Асиміляція французьких слів англійської мови було більш складним процесом, ніж асиміляції скандинавських words



Скачати 131.08 Kb.
Дата конвертації04.01.2018
Розмір131.08 Kb.

УДК 378.147 Верховцова Ольга Михайлівна

Старший викладач кафедри іноземних мов,



Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету
Французькі запозичення в англійському політичному лексиконі

The article is an attempt to learn that part of the English political lexicon that has been borrowed from the French language under extra non-linguistic factors. The research keeps to a chronologic order with the reference to the history of the British people.

Key words: borrowings; linguistic, non-linguistic factors; influence; terms
В статті розглядаються французькі запозичення в англійському політичному лексиконі в діахронічному аспекті.

Ключові слова: запозичення, лінгвістичні і нелінгвістичні фактори, вплив, терміни
В статье исследуются французские взаимствования в английском политическом лексиконе в диахроническом аспекте.

Ключевые слова: взаимствования, лингвистические и нелингвистические факторы, влияние, термины



Сучасна англійська мова, зі специфічними особливостями її звукового та граматичного ладу і словникового складу, постає перед нами як продукт тривалого історичного розвитку, в процесі якого вона зазнала різнобічних змін, обумовлених різними причинами. Як в сфері звукового складу, так і в сфері граматичного ладу і лексики протягом історії мови відбувалися значні зміни, в більшості випадків в силу внутрішніх законів її розвитку, а іноді, особливо у сфері словникового складу, під впливом зовнішніх чинників, пов'язаних з історичною долею англійського народу. Зміни зачіпають всі аспекти мовної структури, але діють в них по-різному.

Словниковий склад, тобто сукупність слів тієї чи іншої мови, є найбільш рухомий і найбільш швидко розвивається. Одним із чинників, який забезпечує розвиток мови, є іншомовний вплив, що виявляється в процесі запозичення нових понять і лексичних одиниць. Явище запозичення пов’язане з зовнішніми факторами розвитку мови, оскільки воно виражає мовні контакти, що виникають внаслідок спілкування між носіями мови. Саме лексика мови особливо чутлива до всіх змін в історії народу - носія цієї мови, і не тільки до змін економічного укладу, а й до всяких змін у виробництві, культурі, науці, побуті і так далі. Як зазначає Я.А.Голдованський, на шляху до повного лексичного засвоєння слово проходить три етапи:

  1. Етап інновації, первісного вживання слова в мові реципієнта;

  2. Етап віртуалізму, розповсюдження слова серед невеликої групи носіїв мови;

  3. Етап неологізму, вживання слова більшістю носіїв мови-реципієнта[4:18]

На словниковому складі англійської мови відбилися прийняття християнства, що зіштовхнуло англійців з латинською цивілізацією, скандинавське і нормандське завоювання (після яких англійська мова втратила певну частину свого споконвічного словникового складу, столітня війна, зростання буржуазії, ренесанс, зростання морського панування Англії, колоніальні захоплення, розвиток торгівлі і промисловості, науки і літератури, перша і друга світова війни. У результаті всіх цих процесів словниковий склад сучасної англійської мови, зберігши своє основне ядро споконвічно англійських слів, виявляється вельми змішаним за своїм походженням.
Лексика сучасної англійської мови являє собою складне поєднання різних елементів, які нашаровувалися один на інший протягом історії мови і вступали в різні взаємини між собою. Багато слів, що були вживанні в більш ранні періоди, зникають з живої мови або тому, що предмети і поняття, що позначаються ними застаріли, перестали вживатися в змінених умовах життя, або тому, що їхнє місце зайняли інші слова, що стали вживаними.
Для того, щоб стати запозиченням, що прийшло з чужої мови слово має закріпитися в новому для себе мовному середовищі, міцно увійти в новий словниковий склад.
 
В англійській лексиці є окремі слова, запозичені майже з 50 мов світу, проте вважається, що найважливішими з цих джерел стали латинська, французька та скандинавська мови. Деяка частина слів з цих мов була настільки асимільована англійською мовою, що навіть проникла в основне лексичне ядро, але значно більше їх кількість знаходиться за межами останнього.

Метою статті є дослідження французьких запозичень у складі англомовного політичного лексикону в діахронічному аспекті. Асиміляція французьких слів носіями англійської мови була складним процесом. Французька мова належить до іншої мовної групи і має дуже мало спільного з англійською. У 1066 році відбулося завоювання Англії норманами. Нормани походили зі Скандинавії, і протягом ста п'ятдесяти років вони селилися на території відомій як Нормандія. Вони швидко асимілювалися і вже в 11 столітті прибули до Великобританії як носії французької мови і французької культури та французького феодального устрою. Нормани розмовляли північним діалектом, який дещо відрізнявся від паризького. Нормандія була французьким герцогством; вона придбала свою назву після того, як французький король Карл Простий, будучи не в змозі впоратися з вікінгами, віддав їм за договором 912 р. цю територію. До 1066 року вікінги вже давно перейняли французьку мову і асимілювалися з місцевим населенням. Після нормандського завоювання влада виявилася повністю в руках нормандців; герцог Вільгельм Завойовник також змістив англійських священників і поставив на їх місце нормандських.    В результаті, британці, в основному представники вищого класу, засвоїли французьку мову через шлюбні союзи чи ділові стосунки з французами. Заможні британці мали маєтки у Франції, а за часів Генріха ІІ кількість британських володінь там значно збільшилась, а сам він контролював 2/3 Франції. З 1135 до 1460 Англійські королі одружувалися з француженками. Тож не дивно, що багато грошей інвестувалось у Францію, що зміцнювались торгівельні та культурні зв’язки, а отже зростала кількість людей, що розмовляли обома мовами.

Корінне населення Англії продовжувало говорити англійською, з нормандського ж діалекту утворилася англо-нормандська мова, яка стала державною мовою і проіснувала до кінця XIV століття. Двомовність значної маси населення викликала проникнення в словниковий запас англійської мови французьких слів, що позначали широке коло понять, які належали до побуту, звичаїв і занять феодальної норманської знаті. Пізніше в англійську мову влилося дуже багато французьких політичних термінів.
Таким чином, французькі запозичення цього періоду проникають
     головним чином не в основний словниковий фонд, а в певні пласти      словникового складу. Пласти ці визначаються історичними умовами      запозичення.        Перш за все, це слова, пов'язані з феодальними відносинами:
feudal lord, feudalization, baron, beneficiary, dependent, homager, chivalry, court of chivalry. Деякі з цих слів, у той час відображали у своєму значенні      феодальну ідеологію, пізніше отримали загальний зміст. Такі: command,  instruction, order, oppress,   subject, subordinate, serve, service, noble, glory, danger, peril.       Майже всі титули, за винятком короля count, viscount норман-французького походження. Слова, пов'язані з державним управлінням people, nation,      power, authority, justice, crown administer, empire, state, і т. д.
В мову увійшла велика кількість вчених латинізмів і нових запозичень з французької мови. Особливо явно запозичення відображають нормандський вплив у галузі державного управління, у військовій справі, в організації церкви і в міського життя:
court, servant, guard, prince, vassal, government, serf, village;

• army, battle, banner, victory, war, soldier;
• religion, chapel, prayer, to confess
;
• city, merchant
;

Наймасовіший потік запозичень - середньовічний, після нормандського завоювання і в результаті його майже половина англійського словника має романські корені. Крім слів, що означали повсякденні поняття та предмети, додаються слова, що позначають більш елегантні та витончені поняття (dance, April, native, fine, line, punish, finish).

Великою історичною подією, без якої французький вплив ніколи не прийняв би таких гігантських розмірів було Відродження. Вплив Ренесансу став відчуватися в Англії ще в 14 столітті, і з тих пір вторгнення в класичних термінів ніколи не припинялось. Цей же вплив помітно на всіх європейських мовах, але на англійській мові особливо:ballet,tableau,statuesque,cliché,motif, format, trousseau,lingerie,soufflé,hors d’oeuvre,rouge,etiquette,etc.

В другій половині 17-го століття Франція була найбільшою силою в Європі. Французькі запозичення потрапляли в англійську мову в результаті політичних і культурних відносин між двома країнами. Французька мова стає модною в Англії, що викликало появу багатьох нових французьких слів в англійському вокабулярі. Це такі слова, як fiance,unique,machine,marine,police, toilet, hotel, illuminated, elegant, extravagant , delicate, miniature, critique, symphony ,bourgeois, regime, bomb, belle-lettres, conservatorie, brochure, nuance, piruette, vaudevill,etc.

В результаті французької революції відбувається притік деяких політичних термінів: royalism,despotism,tyranny,democrat,aristocrat,etс., дипломатичних : attaché,communiqué,dossier, та слів змішаного характеру: ball,beau,cortege,café,coquette,hotel,picnic,restaurant , entresol, chateau, bureau, що відносяться до соціальної сфери; ballet,ensemble,essay,genre,до мистецтва; військові терміни: brigade,corps,manoeuvre,marine,police,reconnaissance, echelon, fuselage. Англійська засвоїла величезну кількість французьких слів. З 80 000 найбільш уживаних слів англійської мови приблизно 22 500 - це французькі запозичення (всіх періодів історії). [2-14 ]
Для вивчення та порівняння французьких запозичень в англійській мові ми взяли три тексти, що належать до різних історичних періодів. Це -Ancrene Wisse or Guide for Anchoresses[11-104], що датується початком 13 століття; «Утопія» Томаса Мора (1516 р) [9] та промова Уінстона Черчиля Sinews of Peace, (the Iron Curtain Speech у Вестмінському коледжі (1946 р)[10].

Текст Guide for Anchoresses має порівняно невелику кількість французьких запозичень, що становлять 7,5% від загального тексту.       Французькі запозичення іноді буває важко відрізнити від     латинських, точніше кажучи, важко відрізнити прямі латинські     запозичення від непрямих. Наприклад, слово цифра могло прийти з французької figure і прямо з латини figura. Те, що в одній мові було засобом зміни слова, в іншій стало засобом словотворення, втратило граматичне значення та набуло лексичного. Наприклад, прикметник на – ior завжди мав значення порівняльності, бо походив від латинської порівняльної ступені: superior, senior, inferior. Таким чином, асимілюючись в англійську мову, деякі слова набували не лише нових граматичних форм, а й іноді переходили в іншу частину мови. Перехід в іншу частину мови спостерігається також в деяких запозиченнях з французької мови.



Багато французьких дієслів в неозначеній формі були схожими своїми закінченнями на англійські іменники, тому й ставали ними: dinner обід; remainder залишок. Запозичені слова проходять складний шлях семантичного розвитку.

Так, слово clerc від латинсько clericus, з грецького klerikos означало встароанглійській мові священник, в середньоанглійскій грамотна людина,

студент, чиновник та вчений, а в ново англійській мові конторський службовець - clerk.

При порівнянні значень запозиченого слова з тим, яке воно мало
     в мові, звідки воно прийшло, зазвичай виявляється, що в новій     мові воно зберігає лише частину своїх значень, часто одне, і притому не      основне, а похідне, і нерідко стає терміном. Яскравим    прикладам цього є      французьке слово marcher – ходити, яке дає march - марширувати, термін      спочатку військовий.

В рідкісних випадках запозичене слово отримувало значення, відмінне від того, яке воно мало в мові оригіналу і втрачало своє початкове значення. Так, французьке слово tenez (тримайте), що вживалось у грі в теніс, дало назву цьому виду спорту.

Новоанглійська мова складається в епоху Відродження. Наукові твори цього періоду пишуться англійською мовою, але велика кількість наукових та політичних термінів запозичується з французької мови, або з латини через французьку. Серед них багато дієслів та прикметників: operate, cultivate, demonstrate, evolve, educate, admit, permit, complete, accept, affect, locate,

separate, senior, junior, minor, inferior, exterior, superior, dependant.

Це видно з другого зразка, який ми обрали для аналізу - «Утопії» Томаса Мора (1516 р). Кількість французьких запозичень становить 13% від усього тексту, що майже вдвічі більше, ніж у тексті 13 століття.

У зв'язку з тим, що із французької мови в англійську було запозичено дуже багато лексичних одиниць зі складною словотворчою структурою, вплив французької мови дуже позначився на системі англійського словотворення. Певні англійські суфікси і префікси, що зустрічаються в запозичених словах, могли вилучатись з цих слів і використовуватися для утворення слів, від споконвічних коренів. Найважливішими ознаками слів латино-романського походження є складні слова з префіксами: ab-, ad-, corn-, dis-, ex-, in-, im- , il-, sub-; подвоєння приголосних: bb, cc, tt, ll, mm, nn, pp, rr, ss, tt. Наприклад, according, applause, illegal, innocent, different, affection, subordinate.

      Наприклад, велика кількість французьких слів було утворено з суфіксом-ance,-ence: ignorance, entrance, innocence. Звідси для англійців ставало ясним значення цього суфікса, за допомогою якого утворені абстрактні іменники від основ прикметників і дієслів.


     Суфікс-ess, застосовуваний для утворення іменників, що позначають жінок, проник в англійську мову в словах: princess, baroness. Потім його стали приєднувати до англійських коріння: goddess, murderess.
     Французький суфікс-able,-ible, утворює прикметники зі значенням "який може піддатися дії", ввійшов в англійську мову в словах: admirable, tolerable, flexible.
         Деякі французькі префікси також стали продуктивними в англійській мові.
     Так, наприклад, префікс-dis-,-des-з негативним значенням в складі багатьох французьких слів (disappoint, disdain). І став вживається для утворення нових слів від англійських коренів: disown, disburden.

З часом французькі запозичення так тісно врослись в англійську мову, що змінились під впливом фонетичних навичок англійців, піддались нарівні з основними англійськими словами багатьом звуковим змінам, які відбулися в 15-му, 16-му та в наступних століттях.

Третій текст належить до сучасної епохи. Це знаменита промова Уінстона Черчиля Sinews of Peace, відома, як Залізна завіса, проголошена у Вестмінському коледжі в 1946 р. В ній кількість слів французького походження становить 22%. Це свідчить про те, що французька мова значно збагатила англійський політичний вокабул яр. Щоб не повторюватись, для вираження одного поняття промовець вживає синоніми різного походження. Так, в тексті ми зустрічаємо такі пари слів:

Freedom – liberty (fr); brotherhood – fraternity; hunger – famine; safeguard – protection; peaceful – pacific; help – assistance; win – conquer; fight- combat.

Проте значення запозичень не слід переоцінювати. Велика кількість запозичень призводить до утворення значної кількості дублетів. Дублетами називають такі слова, що мають спільний корінь, спільне походження, але котрі, в результаті розвитку отримують різне фонетичне звучання та значення. Сюди можна віднести слова: factfeat; feattravail. Інші пари слів, знайдені в тексті, є омонімами, тобто, схожі за звучанням та мають різні значення: assistassister;bless- blesser; reportreporter; supportsupporter; achieveachiever; abilityhabilité.



Можна сказати, що в кожній мові, крім загальних законів, що зумовлюють її розвиток, діють ще й внутрішні закони, які визначають її національну специфіку в застосуванні до запозичених слів. Потрапляючи до англійської мови, французькі слова поступово асимілюються, підкоряючись її граматичному, фонетичному та семантичному ладу. Ступінь асиміляції залежить від історичних умов кожного конкретного слова, тобто від періоду запозичення та комунікативного значення слова. Нарешті, ми бачимо з вищенаведених прикладів, французькі запозичення іноді змінювали своє значення. Це цілком закономірно, коли слово починає своїм життям в іншомовному середовищі і в ході асиміляції починає обростати додатковими значеннями. Зовсім невелика доля випадає на так званні незасвоєнні запозичення, тобто такі, які зберегли свої фонетичні та морфологічні особливості: coup d’état, attaché, chargé daffaires, pince-nez, (in) petit point, rendez-vous, tête-à-tête, prête-à-porte,.
Отже, дослідивши три тексти, що належать до різних епох, ми можемо стверджувати, що процес поповнення англійського політичного лексикону французькими запозиченнями був довготривалим і значно залежав від інтенсивності англо-французьких відносин та їх насиченості різноманітними подіями. Від часу запозичення залежало й те, яку еволюцію проходило слово, і які зміни відбувалися в його значенні, залежно від економічних, політичних чи культурних чинників. Безперечно, велика кількість запозичень з французької мови пояснює ту роль, яку вони зіграли в збагаченні словникового складу, встановленні лексичних норм англійської мови та подальшому розвитку словотворення.

Можна сказати, що англійська мова в цілому не постраждала від іншомовних елементів. Навпаки, її словниковий склад, безсумнівно, збагатився. Це стало можливим завдяки тому, що вона засвоїла багато французьких елементів, ввібравши в себе все цінне і потрібне, відкинувши в ході подальшого розвитку все випадкове.

Література:

  1. Аракин В.Д. История английского языка.- М.Высшая школа, 1968.-420 с.

  2. Борисова Л.М. Из истории английских слов Книга для учащихся старших классов.- М.Просвещение, 1994.-95 с.

  3. Гальперин И.Р. Большой англо-русский словарь в 2-х томах. Ок. 150 000 слов.- 3-е изд., стереотип.- М.Рус. яз., 1979.- 1688 с.

  4. Голдованський Я.А. Українські неокласичні джерела. /Іноземна філологія вип. 107. – Львів, 2004 с 129-133

  5. Заботкина В.И. «Новая лексика современного английского языка», М., Высшая школа,1989.- 124 с.

  6. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. – К., 1993. – 255 с.

  7. Davies N., Jones D and others. A Common Wealth: Life and Culture in the English-speaking World. Solna: Liber Hermods och Utbildningsradion, 1990.- p. 22-25, 106-130.

  8. Lyons J. Language and linguistics. - Cambridge: Cambridge University Press, 1981.

  9. Thomas More. Utopia. 1516 (the Internet)

  10. Winston Churchill, Sinews of Peace, (the Iron Curtain Speech), at Westminster College in Fulton, Missouri on March 5, 1946 .

  11. The Norton Antropology of English Literature.- Norton and Company, New York, 2001.- p 2870





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка