Атестація з української мови за курс 7 класу передбачає: Знати теоретичний матеріал, передбачений програмою



Скачати 112.19 Kb.
Дата конвертації17.01.2018
Розмір112.19 Kb.

Атестація з української мови за курс 7 класу передбачає:


  1. Знати теоретичний матеріал, передбачений програмою.

  2. Уміти застосувати теоретичні знання на практиці:

  • виконувати тренувальні вправи;

  • робити мовленєві аналізи;

  • слухати і розуміти тексти різних стилів, типів і жанрів мовлення (аудіювання);

  • відтворювати готовий текст, виразно читати тексти різних типів, стилів, жанрів мовлення;

  • створювати власні висловлювання;

  1. Виконувати письмові роботи (домашні, контрольні, творчі);

  2. Вести три зошити:

  • Для нотування теоретичних відомостей (за бажанням);

  • Для виконання письмових робіт;

  • Для творчих робіт.

  1. Уміти працювати з додатковою літературою;

  2. Повторювати теоретичний матеріал, вивчений у попередніх класах.




Зміст навчального матеріалу

Вимоги до рівня

загальноосвітньої підготовки учнів


Вступ

Мова — скарбниця духовності народу

Учень:
знає, яку роль відіграє мова у збереженні духовних надбань народу;
уміє аргументовано довести своє твердження з теми уроку.

Повторення та узагальнення вивченого.
Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях.
Частини мови. Вивчені групи орфограм.

Учень:
розставляє правильно розділові знаки у простому і складному реченнях згідно з вивченими правилами;
знаходить у реченні вивчені частини мови, орфограми;
доводить приналежність слова до частини мови, обґрунтовує написання орфограми;
виправляє допущені помилки;
складає прості і складні речення;
читає й переказує тексти з різними видами речень.

Тематичне оцінювання №1




Морфологія. Орфографія
Дієслово: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Форми дієслова: неозначена форма, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то (загальне ознайомлення).
Неозначена форма (інфінітив) та особові форми. Доконаний і недоконаний види дієслова.
Часи дієслова. Теперішній час. Минулий час. Зміна дієслів у минулому часі. Майбутній час. Дієслова І і ІІ дієвідмін. Дієвідмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу.
Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Творення дієслів умовного способу і наказового способу.
Безособові дієслова.
Способи творення дієслів.
Правопис дієслів
Не з дієсловами (повторення).
Правопис -ться, -шся в кінці дієслів (повторення).
Букви е, и в особових закінченнях дієслів I і II дієвідмін (повторення).
Буква ь у дієсловах наказового способу.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Уживання діє-слів-синонімів, антонімів у переносному значенні; засвоєння найуживаніших фразеологізмів (в т. ч. приказок і прислів’їв), крилатих висловів, до складу яких входять дієслова.

Учень:
знає загальне значення дієслова, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
знаходить дієслово в реченні;
визначає його форми, граматичні ознаки, належність дієслова до певної дієвідміни, засоби творення видових пар дієслів;
правильно вимовляє дієслова і пише їх з вивченими орфограмами;
аргументує написання орфограм;
знаходить і виправляє допущені помилки на вивчені орфографічні правила, а також помилки у формі залежного слова;
використовує правильно форми дієслів у мовленні;
аналізує випадки використання дієслів із стилістичною метою, визначаючи їх виражальні можливості;
конструює речення з дієсловами в усіх часах і особових формах, у т. ч. в переносному значенні;
редагує тексти щодо заміни повторюваних дієслів синонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;
бере участь у розігруванні діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, використовуючи з комунікативною метою дієслова у формі одного часу і способу замість іншого;
складає усні чи письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості дієслова, у т. ч. висловлювання у художньому стилі з дієсловами у 2 ос. однини; ділові папери (інструкцію) з дієсловами у 3 особі множини.

Фонетика. Орфоепія
Вимова дієслів на -шся, -ться. Чергування приголосних у дієсловах.
Синтаксис. Уживання дієслова в ролі різних членів речення.
Культура мовлення і стилістика. Засвоєння дієслівних словосполучень з керованим залежним словом. Уживання одних способів дієслів чи форм певного часу замість інших.
Текст (риторичний аспект). Складання висловлювань у художньому стилі з дієсловами у 2 ос. однини; ділових паперів (інструкція) з дієсловами у 3 особі множини.




РЗМ Докладний переказ




Тематичне оцінювання №2




Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього і минулого часу.
Дієприкметниковий зворот. Безособові діє-слівні форми на –но, -то.
Правопис дієприкметників
Правопис голосних у закінченнях дієприкметників.
Відокремлення комами дієприкметникових зворотів (після означуваного іменника).
Правопис голосних і приголосних у суфіксах дієприкметників.
Написання –н- у дієприкметниках та –нн- у прикметниках дієприкметникового походження.
Не з дієприкметниками.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Дієприкметникові синоніми, антоніми; фразеологізми (приказки і прислів’я), крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники.

Учень:
знає значення дієприкметника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;
відрізняє дієприкметник від прикметника;
знаходить у реченні дієприкметник і дієприкметниковий зворот, безособові дієслівні форми на –но, -то;
визначає дієприкметники активного і пасивного стану; засоби їх творення;
пише правильно дієприкметники з вивченими орфограмами;
правильно розставляє розділові знаки при дієприкметниковому звороті;
пояснює орфограми в дієприкметнику і пунктограми;
знаходить і виправляє в реченні помилки на вивчені орфографічні, граматичні й пунктуаційні правила;
правильно інтонує речення з дієприкметниковими зворотами;
складає речення з дієприкметниковими зворотами; проводить їх заміну підрядним реченням;
використовує дієприкметники, дієприкметникові звороти, форми на –но, -то, а також фразеологізми, крилаті вислови, до складу яких входять дієприкметники, у власних висловлюваннях, зокрема в текстах-описах на певну соціокультурну тему.


Синтаксис. Уживання дієприкметників і діє-прикметникових зворотів у ролі другорядних членів речення.
Культура мовлення і стилістика. Побудова речень з дієприкметниковими зворотами; синоніміка складних і простих речень з діє-прикметниковими зворотами. Синоніміка речень активного і пасивного стану. Уживання в мовленні безособових форм на –но, -то.
Текст (риторичний аспект). Створення текстів-описів з уживанням дієприкметників і дієприкметникових зворотів.




Тематично оцінювання №3




Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Вид і час дієприслівників. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.
Правопис дієприслівників
Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.
Не з дієприслівниками.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Дієприслівникові синоніми й антоніми. Найуживаніші фразеологізми (у т. ч. приказки й прислів’я) з дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами.
Синтаксис. Дієприслівники і дієприслівникові звороти в ролі другорядних членів речення.
Культура мовлення: Правильне вживання дієприслівників у власному мовленні, дотримання інтонації в реченнях з дієприслівниковим зворотом.

Текст (риторичний аспект). Використання дієприслівників та дієприслівникових зворотів для зв’язку речень у тексті.

Учень:
знає: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприслівника;
знаходить дієприслівник, дієприслівниковий зворот у реченні;
відрізняє дієприслівник від дієприкметника;
визначає граматичні ознаки дієприслівника;
пише правильно дієприслівники з вивченими орфограмами;
розставляє розділові знаки при дієприслівниках і дієприслівникових зворотах;
виправляє помилки у вживанні та правописі дієприслівників;
правильно інтонує речення з дієприслівниковими зворотами;
конструює прості речення з дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами, замінює їх складними реченнями з підрядними обставинними;
читає й переказує тексти з дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами;
складає монологи і діалоги, використовуючи виражальні можливості дієприслівників і дієприслівникових зворотів.

РЗМ Твір - опис процесу праці за власним спостереженням




Тематичне оцінювання №4




Прислівник загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди прислівників (практично).
Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення.
Правопис прислівників
Букви -н- та -нн- у прислівниках.
Не і ні з прислівниками.
И та і в кінці прислівників.
Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників та дієприкметників.
Написання прислівників разом і через дефіс.
Написання прислівникових словосполучень типу: раз у раз, з дня на день...
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Прислівники — синоніми й антоніми; прислівники — омоніми до іменників з прийменниками. Фразеологізми й крилаті вислови з прислівниками.
Синтаксис. Прислівник у ролі головних і другорядних членів речення.
Культура мовлення і стилістика. Правильне наголошування прислівників. Використання прислівників як засобу зв’язку речень у тексті і засобу підсилення виразності мовлення.
Текст (риторичний аспект). Використання прислівників у текстах художнього і публіцистичного стилів.

Учень:
знає загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль прислівника;
знаходить прислівники у реченні, відрізняючи їх від омонімічних і паронімічних частин мови;
визначає його граматичні ознаки;
уміє утворювати ступені порівняння, практично застосовувати правила правопису;
правильно наголошує прислівники;
помічає і виправляє помилки у правописі прислівників;
аналізує і визначає роль прислівника в художніх і наукових текстах;
складає речення з прислівниками і мікротексти, використовуючи прислівник для зв’язку речень у тексті;
створює усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення.

Міжпредметні зв’язки. Bикористання прислівників у художніх і наукових текстах (література, історія, географія, біологія, хімія, фізика).




Тематичне оцінювання №5





Рекомендовані підручники і посібники
1. Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова: Підручник для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Освіта України, 2007.

2. Єрмоленко С.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: Підручник для 7-го кл. – К.: Грамота, 2007.

3. Жовтобрюх В.Ф. Рідна мова. 7 клас: Комплексний заліковий зошит для тематичного оцінювання. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.

4. Глазова О.П. Кольорове слово. Зведений комплект з розвитку зв’язного мовлення. 6 клас. – Харків: Веста, 2005.


Додаток 1

Теми для письмових творчих робіт:


  • Краса і багатство рідної мови.

  • Слово як духовна святиня.

  • Рослинний і тваринний світ рідного краю.

  • Світ моїх захоплень.

  • Мати – берегиня роду.

  • Символіка народного костюма.



Теми усних висловлювань учнів:


  • „Мамина пісня”.

  • „Захистимо планету”.

  • „Не гасне вогнище родинне в людських запалених серцях”.

  • „Відомі люди мого краю”.

  • „Символ нездоланності людини”.

  • „Моє захоплення”.

Додаток 2

Зразок оформлення зошитів

Перше вересня

Класна робота

Вправа 12

  • між роботами відступай два рядочки;

  • на полях не пиши;

  • число завжди пиши словами;

  • в зошиті працюй охайно.

Додаток 3
Рекомендації до написання переказів

    1. Прочитати або прослухати текст.

    2. Усно дати відповіді на питання:

  • До якого типу висловлювання належить текст?

  • Що описується? (Про що розповідається? або Над чим роздумує автор?)

  • Поділити текст на мікротеми.

    1. Ще раз прочитати або прослухати текст.

    2. Скласти план до тексту.

    3. Працювати над переказом у чернетці.

    4. Переписати готовий переказ у чистовик.


Рекомендації щодо того, як слухати текст з елементами опису приміщення:

      1. налаштуйся на уважне слухання;

      2. зауваж, зі скількох частин складається зміст тексту, в якій частині розміщено опис приміщення, для чого його використано;

      3. запам’ятай початок і кінець тексту, деталі інтер’єру.


Додаток 4
Рекомендації до написання твору-розповіді


    1. Придумай назву розповіді.

    2. Чітко визнач тему і основну думку висловлювання.

    3. Назви місце і час події, про яку розповідаєш.

    4. Не забувай, що розповідь повинна мати вступ основну частину і закінчення.

    5. Звертай увагу на дієслова, бо саме навколо дії розгортається зміст розповіді.

    6. На які думки наштовхнула тебе подія?


Додаток 5
Особливості будови твору-роздуму про вчинки людей
Нагадаємо, що роздум складається з трьох частин:

  • Теза – основне твердження, чітко сформульована думка, правильність якої треба довести.

  • Докази – аргументи, що підтверджують істинність основної думки за допомогою фактів і логічних доведень.

  • Висновок – те, що випливає з доказів (узагальнення); остаточна думка про що-небудь; підсумок.


Вчинок – дія, що складається з таких елементів: мотиву (спонукання, зацікавленості), наміру, мети, власне дії, наслідків, самооцінки людиною вчиненого та її ставлення до оцінки інших.
Поведінка – сукупність вчинків та дій людини, здійснюваних наю протягом відносно тривалого періоду. Поведінка охоплює усі вчинки людини в цілому, незалежно від того, навмисні вони чи ненавмисні, а також колективу, організації чи великої маси людей, що виявляють різні сторони характеру.

Орієнтовний план до твору-роздуму про вчинки людей

  1. Хто здійснив вчинок?

  2. Як він сам сприймає свій вчинок?

  3. Що інші думають про це?

  4. Яке твоє враження?

  5. Чому саме так розцінюєш вчинок?

  6. Що побажав би ровесникам?

Додаток 6
Форми контролю за самостійною роботою


  • Співбесіда.

  • Диктант.

  • Диктант з граматичним завданням.

  • Усний залік.

  • Перевірка домашніх робіт та завдань.

  • Усний твір-роздум про вчинок людини.

  • Аудіювання.

  • Читання мовчки.

Додаток 7

Критерії оцінювання результатів самостійної роботи, знань і вмінь екстернів
Початковий рівень (від 1 до 3 балів)

Передбачає елементарне володіння навчальним матеріалом, відтворює менше половини навчального матеріалу, виконання елементарних завдань за допомогою вчителя (виконання вправ, написання диктантів). Ведення зошитів.


Середній рівень (від 4 до 6 балів)

Передбачає виявлення знань і розуміння основних положень начального матеріалу. Аналізування, порівняння, узагальнення, висновки (за допомогою вчителя). Вміння застосовувати знання на практиці (за зразком). Ведення зошитів.


Достатній рівень (від 7 до 9 балів)

Передбачає вільне володіння вивченим матеріалом, застосування знань в дещо змінених ситуаціях, вміння систематизувати і аналізувати інформацію, вміння добірати аргументи. Ведення зошитів.


Високий рівень (від 10 до 12 балів)

Передбачає володіння набутими знаннями, виявлення творчих здібностей, вміння використовувати здобуту інформацію і виявляти власне ставлення до неї.








Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка