А. С. Макаренка Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра



Сторінка1/11
Дата конвертації14.04.2019
Розмір1.9 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Міністерство освіти і науки України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»

Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра
Матеріали регіональної студентської

науково-практичної заочної конференції

Лебедин

2018


Міністерство освіти і науки України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»

Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра
Матеріали регіональної студентської

науково-практичної заочної конференції

Лебедин

2018


Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра: матеріали регіональної студентської науково-практичної заочної конференції . – Лебедин, 2018

Упорядники :



Приходько С.В., викладач-методист ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка», голова методичного об'єднання голів циклових комісій природничих дисциплін педагогічних ВНЗ І.ІІ.р.а. Центрального регіону України;

Кіріна-Радчук В.М., викладач-методист ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка», методист зонального навчально-методичного кабінету.

Рецензенти:



Гурняк І.А., кандидат педагогічних наук, викладач-методист природничих дисциплін ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»;

Приходько І.А., викладач-методист природничих дисциплін ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка».


Збірка містить матеріали студентської науково-практичної заочної конференції «Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра», у якій взяли участь студенти педагогічних закладів освіти, що здійснюють підготовку молодшого спеціаліста, Центрального регіону України. Конференція мала на меті сконцентрувати увагу студентської молоді на проблемах формування екологічної культури дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Рекомендовано методичною радою базового Вищого комунального навчального закладу Сумської обласної ради «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка», протокол № 6 від 02.03.18.





зміст

І. Формування екологічної культури молодших школярів

1.

Винник Тетяна

Формування екологічної компетентності молодших школярів

8

2.

Горішняк Марина

Формування екологічної освіти та свідомості молодших школярів як основа екологічної грамотності і здорового життя учнів

10

3.

Лизогубова Анна

Формування в учнів відповідального ставлення до природи

14

4.

Мірошніченко Владислав

Екологічне виховання на уроках музичного мистецтва в умовах впровадження концепції нової української школи

16

5.

Кобзарь Ангеліна

Екологічне виховання як засіб формування життєвих компетенцій особистості школяра

21

6.

Яковлєва Олена

Особливості екологічного виховання молодших школярів

23

7.

Авраменко Анастасія

Формування екологічного мислення учнів початкової школи

25

8.

Решітько Кароліна

Екологічне виховання молодших школярів

30

9.

Шиян Рената

Проблема утилізації твердих відходів на Прилуччині

34

10.

Ващенко Катерина

Виховання екологічної культури як засіб формування внутрішнього світу школяра

42

11.

Гриценко Катерина

Екологічне виховання молодших школярів на принципах краєзнавства

46

12.

Писаренко Мирослава

Форми, методи та засоби екологічного виховання молодших школярів

49

13.

Тимченко Кирило

Використання змісту казок для формування екологічної культури учнів у процесі вивчення природознавства

53

14

Варейчук Яна

Екологічна освіта школярів сьогодні – екологічна культура суспільства завтра

61

15.

Бойко Богдана

Теоретико-методологічні основи проблеми екології копитняка європейського

66

16.

Бакал Олена

Екологія річки Рось: проблеми, перспективи відновлення

72

ІІ. Екологічне виховання дітей дошкільного віку

1.

Домашенко Лілія

Формування екологічної культури у старших дошкільників

78

2.

Сулига Оксана

Виховання екологічної культури дошкільників

79

3.

Сухойваненко Анастасія

Екологічне виховання дітей дошкільного віку у процесі спілкування дитини з природою

81

4.

Куцай Інна

Екологічне виховання дошкільників

83

5.

Бруньова Катерина

Екологічне виховання дітей дошкільного віку

85

6.

Волошина Юлія

Екологічне виховання дошкільників

91

7.

Літвінчук Діана

Практичне впровадження екологічних знань в закладах дошкільної освіти

93

8.

Гондерук Анастасія

Формування екологічної культури дітей дошкільного віку засобами дидактичних ігор

101

9.

Кудиш Анастасія

З досвіду формування екологічної компетентності дошкільників засобами лабораторного дослідження

108




І

Формування екологічної культури молодших школярів





Винник Тетяна

ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне училище імені А.С. Макаренка»

Керівник: Приходько С.В.


ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Анотація: у статті на основі аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел висвітлено особливості формування екологічної компетентності молодших школярів. Зроблені у статті висновки можуть бути використані в процесі практичної розробки сучасного уроку.

Ключові слова: екологічна компетентність,екологічна свідомість, екологічна культура, елементарні природничі та природоохоронні поняття.
Таємничий та незвіданий світ природи завжди манив людство своїми загадками. Прагнення пізнати, дослідити упорядкувати невідоме супроводжувало цивілізацію протягом усього її розвитку. Та з часом людина переступила через межу простої цікавості і стала використовувати запаси надр нашої планети з користю для себе. Поступово суперечності загострювалися, складалися тенденції споживацького відношення до природи.

Задля задоволення власних потреб людина шкодить середовищу, знижує його своєю безвідповідальністю та жадібністю, невмінням раціонально розподілити, не лише брати, а й віддавати в заміну. Сьогодні критично постає проблема взаємодії людини і природи. Низька екологічна культура суспільства призводить до необоротних процесів на нашій планеті, руйнацій та забруднень.

Відновлення балансу між людиною та природою є однією з найкритичних проблем сьогодення. Ціннісне ставлення та гуманність у діяльності кожного – це запорука гармонії між Землею та суспільством.

Людство повинно змінити своє ставлення до природи, стиль своєї діяльності та існування, переоцінити життєві позиції. Проблема екології є досить актуальною для нашої області, країни і всієї планети. Настав час керуватися у своїх діях принципами свідомого існування (гуманізму): не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не «царем природи», а її невіддільною часткою.[3, с.1]

Людина, якій у дитинстві не були закладені початки екологічної культури, ніколи не зможе бути екологічно свідомою. Ще змалку потрібно формувати любов та бережливе ставлення до природи.

Провідна роль у розповсюдженні природоохоронних і екологічних знань належить загальноосвітній школі. Саме школа має формувати у дітей розуміння взаємозв’язків, що існують у природі, навчати відповідального ставлення до навколишнього середовища.[2, с.31-32]

Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства – адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшої бази вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю. [4, с.2]

Виховання екологічної культури молодших школярів здійснюється шляхом формування екологічної компетентності. Ознайомлюючись з певним колом знань, дитина набуває не лише обізнаності з питань екології, а й емоційного відчуття у ставленні до природи. Тобто, на основі набутих екологічних знань формується і певне відношення до вивченого.

Екологічна компетентність – це система знань і вмінь, які дозволяють особистості розуміти екологічні проблеми і знаходити шляхи їх вирішення, вміння пропагувати і втілювати в життя екологічні знання та самому дотримуватись екологічних норм поведінки чутливе сприйняття екологічних проблем в Україні та світі, а також, що це спосіб забезпечити нашу планету від подальшого руйнування.[1, с.7]

Екологічна компетентність молодших школярів складається з двох компонентів: теоретичного та практичного.

Теоретичний компонент – це початкові, але фундаментальні знання, якими повинні оволодіти молодші школярі.

Сучасна початкова школа  початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно визначити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Провідна роль належить таким навчальним предметам, як «Я і Україна», «Природознавство» та «Читання». Але якщо екологічну освіту й виховання здійснювати на міжпредметній основі, то неабияку роль відіграють також уроки з математики. Зміст чинних програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні уміння й навички, розкрити взаємозв’язки між природою і людиною. [ 4, с.5]

Для пояснення певних понять доцільно використовувати чуттєвий досвід дітей. Саме при безпосередньому спогляданні, яке є доречним та навіть необхідним, матеріал перестає бути суто теоретичним, пробуджує пізнавальний інтерес дітей. Елементарні природничі поняття узагальнюють дійсно існуючі предмети й явища, тобто є не абстрактними, а конкретними, напряму пов’язані з життєдіяльністю дітей. Їх формування є не лише базою для подальшого вивчення екології, а й першими зачатками екологічної свідомості молодших школярів.

Більш складні поняття, які не можна пояснити практично, враховуючи індивідуально-вікові особливості учнів цього віку, потрібно подавати з достатньою кількістю наочності, а якщо можливо, то в нестандартній формі.

Екологічна компетентність включає не лише знання, а й вміння їх теоретичного застосування у повсякденному житті. Важливо долучати дітей до природоохоронної діяльності шляхом участі у певних заходах різного значення: «Свято зустрічі птахів» та виготовлення шпаківень разом з батьками, виховний захід «Зробимо планету зеленою разом» та посадка саджанців, акція «Чисте довкілля» та прибирання своєї вулиці, «Допоможемо птахам взимку» та виготовлення годівниць, конкурс на кращий малюнок «Збережи природу». Тобто, важливість екологічних знань дитина може усвідомити лише практичним шляхом.

Екологічна компетентність учня формується під час його безпосереднього спілкування з природою – милування, спостереження, трудової та експериментально-дослідницької діяльності впродовж усього шкільного життя. [1, с.7]

Отже, відповідальна роль у формуванні екологічно свідомої особистості належить саме початковій школі. Екологічна компетентність молодших школярів сьогодні – майбутнє нашої країни та планети завтра. Лише відповідальний підхід та формування ґрунтовних знань у дітей зможуть забезпечити належний рівень екологічної культури країни.

ЛІТЕРАТУРА

1. В. Смірнова. Методичний посібник. – Жовтневе, 2014 – 6-10с.

2. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні/ Людмила Іщенко// Початкова школа. – 1998 – № 9. – С. 31-32

3. Опис досвіду роботи над методичною проблемою « Формування екологічної компетентності молодшого школяра» [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу: https://skarbnichka.jimdo.com – 1-2с.

4. Формування екологічної компетентності учнів початкових класів у навчально-виховному процесі [Електронний ресурс] – режим доступу до ресурсу:petrove-petr-rmk.edukit.ua/Files/Формування_компетентностi – 1-5с.

Горішняк Марина

ВКНЗ СОР «Лебединське педагогічне

училище імені А.С. Макаренка»

Керівник: Приходько С.В.


ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ТА СВІДОМОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ОСНОВА ЕКОЛОГІЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ І ЗДОРОВОГО ЖИТТЯ УЧНІВ
Анотація: статтю присвячено формуванню екологічної освіти та свідомості молодших школярів як основі екологічної грамотності і здорового життя учнів. На основі аналізу, узагальнення і систематизації наукових джерел висвітлено основні засади та проблеми екологічної грамотності учнів. Зроблені у статті висновки можуть бути використані для розробки сучасних форм організації навчання школярів.

Ключові слова: екологічна освіта, екологічна свідомість, екологічна компетентність ,природоохоронна позиція.
На сьогоднішній день, коли людство знаходиться в ері інформаційного та науково-технічного прогресу, навколишній світ потерпає від екологічної кризи. Настали часи, коли кожному з нам потрібно змінити і переосмислити наше ставлення до природи, організувати цілеспрямовану та планомірну діяльність щодо виховання екологічно освічених учнів. Кожне нове покоління приносить все більші і більші суперечності у взаємодії суспільства з природою. Тому одну з найголовніших ролей у вихованні екологічної свідомості відіграє школа, яка має здійснювати процес формування екологічної культури.

Зміст екологічної освіти повинен бути спрямований на формування особистості з світоглядною установкою на дотримання норм грамотної поведінки і виконання практичних дій щодо захисту власного здоров'я і навколишнього природного середовища і передбачає розробку системи наукових знань (уявлень, понять, закономірностей), які відображають філософські, природничо-наукові, правові й морально-етичні, соціально-економічні, технічні аспекти екологічної освіти [5]. Cвідомість учнів складають знання і переконання, тому, щоб досягти високої педагогічної ефективності та результативності у цій роботі, її потрібно починати якомога раніше. Важливу роль у цьому відіграє вчитель, адже його особисте ставлення до довкілля та природоохоронної діяльності є суттєвим прикладом для дітей у школі. Педагог має висвітлювати лише той зміст екологічної освіти, який треба глибоко засвоїти учням, використовуючи при цьому доцільні методи і прийоми викладу матеріалу. Це можливо лише за високого рівня знань з екології та педагогічної майстерності вчителя.

Екологічне виховання - спосіб впливу на почуття людей, їх свідомість, погляди і уявлення. Але будь-яке виховання, в тому числі екологічне, повинне ґрунтуватися на освіті, насамперед екологічній. Мета освіти - формування фізичного та психічного, духовного здоров'я людини і всього суспільства [3] . Тому воно є пріоритетним у навчально-виховному процесі. Основою такого навчання і виховання є розуміння учнями постійного безперервного зв’язку людини з природою, залежність нашого життя від збереження цілісності та збагачення навколишнього середовища.

Екологічна освіта - це сукупність наступних компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура [6]. Але ці знання учні початкових класів мають отримувати не лише при вивченні курсу «Природознавство», але і при вивченні інших предметів, адже лише за умови систематичної роботи екологічного спрямування із залученням наочності, суттєвими фактами та прикладами, а також приймаючи участь у різноманітних екологоосвітніх та природоохоронних заходах можна досягти високої результативності у цій роботі.

Зокрема для кращого розуміннями та оволодіння екологічною освітою і у подальшому культурою, вчитель може використовувати різноманітні дидактичні ігри, які виступають засобом психологічної підготовки школярів до реальних екологічних ситуацій. Граючи, разом зі своїми однокласниками дитина набуває різноманітний досвід взаємодії з навколишнім світом; виконує цілком конкретну природоохоронну роботу; засвоює правила поведінки в навколишньому середовищі. Гра збагачує особистий досвід дитини прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем [7]. Вона відіграє важливу роль, адже діти початкових класів мають поверхове сприймання, наочно-образне та наочно-дійове мислення, мимовільну увагу, а дидактична гра дозволяє оволодіти знаннями, уміннями і навичками в галузі екології та природоохоронної діяльності. Тому вчитель у початкових класах може використовувати різноманітні сюжетно-рольові ігри. Не менш важливим аспектом у виховання екологічної поведінки учнів виступають екскурсії. Екскурсія є однією із форм організації навчання, яка відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і вчителя, допомагає виявити практичне значення знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, їх емоційної сфери. Вони урізноманітнюють навчально-виховний процес. Значення екскурсій полягає в тому, що учні здобувають наочні знання в природних умовах, отримують матеріал для спостережень, сприймають явища природи в цілісності.

Формування екологічної свідомості і мислення, які є основою формування екологічної культури, норм і правил поведінки в природі, здійснюється на уроках і в позаурочній діяльності. На уроках вчитель має комплексно розкривати питання охорони природи , а саме : ознайомлювати учнів із природоохоронною законодавчою базою України, Червоною книгою, а також із екологічною ситуацією в межах нашої країни. Вчитель початкових класів може здійснювати із школярами суспільно-корисну працю, спрямовану на озеленення , виготовлення годівниць і шпаківень, здійснювати різноманітні спостереження, проводити гуртки і масові заходи, конкурси чи турніри, що будуть пронизані завданнями із екологічним змістом. Кожні нові отримані знання на уроці мають закріплюватися виконання певної справи. Через різноманітні види діяльності в навчально-виховному процесі педагог має викликати в учнів почуття обов’язку і відповідальності за збереження природи, прагнення до її збагачення та реалізує практично-дійовий компонент змісту екологічної освіти.

Екологічне виховання покликане формувати активну природоохоронну позицію. Воно досягається за допомогою комплексу природоохоронної та екологічної освіти, який включає шкільну просвіту, пропаганду екологічної поведінки. Головна функція екологічного виховання полягає в набутті і накопиченні особистістю досвіду взаємодії з навколишнім середовищем природним та соціальним на когнітивному, чуттєво-емоційному і нормативному рівнях[2] .

Молодший шкільний вік є найсприятливішим для формування екологічної грамотності, адже у початківців переважає емоційно-чуттєве ставлення і сприйняття світу, що дозволяє вчителеві сформувати основи природоохоронних знань у безпосередньому контакті з довкіллям. У своїй роботі «Серце віддаю дітям» Василь Олександрович дає вчителям таку пораду: «Ідіть у поле, у парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми і поетами». Він зазначає, що «вивести дітей на галявину, побувати з ними в лісі, в парку – справа значно складніша, ніж провести уроки».[8] Я погоджуюсь із В.О. Сухомлинським , адже наші знання не повинні обмежуватися лише тим, що ми вивчили у класі із вчителем, ми маємо закріплювати і здобувати їх за межами школи, де ми єднаємося із природою. При цьому у них формується пізнавальний інтерес до навколишнього світу і дитина не тільки стає дослідником природи, але й виховує в собі особливе ставлення до неї.

Під час занять педагогу треба постаратися допомогти дітям відчути красу природи, кажучи про свої відчуття. Це спонукає дітей до відвертості. Слід попросити їх також спробувати виразити свої почуття словами. Для цього педагогу разом з дітьми треба знайти різні визначення і порівняння для явищ природи і їх проявів [1] . Велике значення в цьому відіграє виховання культури почуттів учнів та закріплення їх у діяльності молодших школярів. Тільки так діти можуть закласти основи для подальшого формування і вдосконалення екологічної компетентності. Діти молодшого шкільного віку повинні мати елементарні знання про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і вплив людини і природи; розуміння погіршення стану навколишнього середовища через неправильну, нераціональну господарську діяльність та розуміти особисту причетність людини до екологічних проблем. Вчителі початкових класів мають розвивати ціннісне ставлення до природи як способу задоволення естетичних, пізнавальних потреб особистості, а також сприяти формуванню бажання вести здоровий спосіб життя і здійснювати екологічно доцільну поведінку з навколишнім середовищем. Не менш потрібним аспектом у цьому є виховання ціннісного ставлення до довкілля. Адже дитина повинна мати не тільки певну обізнаність та знання морально-етичних правил і норм поведінки, а й ціннісне ставлення, яке і буде регулювати її дії та діяльність та ввійде в систему її внутрішніх цінностей.

В.О.Сухомлинський писав: «Піклування про природу як всенародне багатство надихає педагогів, надає особливого змісту їх праці, мета якої - виховання почуття господаря своєї Батьківщини» [4] . Тобто лише людина, яка вважає природу багатством, а не засобом задоволення споживчих потреб, яка виконує і працює над поліпшенням екологічної ситуації своєї країни, спонукає і закликає до цього інших, може бути господарем своєї Батьківщини, її гідним жителем. Такою людиною обов’язково має бути вчитель, адже діти початкових класів наслідують його поведінку і дії. В учнів створюється бережне ставлення до довкілля, що є надзвичайно актуальним у наш час.

Формування екологічної грамотності і здорового життя учнів виступає важким механізмом, який потребує тривалого процесу та комплексного підходу до навчання, повинна забезпечувати безперервність та наступності у виховання і розвитку дітей, які виробляються, зберігаються та використовуються у діяльності, що і є виробленням ставлення дітей до природи.

Екологічно освічена людина має мати певне бачення, ставлення до довкілля, речей і до всього, що її оточує, знаходиться в гармонії з навколишнім світом, прагнучи збагатити його, а не виснажити. Для досягнення цієї мети учні мають здобувати ці знання з перших днів у школі, що допоможе їм набути необхідні уміння і навички у галузі екології та екологічної культури.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка