Алчевська Христина Данилівна (1841 — 1920)



Дата конвертації11.01.2018
Розмір445 b.
ТипДиплом



Алчевська Христина Данилівна (1841 — 1920)

Український педагог, організатор народної освіти.

Незважаючи на заборону, відстоювала та популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. Встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку. Удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів тощо, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Вся діяльність була прикладом служіння своєму народові, його мові.

Амет-Хан Султан (1920 —1971)

Національний герой кримсько-татарського народу.

Льотчик-ас, учасник Другої світової війни. За успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника і 19 літаків ворога, збитих в групових боях, удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. З 1947 до 1971 року — льотчик-випробувач. Заслужений льотчик-випробувач СРСР, єдиний радянський льотчик, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано в повітрі 107 одиниць техніки.

Кримський Агатангел Юхимович (1871 —1942)

Український історик, письменник і перекладач кримськотатарського походження, один з організаторів Академії Наук України. Жертва сталінського терору.

Велику увагу приділяв дослідженню історії української мови і літератури, фольклору, етнографії. Вважається одним з найвидатніших орієнталістів в історії світової філологічної науки.

Ім'я Кримського міститься у затвердженому XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО переліку видатних діячів світу.

Бердник Олесь Павлович (1926 —2003)

Український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей.

Дисидент, член-засновник Української Гельсінської групи.

У 1979-1984 роках перебував в ув'язненні за «антирадянську діяльність».

Наприкінці життя виступав з філософськими творами, що продовжують традиції В. І. Вернадського.

2003 року пішов з життя. Похований у с.Гребені Київської області.

Орден «За мужність» I ст. (2006).

Іван Богун (???? — 1664)

Український військовий і державний діяч, козацький полководець, полковник подільський, згодом — кальницький (вінницький) і паволоцький; один із соратників Богдана Хмельницького в період Хмельниччини.

«Богун був тим героєм, якого неспокійний дух живе і досі і пекучим вогнем вривається в душу молоді. Він був найяскравішим представником типу тогочасних українців, що зі сміхом зустрічали небезпеку, не розв'язували вузли, а розрубували їх, не жебрали, а здобували, що вважали потрібним здобути.»

Олена Теліга «Сила через Радість»

Винниченко Володимир Кирилович (1880 — 1951)

Український політичний та державний діяч, Голова Директорії (1918-1919). Прозаїк, драматург та художник.

Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Автор усіх головних законодавчих актів УНР.

Письменник світового рівня. Його літературна спадщина — золотий фонд України.

Загребельний Павло Архипович (1924 — 2009)

Український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.

Понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. За його сценаріями поставлені фільми.

Похований в Києві.

Івасюк Володимир Михайлович (1949 —1979)

Український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

Капніст Марія Ростиславівна (1914— 1993)

Справжнє ім'я Марієтта Капніст-Сірко. Належить до славного роду кошового отамана Івана Сірка. За походженням стовбова шляхтянка, графиня, її прапрадід був декабристом.

Пройшла близько 20 років сталінськіх таборів та робіт у шахтах Караганди.

Марія Капніст зіграла у понад 120 художніх фільмах і створила галерею гострохарактерних образів у кіно.

Домоглася повернення Україні із забуття імені одного зі своїх славних предків, письменника Василя Капніста.

Вулиця Карпенка-Карого

Вулиця Карпенка-Карого — зникла вулиця, що існувала в Дарницькому районі міста Києва, місцевість Позняки. Пролягала від Здолбунівської вулиці до тупика (кінець забудови).

Виникла у першій половині ХХ століття під назвою Заболотна (від місцевості, якою пролягала). Назву на честь українського письменника і драматурга Івана Карпенка-Карого вулиця отримала у 1955 році.

Ліквідована наприкінці 1980-х років у зв'язку із частковим знесенням забудови колишнього села Позняки (Нові Позняки) та початком будівництва масиву Позняки.

Іван Карпенко-Карий (1845 — 1907)

Справжнє прізвище — Тобілевич.

Видатний український письменник, драматург, актор, режисер, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру.

Прославився як драматург. Усього написав 18 оригінальних п’єс. Його твори «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» є класикою світової драматургії.

Як професійний актор, створив ряд неповторних сценічних образів, які є справжнім скарбом реалістично-побутового театру і передумовою виникнення модерного театру.

Кожедуб Іван Микитович (1920 — 1991)

Український радянський льотчик-ас Другої світової війни, найрезультативніший льотчик-винищувач в авіації союзників за весь час війни. Тричі Герой Радянського Союзу. Маршал авіації. Почесний громадянин міст: Суми, Шостка, Чугуїв, Куп'янськ, Бєльці (Молдова) та інших.

Здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника.

Знятий документальний фільм «Таємниці століття. Дві війни Івана Кожедуба».

Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 — 1897)

Український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису.

Іван Франко називав П.Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада». Був дуже освіченим. Писав українською та російською.

Литвин Юрій Тимонович (1934 — 1984)

Український поет, письменник, журналіст і правозахисник, член Української Гельсінкської групи.

З юнацьких літ цікавився українською літературою і національною культурою. Написав декілька повістей і збірок віршів.

Знакова постать національно-визвольного руху українського народу кінця 70-х — початку 80-х років XX ст.

Усього він був засуджений на 41 рік неволі. У таборах відбув 20 років з 49 прожитих.

Серж Лифар (1905 — 1986)

Сергій Лифар народився у передмісті Києва.

Український балетний танцівник та хореограф, відомий як один із найвидатніших танцівників XX століття.

Був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За 26 років роботи в Опері виховав одинадцять зірок балету.

Ґолда Меїр (1898 — 1978)

Народилася в Києві.

Одна з засновників держави Ізраїль. Політичний і державний діяч, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю (перша в країні жінка, що зайняла цю посаду), міністр внутрішніх справ Ізраїлю, міністр закордонних справ Ізраїлю, міністр праці і соціального забезпечення Ізраїлю, перший посл Ізраїлю в СРСР.

Третя у світі жінка, яка стала главою уряду. Перший ізраїльський прем'єр, якого прийняв Римський папа. В 1975-му американці обрали її «Жінкою року».

Миколайчук Іван Васильович (1941 — 1987)

Український кіноактор, кінорежисер, сценарист.

Лауреат Шевченківської премії 1988 (посмертно). В УРСР носив тавро «неблагонадійного».

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. Усі його роботи позначені тонким психологізмом, глибоким розумінням людської душі та високою майстерністю.

Помер 1987 року в Києві.

Олекса Тихий (1927 — 1984)

Український дисидент, патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав проти процесу русифікації та на захист української мови, за відродження української мови та національної культури на Донеччині. Автор самвидавних праць про мову, що стали, побіч участі у Гельсінкській групі, причиною обвинувачення в «антисовітській пропаганді».

Помер в ув'язненні. Перепохований на Байковому кладовищi в Києвi.

Нагороджений орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).



Параджанов Сергій Йосипович (1924 — 1990)

Вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991, посмертно).

Вірменин, який народився у Грузії та просидів у російських в’язницях за український націоналізм.

Його ім'я майже чотири десятиліття фігурує в списках кращих кінематографістів світу. Він є зачинателем української поетичної школи, творцем, який занурив глядачів у прекрасне. Його внесок у кіно важко переоцінити, а фільми важко не передивлятися.

Прокоф'єв Сергій Сергійович (1891 — 1953)

Народився в Донецькій області.

Композитор, автор 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній та багатьох камерно-інструментальних творів, а також музики до кінофільмів. Лауреат Сталінської премії (1943, 1946 — тричі, 1947, 1951). Член Королівської шведської музичної академії (1947)

В честь композитора було названо Донецький міжнародний аеропорт.

Руденко Микола Данилович (1920 — 2004)

Український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

Був засуджений до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за так звану «антирадянську агітацію і пропаганду». Твори Руденка були кваліфіковані як «наклеп на радянську владу». В 1978 всі його твори були вилучені з продажу та з бібліотек СРСР.

Після повернення в Україну мешкав у Києві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Самійленко Володимир Іванович (1864 — 1925)

Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач.

В усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким чуттям слова, своїми темами, неповторною манерою письма, з оригінальним підходом до традиційних тем.

Визначився як поет-сатирик з засудженням ура-патріотизму, самодержавства, продажності, графоманії. Поет висловлював своє обурення з приводу антиукраїнських заходів, різних заборон об'єднуватися в демократичні гуртки.

Величко Самійло Васильович (1670 — 1728)

Український козацько-старшинський літописець.

Є автором першого систематичного викладу історії української козацької держави, при написанні якого використано значну кількість українських, польських, та німецьких джерел, широке коло документів Генеральної Військової Канцелярії. Для написання Літопису він користувався різними джерелами: народними переказами, іншими козацькими літописами, творами іноземних істориків, архівними документами, листами, реєстрами тощо.

Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (1868— 1941)

Письменниця, літературний та театральний критик, громадський діяч. Народилася у Києві.

Відзначилася як драматург, поетеса, перекладач. Писала літературно-критичні розвідки.

Проводила активну громадсько-політичну діяльність: член Української Центральної Ради, заступниця голови Національної ради українських жінок, організатор і учасниця наукового товариства в Києві тощо.

Була заарештована, як активна українська націоналістка, що проводила антирадянську діяльність.

Степанков Костянтин Петрович (1928 — 2004)

Український актор. Син православного священика, загиблого у таборах ГУЛАГ СРСР; брат вояка УПА.

Увійшов до когорти знаменитих акторів, завдяки яким на початку 60-х років голосно заявив про себе український кінематограф. Навчався майстерності у Амвросія Бучми.

Виконав понад 100 ролей у театрі та кіно. Найбільш відомі ролі у фільмах «Як гартувалася сталь», «Захар Беркут», «Дума про Ковпака», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу» та інші.

Тулуб Зінаїда Павлівна (1890 — 1964)

Народилася у Києві.

Українська письменниця.

Найвизначніший твір — історичний широкопанорамний роман-дилогія «Людолови». Писала також кіносценарії, п'єси, перекладала російською мовою твори українських та французьких письменників.

Була звинувачена в тому, що вона «є активною учасницею контрреволюційної організації "Виборчий центр", котра здійснює підривну роботу перед наступними виборами до Рад».

Похована у Києві на Байковому цвинтарі.

Холодноярська (Героїв Холодного Яру) (1919–1922)

Невизнане державне утворення на території України (на той час УНР), у Чигиринському районі Черкаської області, в районі лісового урочища Холодний Яр, зі столицею в селі Мельники.

Холодноярська республіка кинула виклик радянській імперській політиці ще у роки громадянської війни на початку ХХ ст. Повстанці воювали з чорним бойовим прапором, на якому срібною ниткою було вишите гасло: «Воля України або смерть», а республіка Холодного Яру проіснувала до 1922 року.

Квітка Цісик (1953 — 1998)

Американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинґлів у США, оперна і блюзова співачка. Виконавиця українських народних і популярних пісень.

Мала рідкісне колоратурне сопрано. Вміла співати так званим «білим голосом» — своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах.

Диски з українськими піснями в її виконанні зібрали 1988 р. багато нагород на фестивалі в Канаді, а 1990 року були номіновані на премію «Греммі» (Contemporary folk).

Шамо Ігор Наумович (1925— 1982)

Український композитор єврейського походження. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім.Т.Г.Шевченка, премії ім.М.Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Народився та мешкав у Києві до кінця життя.

Є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Пісня про щастя» та інших.

Шашкевич Маркіян Семенович (1811 — 1843)

Письменник, громадський і культурний діяч, провісник національного відродження на західноукраїнських землях.

Займався просвітницькою діяльністю. Захищав українську абетку та склав українську «Читанку» (1836 р). Вперше проголосив проповідь рідною мовою (не латиною). Виступав за рівноправність української мови з польською в умовах того часу.

Писав переважно вірші патріотичного та історичного характеру. В цілому поетична спадщина невелика, але високо оцінена Іваном Франком та пізнішими дослідниками.

Андрей Шептицький (1865 — 1944)

Український релігійний діяч, граф. Єпископ Української греко-католицької церкви; Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. Належить до знатного галицького роду Шептицьких. Доктор права.

Спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Підтримував українську економічну діяльність. Зазнавав утисків більшовиків.

Під час Другої світової війни зусиллям митрополита врятовані понад 160 євреїв.

Яковченко Микола Федорович (1900 — 1974)

Український актор театру та кіно на характерних ролях. Народний артист УРСР.

Сучасники його називали найнароднішим серед заслужених і найзаслуженішим серед народних.

Народився в місті Прилуках. В 18 років дебютував на аматорській сцені в Прилуках.

Знявся у кінофільмах «За двома зайцями», «У ніч перед Різдвом», «Королева бензоколонки», «Максим Перепелиця», «Дід лівого крайнього» та інших. Брав участь у радіопередачах «Від суботи до суботи».

Яремчук Назарій Назарович (1951 — 1995)

Український естрадний співак (тенор). Народний артист УРСР.

Відомий виконанням українських пісень — «Зачаруй», «А матіоли цвіт» «Червона рута», «Водограй», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай», «Родина», «Я піду в далекі гори», та інші. Разом зі своїми друзями-співаками знявся в музичних стрічках «Червона рута», «Стартує пісня», «Ти плюс я — весна» та «Червона рута. 10 років по тому».

Присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка (посмертно).



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка