-вдумливих акордів» , - так київська преса відгукнулась про його персональну виставку 1904 р.

Камерні та поетичні київські пейзажі художника розкривають інтимні сторони буття міста. Світославський немов навмисне обминає визначні пам’ятні місця, що стверджують історичну велич Києва. Він не зображує, власне, Софіївський собор, а показує невеличке подвір’я, яке так затишно пригорнулося до стіни видатної пам’ятки архітектури. Він обминає і прикмети нової доби.

Лише одного разу Світославський зробив спробу відійти від свого улюбленого жанру. На замовлення відомого у Києві мецената – купця, лісопромисловця С. Могилев- цева виконав (1905 – 1908) десять металевих панно для оздоблення його особняка на Липках ( будівля по вул. Шовковичній, 17 відома в Києві як «шоколадний будиночок»), в основу яких покладено роман О. Толстого «Князь Серебряный». Позбавлені монументальних ознак, вони за своїм художнім вирішенням радше нагадують жанрові живописні картини. Автор виявив вміння будувати складні сюжетні композиції, в більшості яких важливу роль відіграє пейзаж, набуваючи значення своєрідного емоційного фону.

У пошуках нових вражень та нових образних вирішень Сергій Світославський здійснив три подорожі до Середньої Азії – дві короткочасні ( кінець 1890-х, 1900), заради третьої – тривалістю майже рік ( 1910-1911) художнику довелося продати частину своєї садиби. Ці подорожі стали важливими для майстра у подальшому розвитку засад пленарного живопису, посиленні його декоративної виразності. Перед Світославським постав зовсім інший світ, такий не схожий на мальовничу Україну. Серед картин, присвячених гірській середньоазійській природі, привертають увагу «Отара в горах» (кінець 1890-х рр.) і «Гірський пейзаж» (1900-ті рр.), «Кораблі пустелі» та «Хіва».

Майстер побачив у Середній Азії не східну розкіш та екзотику, а бідність і занепад. Перед нами розпечені сонцем пустелі, суворі гори,скупа рослинність, руїни стародавніх міст, багатобарвні східні базари, затишні маленькі дворики і каравани верблюдів, що поважно простують пісками. Тут у нагоді митцеві став його талант анімаліста.

Тварини завжди були пристрастю Світославського. Недаремно ж його обрали почесним членом Київського відділення Всеросійського товариства захисту тварин. Майже в кожній картині художника зустрічається зображення різної живності, намальованої з великою майстерністю і знанням, - коней, корів, волів, свиней, собак, овець, кіз, птахів… Вони органічно «входять» у природний простір, в якому існує людина.

Мандруючи Середньою Азією, забираючись у найвіддаленіші райони передгір’я Паміру, Світославський виконував іще одну важливу для нього місію. Він, іноді навіть з ризиком для життя, відловлював екзотичних тварин і птахів – білоголових сипів, беркутів, тібетських биків – і власним коштом відправляв до київського зоопарку.

Сергій Світославський був помітною у Києві людиною. Він виділявся вже своєю зовнішністю – високий, ставний, з довгою бородою. Сучасникам художник нагадував відомого вченого Дарвіна чи Льва Толстого. Віктор Васнєцов побачив у ньому мудрого пророка Мойсея, в образі якого і зобразив на одному з пілонів Володимирського собору.

В особистому житті Світославський був людиною одинокою. У студентські роки закохався в дочку академіка – живописця В. Орловського Олександру, але дівчина обрала іншого художника – Миколу Пимоненка. Світославський зробив спробу її забути й одружився з дочкою відомого московського нотного видавця Олександрою Юркенсон. Але та не подарувала йому ані дітей, ані родинного затишку. Через чотири роки шлюб розпався, а художник до кінця днів безнадійно беріг своє кохання.

Переважну більшість часу мешкав він з матір’ю та братом Миколою, художня кар’єра якого не склалася. Коло ж друзів майстра було широким: П. Третьяков,

В. Маковський, В. Полєнов, І. Шишкін, В. Сєров, І. Левітан, К. Коровін, В. Васнєцов,

А. Прахов, М. Пимоненко.

Активна творча діяльність Світославського, його участь у різних художніх виставках, організація своїх персональних виставок ( 1903, 1904, 1908), сприяли пожвавленню мистецького життя Києва, перетворюючи його у значний культурний осередок. Чуйний, добрий, він ніколи не міг пройти осторонь чужого лиха – на своєму човні рятував потерпілих під час повені, підтримував їх матеріально. Художник радо віддавав свої твори на благодійні виставки, переказував гроші на користь Червоного Хреста та товариства глухонімих. Він відстоював необхідність демократичних змін. Безкомпромісний, чесний, Світославський не вагаючись, став на захист 40 студентів, виключених за участь в революційних подіях 1905 року з Київського художнього училища. Майстер організував для них свою студію, яка проіснувала кілька років. Серед його учнів були Олександр Богомазов та Олександр Архипенко.

В 1906 р. Сергій Світославський брав участь в ілюструванні сатирико-гумористичного журналу «Шершень», редакція якого знаходилася на Андріївському узвозі у будинку, відомому нині як «Замок Річарда» .

Художник став членом та одним із засновників Київського товариства художніх виставок, а згодом – Товариства київських художників. Світославський входив до складу журі міжнародних конкурсів 1911, 1912 та 1914 років на ескіз проекту пам’ятника

Т. Шевченка у Києві.

Творчість художника високо оцінювали видатні діячі російського і українського мистецтва. У 1901 р. В. В. Стасов згадував ім’я Світославського в своєму дослідженні «Мистецтво ХІХ століття» серед імен найбільших майстрів вітчизняного пейзажу як учня і гідного продовжувача Саврасова. Його картини відзначені високими нагородами на міжнародних художніх виставках.

Із середини 1910 -х років живописець почав сліпнути, втрачаючи можливість займатися творчою працею, настала пора його забуття. Вже в пореволюційні роки незрячий майстер зостався наодинці зі своїми незавершеними полотнами, що тіснилися на стінах його маленької майстерні. Світославський порав біля свого городу, що став порятунком від голоду. А ще лудив відра, каструлі, які вимінював на хліб.

Так і жив цей гордий, попри свою сліпоту, великий майстер пензля.

Помер на самоті 19 вересня 1931 року на 75 році життя. Похований на Лук’янівському кладовищі.

Ім’я Сергія Світосласького зайняло чільне місце в історії української культури. Творча спадщина Світславського велика і багатогранна. Але передусім художник увійшов у мистецтво як співець України, околиць Києва та Дніпра.

Його картини зберігаються в Національному художньому музеї України, у художніх музеях Харкова, Сум, Сімферополя та ін. міст України. Вони входять до зібрань Державної Третьяковської галереї, Державного російського музею у Санкт-Петербурзі . Є вони і в музеях інших міст Росії, Узбекистану, Киргизії, Казахстану, Національній галереї Чехії. Зберігаються вони також у багатьох приватних колекціях.

У тій чималій кількості картин, що залишив нащадкам майстер, постає перед нами образ скромної і працелюбної людини, образ талановитого, глибоко національного художника, наділеного великим живописним даром, мистецтво якого органічно поєднало в собі обидва століття – ХІХ і ХХ.

Дати життя і творчості Сергія Світославського
1857, 6 жовтня - народився у Києві в родині чиновника Івана Світославського.
1862 - родина Світославських переїздить до Росії, живе у Пскові,

Петербурзі й Тверській губернії.


з 1870 - жив з батьками та братом у Москві.
1875 - поступив до Московського училища живопису, скульптури і архітектури. Його вчителі – В. Пєров, О. Саврасов.
1879 - П. Третьяков придбав з учнівської виставки його роботу

«З вікна Московського училища живопису» (1878).


1882, липень - перейшов до Петербурзької Академії мистецтв після того, як

О. Саврасов припинив викладати в училищі.


1882, грудень - повернувся до Московського училища. Його вчителем став

В. Полєнов.


1883, весна – осінь - подорожував по Чорноморського узбережжю, писав етюди у Київській, Чернігівській, Полтавській, Катеринославській, Таврійських губерніях. Спізнившись до початку навчання, був виключений з училища. За рисунок «Два натурники», що був удостоєний малої срібної медалі, одержав диплом вчителя малювання.
1884 - вперше представив шість своїх творів на ХІІ виставці передвижників. З них два – «Осінь» і «Дворик» - були придбані П. Третьяковим. Став експонентом Товариства пересувних художніх виставок. Переїхав до Києва. Оселився в невеличкій садибі своїх батьків на Куренівці – по вул. Кирилівській, 96. Влітку здійснив подорож по Півдню Росії, де виконав чимало морських етюдів.
1886 - подружився з А. Праховим, В. Васнєцовим, М. Пимоненком, які саме в той час займалися проблемою оздоблення Володимирського собору в Києві.
1890, вересень - одружився з донькою відомого у колах російських музикантів та діячів культури нотного видавця П. Юргенсона – Олександрою Петрівною. Під час весільної подорожі по Кавказу виконав ряд гірських пейзажів. Оселився з дружиною у Москві в домі на Покровці ( в Колпашному провулку).
1891 - після успішного експонування на ХІХ виставці передвижників картин «Літо», «Воли на оранці», «Скеля на Чорному морі», став членом Товариства пересувних художніх виставок.
1891 – 1893 - кожного літа приїздив до Києва.

1893 – 1900 - один із фундаторів та членів Київського товариства художніх виставок.


1894 - розлучився з дружиною і повернувся до Києва.
наприкінці 1890-х,

( до 1898) - здійснив подорож по Росії, відвідав Середню Азію.


1897 - здійснив подорож до Одеси.
1900 - здійснив коротку подорож до Середньої Азії, скориставшись нещодавно відкритою Самаркандсько-Андижанською лінією залізниці.

- на Всесвітній виставці у Парижі картина художника «Заїжджий двір у Москві» отримала бронзову медаль.

- вийшов із лав Товариства пересувних виставок.
1901 – 1902 - брав участь у виставках об’єднання «Мир искусства»
1902 – 1905 - безвиїзно жив у Києві, де збудував поруч з домівкою маленьку майстерню, посадив сад.
1904 - почесний член Київського відділу Товариства сприяння тваринам. Передав прибуток від персональної виставки на користь Київського відділу Червоного Хреста.
1905 - відкрив власну студію, куди прийняв 40 студентів, звільнених з Київського художнього училища за участь у революційних мітингах. Студія проіснувала кілька років.
1905 – 1907 - брав участь в ілюструванні сатирично-гумористичного журналу «Шершень».
літо 1910 –

літо 1911 - продав частину своєї садиби й відправився у подорож до Середньої Азії. Побував у горах Алаю й Заалаю, у містах: Самарканд, Бухара, Хіва, Ашхабад, Кушка, Джизак, Андижан, Ош. Під час поїздки відловлював тварин для київського зоопарку.


1911, 1912, 1914 - був членом журі Міжнародного конкурсу на проект пам’ятника Т. Шевченку в Києві.
наприкінці 1910 –х - через хворобу очей, на яку захворів ще юнаком під час навчання в училищі, практично від малярства відійшов.
1931, 19 вересня - помер. Похований у Києві на Лук’янівському цвинтарі.
Виставки, в яких брав участь художник
1878 – 1881 Учнівські – Московського училища живопису, скульптури й архітектури
1884, 1885, 1888 – 1893,

1895 – 1899 Товариства пересувних художніх виставок


1890 – 1892 Московського товариства любителів мистецтв
1894 Київського товариства художніх виставок. Київ
1896 Виставка картин. Київ
1896 Виставка київських художників. Київ
1896 Всеросійська виставка у Нижньому Новгороді
1898 Тимчасова виставка російських та іноземних художників. Київ.
1900 Всесвітня виставка в Парижі
1900 Виставка «Художній салон». Київ
1900 Тимчасова пересувна. Одеса

1901, 1902 «Мир искусства». Санкт-Петербург


1901 – 1902 Виставка «36-и художників». Москва
1902 Виставка картин журналу «Мир искусства». Санкт-Петербург
1902 Товариства південно - російських художників. Одеса
1903 Виставка офортів Германа Штука. Картин та етюдів російських художників – у Київському музеї старожитностей і мистецтв. Київ
1903 Виставка картин та етюдів російських художників. Київ
1906 Виставка у Київському народному домі. Київ
1906 Художня виставка. Київ
1907 Товариства російських художників
1907 Виставка розпродажу картин у приміщенні Московського товариства любителів художеств


  1. Виставка київських художників у Музеї старожитностей і мистецтв. Київ

1907 Виставка картин у Біржевій залі. Київ


1907, 1908 – 1911 Осіння виставка картин. Санкт-Петербург
1908 Виставка картин на користь нужденних студентів-політехніків. Київ
1910 Виставка картин Московських любителів – колекціонерів Товариства заохочування художників. Москва
1911 Виставка – розпродаж картин російських художників із колекції Н. В. Челіщева. Галерея Лемерсье. Москва
1913 Виставка з приватних збірок у будинку Строгановського Училища. Москва
1914 Виставка картин, влаштована Київським відділом піклування про глухонімих. Київ
1915 Виставка картин «Київського товариства художників» групи Кавказьких мінеральних вод. П’ятигорськ
1915 Виставка картин і творів старовинного мистецтва на користь київського відділу Товариства допомоги бідним сім’ям поляків, які брали участь у війні й польському населенню, що постраждало від військових дій. Київ
1915 Виставка картин з приватних колекцій в приміщенні постійної художньої виставки П. П. Саурова. Москва
1916 Виставка картин і творів старовинного мистецтва, влаштована київським відділом Товариства допомоги бідним сім’ям поляків, розорених війною. Київ
1916 Виставка російських художників у салоні «Єдинорог». Москва
Персональні виставки
1903 у приміщенні Київського Університету св. Володимира
1904 у київській Біржевій залі
1908 у приміщенні по вул. Хрещатик, 43. Київ
1951, 1984 у державному музеї українського образотворчого мистецтва. Київ
2003 «Світ Сергія Світославського» у Національному художньому музеї України. Київ

Довідкові видання про Сергія Світославського -

засновника українського пейзажного жанру


  1. Светославский Сергей Иванович [ 24. ІХ (6. Х) 1857, Киев – 19.9.1931, там же]

// Большая советская энциклопедия . – Т. 24. – М., 1976. – С. 69 – 70.
2. Светославский Сергей Иванович //Искусство стран и народов мира: Крат. худ. энцикл. – Т. 4. – М., 1978. – С. 610.
3. Светославкий Сергей Іванович ( 1857 – 1931) // Популярная художественная энциклопедия . – Кн. ІІ. М – Я. – М., 1986. – С. 219.
4. Світославський Сергій ( 1857 – 1931) // Енциклопедія українознавства. - Т. 7. – Перевид. в Україні. – Львів, 1998. – С. 27 - 28.
5. [ Сергій Світославський ] // Історія українського мистецтва: В 6- и т. – Т. 4, кн. 2. Мистецтво другої половини ХІХ – ХХ століття. – К., 1970. – С. 9, 102, 162, 164 – 167, 273, 382.
6. Світославський Сергій Іванович [ 24.ІХ (6.Х) 1857, Київ – 19. ІХ 1931, там же]

// Українська радянська енциклопедія. – Т. 10. – Вид. 2-е. – К., 1983. – С. 70 – 71.


7. Світославський Сергій Іванович [24.ІХ (6.Х) 1857, Київ – 19. ІХ 1931, там же]

// Мистецтво України: Біогр. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 529.


8. Світославський Сергій Іванович [ 24.ІХ (6.Х) 1857, Київ – 19. ІХ 1931, там же ] //Митці України: Енц. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 519.
9. Світославський Сергій Іванович [ 6.Х. 1857, Київ – 19. ІХ 1931, там же ] // Словник художників України. – К., 1973. – С. 205.
10. Світославський Сергій Іванович [ 6.Х. 1857, Київ – 19. ІХ 1931, там же ]

// Український радянський енциклопедичний словник: В 3 т. – Т. 3. – Вид. 2-е. – К., 1987. – С. 179.


Талант і доля зблизька і з вічності
11. Попова Л. С. І. Свєтославський: Нарис про життя і творчість. – К. : Мистецтво, 1955. – 32 с. : іл.
* * *

12. Амеліна Л. Листи Павла Третьякова до Сергія Світославського // Студії мистецтвознавчі /НАН України; Ін-т мистецтвозн., фольклористики та етнології ім. М. Рильського. – К., 2006. - № 3. Архітектура. Образотворче та декоративне мистецтво. – С. 107 – 114.


13. Говдя П. І., Коваленко О. М. Українські художники-передвижники:

[ С. І. Світославський ] // Говдя П. І., Коваленко О. М. Передвижники і Україна. – К., 1978. – С. 50 – 52.


14. Жаборюк А. А. [ Сергій Світославський] // Жаборюк А. А. Український живопис останньої третини ХІХ – початку ХХ століття. – К., Одеса, 1990. – С. 47 – 53.

15. Жбанкова О. Сергій Світославський // Сергій Світославський ( 1857 – 1931): [ Альб.] - К., 2004. – С. 3 – 11.


16. Коваленко А. Н. [ Светославский С. И. ] // Коваленко А. Н. Передвижники и Украина. – К., 1979. – С. 102 – 105.
17. Костина Е. [ Сергей Светославский ] //Всеобщая история искусства: В 6-и т. – Т. 6. Искусство Украины, Белоруссии, Латвии, Эстонии, Литвы, Грузии, Армении кон. ХІХ - нач. ХХ в. – М., 1966. – С. 76 – 86.
* * *
18. Бондаренко С. Тигры от пейзажиста: С. И. Светославский ( 1857 – 1931) // Киев. ведом. – 2006. – 13 июля. – С. 9. – (Ист. мозаика).
19. Гай І. Пейзажний живопис Сергія Світославського // Образотв. мистец. – 1983. - № 5. – С. 24 – 26.
20. Жбанкова О. Світ Сергія Світославського // Дзеркало тижня. – 2003. – 25 – 31 жовт. ( № 41). – С. 21.
21. Жбанкова О. Сергій Свєтославський: [ Художник-киянин] // Україна. – 1982. - № 47. – С. 12 -13.
22. Ковалевський М. Спогади про С. Свєтославського // Мистецтво. – 1956. - № 5. – С. 45 – 47.
23. Мусиенко Н. «Москва во всей своей откровенности…» [ Про творчість худож.

С. І. Світославського ( 1857 – 1931)] // Гор. хоз-во Москвы. – 1989. - № 5. – С. 37 - 38.


24. Онищенко В. З когорти знаменитих: Худож. Сергій Світославський // Культура і життя. – 2003. - № 33. – С. 3.
25. Светославский: сто лет спустя: [ Один із засн. укр. школи пейзаж. живопису Сергій Світославський жив на Куренівці і малював її ] // Поколение. – 2003. - № 10. – С. 6.
26. Фесенко Л. Передвижник з Куренівки: У Нац. худож. музеї можна вперше побачити чимало творів Сергія Світославського: [ На вист. представлені пейзажі рідної Куренівки, де жив на вул. Кирилів, 96 у невел. садибі, успадкованій від батька]

// Хрещатик. – 2003. – 17 верес. – С. 15.



З автографом художника
27. Сергій Світославський: 1857 – 1931: [Альб. ] / Нац. худож. музей України : [ Авт. – упоряд. О. Жбанкова ]. – К.: Артанія Нова, 2004. – 127 с.: іл., портр. – Текст укр., англ. – Бібліогр. у підрядк. прим.
28. Сергій Світославський: Альб. / Авт. – упоряд. І. В. Огієвська. – К.: Мистецтво, 1989. – 136 с.: іл. – Текст укр., резюме рос., англ., фр. та нім. мовами.

29. Сергій Іванович Світославський: [Альб. ] / Текст Л. І. Попової ; худож. оформ.

А. С. Мистецького; ред. К. Д. Іванишина. – К. : Держ. вид-во образотв. мистецтва і муз. літ., 1961. – 7 с. – іл.
30. Свєтославський С. І.: Альб. – К. : Держ. вид-во образотв. мист. і муз. літ., 1960. – 6 с.: іл.
Київські околиці С. Світославського
«Дніпро заходив до нього в гості

своїми весняними водами»
К. Паустовський

31. Будинок біля стіни Софіївського собору, Сер. 1910-х рр. Полотно, олія; 99 х 142, ПЗ. Київ // Сергій Світославський:

1857 – 1931: [Альб. ]. – К., 2004. С. 106 – 107.

32. Весна на околиці міста: Етюд, 190-і рр. Полотно, наклеєне на картон, олія; 43 х 64

// Сергій Світославський:

1857 – 1931: [ Альб. ]. – К.,

2004. – С. 121.

33. Світославський С. Весняна повінь, 1890- і рр. Полотно, олія; 63,5 х 83, 1. СХМ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 26.
34. Світославський С. Двір, 1980 – 1900 –і рр. Полотно, олія; 88 х 131. МХМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. – № 29.
35. Світославський С. Зима, 1890 – 1900- і рр. Полотно, олія; 89 х 129. ДМУОМ // Сергій Світославський : Альб. – К., 1989. - № 49 ;

// Дзеркало тижня. – 2003. – 25 – 31 жовт. ( № 41). – С. 21.


36. Зима, 1905. Полотно, олія; 89 х 129 // Сергій Світославський: 1857 – 1931: [Альб.] -

К., 2004. –С. 66 – 67;

//Сергій Іванович Світославський:

[ Альб. ]. К., 1961. - ХУІІ.

37. Зимовий пейзаж. Садиба художника, 1890 – 1900 –і рр. Полотно, олія; 72 х 59. ДМУОМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 38;

// Сергій Світославський: 1857 – 1931: [Альб. ]. – К., 2004. – С. 64 – 65;

// Український живопис ХІХ – початку ХХ ст.: З колекції Нац. худож. музею України: Альб. – Хмельницький, 2004. – С. 101 ( № 69).

38. Світославський С. Київ. Баржі на Дніпрі, 1880-і рр. Полотно, наклеєне на картон, олія; 43 х 62. ПЗ. Київ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 1.


39. Світославський С. Київ. Куренівка, 1990-і рр. Полотно, олія; 42 х 61, 2. ПЗ. Київ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 84 – 85.

40. Київ. Поділ, 1890-і рр. Полотно, олія; 44 х 35. ДМУОМ

// Сергій Світославський : Альб. – К., 1989. - № 30;

// Сергій Світославський: 1857 – 1931:

[ Альб. ]. – К., 2004. – С. 112.

41. Світославський С. Краєвид Києва з боку Дніпра, 1890 - 1900-і рр.. Полотно, олія; 30,5 х 59. ХХМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 43.
42. Куточок саду, 1915. Полотно, олія; 79, 5 х 129, 5. Нац. худож. музей України

// Сергій Світославський: 1857 – 1931:

[ Альб. ]. – К., 2004. – С. 104 – 105;

// Сергій Світославський : Альб. – К., 1989. - № 33.


43. Світославський С. Ліс у Пущі-Водиці, 1900-і рр. Полотно, олія; 46, 5 х 74. ПЗ Київ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 80.

44. Ніч. Кін. 1880- поч. 1890-х рр. Полотно, олія; 75 х 61,5. ДМУОМ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 2;

// Сергій Світославський: 1857 – 1931: [Альб. ]. – К., 2004. – С. 30 – 31;

// Сергій Іванович Світославський. – К.: [Альб.] 1961. – № ІІ.

45. Світославський С. Околиця Києва. Зима, 1900-і рр. Полотно, олія; 143 х 173. ПЗ. Київ // Сергій Світославський : Альб. – К., 1989. - ; 44 – 45;

// Сергій Іванович Світославський: [Альб.] – К., 1961. - № У
46. Світославський С. Околиця Києва, 1890 – і рр. Полотно, олія; 99 х 134. ДМУОМ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 25;

// Крізь віки: Київ в образотв. мистецтві ХІІ – ХХ ст. : Альб. – К., 1982. - № 205.
47. Світославський С. Околиця Києва. Літо: [ Куренівка], 1890-і рр. Полотно, олія; 95 х 76. ПЗ. Київ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 18;

// Сергій Іванович Світославський. – К.,: [Альб.] 1961. - № УІ.


48. Осінь. Куточок Кирилівської садиби, 1900-і рр. Полотно, олія; 94,5 х 79

// Сергій Світославський: 1857 – 1931:

[Альб. ]. – К., 2004. – С. 54 – 55;

// Український живопис ХІХ – початку

ХХ ст. : З колекції Нац. худож. музею

України. Альб. – Хмельницький, 2004. –

С. 100. – (№ 68).



  1. Осінь, 1892. Папір, туш, перо; 17,3 х 28,4. ДМУОМ // Крізь віки: Київ в образотв. мистецтві ХІІ – ХХ ст. : Альб. – К., 1982. - № 206.

50. Світославський С. Осінь. Надвечір, 1898. Полотно, олія; 153 х 186. Держ. Рос музей у Санкт-Петербурзі // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 14 – 15.


51. Світославський С. Переправа через Дніпро, 1880 рр. Полотно, олія; 91,8 х 138. ЛМУМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 4;

// Український живопис: Сто вибр. тв.: Альб. – К., 1989. - № 34.


52. Світославський С. Повінь. Київ. Полотно, олія; 100 х 140. Сімфер. худож. музей

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 70.


53. Повінь, 1900 – 1903 рр. Полотно, олія; 142 х 213. Нац. худож. музей України

// Сергій Світославський: 1857 – 1931:

[Альб. ]. – К., 2004. – С. 50 – 51;

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 79.

54. Пором на Дніпрі, 1890-і рр. Полотно, олія; 88,5 х 132. ХХМ

// Сергій Світославський : Альб. –

К., 1989. - № 4.

55. Пором. 1900-і рр. Полотно, олія. 81 х 123 // Український живопис ХІХ – початку ХХ

ст. : З колекції Нац. худож. музею

України: Альб. – Хмельницький,

2004. – С. 102 – 103. – (№ 70).

56. Світославський С. Птахолови, серед. 1900-х рр. Полотно, олія; 83, 4 х 114,4 // Сергій Світославський: 1857 – 1931: [Альб. ]. – К., 2004. – С. 68 - 69.

// Сергій Світославський : Альб. – К., 1989. - № 48.
57. Світославський С. Розлив Дніпра на Оболоні, 1900 – 1903. Полотно, олія; 142 х 213. ДМУОМ // Сергій Іванович Світославський:[ Альб.] – К., 1961. - № ХІУ;

// Крізь віки: Київ в образотв. мистецтві ХІІ – ХХ ст. : Альб. – К., 1982. - № 204;

// Український живопис ХІХ – початку ХХ ст. : З колекції Нац. худож. музею України: Альб. – Хмельницький, 2004. – С. 104 – 105. – (№ 71);

// Киев. ведом. – 2006. – 13 июля. – С. 9.


58. Світославський С. Садиба художника, 1890-і рр. Полотно, олія; 94, 5 х 77, 5. ЗХМ

// Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 28;

// Сергій Іванович Світославський. – К.: [Альб.] 1961. - № УІІ.
59. Світославський С. Садиба художника зимою, 1890-і рр. Полотно, олія; 100 х 140. ХХМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 10 -11.
60. Світославський С. Ярмарка, 1890 – 1900-і рр. Полотно, олія; 51 х 72, 3. ДМУОМ // Сергій Світославський: Альб. – К., 1989. - № 40 – 41.

Перелік скорочень

місцезнаходження картин художник

ДМУОМ. Київ - Державний музей українського образотворчого мистецтва


НХМУ - нині Національний художній музей України
ЗХМ - Запорізький художній музей
ЛМУМ - Львівський музей українського мистецтва
МХМ - Миколаївський художній музей
СХМ - Сумський художній музей
ХХМ - Харківський художній музей
ПЗ - Приватне зібрання

Покажчик імен
позиц.
Анеліна Л. - 12
Бондаренко С. - 18
Гай І. - 19

Говдя П. - 13


Жаборюк А. - 14

Жбанкова О. - 15, 20, 21, [27]


Іванишин К. - [29]
Ковалевський М. - 22

Коваленко О. - 13, 16

Костіна О. - 17

Кудрицький А. - [7], [8]


Мистецький А. - [29]

Мусієнко М. - 23


Огієвська І. - [28]

Онищенко В. - 24


Попова Л. - 11, [29]
Третьяков П. - [12]
Фесенко Л. - 26

Зміст

стор.
Від укладача - 3

Світ Сергія Світославського - 4
Дати життя і творчості Сергія Світославського - 10
Виставки, в яких брав участь художник - 12
Довідкові видання про С. Світославського –

засновника українського пейзажного жанру - 14


Талант і доля зблизька і з вічності - 14
З автографом художника - 15
Київські околиці С. Світославського - 16
Перелік скорочень місцезнаходження картин

Художника - 22


Покажчик імен - 23
Зміст - 24

Довідково-бібліографічне видання

Серія «Галерея митців Подолу»
Вип. 1: Сергій Світославський


ПЕРЕДВИЖНИК ІЗ КУРЕНІВКИ

(біобібліографічний нарис)


Бібліограф-укладач

Брагарник Г. А.

Редактція і комп’ютерна верстка

Ошкало А. М.
Підписано до друку 7.12.2007

Папір друкарський

Наклад 12 примірників

Ксерокс ЦРБ ім. Івана Франка


__________________________________________
04073, Київ-73, вул. Фрунзе, 117

Центральна районна бібліотека ім. Івана Франка



тел. 468-01-10




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка