1 Значення праці в природі для дітей дошкільного віку. Її види праці в природі. Основними виховними завданнями



Скачати 148.46 Kb.
Дата конвертації16.01.2018
Розмір148.46 Kb.

Тема Праця дітей в природі

План

1.Значення праці в природі для дітей дошкільного віку. Її види праці в природі.

2. Організація праці в природі з дошкільниками.

1 Значення праці в природі для дітей дошкільного віку. Її види праці в природі.

Основними виховними завданнями праці в природі є:

- вироблення у дітей інтересу, дбайливого ставлення до живої природи;

- формування вмінь і навичок з догляду за рослинами і тваринами;

- вміння правильно користуватися знаряддями праці.

Під час праці в природі у дітей формуються практичні навички, розвиваються інтелектуальні вміння, зокрема, діти вчаться:

- планувати роботу;

- підбирати матеріал та інструменти;

- розподіляти окремі етапи роботи у часі;

- адекватно оцінювати результати роботи.

Забезпечуючи живий контакт з об’єктами природи, у дошкільників формуються реалістичні уявлення, розвивається мова, мислення, сенсорні процеси, допитливість, що позитивно впливає на позитивний розвиток дітей.

У роботах Н.Кот розкрито значення праці в природі для екологічного виховання дошкільників:

- засвоєння знань про важливі взаємозалежності у природі;

- виховання бажання спілкуватися з природою;

- формування перших навичок природо доцільної поведінки.

Види праці в природі:

- доручення;

- чергування ( в куточку природи);

- колективна праця.

Розрізняють працю в куточку природи та на земельній ділянці.
2. Організація праці в природі з дошкільниками.

У дослідженнях Г.Васильєвої, П.Саморукової вивчались питання праці дошкільників в природі. Автори зазначали, що потрібна цілеспрямована робота дорослого з формування у дітей трудової діяльності.



Вимоги до організації праці в природі:

- праця має бути різноманітною, посильною та регулярною:

-завдання потрібно ускладнювати поступово;

- фізичні зусилля, докладені дітьми для її виконання не повинні викликати перевтому;

- знаряддя праці мають бути безпечними та відповідати віку дітей.

- не варто використовувати іграшкові знаряддя праці, ними важко і незручно працювати.



Тривалість праці:

Молодша група – 5 – 7хв.

Середня група– 10 – 15хв.

Старша група– 15 – 20хв. з перервою на відпочинок або зміною характеру праці.



Зміст праці навесні у молодшій та середній групах:

- посів овочевих культур;

- висаджування цибулі та часнику;

- посів квітів;

- поливання кущів, розсади;

- висаджування розсади у відкритий грунт.


Зміст праці навесні старшій групі:

- прибирання ділянки;

-підготовка грунту до посадки та посіву – перекопування, розпушування;

- прополювання, підгортання бурянів;

- поливання рослин;

- висаджування кімнатних рослин у відкритий грунт.

Ефективним є поєднання праці з спостереженням за розвитком рослин.

Доручення використовується з 3 років. У дорученні дорослий формулює мету, обґрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення.

Доручення поділяються на такі види:

- за складністю (прості та складні);

- за тривалість виконання ( короткотривалі, довготривалі);

- за способом організації дітей (індивідуальні, групові).

У молодшій групі вихователь дає прості доручення, які мають індивідуальний та короткотривалий характер. Напр. полити рослини на грядці.

Починаючи з середньої групи діти отримують складніші та триваліші доручення. Дітям надається більше самостійності під час їх виконання. Напр. визначити, чи потребують рослини поливання і полити їх за потреби.



У старшій групі виконують доручення, результати якого потрібні не лише їх, а мають значення для близьких, ровесників групи. Напр. виростити квітку до Дня матері.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшої групи використовують поетапний інструктаж, бо діти цього віку не в змозі утримувати в памяті послідовність трудового процесу. В середній і старшій групах – перспективний інструктаж, коли вихователь пояснює і показує весь хід роботи, і лише після цього діти її виконують.



Структура колективної праці:

- надання необхідних знань, мотивації праці;

- показ і пояснення способів дій;

- власне праця;

- аналіз отриманих результатів.

Важливо, щоб діти під час праці не лише здобували практичні навички, а й отримували знання. Вихователю слід активно спілкуватися з дітьми в ході праці – розглядати рослини, визначати відмінні та схожі ознаки, пригадувати перебіг розвитку рослини. Керуючи процесом роботи, вихователь має привчати дітей працювати акуратно, спокійно, не відволікаючись.



Праця в куточку природи проводиться щоденно. Діти раннього віку лише спостерігають за тим, як вихователь доглядає за рослинами. У молодшій групі діти виконують доручення вихователя, а середній - самі беруть участь у роботі. В старшій групі призначаються чергові по куточку природи.

Гігієнічні вимоги до організації праці:

- працювати не в спекотні години дня;

- переодягати дітей в одяг, принесений батьками для праці:

- чергувати види праці, змінювати позу;

- після роботи діти повинні мити руки з милом;

- інвентар повинен відповідати віку дітей та зросту;

- не можна дозволяти дітям старшої групи переносити масу більш як 2 кг.

Спостереження – основний метод безпосереднього ознайомлення дітей з природою
План

1.Класифікація спостережень. Етапи процесу спостереження.

2.Методика проведення спостереження в природі.

1.

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання предметів і явищ навколишнього світу.

Спостереження є основним методом ознайомлення дітей з природою.



Спостереження в природі класифікують залежно від:

1) тривалості (епізодичні та довготривалі);

2)дидактичної мети (первинні, повторні, заключні, порівняльні);

3) способу організації (колективні та індивідуальні, планові та позапланові).



Епізодичні спостереження – це спостереження за тими об’єктами та явищами природи, які тривають недовго (веселка, гроза).

Довготривалі спостереження використовуються для накопичення знань про ріст і розвиток рослин і тварин, про сезонні зміни в природі. Їх тривалість декілька днів, а інколи й тиждень. Організовуючи довготривале спостереження, вихователь розподіляє його на декілька епізодичних спостережень, які проводяться тоді, коли, напр.., зміни в розвитку тварини будуть досить яскравими.

Первинні спостереження мають на меті створити перше уявлення про найбільш характерні властивості об’єкта, дати дітям цілісне враження, яке повинно доповнюватися і закріплюватися.

Повторні спостереження пов’язані з отриманням нової інформації про якості, зміни в об’єкті, які з’являються в процесі їх розвитку.

Заключні спостереження мають на меті дати повне уявлення про зміни, які відбулися в природі за відповідний проміжок часу (пору року). Такі спостереження найчастіше проводяться під час екскурсій.

У порівняльних спостереженнях увагу дітей спрямовують на виділення суттєвих ознак, підведення до узагальнень, класифікації об’єктів природи.

Такі спостереження найчастіше проводяться з старшими дошкільниками.



Процес спостережень поділяють на 4 етапи:

1 етап – підготовчий. Його мета – викликати у дітей інтерес до об’єкта спостереження. Для цього використовується коротка бесіда, можна показати відеофільм, ілюстрації Така робота проводиться за 1-2 дні до початку спостереження.

2 етап –початок спостереження. На цьому етапі важливо підтримати інтерес дітей до об’єкта спостереження. З цією метою в молодшій групі використовують сюрпризні моменти, у старшій групі – загадка, вірш.

3 етап – основний, найтриваліший у часі. На початку спостереження потрібно дати можливість дітям 1-2 хв. мовчазно поспостерігати, щоб сформувався цілісний образ. Подальший розгляд об’єкта включає аналіз його особливостей та пристосування до навколишнього середовища, спільні ознаки з іншими об’єктами, взаємозв’язки з ними, з людиною.

4 етап – заключний. Мета його – підведення підсумків, закріплення знань, яких діти набули під час спостереження. В ході цього етапу важливо оцінити пізнавальну активність дітей.

Спостереження організовує вихователь під час ознайомлення з рослинами, тваринами, погодою, працею дорослих в природі. Вони проводяться на заняттях, екскурсіях, прогулянках, в кутку природи.


2.

Під час вибору місця для спостереження в природних умовах важливо вибрати такий об’єкт, в якому найповніше виявлені ті якості, на які хоче звернути вихователь. Напр., дерева, в яких найбільш яскраво виявлені ознаки золотої осені. Перед проведенням спостереження за тваринами в кутку природи, не рекомендується годувати тварин, щоб іони краще проявляли свої звички. Під час спостереження потрібно розмістити дітей так, щоб усі добре бачили об’єкт. Слова, якими вихователь називає дії тварин повинні бути правильно підібрані: кішка хлебче молоко, а не п’є молоко, кріль скаче, а не бігає. Під час спостереження дітей вчать розглядати і називати частини рослин і тварин.

Під час екскурсій кількість об’єктів і явищ, які вивчаються повинна бути невеликою: для молодшої групи – 1-2; для середньої групи – 2-3; для старшої групи – 3-4.

Спостереження у повсякденному житті менші за обсягом пізнавального матеріалу, вони проводяться за поступовими змінами в природі в усі пори року. Обсяг матеріалу визначається Програмою: це ознайомлення з явищами неживої природи, рослинами, тваринами, працею людей в природі в різні сезони.

Основним методичним прийомом в процесі спостереження є запитання. У молодшій групі запитання спрямовані на визначення властивостей і якостей об’єктів. (Що робить? Що їсть? Якого кольору?) У старшій групі кількість запитань спрямованих на визначення залежностей між явищами в природі, збільшується. (Чому на вулиці сніг розтанув, а в саду ще лежить?)

Не завжди діти самі можуть знайти відповідь. У таких випадках використовується пояснення. У молодшій групі пояснення короткі, вони стосуються того, що безпосередньо бачать діти. (Голуб полетів у голуб’ятник. Це будиночок, де живуть голуби). Пояснення для дітей старшої групи повинні підводити до встановлення залежностей, узагальнень. Напр.., пояснюючи роль захисного забарвлення комах, вихователь підводить дітей до узагальнення, що таке забарвлення допомагає комахам уникнути небезпеки.

Під час спостережень використовується розповідь. Вихователь розповідає про те, що дитина не може безпосередньо побачити. Напр., розглядаючи з дітьми мурашник, вихователь розповідає про підземні ходи мурашника.

Важливе значення в процесі спостереження має порівняння. К.Золотова виділяє кілька етапів розвитку уміння користуватися порівнянням.



На 1 етапі діти орієнтуються на зовнішні яскраві ознаки і порівнюють тільки їх. Напр.., знаходять відмінності у будові тіла кішки і кроля.

На 2 етапі - знаходять відмінності за менш контрасними ознаками, але орієнтуються на одну найбільш характерну ознаку.

На 3 етапі – здійснюється перехід дітей до більш високого рівня у використанні порівнянь. Діти зіставляють не лише різко контрасні, але й подібні один до одного об’єкти.

У молодшій і середній групах порівняльні спостереження проводяться за знайомими об’єктами. Старші дошкільники можуть встановлювати не лише різкі відмінності, а й знаходити спільне у подібних об’єктах. Необхідно навчити дітей порівнянню за відмінностями і за подібністю.

У проведенні спостережень використовують ігрові прийоми. Їх використання важливо у молодшій групі для утримання уваги, кращого засвоєння матеріалу. Ігрові прийоми у старшій групі побудовані на змагальності: Хто перший знайде серед дерев липу?

Важливою умовою проведення спостереження є включення в обстеження об’єкта різних аналізаторів. Чим більше органів чуття братиме участь у сприйманні, тим повніше буде уявлення про об’єкти природи.


Тема. Методи ознайомлення дітей з природою

План

1.Поняття «метод». Наочні методи ознайомлення дітей з природою.

2. Словесні методи ознайомлення дітей з природою.

3. Практичні методи ознайомлення дітей з природою.



1.

Метод – це спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності.

До наочних методів відносять:

- спостереження;

- розглядання картин, дидактичних картинок;

- демонстрація діа – та відеофільмів;

- дидактичні ігри з наочністю.

Основним методом ознайомлення дітей з природою є спостереження. Він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з об’єктами природи. В результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи, зв’язки між ними.



Картини використовуються для ознайомлення дітей з природою тоді, коли предмети і явища недоступні для безпосереднього спостереження. Показ картин супроводжується розповіддю вихователя, бесідою.

У молодшій групі вихователь ставить дітям короткі запитання, звертаючи увагу на характерне у зовнішності і звичках тварин, на форми і колір частин рослин.

Під час перегляду картин у середній та старшій групі використовують порівняння тварин чи рослин, вказуючи на їхню схожість і відмінність. Це сприяє розвитку у дітей спостережливості і мислення. В середній групі розглядання картин спрямоване на розширення, систематизації та узагальнення знань дітей. В старшій групі картини використовують для формування понять.

В ознайомленні дітей з природою використовують репродукції картин художників («Маки» П.Кончаловського, «Бузок», «Золота осінь» І.Левітана). Мета використання репродукцій картин художників полягає в тому, щоб сформувати у дітей естетичне відношення до природи, вміння бачити її красу. Навчаючи дітей виділяти головне в картині, вихователь пропонує придумати назву картини. Розглядання картини можна супроводжувати слуханням музики, читанням віршів.

Завдяки діа – та відеофільмів формується у дітей уявлення про динаміку явищ природи – ріст і розвиток рослин, тварин, про явища, які відбуваються в природі тривалий час. Безпосередньо перед показом з дітьми проводять бесіду, їм дають завдання, на що звернути увагу при перегляді фільму. Після першого перегляду проводять бесіду, спрямовану на виділення найбільш істотних моментів. Після другого перегляду необхідно проконтролювати як діти засвоїли зміст фільму З цією метою проводять бесіду, малювання на тему переглянутого фільму.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дітей з природою виконують такі функції:

1) закріплення знань про природу;

2) формування знань про природу;

3)діагностика наявних у дітей знань про природу.

В ознайомлення дітей з природою використовують такі види дидактичних ігор:

- з природним матеріалом;

- з картинками;

- з іграшками;

- настільно-друковані.

В дидактичних іграх з природним матеріалом діти оперують реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листям). Такі ігри частіше використовуються в молодшій та середній групі. При використанні дидактичної гри вихователь повинен дотримуватися вимог:

- спиратися на вже наявні знання, отримані шляхом безпосереднього сприймання;

- підтримувати інтерес і різноманітність ігрової дії;

- поступово ускладнювати дидактичне завдання та ігрові дії;

- конкретно і чітко пояснювати правила гри.
2

До словесних методів відносять:

- розповідь вихователя;

- бесіда;

- читання художньої літератури на природничу тематику:

- мовні логічні завдання;

- словесні дидактичні ігри.

За допомогою словесних методів вирішуються завдання:

- конкретизуються, доповнюються, уточнюються знання дітей про відомі їм явища та об’єкти природи, отримані в ході спостереження;

- діти отримують нові знання про об’єкти та явища природи.

Словесні методи поєднують з наочними. Мета використання розповіді вихователя – сформувати яскраві і точні уявлення про об’єкти чи явища природи. Розповідати можна з різною метою:

1) для розширення знань про знайомі рослини, тварини, явища природи;

2) для ознайомлення з новими явищами і фактами.

Вихователь будує розповідь, враховуючи досвід дітей; знання, які вихователь дає дітям повинні бути достовірними. Розповідь має бути цікавою, емоційною, мати динамічний сюжет.

Метою бесіди є уточнення, закріплення або розширення знань дітей з уже знайомої їм теми.

Бесіда – форма колективного обговорення теми, тому вона вимагає уміння слухати інших дітей, ставити запитання, подавати репліку.

Є.Тихеєва ставить вимоги до ведення бесіди:

- не давати дітям можливості віддалятися від головної теми;

- не зловживати запитаннями;

- спонукати дітей до запитань;

- не давати дітям зауважень;

- залучати до оцінки висловлених думок і їхнього словесного викладу всіх дітей.



Види бесід:

- вступна;

- підсумкова;

- пов’язана із спостереженням і набуттям нових знань.

Мета вступної бесіди – пов’язати вже здобуті дітьми знання з новими.

Найпоширенішою є бесіда, яка супроводжується спостереженням чи показом картини. Найважчою є підсумкова бесіда; її проводять лише в старшому дошкільному віці.



Мовні логічні завданнярозповідь-загадка про природу, відповідь на яку може бути отримано, якщо діти усвідомили для себе певні зв’язки і закономірності природи. Щоб діти могли правильно вирішити мовні логічні завдання, вихователь використовує методичні прийоми: пропонує пригадати, що вони спостерігали на екскурсії, прогулянці, ставить навідні запитання, допомагає правильно сформулювати думку.

У дидактичних іграх пізнавальне завдання поєднується з ігровим, що робить гру особливою формою навчання. Словесні дидактичні ігри проводяться з метою закріплення знань про функції та дії об’єктів природи, узагальнення і систематизації знань. Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу з об’єктами природи.



Умовно словесні дидактичні ігри поділяються на 4 групи:

1) ігри, за допомогою яких формують вміння виділяти суттєві ознаки предметів, явищ («Продуктова крамниця», «Коли це буває?»)

2) ігри, використовувані для розвитку у дітей вміння порівнювати, робити висновки («Відгадай, що де росте?», «Схожий-не схожий»).

3) ігри, за допомогою яких розвивається вміння узагальнювати і класифікувати предмети за різними ознаками («Кому що потрібно?», «Назви одним словом»)

4) ігри, на розвиток уваги, швидкості мислення («Літає – не літає»).

В ознайомленні дітей з природою велике місце займають художні твори. При підборі художніх творів вихователеві потрібно пам’ятати про те, що: 1) відомості про природу повинні бути реалістичними;

2) зв’язки і закономірності природи повинні бути розкриті дітям доступно;

3) твір повинен бути цікавим.

Використання художнього слова потрібно поєднувати із спостереженням. Під час спостереження використовуються загадки, прислів’я, вірші.
3.

До практичних методів належить:

- експерименти (досліди);

- ігри;

- праця в природі.



Експеримент (дослід) – це особливий вид спостереження, що організовується у спеціально створених умовах. Дослід використовується як засіб рішення пізнавального завдання. Завдання ставить вихователь, але можуть запропонувати і діти.

Дослід може бути короткотривалим і довготривалим. Якщо дослід короткотривалий, зразу аналізуються умови проведення досліду, порівнюються результати, робляться висновки. Заключним моментом досліду є формулювання висновків на основі отриманих результатів.



Структура досліду складається з 4 етапів:

1) підготовка дітей до досліду. З цією метою проводиться бесіда.

2) початок досліду – обговорення умов і висування припущень;

3) хід досліду;

4) заключний етап – обговорення наслідків досліду.

Найбільше дослідів проводиться з метою вивчення властивостей об’єктів неживої природи.



Дидактичні ігри природничого змісту виконують 3 функції:

1) формування знань про природу;

2) закріплення знань про природу;

3) діагностика наявних знань.

В ознайомленні з природою використовуються ігри з природним матеріалом та картинками. В іграх з природним матеріалом уточнюються, конкретизуються та збагачуються уявлення дітей про властивості та якості об’єктів, формуються вміння обстежувати їх. В таких іграх діти оперують реальними природними об’єктами: овочами, фруктами, листям. Дидактичні ігри проводяться під час занять, екскурсій, прогулянок.

Дидактична гра в молодшій групі може тривати все заняття. В середній і старшій групах їй відводиться частина заняття.



Структура проведення дидактичної гри:

Молодший дошкільний вік

- сюрпризний момент;

- розглядання і бесіда про предмети, з якими діти будуть грати;

- пояснення правил гри;

- хід гри:

- позитивна оцінка всіх дітей.



Середній дошкільний вік

- сюрпризний момент використовується лише в 1 півріччі.

- розглядання і бесіда про предмети;

- закріплення правил гри;

- диференційована оцінка дітей.

Старший дошкільний вік

- коротка бесіда про об’єкти природи;

- пояснення правил гри, їх закріплення;

- хід гри;

- підсумок гри – оцінка вихователем діяльності дітей в грі;

- участь дітей в аналізі та оцінки дій товаришів.



Праця дітей в природі формує бережливе відношення до природи, сприяє вихованню відповідального ставлення до своїх обов’язків. Праця в природі організовується у формі доручень і колективної праці.

Індивідуальні доручення використовуються в усіх вікових групах.

Колективна праця дає можливість формувати трудові навики та вміння одночасно у всіх дітей групи. При фронтальній організації праці, діти можуть виконувати одне завдання – напр.. виполювати бур’яни в квітнику. Під час прибирання у кутку природи працю дітей можна поділити: одна підгрупа чистить клітки для тварин, інша – миє рослини.

Однією з форм організації праці є чергування. В старшій групі вводиться чергування дітей в кутку природи. Організовуючи чергування, вихователь знайомить дітей з обов’язками чергових, нагадує способи догляду за мешканцями кутка природи. Одночасно чергує 2 дітей. Тривалість чергування – 2-3 дні. Керівництво вихователя роботою чергових спрямоване на формування навиків та вмінь догляду за рослинами і тваринами, а також колективних взаємовідносин дітей. Під час зміни чергових, діти розповідають усій групі, як вони доглядали за рослинами і тваринами. Діти оцінюють виконану черговими роботу.

Для того, щоб праця не втомлювала дітей, потрібно дотримуватися правил гігієни:

- влітку працювати у нежаркий період дня – зранку або надвечір;

- під час роботи стежити, щоб пози дітей були правильними;

- чергувати один вид роботи з іншим;



- стежити, щоб інвентар відповідав вікові та зросту дітей.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка