Білі плями в історії України



Скачати 392.38 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації26.12.2017
Розмір392.38 Kb.
ТипЛекція
  1   2   3

Білі плями в історії України

Поступна О.В.

Тема1. Феномен козацтва: генезис, характерні ознаки та особливості




ЛЕКЦІЯ 1.

ФЕНОМЕН КОЗАЦТВА: ГЕНЕЗИС, ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ
Мета: ознайомитись з основними витоками формування українського козацтва, а саме із першими згадками про козаків у літописних джерелах, версіями, що пояснюють походження козацтва, причинами виникнення козацтва та джерелами його формування; охарактеризувати Запорозьку Січ як козацьку республіку; ознайомити із першими писемними згадками про Запорозьку Січ; розповісти про Д. Вишневецького – першого із достовірно відомих козацьких гетьманів; повідомити про організацію козацького звичаєвого права та військового мистецтва козаків.
Зміст:

  1. Формування українського козацтва.

    1. Перші згадки про козаків у літописних джерелах.

    2. Версії, що пояснюють походження козацтва.

    3. Причини виникнення козацтва та джерела його формування.

  1. Запорозька Січ – козацька республіка.

    1. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ.

    2. Вишневецький Дмитро (Байда) – перший із достовірно відомих козацьких гетьманів.

    3. Козацьке звичаєве право.

    4. Військове мистецтво козаків.

  1. Висновки з теми.



«Козаки – найдивовижніша нація у світі».

Вольтер

Рис. 1. Запорозька Січ середини ХVІІ століття. Зі стародавнього малюнку


Актуальність даної теми полягає в надзвичайному впливі козацтва на історію української нації і на процес формування національної свідомості українців. Саме козацтво сприяло накопиченню досвіду боротьби та служило прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення українського народу.

На жаль, історичні джерела підвладні руйнівній дії часу. Безліч з них знищили пожежі й повені, війни, людська недбалість або злочинність. Це стосується також i відомостей про козаків. I все-таки науковці спромоглися відтворити, бодай в загальних рисах, зародження й розвиток цього унікального історичного явища.



  1. Формування українського козацтва.

    1. Перші згадки про козацтво у літописних джерелах.

    2. Версії, що пояснюють походження козацтва.

    3. Причини виникнення козацтва.


1.1. Перші згадки про козацтво у літописних джерелах
Деякі дослідники відносять появу козацтва ще до часів Київської Русі (ХІ-ХІІ ст.), коли князі посилали невеликі загони для охорони своїх кордонів від ворогів. Перебуваючи на «окраїнах» князівських земель, далеко від влади князів, його воїни самостійно влаштовували своє життя, побут, займалися ремеслами, промислами та полюванням, але головне – виконували військові функції.

Історики вважають, що слово козак – тюрського походження. Вперше термін «козак» згадується у Початковій монгольській хроніці (1240 р.). У перекладі з тюркських мов він означає «одинокий», «схильний до завоювання». У XVI ст. цей термін вміщено в словнику половецької мови «Кодекс Куманікус» (1303 р.) та в додатку до грецького збірника житія святих «Синаксаря». Цікаво, що слово «козак» вживалося для позначення полярних рольових функцій: «страж» і «розбійник».

Виникненню козацтва присвячені численні наукові і популярні, історичні і літературні праці, твори образотворчого мистецтва, драматургії, музики, усної народної творчості. У XVI ст. з’явилися твори, автори яких прагнули з’ясувати причини виникнення козацтва, характер тогочасного суспільного устрою, взаємини між козаками та іншими верствами суспільства – селянством, міщанством, шляхетством, роль козаків в історичних подіях. Першу спробу викласти окремі моменти історії Запорізького Війська зробили польські історики – М. Бєльський, Б. Папроцький, П. Пясецький, С. Твардовський та ін. Особливий інтерес представляє хроніка М. Бєльського (1494-1575 рр.).




Мартін Бєльський. Історіограф, хроніст

Мартін Бєльський – шляхтич родом, сучасник Реформації і польського Відродження, належав до прогресивних діячів того часу. Для свого часу був добре освіченою, а також спостережливою й проникливою людиною, яка цікавилась сучасним суспільним і політичним життям. Авторському перу належать широко відомі «Хроніка світу» та «Хроніка польська».

Описуючи під 1489 р. похід королевича Яна Альбрехта проти татар у Східне Поділля, М. Бєльський зазначає, що польське військо могло успішно просуватись у подільських степах лише завдяки тому, що шлях йому показували тамтешні козаки, які добре знали свою місцевість.

В іншому місці під 1516 р., говорячи про відправу Хмельницького старости Предслава Лянцкоронського на Білгород (Аккерман) із загоном козаків, зауважує, що «лише з цього часу з’явились у нас козаки». Можливо це треба розуміти так, що, на думку М. Бєльського, приблизно з того часу у окремих польських магнатів з’явились козаки-служебники, тоді як козаків у власному розумінні слова він називає у своїй звістці під 1489 р.

Після смерті М. Бєльського «Хроніку польську» продовжував його син Йоахим. Останній не був таким підготовленим і спостережливим, як його батько. Незважаючи на це, в тій частині хроніки, яка належить йому (від 1575 р. до 1598 р.), можна знайти важливі відомості про участь запорожців у селянсько-козацькому повстанні під проводом Северина Наливайка (1594-1596 рр.). На відміну від батька, який утримувався від соціальної характеристики козацтва, Й. Бєльський виступає перед нами як типовий польський шляхтич і запеклий ворог козаків.

У 1584 р. в Польщі вийшла книга Бартоша Папроцького (1543-1614 рр.) «Herby rycerstwa Polskiego». В ній автор описує подорож у 1581 р. на Запорожжя шляхтича Самуїла Зборовського. Автор розповідає про звичаї та побут козаків, їхнє ставлення до шляхти тощо. Сповнений почуттям зневаги до козаків, Б. Папроцький намагався зобразити їх, на противагу «культурній» шляхті, відсталими й дикими людьми.

Порівняно невелике місце відвів козакам у своїй «Хроніці», яка охоплює події від 1575 р. до 1638 р., біскуп Павло Пясецький (1579-1642 рр.). Палкий прихильник централізації Польщі, П. Пясецький дуже цікавився можливістю використання козаків в інтересах королівської влади. В своїй «Хроніці», яка стала широко відомою ще в рукопису, він описує збільшення реєстрового козацтва за польського короля Стефана Баторія, наводить відомості про «залоги» реєстровців за дніпровськими порогами тощо.

П. Пясецький був першим автором, який спробував витлумачити термін «козак» з етимологічної точки зору. «Козак», на його думку, походить від слова «коза», бо козаки, як кози, дуже легко й швидко проникають у малоприступні місця. Він докладно зупиняється на участі козацтва в Хотинській війні 1621 р., а також у повстаннях кінця XVI – першої половини XVII ст. Хоч П. Пясецький ставився до козаків з відвертою ненавистю, однак не міг приховати й своєї поваги до них, захоплення їхніми подвигами, мужністю, самовідданістю, любов’ю до рідного краю.

Мабуть, найдокладніші відомості про козаків, доповнені цікавими зауваженнями й оцінками, подав Еріх Лясота. Шляхтич за походженням, Лясота народився в Сілезії, в околицях Ратибора. Був на службі у імператора Рудольфа II, який доручив йому посольство до запорозьких козаків, що тривало півроку з 24 лютого по 24 серпня 1594 р., з яких він майже місяць жив на Січі. Е. Лясота вів щоденник, у якому зафіксував і своє перебування на Січі, коли вона була на о. Базавлуку. Він першим із авторів вжив термін «Січ». Він пише: «прибув на острів, який зветься Базавлук, що лежить біля одного із дніпровських річищ – Чортомлику... Тут була в той час козацька Січ». «Щоденник» Лясоти містить дуже важливі відомості про соціальну диференціацію запорозького козацтва, про кількість козаків, форми їх організації, політичні відносини з іншими країнами.



Козаквільна людина, прикордонник, охоронець.
Етимологія.

Гіпотези виникли у наслідок популярного в XVII-XVIII ст. філологічного напряму досліджень (співзвучності назв). З погляду наукового обґрунтування нічого не варті.


Старі гіпотези:

  • від імені легендарного ватажка Козака;

  • від слова «коза» у зв'язку зі спритністю козаків;

  • від етноніму «хозари» (популярна гіпотеза в козацькій історіографії кінця XVII – початку XVIII ст.).


Сучасні гіпотези.

  • Від санскриту «kosa» – «назва сім'ї святців» чи «koza» – «оболонь, ость, клятва, божба».

  • Від половецького «Cosac» – «варта», «чота». Зустрічається в «Codex cumanicus».

  • Від кримсько-татарського або тюркського «Qazaq» – «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «бурлака».

  • Від тюркського «Cosac» і «Qazaq» – «вільна людина», «авантюрист», «шукач пригод», «вартовий», «розбійник», «найманець».

ДОВІДКА


Останнім часом, завдяки дослідницькій праці історика української діаспори Олександра Барана, джерелознавча база історії запорозького козацтва збагатилась повним описом подорожей італійського шляхтича Пієтра делла Валле в 1616-1620 рр., де останній оповідає про козаків, їхні поселення, звичаї, військову майстерність тощо. Цей опис особливо цікавий тим, що очима тогочасного італійця сприйнято запорожців як важливий фактор у політиці країн чорноморського басейну і навіть далекої Персії.






ДЖЕРЕЛА___Характеризуючи_значення_і_розмах_козацьких_походів,___Пієтро_делла_Валле_пророкує_козакам_велике_майбутнє'>ДЖЕРЕЛА

Характеризуючи значення і розмах козацьких походів,

Пієтро делла Валле пророкує козакам велике майбутнє
Як би не було, вони сьогодні є дуже сильними на Чорнім морі й ще, щоб трохи позмагатися, будуть його абсолютними панами. … Противно, козаки сьогодні є сильнішими, ніж були, і можна сміло сподіватися, що ще будуть в майбутньому.

Я, студіюючи їхній стан та їхній спосіб життя, думаю направду, що вони одного дня створять для себе одну могутню республіку, бо з такими самими принципами почали славні спартанці, лакедемонійці, як також і сицілійці, картагенці і навіть самі римляни, а в модерних часах голландці.



Видатне місце серед творів про козаків, написаних у перших десятиліттях XVII ст., займає «Історія Хотинської війни» Якова Собєського. Свій твір видав 1646 р. у Гданську під назвою «Commentariorum Chotinensis belli». Найбільший інтерес викликають ті місця, де автор розповідає про суперечності в козацькому війську. Описуючи ситуацію напередодні Хотинської війни, Я. Собєський показує політику частини козацької старшини щодо польського уряду, підкреслюючи значні суперечності, що існували в козацькому середовищі тощо.






ДЖЕРЕЛА

Спогади французького інженера Гійома де Боплана про козаків
Вони дотепні й проникливі, вигадливі й щедрі, без хитрості й не прагнуть до великих багатств, але найбільше шанують свою вільність, без якої не хочуть і жити. Ось чому вони такі схильні до заколотів і повстань проти державців країни, коли почувають себе гнобленими з боку тих; через це рідко минає 7 або 8 років без того, щоб вони не бунтували або не повставали проти державців…

Вони мають дуже міцну будову тіла, легко переносять спеку й холод, голод і спрагу; невтомні на війні, відважні, мужні чи, скоріше, сміливі настільки, що не бережуть свого життя. Найбільше вони виявляють спритності й відважності під час бою табором, під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичайною зброєю) і при захисті укріплень; непогані вони й на морі.


Серед праць першої половини XVII ст. про козацтво найціннішою за змістом, різноманітністю поставлених і висвітлених питань та яскравістю викладу слід вважати «Опис України» французького дворянина, інженера Гійома Левассер де Боплана. Українською мовою «Опис України» з’явився в 1981 р. в журналі «Жовтень» (№ 4), а в 1990 р. – окремим виданням. На відміну від польських шляхетських авторів Боплан дивився на козаків передусім як на трудову верству, а вже потім, як на вояків.

Слід зазначити, що огляд перших згадок про козацтво, який запропоновано в цьому параграфі, не вичерпує всієї історіографії, вона набагато більша. Але це лише має спонукати читача до самостійного пошуку задля ознайомлення зі всією документальною і літературною базою історії Запорозької Січі й козацтва.


1.2. Версії, що пояснюють походження козацтва
Існує низка версій, що пояснюють походження козацтва:

      • «хозарська» — ототожнює козаків з давніми народами степу «козарами», або хозарами;

      • «чорно-клобуцька» — вбачає в них нащадків «чорних клобуків» — тюркського племені, яке у давньоруські часи жило в пограничному зі Степом Пороссі;

      • «черкаська» — вважає виникнення козацтва одним з наслідків процесу міграції в Подніпров'я черкесів (черкасів), які до того проживали в Тмутаракані;

      • «татарська» — виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства — козацтво;

      • «автохтонна» — доводить, що козацтво як спільнота є прямим спадкоємцем, логічним продовженням вічових громад Київської Русі, які за литовської доби не зникли, а лише трансформувалися, зберігши свій вічовий устрій, у військово-службові формування, підпорядковані великому литовському князю;

      • «болохівська» — пов'язує козаччину з існуванням у давньоруських автономних громадах так званих болохівців, які після встановлення монгольського іга добровільно прийняли протекторат Орди і вийшли з-під влади місцевих князів;

      • «бродницька» — висвітлює генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі — «бродниками», які жили у пониззі Дунаю;

      • «уходницька» — пов'язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю;

      • «захисна» — пояснює появу козацтва на південних рубежах необхідністю дати організовану відсіч наростаючій татарській загрозі;

      • «соціальна» — факт виникнення козацтва пояснює як наслідок посилення економічного, політичного, національного та релігійного гніту, яке штовхало селянство до масових втеч на вільні землі та самоорганізацію в нових місцях проживання.

Жодна з цих теорій не може пояснити всю складність виникнення та формування козацтва, оскільки кожна з них базується на якомусь одному чиннику із економічної, етнічної, воєнної чи соціальної сфер. Водночас більшість з них містить раціональні зерна, синтез яких дає можливість наблизитися до правильної відповіді.
1.3. Причини виникнення козацтва та джерела його формування
Поява того чи іншого історичного явища зумовлена, як правило, сумарною дією чинників двох категорій (межа між якими досить умовна), тих, що роблять виникнення цього явища можливим, та тих, які зумовлюють його необхідність. Чинниками, що робили можливими появу та формування козацтва, були:

      • існування великого масиву вільної землі зі сприятливими для життєдіяльності умовами в порубіжжі між хліборобською та кочовою цивілізаціями;

      • досвід освоєння південних територій уходниками, добичниками, бродниками та ін;

      • природне прагнення людей до міграції в пошуках кращого, до самозбереження, самоствердження і самореалізації.



Уходники – люди різних станів (селяни, міщани, бояри, магнати), які любили пригоди і ризик та ходили у XIV-XVI ст. на «уходи» в степ на полювання, рибальство, збирання меду; походили з суміжних зі степом Черкащини, Канівщини, Київщини, Брацлавщини; йшли навесні на низ р. Дніпра, а взимку поверталися до своїх осель. З часом залишалися назавжди в степах, головним чином на Пониззі Дніпра, об'єднувалися в організовані ватаги, відбивали награбовану татарами худобу в Україні та «ясир», перетворилися на окрему суспільну верству населення; пізніше їх стали називати козаками.

Ясир (тур. esir, «бранець», «поневолений», «раб») – бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські та польські землі з XV – до середини XVІІІ ст.


ДОВІДКА


Необхідність виникнення козацтва зумовлена:

по-перше, зростанням великого феодального землеволодіння, що розпочалося з XV ст. і підштовхнуло процес господарського освоєння та колонізації нових земель;

по-друге, посиленням феодальної експлуатації, прогресуючим закріпаченням, наростанням релігійного та національного гніту;

по-третє, зростанням зовнішньої загрози, нагальною потребою захисту від нападів турків і татар.

Таблиця 1

Причини виникнення козацтва


Причини

Пояснення

Економічні

  • захоплення польськими та литовськими феодалами українських земель;

  • нестача власної орної землі;

  • переселення селян та міщан на нові землі для подальшого їх господарського освоєння.

Соціальні

  • посилення феодального гніту українських селян та міщан з боку панів;

  • збільшення повинностей і податків;

  • запровадження кріпосної залежності.

Політичні

  • прагнення польської влади перетворити козацтво на стражів південних рубежів Речі Посполитої від турецько-татарських нападів, а також установити контроль над втікачами за Дніпрові пороги.

Національні

  • політика ополячення українського населення;

  • утиски і обмеження української культури та мови;

  • наступ католицької церкви на права православного населення.

Військові

  • наявність героїчних постатей, які, нехтуючи своїм життям, були готові скласти голову, захищаючи свій народ від польсько-литовських феодалів, кримських татар і турків;

  • саме ці героїчні постаті згуртовували озброєні загони народних месників, що виступали на захист честі й волі України.

Джерелами формування козацтва стали:



  • селяни-втікачі від польської сваволі;

  • селяни й міщани (уходники), які переселялися на нові, вільні землі «Дикого поля»;

  • частина української шляхти, позбавлена іноземцями власності;

  • різноманітні категорії служилих людей.




  1. Запорозька Січ – козацька республіка.

    1. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ.

    2. Вишневецький Дмитро (Байда) – перший із достовірно відомих козацьких гетьманів.

    3. Козацьке звичаєве право.

    4. Військове мистецтво козаків.


2.1. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ
Будівництво в низині р. Дніпра «городців», які до того ж оборонялися незалежними від староств козаками, – факт уже сам по собі цікавий. Проте брак джерел не дозволяє простежити, де саме були збудовані «городці» і як їх захищали тощо.


Кодацький поріг



Кодацький поріг був найпершим і знаходився біля сучасного приміського селища Старі Кайдаки (Старий Кодак), яке входить у межі великого Січеслава.

Пороги тягнулися Дніпром від сучасного Січеслава (Днєпрапєтровска) до Запоріжжя.

У 1932 р. після збудування Дніпрельстану пороги було затоплено.


Перші прямі відомості про наявність у козаків укріплень за дніпровськими порогами залишив нам М. Бєльський, про якого вже згадувалось вище. Він присвятив козакам у своїй «Хроніці світу» окремий розділ («Про козаків»). «Ці люди, – пише він, – постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі». Пробувши тут літо, козаки, за словами М. Бєльського, «розходяться на зиму по сусідніх містах, таких як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші (korzeniu), як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар».

З повідомлення М. Бєльського довідуємось, що у козаків за порогами вже існувала певна організація, репрезентована «Кошем». Козаки, що залишилися на Коші, становили його залогу, яка мала, за словами автора, гармати, човни тощо. Заснування козаками Коша за порогами треба вважати нічим іншим як утворенням Запорозької Січі. Зрозуміло, що це сталося не раптово, а в процесі тривалого часу. Можливо, в 30-50-х роках , XVI ст.


Січ – укріплене місто козаків, лежало за дніпровими порогами на островах. Перша Січ виникла на о. Мала Хортиця. Заснована Дмитром (Байдой) Вишневецьким.

Хортиця (колишня Велика Хортиця) – острів на р. Дніпрі нижче від дніпрових порогів. Був важливим стратегічним опорним пунктом козаків. До 1775 р. входив до запорізьких володінь. З 1965 р. – державний історико-культурний заповідник.

ДОВІДКА


Тепер щодо питання про місце, де заснувалася Запорозька Січ. М. Бєльський не тільки повідомив про заснування козацького Коша за порогами, а й вказав також на одне з місць, де він містився. За його словами, на південь від о. Хортиці був розташований інший острів, що зветься Томаківкою, на якому найчастіше живуть низові козаки і який становить для них (козаків), по суті, наймогутнішу фортецю на Дніпрі». Острів Томаківка, пізніше названий Буцьким, тобто островом втікачів, інакше Дніпровським або Городищем, був приблизно на 60 км південніще від Хортиці. Цей острів ближче до правого берега р. Дніпра (біля сучасного м. Марганця Дніпропетровської області) одержав свою назву від однойменної річки. Річка Томаківка, права притока Дніпра, протікаючи біля острова із східного боку, ділилась на два рукави. Один із них зливався з притокою Дніпра Ревуном, а другий – з Річищем. За словами Лясоти, всі три річки називалися Томаківками; а «поряд знаменитий названий острів» тобто Томаківка.








ДЖЕРЕЛА

Візантійський імператор і письменник

Костянтин Багрянородний, який правив у 913-959 рр., вперше описав Кодацький поріг (на світлині)
Посеред нього [Дніпра] стоять урвисті високі скелі, що стримлять, неначе острівці. Ось чому вода, що набігає й припливає до них, спадає вниз із гучним та страшним шумом. Через це руси не насмілюються проходити поміж скелі, а пристають поблизу до берега й висаджують людей, але речі залишають у кораблях. Потім голі тягнуть їх, намацуючи дно своїми ногами, щоб не наштовхнутися на якийсь камінь. Так вони роблять: одні коло носа, другі посередині, треті біля корми, штовхаючи (її) жердинами, й проходять цей перший поріг по згину біля берега ріки з надзвичайною обережністю. Коли вони проминуть цей перший поріг, то знову, забравши з берега інших, відпливають і приходять до іншого порога...

Того часу дванадцять порогів (Кодацький, Сурський, Лоханський, Ненаситецький та ін.) перетинали р. Дніпро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на 100 км. Після цього ріка розливалася в широку заплаву – Великий Луг, де було багато проток та островів (понад 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних островах – Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та ін.

Питанням про те, який острів має честь бути першою колискою Запорозької Січі, досить спірне, бо М. Бєльський в іншому місці своєї Хроніки (кн. 1) подає такі відомості: «На цій річці (Дніпрі) є кам’яні пороги, які перейти важко комусь іншому, крім козаків, що до цього звикли. Є там теж деякі острови дуже укріплені, на яких козаки мешкають, і між іншими Томаківка...». Отже, кілька островів, серед них і Хортиця, можуть змагатися за право бути першим місцем Січі.



    1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка