Центр дитячої та юнацької творчості Олександрійського району На допомогу організатору волонтерського руху



Скачати 262.98 Kb.
Дата конвертації20.01.2018
Розмір262.98 Kb.

Центр дитячої та юнацької творчості Олександрійського району


На допомогу організатору

волонтерського руху


Добро дій, добро твори,

до людей з добром іди




м. Олександрі

У збірнику подаються рекомендації щодо організації волонтерського руху серед учнівської молоді.


Упорядник: Попкова Н.А., педагог-організатор Центру дитячої та юнацької творчості, координатор волонтерського руху району.


Відповідальний за випуск: Демченко О.В., директор Центру дитячої та юнацької творчості.

Рекомендації дорослим, які підтримують роботу волонтерів

Шановні дорослі!


  • Довірте дітям вирішення окремих питань життєдіяльності колективу;

  • перейдіть від інтонації навчання на інтонацію поради, зацікавленості;

  • під час порад намагайтесь давати декілька варіантів на вибір і обґрунтовуйте результативність та затрати стосовно кожного варіанту – це розвиватиме у дітей вміння аналізувати і продумувати альтернативні кроки у своїй діяльності;

  • постійно мотивуйте як дітей, так і дорослих до участі у прийнятті рішень чи реалізації певної програми, проекту, заходу;

  • мотивуючи юних лідерів та організаторів, у кожному окремому випадку поступово нарощуйте аргументи у бік ускладнення та удосконалення, що сприяє розвитку особистості, виховує бажання постійно рухатися вперед, не зупинятися на досягнутому;

  • навчайте дітей ділового спілкування, толерантного ставлення до оточуючих власним прикладом;

  • ставтеся до учасників волонтерського руху як до партнерів;

  • намагайтеся висловлювати свою точку зору в останню чергу;

  • паралельно з переговорами, домовленостями лідерів волонтерського руху з посадовими особами, адміністрацією, батьками, іншими дорослими мотивуйте названі категорії людей до підтримки дитячих ініціатив;

  • дозволяйте молодим організаторам (там, де це не призведе до серйозних ускладнень) ризикувати, використовувати нестандартні підходи, рішення із подальшим обговоренням результатів ризику та можливих наслідків;

  • обов’язково після проведення будь-якого заходу давайте можливість кожному у дружній, доброзичливій обстановці проаналізувати свої кроки, успіхи та невдачі, їх причини;

  • кожним своїм кроком, словом, інтонацією, порадою, справою виявляйте своє доброзичливе ставлення до їх діяльності;

  • при порушенні учасниками волонтерського руху правил етикету, порядності, субординації тощо, коректно, але вимогливо дайте відчути їм своє незадоволення їх поведінкою і допоможіть знайти вихід із даної ситуації; обов’язково (індивідуально чи колективно) обговоріть інцидент, що стався;

  • будьте вимогливими у питаннях дотримання правил пунктуальності, охайності, організованості та дисципліни.


Стратегія розвитку волонтерського руху

Концепція Закону України "Про волонтерський рух"

Проект


Одним з важливих наслідків розбудови громадянського суспільства в Україні став активний розвиток відносно нового для країни соціального явища - волонтерського руху.

Будучи закоріненими у традиції безкорисливої допомоги нужденним, історично притаманній українській національній культурі, і взявши на озброєння досвід ряду передових у цій сфері західних країн, вітчизняний волонтерський рух з кожним роком набуває усе більшої потужності, об'єднує усе більше громадян та залучає значні людські ресурси, що потребує чіткого законодавчого регулювання.

Держава своєчасно реагує на цю потребу часу, про що переконливо свідчить визначення у законодавчому полі основ державної політики щодо волонтерства, введення до законодавства основних термінів і понять стосовно цього соціального явища, визначення суб'єктів державного управління і громадського самоврядування, відповідальних за розвиток волонтерського руху.

Законодавчо уже визначений термін "волонтерський рух", задекларовано, що підтримка і сприяння його розвитку є одним з основних напрямів державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю; утворена Кабінетом Міністрів України Координаційна рада з питань розвитку та підтримки волонтерського руху; основними напрямками Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки передбачена підтримка трудових та волонтерських загонів молодіжних громадських організацій, діяльність яких спрямована на реставрацію та відновлення об'єктів культурної спадщини, меморіальних комплексів, пам’ятників військової та трудової слави, допомогу соціально незахищеним верствам населення; передбачено сприяння розвитку волонтерського молодіжного громадського руху; визначений термін "волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг", її засади, суб'єкти, які ведуть цю діяльність, напрями та шляхи її проведення.

На даний час кількісне збільшення та якісне поглиблення й урізноманітнення практики волонтерської діяльності, залучення дедалі більшого числа державних і громадських організацій та установ, окремих громадян до цієї роботи висуває нові питання, поки що недостатньо врегульовані чинним законодавством.

Передусім це стосується розширенню сфери діяльності, щодо якої законодавчо визначені основні положення волонтерства в Україні (терміни, суб'єкти, засади, принципи, напрями, завдання, права та обов’язки, організація, порядок, види і форми, механізми реалізації, співробітництво, фінансування, відповідальність тощо). На цей час такі положення найбільше розроблені щодо волонтерства у сфері надання соціальних послуг, де об'єктом є люди - отримувачі цих послуг.

Розроблені основні законодавчі положення щодо вікових категорій дітей і молоді.
Суттєві фактори
Відсутність єдиного правового акта щодо волонтерства на рівні закону, який системно врегулював би всі сторони цього явища, включення окремих положень стосовно волонтерського руху до інших законодавчих документів, хоча й споріднених сфер діяльності, і відповідно, недостатнє охоплення ними кола наявних проблем зумовлює суттєві труднощі подальшого розвитку, з-поміж яких доцільно виокремити, у першу чергу, такі:


  • брак законодавчо задекларованих ідеологічних засад ставлення держави до феномену волонтерства;

  • недостача системи заходів загальнодержавного, регіонального і місцевого рівнів щодо пропаганди волонтерства серед населення, недостатнє висвітлення у засобах масової інформації цього соціального явища;

  • звужене розуміння з боку значної кількості державних службовців феномена волонтерства як незначного ресурсу, який може бути використаний лише у сфері надання соціальних послуг, а також необов'язковість підтримки волонтерства з боку місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

  • неповна визначеність механізмів заохочення волонтерів і організацій, які користуються їхніми послугами, до більш активної роботи, порядку відшкодування витрат під час виконання волонтерами своїх обов'язків, недостатня узгодженість доцільних витрат з чинним нормативно-правовими актами України;

  • неповна визначеність обов’язків суб'єктів волонтерської діяльності щодо питань контролю, моніторингу й оцінки ефективності роботи;

  • нестача підготовлених кадрів, навчально-методичних матеріалів для навчання і підвищення кваліфікації волонтерів та організаторів волонтерського руху;

  • труднощі розбудови системи постійного обміну досвідом волонтерства на регіональному і національному рівні, об'єднання місцевих осередків волонтерів та організацій, які користуються їхніми послугами, у всеукраїнський волонтерський рух.

Загальна декларація волонтерів

(витяг)

прийнята на ХІ Конгресі Міжнародної Асоціації Волонтерів


Зміст і мета руху
Згідно із Загальною Декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною Конвенцією про права дитини 1989 р., волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.

Волонтерство:

  • це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;

  • це активна участь громадянина у житті людських спільнот;

  • сприяє покращенню якості життя , особистому росту та поглибленню відчуття солідарності;

  • виражається, як правило, в спільній діяльності у рамках різного роду асоціацій;

  • сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві;

  • сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій.

Основні принципи руху

Волонтери дотримуються та використовують на практиці такі основні принципи:



  • визнають право на об'єднання за всіма чоловіками, жінками та дітьми незалежно від їх расової приналежності, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища;

  • поважають гідність та культуру всіх людей;

  • надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або організовано - в дусі партнерства і братерства;

  • визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють колективному забезпеченню цих потреб;

  • ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на елемент особистого розвитку, набуття нових знань і навичок, удосконалення здібностей шляхом стимулювання ініціативи та творчості людей, які при цьому мають можливість бути творцями, а не користувачами;

  • стимулює почуття відповідальності, заохочує сімейну, колективну та міжнародну солідарність.

Виходячи з основних принципів, волонтери повинні:

  • сприяти тому, щоб особиста участь перетворилася в колективний рух;

  • активно підтримувати свої асоціації, бути відданими їх меті, знати їх політику та діяльність;

  • прагнути в міру своїх здібностей та наявності вільного часу успішного завершення, згідно із взятою на себе відповідальністю, спільно розроблених програм;

  • співпрацювати зі своїми колегами по асоціації в дусі взаєморозуміння та взаємної поваги;

  • не ухилятися від нових завдань;

  • не розголошувати конфіденційну інформацію, якщо така передбачається характером діяльності.

Зі свого боку, поважаючи права людини та основні принципи волонтерства, асоціації повинні:

  • забезпечувати розумну регламентацію волонтерської діяльності, визначити межу добровільної співпраці, якісно формулювати та з повагою ставитися до їх функцій;

  • доручати кожному такий вид роботи, що йому найбільш підходить, при цьому забезпечити відповідні навчання та допомогу;

  • регулярно підбивати підсумки діяльності і оприлюднювати їх;

  • забезпечити доступ до волонтерської діяльності, відшкодовуючи у разі необхідності витрати;

  • передбачити методи припинення волонтерами своєї діяльності, як з ініціативи асоціації, так і з їх особистої.

Волонтерство як один із людських ресурсів побудови демократичного суспільства


Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти друзів, можливість спілкуватися з однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля. Питання надання конкретної соціальної допомоги, як правило, для них не є визначальними.

У підлітків немає комунікаційних проблем з дітьми і підлітками - об'єктами соціальної роботи, на яких спрямована значна частина програм, з дітьми вулиці, підлітками з групи ризику та ін. Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для групи ризику.

Підлітки абсолютно мобільні, тому роботу, пов'язану з поїздками, виходами на вулицю, відвідуванням вдома, проведенням ігротек на вулицях, виконують дуже добре.

Діти-волонтери з задоволенням включаються в організацію і проведення дозвіллєвих форм роботи, оскільки однією з причин вступу у волонтери є бажання організувати власне дозвілля.

Бажання підлітків оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, ще не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання, пошук нових форм і методів.

Волонтери-підлітки працюють як у великих, так і у малих групах.. При цьому за якісної організації волонтерської роботи підлітки можуть працювати до 5 днів на тиждень по 2-3 години. Досвід показує, що чим цікавіша підліткам робота, яку вони виконують, тим частіше вони готові включитися до неї. Справа ще і в тому, що для підлітка кілька годин вільного часу на день є нормою, і якщо цей час витрачається на соціально значущу працю - це вирішення проблем для самого підлітка, його сім'ї та організаторів волонтерського руху.

Водночас деякі підлітки приходять у волонтерство з метою розвитку своїх комунікативних здібностей, знаючи заздалегідь, що для них це поки що є проблемою. Тому бажання волонтерів-підлітків співпрацювати треба не лише використовувати, але й розвивати. Для підлітків, які не можуть працювати у великих групах і малих групах, можлива індивідуальна робота.

Для волонтерів-підлітків дуже важливим є увага до роботи, яку вони виконують, рівні права у стосунках із старшими, оцінка не лише з боку дорослих, але й однолітків. Саме визнання їхньої роботи в очах однолітків стає визначним у вирішенні питання продовжувати волонтерську роботу чи ні.

Ще дуже важливо в роботі з волонтерами-підлітками є створення умов для становлення особистості підлітка, його соціалізації.

Характер роботи волонтерів дозволяє виокремити головні напрямки діяльності:

І. Соціально-реабелітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі.

Головні питання, що необхідно вирішувати волонтерам на практиці, в основному, такі:



  • робота з молоддю та підлітками, котрі перебувають у кризовому стані чи схильні до суїциду;

  • робота з молоддю, схильною до асоціальної поведінки;

  • підтримка та розвиток соціально дезадаптованої молоді;

  • профілактика вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

  • профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом, та СНІДу;

  • педагогічна підтримка підлітків та молоді, які постраждали від морального, фізичного, сексуального насильства чи насильства у сім'ї.

ІІ. Соціальна опіка і соціальний захист осіб, котрі потребують підтримки.

Головні питання, що необхідно вирішувати:



  • соціальна допомога самотнім матерям, неповним сім'ям;

  • робота з групами ризику;

  • підтримка та розвиток творчих здібностей молодих інвалідів;

  • волонтерські програми соціальної опіки.

ІІІ. Соціальний розвиток молоді та її інтеграція в суспільство.

Цей напрямок потребує вирішення таких питань:



  • формування інтересів, потреб, цінностей та пріоритетів життя;

  • сприяння самовихованню, самовизначенню та самовдосконаленню;

  • розвиток та підтримка творчого потенціалу талановитої молоді;

  • формування світогляду молодої людини засобами соціальної реклами.

Щоб виявити стратегію організації діяльності волонтерів, необхідно, перш за все, визначити цілі волонтерського руху, що є основою стратегічного планування.

Ефективний план роботи повинен також брати до уваги існування ресурсів, які не були залучені. Це стане додатковою допоміжною ознакою стратегії.

Одним із найважливіших факторів організації ефективної волонтерської діяльності є влаштування робочих місць для волонтерів. Якщо є цікаві види діяльності для волонтерів, то немає проблем щодо залучення волонтерів.

Серед найбільш впливових чинників, що можуть позитивно зорієнтувати волонтера на діяльність в організації, можна назвати такі:


  • отримання знань з соціальних проблем суспільства;

  • цікаве проведення часу, займаючись волонтерством, виходити "у світ", спілкуватися з різними людьми;

  • заводити нові знайомства чи бути разом зі старими друзями-волонтерами;

  • отримувати нові знання і соціальний досвід;

  • почувати себе корисним для суспільства;

  • встановити нові контакти;

  • бути частиною престижної групи;

  • включитися до нового способу життя;

  • розважитися; отримати соціально-визнаний статус.

У ході дослідження проблеми розвитку волонтерства С. Маккоролі та Р. Лінч визначають такі основні чинники мотивації стратегії, що стосується залучення волонтерів.

Право власності. Першим чинником є "право власності". Під цим ми розуміємо, що волонтер має почуття особистої відповідальності за щось. Його робота має проявитися у чомусь, на що він може вказати словами "Це моє". Це може бути конкретна річ, подія або територія.

Сьогодні для виховання сучасних волонтерів особливо важливим є їхнє право на окремі проекти, які вони контролювали, оскільки чимало волонтерів не зацікавлені у тривалій роботі в організації на відміну від того, як би мало бути. І це також є важливим для залучення нових волонтерів до організації.



Відповідальність за досягнуті результати. Ще одним чинником у розвитку структури роботи, яка забезпечує успіх, є впевненість, що волонтери мають почуття відповідальності за досягнуті результати, а не просто виконують певні доручення або "робочі обов'язки". Якщо волонтер відповідає за результати та наслідки власної роботи, він концентрується на тому, що робить, отримує задоволення від процесу досягнення цілі. З іншого боку, якщо він відповідає лише за якість заходів, які мають певні результати, то він позбавлений можливості отримати задоволення від цілісного процесу.

Оцінка результатів. Третім чинником здійснення продуктивної роботи є необхідність вирішити: як та відповідно до чого оцінювати досягнуті результати. Якщо не відомо, як це зробити, то визначення результатів втрачає свою мотиваційну цінність для волонтера й для спеціаліста також, і буде неможливо визначити, наскільки добре волонтер виконав конкретне завдання.

Багато кураторів волонтерських програм ухиляються від оцінювання роботи волонтерів, вважаючи, що це демотивує або залякає їх. Але швидше буде навпаки. Якщо людям не говорити, наскільки добре вини виконують свої доручення, якщо вони самі не можуть сказати, успішно чи ні вони працюють, вони поступово втрачають зацікавленість у справі. Невиправданою буде спроба використати інший спосіб для проведення заходу, якщо не відомо, чому теперішній спосіб не працює.


Як описати робочі обов'язки волонтера?

Професійний опис роботи складається з таких елементів:



  1. Назва. Як називається робота та позиція.

  2. Ціль. Результат, якого треба досягти. Це найважливіша частина опису роботи.

  3. Результати. Якщо після завершення роботи повинні лишитися певні результати, вони повинні бути перераховані.

  4. Запропоновані заходи. Це приклади того, що треба зробити для досягнення мети. Слово "запропоновані" вказує, що волонтер має право подумати і запропонувати інші заходи, якщо куратор погодиться, що це буде ефективним для досягнення мети.

  5. Оцінювання. Як ми підводимо результати роботи.

  6. Кваліфікація. Які потрібні навички, знання, вимоги до одягу та поведінки.

  7. Часові обмеження. Встановлені години роботи, тривалість роботи, межа виконання певного виду роботи.

  8. Місце. Де розташоване місце роботи, можливі варіанти.

  9. Контроль. Стосунки з іншими волонтерами, звітність, процес моніторингу та розв'язання проблеми.

Вигоди та винагороди. Тренування, будь-які винагороди волонтерам, заходи для подяки волонтерам тощо.

Використання праці і збереження волонтерів в


організації можна представити у вигляді схеми


До залучення:

  • створення програмної підтримки

  • визначення програмних цілей

  • визначення завдань волонтерів


Інтрв'ю



Перепризначення

Залучення







Перегляд

Підготовка волонтера, як правило, відбувається одночасно з його основною діяльністю. Система заохочень і подяк стимулює його на більш-менш стабільну участь в соціальній роботі. Широко розгорнуті інформаційні кампанії спрямовані на те, щоб родичі та оточення волонтера розуміли і підтримували його роботу.

Особливу увагу в залученні учнів до волонтерської роботи відіграють тренінги.


Тренінг "ЗАЛУЧЕННЯ ДОБРОВОЛЬЦІВ ДО ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ"

(для організаторів волонтерського руху серед молоді)


Мета - обговорення шляхів організації роботи волонтерів у кожній окремій організації і визначення алгоритму цієї роботи.

Завдання:



  • з'ясувати основні мотиви участі волонтерів у соціальній роботі;

  • обговорити схему вирішення соціальних проблем за допомогою волонтерів і схему керівництва волонтерами;

  • з'ясувати вплив участі у волонтерській діяльності на формування особистості молодої людини.

Очікувані результати: розробити ефективний механізм залучення і організації діяльності волонтерів до соціальної роботи.

Організація тренінгу

Структура.

Тренінг складається із вступу, 4 занять основної частини і заключної частини.

Час.

Загальна тривалість навчального часу - 5 год 35 хв. Тривалість вступної частини - 20 хв.; першого заняття основної частини - 1 год. 35 хв.; другого заняття основної частини - 45 хв.; четвертого заняття основної частини - 1 год; заключної частини - 30 хв.



Бажано проводити тренінг протягом кількох днів, передбачаючи в першій половині дня навчальне заняття; у другій половині - вільний час для неформального обговорення учасниками за участю (та з ініціативи) тренера змісту відповідної частини тренінгу. Доцільно передбачити перерви тривалістю 15 хв. після кожних 1 - 1,5 год. навчального заняття.

Кількість учасників. Тих, хто навчається: у межах 12-21 особа. Така кількість зумовлена найменшим числом учасників, зручним для організації роботи в малих групах (не менше трьох осіб у групі), та найбільшим можливим числом малих груп (7).

Тих , хто веде навчання: тренер - 1, асистент - 1.

Короткий зміст тренінгу

Вступна часина.

Знайомство учасників, повідомлення щодо загальних характеристик та організації тренінгу, вправи для стимуляції комунікабельності та згуртованості учасників.

Основна частина.

Перше заняття. Аналіз мотивації участі різних категорій волонтерів у соціальній роботі, у тому числі:



Друге заняття. Обговорення схеми вирішення соціальних проблем за участю волонтерів, у тому числі:

  • визначення категорій населення, з якими працюють волонтери;

  • обговорити етапи роботи з волонтерами відповідно до схеми вирішення соціальних проблем за допомогою волонтерів.

Третє заняття. Обговорення схеми управління різними категоріями працівників, в тому числі:

  • визначення шліхів досягнення результату управління, проблем, які з'являються під час цього процесу;

  • визначення позитивних і негативних сторін роботи з волонтерами.

Четверте заняття. Вплив волонтерства на розвиток особистості волонтерів, у тому числі:

  • проведення анкетування учасників тренінгу з метою виявлення впливу волонтерства на розвиток особистості волонтерів.

Заключна частина.

Обговорення підсумків тренінгу і перспектив на майбутнє. Вправи для закріплення спільного розуміння цінностей ФЗСЖ, згуртованості команди учасників, групове фотографування тощо.

Додаткові умови

Проведенню тренінгу має передувати опанування учасниками основних положень, викладених у розділах 1 та 2.

План-графік тренінгу


Час

Зміст роботи

Прим.

Вступна частина (20 хв.)

8 хв.

Тренер (далі Т.): вітає учасників тренінгу, представляє команду, проводить процедуру знайомства учасників.

Асистент (далі А.): проводить вправу з метою активізації комунікабельності та згуртованості учасників, створення доброзичливої атмосфери.

Т.: повідомляє загальні характеристики, організацію і методику проведення тренінгу.





Перше заняття основної частини: "Аналіз мотивації участі різних категорій волонтерів у соціальній роботі"

(1 год. 35 хв.)



15 хв.

Т.: пропонує учасникам типологізацію основних груп волонтерів (додпток А) і пропонує учасникам тренінгу їх обговорити і доповнити запропоновану типологізацію.

Учасник (далі У): обговорюють запропоновану типологізацію, доповнюють її.

А.: у разі запропонування учасниками тренінгу додаткової групи волонтерів записує її на фліп-чарті.




15 хв.

Т.: розподіляє учасників тренінгу на дві великі групи: "Соціальні працівники-практики" (ті, хто має достатній досвід роботи з волонтерами) та "Волонтери" (інші).

Т.: пропонує учасниками кожної великої групи розділитися на такі малі групи:

"Волонтери", "Соціальні працівники-практики".





15 хв.

Т.: пропонує представникам кожної малої групи "Волонтерів" (які є представниками даної категорії) відповісти на такі запитання:

  1. Чому ви берете участь у волонтерській роботі (мотивація)?

  2. Яким формам роботи Ви віддаєте перевагу:

  • індивідуальній (кожний волонтер виконує своє завдання);

  • у малих групах (по декілька чоловік);

  • колективній (10 чоловік і більше);

  • інший варіант.

  1. Яким видом соціальної роботи володієте?

  2. Які види соціальної роботи для Вас є більш прийнятними, чи Ви готові виконувати те, що доручать?

  3. Яку інформацію про зміст волонтерської роботи хотіли б мати до початку роботи?

  4. Скільки часу на тиждень можете працювати?

  5. Що хотіли б знати про результати виконаної роботи?

Т.: пропонує представникам кожної підгрупи "Соціальних працівників" дати відповідь на такі запитання:

  1. Мотивація участі даної категорії волонтерів у неоплачуваній соціальній роботі (чому)?

  2. Як Ви організовуєте роботу цієї категорії волонтерів?

  • індивідуально (кожний волонтер виконує своє завдання);

  • у малих групах (по декілька чоловік);

  • колективно (10 чоловік і більше);

  • інший варіант.

  1. За якими показниками (життєвими, професійними, фізичними) волонтерів Ви доручаєте їх роботу?

  2. Які види соціальної роботи зазвичай їм доручаєте?

  3. З якою інформацією про те, що і навіщо необхідно робити, Ви знайомите до початку роботи?

  4. Як части Ви залучаєте волонтерів до роботи (скільки разів на тиждень)?

  5. Чи інформуєте Ви волонтерів про ефективність їхньої роботи? Якщо "так", то за якими критеріями оцінюєте ефективність?

А.: вивішує запропоновані запитання на плакаті.

У.: працюючи в малих групах, обговорюють запропоновані запитання.







40 хв.

У.: кожна мала група представляє результати обговорення, ставить запитання іншим групам.

Т.: коментує відповіді представників малих груп (першими виступають представники малих груп "Волонтерів"), узагальнює, робить висновки. За підсумками виступу кожної підгрупи "Соціальних працівників" необхідно зробити порівняльний аналіз з аналогічною групою "Волонтери".






10 хв.

Т.: підсумовує напрацювання на першому занятті основної частини тренінгу, фокусуючи увагу учасників на тому, що волонтери всі різні (мотивація, рівень знань тощо) і при організації роботи це необхідно враховувати.

А.: проводить заключну вправу першої основної частини тренінгу для підсилення згуртованості новостворених міні-команд - малих груп.






Друге заняття основної частини: "Обговорення схеми вирішення соціальних проблем за участю волонтерів"

(1 год. 25 хв.)



45 хв.

Т.: формування завдання - назвати категорії населення, з якими працюють волонтери.

А.: пише відповіді на фліп-чарті.

А.: розподіляє учасників тренінгу на підгрупи на напрямами роботи: ті, хто працюють з інвалідами, з "дітьми вулиці" (відповідно до названих категорій населення) і вивішує на дошці (або роздає кожному учаснику тренінгу) "Схему вирішення соціальних проблем за допомогою волонтерів" (додаток Б).

Т.: пояснює схему роботи і дає завдання кожній малій групі - обговорити етапи роботи з волонтерами відповідно до схеми і відповісти на наступні запитання:



  1. Чи необхідно проходити кожний етап схеми? Якщо ні, то в якому випадку без нього можна обійтися?

  2. Яким чином практичні організатори вирішують проблеми кожного етапу?

  3. Що необхідно для того, щоб завдання етапу вирішувалися більш успішно?

  4. Які етапи роботи необхідно додатково включити до схеми?

А.: пише запитання на папері і вивішує на дошку.




30 хв.

У.: представник кожної групи доповідає про свої результати обговорення. Інші учасники задають запитання, доповнюють тих, хто виступає.

Т.: узагальнює відповіді і направляє обговорення.






10 хв.

Т.: підсумовує напрацювання другого заняття основної частини тренінгу, роблячи висновок про спільне і відмінне у відповідях кожної малої групи, підсумовує остаточно розроблену учасниками тренінгові схему.





Третє заняття основної частини: "Обговорення схеми керівництва різними категоріями працівників"

(45 хв.)


10 хв.

А.: роздає учасникам тренінгу таблицю "Управління різними категоріями працівників" (додаток В).

Т.: пропонує учасникам обговорити кожний рядок таблиці: згодні чи ні учасники з наведеною думкою. При обговоренні кожної позиції учасникам необхідно відповісти на такі запитання:



  1. Як досягається результат?

  2. Які проблеми виникають?

  3. Що потрібно для того, щоб розв'язати ці проблеми?







5 хв.

Т.: просить учасників тренінгу індивідуально окреслити позитивні і негативні сторони роботи з волонтерами.





10 хв.

У.: називають позитивні і негативні сторони роботи з волонтерами.




10 хв.

Підсумовує обговорення, зазначаючи, що саме треба використовувати для отримання найкращого результату роботи з волонтерами.




10 хв.

Т.: підсумовує напрацювання третього заняття основної частини тренінгу




Четверте заняття основної частини

"Вплив волонтерства на розвиток особистості волонтерів"

(1 год.)


35 хв.

А.: роздає учасникам тренінгу анкети з метою виявлення впливу волонтерської діяльності на розвиток особистості волонтерів.

Т.: просить учасників тренінгу відповісти на запитання анкети.






15 хв.

Т.: після збору анкет пропонує учасникам обговорити ті позиції анкети (зміни в поведінці), що, на думку учасників, найбільш очевидно виявляються у поведінці волонтерів.




10 хв.

Підсумовує напрацювання четвертого заняття основної частини тренінгу, підкреслюючи позитивний вплив на формування особистості участі дітей і підлітків у волонтерському русі.




Заключна частина (30 хв.)

10 хв.

10 хв.


10 хв.

Т.: коротко підводить підсумки тренінгу, пропонує 2-3 активним учасникам висловитися щодо головних надбань тренінгу та перспектив їх використання у майбутньому.

А.: проводить вправу для закріплення спільного розуміння цінностей ФЗСЖ, згуртованості команди учасників. Організовує групове фотографування.

Т.: вітає учасників від імені організаторів і команди, надає сертифікати про завершення навчання




Додаток Б

Етапи вирішення соціальних проблем

за допомогою волонтерів




Інформація про необхідність вирішення проблеми

Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт

Визначення персоналу, зайнятого в проекті

Розподіл переліку робіт

Визначення вимог до волонтерів, що будуть залучатися до даної роботи

Підбір волонтерів за заданими критеріями

Переконання волонтерів у необхідності та важливості тієї роботи, що їм пропонується

Навчання волонтерів необхідним навичкам ( психологічним, медичним тощо)

Пошук людей - "Носіїв проблеми"

Підготовка "Носіїв проблеми" до контакту з волонтерами

Контакт волонтера з "Носієм проблеми"

Соціальна допомога конкретній людині з конкретною проблемою

Зміст папки волонтерського руху в загальноосвітньому навчальному закладі району


1. Титульний лист: "Волонтерський рух _________________________ЗШ".

2. Структура волонтерської групи.
3. Склад волонтерської групи:


№ п\п

ПІБ

Посада (в склад до якої комісії входить)

Тел.

Клас

Рік народження


4. План роботи на І-е півріччя.

5. "ВЕРЕСЕНЬ" - "ГРУДЕНЬ" ( фотозвіт та помісячний опис):

  • Що провели?

  • Що втілили?

  • В чому взяли участь?

  • Кому надали допомогу?

6. Звіт за І-е півріччя (скільки людей охоплено вид допомоги, які зміни, чи залучаються до волонтерської праці учні з групи ризику і т.д.)

7. План роботи на ІІ-е півріччя.

8."СІЧЕНЬ" - "ТРАВЕНЬ" ( фотозвіт та помісячний опис):

  • Що провели?

  • Що втілили?

  • В чому взяли участь?

  • Кому надали допомогу?

9. Звіт за ІІ-е півріччя

(скільки людей охоплено вид допомоги, які зміни, чи залучаються до волонтерської праці учні з групи ризику і т.д.)



10. План роботи на літо.

Рекомендована література



  1. Медаль Андрея, Гайлюс Жильвінас. Практическое руководство молодежным лідерам. – Вильнюс, 1997.

  2. Баришевський М.Й., Музинчук С.Т., Антонечко В.В. та ін. Психологія само активності учнів у виховному процесі. – К.: ІЗМН, 1998.

  3. Волонтер на телефоне доверия: Методические рекомендации. – Николаев, 200.

  4. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства. – Запоріжжя: ЗДУ, 1996.

  5. Капська А.Й., Карпенко О.Г., Комарова Н.М. Підготовка волонтерів до соціальної роботи. – Київ, 2005.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка