Будучи проїздом



Сторінка1/4
Дата конвертації23.01.2018
Розмір0.63 Mb.
ТипКнига
  1   2   3   4



В. Зенцев
Смішинки

нашого

життя.



Фотокнига

(ілюстрації на тему)

Київ 2012

Фотокнига призначена для читачів, у яких добрі стосунки з гумором,

і які здатні частину свого дорогоцінного часу, відведеного для перегляду телевізійних серіалів, виділити для знайомства зі смішними фотографіями, зробленими автором під час його подорожей по країні.




Не рекомендовано до друку Вченою радою ні одного з інститутів

НАН України, оскільки твір автора не є науковою працею.


Не рекомендовано до друку редакційною колегією ні одного з видавництв України, оскільки праця автора не є літературним твором.
Міністерство охорони здоров’я України може виявитися причетним

до доброї справи у разі рекомендації фотокниги в якості ліків від шкідливого впливу стресів на здоров’я громадян різного віку, соціального стану та

віросповідання.

Не закликаю гальмувати того нетерплячого читача, який промине вступ, з розгону занурившись у середину книги, бо ніяких трагічних наслідків за собою це не потягне – ні раптового буревію, ні паралічу руху транспорту, ні позачергового сонячного затемнення

Переднє слово, в якому йдеться про особливості даного твору, можна не читати. Лише раджу звернути увагу на добру пораду, виділену в ньому жирним шрифтом..

Переднє слово.
Приємного Вам знайомства з книгою!

Починати його можете з будь-якого місця і у будь-якій послідовності, бо між собою розділи не пов’язані єдиним сюжетом.



Раджу лише робити це не у великих дозах, щоб в голові не утворювався вінегрет вражень

Не ставив перед собою завдання детального дослідження життя, а цікавився смішними та кумедними ситуаціями, що траплялися під час подорожей, які здійснював на машині під час відпусток.

Доповнення зроблених мною фотографій фотографіями з Інтернету дало можливість значно розширити уявлення від побаченого на власні очі.

Ідея об’єднати в одній книзі нотатки, зроблені в різні роки, з’явилася після накопичення певного обсягу матеріалу, з якого для публікації відібрав цікаві ілюстрації, надавши до них короткі коментарі.

Розуміючи їх суб’єктивність, бо у кожної людини своє бачення життя

та почуття гумору, прагнув уникати категоричності у висловлюваннях, надаючи їм, в основному, вид припущень, тим самим запрошуючи читача висловлювати і свою думку, погоджуючись, доповнюючи або заперечуючи мою.





Зміст
1. Переднє слово. 3
2. В дальній дорозі можливо зустріти все, що завгодно. 5
3. Життя вирує скрізь

(замальовки з життя провінційних міст). 27
4. В світі торгують чим завгодно і де завгодно. 49
5. Тендітні панянки інформації

(з яких можна дізнатися про те, що не привидиться

і у ві сні). 69
6. Без жінок неможливо в світі жити. 103
7. Краще погано їхати, ніж добре йти. 135
8. Жити добре, а добре жити краще

( враження від містечок нових українців). 151

9. Післямова. 162

В дальній дорозі
можливо зустріти
все, що завгодно.


Кожна поїздка дарує свій неповторний букет дорожніх вражень, бо на відміну від буденних, вони завжди містять в собі інтригу непередбачуваності, різноманітності та неординарності.

Це, правда, не стосується вражень про стан наших автошляхів, які з року в рік стабільно не радують низькою якістю.

Звісно, що шляхи не сироти і за ними доглядають. Доглядають, в основному, латаючи вибоїни, котрі через норовистий характер знову і знову вистрибують у нових місцях, демонструючи залізобетонну впевненість у доцільності свого існування.

Хоча останнім часом іноді і таланить святкувати зустрічі з ділянками доріг, де асфальт гладенько стелиться під колеса авто, муркочучи від задоволення, наче ситий кіт під ласкавими променями весняного сонечка,

і на яких можна не стримувати сотню баских коней під капотом машини. Проте, такі свята трапляються не часто і тривають не довго.

На відміну від автошляхів, дорожній сервіс виступає кандибобером, бо на трасах починають з’являтися симпатичні комплекси, до складу яких окрім заправок європейського зразку долучаються ще заклади харчування, готелі та автомайстерні.

Що стосується вражень від побаченого в дорозі, то далеко не всі з них бувають приємними та цікавими.

Проте, трапляються і смішні, і кумедні, як на дорогах, так і під час проїзду через населені пункти.



Несподіванки на шосе.
Несподіванки ні в письмовій, ні в усній формі не попереджають про час та місце своєї появи. Якщо в житті серед них іноді і трапляються радісні (наприклад, підвищення зарплати, або дострокове завершення візиту тещі), то на автошляхах вони зазвичай рідко несуть з собою щось приємне.
Запальна самба розподільчої лінії.


Певний виняток хіба що становить ця запальна самба розподільчої лінії

у виконанні місцевих шляховиків, які після товариського обіду опинилися у стані палкого захоплення життям. Думаю, що у всіх мандрівників, які мають щастя бачити їх творіння, теж виникає бажання пуститися у танок.


Ти туди не повертай, ти сюди повертай!

Мила забава, скоріше за все, тих же самих шляховиків, перебуваючих у стані доброго похмілля після вчорашнього обіду, заставить тверезого водія лише похитати головою, вітаючи подібне головотяпство, і посміхнувшись продовжити шлях по шосе, а не звертати у той бік, куди запрошує знак.

Довірився дороговказу.

Та водій, який дозволив собі також із задоволенням пообідати, правда,

в іншому доброму товаристві, і перебуває приблизно у такому ж стані милування життям, в якому перед цим були і знайомі нам шляховики, чи то через цікавість, чи через сліпу довірливість інформації дороговказу, може звернути з шосе, що призведе до зовсім не радісних наслідків.


Не взяв висоту.

Це теж жертва довірливості. І, скоріше за все, теж далеко не твереза. Мабуть в останню мить водію не дістало рішучості (швидкість була достатньою), щоб подолати раптову перепону. Прикро, бо у разі успіху це відкривало шлях до реєстрації досягнення у книзі рекордів Гінесса у рубриці «Подолання з розгону на автомобілі вантажопідйомністю у 2,5 т перешкоди висотою у 3 м».

Втрачена ще одна можливість продемонструвати світовій спільноті потенціал України, що, на жаль, не сприяє бажаному поліпшенню інвестиційного клімату і збільшенню інвестицій зарубіжних компаній у нашу економіку.


Секс-трудівниця.


Особисто мені не доводилося стикатися з подібними трудівницями, але дальнобійники свідчать, що на трасах вони вже є. За свою роботу отримують

готівкою, що не оподатковується державою, бо їх професія не фігурує в офіційному переліку професій, затвердженому Кабміном.


Лісова перешкода.


Ця споруда на ділянці лісової дороги заслуговує бути віднесеною до пам’яток кмітливості людини.

Витрати зусиль на подолання перешкоди мінімальні, а потрібний результат досягнутий успішно та й ще з достатньою естетичною привабли-

вістю.

Феєрверк на шосе.
Ревіння мотора, працюючого на максимальних обертах, яскравий сніп іскор за мотоциклом, монументальна дама на високому задньому сидінні - феєричне видовище, яке надовго залишається в пам’яті.


Правда, стає шкода мотоцикла, оскільки за таких умов експлуатації

йому аж ніяк не дотягнути до заслуженої пенсії


Правильний плакат.
Зміст плакату біля дороги заслуговує на похвалу за лаконічність і мудрість, але його художнє втілення не спонукає поспішати повертатися додому до такої симпатичної родини.

Що поробиш – не всі генії портретного живопису живуть у провінції.


Хоча, заради справедливості, відзначу, що вони і раніше там не жили.



Кінська сила.
Навіть не самий розумний мешканець міста, потрапивши в село, швидко переконується, що одна кінська сила не є сталою фізичною величиною, яка застосовується для вимірювання потужності, а виявляється змінною,

значення якої коливається в широкому діапазоні в залежності від характеру вантажу, стану шляху, настрою візниці та ступеня його тверезості..
Каток на буксирі.

Видовище, яке у великому місті навряд чи побачиш.

Якщо щодо швидкості руху цього потягу можливо виказувати різні припущення, то припущення щодо кінцевої точки маршруту, якою є дача власника автівки, виглядає найбільш імовірним.

Незвичайний потяг.

Одну з самих цупких радянських традицій - створювати собі труднощі через власну безладність, а потім мужньо їх долати, на жаль, ніяк не вдається відправити у небуття. Про що свідчить фото, на якому зафіксований результат героїчних зусиль місцевих умільців щодо заміни замученого недбалою експлуатацією залізничного локомотиву.

Дивлячись на створений ними гібрид трактора з паровозом, переймаєшся повагою до майстрів, і навіть з’являється думка, що їхнім кмітливим головам немає нічого непідвладного.


Сільські хлопці.

Сільські хлопці виявляються більш майстерними та пристосованими до життя, ніж міські, не тому що у них руки ростуть з іншого місця, а тому що змалку мають можливість долучатися до спілкування з технікою.



Ласкаве запрошення.

Зворушливе запрошення на цвинтар в одному з міст налаштовує не перейматися тяжкими думками про недосконалість сучасного світу, а бути впевненим, що в ньому є місце, де на нас завжди чекають з радістю!


Проїздом через провінційні міста.
Міста, як і люди, мають своє обличчя, одяг, характер.

На в’їзді до одного з них порадувало око цікаве пожежне депо.

Що ж, пожежа – велике лихо і йому потрібно вміти дати достойну відсіч.




. В другому місті порадував демократизм місцевої влади, яка у справі найменування вулиць не гналася за гучними іменами класиків та героїв, а віддавала перевагу вшануванню пам’яті своїх земляків, не лякаючись немилозвучності їх імен.

У багатьох містах ще до цієї пори пам’ятники керманичу світового пролетаріату прикрашають центральні вулиці, але схоже, що в місцеві бюджети вже не закладають кошти на догляд за ними


Не секрет, що на наших теренах немає ні одного населеного пункту, який міг би похвалитися успішним розв’язанням проблем утилізації відходів та паркування автотранспорту.

Заборонними написами з великими знаками оклику нашу людину не залякаєш. Сміття будуть виносити туди, де є місце неподалік від дому. Машини будуть паркувати за тим же принципом.




Оскільки бюджетних коштів у влади міст кіт наплакав, то надання можливості мешканцям проявляти ініціативу щодо самостійного вирішення цих проблем виявляється перспективним..


Хоча досягти помітних успіхів не вдається, проте окремі пропозиції приємно вражають своєю неординарністю, не даючи згаснути надії на те, що за сучасних умов нашого життя ще довго не вичерпається джерело народної тямущості.

Звісно, що ні гиря, ні стовбур дерева не забезпечують 100% гарантії від угону транспортного засобу, але все ж таки…


Більш надійним виглядає застосування ланцюгу до трактора.

Та й вбивається одразу два зайці – і машина на приколі, і трактор теж.


В наших містах відносини мешканців з автомобілістами далеко не това- риські. Це ще достатньо ласкавий прояв почуттів до власника авто, який ставить його під вікнами сусідів, бо трапляються і більш солоні коментарі.

В іншому місті впадав у очі прояв демократії з боку місцевої служби ДАІ, яка, не маскуючи своїх корпоративних інтересів за полум’яним гаслом «Наша мета – безпечний рух автотранспорту!», у лаконічній і доступній для розуміння широкому загалу формі демонструвала, що основним напрямком

її діяльності є власний малий бізнес.

Хоча це не викликало з боку загалу схвальних оплесків, та все ж надавало можливість, принаймні, спокійно спати, чітко знаючи, за якими правилами ведеться автомобільна гра у рідному місті.


Що ж, складається враження, що до подібного регулювання швидкості руху на наших автошляхах залишається чекати не так вже й довго.

Демократизм, хоча і в меншій мірі, притаманний і міліції багатьох міст, спостерігаючи за діями якої, часто на думку спливає указ відомого російсь- кого реформатора Петра 1, виданий ще триста три роки тому, в якому регламентувалися відносини між начальством і підлеглими.





Схоже наші міліціянти і зараз успішно керуються настановою цього указу. Видно, що міліція не особливо переймається опікуванням громадян пролетарського розливу, які через свою некондиційність залишають суспільство без допомоги у боротьбі за побудову незалежної заможної держави


Марна справа висловлювати припущення з приводу того, що спонукало цього чоловіка заснути на подібному ліжку, адже зрозуміти логіку вчинків п’яного так же важко, як і незбагненну жіночу логіку.

Може побився з друзями об заклад, а може зробив так на зло дружині, яка не пустила його в нетверезому стані до хати

Прозоро проглядається демократизм і по відношенню до реклами, бо владі фіолетово до її якості, а цікавить тільки можливість наповнення місцевого бюджету від використання останньої.


Переконаний, що нормальна людина, побачивши подібний синій шедевр, презирливо скривиться і сплюне від огиди.

Проте автори опусу, якщо це й побачать, не почнуть рвати волосся на голові від відчаю, бо їх мистецький твір призначений не для ясних очей такої людини, а націлений в душу тієї частини чоловічого населення міста, для якої питання поваги до себе має першорядне значення.




Цілком слушне підтвердження тези: не важливо, що рекламується, а важливо, як це робиться!

Лаконічний і вдало знайдений хід дає можливість рекомендувати витвір для участі в конкурсі на кращу рекламу країни.




Подібний цінник, думаю, заслуговує на те, щоб його демонструвати

на уроках школярам в якості аргументу на користь необхідності знання

правил правопису.

Дивлячись на нього, на думку спливає давня історична бувальщина стосовно ув’язненого, долю якого вирішувало розташування коми у резолюції царя «Казнить нельзя помиловать».

Пропущена крапка у назві продукту приводить, слава Богу, не до трагічних, а до комічних наслідків, бо сповіщає світ про появу нового, досі нечуваного сорту моркви «Немытая Россия».

Не скажу, що на кожному кроці подорожі містами мене підстерігали сюрпризи, але дещо цікаве зустрічалося.



Затишне місце облаштували філософи одного з міст для роздумів над жагучими місцевими, а можливо й світовими проблемами.

Сиди і спокійно розмірковуй. У разі потреби можеш звернутися за консультацією до партнера, який розмірковує поруч, але за рогом, щоб своїм розумним видом не збивати з пантелику та не відволікати від напруженої розумової діяльності.




Місце обладнане суто для індивідуального користування.

Що ж, приватний сектор дозволяє робити такі подарунки для

себе, коханого.

В приватному секторі можна стати учасником і екзотичного дійства.

Це не святкування Дня взяття Бастилії, а радісна подія з приводу народження онука в сім’ї щасливої бабусі.


В цьому секторі багато тварин, взаємини з якими у мешканців провін- ційних міст прості і доброзичливі.

Як видно, суттєвому обмеженню свободи тварини не піддаються.


Між собою швидко знаходять спільну мову, бо краще товаришувати, ніж конфліктувати. Трави вистачить на всіх.


Собаки тут часто виявляються причетними до виховання підростаючого покоління і до виконання своїх обов’язків відносяться сумлінно. За що й отримують зустрічну палку любов малечі.

Хоча любов малечі розповсюджується не тільки на собак. У такому віці цікаво посекретничати і з поросятком.

.

Неподалік від центру ще одного містечка розташувався Інститут світової економіки.



Саморобна вивіска, яка свідчить про наявність тут поважного наукового закладу, наводить на думку, що це витівка місцевого жартівника, якому закортіло чимось сколихнути застигле без будь-яких подій рідне місто

Поталанило зустрітися з прогресом у асфальтовому фольклорі. Погодьтеся, для нас якось вже приїлися написи типу «Зайчик, я тебе кохаю!» та «З днем народження, люба!».

А тут конкретно, стисло, без орфографічних помилок і з надією на позитивний результат.

Отже і провінція де в чому може дати фору столиці!


Хоча дорога нашому серцю глибинка все ж таки ще далеко не скрізь може похвалитися використанням сучасної техніки та новітніх технологій.
Загалом же в дальній дорозі, як видно, можливо зустріти все що завгодно і кого завгодно, навіть чорта лисого без рогів.

Життя

вирує

скрізь




(замальовки з життя провінційних міст).

При згадці про провінцію перед очами перш за все постає примара великої калюжі у центрі міста, описаної М.В.Гоголем в одному з його оповідань, до якої не проти завітати гуси, а то й зайти похлюпатися свиня місцевого мешканця.

Звісно, що зараз таке вже не побачиш., бо асфальт, водопровід, електричне освітлення та інші чинники технічного прогресу значно змінили умови життя людей в провінції.

Однак ще не настільки, щоб вірити інформації якогось добродія про те, що в містечку N він милувався суперсучасним 25-ти поверхових будинком із скла і бетону, або інформації іншого добродія про те, що він був у захваті від чистоти в метро містечка S.

Ані висотних будинків, ані метро в провінційних містах немає, як і немає ще багато чого з того, що є у великих містах.

Зате в ряді з них є те, що не побачиш у великих – залишки фортець,замків, старовинних монастирів, перлини природи (озера, водоспади, провалля,

печери, парки).

Щоб познайомитися з раритетами зазвичай доводилося долати не одну сотню кілометрів, проїжджаючи через багато містечок і поселень.

Хоча темп життя в них і значно повільніший, ніж у великих містах, але люди тут теж народжуються і вмирають, товаришують і сваряться, кохають і ненавидять – отже, живуть неспокійним людським життям з його радощами та печалями.

Про чоловіків і жінок, про звичайних трудівників та бізнесменів провінційних міст і йдеться далі.

Дещо з життя чоловіків.
На основі побаченого склалося враження, що в справі фізичного загар-

тування молоді глибинка впевнено випереджає міста, але поступається їм у справі застосування різних технічних прибамбасів.

Тому подібного продвинутого малюка поки що частіше можливо зустріти на вулицях міст з багатоповерховими будинками, ніж на одноповерхових сільських вулицях.


Що стосується виховання підростаючого покоління, то в глибинці віддається перевага отриманим у спадщину від батьків методам, хоча вже починає проявлятися інтерес і до сучасних виховних тенденцій.

Не зовсім комфортні умови життя в провінції стимулюють тутешніх чоловіків до прояву кмітливості у справі подолання виникаючих життєвих перешкод.

Напевно знаменитий винахідник Т.А.Едісон стоячи аплодував би цьому простому дядькові, запропонувавши йому оформити патент на винахід.




Таке пристосування хоча не тягне на винахід, але ж заслуговує на похвалу на адресу метикуватих хлопців, які прагнуть порадувати свіжим пивом товариство, що з нетерпінням на них чекає.

З огляду на попереднє, вже не дивує винахідливість сімейних чоловіків, котрим дружини через рахітичність домашнього бюджету не виділяють коштів на відвідування футбольних матчів (вартість квитка +вартість пляшки горілки + вартість закуски), але які все ж таки знаходять можливість підтримати рідну команду.

Хоча і з-за паркану, їхні голоси долучаються до хору щасливих молодиків, котрі на лавках стадіону відмічають забиті голи та вдалі ігрові моменти, споживаючи підбадьорюючий напій, розлитий у пляшки з під мінеральної води.


Нетверезі чоловіки, що зустрічалися в містах, зазвичай поводилися

чемно, бо у більшості випадків мирно спали. як цей добродій після змістовного виступу на засіданні жіночого клубу однієї з багатоповерхівок.

На вулицях п’яні траплялися не часто, але результати їхньої діяльності, які відрізнялися за масштабом, можна було зустріти в різних місцях - від примітивної калюжі під стінкою будівлі до гімнастичних вправ з багатотон- ною технікою.

Хіба не приятельськими стосунками водія з оковитою можливо пояснити подібну веселу поведінку трактора на сільській дорозі?


Хіба не приятельськими стосунками водія з оковитою, який під час обідньої перерви не зміг відмовити собі у задоволенні поспілкуватися з цією добродійкою, можливо пояснити подібну позу залізного трудівника складу деревини?

Коли заради цікавості спробував порахувати, зусилля скількох хлопців міцної статури потрібно об’єднати задля того, щоб не те що б перекинути, а хоча б повалити на бік подібну сталеву крихітку, то в мене переклинило розум. Промайнула навіть думка, а може все це примара?

Але ж ні, ось вона, крихітка, в реальності акуратно лежить догори ногами.

І зробила це не сотня хлопців і не якийсь індійський факір Шер Когу, а звичайний трудівник Михайло Вовк, всмоктавший на радощах з приводу завершення робочого тижня пляшку горілки з цибулиною. Як вдалося здійснити подібний цирковий номер, навряд чи він спроможний згадати. А шкода, бо хотілося б зберегти для історії секрет цього унікального фокусу.


У порівнянні з попереднім дивом ця ситуація виглядає дитячою забавою. Що з того, що бригада шляховиків заасфальтувала не зовсім ту ділянку шосе і стовп електромережі опинився посеред проїжджої смуги дороги? Тверезий його об’їде, А п’яного стовп зупинить своїм тілом, суворо нагадавши, що не годиться в такому стані сідати за кермо автомобіля.

Відомо, що всі світові потуги заборонити вживання спиртних напоїв закінчувалися пшиком. Тому заслуговують на похвалу спроби окремих громадян та установ хоча б обмежити шкідливий вплив алкогольного зілля.

Ідея створення чаркової для отримання трудівниками другого дихання підкупає своєю простотою, бо неможливо заперечити, що чарка горілки значно менша, ніж пляшка. Однак практика свідчить, що ідея – це одно, а реальне життя, то зовсім інше, бо в ньому майже ніхто з трудівників не обмежується однією чаркою.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка