23 (258) грудень 2012 вісник луганського національного



Сторінка1/24
Дата конвертації29.12.2017
Розмір4.53 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


ISSN 2227-2844


ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


23 (258) ГРУДЕНЬ



2012

ВІСНИК


ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО


УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА







СОЦІОЛОГІЧНІ НАУКИ


№ 23 (258) грудень 2012


Засновано в лютому 1997 року (27)

Свідоцтво про реєстрацію:

серія КВ № 14441-3412ПР,

видане Міністерством юстиції України 14.08.2008 р.


Збірник наукових праць внесено до переліку

наукових фахових видань України

(соціологічні науки)

Постанова президії ВАК України від 14.10.09 №1-05/4


Журнал включено до переліку видань реферативної бази даних «Україніка наукова» (угода про інформаційну співпрацю

№ 30-05 від 30.03.2005 р.)


Рекомендовано до друку на засіданні Вченої ради

Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 2 від 28 вересня 2012 року)
Виходить двічі на місяць

Засновник і видавець

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка




Редакційна колегія:




Головний редактор – доктор педагогічних наук, професор Курило В. С.




Заступник головного редактора

доктор педагогічних наук, професор Савченко С. В.





Випускаючі редактори:

доктор історичних наук, професор Бур’ян М. С.,



доктор медичних наук, професор Виноградов О. А.,



доктор філологічних наук, професор Галич О. А.,



доктор педагогічних наук, професор Горошкіна О. М.,



доктор сільськогосподарських наук, професор Конопля M. I.,



доктор філологічних наук, професор Синельникова Л. М.,




доктор педагогічних наук, професор Харченко С. Я.
Редакційна колегія серії «Соціологічні науки»:

доктор соціологічних наук, професор Кононов І. Ф.,

кандидат соціологічних наук, доцент Хобта С. В.,

кандидат соціологічних наук, доцент Лебідь Л. І.






доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук Білорусі,

(м. Мінськ, Республіка Білорусь) Бабосов Євген Миколайович

доктор історичних наук, професор (Болгарія, м. Софія) Захарі Захарів’єв

доктор соціологічних наук, професор Куценко О. Д.

доктор соціологічних наук, професор Рущенко І. П.,

доктор соціологічних наук, професор Саппа М. М.

доктор соціологічних наук, професор Сокурянська Л. Г.,

доктор соціологічних наук, професор Катаєв С. Л.,

доктор соціологічних наук, доцент Коваліско Н. В.,


доктор філософських наук, професор Лобас В. Х.

доктор філософських наук, професор Гаврилов М. І.,

доктор соціологічних наук, професор Каменська Т. Г.,

доктор соціологічних наук, доцент Барматова С. П.

доктор соціологічних наук, професор (Саратов, Російська Федерація) Черняєва Тетяна Іванівна




Редакційні вимоги

до технічного оформлення статей

Редколегія “Вісника” приймає статті обсягом 4 – 5 сторінок через 1 інтервал, повністю підготовлених до друку. Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word (*doc, *rtf) шрифтом № 12 (Times New Roman) на папері формату А-4; усі поля (верхнє, нижнє, праве й ліве) — 3,8 см; верхній колонтитул — 1,25 см, нижній — 3,2 см.

У верхньому колонтитулі зазначається: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № ** (***), 2011.

Інформація про УДК розташовується у верхньому лівому кутку без відступів (шрифт нежирний). Ініціали і прізвище автора вказуються в лівому верхньому кутку (через рядок від УДК) з відступом 1,5 см (відступ першого рядка), шрифт жирний. Назва статті друкується через рядок великими літерами (шрифт жирний).

Зміст статті викладається за планом: постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується ця стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.

Посилання на цитовані джерела подаються в квадратних дужках після цитати. Перша цифра – номер джерела в списку літератури, який додається до статті, друга — номер сторінки, наприклад: [1, с. 21] або [1, с. 21; 2, с. 13–14]. Бібліографія і при необхідності примітки подаються в кінці статті після слова „Література” або після слів „Література і примітки” (без двокрапки) у порядку цитування й оформляються відповідно до загальноприйнятих бібліографічних вимог. Бібліографічні джерела подаються підряд, без відокремлення абзацом; ім’я автора праці (або перше слово її назви) виділяється жирним шрифтом.

Статтю завершують 3 анотації обсягом 9 – 12 рядків українською, російською та англійською мовами із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові автора, назви статті та ключовими словами (3 – 5 термінів).

Стаття повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора).

На окремому аркуші подається довідка про автора (прізвище, ім’я, по батькові; місце роботи, посада, звання, учений ступінь; адреса навчального закладу, кафедри; домашня адреса; номери телефонів (службовий, домашній, мобільний).

© ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2012


ЗМІСТ



ПЕРИФЕРІЙНИЙ КАПІТАЛІЗМ: ОСОБЛИВОСТІ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ

1.

Кононов І. Ф. Україна: шлях на периферію світової капіталістичної системи (соціологічний аналіз)………………

5


2.

Лебідь Л. І. Економічна нерівність в Україні: фактори відтворення та формування……………………………………..

30


3.

Хобта С. В. Кордон України як соціологічна проблема: суб’єкти, інтереси, інституціоналізація………………………...

41


4.

Адуло Т. И. Формирование рыночных экономических отношений и проблемы политического согласия в Беларуси на рубеже ХХ – ХХІ веков………………………………………

58


5.


Молодцов Б. И. Об обратном обнаружении исторической перспективы для реалий капиталистической практики……….

77


6.

Злотников А. Г. Социально-экономическая обусловленность

современных демографических процессов……………………


88


7.

Маслихин А. В. Идеи мира и пацифизма на постсоветском пространстве……………………………………………………..

100


8.


Галкина Л. И., Чугунов Е. В. Возможности научно-технического роста Украины (на примере космической отрасли)…………………………………………………………

107



ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ

ПЕРИФЕРІЙНОГО КАПІТАЛІЗМУ

9.


Згинник Г. Л. Перерождение советской номенклатуры и ее роль в демонтаже социалистического режима в СССР……………………………………………………………...

119



СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ

НА ПОСТРАДЯНСЬКОМУ ПРОСТОРІ

10.


Пашковський П. І. Параметри інтеграційної політики Росії на пострадянському просторі…………………………………..

139


11.


Кириенко В. В. Менталитет белорусов как фактор национальной специфики государственности………………...

147


12.


Єнін М. Н. Ідеологія державотворення елітних груп в Україні …………………………………………………………...

156


13.

Мижевич О. М. Модернизация образования в республике Беларусь в постсоветский период: опыт, проблемы и перспективы……………………………………………………..

170


14.


Живілова М. С. Архітектура і містобудування в умовах сучасного капіталізму…………………………………………...

185


ПРОБЛЕМИ ОСВІТИ

ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ МОЛОДІ

15.


Гаврилов М. І., Фаріна Я. О. Самовизначення майбутніх фахівців в умовах суспільства перехідного типу……………...

193


16.


Саппа Г.-М. М. Професійне самовизначення учнівської молоді в контексті системи профорієнтації ………………..

205






КАФЕДРА. МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН




17.

Тягнибедина О. С. Логика закрытых и открытых вопросов в социологическом исследовании………………………………..

215





Пам’яті професора
Володимира Лобаса





18.

Лобас В. Х. Між «диким капіталізмом» і «розвинутим соціалізмом»………………………………………………………

231





Відомості про авторів…………………………………………..

241

МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «ДРУГИЙ МОДЕРН І ПЕРСПЕКТИВИ КАПІТАЛІЗМУ В КРАЇНАХ КОЛИШНЬОГО СРСР»

Конференція відбулася в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка 14 – 15 червня 2012 року. Нижче друкуються статті, підготовлені за матеріалами доповідей
ПЕРИФЕРІЙНИЙ КАПІТАЛІЗМ: ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ
УДК 316. 323. 64 (477)
Кононов І. Ф.
УКРАЇНА: ШЛЯХ НА ПЕРИФЕРІЮ СВІТОВОЇ КАПІТАЛІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ (СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)
Минає вже 21 рік з часу катастрофи соціалізму радянського зразка. Цей період достатній для того, щоб підбити підсумки суспільних трансформаційних процесів.

У соціологічному співтоваристві нашої країни це добре відчувається. За останні роки вийшла значна кількість оригінальних праць, присвячених різним аспектам суспільної трансформації. Вони стосуються становлення в Україні капіталізму [1] і особливо таких його проявів як соціальна нерівність [2; 3]. Значна увага українськими соціологами приділялася сприйняттю соціальної нерівності різними верствами суспільства та перетворенню цього сприйняття в мотивацію діяльності суспільних груп і індивідів [4; 5]. В центрі уваги перебували різні аспекти політичних змін в країні, трансформація політичної культури громадян та її відображення в електоральній поведінці [6; 7]. Достатньо повно вивчені демографічні проблеми України, їх зв'язок з динамікою людського та інституціонального капіталів, вплив на можливі перспективних змін в країні [8; 9]. Зарубіжні вчені теж приділяли трансформації в нашій країні певну увагу [10].

Українські перетворення найчастіше розглядають у межах пострадянського простору [11]. Для цього є підстави. Тим більше, що російські соціологи створили потужну базу для порівняльного аналізу [12; 13; 14;15].

Все ж обмежитись цією дослідницькою перспективою неможливо. Будучи корисною в порівняльній перспективі, вона не дає уявлення про достатню кількість причин соціально-економічних зрушень в Україні та інших колишніх республіках Радянського Союзу. Якщо обмежитися цим аналізом, то ми застигнемо на описовій стадії, орієнтуючись лише на певний випадок. Теоретичні висновки в такій ситуації будуть носити або занадто загальний характер (теорія капіталізму як така), або взагалі будуть залишатися на рівні емпіричних узагальнень.

На мою думку, вихід в цій ситуації можна шукати на шляхах світ-системного аналізу, запропонованого І. Валлерстайном. Він вважає, що капіталістична система з самого початку формувалася як світова. Також від початку вона передбачала нерівність між своїми складовими. Її географічна структура мала вигляд трьох концентричних кілець – центру, напівпериферії та периферії. Саме ці ідеї в даному дослідженні будуть для мене слугувати методологічними орієнтирами.

Нагадаю деякі основні положення світ-системного аналізу. Перше. І. Валлерстайн закликає не обмежуватися шорами методологічного націоналізму, тобто не сприймати державні кордони як обрії теоретичного аналізу. Соціальна система як одиниця соціологічного аналізу визначається інакше: «Ми беремо як визначальну характеристику соціальної системи існування всередині неї поділу праці, отже різні сектори або географічні зони в ній залежні від економічного обміну з іншими для безперешкодного і безперервного забезпечення потреб зони. Зрозуміло, що такий економічний обмін може існувати без загальної політичної структури і навіть, що ще більш ясно, без спільної культури, що поділяється всіма» [16, с. 23]. Американський вчений пише: «Три структурні позиції світу-економіки – серцевина (центр), периферія та напівпериферія – стабілізувалися приблизно до 1640 р.» [16, с. 38]. Протягом XV – XVIII ст. відбулася інституціоналізація цієї системи в світовому масштабі [17, с. 146]. В XIX ст. капіталістична система вперше в історії стала по-справжньому всесвітньою [16, с. 112 – 113]. Тепер розвиток жодного суспільства не можна адекватно зрозуміти, не враховуючи його місце в цій системі.

Теорію І. Валлерстайна неоднозначно сприймають у світовому соціологічному співтоваристві. По-перше, її автора звинувачують у економоцентризмі, а, по-друге, виникають непорозуміння щодо заперечення американським вченим теорії глобалізації [18]. На мою думку, перша риса аналізу І. Валлерстайна пов’язана з характером самого капіталізму. Він виник і до цього часу існує як економоцентрична суспільна система. Тому розгляд капіталістичної світової системи помимо волі дослідника на перший план виводить економічні питання. Що стосується негативного ставлення І. Валлерстайна до теорії глобалізації, то воно обумовлене тим, що американський соціолог цю теорію розглядає як чергове втілення теорії модернізації. Я вже розглядав це питання. На мою думку, світ-системний аналіз сумісний з теорією глобалізації в тому разі, коли останню інтерпретувати як певний стан світової капіталістичної системи, що передбачає набуття певної автономії світовими ринковими інститутами по відношенню до національних держав [19].

У подальшому аналізі моєю метою буде з’ясування сучасного місця України в глобальній капіталістичній системі та чинників її руху до цього місця.

Розпочну з аналізу статистичного матеріалу, який дотичний до визначеної мети. При цьому я сфокусую свою увагу на періоді економічного зростання в нашій країні (2000 – 2008). На мою думку саме дані за цей період (до світової фінансової кризи) є особливо показовими. Вони свідчать про внутрішнє спрямування трансформації українського суспільства.

За цей період ВВП країни постійно зростав у відсотках до попереднього року: 2000 р. – 105,9%; 2001 р. – 109,2%; 2002 р. – 105,2%; 2003 р. – 109,6%; 2004 р. – 112,1%; 2005 р. – 102,7%; 2006 р. – 107,1% [20, с. 26]. Це зростання було характерним майже для всіх галузей народного господарства, хоча в більшості з них не були досягнуті показники 1990 р. Відповідні дані в Табл.1.

Таблиця 1

Індекси обсягу продукції за видами діяльності [20, с. 106, 143]


п/п


Види діяльності

2001

2002

2003

2004

2005

2006

1.

Промисловість

114,2

107,0

115,8

112,5

103,1

106,2

1.1

Добувна промисловість

103,3

102,8

105,5

104,1

104,4

105.8

1.2.

Переробна промисловість

117,2

108,9

118,3

114,6

103,0

106,3

1.3

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

118,2

108,4

120,0

112,4

113,7

110,0

1.4

Легка промисловість

113,8

100,4

104,0

113,6

100,3

98,1

1.5

Хімічна та нафтохімічна промисловість

110,6

106,5

116,8

114,4

109,8

103,2

1.6

Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

104,9

103,9

114,3

112,0

98,5

108,9

1.7

Машинобудування

118,8

111,3

135,8

128,0

107,1

111,8

1.8

Виробництво машин та устаткування

118,6

100,4

121,4

118,9

112,2

102,9

1.9

Виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування

115,2

108,1

119,2

149,3

90,8

110,7

1.10

Виробництво транспортних засобів та устаткування

122,0

129,6

162,1

124,6

112,4

119,1

1.11

Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води

102,6

101,1

104,7

98,9

102,9

106,7

2.

Сільське господарство

-

101,2

89,0

119,7

100,1

102,5

Особливо помітний контраст з 1990 р. в сільському господарстві. По відношенню до 1990 р. в 1995 р. продукція сільського господарства становила 65,0%; в 2000 р. – 53,4%; в 2002 р. – 59,5%; в 2003 р. – 53,0%; в 2004 р. – 63,4%; в 2005 р. – 63,5%; в 2006 р. – 65,1% [20, с. 143]. В кращому стані було рослинництво, яке 2006 р. досягло 82% від обсягу виробництва в 1990 р. В тваринництві цей показник досяг лише 50% [20, с. 142]. Частка господарств населення в 2006 р. у виробленій продукції сільського господарства становила в рослинництві 57,7%, а в тваринництві – 65,5%, в цілому по сільському господарству – 61,0%. Це – свідчення примітивізації сільськогосподарського виробництва.

Економічне зростання в Україні супроводжувалося зменшенням чисельності зайнятих у більшості галузей промислового виробництва, що видно з Табл. 2.

Таблиця 2




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   24


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка