5 клас Виразне читання віршів Д. Білоуса Мета



Скачати 85.18 Kb.
Дата конвертації14.01.2018
Розмір85.18 Kb.
ТипУрок

5 клас

Виразне читання віршів Д. Білоуса

Мета: розкрити значення ролі виразного читання для

усвідомлення ідейно-художнього змісту ліричних творів; розвивати в учнів навички виразного чи­тання, пам'ять; виховувати любов і повагу до рідної мови, до хліба — символа людської праці.



Цілі.

Учні знають:

засоби виразного читання; власний рівень володіння уміннями виразного читання; алгоритм рефлексії в кінці уроку.



Учні вміють:

виразно читати ліричний твір; відрефлексовуватита та оцінити роботу в групах.



Тип уроку: урок виразного читання.

Обладнання: збірки Д. Білоуса «Диво калинове», «Чари барвін­кові».

Форми роботи: конкурс декламаторів, робота в групах.

Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

1. З'ясування емоційного настрою. (Обмін компліментами.)

2. Актуалізація суб'єктного досвіду. («Чого я очікую від уроку?»)

ІІ. Цілевизначення й планування.

1.Визначення власних цілей уроку. Ознайомлення з планом уроку.



ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

Народна мудрість вчить: «Прекрасна річ потребує прекрасної оправи». Художня література, поетичні твори —

-1-


прекрасні, тому треба вміти їх виразно читати. А досконале виконання вимагає від читця не лише правильного дихання та інтонаційно гнучкого голо­су, а й бездоганної дикції. З приводу цього дуже влучно висловився видатний майстер сцени К. С. Станіславський:

«Слова зі зміненими буквами нагадують мені людину з вухом замість рота, з оком замість вуха, з пальцем замість носа.

...Коли в когось з людей від млявості чи недбайливості слова злипаються в безформну масу, я згадую мух, що попали в мед, мені ввижається осіння сльота й бездоріжжя, коли все зливається в ту­мані»*. Отже, читаючи напам'ять вірші Д. Білоуса, намагайтесь дотримуватися всіх правил виразного читання — робити паузи, три­мати відповідні темп та інтонацію, правильно розставляти логічні наголоси.

2. Повторення відомостей про засоби виразного читання.

3. Повідомлення груп про дібрані ними прислів'я, вірші, пісні, інші ху­дожні твори. І група — про слово, II група — про хліб. Конкурс декламаторів.

(Або конкурси «Хто назве найбільше творів про хліб, слово».)

1) Прислів'я про хліб

Хліб — усьому голова.

На чорній землі білий хліб родить.

Без солі, без хліба нема обіду.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Без солі не смачно, без хліба не ситно.

Не ми хліб носимо, а хліб нас.

Де хліб і вода, там нема голода.

Коли хліб на возі, нема біди в дорозі.

Коли хліб на столі, то і стіл — престіл,

а коли хліба ні кусочка — то гола дошка.

У коваля руки чорні, а хліб білий.

Поки зерно в колоску, не засиджуйся в холодку.

Без хліба суха бесіда.

2) Загадка про хліб

Виріс у полі

На добрій землі,

Місце найкраще

Знайшов на столі.

3) Вірші про хліб

***

Пахне хліб, як тепло пахне хліб



Любов'ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхається весною,

І щастям наших неповторних діб

Духмяно пахне хліб.

П. Воронько

***


«Не кидайсь хлібом —

Він святий»,—

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

«Не грайся хлібом,

То ж бо гріх»,—

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

М. Рильський

***


Гостя ми завжди стрічаєм

Круглим житнім короваєм,

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль,

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

— Любий гостю наш, тримай

Дружби символ — коровай!

О. Макаренко

***


Бувало, сядемо до столу,

Наллє нам мати молока,

І раптом падає додолу

Черствий окраєць житняка.

Тоді нас мати й научила

Окраєць хліба цілувать.

Як дар землі,

Як батька сили,

Той скарб священний цінувать.

Я завжди в серці шанобливо

Оту науку пам'ятав

І колоски в степу

Дбайливо,

Як розсип золота, збирав.

Хто сил віддав немало полю

І ниви жати поспішав —

У того крається до болю

За кожну крихітку душа.

Д. Луценко

***


У серці вдячність я проніс
То хліб. Домашній добрий хліб.

Хмільний. Гарячий. Щойно з печі.

На рушнику у літній вечір

Пашить, як сонце, на столі.

Тривкішого ти не знайдеш.

Зустрівся з горем чи бідою —

Цілушку з'їж, запий водою

Та й будеш сильним цілий день.

У серці вдячність я проніс

Моєму роду і народу

За хліб святий, солодку воду,

Що змалечку на них ізріс.

Б. Грабовський

***


Зерно потоком скорим і невтомним

З брезентових спливає рукавів,

Мов знову тчуться ниті тих шляхів,

Які пройшли орач із агрономом.

А ще раніше — селекціонер,

Що дав зерну свою наснагу в спадок.

Тепер — жнивової пори початок!

Нехай свій хист покаже комбайнер.

Ступаючи по сонячній стерні,

Збагнув щасливо я зв'язки покревні —

Як комбайнери, орачі і вчені

З'єднали працю з мудрістю в зерні.

Г. Книш

***


Я прошу вас — не грюкайте дверима,

Як випікають хліб у отчім домі.

Поставте тихо на хідник святковий,

Розісланий на всю світлицю рівно,

Свою валізку з буднями міськими

Та скиньте екстрамодні черевики,

Які ж бо знову станете низькі

Супроти сволока і світлих вікон.

Вклоніться матері, що садить хліб у піч,

Відчуйте серцем таїну роботи.

Тим часом ранок, перебрівши ніч,

Легесенько постука у ворота.

До нього вийдіть, як з добром до друга,

Покличте в хату, де пахтить вже хліб —

На рушниками засланім столі

Квітує сяйвом паляниця кругла.

О. Неменша

4) Можливий варіант: конкурс «Хто найбільше (або хто останній) назве професій, пов'язаних із виробництвом хліба».

(Тракторист, комбайнер, агроном, селекціонер, водій, мірошник, вантажник, пекар, комірник, продавець, технолог, хімік, авіатор, метеоролог та ін.)

5) Прислів'я про мову, слово

Рідна мова дорога людині, як саме життя.

Що маєш казати — наперед обміркуй.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.

Краще недоговорювати, ніж переговорювати.

Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.

Умієш говорити — умій слухати.

Коли сам добре не знаєш, то не говори.

Краще мовчати, ніж брехати.

Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

Дав слово — виконай його.

6) Вірші про мову, слово

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Несеш барвінь гарячу, яру

в небесну синь пташиним граєм

і, спивши там від сонця жару,

зеленим дихаєш розмаєм.

Плекаймо в серці кожне ґроно,

прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

в сім'ї великій, вольній, новій.

Д. Білоус

***

Коли забув ти рідну мову



Коли забув ти рідну мову —

біднієш духом ти щодня;

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе до пня.

Коли в дорогу ти збирався,

казала мати, як прощавсь,

щоб і чужого научався

й свого ніколи не цуравсь.

Ти ж повернувсь, відступник сущий ,

прийшов під рідний небозвід,

немов Іван непам'ятущий,

хто твій народ і де твій рід.

Не раді родичі обновам.

Чи ти об'ївся блекоти,

що не своїм, не рідним словом

із матір'ю говориш ти?

Ти втратив корінь і основу,

душею вигорів дотла,

бо ти зневажив рідну мову,

ту, що земля тобі дала,

ту, що не вбили царські трони,

ту, що пройшла крізь бурі всі,

крізь глузи й дикі заборони

й постала нам у всій красі.

Д. Білоус

***


Причарована Раїсі Карагезян

(Карагезян Раїса — перекладачка української прози на вірменську мову; її робота дістала високу оцінку літературної громадськості Києва й Єревана).


Сквером жінка миловидна

йде зі школи з дітками:

східний тип (з обличчя видно),—

порівнялись швидко ми.

Усміхається: — Так пряжить

тижнями останніми,

що мої малята кажуть:

наче в Єревані ми.

Взагалі ми з Зангезура

свій вірменський рід ведем.

В нас, як каже ваш Сосюра,

щастя зоряний Едем.

Що не слово, то такою

мовою співучою!

Ідемо попід густою

липою квітучою:

— Як,— питаю, ви, вірменка,

нашу мову вивчили?



  • А читаючи Шевченка!

Мабуть, це пришвидшило!

«Кобзаря» читала в вузі,

час у ночі крадучи.

Стажувалася» в бабусі

у селі Безрадичі.

Як співали молодички

«продай, милий, сиві бички»,

часом підпрягалася,—

від душі сміялася...

— Що ж найперше стало вабить?

Є ж якась основина?

Українська пісня, мабуть,—

нею причарована!

Д. Білоус

(Наведені вище матеріали, якщо їх мало в бібліотеці, можна роз­дати учням.)

7) Можливий варіант — конкурс знавців мови:

а) назвати найкоротше і найдовше слово (наприклад: стотридцяти-п'ятимільйонний);

б) хто придумає найбільше епітетів до слів: мати, школа, земля;

в) хто придумає найбільше порівнянь до слів: хліб, слово, дерево;

г) створити літературний пейзаж за допомогою одних іменників (наприклад: Блакить. Сонце. Хмарки. Вітерець. Тиша. Спів пташок. Благодать. Канікули!)



ІV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

Саморефлексія та самооцінювання діяльності на уроці.



V. Домашнє завдання.

Написати твір за прислів'ям на чернетці. Прислів'я для твору.

Що уміти – за плечима не носити.

Сьогоднішньої роботи на завтра не залишай.

За двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш.

Зробив діло – гуляй сміло.



Або своя тема за вибором.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка