Актуальність використання історичних джерел на уроці



Скачати 321.78 Kb.
Дата конвертації14.04.2019
Розмір321.78 Kb.
ТипУрок

Помічнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Добровеличківської державної администрації

Кіровоградської області


Методична розробка

«Робота з джерелами на уроках історії»

Вчитель історії та громадянської освіти

Гідулян Л. А.

2013 рік


Актуальність використання історичних джерел на уроці
В Україні йде процес формування демократичної держави та громадянського суспільства. З'явилися нові завдання шкільної історичної освіти, яка має не лише дати учням нові знання, а й сприяти формуванню їхнього ставлення до ідей і цінностей громадянського суспільства та правової держави. Учні мають не просто запам'ятовувати дати, імена, події, факти, а й учитися мислити, оцінювати та аналізувати, спираючись на свідчення з минулого. Вони мають не тільки знати, а й ефективно застосовувати свої знання на практиці.

Практика свідчить, що на уроці краще запам'ятовується той матеріал, із яким учні працюють, аналізують його, роблять висновки, узагальнення, порівняння, висловлюють власну точку зору, свої думки, самостійно пояснюють історичні події та явища. Знання, здобуті таким чином, добре засвоюються. Найкраще цьому сприяє використання на уроках історичних джерел.

Від того, які історичні джерела використовує вчитель на уроці й наскільки ефективно він організує роботу з ними, і буде залежати успішне засвоєння знань учнями.

Необхідно навчити учнів сприймати історичний процес як явище неординарне, а також дати зрозуміти, що оцінка історичного явища може мати різні трактування. На уроках історії учні мають учитися розуміти ці оцінки, а також усвідомлювати, що з часом вони можуть змінюватися, оскільки з'являються зміни в житті суспільства, суспільній свідомості, політиці. Існування різних точок зору щодо історичних явищ, використання різних історичних джерел на уроках часто приводить до дебатів та дискусій, а це, у свою чергу, спонукає учнів учитися формулювати власні думки та судження, шукати власний шлях розв'язання якоїсь проблеми. Чим краще учень навчиться робити це на уроці, тим ретельніше він шукатиме власний вихід зі складної ситуації і в повсякденному житті.

Найбільш поширеними та звичними для учнів є текстові джерела. Це можуть бути офіційні документи, свідчення очевидців або учасників якихось певних історичних подій, їхні погляди, відомості дослідника, газетне або журнальне повідомлення та ін. Ці історичні джерела відрізняються одне від одного походженням, авторством, ставленням автора до тієї чи іншої події. Тому для детального аналізу документа можна запропонувати учням дати відповіді на такі запитання:

1. Назвіть вид документа.

2. Хто є його автором (приватна або посадова особа, якої національності, професії, чи має відношення до політики тощо) і як це впливає на його ставлення до події?

3. Чи є автор очевидцем або учасником описаної події?

4. Визначте час написання документа стосовно описаної події.

5. Проаналізуйте документ і визначте: чи автор просто повідомляє нам про якусь подію, описує її, чи документ містить якісь висновки, узагальнення, зроблені автором.

6. Чи об'єктивно викладаються події, про які йдеться в документі, і чи можна вважати його достовірним джерелом інформації?

Для успішної організації роботи з історичними джерелами важливе значення має застосування різноманітних видів роботи на уроці, саме таких, які будуть спонукати учнів до активної праці. Це може бути індивідуальна, парна або групова робота.

Завдання вчителя зводиться до того, щоб навчити учнів, треба створити такі умови, де учні можуть проявляти свою ініціативу. Коли до роботи на уроці залучається і слухова, і зорова пам'ять, збільшуються шанси задовольняти потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися. Але тільки слухової та зорової пам'яті недостатньо. Необхідно залучати учнів до активної роботи на уроці. Учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на підставі цього вміти шукати потрібну інформацію, тлумачити її та застосовувати для конкретних умов. Саме цьому й сприяє використання різноманітних джерел інформації на уроках історії.

Понад 2400 років тому Конфуцій наголошував:


Те, що я чую, я забуваю

Те, що я бачу, я пам'ятаю

Те, що я роблю, я розумію
Ці прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Куди важливіше навчити, ніж просто розповісти. Хоча останній метод простіший, доступніший і, безумовно, швидший. За його допомогою можна швидко повідомити учням про те, що вони мають знати, але ж вони забудуть це ще швидше. Ще не так давно в нашій країні основним завданням учителя історії було розповідати учням про події минулого, і ця розповідь являла собою загальноприйняту наукову державну версію та нав'язувалася владою. Ця розповідь була незмінною, без будь-яких відхилень у той чи інший бік. Успішність учнів визначалася тим, як добре вони запам'ятовували факти, події, дати, прізвища, викладені вчителем або на сторінках підручника. Але в останні роки в нашій історичній освіті відбулися величезні зміни в бік її демократизації, що спонукає вчителів історії викладати свій предмет по-іншому, у набагато ширшому контексті. Відомий німецький педагог А. Дістервег говорив: «Поганий учитель пропонує істину, добрий учитель навчає її знаходити». Ці слова мають стати кредом кожного вчителя в його праці. І, звичайно ж, навчання не буде мати бажаної мети без широкого впровадження інноваційних форм і методів роботи, суть яких зводиться до такого висновку: виступ учителя перед класом слід замінити на більш активне залучення учнів до процесу навчання. Вони мають учитися більше працювати самостійно, використовуючи при цьому різноманітні джерела інформації. Від того, які історичні джерела будуть використані на уроці й наскільки ефективно буде організована робота з ними, і, залежить успішне засвоєння знань учнями. Крім того, використання джерел інформації дає можливість виробити такий спосіб вивчення та викладання історії, який би поєднував традиційне навчання, що включає загальноприйняті методи і технології передачі знань про минуле, із новими, більш сучасними підходами до викладання історії.

В школі мають бути створені всі умови для громадянського становлення та самореалізації особистості, розв'язання проблеми самовизначення старшокласників у системі загальнолюдських цінностей. Робота з джерелами інформації на уроках сприятиме набуттю школярами практичних умінь і навичок: привчання їх до самостійності, розвиток критичного мислення, висловлення власної точки зору чи позиції в проблемних ситуаціях, прийняття свідомих та відповідальних рішень, розуміння правил поведінки в суспільстві, розв'язання конфліктних ситуацій, опанування культури спілкування, усвідомлення особистої відповідальності та громадянського обов'язку.

Більшість учителів історії на запитання «Яким є завдання сучасної історичної освіти?» дадуть відповідь «Засвоєння загальнолюдських цінностей». А досягненню цієї мети сприятимуть сучасні комунікаційні та інформаційні технології, і насамперед, використання та опрацювання різноманітних джерел інформації.

Особливості роботи з історичними джерелами

Робота з джерелами інформації має свою специфіку та особливості, тому, працюючи з ними на уроках, слід пам'ятати:



  • інформація має бути не остаточним результатом - метою навчання, а її початковим пунктом та інструментом, за допомогою якого учні будуть здобувати знання та розвивати відповідні вміння та навички;

  • навчання не зводиться до запам'ятовування інформації, викладеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі;

• учитель не має випереджати учнівську ініціативу ствердженням своїх ідей, а спочатку дати можливість висловитися учням;

  • навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежуються сумою інформації, а являють собою процес співвідношення різних знань і аналізу відповідної інформації;

  • сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб використати їх для опрацювання отриманої інформації.

Такий підхід дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. При цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для усвідомлення запропонованої інформації та самостійного її здобуття, критичного перегляду та застосування на практиці творчих робіт шляхом партнерської співпраці учнів та вчителя. Ця робота є наступним пунктом, який складає мозаїку перелічених вище принципів методики роботи з джерелами інформації за схемою: обмін думками спочатку між учнями (у парах, у групах), далі між групами з корегуючою участю вчителя та врешті-решт із відкритим фіналом уроку, згідно з яким, навчання має тривати й після того, як пролунав дзвоник. Відомо, що ефективність навчання збільшується при соціальній взаємодії. Фактично пояснення матеріалу учневі зміцнює знання самого «вчителя». Спільна робота в команді або розробка проекту неоднорідною групою розвиває вміння мислити й здатність розв'язувати проблеми.

Відомо, що знання це складна структура, у якій вирізняють особливі завдання, об'єкти та операції (сукупність останніх утворює спосіб розв'язання завдань). Під час навчання відбувається засвоєння певних завдань і способів їх розв'язання. Від ступеня оволодіння ними залежить можливість розв'язувати ширше коло завдань. У процесі навчання формується, розвивається особистість дитини, розкриваються її креативні здібності. Тобто знання, уміння, навички можна розглядати як засіб діяльності вчителя, засіб творчого процесу. Головне — навчити учнів вірити самим собі, своїм діям, уміння продуктивно витрачати свою енергію. У таких умовах учитель та учень перетворюються на творчий тандем, у якому вони діють разом. Роль ведучого, організатора дій належить учителю, який володіє методом, алгоритмом розв'язання поставленого завдання або проблеми і показує учню, як це робиться. Спостереження за процесом розв'язання проблем учителем, переймання дій, ходу думок із боку учня сприяє зародженню нових ідей та маленьких відкриттів у його душі.

Навчання завжди було діяльністю соціальною, оскільки свої переконання й погляди люди завжди затверджували за допомогою діалогу. Сучасні освітні теорії свідчать про необхідність стимулювати зацікавленість учнів, що є наріжним каменем знання. Ці теорії містять такі компоненти.

Конструктивізм - припускає вибір та обробку учнем інформації, створення гіпотез і досягнення результату через особисте засвоєння знань.

Активне навчання - учні сприймають одержувані «згори» інструкції (лекції) не пасивно, а шляхом особистої участі в освітньому процесі (читання, письмо, обговорення, аналіз і самостійна оцінка матеріалу).

Колективне навчання - в освітній процес залучається весь клас: викладач фокусує увагу учнів і на власний розсуд вибудовує взаємодію окремих груп.

Щоб мати добрі результати, також необхідно правильно організувати власне роботу на уроці з історичними джерелами, ретельно спланувати її. Методика використання джерел інформації потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати треба з поступового використання цих технологій, якщо вчитель або учні з ними не знайомі. Педагогу й учням треба звикнути до них. Можна навіть розробити спеціальний план їх поступового впровадження. Можна провести з учнями особливе «організаційне заняття» й розробити разом із ними «правила роботи в класі», налаштувати учнів на сумлінну підготовку до таких занять. Бажано використовувати спочатку прості джерела інформації та запитання до них:



  • Про яку подію (історичну особу) йдеться в документі?

  • Яка історична подія (історичний діяч) зображений на ілюстрації?

  • У якому році відбулася подія?

Складіть розповідь про історичну подію (історичну особу), використовуючи пропоноване джерело інформації.

  • Уважно прочитайте джерело інформації та дайте відповідь на запитання...

  • Зробіть висновки про...

Коли в учителя та учнів з'явиться досвід такої роботи, ці заняття проходитимуть значно легше, а підготовка не забиратиме багато часу.
Використання джерел інформації слід робити за такою схемою

Спочатку визначити, із якою метою ви збираєтеся використати на уроці джерела інформації: розвинути вміння аналізувати матеріал, робити висновки, викликати інтерес до певних історичних явищ, подій або історичної постаті,показати різні погляди на трактування якоїсь події, викликати повагу до цих поглядів, навчити висловлювати власну точку зору, порівнювати певні історичні явища та ін. При цьому в кожному окремому випадку при використанні історичних джерел слід зосередитися на одній якійсь меті й не намагатися розв'язати відразу декілька.






Далі слід обрати певний вид діяльності учнів під час роботи з історичними джерелами, який є найбільш ефективним для досягнення поставленої мети. Це може бути індивідуальне дослідження або робота в групах, аналіз або обговорення, дебати, дискусії або порівняння, рольові ігри або змагання тощо.



Потім слід ретельно підібрати власне самі джерела, які ви хочете використати на уроці. При цьому потрібно завжди враховувати вік учнів, щоб джерела не виявилися занадто складними, оскільки це може відбити в них бажання працювати. Також треба слідкувати, щоб джерела були не дуже великими за обсягом.



Завжди необхідно вказувати учням назву джерела, його автора, час написання, а також, у деяких випадках, доповнити більш детальною розповіддю про історію його створення та про автора, якщо ця інформація необхідна в конкретному випадку й потрібна учням для виконання завдання.



Перш ніж учні розпочнуть роботу з джерелами, слід надати їм необхідну } інформацію щодо джерела, щоб вони змогли успішно виконати завдання. Ці знання можна дати у вигляді усної розповіді або ж за допомогою тексту підручника залежно від конкретної ситуації



Потім слід ретельно розподілити час роботи з джерелом інформації, визначити, скільки часу необхідно учням для роботи з документом і для виконання поставленого завдання, а скільки часу потрібно для того, щоб показати свої результати.



І, наостанок, слід дуже уважно й ретельно підбирати завдання, які учні виконуватимуть, працюючи з джерелами. Потрібно уникати великих за обсягом, важких і неконкретних завдань, а також таких, Що вимагають знань, яких учні ще не мають. Недостатньо продумані завдання можуть виявитися для учнів занадто складними, нудними, нецікавими, і в результаті користі від них буде зовсім мало. А завдання, добре продумані, ретельно підібрані, із чіткою метою будуть дуже корисними для учнів, розвиватимуть їхні вміння та навички, викликатимуть інтерес й захоплення історією.


На уроках можна використати завдання такого типу:

  • Дайте відповідь на запитання...

  • Визначте причини (основні події, етапи, періоди, мету)...

  • Проаналізуйте джерело за таким планом...

  • Проаналізуйте джерело й зробіть висновки про...

  • Проаналізуйте джерело й розкрийте суть такої проблеми...

  • Проаналізуйте й узагальніть питання про...

  • Розкрийте суть питання про...

  • Розкрийте сутність поглядів на...

До цього переліку завдань слід також додати завдання, які б спонукали учнів формулювати свої погляди та висловлювати власну точку зору:

  • Як ви гадаєте, хто є автором цього документа (картини, малюнка)? Чому?

  • Як ви гадаєте, коли був створений цей документ (написана картина, зроблена фотографія)? Чому?

  • Чому автори надали таку форму своєму твору?

  • Чи можна вважати запропоновану інформацію історичним джерелом? Чому?

  • Порівняйте цей документ (малюнок, картину) із...

  • Чи згодні ви з оцінкою даної події, яка пропонується в документі?

  • Чи маєте ви власну точку зору щодо цієї проблеми?

  • Яке враження на вас справив цей документ?

  • Сформулюйте власне ставлення до цього історичного джерела.

Правильно організована робота на уроці, правильний підбір історичних джерел і завдань до них, ретельно спланований час - усе це сприяє успіху, а сам процес навчання викликатиме в учнів інтерес і зацікавленість історією. Вони починають краще розуміти історію й захоплюються нею, а також розвивають свої вміння та навички. Від того, наскільки грамотно буде організована робота з історичними джерелами, і буде залежати остаточний результат, а також формуватиметься ставлення учнів до навчальної літератури, буде повною мірою розкрита роль історичного джерела.

Практичні завдання з використання історичних джерел при вивченні історії України в 7 класі



Тема уроку: Київська Русь за князювання Ігоря і Ольги

Мета: Розвивати вміння визначити причини на основі писемного джерела.

  1. Уважно вивчіть уривок з літопису:

Року 945 сказала дружина Ігореві: "У Свенельдових отроків вдосталь і зброї, й одягу, а ми - голі. Піди, князю, з нами по данину, і ти здобудеш, і ми". Послухався їх Ігор, пішов на древлян по данину, прибавляв до колишньої данини. І чинив насильство над ними він і люди його. Коли повертався назад із зібраною даниною, то, передумавши, сказав дружині: «Ідіть з даниною додому, я ще походжу по данину". Відпустив дружину свою додому, а сам з невеликою дружиною повернувся, жадаючи ще більшої здобичі. Древляни, почувши,що він знову іде, вирішили з князем своїм Малом: "Як занадиться вовк по вівці, то переносить усю отару, якщо не вбити його: так і тут, якщо не вб’ємо його, то всіх нас погубить." І вони послали сказати до нього:"Чого знову йдеш? Ти взяв усю данину». Не послухав їх Ігор, і древляни вийшли зі свого міста Коростеня, вбили Ігоря і перебили всю дружину його, адже мало їх було. І поховали Ігоря, і є могила та біля Коростеня, в землі древлянській і досі»

На основі уривку визначити а) коли відбулося повстання древлян? б) чому повстали древляни? в) чому древлянам вдалося перебити дружину Ігоря і вбити його самого?



Тема уроку: Київська Русь за князювання Святослава

Мета: вміти аналізувати історичні події, працювати з документами.

1.Уважно прочитайте уривок з літопису про князя Святослава:

"У походах він ходив легко, мов гепард, І багато воював. Не возив він з собою у походах ні воза, ні казанів, не варив м"яса, а тонко нарізав конину, або звірину, підсмажував на вогні і так їв. Не мав ні шатра, а спав, підстиляючи у голову пітник з сідлом. І такими були всі його воїни. А коли князь виступав походом, то посилав у інші землі послів із словами: "Іду на Ви".

2. Визначте:

1) Яким було основне заняття князя Святослава?

2) Як жив Святослав у походах?



3) Чому любили його воїни?Як характеризує князя попередження про похід?

  1. Як могли називати князя Святослава літописці?


Тема уроку: Київська Русь за часів правління князя Ярослава Мудрого

Мета: формувати вміння порівнювати однотипні процеси вітчизняної і всесвітньої історії на основі історичних документів.

Завдання: уважно прочитати і порівняти два документи: уривок із «Руської Правди» Ярослава Мудрого та «Салічної Правди» стародавніх франків.

«РУСЬКА ПРАВДА»

18. Якщо уб’ють огнищанина навмисне, то вбивця платить 80 гривень.

21. А за князівського тіуна 80 гривень.

22. За князівського сільського старосту … платять 12 гривень, а за князівського рядовича – 5 гривень.

23. А за вбитого смерда або холопа – 5 гривень.



«САЛІЧНА ПРАВДА»

1. Якщо хтось позбавить життя вільного франка … присуджується до сплати 200 солідів.

3. Якщо хтось позбавить життя людину, яка перебуває на королівській службі – присуджується до сплати 600 солідів.

5. Якщо хтось позбавить життя римлянина – співтрапезника … присуджується до сплати 300 солідів.

6. Якщо хтось позбавить життя римлянина, не королівського співтрапезника – 100 солідів.



  1. Які висновки можна зробити з наведених документів?

  2. Які спільні порядки висвітлено в обох документах?

3) Який з документів відображає більш ранній розвиток?

4) Чому ви так думаєте?


Мета: розвивати вміння аналізувати історичні події, давати їм власну оцінку, визначати історичне значення події.

Завдання:

Уважно прочитайте уривок з літопису про політику Ярослава Мудрого у сферах церковного життя та культури.

Визначте: а) які архітектурні споруди збудовано Ярослава Мудрого? б) в чому виражалась просвітницька діяльність Ярослава Мудрого? в) яке історичне значення діяльності Ярослава Мудрого?

«Заложив Ярослав город - великий Київ, а в огорода сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву Святої Софії, премудрості божої, митрополію... І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з'являтися. І любив Ярослав церковні устави, і попів любив він велико, а понад усе любив чорноризців. І до книг він мав нахил, читаючи [їх] часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову і письмо [святе], і списали багато книг. І придбав він [книги], що ними повчаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. Бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, гак і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинає, учення приймаючи книжне.

Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що напоюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось, вони є уздою стриманості.»

Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 89.


Тема уроку: Київська держава за правління князя Володимира Великого

Мета: розвивати вміння давати власну оцінку подіям.

Завдання:



  1. Уважно прочитати уривок з літопису про заходи Володимира щодо поширення християнства й освіти. Виходячи з уривку літописа, визначити: а) які заходи здійснював Володимир щодо поширення християнства? б) дайте власну оцінку заходам Володимира Великого щодо запровадження християнства. в) як і чому сприйняло населення заходи Володимира Великого?

«Повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву Святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів [настановляти], і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх] став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони були вірою і, як померлого, вони оплакували.»

Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - К., 1990. - С. 66

Тема уроку: Київська Русь за правління Ярославичів

Мета: розвивати вміння виділяти необхідну інформацію, аналізувати, робити висновки.

Завдання: Уважно прочитайте уривок з документа (літопису) про ухвалу Любецького з’їзду князів 1097 року.

1) Виходячи з уривку літописа, визначте:

а) про які події в історії Київської Русі йдеться?

б) якими були наслідки міжусобиць?

в) які рішення було прийнято на Любецькому з’їзді князів 1097 року?

г) в чому полягає історичне значення описаної події?

І говорили вони (князі. -Авт.) один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк - Київ Ізяславів; Володимир - Всеволодів [уділ]; Давид, і Олег, і Ярослав - Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод: Давидові - Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль - Володареві, а Теребовль - Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест»

Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 146

Тема уроку: Посилення великокнязівської влади за Володимира Мономаха та Мстислава Великого

Мета: вміти аналізувати історичний документ, працювати з документом.

Завдання: Уважно прочитайте уривок з «Повчання дітям Володимира Мономаха». Визначте: а) до чого закликав Володимир Мономах своїх нащадків? б) чому він закликав їх до цього?

«Усього ж паче - убогих не забувайте, але, наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивайте [і] не повелівайте вбити його; якщо [хто] буде достоїн [навіть] смерті, то не погубляйте ніякої душі християнської... На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод. Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню. І сторожів самі наряджайте, і [на] ніч лише з усіх сторін розставивши довкола [себе] воїв, ляж те, а рано встаньте. А оружжя не знімайте із себе в борзі... Лжі бережися, і п'янства, і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло. А куди ви ходите в путь [за даниною] по своїх землях, - не дайте отрокам шкоди діяти ні своїм [людям], ні чужим, ні в селах, ні в хлібах, а не то клясти вас начнуть.»



Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 457.

Тема уроку: Утворення Галицько -Волинської держави.

Мета: розвивати вміння складати історичний портрет, робити висновки.

Завдання: Уважно прочитайте уривок з документа. Виходячи з уривку а) складіть історичний портрет Романа Мстиславича ;

б) дайте власну оцінку історичної діяльності князя; в) які риси характеру князя вам подобаються?

«Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити... Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче [це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах провадив, багато перемог здобув, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім був страшний.»

Цит. за: Літопис Руський / За Іпатіївським списком перекпав Леонід Махновець. - С. 368.



Тема уроку: Монголо-татарська навала.Утворення Золотої Орди

Мета: розвивати вміння аналізувати історичні події, дотримуючись послідовності.

Завдання: Уважно прочитайте уривок про оборону Києва 1240 р Виходячи з уривку, дайте відповідь на питання:

а) коли відбувалась оборона Києва?

б) чи погоджуєтесь ви з думкою про те, що оборона Києва мала героїчний характер? Якщо так, то чому? в) підтвердіть свою думку, використовуючи історичне джерело.

«У той же рік прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили своєї, і окружив город. І обступила [Київ] сила татарська, і був город в облозі великій. І не було чути [нічого] од звуків скрипіння теліг його, ревіння безлічі верблюдів його, і од звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...

І поставив Батий пороки від город коло воріт Лядських, - бо тут підступили були дебрі, - і пороки безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися щити, [а] стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був. Вийшли татари на стіни і сиділи [там] того дня й ночі, а городяни зробили ще друге укріплення навколо [церкви] святої Богородиці [Десятинної]. А назавтра прийшли [татари] на них, і була битва межи ними велика. Люди тим часом вибігли і на церкву, і на склепіння церковне з пожитками своїми, [і] од тягаря повалилися з ними стіни церковні, і так укріплення було взяте [татарськими] воями. Дмитра ж вивели [до Батия], пораненого, але вони не вбили його через мужність його».

Літопис Руський - С. 395-397.



Тема уроку: Галицько-Волинське князівство за князя Данила Галицького та його наступників

Мета: розвивати вміння висловлювати власну думку щодо історичної події.

Завдання:. Уважно прочитайте уривок з літопису про поїздку Данила Галицького до Батия в 1245 – 1246 рр.

Виходячи з уривку, визначте: а) чому Данило Галицький поїхав до Батия? б) висловте власну думку щодо поїздки Данила Галицького до Золотої Орди в 1245 – 1246 рр. в) яке історичне значення діяльності Данила Галицького?

«І поклонився він за обичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він, [Батий], сказав: «Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, - то й се добре. Чи п'єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?» І він сказав: «Досі я не пив. А нині ти велиш - я п'ю». Він тоді сказав: «Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!» І він, [Данило], випивши, поклонився за обичаєм їх...

О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! А вони данини хотять, і погрози ідуть, [і] він життя не надіється! О, лиха ти, честь татарськая!»

Літопис Руський / За Іпатіївським списком переклав Леонід Махновець. - С. 40

ТЕМА

«Українське козацтво: виникнення, заняття, військове мистецтво»

МЕТА

Ознайомити учнів з основними причинами переміщення населення в південні райони України, складом переселенців, їхніми заняттями; розвивати вміння здобувати нові знання на основі всебічного визначення історичного джерела.



ХІД РОБОТИ

  1. Уважно ознайомтеся з історичним джерелом і

завданням до нього.

  1. Усвідомте завдання.

  2. Виконайте завдання, фіксуючи проміжні результати

досліджень.

  1. Зробіть загальний висновок до мети роботи.

ДЖЕРЕЛА

З «Опису України» Гійома Левансера де Боплана (1660 р.)

«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кількість... зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, [повинні] возити дрова для потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також [забирають] десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року - третього вола. Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах залежності. Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни-ніби перебувають у чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство і призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Завдяки таким втечам їхні загони постійно і непомірно зростають...»

«Однак саме звідсіль пішов той благородний люд, який нині зветься запорозькими козаками. Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола; ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чоловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконання будь-якого наказу, що йде від імені короля. Це люди, які часто, майже щороку роблять набіги на Понт Евксінський, з великою шкодою для турків...

Кількість [козаків], які йдуть у походи, ніколи не перевищує 6-10 тис. чоловік. Вони чудом перепливають море на поганеньких човнах, виготовлених власними руками...

... Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для жител ремеслах: теслі для будівництва житла і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т.д. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м'ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день.

А зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються хоча одні бувають більш вдатними ніж інші тих чи інших заняттях; трапляються і такі,чиї знання у порівнянні з загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов'язане з селянським життям.

Родючий грунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити... Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства,
але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки
відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися чи не піднімалися проти них. Поза тим усім ці люди віроломні, зрадливі, підступні, яким довірятися можна, лише добре розваживши.

Вони надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони про являють спритності та доблесті, так це б'ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичайною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони таки не найкращі».



Завдання 1. Проаналізуйте документ. Спираючись на мету роботи, самостійно визначіть напрями дослідження,

Завдання 2. Проаналізуйте документ за таким планом:

1.Основні причини виникнення козацтва.

2. Склад козаків
3. Заняття

4.Військове мистецтво.

5. Моральні якості козаків.

6. Загальні висновки.



Завдання 3. Прочитайте уривки з документа і дайте відповідь на запитання:

1. Хто такі козаки, коли і як виникло «козацтво»?

2. Які були основні заняття козаків та як саме вони ними займалися?

3.Чому козакам доводилося часто воювати? Як вони поводилися під час битв? Що притаманне козацькій тактиці ведення бою? Які людські якості козаків відзначає Боплан?



ТЕМА

«Столипінська аграрна реформа»

МЕТА

Підкреслити політичну та економічну мету столипінських соціальних перетворень на селі та специфіку їх проведення в Україні; розвивати вміння зіставляти інформацію з різних джерел і робити висновки про спільне й відмінне в економічних процесах, що відбуваються в різних регіонах.



ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.



ДЖЕРЕЛА

Микола Огарьов «Сучасна Росія і її розвиток» (1868 р.)

«Відтепер ідея не реформи кріпацтва, а створення народної організації, що спирається на право кожного на землю, готова злитися з ідеєю незалежності від петербурзького імператорства, тобто з ідеєю національної автономії, і зробити її своєю виключною і реальною основою...[В Україні] селяни вирішували справи общинним голосуванням. «Громада» - термін, тотожний «миру» у Великоросії. Земельна власність тут була завжди індивідуальною, право кожного на землю - непорушним. В Україні ніколи не було аристократії. Для захисту від татар формувалися козацькі загони, до яких входили ті, хто хотів узяти в руки зброю - чи то уродженець України, а чи люди, що втекли туди від утисків литовської і польської аристократії. У 1580 році козаків було 6 тисяч чоловік, через 40 років їх було вже 30 тисяч. Вони ніколи не становили аристократичного панства, залишалися народними воїнами. Козаки вирішували свої справи прямим поголовним поданням голосів. Гетьман був особою виборною. Задля гармонії з власним існуванням військова свобода козаків мала бути безмежна, як степи яких вони жили. У них було більше поезії, ніж порядку... Цілковите поневолювання козаків завершила Катерина II. Вона зуміла збудити в них недавню ненависть до польської аристократії і католицтва; козаки вважали, що Польща прагне накинути їм і одне, і друге; вони збунтувалися і знищили на своєму шляху все, що мало стосунок до польської і литовської аристократії. Козаки чекали, що Катерина допоможе їм позбутися залишків польської аристократії, але цариця визнала їх бунтівниками, покарала і зменшила їхнє військо до кількох полків, які значилися на імператорській службі; вона позбавила козаків права обирати гетьмана України і віддала більшу частину їхніх земель у вотчинне володіння своїм коханця та їхнім підлеглим. Селяни, що жили на цій землі, стали кріпаками. Селяни, що не потрапили у володіння поміщиків-чиновників, стали державними, зрештою і поділила Україну на губернії на зразок. Великоросії. Сільське населення потрапи - ло таким чином під владу імператорської бюрократії та чиновництва - власників маєтків. Селяни виконували панши ну, сплачували оброк, їх катували і всіляко гнобили, але вони зберегли право постійного користування землею й адміністративні общини. Постійне користування землею, тобто власність на землю, залишалась спадкоємною, молодші члени родин одержували нові земельні ділянки там, де вистачало землі, а проте ставали сільськими робітниками, пролетарями в тих місцях, де землі було замало. Державні селяни вважались пов'язаними круговою порукою, якщо йшлося про сплату податків. Адміністративно община і далі вибирала собі керівництво і вирішувала свої справи прямим поголовним поданням голосів, громадою, - у всіх тих випадках, коли поміщики або чиновники не втручались в їхні справи. Український селянин скорився силі, але ніколи не вірив, що земля, на якій він живе, яку він обробляє, не належить йому по праву, і ще живі старі люди, що пам’ятають часи, коли не було кріпацтва. Отже, селянин-русин вважає себе власником землі і розглядає кріпацтво як тимчасове ярмо чужоземців, тобто петербурзького імператорства, яке за традицією називають московським.

З доповіді Петра Столипіна про влаштування побуту селян і про право власності (10травня 1907р.) «… Якщо б не тільки приватновласницьку, а навіть і всю землю без будь-якого винятку… що є в цей час під містами, віддати в порядкування селянам, які володіють ділянками землі, тоді, як у Вологодській губернії, припало б з усього, що зараз є, по 147 десятин на двір, в Олонецькій - по 185 десятин, в Архангельській – по 1309 десятин, у 14 губерніях не вистачало б і по 15, а в Полтавській припало б лише по 9, а в Подільській - усього по 8 десятин. Завдання. Співставте отриману інформацію про відмінності общин та гостроту земельного питання в Україні із знаннями про здійснення аграрної реформи в Росії з курсу всесвітньої історії, а також статистичними даними про її результати в Україні. Зробіть висновки про темпи та глибину столипінської реформи в Україні та їх причини.

Особливості роботи з історичними джерелами

Робота з джерелами інформації має свою специфіку та особливості, тому, працюючи з ними на уроках, слід пам'ятати:



  • інформація має бути не остаточним результатом - метою навчання, а її початковим пунктом та інструментом, за допомогою якого учні будуть здобувати знання та розвивати відповідні вміння та навички;

  • навчання не зводиться до запам'ятовування інформації, викладеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі;

• учитель не має випереджати учнівську ініціативу ствердженням своїх ідей, а спочатку дати можливість висловитися учням;

  • навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою досягнення розуміння того, що знання не обмежуються сумою інформації, а являють собою процес співвідношення різних знань і аналізу відповідної інформації;

  • сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб використати їх для опрацювання отриманої інформації.

Література

1. Ананьева О.Б. Работа с источником на уроке истории// Советская педагогика.

2. Андреева В.А. Историческое образования: возможности и перспективы.

3. Підгірний В. М., Чабан Т. М. Методика використання історичних джерел при вивченні історії в 7 класі.

Помічнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2

Добровеличківської райдержадміністрації

Кіровоградської області



АДРЕСА:

27030


вул. Кірова,211

м. Помічна

Добровеличківський район

Кіровоградська область

тел.: 25-37

(05253)27-1-20



факс: (05253)27-1-20

e-mail: pom.sh2@mail.ru

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка