Альний захист людей з особливими потребами



Скачати 318.28 Kb.
Дата конвертації12.06.2019
Розмір318.28 Kb.



СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ

З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК Підготовлено і надруковано



Департаментом соціального захисту населення

Миколаївської обласної державної адміністрації

ПЕРЕДМОВА

Інвалідність сьогодні є соціальним явищем. Проблема захисту осіб з інвалідністю у сучасних економічних умовах набуває особливого значення в зв’язку з постійним зростанням їх частки в загальній структурі населення.

Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю, які затверджені у грудні 1993 року Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, передбачають рівні стартові можливості для всіх осіб незалежно від їх психофізичного розвитку, стану здоров’я, віку, статі, соціально-економічного статусу.

Виконуючи взяті на себе зобов’язання, Україна послідовно спрямовує свою соціальну політику на створення комплексу правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, основною метою яких є поліпшення або відтворення життєдіяльності, соціальної адаптації, повернення до повноцінного життя людей з обмеженими можливостями.

З метою розв’язання проблем інвалідності прийнято низку законів України, зокрема: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про психіатричну допомогу».

Результатом усвідомлення важливості та нагальності проблем осіб з інвалідністю стало розроблення та прийняття принципово нового законодавчого акту – Закону «Про реабілітацію інвалідів в Україні». Його реалізація покликана створити не лише необхідні умови повноцінного життя людей з проблемами фізичного та психічного здоров’я, а й змінити ставлення до них, як до повноправних громадян, усього суспільства. Важливим є те, що у формуванні та реалізації політики в сфері соціального захисту та реабілітації активну участь беруть самі особи з інвалідністю, їх громадські організації. Вони входять до складу різних урядових органів і комісій, залучаються до розробки державних нормативно-правових актів. 07.09.16 Верховна Рада України прийняла за основу та в цілому урядовий законопроект, яким вносяться зміни до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї». На виконання цих законів передбачається замінити слова «інвалід» та «інваліди» у всіх відмінках словами «особа з інвалідністю» та «особи з інвалідністю» у всіх відмінках.

Для вирішення питань соціального захисту осіб з інвалідністю в області прийнято низку соціальних програм.

Забезпечення надійного соціального захисту осіб з особливими потребами є одним з визначальних пріоритетів соціальної політики нашої держави. Турботливе, чуйне ставлення до них стає не тільки обов’язком держави, а й всього суспільства



ВСТАНОВЛЕННЯ ІНВАЛІДНОСТІ

Інвалідність – міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Соціальний захист осіб з інвалідністю - система гарантованих державою постійних або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів, що забезпечують особам з інвалідністю умови для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

Соціальна допомога - періодичні чи регулярні заходи, що сприяють усуненню або зменшенню соціальної недостатності. Види соціальної допомоги - гарантована соціальна допомога з боку держави у вигляді грошових виплат (пенсії, грошова допомога, одноразові виплати), забезпечення технічними та іншими засобами: автомобілями, крісло-колясками, протезно-ортопедичними виробами, друкованими виданнями зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальною апаратурою та сигналізаторами, а також шляхом надання послуг з медичної, соціальної, професійної реабілітації та побутового обслуговування.

Реабілітація осіб з інвалідністю - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення.

Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

ЯК ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ ІНВАЛІДНІСТЬ?

Інвалідність і ступень втрати здоров’я повнолітніх хворих встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх – лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.



ДЕ ПРОВОДИТЬСЯ ОГЛЯД ХВОРИХ?

Огляд хворих у МСЕК проводиться за місцем проживання або лікування з пред'явленням паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, та направлення лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) відповідного лікувально-профілактичного закладу за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень, що підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п’яти місяців у зв’язку з одним і тим же захворюванням за останні дванадцять місяців, а хворий на туберкульоз – протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

Документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законом порядку.

Якщо хворий за станом здоров'я не може з'явитися на МСЕК, огляд проводиться вдома або в стаціонарі, де він перебуває на лікуванні.



Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.

Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.



ГРУПИ І ПРИЧИНИ ІНВАЛІДНОСТІ

Особ, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.



Перша група інвалідності

Підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров'я інваліда та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров'я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

До підгрупи Б першої групи інвалідності належать особи з високою мірою втрати здоров'я, значною залежністю від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій і які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.


Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Причинами інвалідності є:

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:


- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Великої Вітчизняної воєн та в повоєнний період;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; держані внаслідок політичних репресій;

- пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

захворювання:
- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

Інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, чи рішення суду про факт травмування на виробництві.

Інвалідність внаслідок професійного захворювання встановлюється у разі наявності акта розслідування хронічного професійного захворювання, складеного за формою та висновку спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, який має право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань..

Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Причинний зв'язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, встановлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до 18-річного віку.

Інвалідність, що настала в осіб до 18-річного віку внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни чи з їх наслідками, встановлюється відповідно до медичних документів, які підтверджують факт поранення чи захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.

Ступінь втрати здоров'я, групу і час настання інвалідності та їх причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою визначається на підставі експертного висновку, визначеного в установленому порядку МОЗ лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, міжвідомчої експертної ради чи постанови військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання з Чорнобильською катастрофою та за наявності посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції з відміткою про перереєстрацію або посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; посвідчення потерпілої дитини серії "Д" та вкладишу до нього для потерпілих дітей-осіб з інвалідністю при досягненні ними 18 років.

Ступінь втрати здоров’я, група і причинний зв'язок інвалідності громадян з політичними репресіями встановлюються на підставі висновків лікувально-профілактичних закладів про виникнення захворювання у період цих політичних репресій.


Причинний зв'язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншими ушкодженнями здоров'я, одержаними особами, які стали особам з інвалідністюи внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності), встановлюється на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі осіб у Революції Гідності та одержання ними під час участі у Революції Гідності ушкоджень здоров'я і висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.

Комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання інваліда. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги

У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації, що обов'язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.



ТЕРМІНИ ПЕРЕГЛЯДУ ГРУП ІНВАЛІДНОСТІ

Повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

Повторний огляд осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлено без зазначення строку проведення повторного огляду, проводиться раніше зазначеного строку за заявою такого інваліда, інших заінтересованих осіб у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.

Особам, що звертаються для встановлення інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду у разі наявності вроджених вад розумового чи фізичного розвитку, анатомічних дефектів, стійких необоротних морфологічних змін та розладу функцій органів і систем організму, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обставин у місці проживання інваліда, а також особам з інвалідністю, у яких строк переогляду настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».



ДЕ МОЖНА ОСКАРЖИТИ РІШЕННЯ МСЕК?

У разі незгоди громадянина з рішенням районної, міжрайонної, міської медико-соціальної експертної комісії він має право подати протягом місяця письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я.

Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилають в триденний термін з дня одержання заяви усі наявні документи разом із заявою на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка протягом місяця з дня подання заяви проводить повторний огляд хворого і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської МСЕК може бути оскаржено до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення МСЕК може бути оскаржено в судовому порядку.
ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА

відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам»

Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18 років.

Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», на пенсію та на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей-інвалідів) один із зазначених видів виплат.

При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ці виплати призначаються одночасно.

УВАГА!!! Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до органу соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в органі соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в органі праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Якщо один з батьків, усиновителів постійно проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку органу соціального захисту населення про те, що другий з батьків, усиновителів не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого постійного проживання.

Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення про встановлення опіки чи піклування.

Переведення інваліда з дитинства чи дитини-інваліда з пенсії або з державної соціальної допомоги, призначеної згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» здійснюється на підставі заяви. При цьому державна соціальна допомога призначається з дня звернення за нею.

Виплата призначеної державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам здійснюється з урахуванням суми виплаченої пенсії або державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

До документів, необхідних для призначення державної соціальної допомоги, додається довідка-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії або державної соціальної допомоги згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» та витяг з акта огляду медико-соціальної експертизи чи медичний висновок закладу охорони здоров'я, які вилучаються з пенсійної справи одержувача пенсії (у пенсійній справі залишається завірена у встановленому порядку копія медичного документа) або зі справи одержувача державної соціальної допомоги згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».


ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!! Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за дітьми-інвалідами та інвалідами І групи» № 1369-VIII від 17.05.2016 року передбачено призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом підгрупи А одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику незалежно від факту роботи, навчання, служби і т.д.

Зазначена норма закону набирає чинності з 01.01.2017 року.


ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!!! Надбавка на догляд одинокому інваліду з дитинства II або III групи призначається на підставі його заяви (або законного представника) про призначення цієї надбавки до державної соціальної допомоги, де повідомляється про відсутність працездатних родичів, зобов'язаних за законом його утримувати (незалежно від місця їх проживання), а також додатково подається довідка про склад сім'ї, видана уповноваженим органом за місцем проживання, а також висновок медико-соціальної експертної комісії, де зазначено, що інвалід потребує постійного стороннього догляду.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють і фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною-інвалідом призначається незалежно від факту роботи.

Для призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом одному з непрацюючих батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, додатково до документів, що подаються для призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства і дітям-особам з інвалідністю, подаються:

заява про призначення надбавки на догляд за дитиною-інвалідом;

довідка про склад сім’ї (крім сім'ї опікуна, піклувальника) із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних стосунків членів сім'ї;

копія трудової книжки, довідка з центру зайнятості, про те, що особа не перебуває на обліку як безробітна, довідка державного реєстратора про проведення (відсутність) державної реєстрації особи із зазначенням номеру та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації особи, довідка органу державної податкової служби про доходи за останній звітний період (рік), а вразі відсутності трудової книжки – лише зазначені довідки;

довідка про спільне проживання дитини-інваліда з одним із батьків, усиновителем, опікуном, піклувальником, видана уповноваженим органом за місцем проживання. При неможливості отримати таку довідку орган соціального захисту здійснює обстеження на дому і складає акт обстеження з висвітленням цих фактів;

довідка з місця навчання дитини;

рішення про встановлення опіки чи піклування над дитиною-інвалідом (для опікунів і піклувальників дітей-осіб з інвалідністю).



УВАГА!!! Інваліди з дитинства, які перебувають на повному державному утриманні, отримують 25% призначеного розміру державної соціальної допомоги. Решта суми (за їх заявою або заявою законного представника) перераховується установі (закладу), де перебуває інвалід з дитинства, на поліпшення умов проживання в установі (закладі).

Дітям-інвалідам, які перебувають на повному державному утриманні, державна соціальна допомога виплачується в розмірі 50% призначеної суми та перераховується на їх особисті рахунки в банку. Інші 50% перераховуються на рахунок установи (закладу) за місцем перебування дитини. Дітям-інвалідам із числа сиріт за період перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки в банку.


ЩОМІСЯЧНА ГРОШОВА ДОПОМОГА ОСОБІ,

ЯКА ПРОЖИВАЄ РАЗОМ З ІНВАЛІДОМ І ЧИ ІІ ГРУПИ

ВНАСЛІДОК ПСИХІЧНОГО РОЗЛАДУ

УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ДОПОМОГИ

Щомісячна грошова допомога особі на догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, з яким вона проживає, і який, за висновком лікарської комісії медичного закладу, потребує постійного стороннього догляду, надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім’ї.



РОЗМІР ДОПОМОГИ

Розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата.



ДОКУМЕНТИ, ЩО НЕОБХІДНО ПОДАТИ

- заява;

- документ, що посвідчує особу;

- довідка про склад сім’ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних зв’язків членів сім’ї;

- довідки про доходи кожного члена сім’ї;

- висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу;

- довідки про наявність і розміри земельних ділянок, виділених для ведення особистого господарства, городництва, сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки, виділеної внаслідок розпаювання землі.
ВИПЛАТА ДОПОМОГИ ПРИПИНЯЄТЬСЯ, ЯКЩО

- сталися зміни у складі сім’ї у зв’язку із смертю або зміною місця проживання інваліда І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу;

- закінчився строк установлення інвалідності І чи ІІ групи, протягом місяця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд;

- інвалід І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.



ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ОСОБАМ, ЯКІ НЕ МАЮТЬ ПРАВА НА ПЕНСІЮ ТА ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ

ХТО МАЄ ПРАВО?

Допомога призначається особі, яка не має права на пенсію, та особам з інвалідністю. Особа, яка не має права на пенсію - особа, яка досягла віку 63 років а не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства. До досягнення зазначеного віку до осіб, які не мають права на пенсію, належать жінки 1958 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;

61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 31 грудня 1958 року;

Одинока особа - особа, яка не має працездатних родичів, зобов'язаних за законом її утримувати.



Державна соціальна допомога призначається особі, яка:

- досягла віку, встановленого статтею 1 цього Закону та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

- не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності";

- є малозабезпеченою особою;

- є інвалідом I групи, середньомісячний сукупний дохід якого не перевищує 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У разі, коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства і дітям-особам з інвалідністю (особам, які не мають права на пенсію) з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій та інших доплат не досягає прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, таким особам встановлюється доплата у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.


РОЗМІР ДОПОМОГИ


Категорія отримувача

Розмір (% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)

Інвалід І групи

Жінки, яким присвоєно звання «Мати-героїня»

100

Інвалід ІІ групи

80

Інвалід ІІІ групи

60

Священнослужителі, церковнослужителі та особи, які протягом не менше 10 років до 1991 р. займали виборні посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні

50

Особи, які досягли віку





ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

РОЗМІР ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

визначається в залежності від розміру пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»



Категорія отримувача

Розмір (%




(% пенсії за віком)

Інвалід І групи

100

Інвалід ІІ групи

90

Інвалід ІІІ групи

50

УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ

1) настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

2) наявність страхового стажу:
для особи з інвалідністю І групи:

до досягнення особою 25 років включно – 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно – 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно – 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно – 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно – 6 років; 17

від 41 року до досягнення особою 43 років включно – 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно – 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно – 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно – 10 років

для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп:

до досягнення особою 23 років включно – 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно – 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно – 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно – 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно – 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно – 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно – 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно – 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно – 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно – 14 років

У період до 01 січня 2017 року особи, визнані особам з інвалідністю ІІ групи, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, передбаченого для осіб з інвалідністю І групи.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
ДОКУМЕНТИ, ЩО НЕОБХІДНО ПОДАТИ

ДО РАЙМІСЬКУПРАВЛІНЬ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ

1) заява;

2) документи про місце проживання (реєстрації);

3) довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;

4) документи про стаж;

5) довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера;


6) довідка про заробіток за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв (за бажанням пенсіонера).

УВАГА! Особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИМИ ПУТІВКАМИ ОСІБ З ІНВАЛІДІНСТЮ ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Органи соціального захисту населення забезпечують за рахунок коштів державного бюджету безплатними путівками до санаторно-курортних закладів:

- інвалідів усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Міністерству соціальної політики України;

- ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

- колишніх неповнолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 16 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітей, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

- колишніх малолітніх (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаних інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

- колишніх в'язнів концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; осіб, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітей партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам;

- дружин (чоловіків) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.


ІНВАЛІДИ ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМ НЕРОВОВЇ СИСТЕМИ (З НАСЛІДКАМИ ТРАВМ І ЗАХВОРЮВАННЯМИ ХРЕБТА ТА СПИННОГО МОЗКУ) ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬСЯ ПУТІВКАМИ:

- І ТА ІІ ГРУПИ- ДО САНАТОРІЇВ СПИНАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ;

- ІІІ ГРУПИ – ДО САНАТОРІЇВ НЕВРОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ.
ЗАЗНАЧЕНІ КАТЕГОРІЇ ОСІБ МАЮТЬ ПРАВА ВІЛЬНОГО ВИБОРУ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЗАКЛАДУ ВІДПОВІДНОГО ПРОФІЛЮ ЛІКУВАННЯ, ПУТІВКИ ДО ЯКОГО ПРИДБАНІ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ. 36
УВАГА! Діти-інваліди віком до 18 років забезпечуються санаторно-курортними путівками органами охорони здоров’я.

Путівки до дитячих оздоровчих таборів дітям-інвалідам віком від 7 до 16 років (які здатні до самообслуговування та не мають медичних протипоказань) надає департамент освіти, науки та молоді облдержадміністрації.



ВАЖЛИВО! Особи, що супроводжують інвалідів І групи, яким за висновком лікувально-профілактичного закладу потрібен сторонній догляд (за винятком інвалідів з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку), забезпечуються путівками без лікування. Якщо інвалід І групи здатний обслуговувати себе самостійно, видається довідка про це лікувально-профілактичного закладу.

Особам, що супроводжують інвалідів І та ІІ групи до санаторіїв спінального профілю, оплачується проїзд (двічі до санаторію і двічі в зворотньому напрямку) у транспорті загального користування (залізничному та автомобільному) згідно з поданими проїзними квитками.



Особи, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійними захворюваннями, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, можуть забезпечуватися путівками органами соціального захисту населення на загальних підставах у порядку черговості в міру надходження путівок.

ВАЖЛИВО! Працюючі особи та особи, що не досягли встановленого пенсійного віку, забезпечуються путівками за місцем основної роботи або за місцем обліку в органах соціального захисту населення на підставі довідки з місця роботи про те, що їм не видавалася безплатна путівка протягом попереднього року (для осіб, що забезпечуються путівками один раз на два роки - протягом двох попередніх років).

Словосполученням «працюючі особи та особи, що не досягли встановленого пенсійного віку» передбачено пільгові категорії осіб, а саме учасники бойових дій, учасники війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».



УВАГА! Щоб стати на облік на одержання санаторно-курортної путівки, необхідно подати до управління соціального захисту населення:

- заяву (зразок);

- медичну довідку лікувальної установи за формою № 070/о.
Інваліди загального захворювання та з дитинства забезпечуються путівками в порядку черговості в міру надходження путівок.

Закупівля та забезпечення путівками здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначену мету у державному бюджеті на поточний рік.

Компенсація за доплату, пов’язану з поліпшенням умов проживання в санаторії, та за продовження строку лікування не здійснюється.
ПОРЯДОК ВИПЛАТИ ДЕЯКИМ КАТЕГОРІЯМ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ЗАМІСТЬ САНАТОРНО-КУРОРТНОЇ ПУТІВКИ ТА ВАРТОСТІ САМОСТІЙНОГО САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ

Постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 07.02.07 затверджено Порядок виплати деяким категоріям інвалідів грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування, яким визначено механізм виплати грошової компенсації та її розміри.

Виплата грошової компенсації за путівку та за самостійне лікування проводиться управлінням соціального захисту населення за місцем перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням:

- особам, інвалідність яких пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, що потребують лікування супутніх захворювань відповідно до медичних рекомендацій, якщо протягом трьох календарних років не одержували безоплатної путівки, і не виплачувалась грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- іншим інвалідам.


Категорія Розмір компенсації










Інвалід І та ІІ групи




75% розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки


Інвалід ІІІ групи




50% розміру середньої вартості санаторно-курортної путівки





Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації ветеранів війни та інвалідів

Забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 №321 «Про затвердження Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших категорій населення, переліку таких засобів».

Інваліди, та діти-інваліди забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації. Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (далі – діти віком до 18 років).

Дія Порядку не поширюється на осіб, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом, що настало в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Інваліди, діти-інваліди, інші особи забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації без права їх продажу, дарування і передачі протягом строку, на який видається такий засіб.

Першочергово забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації діти – інваліди, позачергово – інваліди, постраждалі внаслідок антитерористичної операції та жінки після мастектомії, секторальної резекції молочної залози, квадрантектомії, з вродженими вадами молочних залоз у разі первинного протезування.

Для взяття на облік інвалід, дитина-інвалід, інша особа або його законний представник повинні подати до місцевого органу соціального захисту населення:


  • заяву про взяття на облік , заповнену інвалідом та іншою особою або її законним представником за формою, яка затверджена Мінпраці);

  • висновок МСЕК про встановлення інвалідності для інвалідів (для дітей-інвалідів – відповідний висновок ЛКК) у разі, коли особа вперше звертається до органу праці та соціального захисту населення або змінюється група і причина інвалідності;

  • паспорт або свідоцтво про народження (для дітей віком до 16 років);

  • індивідуальну програму реабілітації (для інваліда та дитини-інваліда) або висновок ЛКК для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (для інших осіб, інвалідів, група інвалідності яких встановлена до 01 січня 2007 р., як безстрокова або строк дії якої не закінчився), містить показання для забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації;

  • посвідчення про взяття на облік (для бездомних громадян);

  • довідку про присвоєння ідентифікаційного номера для осіб, яки досягли 18-річного віку (за наявності номера). Особам, які через релігійні переконання відмовилися від присвоєння ідентифікаційного номера, необхідно пред’явити паспорт з позначкою про наявність права здійснювати платежі без нього;

  • довідку про реєстрацію місця проживання для дітей, у тому числі для дітей-інвалідів, віком до 16 років та осіб, паспорти яких не містять відомостей про реєстрацію місця проживання (крім бездомних громадян);

  • посвідчення, яке підтверджує право особи на пільги (для ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і ветеранів державної пожежної охорони).

У разі, якщо звертається законний представник інваліда чи іншої особи, він подає разом із зазначеними документами свій паспорт та документ, що підтверджує його повноваження законного представника.

Інвалід, дитина-інвалід, дитина віком до 18 років або їх законний представник після одержання направлення в органах соціального захисту населення замовляє технічні засоби реабілітації:



  • на підприємстві;

  • в сервісному центрі;

  • в місцевому органі соціального захисту населення.

Технічні засоби видають місцеві органи соціального захисту населення, або за бажанням інваліда їх можна отримати безпосередньо на підприємстві чи в сервісному центрі.

Відповідно до законодавства інвалід сам має право обирати підприємство для отримання протезно-ортопедичних послуг, на якому за результатами індивідуального обстеження буде оформлене індивідуальне замовлення, визначено тип технічного засобу реабілітації, що відповідають вимогам цього інваліда.



До основних видів технічних засобів реабілітації:

  • протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття (системи отрезів на хребет, системи ортезів на верхні та нижні кінцівки, системи протезів верхніх та нижніх кінцівок, протези молочної залози, ортопедичне взуття);

  • спеціальні засоби для самообслуговування та догляду (наколінники, налокітники, рукавиці, подушки протипролежневі, крісла-стільці туалетні, сидіння на унітаз, сидіння для ванни та душу, підставки для ванни);

  • засоби для пересування (крісла колісні кімнатні та дорожні, крісла колісні з електричним приводом);

  • допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому (палиці, милиці, ходунки);

  • меблі та оснащення (столи, столи-парти, стійки парти, стінки шведські дитячі, поручні);

  • спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (магнітофони, диктофони, годинники, мобільні телефони для письмового спілкування).


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка