482 рік. Заснування Києва



Сторінка1/7
Дата конвертації16.01.2018
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

«Народами Склавинами і Антами не править один муж, але з
давніх часів живуть так, що порядкує громада. І для того всі
справи, чи щасливі чи лихі, йдуть до громади…»

Київська Русь.



482 рік. Заснування Києва.

 З якого твору наведено уривок?

«… Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїми, то було між них три брати: одному ім’я Кий, а другому – Щек, а третьому – Хорив, і сестра їх – Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив – на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок і на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони тут звірину. Були ж вони мужами мудрими й тямущими і називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні».

1113 р. «Повість минулих літ», Нестор-літописець

«Рушив Аскольд і Дір на Греків, і прийшов туди... Цесарград двомастами кораблів оточили. ...знялася буря з вітром і кораблі русів розметало і побило...»860 рік

 882р утворення Київської Русі.

«Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був його роду, віддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий… І сів Олег, князюючи, в Києві. І мовив Олег: “Хай буде се мати городам руським» .

 Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

«І прибули Олег та Ігор до гір київських, і довідався Олег, що тут Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов на берег Дніпра, несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське і сховавши воїв своїх, він послав посла до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: “Ми – купці єсмо, ідемо в греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас”. Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші вої з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: “Ви обидва не є ні князі, ні роду княжого. А я єсмь роду княжого. – І тут винесли Ігоря. – А се – син Рюриків”. І вбили вони Аскольда й Діра… І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: “Хай буде се мати городам руським”… Пішов Олег на греків, Ігоря зоставивши в Києві… І прибув він до Цесарограда, а греки замкнули Суд і город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, рушили з поля, і пішов Олег до города… І стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі… Отож цесар Леон з Олександром мир оба вчинили з Олегом, згодившись на данину і присягнувши межи собою. Цілувавши самі хреста, Олега і мужів його водили вони до присяги по руському закону. Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту. І утвердили вони мир».

 Відповідь:

Із “Повісті минулих літ” Нестора-літописця (1113 р)

882 р. об’єднання Славії і Куявії князем Олегом, утворення Київської Русі і убивство Аскольда і Діра

907 р., 911 р. вдалі походи Олега на Візантію, укладення першої торгової угоди

«Пішов Олег на сіверян, і переміг сіверян, і наклав на них данину. І не велів він їм хозарам данину давати, сказавши «Я їм противник, і вам нічого давати…»



941«Пішов Ігор на Греків… І порадилися руси, і вийшли, проти греків, і битва межи ними
обома була люта, і заледве одоліли греки».
У якому році відбулася описана подія?(945)
«Сказала дружина Ігореві: «…Піди-но, княже, з нами по данину, хай і ти добудеш, і
ми»… І послухав їх Ігор, пішов у Деревляни по данину…»
«Коли ж почули древляни, що він знову йде, порадилися з князем своїм Малом і сказали:
«Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його.
Так і сей: якщо не вб’ємо його, він усіх нас погубить». І послали вони до нього, кажучи:
«Чого ти йдеш знову? Ти забрав всю данину». І не послухав їх, і древляни, вийшовши на
супротив з города Іскоростеня, вбили його…».

(965) «Хозари вийшли супроти нього з каганом, князем своїм. І зступилися війська битися, і сталася битва межи ними, і одолів він хозар і город їхній столицю Ітіль, і город Білу Вежу взяв. І ясів він переміг, і касогів, і прийшов до Києва».



 Рік 6496 (988). Пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький. Та заперлися корсуняни в городі, і став Володимир з одного боку города в гавані, на віддалі одного польоту стріли од города, і боролися кріпко городяни з ними. Володимир обложив город, і знемагали люди в городі. І сказав Володимир городянам: «Якщо ви не здастеся, – буду стояти хоч три роки».

Володимир тим часом спорядив воїв своїх і повелів насип сипати до городської стіни. І коли ці насипали, корсуняни, підкопавши стіну городську, викрадали сипану землю і носили до себе в город, висипаючи [її] посеред города. Вої тоді досипали більше, а Володимир стояв.

І от [один] муж, на ім'я Анастас, корсунянин, стрілив, написавши на стрілі: «За тобою, зі сходу, є колодязі, з яких іде вода по трубі. Перекопавши [їх], ви переймете воду». Володимир же, це почувши [і] глянувши на небо, сказав: «Якщо збудеться се – охрещусь». І тут одразу звелів він перекопати труби, і перейняли вони воду, і люди знемагали від спраги і здалися.

І ввійшов Володимир у город, і дружина його. І послав Володимир [послів] до цесаря Василія і Костянтина, говорячи так: «Осе город ваш славний я взяв. Та чую ось я, що сестру ви маєте, дівчину. Тож якщо її не оддасте за мене, то вчиню вашому городу [те], що й сьому вчинив».

І, це почувши, опечалились цесарі, [і] послали [йому] вість, так говорячи: «Не належить християнам заміж виходити за поган і оддавати за них. Якщо ж ти охрестишся, то візьмеш її, і дістанеш царство небесне, і з нами єдиновірцем будеш. Якщо ж сього не, вчиниш – не зможемо ми віддати сестри своєї за тебе».

І, це почувши, Володимир мовив посланим цесарями: «Скажіте обом цесарям так: «Я охрещусь, тому що раніше від сих днів іспитав я закон ваш, і він мені єсть до вподоби, і віра ваша, і служба. Бо мені розповіли послані нами мужі»

І, це почувши, обидва цесарі і раді були, і вмолили сестру свою, на ймення Анну, і послали до Володимира [послів], говорячи: «Охрестись, тоді пошлемо сестру свою до тебе». І сказав Володимир: «Нехай, прийшовши [із] сестрою вашою, охрестять мене».

І послухали [його] цесарі, і послали сестру свою, і деяких сановників, і пресвітерів. Вона ж не хотіла йти [в Русь], як у погани, і сказала їм: «Лучче б мені тут умерти». І сказали їй брати: «Коли наверне як-небудь Бог Руську землю в покаяння, ти й Грецьку землю ізбавиш од лютої раті. Ти ж бачиш, скільки зла наробили руси грекам? Нині ж, якщо не підеш, те саме вони творитимуть нам». І ледве удвох присилували вони її, і вона, сівши в корабель [і] з плачем поцілувавши родичів своїх, рушила через море.

Коли прибула вона до Корсуня, то вийшли корсунянки з поклоном, і ввели її в город, і посадили її в палаті.

А за Божим приреченням в сей час розболівся Володимир очима. І не бачив він нічого, і тужив вельми, і не догадувався, що зробити. І послала до нього цесариця [посла], кажучи: «Якщо ти хочеш болісті сеї позбутися, то відразу охрестись. Якщо ж ні, – то не позбудешся сього». І, це почувши, Володимир сказав: «Якщо буде се правда, – воістину велик Бог християнський». І повелів він охрестити себеІ тоді єпископ корсунський з попами цесарициними, огласивши його, охрестили Володимира... А коли побачила це дружина його, – многі охрестилися. Охрестився ж він у церкві святої Софії. І єсть церква та в городі Корсуні, стоїть вона на (високому) місці посеред города, де ото чинять торг корсуняни; палата Володимирова стоїть окрай церкви і до сьогодні, а цесарицина палата – за олтарем.

По охрещенні ж привів він цесарицю на обручення. А сього не відаючи, (деякі) неправильно говорять, ніби він охрестився в Києві, інші ж – кажучи, (що) у Василеві, а другі, говорячи, (ще) інакше кажуть...



Літопис руський.  

ХРЕЩЕННЯ РУСІ (988 р.)

Повелів він (Володимир – авт.) поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями...

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей), сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили (його) і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь. 1. «І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, – а голова йогом те


була срібна, а вус – золотий, – і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла…»
2. «І повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори й…Боричевому узвозу на ручаї.

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей. Діти ж (не відходили) од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили (у воді), а попи, стоячи, молитви творили.

...Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він Бога сам і люди його, і глянувши на небо, сказав: «Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного Бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. (А) мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб надіючись на тебе і на твою силу, одолів я підступи його».

 

 Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку



«Заложив Ярослав город – великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву Святої Софії, Премудрості Божої, митрополію, а потім церкву на Золотих воротах, кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці… І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і розширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почили з’являтися. І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі і зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і письмо святее, і списали багато книг. І придбав він книги, що ними поучаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. Бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, — так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє. Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що напоюють всесвіт увесь. Се є джерело мудрості, бо є у книгах незмірна глибина… Ярослав же сей, як ото ми сказали, любив книги і, многі списавши, положив їх у церкві Святої Софії, що її спорудив він сам. І прикрасив він її іконами многоцінними, і злотом, і сріблом, і начинням церковним. І інші церкви ставив він по городах і по містах, настановляючи попів і даючи їм частку майни свого і велячи їм повчати людей і приходити часто до церков…».

 Відповідь:Документ представляє уривок з літопису “Повість минулих літ”. Наведений фрагмент присвячено князю Ярославу Мудрому.  Ярослав Мудрий син Володимира Великого, правитель Русі 1019-1054 рр.

Автор літопису (монах Нестор-літописець, 1113 р.) з великою шаною описує діяльність князя ( Він розгромив печенігів у 1036 р. Побудував у 1037 р. Софіївський собор. Заснував першу бібліотеку на Русі. Був «Тестем усієї Європи»)

«А було ж печенігів без числа. Виступив тоді він із города, приготував до бою


дружину. Зійшлися вони на місці, де ото нині свята Софія стоїть, митрополія
руська. І сталася січа люта, і ледве одолів він печенігів під вечір».

«Зібрав він воїнів і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом. І розділили вони по Дніпру Руську землю: собі узяв сю сторону, а Мстислав – ту. І перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській».

Коли відбулися описані в уривку з історичного джерела події?

«А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім місці, де ото є нині Свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати». у XI ст.     

«Потім же вложив бог князю в серце добрий намір: поставив він русина Іларіона митрополитом Русі у святій Софії, зібравши єпископів…»


  •  Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку


     «Половці пустошили багато… І знемогли люди в городі од голоду, і здались ворогам. Половці ж, узявши город, запалили його вогнем, а людей розділили і повели їх у вежі до ближніх своїх і родичів своїх. Мучені холодом і виснажені, у голоді, і в спразі, і в біді, поблідлі лицями і почорнілі тілами, ходячи невідомою землею голі й босі, ноги маючи поколоті терням, вони запаленим язиком, зі сльозами відповідали один одному, говорячи: “Я був із сього города”, а другий: “Я із сього села”…

Прибули Святополк Ізяславич, і Володимир Всеволодович, і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися в городі Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: “Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володимир – Всеволодів уділ; Давид, і Олег, і Ярослав – Святославів уділ; іншим хай будуть городи, які їм роздав Всеволод: Давидові — Володимир ; двом Ростиславичам: Перемишль – Володареві, а Теребовль  Василькові”. І на цім вони цілували хреста: “А якщо відтепер хто на О кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест”. І сказали вони всі: “Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая”. І, поцілувавшись, пішли вони до себе».

В «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? … Відтепер з’єднаймося в
одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою…»



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка